12/11/2007 | B. Malyna

Прийшло на Майдан: Mon, December 10, 2007 23:33

Шановнoму “Майдан-Інформу“ та його читачaм,

Спочатку - маленький вступ. Слово “партія“ напевне не тільки в мене викликає стійку алергію, але змушений використати його тут, аби ясніше викласти свою думку. Як на рахунок “Майдану“-партії (політичного громадського об’єднання, товариства, організації чи будь-що - але під звичною нам назвою - надалі вживатиму її саме в цьому змісті для відрізнення від Альянс-Майдан) яка б реально могла впливати на українську політику? Відразу бачу кислі або саркастичні міни – о, теж мудрагель знайшовся, згибле діло, піде псам під хвіст... Тай принципи Майдану (http://alliance.maidanua.org/node/287) чітко вказують про позапартійну діяльність. Це була і моя перша реакція на свою ж власну думку. Та я не полінився поміркувати далі, і з результатами її розвитку власне хочу поділитися. Позвольте запропонувати Вам сміливий експеримент. Спонукав до цього “Меморандум Майдану“. Прочитав і побачив - це ж нормальна програма з якою можна йти в люди! А чи не спробувати кілька кроків далі? А як ви дивитесь на майбутні новини в стилю – “фракція “Майдану“ у Верховній Раді.“ - і далі, вже що кому до вподоби. Віртуальний Майдан зумів склепати реальний то чому би не втнути ще й чогось такого?

Можливості Інтернету і вашого проекту не потребують коментарів, особливо в подіях минулої осені (прим. виборів 2004 р.). Відтоді на сторінках Майдан-Інформу пролунало безліч цікавих пропозицій. Але що далі? Аби реально “втілити“ їх, або хоча би позмагатися в тому, авторам чи їх однодумцям не залишається нічого іншого, як вступати в якісь вже існуючі політичні сили, тобто партії. Та навіть молодому коневі ясно, що людині “з вулиці“( читачам та дописувачам Майдану) реалізувати свої ідеї на рівні існуючої ієрархічної системи в українських партіях з культом партійного лідера нагорі підкріпленого грошовими мішками, навіть не пахне і на рівні невеличкої сільської ради. Ну, ще, в найліпшому випадку, котрась партія може взяти якісь положення з Меморандуму Майдану собі на “озброєння“ у передвиборчій кампанії. Що не означає, що опісля їх колись виконає.

Тож розв’язка напрошується сама – виходячи з реального стану в українській політиці, спробувати самому боротися за всі ці положення.

Альянс Майдан чітко сформулював свої принципи, і основний з них який я беззаперечно підтримую – позапартійність. З першого погляду, на фоні цього пропозиція політизуватися, виглядає абсурдною. Однак ця пропозиція заключається не у перетворенні самого Альянсу Майдану у партію, а створення при ньому - такої собі риби-лоцмана - додаткового самоорганізованого політичного простору, де активним людям за допомогою ПОВНОЇ відкритості та використання Інтернету надасться можливість самим пропонувати і здійснювати свої ідеї. Унікальність такої “партії“ Майдану в тому, що донедавна подібне “сотворити“ просто не було можливості.

А тепер спробую у формі питань-відповідей хоча б загально пояснити, що маю на увазі. Прошу лише тут, аби якнайменше повторюватись - хто вже дочитав досі і має намір докінчити, надалі постійно пам’ятати що основними “ногами“ такої майданівської партії є абсолютна ПОВНА ПРОЗОРІСТЬ та ІНФОРМОВАНІСТЬ – тобто необмежена властивість Інтернету. Буквально вся діяльність, членство, голосування, обговорення будь-яких питань, ініціатив, одним словом будь-що – все виключно у “відкритому режимі“ з доступом будь-кому. Чи можливо таке зробити? Веб-сайт Майдану тому приклад. Самоорганізацію в 2004, не тільки в Україні, але і по всьому світі, навіть згадувати не обов’язково... Ну ще можна навести і Вікі-енциклопедію – незважаючи на деяку упереджену критику і можливість постійно її переписувати – вона існує і мені самому довелося не раз на практиці скористатися її плодами. Партія побудована на такій “технології“ беззаперечно дасть плоди.

Перше ж логічне питання - але в Україні половина людей не те що Інтернету, а комп’ютера живого на очі не бачила. Куди там з вилами на сонце!

Не так все зле. Як видно з того ж самого Майдану, вже зараз є потужна спільнота котра і думає, і пише, і щось робить. Крім того, кількість користувачів постійно зростає і ставатиме їх щораз більше. А про мобільні телефони, SMS і казати не варто. Але це зовсім не головне. Людина без елементарних знань комп’ютера чи мобільника може не менше бути задіяною, ніж просунутий програміст. Тай в інших партіях – чи там всі з комп’ютерами, крім різномасних лідерів? Ті хто має зв’язок, можуть бути носіями інформації. Інтернет – лише інструмент. Вистарчить однієї особи на якийсь населений пункт, аби мати безперервний зв’язок і свіжу інформацію. Забігаючи наперед - якраз про і це ходить – хтось бачитиме себе “пересильним пунктом“ інформації, а хтось “польовим“ активістом. Кожен робитиме те, що йому найбільше імпонує і що хоче робити. Сам для себе і для всіх!

А що кожен захоче робити?

Меморандум Майдану вже і є статутом. Далі його можна постійно удосконалювати залежно від потреб. Кому подобається така програма – приєднується і починає робити, що вважає потрібним. І при бажанню, сам і звітує що зробив. Все відкрито, кожен то бачить. Кожен регіон сам вибирає що йому найбільш потрібно залежно від місцевої специфіки і працює над своєю програмою. Кожен сам бере на себе, що йому під силу. Хтось бачить себе “на самій горі“ – будь-ласка – йди і роби. Але і відповідальність братиме на себе. Не вийшло, дай місце другому. За короткий час такий колегіальний орган створить себе сам. Це стосується і всіх рівнів – у найменшому селі, бажаючий може сам створити осередок і приєднати до себе людей, але це не означає що таки буде там довічним “провідником“. Якщо хтось хоче організувати щось подібне за кордоном, карти йому і в руки. Кожен осередок, де б він не був – сам собі вирішує що йому робити. Згадані вже тут президентські вибори 2004 показали, що люди змогли зорганізуватися самі без будь якої вказівки...

Стоп! Стоп! Яким кордоном? Згідно українського законодавства, в українських партіях мають бути лише громадяни України!

А хто заперечує. Перебування на заробітках зовсім не означає, що не можна бути членом партії чи щось для неї робити. Зрештою, один дуже відомий лисий “товаріщ“ теж клепав свою партію за буґром. Але залишимо того в спокою – чи українці порозкидані по світі, не дали відчути що вони є разом з київським майданом незалежності? Мітинги на площах столиць, фінанси, які надійшли з-за кордону – не є фантастикою. Якщо, для прикладу, в Іспанії чи Італії наші українці підтримуватимуть Майдан, створюючи свої осередки, чи то зле? Звідтам цілком можна висувати вимоги, які турбують наших заробітчан, наприклад, про не оподаткування їхніх, зароблених “на чорно“, грошей. Тай вони ж там всі не назавжди. Постійно хтось приїздить-від’їздить.

А як зареєструватися?

Через Інтернет, листом, SMS, чи на місці, де вже є осередок. Кожен реєструється самостійно. Список членів на постійній сторінці по принципу збору підписів, який часто практикує Майдан-Інформ. Хто хоче, подає свої повні координати, хто ні - тільки контактну адресу, може бути псевдо. Це не має значення. Очевидно, зі своїм повним іменем буде набагато простіше, особливо коли стане питання, скажімо, про висунення в кандидати. Відразу ж по лінку можна подивитись що ця людина зробила, відгуки, критику. Інформація про себе не лімітована. Тож по своїй суті реєстрація в партії Майдану спонукає тримати відкрите обличчя. А кому подобається синдром Святого Миколая, цілком може діяти під псевдонімом.

А чи ось такий відкритий список не дасть змогу “загребти“ всіх при відповідному моменті? Далеко ходити не треба -http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1193394970.html

Так, дасть, але що боятися. Поза тим, людина у списку Майдану, знатиме що нема куди відступати. Тим більше небуде стимулу щось хімічити, раз все на видноті. Не кажучи, що таким способом можна ще й зекономити державні кошти і час відповідних структур – аби вони займалися хоч чимось корисним для України, а не шастали по сайтах виловлюючи “дисидентів“ для своїх звітів.

Як на рахунок мамони, ну, фінансування?

Безпосередньо і від потреби. Хто скільки хоче, стільки і дає. Крім звичної партійної скарбниці, можна практикувати добровільну передачу коштів на руки. Наприклад, особа в населеному пункті Х потребує друкарський “принтер“. Оголошує про це і пояснює навіщо потрібно. Будь-хто, що вважає це доцільним і хоче допомогти, контактується напростець з цією особою і сам домовляється як передасть на “принтер“ гроші, чи взагалі віддасть свій, може навіть з комп’ютером. Сам же прослідкує і напише, що з цього вийшло. Подасть свій звіт і отримувач. Такий спосіб дасть змогу, людині яка припустимо, живе вже в якісь країні на заробітках, але походить з того самого населеного пункту Х, допомогти безпосередньо своєму землякові, не порушуючи жодних українських законів з фінансуванням партії. Причому все може бути описано цілком відкрито. Криміналу в цьому жодного нема.

Ну а як чувак з “пункту Х“ гроші взяв і пропив?...

Не виключено. Але щоб такого не ставалося, для того і є відкритий список, “іже з усіма ділами“ аби можна зразу звірити по списках, на форумі, чи солідна ця людина. Варто навести аналогію, що в Інтернеті вже діє набагато сильніша мережа продажу по цілому світі “спочатку гроші – потім товар“ – E-Bay – де обертаються колосальні суми – і нічо, якось розвивається. Цю схему і треба перенести до Майдану.

Такий відкритий доступ дає можливість влазити провокаторам.

Ну, найперше, чим більше провокаторів (але таки людей) читатиме саме Майдан, тим більше про нього і знатиме. Невідомо, чи самі не стануть прихильниками, після якогось часу постійного спілкування. Але навіть запеклим довго шкодити не вдасться, тому що як не раз тут згадувана відкритість, швидко виявить хто є хто, навіть коли весь час і змінюватимуть свій псевдонім. Людину буде видно - не по словах, а по справах.

Та ж ті самі провокатори на форумі, можуть оббріхувати будь-кого.

І чудово. Чесна особа, якій нічого боятися, відразу дасть відсіч і виправдає закиди, якщо вони неправдиві. В кожній окремій дискусії можуть брати багато людей, як з одної так з іншої сторони. Правда випливе нагору обов’язково. А всілякі темні коники-стрибунці, які примазуються то тут, то там, через це триматимуться здаля. Дуже добрий захист він набору в Майдан гнилого народу. Не витримають вони тут під збільшувальним і, навіть перебільшувальним, шклом. Зрештою, дискусії з чорного піару, обіцяють бути цікавими. Питання участі “провокаторів“ тільки допоможе справі, не кажучи про автоматичне збільшення читацької аудиторії.

Ну добре, а хто ж тоді буде лідером?

А чому обов’язково повинен бути якийсь один “лідер“? Відкритість дозволяє брати участь у виробленні стратегії партії будь-кому. Хто себе ким бачить, на того і висуває. Всі питання відверто обговорюються у відкритому режимі. Будь-яка існуюча зараз партія функціонує по вертикалі : від лідера і донизу. Нові члени сучасних українських партій ніколи не мають шансу бути почутими. “Майдан“ би дозволив цілком зворотній процес – активні люди самі знайдуть своє місце.

А чи не попахує це анархією і що вже все це колись було?

Так, нічого нового під сонцем. Це дійсно вже колись було і не раз. Тільки не було Інтернету - відкритого зв’язку обміну інформацією - завдяки якому все є абсолютно прозорим. “Анархісти“ легко пересіються крізь сито світової павутини. Чи ще ліпше – залишаться в ній , як вже згадано вгорі - “іже всіма своїми ділами“.

Як бути з якимось друкованим виданням?

Ще простіше. Кожен бажаючий видає на свій розсуд, що вважає за потрібне. Може хоч на листку, хоче – хай і газету. Матеріалу на Майдан-Інформі купа. Хто почуває себе “редактором“ – вперед. Хай дописує сам, додає що хоче. Ніякого “центрального органу“ з вказівками що писати – лише назва всюди однакова - “Майдан“.

Але ж тоді від імені того “Майдану“ можна видавати різні бздури!!!

Всілякі “ліві“ видання, наклади газет, листівки в Україні і так видаються масово, особливо перед виборами. І то без всяких вихідних даних! При чому нікого за це ще ніколи не покарали. Так – спроби звичайно будуть не раз – але для того і є її величність Відкритість – “вона“ легко захистить людину, що чесно від серця писала хай і від руки листівку в кількох екземплярах, але так само повідомить і про масові тиражі “підшивання“ під Майдан.

Вертаючись до виборів – а хто ж тоді і як кандидуватиме?

Хоче хто бути кандидатом в депутати – сам і починає кампанію за себе. Якщо то заздалегідь бовдур - однозначно такого ніхто не підтримає. Людина розумна справиться сама. “Ірпеніада“ довела, що виграти таки можна! Навіть один депутат в найменшій сільській раді, який виборе таким чином місце – вже буде перемога. А скажімо, до ВР, можна за бажанням “слухачів“ звернутись до когось, фахівця у своїй справі, аби виставив свою кандидатуру. Звісно, не схоче – то ні. І кожного “кандидата“ можна “очистити“ через свій фільтр на попередньому форумі так, що конкурентам залишаться тільки дірки від сита. Зате такого вже “узгодженого“ кандидата можна тоді підтримувати всім разом. Якщо інші партії прикривають своїх підозрілих членів, тут би було навпаки.

Ну, хай такий приклад - людина хоче стати депутатом від партії “Майдан“ до сільскої ради, бо бачить як вирішити місцеві проблеми. Для того, заздалегідь висловлює відверто це бажання, пояснює що вона може для цього зробити і як, сама себе висуває в ті кандидати і починає працювати над тим аби зібрати біля себе відповідну кількість однодумців, які її підтримують і допоможуть під час виборів. Тепер на хвильку уявімо, що ця людина з того села є навіть кількалітнім рядовим членом, скажімо НУНС чи БЮТ, її знають у селі з доброго боку, є справді активною і чесною, добрим господарем чи професіоналом якоїсь своєї справи, дійсно знає і може змінити щось на краще - але чи має шанс прийти до свого керівництва і ось так просто запропонувати аби її підтримали на рівні свої партії? Та навіть близько слухати не схочуть, бо “рознарядка“ з “гори“ наших сучасних партіїй не передбачатиме підтримки такого “вискочку“, хоч би який би він був чесний! Саме далі, гарно вислухають і мило усміхаючись з завуальованими обіцянками запропонують надалі підтримувати якогось незмінного грошомішка Івана Івановича, що ще всього не розкрав. Пробитися лише своїми реальними корисними справами і виваженими рішеннями від “села до столиці“ в теперішній партійній ієрархії годі навіть думати!

Але якщо справді такий потенційний самородок має достойні задатки, то чому б не підтримати такого на будь-якому рівні. вже саме це, що такий “кадр“ зуміє на голому місці зорганізувати довкола себе однодумців, багато важитимже. А якщо до того, ще й пройде у ту свою сільску раду - то це взагалі буде непоганий, загартований в “бою“ стратег, якому можна легко довірити свою підтримку і надалі. Ніяка українська партія не може запропонувати своїм членам навіть примарного шансу чогось подібного. А “Майдан“ би реально надавав допомогу в цьому випадку, будь-яким способом (не кажучи що би “купкував“ таких людей) - скажімо, на Інтернеті є можливість вести дискусію, розповісти про свої плани, закликати про технічну чи “людську“ підтримку, розповісти про свиньства які діютья у даному селі, розмістити свою виборчу афішу, яку може видрукувати у завгодній кількості хто хоче і т.д. Кожен може це робити і сам, хай через ЖЖ, але Майдан якраз би був тим стрижнем, біля якого б гуртувалися такі “кадри“. Так що ніби мотив для цього є. А ось вже як хто його зуміє використати, то вже справа колійова. Якщо наведена в прикладі людина дійсно є заслабою і себе переоцінила чи виставила на сміх, ну то і попросту не пройде в депутати і по всьому - то яка тоді з цього шкода?

Чому та партія має називатися саме “Майдан“?

Назва вже є само зрозумілою для кожного від ніг до голови! По друге – сама ідея доступності вже є розроблена Альянсом-Майдан і перегукується з партією створеної по такому самому принципу. По третє – якщо такої партії не створять теперішні читачі і прихильники Майдан-Інформу – щось подібне з такою назвою створить хтось інший.