02/19/2009 | Майдан-ІНФОРМ

88-річний Дмитро Гроздь чотири роки живе в будинку ветеранів у Деревках Котелевського району. Він один із старожилів закладу. Чоловік почув, що в притулку зламалася пральна машина, і дав із пенсії тисячу гривень на нову. — Хочу, щоб про мене залишилася тут пам’ять, — кричить дід. Він погано чує. На тисячу гривень купили пральну машину ”Норд”. — Хоч і не автомат, але краще, ніж прати руками, — каже завідувач Надія Свириденко. — Дмитро Григорович у нас дуже бережливий. Грошей нікуди задарма не тратить. Усе збирає. На карточці, казав, має 13 тисяч гривень. Заповідає, щоб ними після його смерті розпорядився Президент. Гроздь у роки Другої світової війни воював на Балтійському флоті.

Отримав тяжке поранення в руку та ногу. Працював технологом у лісництві. Дітей не має. — По бумажках жінок у мене не було. Але без женської руки ніколи не обходився, — усміхається Гроздь. Він має племінників у Харкові. Працівники Будинку ветеранів кажуть, що за чотири роки рідних Дмитра Григоровича бачили один раз. — На 23 лютого зробимо нашим чоловікам свято, — додає Свириденко. — Вони в нас на ціну золота — четверо. Буде концерт і святковий обід. Приготуємо заливну рибу, олів’є, налисники.

У Будинку ветерана живуть 24 людини. Майже половина — лежачі. Ніхто з них не має дітей.

Джерело: gazeta.ua