04/01/2009 | Степан Хмара

30 березня в телеефірі ICTV Юлія Володимирівна як завжди трималася впевнено і рішуче. Чого в неї не забереш так це дару трибуна. Але марно було очікувати чогось суттєвого, що потрібно аби подолати кляту кризу, яка звалилася на нас бозна звідки.

Бо кожне явище має свої причини. Якщо ні наш прем’єр, ні його уряд помилок не допускали, то й немає чого виправляти. Така логіка. Тому марно було очікувати , що прем’єр хоч тезово зупиниться на потребі структурних змін в економіці, визначення проіоритетних галузей і механізмів стимулювання їхнього розвитку. Цього не було, так само як свого часу, коли прем’єр звітувала перед Верховною Радою. Все звелося до певних елементів акцизних зборів і запевнень, що ніхто не буде обділений, всі своєчасно і вповному обсязі будуть отримувати зарплати і пенсії та житимуть щасливо і заможно.

Виявляється, що особливо і нема чого хвилюватися, бо наприклад, економіка пішла в ріст, особливо в лютому у порівнянні з січнем поточного року. Ну а в наших негараздах звичайно винен зовнішній світ і хто завгодно, тільки не уряд. Наприклад, Національний банк і комерційні банки, але уряд, за словами Ю.В. , жодним чином до цього не причетний, бо мовляв уряд не має права втручатися в роботу Нацбанку.

Так, до Нацбанку справді є чимало претензій. Насамперед за те, що недостатньо здійснював контроль за діяльністю комерційних банків, а також піддався шантажу уряду боротися з інфляцією, шляхом необгрунтованогоекономічно космічно завищеного курсу гривні навесні 2008 року. Інфляцію уряд не поборов, але економіці наніс величезних збитків, зокрема поклав на лопатки вітчизняне тваринництво, різко збільшив дефіцит торгівель ного банку. І так можна ще довго перечисляти „успіхи уряду”, які власне і стали причиною глибокої економічнеої кризи.

Якщо вже говорити про прорахунки в банківській сфері, то уряд мав у парламенті більшість і міг, і повинен був, через парламент вплинути на національний банк, аби попередити негативні явища. Натомість вся енергія прем’єра була спрямована на дешевий популізм та хворобливу боротьбу за владу.

До речі, цим і викликана парламентська політична криза, яка особливо загострилася після 2 вересня минулого року, коли БЮТ зрадила коаліцію і пішла на змову з партією регіонів і комуністами. Дуже вже не терпілося змінити Конституцію і узурпувати владу.
Злукавила п.Тимошенко і коли зачепила питання зміни Конституції. Вона признає, що зміна Конституції 2004 р. була величезною помилкою. Тут пані Юлія не забуває наголосити, що тоді фракція БЮТ не голосувала за цю зміну. Скажу більше, тоді фракція БЮТ голосувала проти цих змін( крім одного депутата). Але пані прем’єр завжди ретельно замовчує, що саме вона зробила все аби ці незаконні і надзвичайно шкідливі для держави зміни не були скасовані Конституційним судом.

Нагадаю, що народні депутати приготували з цього приводу Конституційне подання, під яким поставили свої підписивсі депутати фракції БЮТ. Але тут п. Тимошенко стає прем’єр-міністром і дає наказ Турчинову заховати це подання, бо в повному статусі воно вже було не вигідним її власним інтересам.

Знаю, що вона відповідає на це запитання, розраховуючи на необізнаність наших громадян: мовляв, небуло сенсу відправляти це подання, бо Конституційний Суд був недієздатним через відсутність кворуму. Але ж це безпардонна брехня, бо Конституційне подання було готове наприкінці лютого 2005 р., а кворум у Конституційному суді був ще до вересня 2005 року.

Ну не може не обурювати цинізм Ю.В., коли в зазначеній передачі, вона знову почала вихваляти газову угоду з Росією, заявляючи, що вона домоглася найдешевших для України цін на газ в Європі.

До якого цинізму треба було опуститися, щоб ці кабальні для України умови, яких не має жодна країна в Європі, називати нібито перемогою. Ці угоди - це енергетичний зашморг для України. Наскільки треба не поавжати свій народ, щоб так нахально брехати!

І на завершення: відповідаючи на запитання чи БЮТ підтримає процедуру імпічменту Президента в парламенті, пані Тимошенко не червоніючи заявляє, що це не доцільно робити, бо мовляв, до виборів і так небагато залишилося. Ніби вона не

знає, що імпічмент можливий лише за однієї обставини: якщо Президент скоїв кримінальний злочин.

Якщо ж пані Тимошенко відомі факти про скоєння Президентом такого злочину, то процедуру імпічменту будь-що необхідно розпочинати. Інакше вона, покриваючи злочин, сама скоює протиправні дії, які мають відповідну оцінку у кримінальному кодексі.

І ще одне відкриття зробила Ю.В. Виявляється, вона безсила протистояти беззаконню, бо Генеральний прокурор - людина ПР і в них там залишилися свої люди.Не заперечую, що тут є доля правди. Але правдою є й те, що парламентська фракція БЮТ може і повинна запросити до парламенту і за незадовільне виконання своїх обов’язків висловити Генпрокуру недовіру, що автоматично означає відставку.

Але мабуть саме такий Генпрокурор влаштовує і пані Тимошенко, бо як розуміти, що пан Медведько не без впливу Ю.В. швиденько відкликав подання до Верховної Ради на дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності дуже впливового депутата фракції БЮТ і дуже близького до прем’єра Богдана Губського?! Чи може п. Тимошенко невідомі мароддерські „подвиги” п. Губського. Якщо так то нехай заявить про це публічно.

До речі, таких Губських в мафіозному клані БЮТ чимало! Будемо сподіватися, що наші правоохоронці нарешті розплющать очі і почнуть виконувати свої службові обов’язки, незважаючи на те, хто до якого клану належить!

А прем’єру Тимошенко хотілось би дати дуже конструктивну пораду: дати команду повернути виведені з України прибутки ЄЕСУ на батьківщину. А вони чималі! Адже у свій час ЄЕСУ мало річний оборот в 10 мільярдів доларів США. Вони були монополістом постачання газу підприємствам України, купуючи газ в Росії по 30 $ за 1000 м3, а продаючи в Україні по 80 $ і більше.

У 1995-96 р.р. ЄЕСУ сплатили податку державі лише 17 тис. грн! А пеня з ЄЕСУ у 7 мільярдів гривень у 2005 році була списана заступником Голови податкової адміністрації Миколою Катеринчуком.


Можна уявити яке поавжне інвестування в економіку України могла б здійснити пані Тимошенко. Можливо це змінило б довіру до влади в Україні, і стимулювало б наших громадян інвестувати свої кошти в економіку України.
Фантастика? Безумовно. Але колись нарешті держава мусить задіяти всі свої механізми для боротьби з корупцією, а суспільство – перстати сприймати брехню. Досить!


Степан Хмара


^{отримано "Майданом" 31.03.09, 16:09}