цікава стаття про Грузію, опозицію та Саакашвілі (л)
04/21/2009 | Bestt
У результаті те, що в Грузії називається опозицією, в психіатрії має назву інфантильність. Я з величезною повагою ставилася до колишнього спецпредставника Грузії в ООН Іраклія Аласанія, доки не з’ясувалося, що перед нинішнім мітингом опозиції його прибічники всюди ходили і пошепки повідомляли, що «Іраклій вже про все домовився з Мішико, потрібно лише вийти на площу, і Мішико відразу піде».
Друга причина опозиції – і її численності – полягає в тому, що Міхаіл Саакашвілі зламав хребет старої Грузії. Колишньої Грузії – Грузії ancien regime з ендемічною корупцією, хабарами, зв’язками, злодіями в законі – просто немає. Є інша Грузія, де копи не беруть хабарів, де у приватну власність продано все, окрім совісті, й де на зміну злодіїв у законі та інтелігентів прийшла меритократична еліта, яка вважає за краще розмовляти англійською, а не російською.
Це дуже боляче, це торкнулося кожної сім’ї, і потрібно знати Грузію, щоб розуміти, що грузин завжди пожаліє свого дядька, «якого ні за що викинули з міліції», і брата, «якого ні за що посадили у в’язницю».
Лечу в літаку з московським будівельником-грузином. «А чи добре будувати в Тбілісі?» – запитую. «О, чудово! За будівлю в 12 тис. м2 я заплатив $12 тис. за проект – і все, через три місяці будую, а в Москві мені це коштувало б три роки і півтора мільйона». – «А ви голосували за Саакашвілі?» – «Звісно, проти! Він сволота така: у мене дядько в Рахунковій палаті працював. Прийшов новий начальник, поставив у кабінетах жучки, спіймав трьох осіб на хабарі й звільнив усіх 800».
Безробітні менти і звільнені чиновники, мешканці незаконно споруджених і тому знесених будинків, бізнесмени, в яких жорстко відібрали те, що вони отримали задарма при Шеварнадзе, а найбільше грузинська інтелігенція, велична, корумпована і непотрібна, як і будь-яка аристократія, що відживає; професори, які були впевнені у своєму спадковому праві зарахувати сина друга в університет просто так, а синів простолюдинів – за гроші, – всі вони раптом виявилися в опозиції і всі вони не можуть сформулювати своїх вимог.
Не можуть же вони написати на знаменах: «Даєш хабарі!» Тож і пишуть: «Геть Саакашвілі!» Єдина їхня надія – поводитися так, щоб побили. Адже тоді це буде ознакою відсутності демократії в Грузії.
Саакашвілі зробив неможливе. У колишній радянській країні, роз’їденій хабарами, дружбою і зв’язками, країні, де як клас був відсутній дрібний приватний власник, що є живильним середовищем свободи, а замість нього був злодій у законі, аристократ і чиновник, він будує західне суспільство, і це приклад, що надихає, для Росії і кровна образа для Кремля.
http://www.ut.net.ua/art/166/0/2468/
Друга причина опозиції – і її численності – полягає в тому, що Міхаіл Саакашвілі зламав хребет старої Грузії. Колишньої Грузії – Грузії ancien regime з ендемічною корупцією, хабарами, зв’язками, злодіями в законі – просто немає. Є інша Грузія, де копи не беруть хабарів, де у приватну власність продано все, окрім совісті, й де на зміну злодіїв у законі та інтелігентів прийшла меритократична еліта, яка вважає за краще розмовляти англійською, а не російською.
Це дуже боляче, це торкнулося кожної сім’ї, і потрібно знати Грузію, щоб розуміти, що грузин завжди пожаліє свого дядька, «якого ні за що викинули з міліції», і брата, «якого ні за що посадили у в’язницю».
Лечу в літаку з московським будівельником-грузином. «А чи добре будувати в Тбілісі?» – запитую. «О, чудово! За будівлю в 12 тис. м2 я заплатив $12 тис. за проект – і все, через три місяці будую, а в Москві мені це коштувало б три роки і півтора мільйона». – «А ви голосували за Саакашвілі?» – «Звісно, проти! Він сволота така: у мене дядько в Рахунковій палаті працював. Прийшов новий начальник, поставив у кабінетах жучки, спіймав трьох осіб на хабарі й звільнив усіх 800».
Безробітні менти і звільнені чиновники, мешканці незаконно споруджених і тому знесених будинків, бізнесмени, в яких жорстко відібрали те, що вони отримали задарма при Шеварнадзе, а найбільше грузинська інтелігенція, велична, корумпована і непотрібна, як і будь-яка аристократія, що відживає; професори, які були впевнені у своєму спадковому праві зарахувати сина друга в університет просто так, а синів простолюдинів – за гроші, – всі вони раптом виявилися в опозиції і всі вони не можуть сформулювати своїх вимог.
Не можуть же вони написати на знаменах: «Даєш хабарі!» Тож і пишуть: «Геть Саакашвілі!» Єдина їхня надія – поводитися так, щоб побили. Адже тоді це буде ознакою відсутності демократії в Грузії.
Саакашвілі зробив неможливе. У колишній радянській країні, роз’їденій хабарами, дружбою і зв’язками, країні, де як клас був відсутній дрібний приватний власник, що є живильним середовищем свободи, а замість нього був злодій у законі, аристократ і чиновник, він будує західне суспільство, і це приклад, що надихає, для Росії і кровна образа для Кремля.
http://www.ut.net.ua/art/166/0/2468/
Відповіді
2009.04.21 | GreyWraith
Цікава дилема
Є два шляхи: шлях Ющенка і шлях Саакашвілі.Ми всі маємо великі і справедливі претензії до Ющенка за те, що він замість гнати цих самих колишніх, уклав із ними щось типу перемир'я, компромісу та розподілу сфер впливу. В результаті ці самі колишні перестали бути колишніми і почали руйнувати державу зсередини.
А от подивімося на результат альтернативного шляху: Саакашвілі цих всіх колишніх безкомпромісно вигнав назовні. І що має? Вони тепер і гадять Грузії агресивно та ззовні, ще й за російські гроші. Я от не сумніваюся, що протести грузинської опозиції на початку місяця були добре скоординовані із планованим реваншем Росії, війська якої мали тріумфально ввійти у Тбілісі, припинити громадянську війну і посадити вже правильний грузинський режим, який би наші русофільчики називали урядом національної згоди.
Виходить, і так, і сяк погано.