Кримінальна справа про геноцид 1932-33: за і проти
05/27/2009 | Майдан-ІНФОРМ
27.05.2009 -- УНІАН
Порушена Службою безпеки справа про геноцид 1932-33 років в Україні може не мати правових наслідків, оскільки не відповідає повною мірою чинному міжнародному праву.
Таку думку УНІАН висловив співголова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ, коментуючи порушення СБУ відповідної справи.
За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.
Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
“Застосування Конвенції до злочинів 30-х років є фактичним порушенням принципу заборони зворотної дії закону, що жорстко заборонено чинною Конституцією України і вітчизняним Кримінальним кодексом. Тому якщо стати на формальну точку зору, цей процес є вразливим”, - сказав Є.ЗАХАРОВ. Він пояснив, що визнати винним та притягнути до відповідальності когось із тих, хто був причетний до цього злочину, з правової точки зору буде практично неможливо.
Разом з тим правозахисник переконаний, що порушувати таку справу варто, тому що потрібно обов’язково визначитися з проблемою Голодомору та кваліфікації цього злочину. Він підкреслив, що пережита трагедія досі суттєво впливає на загальну свідомість українців і свідомість тих людей, які тим чи іншим чином були пов’язані з ним.
"Будь-який психолог скаже, як впливає перенесений голод на людей – до третього покоління це удар по свідомості”, - зазначив Є.ЗАХАРОВ. Тому він вважає абсолютно правильним дати визначення цьому злочину і назвати винних, аби мінімізувати втрати, які має український народ у своїй свідомості. Експерт додав, що подібні процеси стосовно з’ясування історичної справедливості не поодинокі і відбувалися в багатьох країнах світу (наприклад, Естонія, Латвія, Угорщина тощо).
Є.ЗАХАРОВ також зазначив, що в Україні є закон про те, що голодомор 1932-33 років кваліфікуються як геноцид українського народу, однак цього недостатньо для його визнання світовим співтовариством. “Якщо буде розслідування, потім судовий процес, де суддя буде розбиратися з доказами і буде винесено рішення по цьому питанню на рівні вироку, це надасть значно більшої ваги трактуванню голодомору геноцидом, ніж просто наявність українського закону”, - вважає він.
Разом з тим правозахисник погоджується, що подібне розслідування має проводити не СБУ, а Інститут національної пам’яті, як це відбувається в Польщі, де подібний інститут розслідує злочини комуністичного режиму. Він пояснив ініціативу СБУ тим, що саме СБУ належать всі архіви щодо голодоморів та політичних репресій періоду СРСР, однак вважає, що правильніше їх було б передати Інституту національної пам’яті.
Як повідомляв УНІАН, Служба безпеки України 22 травня порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, внаслідок чого загинули мільйони громадян, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.
Підставою для порушення стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря ЮХНОВСЬКОГО, народних депутатів Григорія ОМЕЛЬЧЕНКА, Олександра ЧОРНОВОЛЕНКА, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка ЛУК’ЯНЕНКА, голови товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Романа КРУЦИКА, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.
Порушена Службою безпеки справа про геноцид 1932-33 років в Україні може не мати правових наслідків, оскільки не відповідає повною мірою чинному міжнародному праву.
Таку думку УНІАН висловив співголова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ, коментуючи порушення СБУ відповідної справи.
За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.
Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
“Застосування Конвенції до злочинів 30-х років є фактичним порушенням принципу заборони зворотної дії закону, що жорстко заборонено чинною Конституцією України і вітчизняним Кримінальним кодексом. Тому якщо стати на формальну точку зору, цей процес є вразливим”, - сказав Є.ЗАХАРОВ. Він пояснив, що визнати винним та притягнути до відповідальності когось із тих, хто був причетний до цього злочину, з правової точки зору буде практично неможливо.
Разом з тим правозахисник переконаний, що порушувати таку справу варто, тому що потрібно обов’язково визначитися з проблемою Голодомору та кваліфікації цього злочину. Він підкреслив, що пережита трагедія досі суттєво впливає на загальну свідомість українців і свідомість тих людей, які тим чи іншим чином були пов’язані з ним.
"Будь-який психолог скаже, як впливає перенесений голод на людей – до третього покоління це удар по свідомості”, - зазначив Є.ЗАХАРОВ. Тому він вважає абсолютно правильним дати визначення цьому злочину і назвати винних, аби мінімізувати втрати, які має український народ у своїй свідомості. Експерт додав, що подібні процеси стосовно з’ясування історичної справедливості не поодинокі і відбувалися в багатьох країнах світу (наприклад, Естонія, Латвія, Угорщина тощо).
Є.ЗАХАРОВ також зазначив, що в Україні є закон про те, що голодомор 1932-33 років кваліфікуються як геноцид українського народу, однак цього недостатньо для його визнання світовим співтовариством. “Якщо буде розслідування, потім судовий процес, де суддя буде розбиратися з доказами і буде винесено рішення по цьому питанню на рівні вироку, це надасть значно більшої ваги трактуванню голодомору геноцидом, ніж просто наявність українського закону”, - вважає він.
Разом з тим правозахисник погоджується, що подібне розслідування має проводити не СБУ, а Інститут національної пам’яті, як це відбувається в Польщі, де подібний інститут розслідує злочини комуністичного режиму. Він пояснив ініціативу СБУ тим, що саме СБУ належать всі архіви щодо голодоморів та політичних репресій періоду СРСР, однак вважає, що правильніше їх було б передати Інституту національної пам’яті.
Як повідомляв УНІАН, Служба безпеки України 22 травня порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, внаслідок чого загинули мільйони громадян, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.
Підставою для порушення стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря ЮХНОВСЬКОГО, народних депутатів Григорія ОМЕЛЬЧЕНКА, Олександра ЧОРНОВОЛЕНКА, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка ЛУК’ЯНЕНКА, голови товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Романа КРУЦИКА, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.
Відповіді
2009.05.27 | Koala
Re: Кримінальна справа про геноцид 1932-33: за і проти
Майдан-ІНФОРМ пише:> За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.
> Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
Ось вам фальсифікації історії і перегляд результатів Другої Світової...
2009.05.27 | Пан Коцький
А як тоді з ґеноцидом вірменів?
2009.05.28 | Mykola_2007
Так само як із українським, турки вважають, що його не існувало
2009.05.27 | Пан Коцький
На Нюрнберґу цей принцип було порушено...
Майдан-ІНФОРМ пише:> [...] За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством. [...]
2009.05.27 | Адвокат ...
От же, потрібен Нюрнберґ над комунізмом.
Про що давно вже талдичать українські націоналісти.2009.05.27 | Хвізик
треба негайно. он яку гру кремлядь в кореї розпочала!
і з понтом ні при чомуз понтом, то корейці самі всю муть замутили
2009.05.28 | Kohoutek
Не был он нарушен.
На Нюрнбергском процессе судили не за геноцид, а за преступления против человечности и процесс сам создавал прецедент.2009.05.28 | Пан Коцький
Моя заввага була не про ґеноцид, а конкретно про ex post facto
Сподіваюсь, Ви знайомі з наступною цитатою: "Jackson is away conducting his high-grade lynching party in Nuremberg. I don't mind what he does to the Nazis, but I hate to see the pretense that he is running a court and proceeding according to common law. This is a little too sanctimonious a fraud to meet my old-fashioned ideas." (U.S. Chief Justice Harlan Fiske Stone)2009.05.28 | 123
нацисти діяли відповідно до законів Німеччини
вони порушували загальнолюдські цінності, не сформульовані чітко на той момент, але, наскільки я розумію, не порушували законів чи міжнародних конвенцій.натомість радянська влада не мала законів, які б ставили українців поза законом. виморювання голодом мільйонів людей напевно було злочином за законами 1932-1933 років.
2009.05.28 | Kohoutek
Re: нацисти діяли відповідно до законів Німеччини
123 пише:> вони порушували загальнолюдські цінності, не сформульовані чітко на той момент, але, наскільки я розумію, не порушували законів чи міжнародних конвенцій.
Нет, они нарушали и международные конвенции, ратифицированные Германией, и собственное национальное законодательство.
2009.05.28 | Kohoutek
Re: Моя заввага була не про ґеноцид, а конкретно про ex post facto
Пан Коцький пише:> Сподіваюсь, Ви знайомі з наступною цитатою:
Нет, я с ней был не знаком, но Нюрнбергский процесс действовал на основе уже существовавшего к тому времени права. Нацистов судили за преступления, предусмотренные в международных конвенциях и национальных законодательствах. Кроме того, этот процесс (как всё международное право) имел прецедентный характер, проводился по принципам прецедентного права, когда суд при необходимости сам вправе формулировать новые критерии и вводить новые понятия на основе уже существующих. Кроме того, до тех пор не был предусмотрен механизм проведения подобных международных трибуналов, тут Нюрнбергский процесс тоже создавал прецедент. Его Устав был одобрен ООН и послужил основой для последующих процессов, став частью международного права, равно как и приговор Трибунала.
Украинское право - не прецедентное, суд не может сам формулировать новые правовые принципы, но может использовать уже существующие, в т.ч. сформулированные в международном прецедентном праве - решениях того же Нюрнбергского трибунала, Европейского суда по правам человека и т.д. Так я понимаю ситуацию.
2009.05.27 | 123
Що з того що не було слова геноцид у 1933?
> За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.Звісно не можна - це не проблема, це справедливість.
> Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
Не треба застосовувати Конвенцію ООН (і взагалі сумнівно що її можна застосовувати замість кримінального кодексу). Напевно за українським законодавством виморювавання громадян голодом було у 1933 р таким самим злочином як воно є і сьогодні.
> “Застосування Конвенції до злочинів 30-х років є фактичним порушенням принципу заборони зворотної дії закону, що жорстко заборонено чинною Конституцією України і вітчизняним Кримінальним кодексом. Тому якщо стати на формальну точку зору, цей процес є вразливим”, - сказав Є.ЗАХАРОВ. Він пояснив, що визнати винним та притягнути до відповідальності когось із тих, хто був причетний до цього злочину, з правової точки зору буде практично неможливо.
Хіба що з огляду на терміни давності, але я на цьому не розуміюсь.
> Є.ЗАХАРОВ також зазначив, що в Україні є закон про те, що голодомор 1932-33 років кваліфікуються як геноцид українського народу, однак цього недостатньо для його визнання світовим співтовариством. “Якщо буде розслідування, потім судовий процес, де суддя буде розбиратися з доказами і буде винесено рішення по цьому питанню на рівні вироку, це надасть значно більшої ваги трактуванню голодомору геноцидом, ніж просто наявність українського закону”, - вважає він.
Звісно.
> Разом з тим правозахисник погоджується, що подібне розслідування має проводити не СБУ, а Інститут національної пам’яті, як це відбувається в Польщі, де подібний інститут розслідує злочини комуністичного режиму. Він пояснив ініціативу СБУ тим, що саме СБУ належать всі архіви щодо голодоморів та політичних репресій періоду СРСР, однак вважає, що правильніше їх було б передати Інституту національної пам’яті.
Саме силові структури (СБУ, прокуратура) має проводити розслідування, це його функція. Треба вважати це кримінальним злочином і діяти відповідно.
2009.05.28 | Микола Гудкович
Кримінальна справа має бути лише початком
Судити треба більшовизм (комунізм, соціалізм) за злочини проти людства.
2009.05.28 | Микола Гудкович
ПАР. Апартеїд чинився згідно законів, але був засуджений
Сподіваюся, що правозахисники не зіпсують справи. Я волів би, щоби правозахисники захищали права передусім постраждалих, потім уже злочинців…
2009.05.29 | AK
Вбивство завжди було злочином.
Майдан-ІНФОРМ пише:> 27.05.2009 -- УНІАН
>
> Порушена Службою безпеки справа про геноцид 1932-33 років в Україні може не мати правових наслідків, оскільки не відповідає повною мірою чинному міжнародному праву.
>
> Таку думку УНІАН висловив співголова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ, коментуючи порушення СБУ відповідної справи.
>
> За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.
2009.05.29 | GreyWraith
Зворотної сили закону немає?
Майдан-ІНФОРМ пише:>За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу >заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за >злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на >той час законодавством.
>
>Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і >передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 >році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
Так і "подвиги" керівництва Третього Рейху теж відбулися аж ніяк не в 1949 році, а до 1945 року. Але ж їхню діяльність оцінили саме як геноцид і злочини проти людства. Перед тим ввівши виняток: закони про геноцид МАЮТЬ зворотню силу.
>Є.ЗАХАРОВ також зазначив, що в Україні є закон про те, що голодомор >1932-33 років кваліфікуються як геноцид українського народу, однак >цього недостатньо для його визнання світовим співтовариством. “Якщо >буде розслідування, потім судовий процес, де суддя буде розбиратися >з доказами і буде винесено рішення по цьому питанню на рівні вироку, >це надасть значно більшої ваги трактуванню голодомору геноцидом, ніж >просто наявність українського закону”, - вважає він.
Резонно.
2009.05.29 | Kohoutek
Re: Зворотної сили закону немає?
GreyWraith пише:> >Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і >передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 >році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
> Так і "подвиги" керівництва Третього Рейху теж відбулися аж ніяк не в 1949 році, а до 1945 року. Але ж їхню діяльність оцінили саме як геноцид і злочини проти людства. Перед тим ввівши виняток: закони про геноцид МАЮТЬ зворотню силу.
Нет, термин "геноцид" в приговоре Нюрнбергского трибунала не фигурирует. Он впервые был введён в законодательство при принятии Конвенции ООН 1948 г. Вот по теме: http://www.genocide.ru/lib/moshenskaya/2-3.htm
2009.05.29 | GreyWraith
Тоді якою була формальна причина вироків?
Невже воєнні злочини (на той час угоди вже були)? Тоді виходить, що всі нацистські фокуси до 1 вересня 1939 року ніби і непідсудні...2009.05.29 | Мартинюк
Злочини проти людства не мають терміну давності
Тож говорити про зворотню чи незворотню дію закону недоречно.Є злочин, який по перше не розкритий, по друге не покараний. Терміну давності для такого злочину не існує. Бо якщо запроваджувати термін давності до подій Голодомору , то це означає офіційно визнавати що українці не є частиною людства...Людовбивство було, є і буде злочином у всіх правових системах.
Он Демянюка тягають попри те що у Німеччині запроваджені терміни давності на провину скажімо місцевих німецьких есесманів.