Судетська криза по-українськи
08/12/2009 | Ярослав Сватко
Звернення російського президента Дмітрія Мєдвєдєва до Віктора Ющенка адресоване не лише найвищої посадової особи України. Це звернення до всіх громадян України, навіть більше до нас, ніж до нашого Президента. Воно написано тою ж мовою понять, що й вимоги Гітлера віддати Судети, чи Горті — ліквідувати незалежність Карпатської України. Україну звинувачують в тому, що вона намагається проводити незалежну політику, а от якби у нас був російський гауляйтер — тоді, очевидно, не було б підстав писати цього листа.
Очевидно, що кожен український політик, який хоче бути помітним в українській політиці, так, чи інакше, коментуватиме російські вимоги. Політикам, і ще більше простим громадянам, перш ніж коментувати, варто відповісти для себе на кілька простих запитань.
Чому Росія повинна нас повчати, як ми повинні влаштовувати стосунки між собою? Чи Росія є тим останнім суддею, який визначає, чи був Голодомор, чи були репресії проти українців, і що це означає для нашого народу? Чи Росія претендує за нас вирішувати, в якому блоку і з ким ми будемо, чи це, все-таки наша власна справа? Чи російські ракети мають їздити нашими дорогами за маршрутними листами, виписаними в Москві, чи, все-таки, перевезення їхньої зброї Україною має бути погоджено з обраною нами владою? Як ви думаєте, чи наша енергетична безпека покращиться, якщо ми віддамо свої газопроводи Росії, і вона сама визначатиме ціну транспортування газу в Європу? Чи Росія повинна диктувати нам, якими повинні бути у нас стосунки Церкви з державою, і до якої саме церкви “правильно” ходити українцям?
Задайте собі ще одне питання — чи український народ має право на власну державу, а якщо має — то яким чином він мав боротися за неї в різних історичних умовах? По суті — право на незалежність, право на боротьбу за неї та відстоювання її, здобутої, базове для відповіді перші з наших запитань. Якщо ви відповідаєте на нього ствердно, тоді немає двозначностей на всі інші питання, які ставить перед нами звернення до нас російського президента. Наша визвольна боротьба стає боротьбою за свободу, а не колаборацією, її провідники стають героями, а не “приспішниками і посіпаками”, і ми самі, відстоюючи свободу України від зазіхань, стаємо в один ряд з героями визвольної боротьби.
І тоді ми, знайшовши ясний і зрозумілий ґрунт у своїх стосунках зі своїм народом і своєю державою, можемо так само ясно давати оцінку всім тим, хто коментуватиме звернення Дмітрія Медвєдєва. Це той момент істини, коли не можна відморозитися, і сказати, що “моя хата скраю”. Якби хоч із десята частина тих селян, які в 1918-му кинули свої гвинтівки, і пішли орати свій лан біля “хати скраю”, залишилися в лавах української армії, була б тоді Україна, і Голодомору би не було. І вони лишилися б живі у 1933-му, а сьогодні Дмітрій Медвєдєв не повчав би нас, як нам розуміти нашу історію. Сьогодні знову Україна потребує нашої ясної позиції і нашої оцінки політиків: хто на стороні України, а хто грає за Медвєдєва.
Лист Медвєдєва не потребує відповіді на словах — він потребує відповіді ділом. Сказав же Дуґін, що це початок нової війни. Якщо так, то істерики — для слабаків. Якщо ні — то це істерика тих, хто бачить, що Україна йде своїм шляхом, і їм нас не спинити. Як і на кожній війні, Україна чекає, що її солдати чесно виконають свій обов'язок. І це найкраще, чим ми можемо відповісти на нову судетську кризу по-українськи.
PS. Я цього не хотів вставляти в статтю, але не можу стриматися, щоб не додати у форумі Майдану. Те, що відбувається, звичайно ж серйозно. Але історичний процес іде, і ми перемагаємо, інакше вони б не істеризували. Ми ж, за своєю традицією, мали б сприймати це з часткою гумору навіть до самих себе - це ознака здорової нації. Хочете відповідати - пишіть відповідь московському султанові. Ми переможемо, бо ще не вся зброя вивезена в Росію
Очевидно, що кожен український політик, який хоче бути помітним в українській політиці, так, чи інакше, коментуватиме російські вимоги. Політикам, і ще більше простим громадянам, перш ніж коментувати, варто відповісти для себе на кілька простих запитань.
Чому Росія повинна нас повчати, як ми повинні влаштовувати стосунки між собою? Чи Росія є тим останнім суддею, який визначає, чи був Голодомор, чи були репресії проти українців, і що це означає для нашого народу? Чи Росія претендує за нас вирішувати, в якому блоку і з ким ми будемо, чи це, все-таки наша власна справа? Чи російські ракети мають їздити нашими дорогами за маршрутними листами, виписаними в Москві, чи, все-таки, перевезення їхньої зброї Україною має бути погоджено з обраною нами владою? Як ви думаєте, чи наша енергетична безпека покращиться, якщо ми віддамо свої газопроводи Росії, і вона сама визначатиме ціну транспортування газу в Європу? Чи Росія повинна диктувати нам, якими повинні бути у нас стосунки Церкви з державою, і до якої саме церкви “правильно” ходити українцям?
Задайте собі ще одне питання — чи український народ має право на власну державу, а якщо має — то яким чином він мав боротися за неї в різних історичних умовах? По суті — право на незалежність, право на боротьбу за неї та відстоювання її, здобутої, базове для відповіді перші з наших запитань. Якщо ви відповідаєте на нього ствердно, тоді немає двозначностей на всі інші питання, які ставить перед нами звернення до нас російського президента. Наша визвольна боротьба стає боротьбою за свободу, а не колаборацією, її провідники стають героями, а не “приспішниками і посіпаками”, і ми самі, відстоюючи свободу України від зазіхань, стаємо в один ряд з героями визвольної боротьби.
І тоді ми, знайшовши ясний і зрозумілий ґрунт у своїх стосунках зі своїм народом і своєю державою, можемо так само ясно давати оцінку всім тим, хто коментуватиме звернення Дмітрія Медвєдєва. Це той момент істини, коли не можна відморозитися, і сказати, що “моя хата скраю”. Якби хоч із десята частина тих селян, які в 1918-му кинули свої гвинтівки, і пішли орати свій лан біля “хати скраю”, залишилися в лавах української армії, була б тоді Україна, і Голодомору би не було. І вони лишилися б живі у 1933-му, а сьогодні Дмітрій Медвєдєв не повчав би нас, як нам розуміти нашу історію. Сьогодні знову Україна потребує нашої ясної позиції і нашої оцінки політиків: хто на стороні України, а хто грає за Медвєдєва.
Лист Медвєдєва не потребує відповіді на словах — він потребує відповіді ділом. Сказав же Дуґін, що це початок нової війни. Якщо так, то істерики — для слабаків. Якщо ні — то це істерика тих, хто бачить, що Україна йде своїм шляхом, і їм нас не спинити. Як і на кожній війні, Україна чекає, що її солдати чесно виконають свій обов'язок. І це найкраще, чим ми можемо відповісти на нову судетську кризу по-українськи.
PS. Я цього не хотів вставляти в статтю, але не можу стриматися, щоб не додати у форумі Майдану. Те, що відбувається, звичайно ж серйозно. Але історичний процес іде, і ми перемагаємо, інакше вони б не істеризували. Ми ж, за своєю традицією, мали б сприймати це з часткою гумору навіть до самих себе - це ознака здорової нації. Хочете відповідати - пишіть відповідь московському султанові. Ми переможемо, бо ще не вся зброя вивезена в Росію
Відповіді
2009.08.12 | Адвокат ...
Re: Судетська криза по-українськи
Ярослав Сватко пише:> Лист Медвєдєва не потребує відповіді на словах — він потребує відповіді ділом. Сказав же Дуґін, що це початок нової війни. Якщо так, то істерики — для слабаків. Якщо ні — то це істерика тих, хто бачить, що Україна йде своїм шляхом, і їм нас не спинити. Як і на кожній війні, Україна чекає, що її солдати чесно виконають свій обов'язок. І це найкраще, чим ми можемо відповісти на нову судетську кризу по-українськи.
ТАК!
> PS. Я цього не хотів вставляти в статтю, але не можу стриматися, щоб не додати у форумі Майдану. Те, що відбувається, звичайно ж серйозно. Але історичний процес іде, і ми перемагаємо, інакше вони б не істеризували. Ми ж, за своєю традицією, мали б сприймати це з часткою гумору навіть до самих себе - це ознака здорової нації. Хочете відповідати - пишіть відповідь московському султанові. Ми переможемо, бо ще не вся зброя вивезена в Росію
2009.08.12 | igorg
Клас! Де Ви такий гавтомат надибали? Ще є?
2009.08.12 | Ярослав Сватко
Ясна річ, що ще є. Але воювати ми будемо АКМ, а не ППШ
Бо набої - це суттєва частина споряду.Це я після презентації проекта Майдану про Дивізію Галичина в Тернополі зайшов до свого приятеля купити бриля, і сфотографувався на пам'ять. Автомата позичив відповідальний за Майдан в Тернополі, у моїй сімейній криївці лежить інша модель
2009.08.12 | Адвокат ...
Сподіваю сь, що значно більш модерна!
Ярослав Сватко пише:> Це я після презентації проекта Майдану про Дивізію Галичина в Тернополі зайшов до свого приятеля купити бриля, і сфотографувався на пам'ять. Автомата позичив відповідальний за Майдан в Тернополі, у моїй сімейній криївці лежить інша модель
2009.08.12 | Ярослав Сватко
Це сімейна реліквія. Модерність в даному випадку другорядна
А воювати ми все одно будемо АКМ-ми, бо до них найбільше набоїв (на відміну від запорізьких військових складів, наші склади в Брюховичах не горіли).Якщо є держава - нема потреби будувати УПА - треба користуватися всім, що дає держава, в тому числі військом, зброєю, вишколом таке ін.
2009.08.12 | Адвокат ...
Я воль, ґерр ґенераль!
2009.08.12 | Ярослав Сватко
Спочинь! Це ще не справжній алярм, тільки тест на понти
2009.08.12 | Tamerlan
Враховуючи бойовий патріотичний дух
українців, нехай навіть не всіх, у випадку війни москалики вигребуть так, шо мало не здасться.Я вже не кажу про те, шо мацькальщіна зникне як держава. Впевнений.
2009.08.12 | Tamerlan
Найприкольніше, шо слухаю зараз Дмітрія Хворостовського
Дуже крутий баритон, думаю шо без українців у його родині не обійшлося2009.08.12 | Адвокат ...
Може й обійшло ся, але голос він має,-- пречудовий!
2009.08.12 | Tamerlan
Такі да! Рід походить з мого рідного Поділля.
Не полінувався пошукати, просто заради спокою в серціЗ Деражнянщини, звідки доречі Анна Горенко (Ахматова).
Тішуся
http://kp.ua/daily/080208/17504/
http://www.spu.in.ua/ua/news_regions/16720
2009.08.12 | Адвокат ...
Re: Такі да! Рід походить з мого рідного Поділля.
2009.08.12 | Bogun
Панове до бою!
Панове, готуйте шмайсери та ППШ, витягуйте з-під стріх кулемети, налагодьте мишки та клавіатури, і борімося на фронтах інформаційної війни.2009.08.12 | Адвокат ...
Та ми то,-- й "не розряджали автомати"...
"... там розрядим автоматиі влаштуєм собі свято.."
Кость Москалець.
2009.08.12 | igorg
Стосовно листа султану то тут доречно згадати
Івана Сірка. Широко відомий один лист до Турецького Султана який написаний в його часи. Але мало хто знає що йому передував дуже гречний і дипломатичний лист де він пояснює, як має вести себе Лицар на відміну від злодія й розбійника. А лист написано з приводу спроби Султана розправитися із Запорожцями зимою на Січі (це було якраз біля Капулівки). Та не вдалося, козаки їх усіх знищили, бо вони, татари, набилися у Січ так, що не могли рухатися і їх козаки із кошів перебили. Тож Сірко згодом погуляв по Криму й пояснив Султану чого і як.Тож перший лист до медведа має бути дуже гречним і дипломатичним, достойним лицарів
2009.08.12 | Ярослав Сватко
Ініціятива карається. Давайте пропозиції
2009.08.12 | igorg
Та от не можу знайти Яворницького Іван Сірко
В мене є паперова книжка, але віддав студентам просканувати, а вони ще не встигли. А там текст послання. От за його зразком і подобою думаю треба зробити. Перше - гречне. Буду шукати.2009.08.12 | Адвокат ...
Як що вже хто й має писать листа "мацьковському ведмедю",--
так це український вільний люд.Але писати,-- не словом, а ділом!
2009.08.13 | Pianist
Re: Як що вже хто й має писать листа "мацьковському ведмедю",--
Прекрасна пропозиція. Але треба і словом і ділом. Кажу, що Майдан міг би оголосити конкурс на кращого листа. Це розбудило б творчий потенціал нації2009.08.12 | Sych
Ющенку заради підняття рейтингу не завадило б роздати
законсервовану зброю населенню. І йому буде припарка (2009.08.13 | Pianist
Re: Судетська криза по-українськи
Серед наших політиків другого ешелону нормальною виявилася тільки Віра Ульянченко. Регіони, Яценюк - примітивне блазнювання. А от пропозиція Адвоката написати листа російському султанові надзвичайно актуальна. Чому б Майдану не оголосити конкурс.