Пам’яті загиблих журналістів. Прохання до ЗМІ та громадськості.
09/11/2009 | Майдан-ІНФОРМ
На дев’яту річницю зникнення Георгія Гонгадзе 16-го вересня 2009-го року о 19.00 вчетверте у Києві на Майдані Незалежності пройде акція, організована виключно громадянами України без партійної та організаційної символіки.
З 2005 року цю акцію щорічно організовують звичайні громадяни, які особисто були знайомі з Георгієм Гонгадзе і ті, кому дорогі ідеали свободи слова, незалежної журналістики, прав громадян. Люди, які вимагають справедливості, правосуддя та недопущення репресій чи вчинення перешкод щодо журналістської діяльності і тиску на свободу слова з боку влади та “героїв” журналістських матеріалів. Люди, які не сприймають брехню, лицемірство, приховування інформації, непрозорість дій у політиці та державному управлінні.
Участь у акції може взяти кожен громадянин, але виключно як фізична особа, а не як посадовець, член політичної партії чи громадської організації тощо. Під час акції згадуватимуть не лише Георгія Гонгадзе, який волею трагічних обставин став своєрідним символом тих, хто віддав своє життя за сказане чи написане слово, але й імена всіх загиблих українських журналістів.
На акції не буде ораторів і трибун, лише голос ведучого (також невідомий широкому загалу пересічний громадянин), якого ніхто з учасників акції не бачитиме. Ніде не афішуються прізвища організаторів, це – акція пам’яті, а не піару, на яку приходять просто небайдужі люди, ким би вони не були. Єдине прізвище, яке організатори змушене оприлюднювати – це невідома широкому загалу особа для збору коштів на проведення акції.
Кошти на проведення акції збираються виключно з фізичних осіб, прізвища яких також з метою уникнення самопіару не афішуються, бо інакше завтра всі політики та чиновники захочуть стати спонсорами цього заходу, аби лише на всю країну пролунали їхні імена. Очевидно, що саме через це за всі чотири роки збору пожертв на проведення акції з цілої купи тих, які свого часу не лише на кожному кроці згадували ім’я Георія Гонгадзе, але й ніколи б не стали народними депутатами або чиновниками високого рангу, якби не трагічна смерть Гії, лише один політик (у 2008 році) зробив пожертву (200 доларів) на проведення акції. Головними ж спонсорами акції були і залишаються пересічні громадяни, які живуть на зарплату або стипендію (за чотири роки серед жертводавців був лише один бізнесмен, який у 2007 році пожертвував 300 гривень). Найбільша пожертва за весь час склала 500 доларів (2007 рік) від відомої, але також звичайної особи, яка живе на зарплату, їздить громадським транспортом, не має ні бізнесу, ні гонорарів від творчої діяльності, ні якихось інших великих доходів.
Цього року, не зважаючи на те, що пожертв надійшло значно менше (найбільша – 200 доларів також від пересічного громадянина), ніж у минулі роки, організатори акції відмовились від пожертв, які в сумі з надлишком покривали всі потреби для проведення акції. Ці пожертви пропонувалися щиро, виключно на довірі і без вимоги звітності з боку дуже шанованих організаторами фізичних та юридичних осіб, але тоді б (навіть, якби про це ніхто з широкої громадськості не дізнався) акція не носила б характеру такої, яку проводять виключно небайдужі громадяни. І це означало б, що в Україні практично не існує людей, які здатні пожертвувати свої особисті кошти задля такої не особистої, а громадської справи, як вшанування пам’яті Георгія Гонгадзе та всіх загиблих журналістів та вимог всебічного об’єктивного розслідування загибелі Гії й недопущення подібних випадків у подальшому.
Також відмовились від пожертв та організаційної допомоги тих громадян, які мали будь-яке упередження щодо акції, оскільки організаторам важлива її моральна чистота, аби пам’ять загиблих журналістів не затьмарювалась будь-чиїми та будь-якими негативними згадками.
Цього року, у зв’язку з арештом генерала Пукача годилося б провести акцію у трохи іншому форматі, ніж у попередні два роки, однак зібрана на сьогодні кількість коштів та рівень громадської активності не дозволять внести у її проведення великі зміни. Тому ми закликаємо всіх небайдужих громадян по можливості приходити на акцію зі своїми свічками та квітами, а також зробити в ці останні дні пожертви, які підуть на витрати, що можуть бути здійснені в останні дні й дадуть можливість організаторам не відмовлятись від деяких попередньо запланованих елементів акції. Кошти можна або передати особисто, або поштовим переказом чи переказом через банк “Аваль” платіжною системою “Аваль-Експрес” або (з-за кордону) платіжною системою Western Union (отримувач – Чепура Катерина Петрівна, 02218, м. Київ, вул. Райдужна 35 кв. 64, т. 80661365984).
Але вже зібрана на сьогодні сума коштів все ж дозволяє провести акцію на тому рівні, коли ні організаторам, ні учасникам не буде соромно перед українською та міжнародною громадськістю за те, як в Україні згадують тих, хто віддав життя за можливість казати правду. Тому всі небайдужі громадяни запрошуються 16 вересня о 19.00 на Майдан Незалежності на акцію пам’яті (хвилина мовчання о 20.00) зі свічками та квітами чи без них, ті, хто мав можливість здійснити пожертви чи ні, але обов’язково з чистими думками та шляхетними намірами. Зрештою жоден зовнішній антураж не замінить людську активність, а така акція є серйозною можливістю показати Україні і світу, можновладцям та простим мешканцям, що є у нашій країні іще небайдужі люди, яких турбує щось більше, аніж власні матеріальні проблеми, які переймаються високими ідеалами та пам’ятають тих, хто віддав за них життя.
З огляду на вищезазначене організатори акції закликають всі засоби масової інформації поширити інформацію про дату, час і місце проведення акції, а інтернет-ЗМІ, а також громадян, які мають свої сторінки в “Живому журналі” та різноманітних соціальних мережах, окрім інформації про акцію, розмістити її банер, що вже стоїть на перших сторінках інтернет-сайтів “Майдан” та “Українська правда”.
З 2005 року цю акцію щорічно організовують звичайні громадяни, які особисто були знайомі з Георгієм Гонгадзе і ті, кому дорогі ідеали свободи слова, незалежної журналістики, прав громадян. Люди, які вимагають справедливості, правосуддя та недопущення репресій чи вчинення перешкод щодо журналістської діяльності і тиску на свободу слова з боку влади та “героїв” журналістських матеріалів. Люди, які не сприймають брехню, лицемірство, приховування інформації, непрозорість дій у політиці та державному управлінні.
Участь у акції може взяти кожен громадянин, але виключно як фізична особа, а не як посадовець, член політичної партії чи громадської організації тощо. Під час акції згадуватимуть не лише Георгія Гонгадзе, який волею трагічних обставин став своєрідним символом тих, хто віддав своє життя за сказане чи написане слово, але й імена всіх загиблих українських журналістів.
На акції не буде ораторів і трибун, лише голос ведучого (також невідомий широкому загалу пересічний громадянин), якого ніхто з учасників акції не бачитиме. Ніде не афішуються прізвища організаторів, це – акція пам’яті, а не піару, на яку приходять просто небайдужі люди, ким би вони не були. Єдине прізвище, яке організатори змушене оприлюднювати – це невідома широкому загалу особа для збору коштів на проведення акції.
Кошти на проведення акції збираються виключно з фізичних осіб, прізвища яких також з метою уникнення самопіару не афішуються, бо інакше завтра всі політики та чиновники захочуть стати спонсорами цього заходу, аби лише на всю країну пролунали їхні імена. Очевидно, що саме через це за всі чотири роки збору пожертв на проведення акції з цілої купи тих, які свого часу не лише на кожному кроці згадували ім’я Георія Гонгадзе, але й ніколи б не стали народними депутатами або чиновниками високого рангу, якби не трагічна смерть Гії, лише один політик (у 2008 році) зробив пожертву (200 доларів) на проведення акції. Головними ж спонсорами акції були і залишаються пересічні громадяни, які живуть на зарплату або стипендію (за чотири роки серед жертводавців був лише один бізнесмен, який у 2007 році пожертвував 300 гривень). Найбільша пожертва за весь час склала 500 доларів (2007 рік) від відомої, але також звичайної особи, яка живе на зарплату, їздить громадським транспортом, не має ні бізнесу, ні гонорарів від творчої діяльності, ні якихось інших великих доходів.
Цього року, не зважаючи на те, що пожертв надійшло значно менше (найбільша – 200 доларів також від пересічного громадянина), ніж у минулі роки, організатори акції відмовились від пожертв, які в сумі з надлишком покривали всі потреби для проведення акції. Ці пожертви пропонувалися щиро, виключно на довірі і без вимоги звітності з боку дуже шанованих організаторами фізичних та юридичних осіб, але тоді б (навіть, якби про це ніхто з широкої громадськості не дізнався) акція не носила б характеру такої, яку проводять виключно небайдужі громадяни. І це означало б, що в Україні практично не існує людей, які здатні пожертвувати свої особисті кошти задля такої не особистої, а громадської справи, як вшанування пам’яті Георгія Гонгадзе та всіх загиблих журналістів та вимог всебічного об’єктивного розслідування загибелі Гії й недопущення подібних випадків у подальшому.
Також відмовились від пожертв та організаційної допомоги тих громадян, які мали будь-яке упередження щодо акції, оскільки організаторам важлива її моральна чистота, аби пам’ять загиблих журналістів не затьмарювалась будь-чиїми та будь-якими негативними згадками.
Цього року, у зв’язку з арештом генерала Пукача годилося б провести акцію у трохи іншому форматі, ніж у попередні два роки, однак зібрана на сьогодні кількість коштів та рівень громадської активності не дозволять внести у її проведення великі зміни. Тому ми закликаємо всіх небайдужих громадян по можливості приходити на акцію зі своїми свічками та квітами, а також зробити в ці останні дні пожертви, які підуть на витрати, що можуть бути здійснені в останні дні й дадуть можливість організаторам не відмовлятись від деяких попередньо запланованих елементів акції. Кошти можна або передати особисто, або поштовим переказом чи переказом через банк “Аваль” платіжною системою “Аваль-Експрес” або (з-за кордону) платіжною системою Western Union (отримувач – Чепура Катерина Петрівна, 02218, м. Київ, вул. Райдужна 35 кв. 64, т. 80661365984).
Але вже зібрана на сьогодні сума коштів все ж дозволяє провести акцію на тому рівні, коли ні організаторам, ні учасникам не буде соромно перед українською та міжнародною громадськістю за те, як в Україні згадують тих, хто віддав життя за можливість казати правду. Тому всі небайдужі громадяни запрошуються 16 вересня о 19.00 на Майдан Незалежності на акцію пам’яті (хвилина мовчання о 20.00) зі свічками та квітами чи без них, ті, хто мав можливість здійснити пожертви чи ні, але обов’язково з чистими думками та шляхетними намірами. Зрештою жоден зовнішній антураж не замінить людську активність, а така акція є серйозною можливістю показати Україні і світу, можновладцям та простим мешканцям, що є у нашій країні іще небайдужі люди, яких турбує щось більше, аніж власні матеріальні проблеми, які переймаються високими ідеалами та пам’ятають тих, хто віддав за них життя.
З огляду на вищезазначене організатори акції закликають всі засоби масової інформації поширити інформацію про дату, час і місце проведення акції, а інтернет-ЗМІ, а також громадян, які мають свої сторінки в “Живому журналі” та різноманітних соціальних мережах, окрім інформації про акцію, розмістити її банер, що вже стоїть на перших сторінках інтернет-сайтів “Майдан” та “Українська правда”.
Відповіді
2009.09.11 | karmeluk
Можливо дещо грубо, але
де журналісти? Де люди, котрі відповідають критеріям професії?Візьмемо, хоча б, вікіпедію:
"Журналіст (новинар) — особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язане з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або займається такою діяльністю по власній ініціативі. Журналіст — це дзеркало суспільства, він повинен відображати дійсність. Покликання журналіста — приносити користь людям, захищати їх інтереси й вносити світло в темряву необізнаності."
Ми маємо дзеркала парламенту, кабміну, секретаріату, власників ЗМІ, але в жодному випадку не суспільства.
Суспільство в біді, журналісти на нього не звертають уваги.
Де дійсність у стрічках новин? Де голос громадянина України в локальних ЗМІ?
В одному повідомленні зі 100?
Чи вважають точку зору, чи дію, чи аналіз громадянина або громадської організації новиною в ЗМІ України?
Чому українські громадяни не дискутують з українськими політиками?
Ми говорим про громадянське суспільство а громадян у ЗМІ не видно і під мікроскопом!
Від "журналістів" несе аміаком...
А чому так грубо, пояснення елементарне: дослідження про кількість КГБ і КПСС в Україні на державних посадах. Ви чули про нього зі ЗМІ?
Лише Німецька хвиля відреагувала. І Джеф Найквіст, аналітик зі США, грунтуючись на матеріалах дослідження, написав про загрозу національної безпеки не лише для України.
А вони (список не публікуватиму) мовчать. "Наші" мовчать, "Свої" мовчать.
Немає журналістів в Україні!
Слухаю "Ехо Москви", "Грані ТВ" і читаю ЖЖ.
Журналістика в Україні: ТРУП.
Борис Чикулай
http://www.ukraine.cz
2009.09.11 | So_matika
Re: Можливо дещо грубо, але
karmeluk пише:> де журналісти? Де люди, котрі відповідають критеріям професії?
Вони якраз в тому списку, який щороку оголошують на цій акції і який кожного разу збільшується.
2009.09.11 | zmej_gorynych
Борисе, клід :). "Роби, що мусиш, і будь що буде!" /(С)/
Друже, я приведу кілька чоловік молоді. Ну і, звичайно, якісь пожертви здійснимо.На акції зустрінемось..
2009.09.11 | Хвізик
все так. журналістів на україні немає. Одні лиш дурналісти лишил
2009.09.11 | Адвокат ...
Тутки такеє...
karmeluk пише:> Слухаю "Ехо Москви", "Грані ТВ" і читаю ЖЖ.
1. Отого не робіть. Бо шкідливо для здоров`я.
2. Зможете,-- прийдіть на акцію.
4. Зможете, приведіть із собою хучь одного знайомого, або друга.
А все инше,-- "майя" ( колотнеча, суєта, дармні вправи, марна праця ).
2009.09.11 | Хвізик
Re: Тутки такеє...
Адвокат ... пише:> karmeluk пише:
>
>
> > Слухаю "Ехо Москви", "Грані ТВ" і читаю ЖЖ.
>
> 1. Отого не робіть. Бо шкідливо для здоров`я.
Невже у Вас настільки кепські справи?