ЛЮСТРАЦІЇ: До так званої дискусії "Гуд бай, СССР"
11/24/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Чи доводилося вам лежати опівночі під куполом планетарію і дивитися на штучне зоряне небо? Сенс цього питання у контексті кінофестивалю, що прощається з СССР, відкрию наприкінці.
Так от, бажаючим зустрітися зі совком потрібно було приходити на проект з назвою "Дискусія: "Українські перспективи: надії та реальності", модератор – Микола Рябчук". Дискусії не було. Четвірка "мистецтвознавців", як сказала про них Радіо Свобода у своєму анонсі, влаштувала собі самохвальну прес-конференцію з презентацією про те, що Україну європейці "не хочуть". Згадували історію, показували слайди, звинувачували громадян України і цитували лише песимістичні цитати деяких урядовців ЄС. Іншими словами, перед нами сиділо чотири машини на виробництво мильних бульбашок. Їх фас і профіль уважно профотографовували і від того бульбашок ставало більше.
На вищенаведений вечір я запрошував друзів і знайомих, у надії, що зустріч у кінотеатрі Жовтень допоможе відверто поговорити про справжню причину сепаратного святкування 20 річчя оксамитових революцій у Східній Європі. Шкода і благо, що зі запрошених відгукнулися одиниці. Благо, що зекономили часу, а шкода, що не побачили маскувальників комунізму в обличчя. Останнє важливе, чим раніше, тим ліпше.
Справжня причина: відсутність декомунізації. Не в сенсі атрибутивного поняття (кольори, прапори, герби, пам‘ятники, назви, збільшення кількості шароварів, пейзажів, натюрмортів і сала і таке інше), а в сенсі системного: змінити номенклатурних хранителів тоталітаризму на громадських діячів й інтелектуалів демократії.
Про це не було сказано жодного слова. Нажаль.
У кожному з наведених фільмів фестивалю сюжетна лінія саме це і демонструє: перехід. Перехід від тоталітарної системи до демократії.
За словами організаторів, вони намагалися знайти подібний український фільм, але марно.
Та й не диво - переходу на території сучасної України не було. Маємо владу комуністів і гебістів, що по нині вдало маскуються, створюючи партії різнокольорового спектру, очолюють "дисидентські" рухи і таке інше. Демократія відсутня.
Я сидів і чекав на дискусію. Зал в очікувані. Запропоновану форму спілкування останнього дня фестивалю топили у довгих зарозумілих демагогічних кальках. Лише пан Кіпіані боязко торкнувся грузинського досвіду і, оминув...
Образливо, але не боляче. Не зламало, як співає Skye Edwards...
Відверті слова пролунали лише за пів-години до офіційного закінчення "дискусії" у відділенні, що його модератор назвав "Якщо є у кого питання, будь-ласка..."
Розуміючи, що іншого простору поговорити про люстрацію не буде, з дослідженням необхідності котрої мене було запрошено, я вирішив грати за їхніми правилами пропустивши вперед декілька більш обурених підміною слухачів. Слухачі приємно зруйнували впевненість четвірки у персональній маразматичній ліпнині і у приміщені пролунало на зразок, переказую глядачів "...Та що ви таке кажете, коли ми і сидимо нині у кінотеатрі, котрий зветься "Жовтень", і Ленін у центрі Києва на Бесарабці стоїть...", стара пані скромно процитувала англійську пісню, останніми словами котрої були слова чи не варто нам сказати не гуд бай, а привіт. Сидячі на трибуні виразами обличчя вже зробили з неї вар‘ятку.
Узяв мікрофон я. Розхвилювався, голос тремтів. Якийсь час не доводилося бути публічним. Але мої цифри пролунали. Я читав уривки дослідження, з котрого явно видно, що при владі комуністи і гебня. За правилами вечора я мав задавати питання. Моє було: "Чи готові панове, що сидять на сцені стати дисидентами у 2009 році?". Підтримали аплодисменти залу.
Аж раптом... розпочався цирк, крім бульбашок четвірки, що ще не всі встигли осісти на підлогу, у залі з‘явилися підсадні помічники: моє питання спочатку ніжно замедитовано товаришом пана Кіпіані, котрий з ним вступив у дискусію сенс котрої залишився нікому не відомий, і грубо затоптано крикливим арогантом з великою лисиною і синім піджаком (про нього цікаве дещо потім) разом з авангардовою, на вигляд, дамою у чоловічому костюмі.
Тепер відповідь публіці не так бентежила четвірку, бо у них був цілий пакет запитань і коментарів і їх відповідь виглядала за схемою "бла-бла-бла, бла-бла-бла, а от на рахунок дисидентів, то бла-бла-бла". Нуль конкретики.
Відповідно, дисидентами вони бути не збиралися (хіба що за спец-завданням) і боротися за декомунізацію вони... та їм про це навіть подумати страшно. Принаймні, так виглядало.
Незважаючи, що я хвилину тримав руку для репліки, і ніхто, як виявилося, не поспішав, модератор-літератор (як він себе сам назвав) закрив подію.
Моє "Привіт, СССР" загубилося у легкому шумі подякувальних аплодисментів організаторам від вихованої публіки...
Це не кінець :)
Я з товаришками вже було зібрався, але вийшовши у приміщення, де ми залишили одяг, наштовхнулися на столи з кавою, вином і солодощами.
До мене першим підійшов пан Курков, у напівтемній кімнаті і без зайвої публіки він зацікавився, познайомився і отримав копію дослідження. Потім підходили і підходили люди. Молодій журналістці з Радіо Свобода я відверто зізнався, що інформацію про дослідження її редакція (і моя колишня...) ігнорує і розмови зі мною це або ж втрата часу, або експеримент. Побачимо, залишив свій телефон.
Пані Вєра Багаліантц, директор Німецького культурного центру, висловила велику зацікавленість роботою і пообіцяла запросити до проекту, котрий центр має висвітлити, як я зрозумів, перебіг люстрації у Новій Німеччині.
Нарешті вдалося поспілкуватися з організатором Катею Ботановою, котра досить оптимістично запросила на акцію, за що вдячний і аніграма не шкодую. Додаткова мотивація :) Закінчив нашу приватну дискусію аргументом на актуальність люстрації (Македонія її розпочала декілька місяців тому (!) у вересні 2009).
А потім був знову чоловік у синьому піджаку. За його словами він має безпосереднє відношення до тих, кого я зібрався люструвати. "Я занимаюсь выборами: Янукович, Русский блок", казав він про себе. А як ізюминку він розповів про організацію УКК (гадаю, що ця абревіатура знайома старшому поколіню дисидентів вісімдесятих). Пан казав, що його було поставлено очолювати організацію наприкінці вісімдесятих. Потім він впритул нахилився до мене і чомусь сміючись почав перераховувати кого вбили в його родині...
Поряд з‘явився пан Єжи Онух, директор Польського інституту, і чоловік у синьому п‘яно вигукнув: "О, і цього Онуха я знаю, я все про нього знаю". Єжи злякано на нього подивився і мені набридла компанія того, хто "занимаєтса виборамі". Я підійшов до пана Онуха, перепросив і подарував йому свій матеріал з цифрами.
Вже був час їхати в планетарій, де відбувався фестиваль електронної музики. Попрощавшись, на таксі ми там були за 10 хвилин.
Лежачи під непомітним куполом планетарію, так як якісно зроблена проекція ілюструє чисте зоряне небо, відчуваєш себе в полі... Поряд дві австралійки, одна українського походження, що збиралася за високими рекомендаціями допомагати Ющенко, а нині з подружкою вчителюють англійську. Вони дивувалися дискусією, приємною музикою і я їм вже не казав, що замість обіцяних випускників Гарварду і Кембріджу в Секретаріаті, Кабміні й Верховній раді працюють колишні керівники обкомів, парткомів, райкомів і міськомів...
Чи лежали ви під штучним небом? А чи знаєте, що ми живемо у штучній країні?
P.S. Навіяно реальністю і Federico Fellini
P.P.S. Традиційне посилання на файли дослідження http://ukrainecz.blogspot.com/2009/09/blog-post.html
Так от, бажаючим зустрітися зі совком потрібно було приходити на проект з назвою "Дискусія: "Українські перспективи: надії та реальності", модератор – Микола Рябчук". Дискусії не було. Четвірка "мистецтвознавців", як сказала про них Радіо Свобода у своєму анонсі, влаштувала собі самохвальну прес-конференцію з презентацією про те, що Україну європейці "не хочуть". Згадували історію, показували слайди, звинувачували громадян України і цитували лише песимістичні цитати деяких урядовців ЄС. Іншими словами, перед нами сиділо чотири машини на виробництво мильних бульбашок. Їх фас і профіль уважно профотографовували і від того бульбашок ставало більше.
На вищенаведений вечір я запрошував друзів і знайомих, у надії, що зустріч у кінотеатрі Жовтень допоможе відверто поговорити про справжню причину сепаратного святкування 20 річчя оксамитових революцій у Східній Європі. Шкода і благо, що зі запрошених відгукнулися одиниці. Благо, що зекономили часу, а шкода, що не побачили маскувальників комунізму в обличчя. Останнє важливе, чим раніше, тим ліпше.
Справжня причина: відсутність декомунізації. Не в сенсі атрибутивного поняття (кольори, прапори, герби, пам‘ятники, назви, збільшення кількості шароварів, пейзажів, натюрмортів і сала і таке інше), а в сенсі системного: змінити номенклатурних хранителів тоталітаризму на громадських діячів й інтелектуалів демократії.
Про це не було сказано жодного слова. Нажаль.
У кожному з наведених фільмів фестивалю сюжетна лінія саме це і демонструє: перехід. Перехід від тоталітарної системи до демократії.
За словами організаторів, вони намагалися знайти подібний український фільм, але марно.
Та й не диво - переходу на території сучасної України не було. Маємо владу комуністів і гебістів, що по нині вдало маскуються, створюючи партії різнокольорового спектру, очолюють "дисидентські" рухи і таке інше. Демократія відсутня.
Я сидів і чекав на дискусію. Зал в очікувані. Запропоновану форму спілкування останнього дня фестивалю топили у довгих зарозумілих демагогічних кальках. Лише пан Кіпіані боязко торкнувся грузинського досвіду і, оминув...
Образливо, але не боляче. Не зламало, як співає Skye Edwards...
Відверті слова пролунали лише за пів-години до офіційного закінчення "дискусії" у відділенні, що його модератор назвав "Якщо є у кого питання, будь-ласка..."
Розуміючи, що іншого простору поговорити про люстрацію не буде, з дослідженням необхідності котрої мене було запрошено, я вирішив грати за їхніми правилами пропустивши вперед декілька більш обурених підміною слухачів. Слухачі приємно зруйнували впевненість четвірки у персональній маразматичній ліпнині і у приміщені пролунало на зразок, переказую глядачів "...Та що ви таке кажете, коли ми і сидимо нині у кінотеатрі, котрий зветься "Жовтень", і Ленін у центрі Києва на Бесарабці стоїть...", стара пані скромно процитувала англійську пісню, останніми словами котрої були слова чи не варто нам сказати не гуд бай, а привіт. Сидячі на трибуні виразами обличчя вже зробили з неї вар‘ятку.
Узяв мікрофон я. Розхвилювався, голос тремтів. Якийсь час не доводилося бути публічним. Але мої цифри пролунали. Я читав уривки дослідження, з котрого явно видно, що при владі комуністи і гебня. За правилами вечора я мав задавати питання. Моє було: "Чи готові панове, що сидять на сцені стати дисидентами у 2009 році?". Підтримали аплодисменти залу.
Аж раптом... розпочався цирк, крім бульбашок четвірки, що ще не всі встигли осісти на підлогу, у залі з‘явилися підсадні помічники: моє питання спочатку ніжно замедитовано товаришом пана Кіпіані, котрий з ним вступив у дискусію сенс котрої залишився нікому не відомий, і грубо затоптано крикливим арогантом з великою лисиною і синім піджаком (про нього цікаве дещо потім) разом з авангардовою, на вигляд, дамою у чоловічому костюмі.
Тепер відповідь публіці не так бентежила четвірку, бо у них був цілий пакет запитань і коментарів і їх відповідь виглядала за схемою "бла-бла-бла, бла-бла-бла, а от на рахунок дисидентів, то бла-бла-бла". Нуль конкретики.
Відповідно, дисидентами вони бути не збиралися (хіба що за спец-завданням) і боротися за декомунізацію вони... та їм про це навіть подумати страшно. Принаймні, так виглядало.
Незважаючи, що я хвилину тримав руку для репліки, і ніхто, як виявилося, не поспішав, модератор-літератор (як він себе сам назвав) закрив подію.
Моє "Привіт, СССР" загубилося у легкому шумі подякувальних аплодисментів організаторам від вихованої публіки...
Це не кінець :)
Я з товаришками вже було зібрався, але вийшовши у приміщення, де ми залишили одяг, наштовхнулися на столи з кавою, вином і солодощами.
До мене першим підійшов пан Курков, у напівтемній кімнаті і без зайвої публіки він зацікавився, познайомився і отримав копію дослідження. Потім підходили і підходили люди. Молодій журналістці з Радіо Свобода я відверто зізнався, що інформацію про дослідження її редакція (і моя колишня...) ігнорує і розмови зі мною це або ж втрата часу, або експеримент. Побачимо, залишив свій телефон.
Пані Вєра Багаліантц, директор Німецького культурного центру, висловила велику зацікавленість роботою і пообіцяла запросити до проекту, котрий центр має висвітлити, як я зрозумів, перебіг люстрації у Новій Німеччині.
Нарешті вдалося поспілкуватися з організатором Катею Ботановою, котра досить оптимістично запросила на акцію, за що вдячний і аніграма не шкодую. Додаткова мотивація :) Закінчив нашу приватну дискусію аргументом на актуальність люстрації (Македонія її розпочала декілька місяців тому (!) у вересні 2009).
А потім був знову чоловік у синьому піджаку. За його словами він має безпосереднє відношення до тих, кого я зібрався люструвати. "Я занимаюсь выборами: Янукович, Русский блок", казав він про себе. А як ізюминку він розповів про організацію УКК (гадаю, що ця абревіатура знайома старшому поколіню дисидентів вісімдесятих). Пан казав, що його було поставлено очолювати організацію наприкінці вісімдесятих. Потім він впритул нахилився до мене і чомусь сміючись почав перераховувати кого вбили в його родині...
Поряд з‘явився пан Єжи Онух, директор Польського інституту, і чоловік у синьому п‘яно вигукнув: "О, і цього Онуха я знаю, я все про нього знаю". Єжи злякано на нього подивився і мені набридла компанія того, хто "занимаєтса виборамі". Я підійшов до пана Онуха, перепросив і подарував йому свій матеріал з цифрами.
Вже був час їхати в планетарій, де відбувався фестиваль електронної музики. Попрощавшись, на таксі ми там були за 10 хвилин.
Лежачи під непомітним куполом планетарію, так як якісно зроблена проекція ілюструє чисте зоряне небо, відчуваєш себе в полі... Поряд дві австралійки, одна українського походження, що збиралася за високими рекомендаціями допомагати Ющенко, а нині з подружкою вчителюють англійську. Вони дивувалися дискусією, приємною музикою і я їм вже не казав, що замість обіцяних випускників Гарварду і Кембріджу в Секретаріаті, Кабміні й Верховній раді працюють колишні керівники обкомів, парткомів, райкомів і міськомів...
Чи лежали ви під штучним небом? А чи знаєте, що ми живемо у штучній країні?
P.S. Навіяно реальністю і Federico Fellini
P.P.S. Традиційне посилання на файли дослідження http://ukrainecz.blogspot.com/2009/09/blog-post.html
Відповіді
2009.11.24 | Хвізик
мда. повчальний матеріал
2009.11.24 | karmeluk
дякую (-)
2009.11.24 | Хвізик
А як Ви думаєте, той хрін, що розказував Вам про вбитих родичів,
він Вам просто на долю свою лишу скаржився, чи в його словах чувся погрозливий підтекст?2009.11.24 | karmeluk
Re: А як Ви думаєте, той хрін, що розказував Вам про вбитих родичів,
гадаю, тут без погроз не обійшлося...2009.11.24 | Хвізик
а Ви його імені та фамілії не спитали?
2009.11.24 | karmeluk
Re: а Ви його імені та фамілії не спитали?
ні...2009.11.24 | Хвізик
Re: а Ви його імені та фамілії не спитали?
karmeluk пише:> ні...
жаль
Тута є пісня хороша для таких:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1258646017&first=&last=
2009.11.24 | Хвізик
Іще одне питання задам. Що Вас занесло на ці збори? Бо ж відомо:
Блажен муж, иже не иде на совет нечестивых и на пути грешных не ста, и на седалище губителей не седе, но в закони Господни воля его, и в законе Его поучится день и нощь. И будет яко древо, насажденное при исходищих вод, еже плод свой даст во время свое, и лист его не отпадет, и свя, елика аще творит, успеет. Не тако нечестивии, не тако, но яко прах, егоже возметает ветр от лица земли. Сего ради не воскреснут нечестивии на суд, ниже грешницы в совет праведных. Яко весть Господь путь праведных, и путь нечестивых погибнет.2009.11.24 | Сергій Кабуд
гадів на заході було багато але- меньшість
нормальним людям треба відчувати свою не лише моралєну перевагу а й чисельнусаме тому цей захід виглядає таким який треба відвідувати на мою думку
2009.12.06 | rais
Re: гадів на заході було багато але- меньшість
Взагалі тема системних змін, викликана обговоренням цього заходу може виявитися більш значною за сам захід.2009.11.24 | karmeluk
я прийшов на дискусію, котра теоретично передбачала обговорення
люстрації2009.11.24 | Сергій Кабуд
а давайте зясуємо точні імена гадів- думаю це реально і з фотами
2009.11.29 | rais
Re: а давайте зясуємо точні імена гадів- думаю це реально і з фотами
Впевнений, всі імена злочинців, що вам відкриються то діди і прадіди сьогоднішньої клептократичної "еліти". Ресурс їх успішності накопичений через репресії і фізичне знищення мільйонів людей комунобандитською репресивною системою.2009.12.01 | rais
Re: а Ви його імені та фамілії не спитали?
Ні, систему треба все ж таки міняти негайно. Бо по кожному призвищу затягнуть так, що мету забудешь.2009.12.05 | rais
Re: А як Ви думаєте, той хрін, що розказував Вам про вбитих родичів,
дійсно система заклала у підсвідомість багатьох поколінь подібні закладки. І вони нажаль працюють саме через безпокараність тієї системи. Подібних прикладів багато. Навіть міжнародні суди над так званими охоронниками фашистських таборів мають далекоглядні цілі...2009.11.29 | rais
Люстрація - актуальна тема. Потрібний матеріал !
Тому і треба наближати системні зміни в Україні через переконання у доцільності Люстрації. Не давати прислужникам старої системи принижувати значення цієї процедури вишукувати аргументи проти такого кроку. Система вже виховала своїх захистників та доярів від юристпруденції, які гідні переконувати про неможливість відсторонення від керування державою уламків старої системи керування. Нізззя. Бо це небезпечно для панування сучасної злочиної "еліти". Тому потрібні не разові заходи засуду злочинної комуністичної ідеології, а щоденний пошук, обговорення, пропозиції, пояснення доцільності і наслідків проведення кординальних системних змін в Українію. І першим кроком до змін є Люстрація.2009.11.24 | Sean
я прибрав цей текст з "новин" на першій
тільки з однієї причини - він без підпису, при тому, що дуже суб'єктивний.Підпишіть його б/ласка, хоч справжнім ім'ям, хоч псевдо - і ставте собі на здоров'я. Дякую за розуміння.
2009.11.24 | karmeluk
Re: я прибрав цей текст з "новин" на першій
вибачте, виправлено.2009.11.24 | зновусябр
цей захід нецікавий навіть учасникам
навіщо про нього ще й писати? казкові персонажі-ігосподарі. і гості - далі від українського життя. ніж декабристи раніше були від російського народу...2009.11.26 | rais
Люстрація, як інструмент системних змін у нашому Планетарії.
"Толерантність" заважає нації захищатися від ворога. Ворог незалежної України це залишена у спадщину комуністична система державного терору. Система яка заслуговує на заСУД і поКАРАння не лише перефарбовується. Ця система активно чинить опір, захищаючі себе. Ця система продовжує фізично знищувати всіх незгодних з нею. Це система яка завдяки кравчуковській еволюції злилася з криміналом і перетворилася на комунобандитську систему. І ця система сьогодня цинічно і безпокарано протистоїть незалежній Україні. Вона шукає "інші" шляхи і курси... Вона продовжує словами Данилича запитувати себе куди ми йдемо на 19 році розбудови української державності? Вона всіма діями кучмаків переконує нас " ... загибель людей, то невелика трагедія..." А чому дивуватися, за плечима цієї системи розкулачення і радгоспи, ГУЛАГи і голодомори, Новочеркаськ та Прага, Будапешт та Чечня... Мільйони фізично знищених людей...
Між крапельками дощу проходить ця система між першим та другим Нюрнбергом... Подивись уважно кожному депутату в очі. Оце планетарій.
2009.12.09 | rais
Re: А мені здається обговорення теми Люстрації тільки починаєтьс
"Сучасна Україна є "гідним" спадкоємцем УРСР в дискредитації українськості.Давно те діялося. На зорі так званої незалежності згинуло ганебною смертю видавництво «Дніпро». Мабуть, єдиний осередок української культури, що забезпечував збереження національної ідентичності за моторошної совєтської доби, коли капелу бандуристів називали державною, бо люди там тільки «держали» бандури. Не стало видавництва, не стало вогнища національної культури, не стало школи перекладачів і редакторів – утрата, якої вже ніколи не надолужити.
Відтоді не відбулося ніякої деколонізації, не було визволення, навпаки, з милостивого благословення так званої української держави незмірно інтенсифікувалися процеси русифікації й денаціоналізації. З’явилося безліч російськомовних газет, поміж них і різноманітні «ведомості»: київські, чернігівські й т. ін. Як можна було дозволяти випуск газет із такими назвами в Україні? Ще Герцен у «Минулому й думах» писав із приводу виходу «відомостей» у кожному губернському місті: «Уряд привласнив собі монополію балаканини і тепер балакає без упину». Але головне навіть не це: в усіх російськомовних виданнях про Україну та українців говорили тільки в третій особі. Тобто людина, яка їх читала, несамохіть дистанціювалася від усього українського, опинялася на російському боці. Отак здійснювали – і здійснюють – відчуження українців від України. Найгеніальніше поставив діагноз цій ситуації поет, який кілька років був відсутній в Україні. На початку 1998-го Мойсей Фішбейн, з’явившись на «Сніданку з «1 + 1», на прохання стисло охарактеризувати ситуацію в Україні відповів, маючи видюще око поета, з математичною точністю: «Шалена деукраїнізація». Отак неупереджений митець охарактеризував результати діяльності «незалежної української держави». На цьому тлі аж ніяк не дивною була поява численних нібито гумористичних і часто «двомовних» телепередач («Шоу довгоносиків» та ін.) на кшталт совєтського дуету Штепселя й Тарапуньки: кремлівські маніпулятори суспільної свідомості та їхні місцеві лакеї почали інтенсивно насаджувати культуру безкультур’я, створювати образ тупого і неосвіченого хохла-сраколиза, примітивного селюка-салоїда, що не знає іншої мови, крім ганебного суржику. (Характерна річ: така практика поширена не тільки в Україні. Наприклад, у Вірменії теж є безліч телепередач, де представників народу, що має одну з найдавніших культур, зображують недоумками й дикунами.) Відбувались і відбуваються масована варваризація суспільства, створення плебсу, позбавленого коріння та культури, люмпенізованого прошарку, що, усвідомивши свій «природжений ґандж» належності до українського етносу, не бачитиме ніяких духовних орієнтирів, окрім сяєва «високої» російської культури, яка зараз ллється з усіх телеекранів, бо – «завєтам Лєніна вєрни» – російські націоналісти не забувають його слів, що кіно для них – найважливіше з мистецтв. Ці московські «прєобразоватєлі природи» – національної – досягли своєї мети. Так, знайомлячись із Парижем, я навідався й до греко-католицької церкви на бульварі Сен-Жермен, під нею щонеділі збираються українські заробітчани. Більшого сорому за свою державу не відчував ніколи: я побачив юрбу дикунів, які дудлять пиво і жбурляють порожні бляшанки, плюються й спілкуються російськими матюками. Ось вони, культурні здобутки «української держави», наша візитна картка в Європі.
Не краща ситуація й тут. Культуру безкультур’я інтенсивно насаджує і значна частина сучасних українських письменників, які добачають свою «оригінальність» лише в калькуванні російського лихослів’я. На популярному телеканалі, що був колись піонером українізації, а тепер став флагманом русифікації, щонеділі транслюється передача «Я люблю русскую речь», щоправда, під іншою «кодовою» назвою. Ми бачимо, як «баришні», які й російської не знають до ладу, гидливо-здивовано силкуються вимовити кілька українських слів: за що їм кара така? Все українське – мова і персоналії – стає об’єктом глуму, аномалією, від якої мимоволі прагне дистанціюватися глядач. А «тубільці»-ведучі тільки поглиблюють пафос відстані, увиразнюють загальнодержавне лицемірство: у вправно та ефективно створеному за роки «незалежності» російськомовному середовищі заклики любити українську мову можуть бути тільки фальшю, засобом ще більшого відчуження від рідної мови та культури.
Аж ніяк не випадково в Україні популяризують уже й так відомого Гоголя. І так званий Гоголь-фест, і Сорочинський ярмарок стали мало не головними подіями тутешнього культурного життя. Чи не тому, що Гоголь ― яскравий приклад «тубільця», який зрікся рідного коріння і став стовпом чужої імперії? А може, тому, що заповітна мрія російських націоналістів – зробити так, щоб Україна й українці збереглися тільки на сторінках Гоголя?
Держава-колабораціоніст, держава, яка своїми діями й активною бездіяльністю плюндрує свою країну, нищить її культуру, готує плацдарм для чужого культурного, а зрештою, й територіального завоювання, – у чому полягає сенс її існування? Кому вона служить – своїм громадянам чи невситимому російському націоналізмові?
Таращук Петро | http://www.ut.net.ua/art/164/0/3313/
P.S. Від Бориса Чикулая: традиційне посилання на файли дослідження 2009 року "Люстрація або Україна під владою КГБ" http://ukrainecz.blogspot.com/2009/09/blog-post.html"
2009.11.24 | Сергій Кабуд
Я товарищував з Набокою, засновником УКК, а Борис-
наче знайомий з іншим засновником, але я не певен чи це такВиглядає що стукачілло в синьому був в курсі що Чікулай відвідає захід
і знав що Борис теж дружить з друзями Набоки
бачу ворог припер на захід КОМАНДОЮ, з розподіленими ролями:
підпівал, пяних поців, лякал і іншої мерзоти
ну і КІПІАНІ - точно відповідає "внутрішньо" своій полохливій зовнішності сцикуна
2009.11.26 | rais
А чи можна побачити Ваші дослідження у електронному вигляді?
Дуже був би вдячний модераторам, як щоб вивішали ці дослідження на Майдані2009.11.26 | karmeluk
так, прошу, файли тут
на box у якості для відеопроекції, на інших серверах для епошти, 1,5 МБhttp://ukrainecz.blogspot.com/2009/09/blog-post.html
приємного,
б.
2009.11.26 | rais
Re: так, прошу, файли тут
Дякую.Було б цікаво десь ще знайти такі видання:
1. М.О. Хабаров "На багнетах збанкрутілої влади"
2. С.І. Білокінь "Комуністична система державного терору"
Раджу почитати, хто знайде.
Дійсно кажуть, що всі спроби переконати що Майдан народився через спротив до режиму кучми - то прикриття системи. Майдан також не народжувався заради Ющенко чі Юлі... Сподівання звільнитися від панування старої системи - ось про що не хочуть говорити навіть на цьому форумі... Системних змін не відбулося. І добродіїв на її захист вистачає. Вічні заступники комуністичних старців М.Свистович з товаришами, кожного разу переконуються - старою рукою комуністичного старця завжди керує скалічена підсвідомість. Це головна підтримка комунобандитській системі на виборах будь якого рівня. Не знищена система червоних злочинців шкіриться нам з екранів та бігбордів всі 18 років шкульгання України.
2009.11.26 | karmeluk
нарешті пішла дискусія...
Це факт. У 2004 році система примусила писати демонстрантів на плакатах і транспорантах іменник, замість дієслова.Прийде час, коли замість прізвищ писатимуть ЛЮСТРАЦІЇ.
Це можна і до президентських виборів зробити, до речі.
2009.11.27 | rais
Нову сорочку на немите тіло не надягають.
...писатимуть - люстрація...Люстрація, безумовно найгуманніший засіб дати реальний шанс державі на оновлення. Погодьтесь, за системні зміни не хочуть говорити, бо небезпечно. Безпечніше цькувати Шуфрічів, Черновецьких, окремі факти корупції та дурості влади... Нам підкидують будь які теми для обговорення, аби тішилися критикою. Свобода ж балакати. О це головне досягнення легко виправиться за приходом Януковича. А інформ простір взагалі заліплений таким лайном... Тут і вечірній квартал, і Гармоши з кримом, і російський десант з кривим дзеркалом. Навіть п'ять копійок це вже стьоб. Кісільов з великою політикою і бомонди із напомадженою елітою. Закараокали ми Україну, забовтали. Бутафорія змін, бутафорія боротьби, бутафорія вболювання за свій нарід. Ми офігенно оболванені не українським інформ простором. Нищиться підсвідомість молоді - майбутнє України. І це на користь системі. Вона вкладає гроші в це шкірення та кривляння і з середени і зза кордону. П'ята колона працює відкрито і нахабно. Остання осінь Президента і 60 відсотків зраджених ним українців залишаються один на один із фаховою у репресіях системою. О ця система слова люстрація вживати не буде... Ющенка, який замість Люстрація протягнув злочинній системі Універсал, зпрацював на систему. Бізнес і влада злилися у найпохабнішому вигляді. Бандити жирують при владі. Раніше обкладали людей непід'ємним продподатком, зараз тарифами та цінами. Людей продовжують через знебоження нищити. Припинити цей безлад без принципових змін не можливо. Тут заміною Кучми на Тимошенко не обійдешься. Незалежна Україна вже давно потребує системних змін. Україна переможе коли українці припинуть покірно животіти і повстануть. Звернення. Бігборди. Слова. А Степан Бендера колись сказав - "Тільки зброя, не слова дадуть нації права". Це не дискусія і не диспут, це давно відомі речі. А бутафорська перемога завжди буде викликати регіт у регіоналів. Відомі речі на цьому форумі не популярні. Тому багато дописувачів нажаль нічого сюди вже не пишуть.
2009.11.26 | ziggy_freud
а що з цього приводу думає так званий модератор так званої...
дискусії п.Рябчук (теж так званий?)? На мене він при персональному знайомстві справив враження значно адекватнішої людини, ніж йому приписує п.Чікулай. Та й деякі тексти Рябчука я би назвав цікавими.можливо, все дійсно було так погано, як пише автор. І навіть назва місяця "жовтень" є питомо комуняцькою. А може якось воно трохи інакше...
2009.11.26 | Абу
Ваша війна з гебнею смішна
2009.11.26 | Хвізик
я би не радив Вам з цього сміятися
2009.11.27 | Shooter
І до теми: серед 27 Євро Комісарів - 4 бувші комуністи
Чех, словак, естонець та латвієць.2009.11.28 | rais
І до теми про злочини комунобандитів.
Системні злочини комуністичної системи державного терору, як засобу керування країною. Про це дуже докладно в студії Є Кисильова розповів
І.Юхновський.
В Україні ця злочинна система не лише не демонтована, ВОНА працює і виховує послідовників. Вона і є тією п'ятою колоною яка нищить всі намагання розбудувати справжню незалежну Україну.
2009.12.05 | Torr
Поясніть для прикладу, чи Ющенко підпадає під люстрацію?
Бо він теж бувший член КПРС, а бувших не буває, чи не так?2009.12.05 | Isoлято
Звичайно, підпадає! І якби ту люстрацію вчасно провели...
...ми б, можливо, і прізвища його ніколи не почули! Як і багато інших прізвищ (тіпо того ж Тійіпка). Ну і вибирали б ми собі Президента трохи серед інших людей. І "помаранчевої революції", можливо, не було б (за відсутністю необхідності).Розумію, що дуже багато "б", але так уже воно склалося.
2009.12.05 | Torr
А Тимошенко підпадає?
вона не була в КПРС.2009.12.05 | Isoлято
Тимошенко - можливо, й не підпадає...
А от її "хрещений батько" Лазаренко - цілком і повністю. А не було б Лазаренка - не було б і Тимошенки.Пафтаряю: якби люстрацію було проведено ВЧАСНО - ми б мали зовсім інше "політичне тло", на якому фіґури кшталту Тійіпка або Волги (він теж не встиг "потоптатися" в КПСС) вирізнялися б настільки сильно і настільки не в кращий бік, що у них би навіть думки не виникало кудись балотуватися. Займалися б собі тихенько бізнесом... і при нагоді шпіёнілі б на користь "васточьнава брата". А так - маємо тих "шпіёнів" на вищих державних посадах.
2009.12.06 | rais
Re: Тимошенко - можливо, й не підпадає...
100%!2009.12.06 | Torr
Ну як Тимошенко не підпадає, то
топайте до неї, може до виборів встигне пролюструвати.2009.12.06 | rais
Re: Ну як Тимошенко не підпадає, то
100 відсотків було поставлено вислову - не було б П.Лазаренко не було б і Ю.Тимошенко(в її апараті й досі Федолрчуки та Радичі)... Не було б обласного партійного цукрового короля О.Порошенко не було б і шоколадного зайця... Система страшна не призвищами. Система страшна традиціями, методами, злочинною спадщиною, яку хоче скоріше забути щоб уникнути поКАРАння. Система "петляє", кається, але робить свою злочинну справу і далі. Україна вже на 20 років загальмована цією системою. Ця п'ята колона тісно працює з російськими резидентами. І ці кучмаки ще кажуть що Україна не має політичних традицій передачі влади. Ну що сказати, 3,14-дори і дони.2009.12.06 | Torr
Re: Ну як Тимошенко не підпадає, то
rais пише:> 100 відсотків було поставлено вислову - не було б П.Лазаренко не було б і Ю.Тимошенко(в її апараті й досі Федолрчуки та Радичі)... Не було б обласного партійного цукрового короля О.Порошенко не було б і шоколадного зайця... Система страшна не призвищами. Система страшна традиціями, методами, злочинною спадщиною, яку хоче скоріше забути щоб уникнути поКАРАння. Система "петляє", кається, але робить свою злочинну справу і далі. Україна вже на 20 років загальмована цією системою. Ця п'ята колона тісно працює з російськими резидентами. І ці кучмаки ще кажуть що Україна не має політичних традицій передачі влади. Ну що сказати, 3,14-дори і дони.
А шо би було? Система саме така як пересічний громадянин.
2009.12.06 | rais
Re: Ну як Тимошенко не підпадає, то що будуємо
Навпаки. Громадян під себе формує система. Система освіти, охорони здоров'я, охорони правопорядку... Тому, дійсно, сформований шляхом впливу на підсвідомість, за 80 років клас "советских людей" зараз намагається передати свою "генетичну" спрадщину новій генерації. Ви уявляєте чим повинен пишатися онук працівника ГУЛАГу що розтрілював людей? Відбирав хліб у селян? Виконував каральні рейди в Карпатах? Він може чистить медальки, форму, чобоття, кобуру, показує фото однокласникам? Вчиться? Керує? Успішний бізнесмен? Суддя? Прокурор?Яку Україну будуть захищати і розбудовувати ці нащадки за високими парканами Пуще Вдиці, Конче Заспи, Печерських Пагорбів? Громадян формує система. Система в Україні не змінена. Тому і кучма, як маріонетка, завжди питав - що будуємо "товарищи"?
2009.12.06 | Torr
Re: Ну як Тимошенко не підпадає, то що будуємо
rais пише:> Навпаки. Громадян під себе формує система. Система освіти, охорони здоров'я, охорони правопорядку... Тому, дійсно, сформований шляхом впливу на підсвідомість, за 80 років клас "советских людей" зараз намагається передати свою "генетичну" спрадщину новій генерації. Ви уявляєте чим повинен пишатися онук працівника ГУЛАГу що розтрілював людей? Відбирав хліб у селян? Виконував каральні рейди в Карпатах? Він може чистить медальки, форму, чобоття, кобуру, показує фото однокласникам? Вчиться? Керує? Успішний бізнесмен? Суддя? Прокурор?
> Яку Україну будуть захищати і розбудовувати ці нащадки за високими парканами Пуще Вдиці, Конче Заспи, Печерських Пагорбів? Громадян формує система. Система в Україні не змінена. Тому і кучма, як маріонетка, завжди питав - що будуємо "товарищи"?
новій генерації зараз в кайф не чистить медальки, а рахувать бабло. Багато з них попруться на виборчі дільниці обирать найменше зло, яке сидить "за високими парканами", але після виборів їх знову кинуть як останіх лохів. То нашо їм така гра в якій постійно будеш в мінусах?
2009.12.06 | karmeluk
але подивіться на БЮТ
на сторінці 26 є діаграма, котра демонструє гебістську суть блоку Тимошенкоhttp://www.scribd.com/doc/19270811/Ukraine-2009-KGB-State-Investigation
2009.12.08 | Isoлято
Я ж не сказав, що вона ЗОВСІМ не підпадає!
Я написав - МОЖЛИВО... А як підпадає - тим гірше для неї. Ну і відповідно тим краще для нас.2009.12.08 | Мартинюк
Тимошенко - підпадає , Ющенко - ні
Тимошенко - член сімї, невістка, члена обкому КПРС. Її мати якимось чином породичана з дружинами Кучми та Лазаренка. Як мені говорив один дніпропетровець у її матері ( чи бабусі?) був статус як у діда Путіна ( повара Сталіна) - вона працювала в якості обслуги на закритих дачах і будинках відпочинку. Може тому у них таке порозуміння...Ющенко був просто членом КПРС, як менеджер виріс не в структурах партії а в системі так званого Агропрому - нового управлінського експерименту часу пізнього совка. Якщо в нього і було ВПШ, то вже десь в часи перебудови, коли туди могли долучатися набагато ширші кола , а в самому тому ВПШ можна було скоріше набратися дисденських ідей, аніж комунстичних.
Втім я досить добре передивлявся біографію Ющенка, ВПШ не помітив , можливо якісь 2-хмісячні курси, або період розпаду СРСР. Тоді наприклад патріотично налаштовані українці з Польщі таким чином ) черз комсомольську ВКШ) організовували собі можливість пожити пару років в Україні.
2009.12.06 | Taras-ods
Тимошенко підпадає під кримінальний кодекс :-)
2009.12.06 | karmeluk
так, пояснюю
По-перше, під люстрацію мають потрапити усі, включно і ми з вами. Люстрація, це перевірка, на підставі котрої робляться висновки.По-друге, у біографії пана Ющенка є "прикордонні війська КГБ СССР", то ж я його прізвище дав до тих, хто безпосередньо співпрацював з КГБ.
Декілька днів тому комуніст Голуб про це також казав, ще й додав нову інформацію, що Ющенко навчався у ВПШ (Вища партійна школа).
Про це Президент у своїй біографії промовчує.
Отже висновок: на підставі оприлюдненої біографії (йдеться лише про момент служби в армії) пан Ющенко не пройшов би перевірку на співпрацю з КГБ.
Скажете, суворий люстраційний фільтр? Подивіться до чеського люстраційного закону.
Традиційне посилання http://ukrainecz.blogspot.com/2009/09/blog-post.html
2009.12.06 | rais
Зрозуміло і приймається.
Ваше пояснення приймається. Погоджуюся що Люстрацію повинен пройти в першу чергу кожен з громадян України, який має намір, або вже є державним службовцем, має керівну посаду, викладає в ВУЗах...Треба вимогу щодо подібної Люстрації сформулювати та висловити вже на цих виборах. Вимоги, звернення, недовіра, примушення - люстрація як перший крок до системних змін В Україні. Мені здається це повинно бути продовженням акціє проти кучмізму, як старої злочинної системи керування державою.
2009.12.06 | karmeluk
згоден, об‘єднаємо ресурси?
2009.12.07 | rais
Безумовно!
2009.12.08 | Мартинюк
Ви розмиваєте відповідальність
Між лідерами, ініціаторами і низовими виконавцями, що у випадку прикордонних військ те саме що нічний сторож у відомчому піонерському таборі КДБ у позаканікулярний сезон.І це в той час коли при владі і великому бізнесі масово - цілими телефонними книгами -списками так званої десятки - номенклатурного телефону часів СРСР знаходяться серетарі, інструктори та інші "відповідальні" особи а стукачі колишшнього КДДБ ходяю стрункими строями депутаських фракцій певних політичних сил на всіх рівнях.
То ви боретеся з номенклатурою, чи її таким чином її прикриваєте ?
2009.12.08 | Хвізик
думаю, що Мартинюк правий. Якщо докопуватися до занадто дрібних
персоналій, то вся люстрація виллється у звичайний фарс, тіпа як колись на партзборах іноді було модно займатися "критикою і самокритикою". В результаті здійметься багато галасу, і все перетвориться на звичайний фарс. А справжні пройдисвіти зможуть за цим галасом, як за димовою завісою, сховатисяЩоб люстрація була ефективною, коло осіб, які їй підлягають, має бути дуже чітко визначеним
2009.12.09 | karmeluk
згоден, задля того і розпочав дискусію
чим простішим буде наш люстраційний фільтр, тим він буде реальніший і міцніший.я за обговорення. за зразок пропоную чеський закон.
з повагою,
борис
2009.12.13 | rais
А чим від чеського відрізняється Закон про Люстрацію
запропонований О.Тягнибоком? Нехай мене пробачить старий пес. Тема повинна стати популярною. Як щоденний вказівник на механізм очіщення від комунобандитської спадщини. І, дійсно, без розмиття відповідальності. Чому на Майдані не створити постійно діючій розділ за темою - "Люстрація - перший крок". Без системних змін Україна не стане незалежною і міцною державою.А то прибираємо постійно якесь лайно. Якось "мелковато" - підняти Україну за вбитого системою друга. А граблі на місці... Он Вовочка за брата помстився у 1917. Досі розгрибаємо...
2009.12.13 | karmeluk
Re: А чим від чеського відрізняється Закон про Люстрацію
у Тягнибока він настільки складний і практично не реальний до впровадження. складається враження, що його навмисне писали так, щоби лише підняти суперечки і нічого не затвердити...2009.12.14 | rais
Re: А чим від чеського відрізняється Закон про Люстрацію
В чому Ви вважаєте складність і не реальність його варіанту?Чі ви не згодні з тим що робити Люстрацію в Україні, як перший крок до зміни системи, ніколи не піздно?
2009.12.09 | karmeluk
хоча Голуб каже про ВПШ у Ющенка...