Ще про Бандеру і Шухевича
03/18/2010 | Мирослав Кальба
Національно-визвольна боротьба українського народу підчас Другої світової війни ще й надальше зганяє сон із очей нашим сусідам -«вороженькам». Важко їм було передбачити, що вбивши тіло наших героїв, символи героїв залишаться для них ще більш небезпечними, ніж були за життя. Тому немає в них міри чи ліку у фальшиво-злобно спрепарованих наклепах на провідників цієї боротьби, якою годують своїми сенсаціями жадібний світ.
Тому я, як одинокий ще оставшись в живих старшина «Нахтіґаля», почуваюсь до обов'язку сказати своє слово.
Важко зрозуміти, як такий «москалиско» своїми брудними шлапами може влазити в український город зацвилий буйним квітом «свободи - самостійности - незалежности - та радости» і топтати його красу. Хай спочатку сам очистить свій город із тернини - хабазя. Закидаючи Воюючій Україні співпрацю з нацистами не хочуть бачити того, що це не була коляборація, а це були лиш зговорення. А це не є те саме. Спочатку Москва хай засудить свого Сталіна та Молотова, які через коляборацію з Гітлером допустились найбільшого злочину, якого зазнав світ, які знищили мільйони українців і євреїв, штучно спрепарованим геноцидом.
Так! Провідник ОУН Степан Бандера як і Роман Шухевич зговорювались з опозиційними силами до політики Гітлера. Наші ідеї та стремління заступав головно адмірал Wilhelm Canaris, шеф німецької розвідки Абвери Цей сам адм. Канаріс, з яким зговорювались і євреї, яких він врятував декілька сотень, як і багато рабинів, які були призначені до знищення. Виписував він їм посвідки, що їх як агентів «Абверу» висилається на працю за границю. За рятування євреїв Ізраїльський уряд з вдячності призвав йому ім'я праведника, (героя) та помістив його враз із своїми героями в меморіалі голокосту в Яд Вашемі.
За свої зговорення з українцями-націоналістами Канаріс дня 9-го квітня, 1945р в концентраційному таборі Фльосенбург (Flossenburg) був страчений, декілька тижнів до закінчення війни. В часі його екзекуції, був він ще відзначений за свої заслуги Залізним Хрестом Першої і Другої Кляс, Срібним Хрестом Німеччини, як рівнож нагороджений за дванадцять та двайцятьпять літ служби при Армії.
Сподіваюсь, що наш Президент Янукович хотяй у своїй передвиборчій кампанії обіцяв відкликати звання г е р о ї в України С.Бандері і Р. Шухевичу, цего не виконає, бо ж хіба є свідомий того, що, якщо б не було С.Бандери та Р.Шухевича, не булоб УПА, не було б сьогодні Самостійної України. Президентом не бувби Віктор Янукович, який може працював би десь в Донбасі у вугільній шахті, чи деінде. А від себе й усіх друзів, які поклали своє молоде життя в боротьбі за Самостійну Україну, просимо, щоби пан Президент В.Янукович, постарався чимскоріше Україну зробити У к р а ї н с ь к о ю!
Але повернімось до так званої "коляборації" українців з під стягу ОУН Бандери з Німцями - Гітлером: Для комуністичного режіму Совєтського Союза вистарчало, стрінути українця в німецькому мундирі, щоби зразу пришити йому, що це один із тих бандерівців, який пішов на службу ворога, щоби збиткуватис над своїм народом. Поспитаюсь?: Чи мій молодший брат Ігор, як перекладчик при німецькій армії носив ніьецьку військову форму, і, його, тії ж самі німці в місяці березні 1942 р. розстріляли в Крюкові біля Кременчуга в Україні, чи він загинув через його співпрацю з німцями, чи тими, які боролися проти окупантів України? Так і наш курінь «Нахтіґаль», хоч також носив німецьку форму, з початком 1943 р. майже в цілості перейшов в підпілля, розбудував Українську Повстанську Армію (УПА) і воював проти всіх окупантів України, як проти: Совєтського Союза, так і проти Німеччини, Польщі, Мадярщини, за її Самостійність та Соборність.
А тепер постараюсь показати вам медалю з лругої сторони, а саме: Як ставилась УПА - створенаи і керована С.Бандерою і Р.Шухевичем до тих, які на власну руку зговорювались з німецькими військовиками.
Яка небудь співпраця чи зговорення з німецькими військовими чи адміністраційними власьтями, було строго з а б о р о н е н а. Відомі є два випадки в яких Підпільний Суд УПА засудив двох командирів, сотенного Орла та курінного Сосенка, до найвищого виміру кари - рострілу. Перекажу лиш про сотенного «Орла», про якого знаю, як то кажеться з першої руки. Рік 1943-тий, весна. Я зі своєю змобільозованою сотнею розтаборились в лісах північно - східної Жовківщини, де сотня переходила свій військовий вишліл. Зв'язковий зголосив мені, що провідний член УПА хоче стрінутись зі мною, та й заночувати. В подібних випадках я користувався кімнатою на плебанії, яка завжди була для моєї диспозиції. В наріжній кімнаті нашій було одно вікно - одні двері, ліжко і тапчан. Мій гість не хотів скористатись моїм ліжком, положився лиш на тапчані. Ми лежачи так, звернені напроти себе розмавляємо, а я, бавлюся його пістолею.
Розповідає він про свою місію. Прибув він до сотні сотенного Орла (здається мені, що це було в Радехівщині). Сотню поставлено до звіту, Сотенний Орел виступив і йому зачитано вирок смерти, виданий судом УПА, який виконано саме тим пістолетом яким я бавлюсь. В одному моменті, потиснув я спуст в пістолі трішки сильніше, пістоля випалила і куля понад голову мойого гостя застрягла в стіні. Я справді злякався , кинув пістолю в його тапчан, сказавши при тому декілька нецензурних слів. Гість дальше розповів мені що: Сотенний Орел на свою власну руку, помимо строгого наказу Проводу УПА про заборону входити в дискусії із німецькими військовими чи політично-адмінісиративними чинниками, договорювався з вояками про одержання зброї, за певні інформації. Після першого разу, одержав він нагану, та заборону спілкуватися із німецькими військовими. Орел вдруге не підчинився наказові, тоді одержав він пересторогу, що, якщо він ще раз, помимо перестороги не перестане спілкуватись з німцями, піде під військовий суд. І так після третої перестороги, військовий суд виніс йому вирок смерти.
У війську підчас боротьби є лиш два вироки, якщо ти невинен, не підлягає карі, а якщо винен, є лиш одна кара «смерть».
Вороги наші, як і вороженьки роками старались найти якнайменший хотяйби доказ якоїсь коляборації нашої з німцями, щоби скомпромітувати опінію нашої боротьби в світі, та їм не вдалося, бо такого доказу не могли найти, бо його не було. Відомо є, що звинувачення у воєнних злочинах, нібито доконаних «Нахтіґалем» та його командиром Р. Шухевичем, над євреями чи польськими професорами підчас їх побуту у Львові точно розглядав Нюрнберґський Трибунал, не найшовши найменшого доказу відкинув її. Канадська Комісія - Військово - кримінальних Справ в Канаді (Дешенес Комісія) Deschenes Comission, яка вишукує військових злочинців в Канаді не назвала ніяких членів Нахтіґальського батальйону.
Була створена й Міжнародна комісія в Гаазі в Нідерляндії в 1959-му році, щоби провести незалежні перевірки. Членами були: чотири проти-Гітлерівські активісти: Норведзький адвокат Ганс Каппелен (Hans Cappelen), Бувший міністер закордонних справ Данії Олє Бйорн Крафт (Ole Bjorn Kraft), Данський соціяліст Карель фон Стал (Karel van Staal), професор права з Бельгії Флор Пітерс ( Flor Peeters), і правник член парламенту Швайцарії Курт Скоч (Kurt Scoch). В березні 1960 р. Комісія дойшла висновку - «Після чотирьох місяців перепитувань, і перегляду 232 доказів свідками від усіх сторін, звинувачення проти Батальйону Нахтіґаль, і проти поручника і Федерального Міністра Оберлендера фактично не мають пілтверджень«!
Чиж не вистарчить доказів, щоби нарешті перестати вірити в злобні - здумані наклепи Москви проти України?
Тому я, як одинокий ще оставшись в живих старшина «Нахтіґаля», почуваюсь до обов'язку сказати своє слово.
Важко зрозуміти, як такий «москалиско» своїми брудними шлапами може влазити в український город зацвилий буйним квітом «свободи - самостійности - незалежности - та радости» і топтати його красу. Хай спочатку сам очистить свій город із тернини - хабазя. Закидаючи Воюючій Україні співпрацю з нацистами не хочуть бачити того, що це не була коляборація, а це були лиш зговорення. А це не є те саме. Спочатку Москва хай засудить свого Сталіна та Молотова, які через коляборацію з Гітлером допустились найбільшого злочину, якого зазнав світ, які знищили мільйони українців і євреїв, штучно спрепарованим геноцидом.
Так! Провідник ОУН Степан Бандера як і Роман Шухевич зговорювались з опозиційними силами до політики Гітлера. Наші ідеї та стремління заступав головно адмірал Wilhelm Canaris, шеф німецької розвідки Абвери Цей сам адм. Канаріс, з яким зговорювались і євреї, яких він врятував декілька сотень, як і багато рабинів, які були призначені до знищення. Виписував він їм посвідки, що їх як агентів «Абверу» висилається на працю за границю. За рятування євреїв Ізраїльський уряд з вдячності призвав йому ім'я праведника, (героя) та помістив його враз із своїми героями в меморіалі голокосту в Яд Вашемі.
За свої зговорення з українцями-націоналістами Канаріс дня 9-го квітня, 1945р в концентраційному таборі Фльосенбург (Flossenburg) був страчений, декілька тижнів до закінчення війни. В часі його екзекуції, був він ще відзначений за свої заслуги Залізним Хрестом Першої і Другої Кляс, Срібним Хрестом Німеччини, як рівнож нагороджений за дванадцять та двайцятьпять літ служби при Армії.
Сподіваюсь, що наш Президент Янукович хотяй у своїй передвиборчій кампанії обіцяв відкликати звання г е р о ї в України С.Бандері і Р. Шухевичу, цего не виконає, бо ж хіба є свідомий того, що, якщо б не було С.Бандери та Р.Шухевича, не булоб УПА, не було б сьогодні Самостійної України. Президентом не бувби Віктор Янукович, який може працював би десь в Донбасі у вугільній шахті, чи деінде. А від себе й усіх друзів, які поклали своє молоде життя в боротьбі за Самостійну Україну, просимо, щоби пан Президент В.Янукович, постарався чимскоріше Україну зробити У к р а ї н с ь к о ю!
Але повернімось до так званої "коляборації" українців з під стягу ОУН Бандери з Німцями - Гітлером: Для комуністичного режіму Совєтського Союза вистарчало, стрінути українця в німецькому мундирі, щоби зразу пришити йому, що це один із тих бандерівців, який пішов на службу ворога, щоби збиткуватис над своїм народом. Поспитаюсь?: Чи мій молодший брат Ігор, як перекладчик при німецькій армії носив ніьецьку військову форму, і, його, тії ж самі німці в місяці березні 1942 р. розстріляли в Крюкові біля Кременчуга в Україні, чи він загинув через його співпрацю з німцями, чи тими, які боролися проти окупантів України? Так і наш курінь «Нахтіґаль», хоч також носив німецьку форму, з початком 1943 р. майже в цілості перейшов в підпілля, розбудував Українську Повстанську Армію (УПА) і воював проти всіх окупантів України, як проти: Совєтського Союза, так і проти Німеччини, Польщі, Мадярщини, за її Самостійність та Соборність.
А тепер постараюсь показати вам медалю з лругої сторони, а саме: Як ставилась УПА - створенаи і керована С.Бандерою і Р.Шухевичем до тих, які на власну руку зговорювались з німецькими військовиками.
Яка небудь співпраця чи зговорення з німецькими військовими чи адміністраційними власьтями, було строго з а б о р о н е н а. Відомі є два випадки в яких Підпільний Суд УПА засудив двох командирів, сотенного Орла та курінного Сосенка, до найвищого виміру кари - рострілу. Перекажу лиш про сотенного «Орла», про якого знаю, як то кажеться з першої руки. Рік 1943-тий, весна. Я зі своєю змобільозованою сотнею розтаборились в лісах північно - східної Жовківщини, де сотня переходила свій військовий вишліл. Зв'язковий зголосив мені, що провідний член УПА хоче стрінутись зі мною, та й заночувати. В подібних випадках я користувався кімнатою на плебанії, яка завжди була для моєї диспозиції. В наріжній кімнаті нашій було одно вікно - одні двері, ліжко і тапчан. Мій гість не хотів скористатись моїм ліжком, положився лиш на тапчані. Ми лежачи так, звернені напроти себе розмавляємо, а я, бавлюся його пістолею.
Розповідає він про свою місію. Прибув він до сотні сотенного Орла (здається мені, що це було в Радехівщині). Сотню поставлено до звіту, Сотенний Орел виступив і йому зачитано вирок смерти, виданий судом УПА, який виконано саме тим пістолетом яким я бавлюсь. В одному моменті, потиснув я спуст в пістолі трішки сильніше, пістоля випалила і куля понад голову мойого гостя застрягла в стіні. Я справді злякався , кинув пістолю в його тапчан, сказавши при тому декілька нецензурних слів. Гість дальше розповів мені що: Сотенний Орел на свою власну руку, помимо строгого наказу Проводу УПА про заборону входити в дискусії із німецькими військовими чи політично-адмінісиративними чинниками, договорювався з вояками про одержання зброї, за певні інформації. Після першого разу, одержав він нагану, та заборону спілкуватися із німецькими військовими. Орел вдруге не підчинився наказові, тоді одержав він пересторогу, що, якщо він ще раз, помимо перестороги не перестане спілкуватись з німцями, піде під військовий суд. І так після третої перестороги, військовий суд виніс йому вирок смерти.
У війську підчас боротьби є лиш два вироки, якщо ти невинен, не підлягає карі, а якщо винен, є лиш одна кара «смерть».
Вороги наші, як і вороженьки роками старались найти якнайменший хотяйби доказ якоїсь коляборації нашої з німцями, щоби скомпромітувати опінію нашої боротьби в світі, та їм не вдалося, бо такого доказу не могли найти, бо його не було. Відомо є, що звинувачення у воєнних злочинах, нібито доконаних «Нахтіґалем» та його командиром Р. Шухевичем, над євреями чи польськими професорами підчас їх побуту у Львові точно розглядав Нюрнберґський Трибунал, не найшовши найменшого доказу відкинув її. Канадська Комісія - Військово - кримінальних Справ в Канаді (Дешенес Комісія) Deschenes Comission, яка вишукує військових злочинців в Канаді не назвала ніяких членів Нахтіґальського батальйону.
Була створена й Міжнародна комісія в Гаазі в Нідерляндії в 1959-му році, щоби провести незалежні перевірки. Членами були: чотири проти-Гітлерівські активісти: Норведзький адвокат Ганс Каппелен (Hans Cappelen), Бувший міністер закордонних справ Данії Олє Бйорн Крафт (Ole Bjorn Kraft), Данський соціяліст Карель фон Стал (Karel van Staal), професор права з Бельгії Флор Пітерс ( Flor Peeters), і правник член парламенту Швайцарії Курт Скоч (Kurt Scoch). В березні 1960 р. Комісія дойшла висновку - «Після чотирьох місяців перепитувань, і перегляду 232 доказів свідками від усіх сторін, звинувачення проти Батальйону Нахтіґаль, і проти поручника і Федерального Міністра Оберлендера фактично не мають пілтверджень«!
Чиж не вистарчить доказів, щоби нарешті перестати вірити в злобні - здумані наклепи Москви проти України?