04/05/2010 | Юрій Шеляженко

http://sheliazhenko.livejournal.com/179575.html

(увага: в оригінальному матеріалі - купа корисних лінків!)

Юридичний вертеп, або Руки геть від Бандери!

Я став бандерівцем 2 квітня 2010 року.

До того мене так називала тільки тітка з пастви Московського Патріархату. Але я завжди сприймав її слова як жарт.

Моє ставлення до війни було (і залишається в глибині душі) таким: війна – це коли люди стають звірями.

На війні не буває героїв – думав я. На війні бувають вбивці, їх жертви та байдужі нелюди.

Тепер я розумію, що був не зовсім правий.

Попри цистерни вилитого бруду, мільйони українців вважають Степана Бандеру своїм героєм.

День вшанування його найвищою державною нагородою був святом для всіх патріотів.

Мабуть, не тому, що він – вправний вояка. А тому, що він боровся за майбутнє України. За нас.

Коли навіть у часи братовбивчого катаклізму людина залишається здатною боротись за свободу свого народу, звільняти з імперської пастки земляків та творити націю – народжується герой.

Незалежна українська держава існує завдяки Степану Бандері. Указ Віктора Ющенка просто зафіксував почуття мільйонів людей.

Президент вчинив символічний акт, який ніхто не може відмінити.

І от – угруповання цинічних махінаторів з Донбасу приходить до влади.

Їм мало бути господарями державної системи. Вони хочуть змінити наші цінності. Вже тягнуть у «союз» з Росією.

Їх Президент розуміє, що він не має права розтоптати символічні акти попередника.

Правонаступність – фундамент легітимності. Тільки комуністи перекреслювали все, що було до них. Але комуністи погано скінчили.

Тому Президент відступив убік. Мовляв, хай суд розбереться. А на сцену вийшов дехто Оленцевич.

Хто він такий? Яким чином його стосується Указ? Де його блог? Де взагалі його можна спитати про мотиви, з яких він вирішив стати ворогом української нації?

Оленцевич вискочив зі своїм абсурдним позовом, як Пилип з конопель, а 2 квітня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд раптом задовольнив його вимоги...



Рішення суду, вочевидь, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Почнемо з найбільш кричущого порушення.

Суд скасував Указ про присвоєння звання Героя України, намагаючись позбавити Степана Бандеру цього звання.

Але в Законі України «Про державні нагороди України» чітко сказано (ст. 16): позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.

Аргумент, що начебто Степан Бандера не був громадянином України і тому нібито не може бути нагороджений званням Героя України, виглядає нікчемним з огляду на системний аналіз норм законодавства.

Другий абзац ст. 6 Закону України «Про державні нагороди України» та п. 1 «Статуту звання Герой України» не слід видирати з контексту, як це роблять крючкотвори-оленцевичі.

Контекст же полягає в тому, що:

ПО-ПЕРШЕ, право нагороджувати державними нагородами дає Президенту Конституція України (ч. 25 ст. 106). Зазначені вище «закорючки», і, більше того, ніякі інші Закони України не містять прямої заборони нагороджувати званням Героя України осіб, які не є громадянами України. Тому Віктор Ющенко не порушив ніяких встановлених законом обмежень.

ПО-ДРУГЕ, закони передбачають можливість нагородження званням «Герой України» у два окремих способи: або нагородження громадян України, або нагородження посмертно. Перший спосіб закріплений у ст. 6 Закону України «Про державні нагороди України» та п. 1 «Статуту звання Герой України». Другий спосіб закріплений у третьому абзаці ст. 5 Закону України «Про державні нагороди України» та п. 6 «Статуту звання Герой України». Мертвий не може бути громадянином. Тому вимоги щодо українського громадянства не стосуються посмертного нагородження.

І останнє. Відповідно до ч. 8 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), позивач має захищати у своєму позові свої власні права, свободи та інтереси. Я поки не чув жодного розумного пояснення, які саме права, свободи та інтереси відстоює пан Оленцевич.

Але суд прийняв його позов.

Що ж, в такому разі й у кожного бандерівця можуть знайтися причини, чому це рішення суду стосується його особисто. А тому - може бути оскаржене.

Як протидіяти «юридичному вертепу»?

Рішення судді Каріне Абдукадирової вступить в силу тільки у разі відхилення апеляційним судом всіх апеляційних скарг (ч. 3 ст. 254 КАСУ).

Якщо Донецький окружний адміністративний суд вирішив питання про Ваші інтереси, Ви можете оскаржити в апеляційному порядку його рішення, навіть не будучи стороною по справі (ч. 1 ст. 185 КАСУ).

Заяву про апеляційне оскарження можна подати до 12 квітня, апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, тобто, максимум до 2 травня (ч. 3 ст. 186 КАСУ). Зокрема, їх можна відправляти поштою, і днем подачі заяви (скарги) вважається день відправлення (ч. 9 ст. 103 КАСУ).

Для правильного оформлення зазначених вище документів добре було б знати (це не обов’язково, але бажано) номер справи, кількість сторін, прізвища суддів, чітке формулювання рішення.

Отож, перший етап боротьби бандерівця за свої інтереси у цій справі – дізнатись вихідні дані, що їх перераховано вище.

Публікую свою заяву з цього приводу (читати за цим лінком):

https://docs.google.com/fileview?id=0B7rDUjgT1FCSZmE3ZmE1NDItNWU2NS00NjBlLTliNTktN2I3ODI2NjQxMDA5&hl=en

(Далі буде: заява про апеляційне оскарження; апеляційна скарга).