04/14/2010 | Святослав Караванський

Европа об’єднується. Мудра ідея. Щоб не ворогувати, а діяти в одну душу - одним фронтом.

Чи це можливе після стількох кривд, завданих европейцями один одному?

А чому ні?

Гляньмо на Японію та США. Такі вороги були – залили один одному чимало сала за шкуру. Краще й не згадувать. А знайшли спільну мову й помирилися. Мало того, що помирилися: кандидата на лаву підсудних у Нюренберзі імператора Гірогіто лишили на престолі. Коли люди миряться й об’єднуються, то забувають один одному кривди і йдуть на компроміси. Бо інакше не будуть діяти в одну душу, а триматимуть камінь за пазухою.

Йдучи за цим прикладом об’єднається і Европа.

Але ж це аж ніяк не тішить її ворогів. Їм на руку було, як европейці гризлися між собою. От вороги й варять воду. Пускаються на всякі способи, розігрують різні “карти”, щоб не допустити об’єднання. А “карт” вони мають багатенько. Одна з найулюбленіших “карт” у ворогів Европи – “гебрейська”. Мають вони в резерві й інші “карти”.

Цими картами – гадають вороги - не дамо Европі об’єднатися, а коли вона таки об’єднається, будемо їхнє братство цими картами розхитувать. Свої ж гріхи проти всіх своїх сусідів - фінів, прибалтів, кавказців, поляків, чехів, угорців, румун, японців, а також гебреїв, вороги Европи не згадують. А рило ж у них не то що в пушку, а таки в пір’ї. Був на святій Русі генерал Денікин. Так той кинув під час революції в Росії дуже европейське гасло: “Бей жидов – спасай Россию!”. Правда, під ударами махновців генерал утік за кордон і помер на вигнанні у тій таки Европі, де його й поховано і де він пролежав далеко від “єдиної неділимої” більше, як півсотні років.

Вороги ж Европи – сучасні денікинці - не змогли стерпіти такого глуму. Щоб такий “друг” гебреїв та й лежав десь у гнилій Европі?! Перевезім його на “родіну”! Так і зробили: привезли й поховали з генеральскою помпою мало не коло іншого друга гебреїв у ранзі генералісимуса, дарма, що ці друзі були свого часу найлютіші вороги.

Віддавши честь “другові гебреїв” сучасні денікинці узялися до Европи. Україна може влитися до Єдиної Европи. Треба цьому перешкодити. Чи ж мало ми маємо “карт”? І всі денікинські симпатики (щоб не сказати ‘агенти’) в усьому світі дістали наказ: “Зробити з героя України Степана Бандери – погромника! Усі погроми, задіяні Гітлером, списати на Бандеру!, а що він мало не всю війну просидів у німецькій тюрмі, то на бандерівські похідні групи!”.

І симпатики узялися за пера.

Багато води збігло з того часу. Сучаснику важко збагнути, де правда, а де наклеп. Коментатор до моєї попередньої статті звинувачує похідні групи на чолі з Климовим-Леґендою у співучасті в організації погрому в Золочеві. На якій підставі?

Покликається на публікацію, зроблену дослідниками із середовища, яке всю війну ворогувало з бандерівцями. Чи можна покладатися на ці “дослідження”?

Середовище, про яке йдеться, було лояльне до німецьких окупантів. Ніхто з чільних осіб цього середовища не зазнав репресій від окупаційної влади. Протягом усієї ІІ світової війни і після неї це середовище ворогувало із середовищем С. Бандери.

Мій коментатор каже, що цих дослідників не можна мати за українофобів. Що ж, це правда, їх не можна вважати українофобами, але вони працюють на українофобів, лиють воду на антиевропейський млин, запущений сучасними денікинцями, які негласно сповідують европейське гасло свого духовного батька, яке я вже цитував.

То як можна покладатися на “дослідження”, що походять з ворожого до С. Бандери середовища? На ділі, ці “дослідження” не мають ні наукової ні історичної цінности. Часом такі публікації мають на меті звалити на голови політичних суперників свої власні гріхи.

Прикладом такого політичного ворогування може бути протистояння В. Ющенка і Ю. Тимошенко. Взаємні звинувачення цих двох осіб у смертних гріхах не мають жодної підстави, бо їх підперто не фактами, а викликано політичним суперництвом. Це суперництво призвело до того, що виграв політичний супротивник обох взаємоворожих сторін.

Саме такий сценарій станеться і з Єдиною Европою. За задумом Москви гебреї мають винуватити українців за погроми, українці ж гебреїв – за участь у масових розстрілах та за Голодомор, а виграє від цього Кремль. Точнісінько, як це сталося в Україні з Ющенком, Тимошенко і Януковичем.

Візьмім ідеолога В. Януковича Дмитра Табачника. На чий млин л’є воду його зоологічна ненависть до українців?

Аж ніяк не на користь Єдиної Европи, а на користь сучасних послідоників генерала Денікина. Їм треба, щоб у европейському середовищі не було єдности.

У ХХІ столітті вже треба розуміти, що війни, хай і холодні, та взаємне поборювання ні до чого не ведуть. Майбутнє належить не війнам, а мирному співіснуванню. Треба шукати шляхів до замирення, до взаємного прощення, а не до ворожнечі. Взаємні звинувачення не спинять ворожнечі, а навпаки розпалять її. Те, що буйним цвітом процвітало у світі продовж тисячоліть, триватиме й далі. Матимуть місце ІІІ, ІV і V світові війни.

В сучасних політичних обставинах у світі, коли США ведуть проденікинську політику, Єдиній Европі треба дбати про єдність европейських народів, а не про гризню між ними. Цю гризню розпалює Москва, яка бере на себе місію судити народи світу, а сама аж два роки колаборувала з Гітлером, поділивши з ним незалежну Польщу і загарбавши Прибалтику та Басарабію. Цей крок сучасні денікинці вважають правильним і виправданим. Тобто виправдують геноцид і поляків, і прибалтів, і українців, і тих же гебреїв, яких депортували із Західньої України на німецьку сторону.

Сьогоднішня Росія перебуває у шкурі Німеччини після Версальського договору. Роль Версальського договору для Росії грає розвал СССР. Сучасне керівництво Росії не від того, щоб піти за прикладом Третього Райху і зброєю або політичними диверсіями та комбінаціями повернути собі свої позиції у світі. І тоді гризня всередині ЄС сприятиме Москві взяти реванш за втрату своєї ролі на Сході Европи і не тільки на ньому.

Політичні обставини у світі важко передбачувати. Можливі несподівані повороти в політиці головних гравців на світовій арені. Наприклад, США не зможуть або не схочуть втручатися до европейських справ. Тоді Европейський Союз матиме діло з гегемоністично настроєною Москвою сам-на-сам. Такий варіянт сьогодні не можна виключати.

Це все змушує европейців думати не про взаємні звинувачення, а про пошук шляхів до замирення. Щодо взаємних звинувачень, то у відношенні до України вони якоюсь мірою штовхають її в обійми Москви, і цей процес уже йде. Це те, чого Москві і треба.

Отже, думаймо головою, панове европейці, а не чим іншим.

C.Караванський

---

Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський