10/27/2010 | Олександр Лотоцький

«Совет сибирского народа», або «Сибирско народно вече». Організація твердить про існування окремої сибірської нації та виступає за самовизначення Сибіру й культурно-національну автономію мільйонів сибірських українців.

На російських теренах – ренесанс «сибирского областничества». «Совет сибирского народа» – організація, що позиціонує себе як політична, заявляє про існування окремої сибірської мови, про необхідність вивчати її (так само й сибірську історію) у вишах та школах Сибіру, про визиск та колоніальне гноблення регіону, а також про намір обстоювати права народів, що мешкають на сибірських теренах. Через Інтернет поширено звернення до українців Сибіру, де серед пріоритетних завдань «Совета сибирского народа» зазначено – сприяти реалізації права сибірських українців на навчання рідною мовою, оскільки національно-культурних прав вони мають навіть менше, аніж місцеві корінні народи.

Текст звернення оприлюднено «сибірською» (чи без лапок?), українською та російською мовами. Усі три версії можна побачити тут:
http://www.verkhoturov.info/content/view/1016/1/

Заява засвідчує, що «сибирское областничество» – ідея та суспільнй рух, котрі беруть свій початок приблизно в середині ХІХ століття, і далі живі. В російськомовній Вікіпедії про «сибирское областничество» читаємо таке:
«Областничество зародилось в петербургском кружке сибирских студентов, в который входили Григорий Потанин, Николай Ядринцев, С. С. Шашков, Н. И. Наумов, Ф. Н. Усов и др. В 1860-е годы областники выступали за революционную борьбу с самодержавием, за демократические свободы. По возвращении в Сибирь (1863) активизировали свою деятельность. Выступали в защиту «инородцев», против колониального гнёта. Действуя в контакте с политическими ссыльными русскими и поляками, областники готовили восстание. Рассматривая Сибирь как политическую и экономическую колонию России, а сибиряков — как новую сибирскую нацию, отдельные областники выдвинули лозунг отделения её от России или предоставления Сибири автономного статуса».
До слова – 1918 року Сибір уже проголошував незалежність, але «Сибирская республика просуществовала всего лишь несколько месяцев».
(Детальніше про «сибирское областничество» див. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%B1%D0%B8%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE )
«Сибирско народно вече» та його звернення до українців – не поодинокий прояв сучасного нам «сибирского областничества». Ось іще один - із багатьох. Уже довший час в Інтернеті існує мовно-культурологічний сайт «Сибирска вольгота». На вибір користувачеві тут пропонуються дві мови -- «сибірська» (чи, знову ж таки, без лапок?) та російська. Серед іншого, на сайті йдеться про «сибірську мову» та спорідненість фінно-угорських мов корінних народів Сибіру з сучасними естонською, угорською та фінською.
Для охочих – адреса сайту «Сибирска вольгота»:
http://volgota.com/

В Радянському Союзі «сибирское областничество» як світогляд та напрям суспільної думки було під забороною, але з настанням «перестройки» наприкінці 1980-х стало активно відроджуватися.

Олександр Лотоцький, журналіст