Конгрес США, Європарламент і українська ідея-вірус
11/25/2010 | propan
Конгрес США, Європарламент і українська ідея-вірус
На сьогодні українство займає оборонну позицію, враховуючи політичні реалії і той факт, що основних антиукраїнців поки що не відспівано.
То ж як нам поводитися?
Що говорити?
Як діяти?
Не секрет, що чимала частка нас досить байдужа і дезорієнтована. Не знає, що відбувається і чим це нам загрожує. Статистично ця чимала частка є у кожній країні і відображає природній розподіл людей за активністю та поглядами. Ситуація в Україні, на додаток до всього, ще й значно ускладнена порівняно значною кількістю “хахлофф” - зкацаплених українців. Провідні ЗМІ перебувають у лапах україножерів.
У цивілізованих країнах у титульного етносу (британців, німців, французів) не виникає питань із самовизначенням. У багатьох українців виникає, позаяк над цим працюють усілякі підмавзолейні політтехнологи. Слово “підмавзолейні” я вживаю свідомо, щоб не вживати “кремлівські”.
Навіщо?
Щоб почати контролювати ворога ще до того як з ним зіткнутися. Приміром, ворог називає себе “Дєятєльный”, а ми скрізь будемо вживати власну назву для нього: “Дятел”. Відчуваєте різницю?
Саме з цією метою Армія США дає радянським, а нині російським озброєнням власні назви. Наприклад: “Фішбед” (спляча риба) - для винищувача МіГ-21.
Подібне слово-вірус вже давно й успішно облетіло всю Україну і застосовується на вулицях і форумах, проте не в телерадіогазетних виданнях зі зрозумілих причин.
І слово це - “КАЦАПСТАН” (давньоруська назва сучасної РФ).
Порівняйте: Казахстан, Киргистан, Кацапстан, Чуркестан, Урюкстан..., достатньо?
Шляхетні розваги для інтелектуалів:
Знайдіть якого-небудь упослідженого хахла, що ще слово не чув, і в розмові доречно це слово застосуйте, щось на кшталт: “...ну, в Кацапстані, крім двох бід — доріг і дурнів, як на мій погляд, є ще й третя — самі кацапи...”. Уважно поспостерігайте, як той повільно усвідомить що й до чого, і розпливеться у чесно заробленій посмішці від важкого інтелектуального асоціювання. Привітайте себе з перемогою й купіть собі цінний подарунок — завдяки вам ще один хахол упізнав папуасів, яких раніше впритул не бачив.
Отже, висновок:
1. Слід все підряд охрещувати власними влучними назвами — Кацапстан, Яйцевінкович, темник, тушка тощо.
А тепер ближче до головного. Спочатку трохи статистики.
Якщо вірити кучмівському перепису населення, то кацапів у нас десь з 17%. Кацапомовних же значно більше. І ці кацапомовні голосують за прокацапські партії. Приклад: половина України голосувала за прокацапського Яйцевінковича. Отже, за нього проголосували і 17% кацапів і 33% українців (якщо не брати до уваги фальсифікації).
Саме про цих 33% і йдеться — як нам відліпити їх від усього кацапського, азійського і повернути до українського, європейського?
Ось тепер запитаємося: чому українці окацаплюються? З часів відновлення державності стільки зусилль докладено, щоб навчити рідної історії, мови, музики, літератури, культури. І це відбувається не тільки тому, що в Україні занадто багато чужинської історії, мови, музики, літератури, культури.
Приклад совдепії: “три братніх народи”. Тобто кацапи “піднімаються” до рівня нас з білорусами, ніби вони рівні нам (ха!), такі ж слов’яни (ха!), ніби ми їх зовсім не колонізували (ще раз ха!), і буцім то вони зовсім не папуаси і не Орда (ха! на закінченя)!
Приклад зараз: на моніторах київського метрополітену картинка — цей день в історії - створено британський гурт “The Beatles” і російський “Машина времени”. Тобто кацапи поспіхом працюють над тим, щоб штучно підняти уявлення про себе в очах українців до високого європейського рівня.
А ось який вигляд має те саме повідомлення після відспівування україножерів: на моніторах київського метрополітену картинка — цей день в історії - створено монгольський гурт “Ысцыкхуль кырдык” і російський “Машина времени”. Тут кацапське займає належне їм місце і має вигляд в очах українців як азійське, меншовартісне, і як наша колишня колонія Русі (над цим ще треба попрацювати).
Використаний прийом називається “ПОЗИЦІОНУВАННЯ”.
Це коли щось порівнюється з уже відомим і від цього порівняння відразу стає зрозумілим яке воно.
Тобто прийом “позиціонування” як ідея-вірус стократно зміцнить і підтримає нашу вдячну роботу з розвитку нашої історії, мови, музики, літератури, культури.
Все нове — це забуте старе. У випадку України це ще й інформаційна ізоляція. Тому що провідні ЗМІ перебувають в лапах україножерів.
Але на нашому боці цивілізований світ і Інтернет. Зайдіть на франко-німецько-англо-італо мовні форуми, погортайте офіційні документи Європарламенту, у тому числі стосовно України.
Депутати Європарламенту, конгресмени США, лорди Британії давно вже говорять і мислять категоріями штибу “...вихідці зі знатних білих протестантських родин...”, “...гетто чорної Африки...”, “...жовта Азія...”, “...кольорові...”.
Тому документи Європарламенту пишуть про Україну: початок цитати,- “...натуралізовані росіяни, що отримали українське громадянство, мирно уживаються з корінним білими українським населенням, історично відомим толерантністю до чужоземців та відсутністю расових упереджень...”,- кінець цитати.
Ось і все. Зрозуміло хто тут ху?
Престижно бути блідолицим європейцем.
Непрестижно бути жовтопиким азіятом.
Тепер зрозуміло, як потрібно писати, говорити і що робити? Подібні висловлювання не справлять якогось враження на пересічного українця, (мало кому на думку спаде, що подібні словесні виверти мають неаби яку силу), але тільки не на хахла!
Шляхетні розваги для інтелектуалів:
Знайдіть якого-небудь упослідженого хахла, що ще не чув про позиціонування, і в розмові доречно скажіть щось на кшталт: “...ну, росіяни у нас мирно уживаються з родинами білих українців-християн. І, хоча Схід — справа тонка, ми, загалом, позбавлені расових упереджень...”.
Основне: не позбавляйте людей власних перемог, не говоріть про азіатів чи жовтопиких чи про необрізаних екс-мусульман чи ще про щось подібне. Людина має сама зробити ці висновки. Люди притримуються власних висновків, а не нав’язаних чужих.
Уважно поспостерігайте, як той повільно усвідомить, що й до чого, і розпливеться у чесно заробленій посмішці від важкого інтелектуального усвідомлення, хто він і вже з ким він. Привітайте себе з черговою перемогою й купіть собі другий цінний подарунок — завдяки вам ще один хахол зробив крок від азіятів до Євроукраїни.
Отже, висновки:
1. Варто охрестити все власними влучними назвами — Кацапстан, Яйцевінкович, темник, тушка тощо.
2. Позіцонуйте білих українців відносно кацапів. Говоріть, що українці білі і не кажіть при цьому якого кольору кацапи, та одночасно, з суто європейською шляхетністю, наполягайте на відсутності в українців расових упереджень що до них (це треба бачити — кацапські істерики!!!).
З нами Інтернет і соціальні стереотипи світу, який мислить і спілкується в умовах глобалізації. І ми завжди будемо праві, і наші, за допомогою позиціонування сформульовані висловлювання, з розумінням справи вислухає і підтримає 100% світового політикуму, особливо коли в Кацапстані на кожному кроці лементують про те, яка вона файнюча азійська країна.
Тут потрібно розуміти, що ми не прагнемо когось нагнути чи гнобити, росіяни самі страждають від КДБшного режиму. І розбудовуючи Україну, ми допомагаємо не лише собі, а й нашій колишній колонії Русі.
Білий українець з консервативної родини.
На сьогодні українство займає оборонну позицію, враховуючи політичні реалії і той факт, що основних антиукраїнців поки що не відспівано.
То ж як нам поводитися?
Що говорити?
Як діяти?
Не секрет, що чимала частка нас досить байдужа і дезорієнтована. Не знає, що відбувається і чим це нам загрожує. Статистично ця чимала частка є у кожній країні і відображає природній розподіл людей за активністю та поглядами. Ситуація в Україні, на додаток до всього, ще й значно ускладнена порівняно значною кількістю “хахлофф” - зкацаплених українців. Провідні ЗМІ перебувають у лапах україножерів.
У цивілізованих країнах у титульного етносу (британців, німців, французів) не виникає питань із самовизначенням. У багатьох українців виникає, позаяк над цим працюють усілякі підмавзолейні політтехнологи. Слово “підмавзолейні” я вживаю свідомо, щоб не вживати “кремлівські”.
Навіщо?
Щоб почати контролювати ворога ще до того як з ним зіткнутися. Приміром, ворог називає себе “Дєятєльный”, а ми скрізь будемо вживати власну назву для нього: “Дятел”. Відчуваєте різницю?
Саме з цією метою Армія США дає радянським, а нині російським озброєнням власні назви. Наприклад: “Фішбед” (спляча риба) - для винищувача МіГ-21.
Подібне слово-вірус вже давно й успішно облетіло всю Україну і застосовується на вулицях і форумах, проте не в телерадіогазетних виданнях зі зрозумілих причин.
І слово це - “КАЦАПСТАН” (давньоруська назва сучасної РФ).
Порівняйте: Казахстан, Киргистан, Кацапстан, Чуркестан, Урюкстан..., достатньо?
Шляхетні розваги для інтелектуалів:
Знайдіть якого-небудь упослідженого хахла, що ще слово не чув, і в розмові доречно це слово застосуйте, щось на кшталт: “...ну, в Кацапстані, крім двох бід — доріг і дурнів, як на мій погляд, є ще й третя — самі кацапи...”. Уважно поспостерігайте, як той повільно усвідомить що й до чого, і розпливеться у чесно заробленій посмішці від важкого інтелектуального асоціювання. Привітайте себе з перемогою й купіть собі цінний подарунок — завдяки вам ще один хахол упізнав папуасів, яких раніше впритул не бачив.
Отже, висновок:
1. Слід все підряд охрещувати власними влучними назвами — Кацапстан, Яйцевінкович, темник, тушка тощо.
А тепер ближче до головного. Спочатку трохи статистики.
Якщо вірити кучмівському перепису населення, то кацапів у нас десь з 17%. Кацапомовних же значно більше. І ці кацапомовні голосують за прокацапські партії. Приклад: половина України голосувала за прокацапського Яйцевінковича. Отже, за нього проголосували і 17% кацапів і 33% українців (якщо не брати до уваги фальсифікації).
Саме про цих 33% і йдеться — як нам відліпити їх від усього кацапського, азійського і повернути до українського, європейського?
Ось тепер запитаємося: чому українці окацаплюються? З часів відновлення державності стільки зусилль докладено, щоб навчити рідної історії, мови, музики, літератури, культури. І це відбувається не тільки тому, що в Україні занадто багато чужинської історії, мови, музики, літератури, культури.
Приклад совдепії: “три братніх народи”. Тобто кацапи “піднімаються” до рівня нас з білорусами, ніби вони рівні нам (ха!), такі ж слов’яни (ха!), ніби ми їх зовсім не колонізували (ще раз ха!), і буцім то вони зовсім не папуаси і не Орда (ха! на закінченя)!
Приклад зараз: на моніторах київського метрополітену картинка — цей день в історії - створено британський гурт “The Beatles” і російський “Машина времени”. Тобто кацапи поспіхом працюють над тим, щоб штучно підняти уявлення про себе в очах українців до високого європейського рівня.
А ось який вигляд має те саме повідомлення після відспівування україножерів: на моніторах київського метрополітену картинка — цей день в історії - створено монгольський гурт “Ысцыкхуль кырдык” і російський “Машина времени”. Тут кацапське займає належне їм місце і має вигляд в очах українців як азійське, меншовартісне, і як наша колишня колонія Русі (над цим ще треба попрацювати).
Використаний прийом називається “ПОЗИЦІОНУВАННЯ”.
Це коли щось порівнюється з уже відомим і від цього порівняння відразу стає зрозумілим яке воно.
Тобто прийом “позиціонування” як ідея-вірус стократно зміцнить і підтримає нашу вдячну роботу з розвитку нашої історії, мови, музики, літератури, культури.
Все нове — це забуте старе. У випадку України це ще й інформаційна ізоляція. Тому що провідні ЗМІ перебувають в лапах україножерів.
Але на нашому боці цивілізований світ і Інтернет. Зайдіть на франко-німецько-англо-італо мовні форуми, погортайте офіційні документи Європарламенту, у тому числі стосовно України.
Депутати Європарламенту, конгресмени США, лорди Британії давно вже говорять і мислять категоріями штибу “...вихідці зі знатних білих протестантських родин...”, “...гетто чорної Африки...”, “...жовта Азія...”, “...кольорові...”.
Тому документи Європарламенту пишуть про Україну: початок цитати,- “...натуралізовані росіяни, що отримали українське громадянство, мирно уживаються з корінним білими українським населенням, історично відомим толерантністю до чужоземців та відсутністю расових упереджень...”,- кінець цитати.
Ось і все. Зрозуміло хто тут ху?
Престижно бути блідолицим європейцем.
Непрестижно бути жовтопиким азіятом.
Тепер зрозуміло, як потрібно писати, говорити і що робити? Подібні висловлювання не справлять якогось враження на пересічного українця, (мало кому на думку спаде, що подібні словесні виверти мають неаби яку силу), але тільки не на хахла!
Шляхетні розваги для інтелектуалів:
Знайдіть якого-небудь упослідженого хахла, що ще не чув про позиціонування, і в розмові доречно скажіть щось на кшталт: “...ну, росіяни у нас мирно уживаються з родинами білих українців-християн. І, хоча Схід — справа тонка, ми, загалом, позбавлені расових упереджень...”.
Основне: не позбавляйте людей власних перемог, не говоріть про азіатів чи жовтопиких чи про необрізаних екс-мусульман чи ще про щось подібне. Людина має сама зробити ці висновки. Люди притримуються власних висновків, а не нав’язаних чужих.
Уважно поспостерігайте, як той повільно усвідомить, що й до чого, і розпливеться у чесно заробленій посмішці від важкого інтелектуального усвідомлення, хто він і вже з ким він. Привітайте себе з черговою перемогою й купіть собі другий цінний подарунок — завдяки вам ще один хахол зробив крок від азіятів до Євроукраїни.
Отже, висновки:
1. Варто охрестити все власними влучними назвами — Кацапстан, Яйцевінкович, темник, тушка тощо.
2. Позіцонуйте білих українців відносно кацапів. Говоріть, що українці білі і не кажіть при цьому якого кольору кацапи, та одночасно, з суто європейською шляхетністю, наполягайте на відсутності в українців расових упереджень що до них (це треба бачити — кацапські істерики!!!).
З нами Інтернет і соціальні стереотипи світу, який мислить і спілкується в умовах глобалізації. І ми завжди будемо праві, і наші, за допомогою позиціонування сформульовані висловлювання, з розумінням справи вислухає і підтримає 100% світового політикуму, особливо коли в Кацапстані на кожному кроці лементують про те, яка вона файнюча азійська країна.
Тут потрібно розуміти, що ми не прагнемо когось нагнути чи гнобити, росіяни самі страждають від КДБшного режиму. І розбудовуючи Україну, ми допомагаємо не лише собі, а й нашій колишній колонії Русі.
Білий українець з консервативної родини.