01/29/2012 | MV

Неймовірні пригоди слуги народу в парламенті

Інна Ведернікова «Дзеркало тижня. Україна» №3, 27 січня 2012, 21:55

— Что вы за человек? Я никак не могу вас раскусить…

— Не надо меня кусать. Зачем раскусывать?..

Із класики радянського кінематографа

Пролог

24 січня народний депутат України Арсеній Петрович Яценюк зареєстрував у парламенті проект Закону № 9746 «Про Національне антикорупційне бюро». Котрий, очевидно, на погляд найбільш рейтингового опозиціонера (після Юлії Тимошенко, звісно), мав би стати ще одним внеском у скарбничку майбутньої нової ери, яку він обіцяє країні на кожному мітингу.

Усе б гаразд, якби автор цієї статті випадково не згадала, що буквально два роки тому, акурат перед президентськими виборами, кандидат у президенти Яценюк уже виступав як автор законопроекту під такою самою багатообіцяючою назвою. Банальна цікавість примусила порівняти ці дві законодавчі новели. І, панове, я — прозріла.

А потім звернулася до парламентського архіву. І переконалася, наскільки політично «послідовною» й ідеологічно «цілісною» виявилася людина — претендент на звання головної альтернативи чинній владі.

Наберіться терпіння. Кіно вийшло багатосерійне.

Перша серія

Від жорсткого мілітарі до парламентської демократії

Рік 2009-й. Арсеній Яценюк — лідер політичної партії «Фронт змін», як кандидат у президенти, стартує одним з перших. Рейтинг озброєного до зубів Арсенія, що вирушив на розтягнутий по всій країні білбордний фронт, сягнув свого піку влітку, а потім повільно, але впевнено пішов на спад. У результаті Яценюк посварився зі своїми московськими політтехнологами, які вирядили його (як він казав у вузькому колі) у невластивий одяг. Однак, підходячи ближче до визначеної теми, зауважимо, що Арсеній Петрович усе ж таки зберіг свій войовничий настрій аж до завершення виборчої кампанії. Щонайменше у питанні боротьби з корупцією.

Отже, вирішивши, очевидно, остаточно і безповоротно змінити країну, Яценюк готує пакет антикорупційних законів. Перший із них — «Про Національне антикорупційне бюро (НАК)» реєструє в парламенті 15 грудня. Якщо стисло, то ідея Арсенія Петровича на той час (коли він планував стати президентом) полягала в нижче викладеному: «Створити спеціальний орган боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади… Для забезпечення незалежності антикорупційного органу та ефективності його діяльності необхідно напряму підпорядкувати такий орган президенту України, який є гарантом державного суверенітету, додержання прав і свобод людини і громадянина та керівником у сфері національної безпеки і оборони України, який може призначати та звільняти керівництво військових формувань».

Далі — жорсткіше: «Єдиним можливим способом підпорядкування антикорупційного органу президентові України, — пише кандидат у президенти, — є надання йому правового статусу військового формування». Основним призначенням НАК Яценюк називає «складання адміністративних протоколів, здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства щодо діянь, пов’язаних із корупцією та посадовими злочинами». Йдеться про кадровий склад НАК у 1500 осіб, 1200 з яких — військовослужбовці. «Створення НАК означатиме, — констатував Арсеній, — що політичні сили, котрі підтримали цей законопроект, налаштовані на боротьбу з корупцією і посадовими злочинами. У свою чергу, ті, хто не підтримає цього законопроекту, — виступають носіями корупції і не бажають фактичного втілення в життя принципу рівності всіх перед законом». (Сьогодні, до речі, «об’єднуючи» опозицію, Яценюк сповідує такий самий принцип: хто не з нами, той із Банковою. Однак про це — трохи згодом.)

Вичерпно з приводу цієї новели кандидата висловилося науково-експертне управління ВР. Засумнівавшись як у конституційності розширення повноважень президента таким чином, так і в тому, що зазначений орган навряд чи може бути військовим формуванням, та ще й таким, який проводить розвідувальну діяльність. Більше того, скрупульозні експерти ВР відзначили, що такий документ, попри всіх добрі наміри його автора, може «сприяти посиленню корупції».

«Проектом не передбачаються положення про спеціальну перевірку претендентів на посаду співробітника НАК, — сказано у висновках експертів. — Не відзначено вимог щодо фінансового контролю (пред’явлення декларацій про доходи і видатки, майно, зобов’язань фінансового характеру тощо.). Текст законопроекту (ст. 14) не уточнює, з яких інших джерел, окрім коштів із держбюджету України, здійснюватиметься фінансування та матеріальне забезпечення діяльності Національного антикорупційного комітету, що може призвести до неправомірного залучення фізичних осіб або юридичних осіб різних форм власності до фінансування зазначеного органу».

Юристи парламенту, очевидно, настільки були вражені законотворчим досягненням Арсенія Петровича, що зважилися на сенсаційне визнання: «На основі аналізу положень законопроекту складається враження, що у разі створення НАК відповідні підрозділи СБУ та МВС України, на які чинним законодавством, крім протидії корупції, покладено ще й обов’язок боротися з організованою злочинністю, фактично припинять своє існування». Коментарі зайві.

Рік 2012-й. Яценюк у глибокій опозиції. Скромний побут. Європейський вектор. Слова правди на січневому вітрі. І те ж саме вічне прагнення подолати корупцію. У перших рядках поданого 24 січня у ВР законопроекту про НАК Яценюк (який тепер уже готується до парламентських виборів) пише: «Для забезпечення незалежності єдиного антикорупційного органу та ефективності його діяльності необхідно безпосередньо підпорядкувати (увага! — Авт.) такий орган Верховній Раді України, яка є колегіальним органом державної влади, повноваження якого реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України, які представляють різні політичні напрями (погляди), на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій». Хто не вірить — читайте тут.

Прикметно, що коли 2008 року президент Ющенко подав у Раду законопроект про створення Національної гвардії, безпосередньо підпорядкованої президентові, на той момент спікер Яценюк спішно заявив у Брюсселі, що «в Україні ніколи не буде царя». Однак трохи раніше той-таки Яценюк, працюючи першим заступником глави секретаріату президента, ініціює підписання Ющенком указу № 427 від 18.05.2007 р. про повноваження та гарантії здійснення постійного контролю за діяльністю СБУ. Згідно з яким посаду уповноваженого президента України з питань контролю за діяльністю СБУ займав… хто? Абсолютно правильно, перший заступник глави СП. Правда, вкоренитися в службу контррозвідник Яценюк так і не встиг. Перевели на іншу роботу — у МЗС.

То він усе ж таки за президентську, парламентську, парламентсько-президентську форму Української держави? Чи за державу «під Яценюка»?

Друга серія

Газові контракти: то довічне чи декриміналізація?

Засудження Тимошенко. Болісна тема. Нинішнє показове братання «Фронту змін» і БЮТ, звісно, не може не тішити прихильників опозиції. Але близьке ознайомлення з архівами радість трохи затьмарює.

2009-го здобувач президентського звання Арсеній Яценюк досить категорично висловлюється про газову кризу й укладені прем’єром Тимошенко контракти з Росією. «Газовий контракт, підписаний НАК „Нафтогаз України“ за директивою прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, веде країну до банкрутства, — заявив Яценюк в інтерв’ю газеті «Аргументы и факты» 23 липня 2009 року. — Це злочин, і винні в ньому мають бути покарані. За роки незалежності в нас у країні у сфері газу нагромадилося злочинів на багатотомну справу. Окремі томи цієї справи мають бути присвячені й газовим посередникам. «Ітера», ЄЕСУ, РУЕ, «Республіка», «Газпромзбут». Усе це має бути розслідуване». Наведена цитата — аж ніяк не єдина заява політика щодо цього. І тут його позиція ясна. З нею можна погоджуватися чи не погоджуватися, але не помітити її не можна.

Ідемо далі. Того ж таки 2009 року третім законопроектом згаданого нами антикорупційного пакета кандидата в президенти Яценюка (крім законопроектів про створення НАК і новий механізм декларування доходів) став проект закону №5494 від 28.12.2009 р. про внесення змін до Кримінального кодексу України. Запропоновані Яценюком зміни прямо стосувалися посилення відповідальності за посадові злочини, вчинені вищими посадовими особами, вповноваженими на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування. Є сенс процитувати фрагменти висновку науково-експертного управління ВР, яке відправило цей документ на доопрацювання: «Проектом пропонується внести в 16 статей КК (зокрема до ст. 191, 209, 209-1, 210, 211, 255, 256, 257, 364 (зловживання владою або службовим становищем. — Авт.), 365 (перевищення влади або службових повноважень. — Авт.), 366, 367, 368, 368-1, 369 і 375) зміни й доповнення, якими суттєво збільшується розмір санкцій у вигляді позбавлення волі. У семи випадках (зміни до статей 191, 209, 255, 257, 364, 368, 375) проектом пропонується запровадити санкції, які передбачають покарання у вигляді довічного позбавлення волі». Яценюк — Ностра­дамус?

Рік 2011-й. Влада називає газові контракти кабальними, їх укладення — злочином. Тимошенко заарештовано. Їй висунуто звинувачення за ст. 364—365 КК.
13 жовтня суд засуджує екс-прем’єра до семи років позбавлення волі. СБУ розслідує 10 (!) справ, пов’язаних з діяльністю ЄЕСУ. І начебто ж усе правильно? З погляду Яценюка зразка 2009 року. Але, очевидно, і цього разу подув сильний вітер змін. І Арсеній Петрович уже на барикадах захищає Тимошенко від вибіркового правосуддя. Але навіть якщо це його сьогоднішня позиція (він, безперечно, має на неї право), все одно залишаються відкритими запитання: чи вважає Яценюк, як і раніше, що контракти — кабальні, злочин — має бути покараний, а справи стосовно ЄЕСУ — мають розслідуватися?

Відповідь можна пошукати в наступній законотворчій розвідці Арсенія Петровича (№9165 від 16.09.2011 г). У проекті закону про внесення змін до деяких законів України (щодо впровадження європейських стандартів у кримінальній юстиції) читаємо: «Слід зазначити, що в більшості країн англосаксонської (у Великобританії, США) та континентальної (в Італії, Німеч­чині, Франції) систем права не передбачено окремого складу злочину «перевищення влади або службових повноважень». При цьому склад злочину «перевищення влади або службових повноважень», що передбачений чинною редакцією статті 365 КК, в основних своїх визначеннях і поняттях повторює положення статті 98 Кримінального кодексу Української РСР 1927 року, а також статті 166 Кримінального кодексу Української РСР 1960 року. Така практика є пережитком радянського репресивного правозастосовного механізму». Цікаво, пережитком чого Яценюк назвав би своє «довічне» в разі успіху його закону в 2009 році?

Шостого жовтня він заявив журналістам: «…якщо блокування допоможе змінити статтю 365, то так, я готовий блокувати трибуну Верховної Ради». Відважно.



Третя серія

Вибори — за законом. Закон — зважаючи на обставини

І зовсім уже свіжа історія з ухваленням закону про вибори народних депутатів №4061-VI, підтриманим опозиційними партіями 17 листопада. Зі змішаною виборчою системою. Закритими списками. Прохідним бар’єром п’ять відсотків. І нібито ідеальними умовами для перемоги опозиції.

Однак програмні документи «Фронту змін» говорять про відкриті списки на рівні парламенту, закріплюючи такий підхід, як європейський вектор. Перед виборами в місцеві ради 2010 року Яценюк також особисто реєструє у ВР закон із закріпленням і на місцевому рівні пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Так, набийте в Google «Яценюк — відкриті списки», і вам знову стане цілком очевидна позиція цього політика. «Повернення до мажоритарної системи — це не один, не два, а три кроки тому, — заявив спікер Арсеній Яценюк агентству УНІАН іще 2008 року. — Треба йти шляхом створення справжніх партій, яких досі немає в державі. Ми повинні відверто говорити, що, крім КПРС, так нічого й немає, а вже й КПРС немає. Суспільство має сформувати партії, побудовані на ідеології, а не на харизмі лідерів».

«Це — перемога опозиції, — заявляє політик у листопаді 2011-го. — Були чітко сформульовані вимоги опозиції, і нам удалося домогтися виконання цих вимог. За цим законом влада позбавлена можливості фальсифікацій, і опозиція виграє парламентські вибори 2012 року. Таким чином ми показали, що опозиція може перемагати й змушувати владу з нами рахуватися».

У ті дні Яценюк невтомно знаходив усе нові й нові аргументи, що пояснюють його та БЮТ «нищівну перемогу над Банковою». На лист же Юлії Тимошенко про те, що голосування її блоку за закон про вибори народних депутатів — помилка, Яценюк скромно промовчав. Як, утім, ніяк не відреагував на пропозицію Тимошенко формувати єдиний партійний і мажоритарний списки опозиції з найбільш авторитетних політиків та представників громадськості. Й узявся по-своєму активно «об’єднувати» опозицію. Підходи Арсенія Петровича традиційні: «Хто не з нами, той з Банковою… Єдиний кандидат від опозиції — тільки від ФЗіБЮТ».

Напередодні президентських виборів Яценюк доволі категорично висловлювався на адресу своїх нинішніх партнерів, які намагалися зліпити ПРіБЮТ, змінити Конституцію та всенародні вибори президента. Однак охрестивши союз двох найбільших партій одностатевим шлюбом, Яценюк навряд чи припускав, що й сам усього за два-три роки — напередодні парламентських виборів — опиниться у схожій ситуації.

Яценюк уникає відповіді про згубність квотного принципу розподілу округів між найбільш рейтинговими партіями. У його арсеналі виключно декларативні гасла, полум’яні заклики та, як ми з’ясували, мало чим підкріплені обіцянки. Все вже в принципі розділено, всім своїм уже обіцяно місця. Демократ Яценюк уже договорився до того, що, мовляв, партія влади хоче внести зміни до ідеального закону про вибори й понизити прохідний бар’єр, щоб… «розсварити опозицію».

Цікаво, ПАРЄ, яка заявила про можливі санкції проти України в разі невиконання її рекомендацій (зокрема знизити прохідний виборчий бар’єр), теж прагне розсварити українську опозицію? Як і Венеціанська комісія, яку опозиція навіть не попередила про рішення голосувати за стратегічно вигідний для влади закон зі змішаною системою?

Я боюся навіть припускати, яка метаморфоза може відбутися в поглядах Арсенія Петровича, якщо Янукович виконає ще одну рекомендацію ПАРЄ і… звільнить Тимошенко.

Четверта серія

Диявол у деталях

Зрозуміло, чому Арсеній Петрович публічно заперечує існування будь-яких сучасних ідеологій. Його позиція — відсутність позиції.

Виступаючи проти ринку землі за формулою влади, він 2.03 2011 року не голосує за закон Яворівського №9014 про продовження мораторію на продаж землі. Як не голосує за нього й у грудні 2011-го. Однак 15 жовтня в Дніпропетровську на зустрічі з виборцями перед камерами вимагає продовжити мораторій. І обіцяє «завтра ж особисто подати відповідний закон».

Чому у 2008-му Яценюк, будучи спікером, перебуває в залі і, з трибуни викриваючи «змову ПР і БЮТ, які вирішили законами про ТСК, перепідпорядкування СБУ та Кабмін обмежити повноваження Ющенка», не бере участі в жодному з голосувань?

Чому тоді ж таки ігнорує всі постанови стосовно Грузії, боячись чітких формулювань щодо того, хто проти кого застосував агресію — Росія проти Грузії чи навпаки? Яценюк ні «за», ні «проти». Просто не голосує. Арсеній Петрович підтримує лише постанову фракції ігнорувати, яка була б уже перебором. Тоді як його колеги чітко висловлюють свою позицію по кожній з 12 винесених у зал постанов.

Чому в січні того ж таки 2008-го спікер Яценюк без санкції ВР підписує відомий «лист трьох» про приєднання до ПДЧ і подальший вступ до НАТО, а вже у квітні подає законопроект про всенародний референдум щодо НАТО? Прагнучи підвищити рейтинг, який впав наполовину, чи з якихось інших стратегічних міркувань?

Чому протягом роботи ВР останнього скликання, ратуючи за впровадження системи «Рада» для «підвищення дисципліни, відвідуваності та відповідальності народного депутата», Яценюк сам системно порушує дисципліну і намагається уникнути відповідальності?

П’ята серія

Цікава математика

Народний депутат Арсеній Яценюк тричі подавав парламенту законопроект про систему «Рада». Така наполегливість депутата в ситуації, коли під куполом постійний протяг від помахів Чечетова, а Ахметов вільно оперує своєю карткою, перебуваючи за 800 км від столиці, може викликати повагу. Проте не забуваймо, що ми з вами вивчаємо архів ВР.

Спочатку я зачепилася за матеріали того ж таки 2009-го. Вибори. Стало просто цікаво, наскільки використовував парламентську трибуну кандидат у президенти Яценюк. Вивчаю графу голосувань. Відсутній, відсутній, відсутній... Зазирнула в дані електронної системи реєстрації. Так от: зі 114 засідань ВР у 2009 році лідер ФЗ був присутній тільки на п’яти (!).

Цікава й загальна статистика відвідуваності депутатів за п’ять років роботи. Арсеній Петрович і тут фаворит. Виходить, що 52% робочого часу його просто не було в парламенті. А зарплата — в кишені (33 тисячі щомісяця, з яких 17 тисяч ідуть на депутатську діяльність).

Можливо, вся справа в недосконалості електронної системи реєстрації? Перевірила. Коли Яценюк відсутній, то він і не голосує. Так, того ж таки 2009-го ВР розглянула 902 законопроекти та постанови. Однак з урахуванням повторного розгляду документів, подолання вето тощо депутатам довелося натиснути на кнопку більш як 2,5 тис. разів. Так от, Яценюк за цілий рік (!) 68 разів натиснув «за», жодного разу «проти», 70 разів не голосував, при інших 2400 натисканнях був відсутній. При цьому цікаво, що з 23 трьох днів 2009-го, коли було зафіксовано голосування картки Яценюка, електронна система реєстрації депутата підтверджує тільки два дні його присутності. Виходить, картку передавав? А систему «Рада» просуває для аутотренінгу?

За це скликання Арсеній Петрович голосував проти всього 20 разів. Причому активізувався тільки в 2011 році, тоді як цей якісний показник позиції його колег — Кириленка, Тарасюка, Гриценка та інших — на порядок вищий. Протягом усіх років. Яценюк же здебільшого не голосує, хоч і перебуває в залі, по суті ухиляючись від своїх прямих депутатських обов’язків.

Можливо, він у цей час активно пише закони? Перевірила. 149 законопроектів і постанов ВР були підготовлені членом парламентського комітету з охорони здоров’я Яценюком за 2007—2012 рр. З них про охорону здоров’я — жодного. Ухвалено: законів — 1, постанов — 27. «Зате який закон ухвалено, — одразу стрепенуться у штабі ФЗ. — Шеф скасував тендерну палату в 2008-му». Віддаючи належне рідкісній принциповості Арсенія Петровича, все-таки процитую слова Івана Кириленка. «Дії парламенту відповідають вислову «все геніальне — просто», — заявив Кириленко кореспондентові агентства ЛІГАБізнесІнформ. — Надзвичайно складний закон було сформульовано всього кількома рядками. Проект закону підготували дві особи. Підготували Арсеній Петрович Яценюк і Юлія Володимирівна Тимошенко. Все це відбувалося в кабінеті спікера в моїй присутності».

Підготували дві людини, а підписав Яценюк. Навряд чи хтось забув всю пікантність ситуації, в якій опинилася прем’єр, оточення котрої і складало тендерну мафію. Не довіряти словами Кириленка немає підстав — ФЗ та БЮТ сьогодні політичні партнери.

...Що ж до якості решти законопроектів Яценюка, то деякі з них ми вже обговорили. Більше вивчати особливо й нема чого. З помпою презентований «Уряд змін» закрито. Вибір зроблено. Основні меседжі якісної альтернативи від опозиції — «перемогти на виборах і посадити Януковича» — позначено.

Поки що на фронті — без змін.
http://dt.ua/POLITICS/neymovirni_prigodi__slugi_narodu_v_parlamenti_-96393.html

-----

Мовчи та диш - буде бариш.