"Свійський" троль про Євгена Захарова. Що робити (л)
02/06/2012 | Sakharov
http://lb.ua/blog/anton_dmitriev/135336_yakshcho_zaharova_proponuyut_na_posadu.html
Євген Захаров, стане він омбудсменом чи Чечетов махне лапкою і кандидатуру Захарова завалять, є і залишається авторитетною людиною у галузі захисту людських прав в Україні. І, очевидно, єдиною людиною чи одним з небагатьох людей в українському правозахисті, хто послідовно діє у дусі і за буквою міжнародних документів з людських прав. Так, серед так званих правозахисників забагато особистостей випадкових, авантюристів і невігласів. Є щирі, але такі, у котрих розуміння суті людських прав далі емоцій і поверхового тлумачення погано засвоєних принципів не йде. Є й шахраї, що заробляють копійчину в якості "громадських захисників" і наносять величезну шкоду самій ідеї захисту і реалізації людських прав. Такі часто полюють на гранти і, що не дивно, ті гранти отримують. Є й відверта агентура, яка, прикриваючись гаслами захисту людських прав, руйнує саму суть української держави і цілеспрямовано вносить розбрат у суспільство.
Проте попри все сміття, що є, суспільство потребує дієвої структури захисту людських прав. І така структура стала би гальмом проти сваволі і хижости державних чиновників, знахабнілих і обезбашенних ментів і прокурорів та судей, котрі торгують совістю і можливостями, які їм надають посади, і котрі перетворюють закон на його протилежність - беззаконня.
Ручний і керований омбудсмен - те, чого хоче сьогоденна влада шахраїв, злодіїв, бандитів і агентів Кремля. Ця шайка узурпаторів зробить усе можливе аби омбудсменом стали "свійський хлопець чи дівка", замазані на злочинах і беззаконнях. Вони перетворять саму справу правозахисту на засіб прикриття своїх злочинних дій.
І знаходяться "розсилачі пакетів з білим порошком", сіячі сумнівів і зневіри. Тролі і розповсюджувачі мислевірусів.
Мислевіруси досі в ходу. І тролів теж вистачає. Класичний приклад тролізму маємо в особі такого собі голови такої собі "Молодіжної профспілки України". Так собі "м'якенько, ненав'язливо" Антон Дмітрієв прозоро натякає - Захаров застарий, нездатний боротися з владою, здатний до співпраці з нею. Це - брехня, розрахована на невігласів, схильних до конспірологічних поглядів на події. Ті, хто знає Захарова, в це не повірять. Але більшість його не знає і на те й розрахований ретельно продуманий мислевірус. Більшість не знає про ту роботу, яку робила і робить ХПГ, в першу чергу у галузі просвітництва. Те, що ця праця не дає видимих і сьогоденних результатів, пов'язане і з неосвіченістю і неготовністю людей з совковим мисленням сприйняти саму філософію людських прав, і з тим, що популісти від правозахисту примітизували цю філософію і звели її до кількох популістських гасел, і те, що можливості громадської організації не є надто потужними.
Євген Захаров перед усе є людиною глибоко інтелігентною і не дозволяє собі переходити певні межі порядности. Це може сприйматися як нерішучість чи нездатність до радикальних дій. Але це саме порядність інтелігентної людини, нездатної зрадити свої принципи. Саме така людина і потрібна на посаді омбудсмена. А там, де потрібні рішучі і різкі дії, має працювати команда однодумців, виконавча структура, якої сьогодні в апараті представника з людських прав немає. Саме тому Євген Захаров говорить про необхідність створення розгалуженої структури, яка б працювала у регіонах. Бо розуміє що сам по собі омбудсмен хай і за наявности при ньому столичного апарату нездатен забезпечити роботу так як належить.
І влада зробить усе щоб зберегти статус кво у роботі омбудсмена, залишивши його більше номінальною аніж дієвою фігурою. Так, дуже сумнівно що омбудсменом стане Захаров, умови в українському політикумі тому не сприяють. Що робити?
Вихід може бути один - розбудова альтернативної структури. Структури, здатної до конструктивної і цілеспрямованої роботи, яка не відволікатиметься на лише смажені факти, а наполегливо реалізуватиме справу імплементації людських прав у суспільство. У цій царині українське суспільство ще не злізло з дерева і не відрізало собі хвоста, розуміння суті людських прав як самостійної галузі позитивного права навіть серед правників, вихованих у традиціях карального правосуддя, у кращому випадку знаходиться у зародковому стані. Потрібна широка освітянська робота, втілення відповідних навчальних програм у шкільну і вузівську освіту, підготовка фахівців, бо людські права і їх реалізація потребують не аматорів. Це складна і розгалужена система права з особливою філософією і принципами.
Саме відсутність широкого розуміння суті людських прав у суспільстві створює можливості і для їх масового порушення і системних спекуляцій на популістичних гаслах. І Євген Захаров як людина, котра володіє відповідними знаннями і має досвід у реалізації цих знань був би на належному місці, обійнявши посаду омбудсмена. Так, очевидно, не станется. Не хочу сіяти песимізм. А раптом? Проте раптом ніщо не стається. Зміни треба готувати.
Сьогодні потрібна широка підтримка кандидатури Захарова. Це стане і основою невдоволення в разі його необрання і принаймні розуміння необхідности створення розгалуженої вертикальної структури, в середині якої одночасно з правовою діяльністю відбуватиметься підготовка фахівців, здатних до роботи у цій структурі.
І така структура на часі.
Євген Захаров, стане він омбудсменом чи Чечетов махне лапкою і кандидатуру Захарова завалять, є і залишається авторитетною людиною у галузі захисту людських прав в Україні. І, очевидно, єдиною людиною чи одним з небагатьох людей в українському правозахисті, хто послідовно діє у дусі і за буквою міжнародних документів з людських прав. Так, серед так званих правозахисників забагато особистостей випадкових, авантюристів і невігласів. Є щирі, але такі, у котрих розуміння суті людських прав далі емоцій і поверхового тлумачення погано засвоєних принципів не йде. Є й шахраї, що заробляють копійчину в якості "громадських захисників" і наносять величезну шкоду самій ідеї захисту і реалізації людських прав. Такі часто полюють на гранти і, що не дивно, ті гранти отримують. Є й відверта агентура, яка, прикриваючись гаслами захисту людських прав, руйнує саму суть української держави і цілеспрямовано вносить розбрат у суспільство.
Проте попри все сміття, що є, суспільство потребує дієвої структури захисту людських прав. І така структура стала би гальмом проти сваволі і хижости державних чиновників, знахабнілих і обезбашенних ментів і прокурорів та судей, котрі торгують совістю і можливостями, які їм надають посади, і котрі перетворюють закон на його протилежність - беззаконня.
Ручний і керований омбудсмен - те, чого хоче сьогоденна влада шахраїв, злодіїв, бандитів і агентів Кремля. Ця шайка узурпаторів зробить усе можливе аби омбудсменом стали "свійський хлопець чи дівка", замазані на злочинах і беззаконнях. Вони перетворять саму справу правозахисту на засіб прикриття своїх злочинних дій.
І знаходяться "розсилачі пакетів з білим порошком", сіячі сумнівів і зневіри. Тролі і розповсюджувачі мислевірусів.
Мислевіруси досі в ходу. І тролів теж вистачає. Класичний приклад тролізму маємо в особі такого собі голови такої собі "Молодіжної профспілки України". Так собі "м'якенько, ненав'язливо" Антон Дмітрієв прозоро натякає - Захаров застарий, нездатний боротися з владою, здатний до співпраці з нею. Це - брехня, розрахована на невігласів, схильних до конспірологічних поглядів на події. Ті, хто знає Захарова, в це не повірять. Але більшість його не знає і на те й розрахований ретельно продуманий мислевірус. Більшість не знає про ту роботу, яку робила і робить ХПГ, в першу чергу у галузі просвітництва. Те, що ця праця не дає видимих і сьогоденних результатів, пов'язане і з неосвіченістю і неготовністю людей з совковим мисленням сприйняти саму філософію людських прав, і з тим, що популісти від правозахисту примітизували цю філософію і звели її до кількох популістських гасел, і те, що можливості громадської організації не є надто потужними.
Євген Захаров перед усе є людиною глибоко інтелігентною і не дозволяє собі переходити певні межі порядности. Це може сприйматися як нерішучість чи нездатність до радикальних дій. Але це саме порядність інтелігентної людини, нездатної зрадити свої принципи. Саме така людина і потрібна на посаді омбудсмена. А там, де потрібні рішучі і різкі дії, має працювати команда однодумців, виконавча структура, якої сьогодні в апараті представника з людських прав немає. Саме тому Євген Захаров говорить про необхідність створення розгалуженої структури, яка б працювала у регіонах. Бо розуміє що сам по собі омбудсмен хай і за наявности при ньому столичного апарату нездатен забезпечити роботу так як належить.
І влада зробить усе щоб зберегти статус кво у роботі омбудсмена, залишивши його більше номінальною аніж дієвою фігурою. Так, дуже сумнівно що омбудсменом стане Захаров, умови в українському політикумі тому не сприяють. Що робити?
Вихід може бути один - розбудова альтернативної структури. Структури, здатної до конструктивної і цілеспрямованої роботи, яка не відволікатиметься на лише смажені факти, а наполегливо реалізуватиме справу імплементації людських прав у суспільство. У цій царині українське суспільство ще не злізло з дерева і не відрізало собі хвоста, розуміння суті людських прав як самостійної галузі позитивного права навіть серед правників, вихованих у традиціях карального правосуддя, у кращому випадку знаходиться у зародковому стані. Потрібна широка освітянська робота, втілення відповідних навчальних програм у шкільну і вузівську освіту, підготовка фахівців, бо людські права і їх реалізація потребують не аматорів. Це складна і розгалужена система права з особливою філософією і принципами.
Саме відсутність широкого розуміння суті людських прав у суспільстві створює можливості і для їх масового порушення і системних спекуляцій на популістичних гаслах. І Євген Захаров як людина, котра володіє відповідними знаннями і має досвід у реалізації цих знань був би на належному місці, обійнявши посаду омбудсмена. Так, очевидно, не станется. Не хочу сіяти песимізм. А раптом? Проте раптом ніщо не стається. Зміни треба готувати.
Сьогодні потрібна широка підтримка кандидатури Захарова. Це стане і основою невдоволення в разі його необрання і принаймні розуміння необхідности створення розгалуженої вертикальної структури, в середині якої одночасно з правовою діяльністю відбуватиметься підготовка фахівців, здатних до роботи у цій структурі.
І така структура на часі.