02/23/2012 | Горикорінь

У мене з голови не йде одна дівчинка. Вона була пару тижнів тому в Шустера на передачі.

Вона тягла руку години дві, але їй не давали слова. І вона заплакала. Так і показали її — високо піднята рука й сльози ллються струмками по щоках. Шустер побачив таке діло й дав їй слово. Він запитав:

— Ким ви хочете бути?
— Кіллером, — відповіла дівчинка.
Шустер сказав:
— А про що ви хочете запитати в депутатів?
Вона запитала:
— Чому ви повертаєтеся в парламент після кожних виборів як злочинець, що повертається до місця свого злочину?

Я засміявся. Це було чудово. Вона послухала всіх цих депутатів і вирішила стати кілером. Мені здалося, що всі повинні були посміятися. Але реакція присутніх депутатів була несподіваною. Вони все сприйняли всерйоз. Вони дійсно відчули загрозу від цієї дівчинки, а значить і від тисяч інших українських дітей, які мріють їх убити.

Ну, особисто я, звичайно, вважаю, що вбивати — це гріх. Навіть убивати депутатів — це гріх... Ну, ви ж розумієте, що це жарт. Хоча депутатам цей жарт не смішний. У вухах депутатів він злочинний. Червоненко так серйозно вичитав цю бідну дівчинку-кілера... Така молода дівчинка, а така невихована, нестримана, проявляє неповагу до старшого...

Ох, як же вона не сподобалася депутатам! Вона налякала депутатів. Коли дитина говорить тобі, що хоче тебе вбити, — напевно, це неприємно.

Коли людина таке говорить, то вона робить це в голові, отже може зробити це й у реальності. Вони це зрозуміли. Вони це знають.

Але зрозуміли вони ще й те, що дівчинка-кілер стала національним героєм, і в її місті її зустрічали квітами десятки тисяч молодих кілерів, що мріють про те ж саме...

У депутатів не вистачить ніякого гумору зрозуміти її жарт.

— Ви обіцяєте, що не будете більше плакати? — запитав Шустер у дівчинки-кілера.
Вона відповіла:
— Ні…я не депутат, щоб обіцяти.

О, це було чудово! Ця дівчинка — справжній кілер! Вона вбивала депутатів упевненою рукою, сміливо й безжалісно. Вона виймала кишки з жирних черевець і розвішувала їх на заборах.

І раптом я побачив майбутнє України! От вони — вільні діти-кілери вільної країни. Діти, які ніколи не знали, що таке рабство, що таке плазувати перед комуністами. Я побачив дітей, які будуть убивати зло в буквальному значенні цього слова, і Бог буде радуватися, дивлячись на це побиття старих педерастів.

Я побачив дітей, яким призначено ввійти в Землю Обітовану — Вільну Чисту Прекрасну Велику Україну. Я побачив покоління кілерів, що покінчить із боягузтвом, неправдою, розпустою, лицемірством, зрадництвом колишніх рабів комунізму.

Сьогодні вони йдуть по пустелі, живляться манною небесною, і в них немає страху перед ворогом. Вони бачать великі цілі й не зауважують проблем. Усе, що залишається нам, — привести їх до кордону України-Мрії. А далі вони підуть самі — без нас.

Яке щастя, що я побачив їх! І я благословив цих дітей. І я зрадів!

http://postpostup.ua/arhivess/fotodat/line/25/pdf/06.pdf