Український бізнес вбивають не податки. Відповідь Ваняну.
03/11/2012 | Koala
Вибачте за очевидність сказаного нижче, але чомусь всі говорять про розмір податків, коли насправді...
Розглядемо будь-яку фірму. Фірма має доходи (від продажу товарів і послуг) і витрати (на закупівлю товарів чи сировини, оренду/утримання приміщень, устаткування, зарплати, податки і т.д.). Різниця між доходами і витратами зветься прибутком.
Коли бізнесмен планує бізнес, він очікує отримання від того бізнесу певного прибутку (зауважу, зарплата бізнесмена в якості директора власного підприємства до прибутку не входить). Різні види діяльності дають різні прибутки, і бізнес намагається вкласти гроші у найприбутковіші види діяльності. В результаті утворюється "середня температура по лікарні", яка зветься норма прибутку: той показник прибутку, нижче якого бізнес гроші не вкладає, бо можна вкласти в щось більш вигідне. Нащо вкладати гроші в щось, що дає 5% від вкладеного прибутку на рік (ще раз - вже після сплати податків), якщо можна вкласти в щось інше, що дає 30%?
Прибуток можна обчислювати у відсотках, а можна в роках відшкодування: гроші, вкладені в бізнес, що дає 5% річних прибутку, повернуться за 15 років, а під 30% - за 3 роки.
Ліричний відступ: такий улюблений нашою різнопартійною пропагандою надприбуток є якраз перевищенням прибутку над нормою. Відібрати надприбутки - це вбити економіку: якщо всі прибутки, вищі за поточну норму - наприклад, 20% - відбирати, то поточна норма, яка є певним середнім значенням, впаде і стане, скажімо, 10%. А якщо ми почнемо збирати все, вище 10% - впаде далі, і так доти, доки ніхто прибутку не отримуватиме, а отже, і не матиме стимулу вкладати гроші. Здорова економіка має сама регулювати надприбутки в певній галузі напливом різних бізнесів, які заради утримання в цій галузі будуть знижувати власні надприбутки... доки вони не знизяться до норми.
Ну так от, спитайте в будь-якого успішного українського бізнесмена, який відсоток прибутку він вважає нормальним, в який вкладе гроші (або, що те ж саме - за який час вкладені гроші мають повернутися). Навряд чи ви почуєте 26% (3 роки). Всі скажуть: 1 рік, півтора, півроку... "Та Україна - це золоте дно для бізнесу!" - скажете ви. Але чому ж тоді в нас така дупа? А відповідь дуже проста: ризики. Бізнес намагається якомога швидше прокрутити гроші і знову повернути їх в офшори не через податки (ще раз, вже враховані в прибутку), а через хабарництво і рейдерство. Який зиск від того запланованого прибутку буде, якщо податкова не просто візьме, що зобов’язана, а ще й вимагатиме хабаря в тому самому розмірі за невідкриття справи за вигаданою несплатою, якщо місцевий прокурор зробить пропозицію, від якої неможливо відмовитися, і добре, якщо половину грошей вбережете, якщо вранці, прийшовши до офісу, ви можете зустріти два десятки банди... чоловіків міцної статури із рішенням суду з іншого кінця країни (про який ви вперше чуєте) про те, що ця фірма - вже не ваша?
Ось це і вбиває бізнес в Україні. Навіть якщо до вас особисто ці хлопці не прийдуть - то прийдуть до ваших контрагентів і зірвуть поставки; та й взагалі в цих умовах вигідніше бути кидалою, аніж чесним бізнесменом. Ресторан, який наймає бомжів і студентів і продає відверто неякісну їжу, де завгодно припинить існувати за півроку - але яка різниця бізнесмену, якщо за цей час гроші вже відіб’ються? Якби норма прибутку для ресторанів була 7% (10 років повернення), то й бізнесмени були б зацікавлені в якісному сервісі. Але норма прибутку - єдина для економіки; бізнесу в цілому не важливо, вкладати гроші в сервіс, торгівлю чи виробництво - вкладають туди, де буде прибуток.
Більше того: це вбиває... збір податків в Україні. Бо, зрозуміло, фірма, яка не сплачує податки, отримує більший прибуток, ніж та, яка сплачує. І податки з обов’язку для всіх перетворюються на ризик: якщо фірма існує 10 років, їй значно важче сховатися від податкової, ніж коли 3 місяці.
Розмір податків також є важливим. Високі податки зменшують норму прибутку, і бізнес буде забирати гроші з країни з високими податками до країни із низькими, на цьому і побудовані офшори. Підприємства, що працюють із від’ємним прибутком після сплати податків, взагалі перестають існувати. Але таких підприємств за нормальної економіки не може бути багато (бо норма прибутку все одно буде вищою за 0), а відтік коштів закінчується із збільшенням норми прибутку через зменшення конкуренції. Так що мова може йти хіба про 10% підприємств, навряд чи більше, але аж ніяк не про 90%.
Розміром податків можна пояснити, чому в нас високі ціни (якби не ПДВ, були б на 17% нижчі - ну, трохи вищі через зменшення конкуренції) і маленькі зарплати (якби не ПФ, були б на 36% більші - ну, трохи менші через скорочення робочих місць). Але це не критерій виживання бізнесу в цілому.
Таким чином, головним завданням зараз є зміна ставлення держави до бізнесу і до громадян в цілому. В державі, в якій виконуються закони, може бути розвиток; доки закони (зокрема, податкові) виконуються не для всіх і не однаково, взагалі важко казати про державу - бо що таке держава, як не територія (чи сукупність людей, що проживає на певній території), де виконуються певні закони? Коли закони виконуються - можна говорити, що вони хороші чи погані; але немає сенсу казати про погані закони там, де їхнє виконання не є обов’язковим для всіх.
Розглядемо будь-яку фірму. Фірма має доходи (від продажу товарів і послуг) і витрати (на закупівлю товарів чи сировини, оренду/утримання приміщень, устаткування, зарплати, податки і т.д.). Різниця між доходами і витратами зветься прибутком.
Коли бізнесмен планує бізнес, він очікує отримання від того бізнесу певного прибутку (зауважу, зарплата бізнесмена в якості директора власного підприємства до прибутку не входить). Різні види діяльності дають різні прибутки, і бізнес намагається вкласти гроші у найприбутковіші види діяльності. В результаті утворюється "середня температура по лікарні", яка зветься норма прибутку: той показник прибутку, нижче якого бізнес гроші не вкладає, бо можна вкласти в щось більш вигідне. Нащо вкладати гроші в щось, що дає 5% від вкладеного прибутку на рік (ще раз - вже після сплати податків), якщо можна вкласти в щось інше, що дає 30%?
Прибуток можна обчислювати у відсотках, а можна в роках відшкодування: гроші, вкладені в бізнес, що дає 5% річних прибутку, повернуться за 15 років, а під 30% - за 3 роки.
Ліричний відступ: такий улюблений нашою різнопартійною пропагандою надприбуток є якраз перевищенням прибутку над нормою. Відібрати надприбутки - це вбити економіку: якщо всі прибутки, вищі за поточну норму - наприклад, 20% - відбирати, то поточна норма, яка є певним середнім значенням, впаде і стане, скажімо, 10%. А якщо ми почнемо збирати все, вище 10% - впаде далі, і так доти, доки ніхто прибутку не отримуватиме, а отже, і не матиме стимулу вкладати гроші. Здорова економіка має сама регулювати надприбутки в певній галузі напливом різних бізнесів, які заради утримання в цій галузі будуть знижувати власні надприбутки... доки вони не знизяться до норми.
Ну так от, спитайте в будь-якого успішного українського бізнесмена, який відсоток прибутку він вважає нормальним, в який вкладе гроші (або, що те ж саме - за який час вкладені гроші мають повернутися). Навряд чи ви почуєте 26% (3 роки). Всі скажуть: 1 рік, півтора, півроку... "Та Україна - це золоте дно для бізнесу!" - скажете ви. Але чому ж тоді в нас така дупа? А відповідь дуже проста: ризики. Бізнес намагається якомога швидше прокрутити гроші і знову повернути їх в офшори не через податки (ще раз, вже враховані в прибутку), а через хабарництво і рейдерство. Який зиск від того запланованого прибутку буде, якщо податкова не просто візьме, що зобов’язана, а ще й вимагатиме хабаря в тому самому розмірі за невідкриття справи за вигаданою несплатою, якщо місцевий прокурор зробить пропозицію, від якої неможливо відмовитися, і добре, якщо половину грошей вбережете, якщо вранці, прийшовши до офісу, ви можете зустріти два десятки банди... чоловіків міцної статури із рішенням суду з іншого кінця країни (про який ви вперше чуєте) про те, що ця фірма - вже не ваша?
Ось це і вбиває бізнес в Україні. Навіть якщо до вас особисто ці хлопці не прийдуть - то прийдуть до ваших контрагентів і зірвуть поставки; та й взагалі в цих умовах вигідніше бути кидалою, аніж чесним бізнесменом. Ресторан, який наймає бомжів і студентів і продає відверто неякісну їжу, де завгодно припинить існувати за півроку - але яка різниця бізнесмену, якщо за цей час гроші вже відіб’ються? Якби норма прибутку для ресторанів була 7% (10 років повернення), то й бізнесмени були б зацікавлені в якісному сервісі. Але норма прибутку - єдина для економіки; бізнесу в цілому не важливо, вкладати гроші в сервіс, торгівлю чи виробництво - вкладають туди, де буде прибуток.
Більше того: це вбиває... збір податків в Україні. Бо, зрозуміло, фірма, яка не сплачує податки, отримує більший прибуток, ніж та, яка сплачує. І податки з обов’язку для всіх перетворюються на ризик: якщо фірма існує 10 років, їй значно важче сховатися від податкової, ніж коли 3 місяці.
Розмір податків також є важливим. Високі податки зменшують норму прибутку, і бізнес буде забирати гроші з країни з високими податками до країни із низькими, на цьому і побудовані офшори. Підприємства, що працюють із від’ємним прибутком після сплати податків, взагалі перестають існувати. Але таких підприємств за нормальної економіки не може бути багато (бо норма прибутку все одно буде вищою за 0), а відтік коштів закінчується із збільшенням норми прибутку через зменшення конкуренції. Так що мова може йти хіба про 10% підприємств, навряд чи більше, але аж ніяк не про 90%.
Розміром податків можна пояснити, чому в нас високі ціни (якби не ПДВ, були б на 17% нижчі - ну, трохи вищі через зменшення конкуренції) і маленькі зарплати (якби не ПФ, були б на 36% більші - ну, трохи менші через скорочення робочих місць). Але це не критерій виживання бізнесу в цілому.
Таким чином, головним завданням зараз є зміна ставлення держави до бізнесу і до громадян в цілому. В державі, в якій виконуються закони, може бути розвиток; доки закони (зокрема, податкові) виконуються не для всіх і не однаково, взагалі важко казати про державу - бо що таке держава, як не територія (чи сукупність людей, що проживає на певній території), де виконуються певні закони? Коли закони виконуються - можна говорити, що вони хороші чи погані; але немає сенсу казати про погані закони там, де їхнє виконання не є обов’язковим для всіх.
Відповіді
2012.03.11 | Pavlo Z.
Це очевидні речі. Якщо коротко - підприємців на Майдан вивели не податки, а хабарі і нерівність
умов для малого і середнього бізнесу з одного боку і надвеликого - з іншого.2012.03.11 | Анатоль
Якщо в Європі чиновники допомагають бізнесу, бо це збільшення занятості, зменшення соціальних
проблем і напруг, то українські чиновники дивляться на бізнесменів як більшовики на непманів, - єдине виправдання їх шкідливого існування - це що їх можна доїти.2012.03.11 | Koala
Названі причини є стимулом для не чиновників, а для політиків.
Чиновники завжди і усюди мають позитивну мотивацію (зарплата, пенсія, бонуси, хабарі, врешті-решті) і негативну (звільнення, кримінальне переслідування). Але закони, за якими чиновники отримують перше і друге, приймають політики.2012.03.11 | Shooter
в Україні "бізнесмени" у владі
а кожен чиновник від середнього рівня має бізнес з якого живеплюс в Україні, звісно, "наскрізна корупція": бізнес всіма силами намагається "оптимізувати податки", а чиновники (краще - держслужбовці) "додатково оподатковують" всіх і вся...бо комусь бракує на нового Порша, а комусь (лікарю, вчителю) - щоб банально вижити
2012.03.11 | Pest Control
Re: Що вбиває український бізнес. Н.м.д.
Koala пише:> А розмір податків може хіба пояснити, чому в нас високі ціни (якби не ПДВ, були б на 17% нижчі) і маленькі зарплати (якби не ПФ, були б на 36% більші). Але це не критерій виживання бізнесу в цілому.
Високі ціни і маленькі зарплати означають неможливість виживання всього того бізнесу,
який не може ставити такі високі ціни (бо купуватимуть не його продукт, а "дорогі закордонні телевізори", як жалівся Ющенко) і платити такі маленькі зарплати (бо ніхто не працюватиме - краще піде полякові дров нарубає, ето мєнталітєт такой, як жалівся Ландик). Тобто це не критерій виживання бізнесу в цілому, а лише 90% бізнесу - решта 10% чудово почуваються, хоча дехто й схильний характеризувати таку ситуацію як "дупа".
2012.03.11 | BROTHER
Без конкретики це все балаканина або "Я -пас!"
1. Різним бізнесам заважають різні обставини. І вагомість тих обставин для кожного бізнесмена чи групи схожих бізнесів різна.2. Але є якісь спільні для більшості бізнесів хвактори, які майже тотально заважають всім більш-менш чесним бізнесам в Україні.
3. Нечесним бізнесменам заважають тіки чесні бізнесмени і просто чесні люди.
4. Історичні обставини: ми не є бізнесменами генетично. З українців довгий час робили рабів, які задля нормального життя мали красти. Тож треба чекати і генетичних змін, і змін поглядів. Нажаль, все на цій планеті має свою інерцію.
5. Я точно знаю, що вбило мій бізнес в Україні:
а) застаріла, дорогА і непрозора податкова система змушує багато красти у вигляді несплати певних податків чи значного, колосального завищення витрат, що у свою чергу позбавляє весь бізнес, що не дає надприбутків, легальності. Надприбуткові бізнеси витримують тягар податкової системи, але всім займатися такими бізнесами неможливо з різних причин. Нелегальність у свою чергу унеможливлює нормальне кридитування, нормальний ріст (прогнозування), нормальну роботу і робить з бізнесмена наполовину втікача, який постійно готується до можливої фізичної втечі у інший бізнес чи у іншу країну;
б) нечесна конкуренція. Коли держава або корумповані державні ідіоти не охороняють легальний бізнес від нелегалів.
в) дискримінація. Коли "свої" бізнесмени отримують зелене світло на будь що, а "не свої" бізнесмени отримують тотальний майже завжди брутально незаконний прес на бізнес.
г) корупція. Можете не повірити мені, але я так вихований, що хабаря дати не можу. Мені гидко це робити. Отже, бізнесмени, що готові давати хабарі, мають наді мною перевагу;
д) нечесні працівникі. Я двох молодих матусь, що їх чоловіки та держава кинули, собі у бухвет на хвірму узяв. Водіям, механікам та іншим працівникам їсти готувати, бо істи доводилось на ходу і на робочих місцях. Ті дівчата у мене на хвірмі заробляли за зміну половину своєї попередньої державної місячної зарплатні, яку їм держава заборгувала за півроку. Справа була саме перед введенням покращених купонів... Так шо ви думаєте?! Через місяць-два ті матусі-одинарки крали в мене все, з чим працювали, тобто продукти. Та ще й з підприлавку постачали водіям катану горілку. Крім того, аморально себе поводили, тобто мали не одного коханця та ще з робітників хвірми. Саме через цих "працьовитих" двох матусь-одинарок мій бізнес і потрапив у халепу. Черговий коханець образився, настукав у інстанцію, а на мій бізнес давно нерівно дихав голова (предсєдатєль) місцевої районної ради... Нескінченні перевірки (по 3 на місяць і одна документальна = 4) . Постійні виклики у районну раду з будь-яких причин, постійні візити здоров'яків у кожушках і просто п'яних шнирів. І так майже рік... В решті решт зловили бухветницю-матусю-одинарку з ящиком катаної горілки під пахвою. Горілки на автотранспортному підприємстві у бухветі не могло бути ніяким чином. Через цю горілку, яка до мене не мала жодного відношення, бо у бухветі нічого навіть не продавалося - іжа була безплатною і виключно для працівників - на хвірму (не на бухветницю) наклали величезний штраф і відмовились його розтянути у часі, хоча закон дозволяв так зробити. Справа була під Новий Рік, тобто прийшов час отримувати нові ліцензії, які не давали, через несплату штрафу. У податковій сказали, зачиняйся, бо буде гірше, тобі працювати не дадуть. Всі ці неймовірні перевірки, якими мене тероризували майже рік, замовлені, і вже є особа, яка буде робити те саме, що й ти. І ця особа є родич голови району, точніше, його коханка...
Я зрозумів, що весь той кошмар не скінчиться, поки я займатиму "чуже" місце. Нічого моя хвірма так нікому і не сплатила, ніяких хабарів чи штрахвів. Це вже принципово було. Я з робітниками (крім тих двох шльондр) вчасно розрахувався ще до Нового Року. Машини швиденько продав за безцінь. Право аренди автобази так нікому і не віддав. Чув, що згодом все покрали, навіть підлогу, залізні батареї і двері, вікна, решітки, тощо.
І тепер я маю дуже схожий бізнес з перевезення вантажів та людей у США. Сплачую податки, отримую ліцензії, наймаю людей... Все нерідною мовою, але набагато легше, ніж в Україні. Ніхто надмірно мені не заважає, держава охороняє мій легальний бізнес від нечесної конкуренції. Страховки покривають ризики... Один раз я, дурень, спробував повернути бізнес в Україну - даремно. Корумпована людина на Одеській митниці, здається навіть людина Тимошенко (2006 рік). "Холодний душ", предінхварктне становище, коли люди в очі тобі кажуть, що документи їм до сраки, в них є наказ!!! А те, що наказ заперечує закон - нікого не хвилює. І все... Мені вистачило. Перехрестивсь і пообіцяв собі ніколи не займатися бізнесом в Україні. Вирішів так для себе: просто я безталанний вдома. Хай щастить онукам Ющенка чи Тимошенко з Януковичем та іншими ахметками. Я - пас!
2012.03.12 | Pavlo Z.
"Когда я віжу сломанниє крилья - нєт жалості во мнє!..."
BROTHER пише:> Перехрестивсь і пообіцяв собі ніколи не займатися бізнесом в Україні. Вирішів так для себе: просто я безталанний вдома. Хай щастить онукам Ющенка чи Тимошенко з Януковичем та іншими ахметками. Я - пас!
Ви виїхали - отже, здалися. І здали свою частку відповідальності за Україну.
2012.03.12 | Лермонтов
"І здали свою частку відповідальності за Україну." - І шо? Один у полі - не воїн.
2012.03.13 | BROTHER
Що означає "виїхали"? Списи зламані, а крила цілі і працюють.
Pavlo Z. пише:> BROTHER пише:
> > Перехрестивсь і пообіцяв собі ніколи не займатися бізнесом в Україні. Вирішів так для себе: просто я безталанний вдома. Хай щастить онукам Ющенка чи Тимошенко з Януковичем та іншими ахметками. Я - пас!
> Ви виїхали - отже, здалися. І здали свою частку відповідальності за Україну.
*******************************************************
Я просто перевіз бізнес туди, де він у потребі. Україні мій маленький бізнес став не потрібний. А здалися ті, хто платять хабарі, і лягли під систему. Я ж послав систему на йух.
Я все ще громадянин України. Жив по-різному, але більше в Україні до 2007-го. Тепер більше живу у США - син пішов у школу, а дружина вагітня. Але ж ніхто, навіть я сам, не знаю, як воно буде далі.
Україна не безнадійна. В мене там дім і земля. На вибори я хожу завжди, хоч вдома, хоч у Штатах.
Але альтернатива в мене є, якщо Ви про це.
2012.03.13 | Torr
BROTHER не бізнюк, BROTHER - пісатєль.
2012.03.13 | oze
Re: BROTHER не бізнюк, BROTHER - пісатєль.
...але в країні бізнюків йому чомусь вдається виживати в конкурентній боротьбі без проблем...а якщо точніше - він правий на 100%. жаль, що я не можу нікуди виїхати
2012.03.13 | stryjko_bojko
Re: Український бізнес вбивають не податки. Відповідь Ваняну.
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1331448428==============
"короткий курс" молодого бізнесмена в Україні