Забужко про фільм Михайла Іллєнка
03/15/2012 | Hadjibei
http://www.pravda.com.ua/inozmi/svoboda/4f4f8d0fe2eb0/
Ні, панове, кажіть що завгодно, а Додока-Лінартович - прекрасний! Вхопив кохану дівчину за руку - пішли, ми женимось! - і вся жіноча половина залу вже на його стороні (а, між іншим, це реальний факт із біографії ще одного "Енея" - ветерана УПА з 36-літнім Гулагівським стажем Миколи Симчича, котрого дружина, на відміну від Люби Додоки, таки дочекалася з тюрми). Або оте, найчастіше цитоване: "Товарищ индеец, вы местный? - Тутешній...", - і по залу пробігає шелестом задоволений і, таки ж не причулося, - гордий смішок: знай наших! Саме цю "асертивність", поставу впевненого в собі господаря (на чуже не зазіхаю, а мого не руш!) із українців ціле 20-те століття навперебій і вибивали, всіма силами військової промисловости й тоталітарної пропаґанди, саме за відмову переходити на позицію й мову сильнішого - гнали в концтабори, втоптували в землю, брали на глузи, пам’ять чотирьох поколінь зберігає це тавро підсвідомої травми, - і от, мов за помахом чарівної палички, всі українські спадкові постколоніальні комплекси разом отримують з екрану цілющого медового пластиря: он він який, наш хлопець-молодець, - давай, Іване, покажи їм, сукам, "нехай, бл..., спробують!"...
За це прощають - і прощатимуть - усе, чого в фільмі може бракувати. Бо це й є масове кіно - таке, яке знімають у себе всі без винятку незалежні країни (а багатші - ще й експортують іншим!): "Біблія для бідних" інформаційної доби. Кіно, призначене не для роздряпування національних виразок - а для їх загоєння. "Український Голівуд", якщо такий, дастьбі, коли-небудь складеться, отримав свою першу ластівку.
Особисто я активно вболіватиму за її політ. Як і за кожну (дасть Біг!) наступну. І так - доки такими "ластівками" не вкриється українська кіноафіша бодай із тією ряснотою, з якою зали в столичній книгарні "Є" заставлено сьогодні українськими книжками. Півтора десятка років тому, нагадаю, їх заледве набиралося на одну полицю, і кожна нововидана вимушено відповідала "за всю літературу" зразу. Нині, слава Богу, є їх на всяк смак, і серед них щороку, хай і не завше помітно для загалу, з’являється кілька першорядних - на смак щонайвибагливіше-гурманський. Півтора десятиліття знадобилося національному книжковому ринку, щоб пройти цей шлях. Кіноринку знадобиться довше - він затратніший: куди більше залежний від економічного стану в країні, ба навіть від біжучих політичних констеляцій... Його легше "завалити" - особливо на перших кроках.
Тож саме впору українцям повчитися психологічної асертивности в Івана Додоки. І сказати слідом за ним - "нехай, б..., спробують!".
Ні, панове, кажіть що завгодно, а Додока-Лінартович - прекрасний! Вхопив кохану дівчину за руку - пішли, ми женимось! - і вся жіноча половина залу вже на його стороні (а, між іншим, це реальний факт із біографії ще одного "Енея" - ветерана УПА з 36-літнім Гулагівським стажем Миколи Симчича, котрого дружина, на відміну від Люби Додоки, таки дочекалася з тюрми). Або оте, найчастіше цитоване: "Товарищ индеец, вы местный? - Тутешній...", - і по залу пробігає шелестом задоволений і, таки ж не причулося, - гордий смішок: знай наших! Саме цю "асертивність", поставу впевненого в собі господаря (на чуже не зазіхаю, а мого не руш!) із українців ціле 20-те століття навперебій і вибивали, всіма силами військової промисловости й тоталітарної пропаґанди, саме за відмову переходити на позицію й мову сильнішого - гнали в концтабори, втоптували в землю, брали на глузи, пам’ять чотирьох поколінь зберігає це тавро підсвідомої травми, - і от, мов за помахом чарівної палички, всі українські спадкові постколоніальні комплекси разом отримують з екрану цілющого медового пластиря: он він який, наш хлопець-молодець, - давай, Іване, покажи їм, сукам, "нехай, бл..., спробують!"...
За це прощають - і прощатимуть - усе, чого в фільмі може бракувати. Бо це й є масове кіно - таке, яке знімають у себе всі без винятку незалежні країни (а багатші - ще й експортують іншим!): "Біблія для бідних" інформаційної доби. Кіно, призначене не для роздряпування національних виразок - а для їх загоєння. "Український Голівуд", якщо такий, дастьбі, коли-небудь складеться, отримав свою першу ластівку.
Особисто я активно вболіватиму за її політ. Як і за кожну (дасть Біг!) наступну. І так - доки такими "ластівками" не вкриється українська кіноафіша бодай із тією ряснотою, з якою зали в столичній книгарні "Є" заставлено сьогодні українськими книжками. Півтора десятка років тому, нагадаю, їх заледве набиралося на одну полицю, і кожна нововидана вимушено відповідала "за всю літературу" зразу. Нині, слава Богу, є їх на всяк смак, і серед них щороку, хай і не завше помітно для загалу, з’являється кілька першорядних - на смак щонайвибагливіше-гурманський. Півтора десятиліття знадобилося національному книжковому ринку, щоб пройти цей шлях. Кіноринку знадобиться довше - він затратніший: куди більше залежний від економічного стану в країні, ба навіть від біжучих політичних констеляцій... Його легше "завалити" - особливо на перших кроках.
Тож саме впору українцям повчитися психологічної асертивности в Івана Додоки. І сказати слідом за ним - "нехай, б..., спробують!".
Відповіді
2012.03.16 | БС
Re: Забужко про фільм Михайла Іллєнка
> ..."Саме цю "асертивність", поставу впевненого в собі господаря (на чуже не зазіхаю, а мого не руш!) із українців ціле 20-те століття навперебій і вибивали, всіма силами військової промисловости й тоталітарної пропаґанди!"."...Молоді активісти – миргородські комсомольці і знайомий батька – не дивилися нікому в очі. Брали до рук кожну річ – ложки, ножі, виделки, настінний годинник, карафку, чарочки, стільці, металевий посуд, полив'яний – все у зошиток записували Тоді описали дубові лавки, табуретки, стільці, ліжка, столи, відра. Потім відчинили скриню
...
— Партія знаєт, что дєлаєт. Ти что, Воскобойніков, в етом сомнєваєшся?
— Я не Воскобойников. Я Воскобійник...
– А, так ти єсчо і націоналіст, оказиваєтся! Харашо... Апісалі. Пашлі."
http://kin.host22.com/v1.html#v1_13
2012.03.16 | Чучхе
Мій коментар: хоч Забужко і дура, але фільм хороший
2012.03.16 | zmej_gorynych
Мій коментар на Ваш коментар: Ваш коментар прекрасно свідчить про Ваш рівень культури
Сабдж.А також про:
1. Вашу заздрісну рису (Ви не досягли того, чого досягла Забужко. Не крадучи, не брешучи, еге ж)
2. Вашу несхильність до логічних висновків (із п. 1, а також із того, що Ви назвали дурою людину, що своєю працею та талантом досягла більше, ніж Ви, випливає п.2)
Наслідок: задумайтеся над питанням, що коли виходити з Ваших власних слів, то ким є Ви самі?
2012.03.16 | Hadjibei
Re: Мій коментар: хоч Забужко і дура, але фільм хороший - мені вас шкода
Дійсно шкода...2012.03.16 | Sviatoslav D
Ніяк не хоче важкого, але цікавого десятиліття?
2012.03.16 | rais
А чому дура на доброму фільмi не може пропiаритись?
А ось чому по Украiнi цей фiльм так погано презентують? В Киевi в прокатi всiяка росiйська херня з 95 кварталом на чолi... Простiр у сучелiти.Украiцi мають повернути собi iнформацiйне середовище своеi держави! I де його Забужко у Киевi дивилася?
2012.03.16 | damoradan
чому ж багіня або принаймні Турчин з Кожемякою не розповіли про гарний фільм?
Або чому Женя на показі не засвітилася?Навіщо було противсіхші віддавати перевагу?