Політ-анатомія українського неофеодалізму (кучмізму) (/)
03/26/2012 | Мартинюк
В кочевых обществах, как было показано в свое время Б. Я. Владимирцовым и С. П. Толстовым, зависимость простых скотоводов от родоплеменной аристократии, осуществлялась опосредованно, то есть через собственность на скот. ( замінюєм слово "скот" на слово "лохи" і читаєм далі. Прим. В. Мартинюк 
) Кто был владельцем скота, тот и являлся, в конечном счете, реальным пользователем-владельцем земли. Вместе с тем, земля считалась общей собственностью всего рода, всего племени, независимо от имущественного положения любого члена конкретного общества (Марков, с. 278-313). Далее, родоплеменные вожди находились в той или иной степени «в кровном родстве» со всем племенем. Все это вместе взятое создавало и укрепляло идею единства всего племени со своими вождями, со своей аристократией. Поэтому, как правило, племя следовало за своим вождем. У кочевников признание родоплеменным вождем зависимости от другого, более могущественного предводителя влекло за собой подчинение всего рода, всего племени новому верховному вождю, что приобретало обычно массовый характер. Такая особенность, сохранивших родоплеменную структуру кочевых обществ, прослеживается в более поздней истории номадов и полукочевых народов, например, у башкир XVIII в. (см.: Воззвания, с. 12).
Этот своеобразный «механизм» способствовал относительно легкому и быстрому включению тюрок Кыпчакских степей в состав войск Джучи и Бату-хана.
М. А. Усманов : Об особенностях раннего этапа этнической истории Улуса Джучи . http://wiki.ru/history/golden_horde/detail.php?SECTION_ID=3009&ID=14384
) Кто был владельцем скота, тот и являлся, в конечном счете, реальным пользователем-владельцем земли. Вместе с тем, земля считалась общей собственностью всего рода, всего племени, независимо от имущественного положения любого члена конкретного общества (Марков, с. 278-313). Далее, родоплеменные вожди находились в той или иной степени «в кровном родстве» со всем племенем. Все это вместе взятое создавало и укрепляло идею единства всего племени со своими вождями, со своей аристократией. Поэтому, как правило, племя следовало за своим вождем. У кочевников признание родоплеменным вождем зависимости от другого, более могущественного предводителя влекло за собой подчинение всего рода, всего племени новому верховному вождю, что приобретало обычно массовый характер. Такая особенность, сохранивших родоплеменную структуру кочевых обществ, прослеживается в более поздней истории номадов и полукочевых народов, например, у башкир XVIII в. (см.: Воззвания, с. 12). Этот своеобразный «механизм» способствовал относительно легкому и быстрому включению тюрок Кыпчакских степей в состав войск Джучи и Бату-хана.
М. А. Усманов : Об особенностях раннего этапа этнической истории Улуса Джучи . http://wiki.ru/history/golden_horde/detail.php?SECTION_ID=3009&ID=14384
Відповіді
2012.03.26 | Арій.
Тема цікава, але, боюсь, як тільки розпочнеться жваве обговорення злі модератори
перенесуть її на Філософію чи Історію і тема, як там звичайно ррапляється помре своєю смертю2012.03.26 | Hadjibei
Та ви шо!? Україна - це Європа!
2012.03.26 | Лермонтов
А чим європейський феодалізм відрізнявся у цьому аспекті? Абсолютно те саме.
2012.03.27 | Мартинюк
Європейський феодалізм в минулому, а ось український неофеодалізм - суворе сьогодення
При чому він (явно і тотально) встановився в період першого президентського пришестя Куччми, тобто в другій половині 90 років.Це обнадіює, оскільки свідчить що
1. Його могло б і не бути взагалі.
2. Він може зникнути так само швидко як і появився.
Тому всілякі додаткові підказки про його природу і походження вельми цінні. Як скажімо наведені вище повязання із відгінно-скотарським способом господарювання...
До речі в цьому сенсі стає абсолютно зрозумілою і нехіть європейців до інтегрування з "новими укроросами" - середньовічний феодалізм прийшов у античну Європу не аби звідки а прямо із безкраїх степів нашої теперішньої України. Якщо точніше - з теперішньої біло-голубої електоральної зони . Це були всіляки алани, роксолани, яси, саси, сасини і сакси, "верзіли"-барсіли, гунни, авари і перевиховані на той же манір кочовим воїнством скандінавські готи, як здуру забрели в наші степи.
Описаний механізм "права пасти отару" реалізувався в чудесному по ефективності ієрахічному принципу "саморганізації" суспільства "лох мого лоха - не мій лох "( варіант "Лох мого лоха - мені пох").
Агресивні кочівники українських степів реалізувалися в Європі в якості "пастухів" тутешніх селян-землеробів.
Тюремне слово "лох" означає на мові північних мешканців свійського оленя. Запозичені в тюрків російське "лошадь" і українське "лоша" показують глибоку закоріненість цих понятть в підсвідомості східних словян. Волохатий віл також напевно має з цим поязання.
Так от у мене появилася підозра що в сучасній Україні відбувається щось подібне до того що сталося в середньовічній Європі після занепаду Риму, римських доріг і римського права - а саме колишні пастухи овечих та і конячих стад виявили що так само можна "пасти" і обезброєних римлянами та привчених ними ж до спокійного лінивого життя тодішніх пересічних європейців.
Абсолютно доведеним фактом є поширення кінно-броньованих вершників родом з українських степів по всій без винятку Західнй Європі . Причому навіть не в якості агресорів-переможців, а в якості найманих "гвардійців" тамтешніх царків та князьків. Наприклад лише в Британію було переселено близько 10 тис ясів в якості допоміжної кінноти ще за часів правління Риму.
Реально це дуже нагадувало знайомі нам по 90 роках "бригади кавказців" , які при перевірці виявлялися просто бойовиками, запрошеним якимось "славянским авторитетом" - наприклад одеські чеченці Гурвіца і дніпропетровські "гвардійці" Тигипка, ассірійці Авдишева та осетини Савлохова насправді мали абсолютно українських "паханів" в найвищому керівництві держави.
Так само і середньовічні кадри з півдня України із довжелезним мечами та списами та повністю броньовані разом з конями - стали попередниками пізнішого західноєвропейського рицарства з усіма нюансами, аж до властивої сарматам привілейованості жінок ( культ "прекрасної дами" в рицарських романах та поемах).
Роль пацифікаторів-обезброювачів римлян виконала радянська влада - коли вона зникла, то зоставила після себе покірне та надійно відучене від будь якого реального спротиву і схильності до риску населення.
Фактично псевдокримінальні бригади перейняли на себе репресивну функцію радянської влади, так само як колись безжальну репресивність римлян замінили в ранньо-середньовічній Європі вершники з України. Ця репресивність, до речі, на початках була менш помітною і дошкульною аніж попередня римська диктатура, так само як неподобства кримінальників на початку 90 були мало помітними для простих обивателів, демократично мислячих інтелігентів та політиків.
Аби зрозуміти до кінця аналогію звернемося так би мовити до знаково обєкта "класової боротьби" часів перестройки та ранньої незалежності а саме до базару. Для небагатьох хто "не вкурсі" нагадую що пострадяський ринок аж ніяк не є і ніколи не був місцем, де приватні торгівці продають товар і заробляють (стрижуть) "нормальне бабло". Це нормальне бабло стрижуть із торгівців так звані "власники" ринку . Традиційно це прокурор, інший високий "силовиківський" чин, чи на "худий кінець" нардеп на кшталт харківського Фельдмана. Тобто торгівці яким залишають рівно стільки аби вони могли себе прогодувати, всю "додану вартість" з них вилучають через орендну плат за місця та інші побори. Тобто торгівці на українськуому ринку є класичним зразком "отари двоногих" яку пасуть, стрижуть, доять, і, якщо треба, ріжуть на мясо, виключно з "височайшого позволєнія" актуального на даний час, даного місця і даного базару феодала.
Цей модельний приклад зокрема дуже цінний тим що дозволяє безпомилково помітити і зафіксувати чергову зміну феодальної влади - якщо базари знову громлять і трясуть - значить десь змінюється якась влада. Якщо базари громлять ще до призначення і до виборів - значит вибори і призначення незабаром точно відбудуться, а старі "сеньйори" будуть відсунуті в бік.
2012.03.29 | roman_r
Талановито
Треба більше і інформації і аналітики.Мені здається є дві форми скотарства: силове і фінансове.
А яка пропорція цих форм скотарства складеться в Україні залежить від підсвідомості скота-лохів
- жадоба рабства християнством сильно розкручена.