Відповіді

• 2004.06.02 | Skapirus

  В Фотоархів додані фото з суду (-)

• 2004.06.02 | Skapirus

  Забули додати,

  що під час суду проводилися паралелі з Мукачевим та ситуацією в нашому "судочинстві". Звідси й елементи перформансу про "куплений суд" зі збиранням грошей та підкидання бюлетенів в скриньки.

• 2004.06.02 | art-em

  захисники

  Всьо було кльово, тільки Жолдак - тормоз. Я не думав, що він - такий тормоз. Суржик був гідний кращого захисника. Ну, але ним виступив зал, що підкупив суд.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.05 | Пріходяґа

    Re: захисники

    
    Це навмисно такого “захисника” підібрали...

• 2004.06.02 | Ольга Мартинюк

  Суржик forever

  Суржик forever
  
  В вівторок в Київському молодому театрі відбувся Суд над суржиком.Вщент наповнений зал голосував “ЗА” або “ПРОТИ” суржика. Але голос “ЗА” означав голос за продовження цього театрального дійства, за запальні доповіді на тему “Соціо-культурний феномен суржика”.
  
  Суд над суржиком - постмодерний скандал з платонівськими дискусіями . У каво што болить,той прийшов поговорити про суржик. Про це свідчили жвава реакція залу на те,що відбувалося на сцені та відсутність вільних місць в залі.
  Все було так , як передбачено жанром. Звинувачувачі, захист, суддя, присяжні, обурені маси. Вердикт винесла аудиторія.Але суд могли купити і таки підкупили.На підкуп збирав в коробку гроші молодий чоловік з залу. Ось так суд перетворився на “Караоке на майдані”
  Модератори дійства : звинувачувач Юрій Покальчук та адвокат Богдан Жолдак. Обидвві фігури були ідеальними для носіння на собі мантії та бонету..
  
  Табір звинувачувачів :
  
  Покальчук звинуватив покруча (лялька, що символізувала суржик і підчас дійства сиділа за гратами) в державній зраді, диверсії, забрудненні атмосферного повітря, проституції, розбещенні неповнолітніх, груповому шахрайстві. Свідками були ті, чия професія й плягає в плеканні та стерилізації мови – Погрібний, Пономарів, Наталка Позняк та ін.. Вони зробили з Вєрки Сердючки одну велику Авгієву стайню української культури на що захист протиставив Руслану з її “гей я гей”. Всі звинувачувачі протестували проти існування суржика взагалі.Тоді як за сценарієм мали протестувати проти його легалізації.
  
  Табір захисту :
  
  Перелік позитивних прикладів суржику починався з літописів і закінчився ніжинським базаром.Захист не згадав хіба що інтернаціональну і довершену, узаконену та ідеальну форму суржику – мову Еперанто. Віднайдені феноменальні форми суржику завоювали прихильність мас. І взагалі роль суржика була предтавлена як соціальних феномен ( мало не соціальний інститут).Ірванець розкидався інформацєю для роздумів, яку потім звинувачувачі спростували, але він цього не чув, так як зразу після виступу покинув зал. Микола Вересень вирішив, що як в Україні не буде сужику, не буде й комунікації.Апрезидент виходитиме на сцену і зразу заходитиме.
  
  Зал зробив вибір на користь чистої української мови.Але вибори,як згадувалося, були підкуплені. Тому переміг суржик. Залишились два табори : меншість, що нечесно виграла вибори і народна більшість, за якою правда ( добре, що в них були жовті картки для голосування, а не оранжеві, тоді б натяк став зовсім відвертим...).

• 2004.06.03 | Іван Окуневський

  Суд над суржиком: як то було

  Значицця, як воно мало бути, ви знаєте. Обіцяна ціла обойма відомих імен, котрі мали сперечатися на рахунок того, „шо такоє хорошо, а шо такоє суржик”. Видовище, представлене нам, дійсно заслуговувало уваги.
  
  Отже, заходжу собі в Молодий театр на Прорізній, при вході до зали отримую два папірці: жовтого кольору з надписом „геть суржик” і червоного з надписом „хай живе суржик”. Тішачись можливістю хотя б з шось проголосувати, йду шукати місце.
  
  Бачу я хреново, тому пробував прибитися ближче до сцени. Вийшло тільки в третій ряд. Причому на кожному стільці було покладено лист з надписом. Я спочатку подумав, що то зайняті місця. Пізніше бачу, написано: „Іванов”, „Іванець”, „Іваненко” і так далі. Цей прикол організаторів так і залишився непоясненим. Я собі сів на Іванова, і в очікуванні подальшого дійства давай роздивлятись довкола.
  
  Зліва і справа по стіні зал втиканий різноманітними гаслами. Оскільки я сліпий, то прочитав тільки наступне: „Краще будяки їсти, аніж таку мову слухати” і „Суржик – як морозиво з милом: ні з’їсти, ні помитися”. Інші гасла, треба розуміти, були подібного змісту.
  
  Йдемо далі: сцена. Зліва стирчать грати, на котрі підвішена істота, схожа на полинялого Альфа, враженого радіоактивними опіками, з різнокольоровими кінцівками і тулубом в жовтих, синіх і червоних кольорах. Істота, власне, має символізувати підсудного.
  
  Лави для присяжних, стіл судді, секретаря, адвоката, прокурора, трибуна свідка, всьо як положено. Декоровано пристойно, залом бігають кінооператори, світять в очі камерою.
  
  Чекаю собі.
  
  Вискакує чудило, дико гарчить „Встати! Суд іде”. Підриваю задницю, як і інші.
  
  Ітак, суд.
  
  Суддя – ну, ясно хто, Олесь Доній. На записки з залу, що суддя зацікавлений, високий суд каже, що ми в Україні і це нормально..
  
  По тому він сказав, що свідок захисту Лесь Подерев’янский згодився свідчити тільки за умови, якщо суд буде куплений. Наголосивши, що в нашій країні по іншому то буде не суд, Олесь запустив в зал копілку для збору коштів на підкуп. Однак, не зважаючи на те, головний свідок захисту підло і підступно втік від громадського обов’язку в Німеччину. Курков втік від того ж обов’язку в Лондон. Цікаво, чиїм свідком мав бути Курков?
  
  Адвокатом виступив Жолдак, і як виявилося згодом, виступив доволі бездарно.
  
  Прокурором виступив Покальчук. Цей був багатослівним, терзав свідків, відповідав на репліки залу, перебивав і вів полеміку, загалом склавши краще враження на присутніх.
  
  Не тягнучи гуми в довгий ящик, він звинуватив суржик, „цього покруча” по цілому ряду статей Кримінального Кодексу останньої редакції, як от: державна зрада, заклик до масових заворушень, диверсія, проституція, розбещення неповнолітніх і забруднення атмосфери.
  
  На що адвокат відповів, що в корені прізвища прокурора знаходиться не українське слово. Треба примітити, що загалом всі його репліки були такого чи схожого змісту.
  
  Поза тим, ще до початку виступу свідків по залу понесли урну для голосування.
  
  Нарешті – свідки. Про них – коротко.
  
  Обвинувачення: Погрібний. Багато крику, про те, як треба, що треба, що держава має стати на захист чистоти мови і далі в такому ж руслі.
  
  Захист: Ірванець. Найкращий виступ захисту. Гарна, запальна промова, ілюстрація з Лесика про те, як нарід, спілкуючись диким суржиком, тим не менше йде „пиздити кацапів”. „Пропоную, розробивши правила суржику, ввести його другою державною мовою. Тоді принаймі російська мова, котра звикла бути першою, кривиться на те, щоби бути другою, вже точно не захоче стати третьою державною”. Сідаючи на місце, б’є долонею до долоні з Олесем Уляненком, і швиденько викочується з залу.
  
  Обвинувачення: Пономарів. Те ж саме, що Погрібний, тільки менше крику. Заплутується в питанні, що таке діалект, а що на відміну від нього суржик. Зрештою виходить, що різниця тільки в тому, що діалект – „хорошо”, а суржик – „плохо”.
  
  На репліку судді про те, що з таким прізвищем не його б ворона мукала, пояснює своє, здається кубанське, походження.
  
  Захист: Уляненко. Довго розказує, як в армії його сержант вів з ним діалоги типу „що це таке, рядовий – ворона – нє, це люміній”. Навівши декілька таких прикладів, приходить до висновку, що так само як не існує люмінія, не існує і суржика. Толком він нічого не сказав, однак самий його виступ, вигляд і таке інше вказував на те, що йому сидьки насрати на високі словеса старих п…рофесорів про чистоту мови. До речі він єдиний випив напій, котрий подавався свідкам захисту – „суржик”, він же „йорш” - суміш пива з горілкою.
  Діалог:
  Уляненко: „Ну, навіщо оце ви. Вимагаєте, щоби повії на Хрещатику розмовляли літературною мовою”.
  Покальчук: „В Франківську розмовляють”.
  Уляненко: „І що, для тих, хто вживає до них чисту мову ціни знижені?”
  Дівочий голос з залу: „А що, так вже ніхто не дає?”
  Уляненко: „Сонечко, в тебе поки що ніхто нічого не просив!”.
  Весело!
  
  Свідок звинувачення: Іван Драч. Був в залі, пропав. Замість нього: Микола Княжицький.
  
  „В дитинстві я мріяв стати олігархом. Не вийшло, однак будиночок я собі надбав. Так от, в мене перед будиночком росте трава (реакція в залі). Спочатку це була просто трава (…). Потім між нею появилася кульбаба та конюшина. Звичайно, це погано, бо хочеться, щоби була чиста трава (зал кипить). Але кульбаба також має право на життя! Тому я підтримую звинувачення тільки в статті „забруднення атмосфери”, і тільки в ній”.
  
  Адвокат на це: „І кому ж ти тоді продав ICTV”?
  Княжицький нагадав, що СТБ, після чого віртуозно адвоката обламав.
  
  Що далі? Виходить Наталка Позняк, і непогану таку толкає лекцію, що мова являє собою духовну сутність людини, так само як її земля, і так далі і тому подібне. При чому той же хуліган Уляненко починає всцикатися зі сміху на стільці переді мною. „Ну й свідка собі вибрав Покальчук”!
  
  Захист: Микола Вересень. „Якщо знищити суржик, то будемо мати наполовину німий парламент, президента і більшу половину уряду. Не знаю, може воно було б незле” – відповідна реакція в залі. Ну, Вересень – знаєте як він говорить - протяжно, поважно. Вєско.
  "Зрештою" - каже він - "чо ото я тут з вами розказую. Піду краще до Княжицького. В нього є трава!"
  
  Захист: Солодько. Зачитав пару цікавих листів - "речових доказів" Зокрема, твір про Геракла. Мені сподобалося.
  
  Захист: Кокотюха. Хвилюється, заїкається. „Прокурор каже, що на Заході – діалект, а на Сході – суржик. Один хрєн! Відмовившись від суржику, і західняк, і східняк, і я сам втратимо свою автентичність” Непогано, але то говорилося довго і рвано.
  
  Зрештою: заключні слова прокурора і адвоката. Нічого нового. Правда, Жолдак ні в село ні в місто висунув версію, що Руслана перемогла на Євробаченні завдяки частому вживанню слова „гей”, чим власне і завоювала симпатію публіки.
  
  Голосування: присяжні, порахувавши бюлетені, знайшли там 187 червоних з надписом „Хай живе суржик” і 240 жовтих з надписом „Геть суржик”. Ще знайшли 187 білих з надписом „Хай живе суржик”. В кращих традиціях української демократії ці бюлетені були визнані дійсними, отож в голосування переміг суржик. Ура!
  
  Однак суддя суворим голосом сказав, що думка присяжних є дорадчою, і зачитав вирок. По багатьом статтям, в тому числі і по 117, про яку прокурор не згадував.
  По тому, нагадавши присутнім про те, що суд куплений, і після того, як йому принесли коробку з грішми, оголосив вирок діаметрально протилежний.
  
  Загалом – було гарно, весело, смішно і цікаво.
  
  Організатори – молодці.
  
  P.S. Автор не відповідає за точність цитуваннь і цифр.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.03 | Один Тролик

    Значить, таки плагіат однозначно!

    Доній усе злизав зі зразка 1996-го року. Навіть гроші з залу!
    
    http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_culture&trs=0&key=1084619605&first=1085508051&last=1084370941
    
    Доречі, а Забужки що, не було? Це ж, тіпа, її авторська ідея. Чи все ж колективна? (Жолдако-ірванцева?) Ну неважно, важно, що не Донієва. Ох любить цей пацан робити собі пі-ар на чужих ідеях!
    
    Взагалі цікаво б знати, чи є в Україні якийсь копірайт на перформанси, театралізовані дійства і т.п. креативи. Бо на Заході на таких "плагіатах" можна сильно влетіти...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.06.03 | Гостя

      Вас знову дусить жаба

      Знову вас бісить, що Доній щось робить , коли решта хничить.
      А "На польових дослідженнях " я була в Будинку вчителя. Там судили книжку, а не суржик. Судили весело, як і зараз. Так можна згадати, що Доній першим влаштував привселюдний виступ Подерв'янського в Молодому театрі в 98 році(покійний Кривенко там також брав участь). Так що, тепер всі виступи Подерв'янського вважати плагіатом з доніївської акції 98 року?
      Хіба погано, що Доній постійно щось придумує? Придумайте ви і вас знатимуть не меньше.

• 2004.06.03 | Гостя

  Краще суржик, аніж російська

  Отже, першого червня в Київському молодоме театрі на Прорізній,17, відбувся "Суд над суржиком".
  
  В двох словах:
  
  Хоч і були певні натяки на те, що в Україні існує суржик українсько-польський, українсько-угорський, навіть з"являється в Криму українсько-татарський, найбільшу увагу було приділено найпоширенішому - українсько-російському.
  
  Пан прокурор, Юрко Покальчук, стояв на тому, що суржик - то ПОКРУЧ з двох мов, якого слід засудити за статтями про згвалтування, диверсію, антидержавницьку діяльність і забруднення атмосфери, при цьому він вимагав найвищої міри покарання - розстрілу. При цьому пан прокурор намагався самочинно застрелити з пістолета підсудного - ганчір"яного жовтоблакитного суржика з однією червоною ногою і однією червоною рукою.
  
  Пан адвокат, Богдан Жолдак, стверджував, що суржик - АБСОЛЮТНО НЕВИННИЙ сленг, який збагачує українську мову шляхом повернення з мови надміру русифікованих угро-фінів запозичених ними колись у нас слів. Також пан адвокат стверджував, що саме завдяки суржику Україна здобула перемогу на Євробаченні: коли Руслана закричала:"Гей! Гей!", за неї проголосували всі геї світу. І ще - від слова "суржик" походить найдорожче українське - "Суркіс". За такі слова пан прокурор хотів пана адвоката теж пристрелити.
  
  Під час судового засідання, шляхом голосування бюлетенями(частина яких виявилася невідомого походження і невстановленого зразка) присяжні винесли вердикт для суржика:"Невинний", на що пан прокурор заявив, що присяжних куплено і хотів їх пристрелити.
  
  Суд мав шпаргалку про засудження суржика. Та, чесно заявивши на початку засідання, що суд буде куплено і зваживши на додаткові докази, подані у скрині з надписом:"на підкуп суду", остаточний вирок був приблизно такий:
  
  "Суржик - то АБСОЛЮТНО НЕВИННИЙ ПОКРУЧ, чкий гвалтує мову, забруднює атмосферу, проводить антидержавницьку діяльність". Це все означає, що суржик виправдано.
  
  Було вирішено надати суржику, яким розмовляє 70% населення України, статус ДРУГОЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ.
  В такому разі нікому вже не схочеться мати ще й третю державну, російську, якою в Україні вагалі ніхто не говорить.
  
  Коротше кажучи, словами голови суду, Олеся Донія:" КРАЩЕ СУРЖИК, НІЖ РОСІЙСЬКА!"
  
  http://ru.for-ua.com/forum/read.php?1,340683
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.03 | Горицвіт

    Re: Краще суржик, аніж російська

    Гостя пише:
    
    > Було вирішено надати суржику, яким розмовляє 70% населення України, статус ДРУГОЇ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ.
    
    
    Не було такого в "рішенні". Там щось типу: "кожен собі сам вирішує". Про другу державну говорив Ірванець, ідея сподобалась залу (оригінальністю?). Хоча ще раніше ця ідея обговорювалася в нас на Майдані.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.06.03 | Горицвіт

      лінк

      13-06-2001 07:20, Майнер та mchno
      !! проект підсумку мовного форуму : суржик -- стандарт де-факто
      http://maidan.org.ua/n/mova/992406023
      
      
      (Три роки пройшло! Як час летить )

• 2004.06.05 | Гуцул

  Пиркало про суржик

  Светлана Пыркало, писательница: - 28/05/04
  
  
  «Соко можна ето слухать вобще, та ви шо, іздіваєтесь. Шо це, якшо кажде хамйо мені в машруткі гавкає на етом суржике, падло! то мені прикажете це ще й защищать? Мені платят за то, шо я по-українскі новості пишу. Я суржик защищать не намєрєна».
  
  
  Ассоциация защиты украинской культуры «Украинский рассвет» сообщает, что впервые в Украине, посвященный Международному дню защиты детей, состоится грандиозный общественный суд над явленим, о котором все говорять, но в действительности никто никогда его не видел.
  
  Итак, 1 июня 2004 года в Киевском академическом молодом театре с 18.00 начнется языковая инквизиция 21 века «Суд над суржиком». Поскольку это событие точно не пройдет незамеченным, «Главред» впереди планеты всей обратился за комментарием языковой ситуации к известной писательнице, журналистке и общественному деятелю Светлане Пыркало. Печатаем ее ответы без купюр и опасений.
  
  Главред: Имеет ли право, на ваш взгляд, уважаемая общественность судить суржик, который как дождь, как солнце, как ветер?
  С.П.: Ви понімаєте, таке позорне явленіє треба давно було осудить. Я щитаю, шо государство давно должно було ето здєлать, но поскільки щас нєзалєжность, при власті засіли оці всякі Драчі, Бандери еті, западенци отеті вот, діспора понаїжджала нас учить уму-разуму, то хоть спасіба добрим людям, шо зібралися наконєц сказать своє слово.
  
  Главред: Если бы вы присутствовали на суде, то на стороне обвинения или защиты выступали б?
  С.П.: Ну, я, канєшно, на стороні обвінєнія. Соко можна ето слухать вобще, та ви шо, іздіваєтесь. Шо це, якшо кажде хамйо мені в машруткі гавкає на етом суржике, падло! то мені прикажете це ще й защищать? Хай Жолдак защища, йому, може, за це гроші платят, він книжку на суржику написав, навєрно, соко дєнєг заработав! А мені платят за то, шо я по-українскі новості пишу. Я суржик защищать не намєрєна.
  
  Главред: Как вам нравится идея закрепить за суржиком де-факто статус единственного государственного языка?
  С.П.: Нє, ви дєствітельно іздіваєтесь. Вам шо, нада, ще шоб на бумазі було написано?
  
  Главред: Вы умеете разговаривать не на суржике и писать книги на изысканном украинском или нет?
  С.П.: Так я токо на літературном українском всіда балакаю. А діти будуть – і дітям скажу. Ілі по-українскі, ілі по-русскі, а отетой мішанини жлобской шоб я у себе на кухні не чула! Ілі я – ілі суржик! А меня не волнуєт, як у вас у класі разгаварюют! Я не для того вас ражала, шоб ету хамскую речь слушать сєбє в ліцо от собствених дєтєй!
  
  Главред: Вы готовы обратиться к Президенту, Кабинету Министров или Союзу Писателей с предложением запретить суд над суржиком, инициированный так называемой общественной организацией "Молодая Украина". Не подозреваете ли вы, что они – грантоеды!
  С.П.: Молода Україна? Не знаю таких. Ето вот еті, шо лі, шо їм дєнєг перестали давать, бо вони бездуховность печатали в свойом ізданії? Ну і правильно здєлали. Україна всіда була духовной земльой, а тут являються митци, як вони себе називають, і начинають писать, як він її, ізвінітє, імєєт. Какоє ето імєєт отношеніє к українской культурє, я вас спрашую? І почему кієвлянє со своєго бюджета дожни платить за ето?
  
  Главред: Имеют ли право такие эпатажные люди как Подервянский, Вересень и Покальчук выступать на суде от имени общественности или лучше все таки оставить решение вопроса суржика на рассмотрение таких важных органов как Верховная Рада, Администрация Президента и Кабмин?
  С.П.: Как би ето не рішалось, а дожно буть якось решено, от ето, ета ситуация дожна буть як-то ето, ну. Хай представітелі общественності... хотя секундочку, а Подерв*янський – це то, шо от ето матюки читає на касетах? А Вересень – ето ж тот, шо нахамив ізвєсному іскуствовєду Гельману на прошлой неділі? Так і Покальчука знаю, он же ж і пише кнігі про то, як він її, ізвінітє, імєєт, а потом там ще один заходить, а потом іще один... нє, собственно, я не знаю, чи можна розрішить таким людям вобще виступать. Вони себе діскрідітірували вже.
  
  Главред: Не кажется ли вам, что инсинуации вокруг проблемы суржика – это попытка государственного переворота, направленная на дисскредитацию единого кандидата от демократических сил Виктора Януковича, который, как известно, еще не закончил изучение укринского языка, но уже владеет суржиком?
  С.П.: Ето в вашем поніманії суржик, ізвінітє меня. Ви, шановна, як то кажуть, сначала самі ізучітє українску мову, а потом будете свої суждєнія висказувать. Як ваш язик повернувся вобще сказать, шо Віктор Федорович на суржику разговарює. Ви ж слєдующе ляпнете, шо в нього в Донецке СПІД і преступность. Ви, Юля, вобще-то вже доклєвєталися на Віктора Федоровича, шо в Донєцке вроде шото не то. Вам донєцкіє звонили? Казали, шо за ету наглую клєвєту вам %;*(@$)?:”ц, как на том же суржике говорят? От ви сначала свой собствений язиковий уровень і повисьте, шоб вам мова Віктора Федоровича суржиком не казалась.
  
  Главред: Светлана, лично для языковой вопрос в Украине является проблемой?
  С.П.: Да нє в общем то, я бачу рішеніє. Запретить нада всю ету бескультурщину, ужас етот. Та я увєрєна, шо с ноября місяця еті всі проблеми порішаються дуже бистро. Порешим, ха-ха! Ну всьо, до свідання, ідіть, клєвєщіть собі дальше.
  
  Юлия Лымарь, “Главред”

• 2004.06.06 | Пріходяґа

  Re: Відбувся "Суд над суржиком" (хай живе чудова сурдж мова!)

  
  Щоб раз та назавжди покінчити із суржиком пропоную:
  1.Заборонити саме слово “суржик”
  2.Законодавчо оголосити, що створена нова українська мова, та переглянути її норми (алфавіт, граматику та ін.)
  3.Слова татарської, єврейської, російської мов, та галицького діалекту, що відносяться до одного поняття вважати синонімами однієї нової української літературної мови. (наприклад: поц, кутак, та ін. стають синонімами)
  
  Після цього вже усі розмовлятимуть на української літературної мови та ніхто нікого не утискуватиме по мовної ознаці.

• 2004.06.06 | Хоменко

  Без цензури

  Як судили суржик!
  богдана гора
  04.06.2004 // 11:58
  версія для друку
  
  
  
  Такого ажіотажу Молодий театр не бачив давно. За годину до початку акції жваво обговорювали тему засідання і з’ясовували позиції не лише фігуранти справи, а й прості глядачі.
  
  
  
  При вході в залу, прикрашену про- й антисуржиковими цитатами, усім вручали жовту і червону картки із написами відповідно «Геть суржик!» і «Хай живе суржик!». Театралізоване дійство, організоване Олесем Донієм, мало раз і назавжди поставити крапку в суперечці про те, що ж таке суржик і чи є йому місце в нашому житті.
  
  
  
  Суд куплено
  
  
  «Встати, суд іде», – оголосив помічник судді з краваткою, зсунутою десь набік, і на сцені з’явилися головні дійові особи – Суддя (Олесь Доній), Прокурор (Юрко Покальчук) та Адвокат (Богдан Жолдак). Сам підсудний, горезвісний суржик – лялька-опудало – з самого початку сумно звішувався з грат, чекаючи вироку.
  
  Суддя зачитав позовну заяву від «українських патріотичних сил», які закидали суржикові «паплюження української мови, її абсолютне зневажання та заздалегідь сплановане перекручування... що може розхитати підвалини української духовності, сприяти подальшій русифікації української нації та є продовженням цинічного культурного етноциду, який протягом багатьох років здійснювали Російська імперія та СРСР». Прокурор був категоричнішим – він звинуватив суржик за низкою статей чинного Кримінального кодексу України:
  
  ст. 111 ч. 4 – «Державна зрада»
  
  ст. 113 – «Диверсія»
  
  ст. 241. ч. 3 – «Забруднення атмосферного повітря»
  
  ст. 117 ч. 1 – «Згвалтування мови»
  
  ст. 294 – «Заклик до масових заворушень»
  
  ст. 303 – «Проституція і розбещення неповнолітніх»
  
  ст. 190 ч. 4 – «Групове шахрайство і заклик до шахрайства».
  
  Тож Прокурор попросив найвищої міри покарання.
  
  Суд більше нагадував театралізоване дійство, що, за словами Олеся Донія, якраз і зближувало його із рештою українських судів. На попередню вимогу одного з головних свідків захисту (який, правда, терміново вилетів до Німеччини) – культового поета Леся Подерв’янського – суд було оголошено купленим, для чого по залу пустили скриньку із написом «Для купівлі суду». В іншу скриньку глядачі вкидали свої картки, висловлюючи таким чином своє ставлення до «покруча, якого народила 350-літня влада Російської імперії над Україною». Пізніше ці картки підрахували
  
  12 присяжних, які й винесли попередній вирок.
  
  
  
  Невиліковна хвороба чи надбання нації?
  
  Захищати і звинувачувати суржик зголосилися відомі мовознавці, письменники, журналісти. Олександр Пономарів із цієї нагоди навіть переніс іспит, подарувавши студентам іще одну безсонну ніч для підготовки. Він, а також Анатолій Погрібний, Микола Княжицький, Наталка Позняк переконували, що суржик – це хвороба нації, яка жодним чином не сприяє переходу з російської до української, а, навпаки, лише консервує комплекс меншовартості та провінційності в національній психології. Їхні опоненти скаржилися, що без суржика мова стане стерильною, пісною, не матиме драйву, необхідного для реалізації футуристичних проектів, що виведуть націю на нові обрії. Олександр Ірванець апелював до того, що у нього сусід не знає слова «каптур», а говорить «капішон», але при цьому лишається свідомим українцем, голосуватиме на виборах за Ющенка тощо. Він же запропонував уніфікувати та узаконити суржик як мову абсолютної більшості населення України та запоруку єднання нації. Його підтримали Олесь Уляненко, Микола Вересень, Павло Солодько та Андрій Кокотюха, назвавши суржик унікальним світовим культурним явищем, без якого ми втратимо зв’язок із народом, а разом з тим і з депутатами, гарантом та іншими державними мужами. Правда, дебати показали, що під личину суржика (суміші слів, коренів і граматичних норм різних мов) дехто намагався запхати просто русизми чи полонізми, запозичення з інших мов, сленг, діалектизми і простонародні слова. А цього робити якраз і не рекомендувалося.
  
  Врешті-решт, після оприлюднення результатів голосування залу (180 бюлетенів за суржик і 223 – проти, не враховуючи ритуальних 180 карток, додатково вкинутих на підтримку «покруча»), Суддя виніс вирок: «Вважати суржик мовним покручем, інспірованим сусідніми державами для духовного нищення українського народу. Заборонити для вживання суржик українським патріотам та тим, хто їм співчуває». Правда, після винесення на сцену «додаткових аргументів» – тієї ж таки скриньки «Для підкупу суду», вердикт було пом’якшено: «Вважати суржик абсолютно безневинним покручем, інспірованим сусідніми державами, а тому вживання чи невживання суржику – особиста справа кожного суржиконосця».
  
  
  
  Замість післямови
  
  
  А тим часом у Франції кілька років діє закон, який забороняє використання англійської лексики у рекламі. Кілька десятиліть тому в Чехії президент Масарек очолив рух за очищення чеської мови від будь-яких запозичень, і тепер із усіх слов’янських мов це найбільш автентична і багата мова.
  
  На жаль, на судове засідання не з’явилися ті ж самі рекламодавці, народні депутати та міністри, які постійно збагачують нашу лексику суржиковими формами. А тому найближчим часом міністр культури і надалі «дякуватиме нас», депутати «рахуватимуть», що так і треба, а рекламодавці рекомендуватимуть «вживати» (а не використовувати) фарбу для волосся до певного «строку». І все це – під енергійне Сердюччине «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так».
  
  
  
  Автор: богдана гора
  
  
  http://gazeta.razom.org.ua/?nId=1007

• 2004.06.06 | Кучмугеть

  Не сказав би, що обвинувачення виглядало краще...

  І щодо прихильності залу, як тут хтось нижче написав, - так само. Сумніваюся, що люди приходили до Молодого театру, аби послухати нудні лекції Позняк (з якої Ульяненко усцикався небезпідставно, а зал уже за пару хвилин її виступу почав недоречно аплодувати, намагаючись хоч якось припинити цей потік штампів) чи затерті фрази інших обвинувачувачів. Натомість захист, хоч іноді й переходив межі пристойності (йдеться саме про Жолдака), принаймні був цікавим та оригінальним. Зрештою, це, вочевидь, також було творчим задумом перформенсу: з одного боку - суха нудна академічність, а з іншого - веселе блазнювання.
  І голосували, зрозуміло, та тим самим принципом - із любові до чистого епатажу часто-густо обирали "Хай живе!" ті, хто в своє мовлення органічно не може встромити жодного суржикового елементу.
  
  Тож поменше серйозності й патосу, шановні! Свято вийшло цілком вдалим.