Открытое письмо директору научного института
06/22/2004 | Александр Лесной
Волею судьбы мой путь в науку начался с исследования организации научного производства. Выполнив формальные требования по защите диссертации по экономике, я продолжил поиск корней нищенского положения науки, изучая философию, психологию, основы религии и астрологии. Далеко искать не пришлось, они оказались внутри самой науки, в ложном мировоззрении, в сознании ученых. Мудрые говорили: “Познай себя”, – они правы.
Организация научного производства подчинена не научному поиску, а службе, прежде всего. Вместо познания законов жизни, природы, Законов Космоса, – познание законов службы. Сверху: идеологический заказ, требования и правила поведения, финансирование, оценка службы, поощрение и наказание. Снизу: льстивое угодничество или молчаливое подчинение; соблюдение правил поведения; борьба с нарушителями и неугодными; выполнение идеологического заказа; обслуживание заказчиков; научная работа. Научные исследования стоят на последнем месте и руководятся идеологией, а оценка, в первую очередь, не за действительный вклад в науку, а за службу.
Кто изучал законы, чтобы по ним строить жизнь? Так, все вместе, не на основе знания Законов Космоса, а на ложном мировоззрении построили экономику – шагающий экскаватор без головы. Тело создали физика, химия, другие естественные науки и технические искусства, а место головы заняли заменители науки: искаженная философия и обезьянья психология; ограниченная экономика и искаженная религия. (Философия – это мудрость любви Учителя, Учение наших Старших Братьев, расставивших вехи на пути эволюции человечества. Религия – форма связи с Высшим Миром, Учение, в котором главную роль играет вера в отличие от познания). Кто шил костюм? Мировая экономика на грани краха, нарыв созрел, общественное сознание и все его формы, составляющие основу экономики, прогнили насквозь. Мы подошли к пределу. Старуха, наша пятая раса, хотела новое корыто, затем избу, дворец, царские палаты, пока не захотела стать владычицей морскою. Это не просто сказка, но прогноз и предупреждение. Вода – символ низшего астрального тела человека. Клонирование человека – производство низших астральных сознаний, лишенных искры Высшего Разума, огня Прометея. Властители мира стремятся подчинить себе все, превратив человека в безвольного двуногого раба черных правителей, пытающихся создать себе вечную жизнь и долговечную диктаторскую власть. Ученые, предавшие науку и человечность, слепо стремятся за “научными” достижениями, глупо надеясь на то, что и им будет место в том мире. Не будет, как не будет и их мира.
Идет битва за будущее человечества и зло не пройдет дальше. В основе битвы – борьба мыслей, мировоззрений, идеи - мысли управляют сознанием людей и правят миром. Материальное основание жизни человечества – это мощная (материальная) мировая мыслеоснова, а не уголь, нефть и газ. С помощью мыслеосновы зла, ложноматериального мировоззрения и вероучения, этого Кощея - бессмертного, правят миром, потому, сколько не руби головы змея, они будут вырастать снова, пока огонь мысли не переплавит само основание. Заяц, в котором находится яйцо и игла жизни Кощея, – это научные институты, сознание ученых, прежде всего, так как они формируют мировоззрение общества. Именно научные институты и ученые ответственны за господствующее в мире мировоззрение и за то, что на его основе построена рабская жизнь. Это действительное научное достижение сообщества ученых, результат рабства у мыслей, разных режимов и властей. Сознание, руководимое невежеством, и в жизни внешней позволяет править собой невежественным властям, низости и подлости. Люди, претендующие на свое участие в познании истины, должны назвать основы этой жизни своими именами: рабство, невежество, предательство, паразитирование, бандитизм, угодничество и т.п. Куда может вести наука с протянутой рукой под руководством окаменелого президента Академии наук? Именно ученым предстоит переломить иглу Кощея, начав с себя, с собственного сознания, искореняя страх, невежество, лень, самоограничение и слепую веру в авторитеты. Будущая научная революция – это революция в сознании ученых, революция в мировоззрении.
Энергетическая мощь, идущая на Землю (именно та, невидимая учеными), встречает на своем пути загрязненные, неочищенные проводники. Там, где она не проходит, создается высокое напряжение, угроза возникновения природных катаклизмов и проблем со здоровьем людей. Люди оказались не готовы встретить новое время – время очищения и преображения сознаний, крещения огнем. Все заняты своим делом. Наука служит, власть и бизнес делят сферы общественного сознания, полностью выявляя свою сущность. Коммунисты все усилия тратят на то, чтобы снова взять власть. Они не знают, что будущее общество будет построено на противоположном принципе, что нужно не брать, а давать, что надо думать как дать власть людям, а не о том, как взять ее в свои неочищенные руки. Наука и истина никому не нужны и о действительной власти общества никто не думает.
Будущая наука поможет решить проблему общественного устройства, создав людям - труженикам возможность самообеспечения энергией и передав им необходимые знания по управлению сознанием и жизнью. Ученые двадцать первого века не будут более похожи на утку, летающую в облаках и содержащую в себе жизнь Кощея - бессмертного, они спустятся на землю, чтобы устроить свою жизнь, не доверяя более главное, что есть у человека, власти невежества.
г. Киев. 30 апреля 2001 г. Александр Лесной.
Відповіді
2004.06.22 | пан Roller
Херомантия (-)
2004.06.22 | Александр Лесной
Re: Херомантия (-)
Херомантия - это утопический материализм.2004.06.22 | Ігор Немашкало
Цікаво, що відповів директор інституту
А що б Ви вважали ідеальною відповіддю. Якби вражений директор скликав нараду і терміново наказав перевести всю роботу в інституті на методологічній основі космічних законів. Створив би відповіднеий відділ загальних космічних законів та методології та призначив Вас його керівником. Важко уявляю собі свій колишній інститут з такою методологією. Хоча він якраз вивчав проблеми ближнього комосу. Хоча до всього можна звикнути. Гірше мабуть вже не було б.2004.06.22 | Александр Лесной
Re: Цікаво, що відповів директор інституту
Відповідь дасть майбутнє, не таке вже й далеке. І трохи поясню.Мова йде про власність на свідомість людей. Ідеї-думки керують світом. В сучасному світі не треба фізичного рабства - достатньо рабства у ідей. Основи бізнесу лежать в цьому – створено систему спотвореного світогляду. І цей світогляд дає напрямок всьому економічному розвитку та розвитку людини. Головний вид власності не власність на засоби виробництва, як стверджує офіційна лженаука, а власність на свідомість людей. В нашій країні також йде боротьба за розподіл сфер суспільної свідомості та володіння ними. Достатньо навести приклади комуністичної, соціалістичної партій та партії зелених. Йде захват форми, що має владу над свідомістю певної частини виборців.
Ви хотіли б щоб я подякував науковцям за те, що створили це рабство? Ні, я йшов шляхом розкриття сутності суспільних явищ, а не шляхом рабства.
2004.06.23 | Ігор Немашкало
Тут є якась плутанина
Про які науки йде мова? Про суспільно-політичні чи про природничі? Невже у природничих науках має таке вже значення світогляд вченого? Гравітаційна константа одна й та ж і у комуністів і у капіталістів. До чого Ви ведете?Колись комуністи щоправда намагались підвести під усі науки якусь спільну методологічну базу - діалектичний матеріалізм. До речі це було чи найкраще в них, бо нікому не заважало, хоч може і не дуже допомагало. Чи Ви хочете впровадити щось подібне, тільки на основі космічних законів. Як на мене гне варто. В організації науки в Україні дійсно багато, м'яко кажучи, недоліків, однак реформувати все це треба на реальній основі, а посилання на космічні сили може тільки дискредитувати реформу.
2004.06.23 | Олександр Лісний
Re: Яке це має значення - пояснення підготую. (-)
2004.06.25 | Георгій
Re: Открытое письмо директору научного института
Я давно зацікавився цією гілкою, започаткованою цікавим, щирим листом п. Лісного, але деякий час вагався, чи треба мені встрявати. Річ у тому, що я працював, і ще працюю, як науковець вже близько 20 років, і дещо знаю про розвиток природничих (зокрема біологічних) наук в Україні і на Заході. Але я не є справжній вчений-природознавець. Зараз я працюю в переважно навчальному закладі (університет штату Місісіпі, США), і вважаю, що знайшов себе саме як викладач, а не як оригінальний науковець. Тому мої судження можуть бути поверхневими і не корисними. Але все-таки поділюся деякими думками.По-перше, я дуже згідний з п. Лісним у тому, що наука має свою власну філософію, і що саме ця філософія науки визначає її продуктивність, корисність для суспільства. Проте я не думаю, що ця філософія полягає у формуванні якогось глобально-космічного світогляду тощо. Філософія природничих наук зараз редукціоністська і механістична. Іншими словами, погляд природознавців-дослідників спрямований не "вшир," а "вглиб," на дрібні, інтимні деталі природних елементів і процесів, у яких ці елементи діють. Біологи, наприклад, вивчають не просто гени, а екзони, інтрони, промотори, спейсери, сайти транскрипційних факторів і т.д. (тобто ідуть все далі вглиб індивідуального гену як одиниці функції клітини). При цьому фокус успішного, продуктивного науковця спрямований на суто механістичну сторону природних процесів - науковець прагне якомога точніше довідатися, як саме той чи інший елемент працює в тому чи іншому процесі, як його можна "вписати" в суто механічну схему процесу. Біологія все більше нагадує сучасну інженерію: статті в біологічних журналах все більше нагадують доповіді про розробки певних інженерних проектів, містять складні схеми, де всі ці інтрони-екзони-промотори-спейсери мають "сухі," технічні назви типу grb, soc, rel, тощо, і зв'язані між собою шляхами комунікацій, стрілками-векторами, значками позитивного і негативного зворотнього зв'язку. І гіпотези, і передбачення, і тести, і вся дискусія в кінці статті оперують виключно цими конкретними елементами і конкретними, суто механістичними описами їх дії.
Звичайно, той чи інший науковець може мати якийсь ширший світогляд, якусь особливу філософію. Але в сучасне природознавство ніяка філософія, окрім суто механістично-редукціоністської, не вписується. Досвід показує, що справжнього успіху в науці досягають саме ті люди, в яких ця конкретна механістично-редукціоністська філософія є двигуном, стимулом їх конкретної діяльності. Я пам'ятаю, як десь так році в 1988-89 видатний український вчений-фізіолог П.Г. Костюк сказав у телевізійному інтерв'ю, що його в його студентські роки не просто зацікавило, а буквально поглинуло питання, яким саме чином ракушка-беззубка відчиняє свої половинки. Я працював у відділі Інституту фізіології НАНУ (тоді ще АН УРСР), де він був керівником, і можу засвідчити, що Платон Григорович і в зрілі роки мав саме такий, дуже конкретний механістично-редукціоністський світогляд. І я думаю, що у великій мірі саме завдяки цьому співробітники його відділу досягли неабияких успіхів у науці, розробили цікаві нові методи і зробили цікаві оригінальні спостереження щодо діяльності іонних каналів клітинної мембрани. Такий самий конкретний, сфокусований механістично-редукціоністський світогляд притаманий і іншим видатним українським біологам - наприклад, Юрію Глебі, Вадимові Кавсану, Олегові Кришталю, Володимирові Підоплічку і багатьом іншим.
Чи природознавчі науки серйозно формують світогляд суспільства в цілому? Я не впевнений. Мені здається, що задача науки, зокрема природознавства, не полягає в цьому. Наука повинна приносити суто матеріальний "плід." Технічні дисципліни ведуть до розробок нових двигунів, нових різновидів палива і т.д., біологічні - до розробок нових медичних препаратів, кращих підходів до збереження біологічних видів і т.д. Сформувати якийсь уніфікований світогляд наука, на мою думку, не може, та й не повинна вона цього прагнути. Уніфікованого світогляду всього людства в цілому взагалі, з моєї точки зору, не може бути, як не може бути і уніфікованої "духовності" нації, етносу чи певної культурної групи. Ми всі різні, і наші особисті світогляди та філософії життя надзвичайно різні. Аналіз тих чи інших різновидів світогляду є задачею гуманітарної сфери (літератури, мистецтва, філософії) і релігії. З природознавчими науками, на мою думку, це не "змішується," так само як олія не змішується з водою.
Про мої особисті спостереження щодо організації природничих наук у США я вже писав у гілці під титулом "Платні наукові статті." Думаю, що цей американський досвід цікавий і може виявитися корисним Україні і її науці.
Георгій
2004.06.29 | Олександр Лісний
Re: Яке це має значення. Відповідь.
Дякую, Георгій, за змістовну роботу. Я поважаю вчених, поважаю тих, хто працює, і не можу поважати тих, хто "служить".Тож, спробую сказати “яке це має значення”, тобто з приводу світогляду у природничих науках. Краще російською.
Человека ведет мысль. Вопрос куда? Куда направлены наши мысли, в правильном ли направлении мы затрачиваем энергию и какие результаты можем получить, идя данным путем. Это основа экономики - что сеем, то и пожинаем.
Как политэконому, мне пришлось много «перекопать» в буквальном смысле этого слова, разбираясь с тем, что сделано до меня. Если бы это делалось с позиции научного поиска и где-то были бы ошибки и неточности, тогда это вполне допустимо и понимаемо. К сожалению, существует другое – умышленное искажение, замена научного знания лженаукой и идеологией разного рода режимов. Экономикой подменили жизнь, экономическим развитием подменили развитие жизни, человека, общества. Что есть путь общественного развития? Это не развитие материального производства, развитие демократии, прав человека, построение правового государства и пр. Общество – это люди, значит это путь развития людей – человека. Значит основное внимание науки и направление мыслей должно быть направлено к самопознанию – познанию человека. Более того, познание – есть путь за знанием, а глубинную сущность знания надо видеть в понимании сознания. Сознание – состоящее из знаний. Наша перевоплощающаяся Индивидуальность через опыт собирает и кристаллизовывает крупицы знания – качества –энергии сознания. Например, качество радость или честность. Если в душе человека кристаллизованы эти качества-знания, он и реагирует соответственно на события, излучая энергии радости или проявляя честность (разум нечто другое, разум может как помогать в этом, так и скрывать истинную сущность). Если там злорадство – и проявление соответствующее. К себе надо идти, себя познавать или образовывать (образование себя – первичное в понятии «образование»), силу свою создавать из качеств воли, мужества, решительности и др,, понимание создавать из качества распознавания и др. Качеств более ста… . Наши же мысли идеологи режима направили от человека – на познание внешнего окружающего мира (кто же против?)и приобретение материальных, внешних благ.
Что познаваемое в природе лежит ближе всего к человеку и более всего развито? – Человек. Все есть природа и на самом деле нет общественных и природных наук, можно только сказать, что есть общественно-природные и то условно. Как я в политэкономии, в экономической науке пришел к человеку, так и другие природные науки придут к человеку. Но для этого надо преодолеть зависимость сознания от созданных ранее мыслей (Раджа Йога – владение мыслью). Над сознанием людей и ученых в т.ч. давлеют мысли-теории (идеи-мысли правят миром). Освободиться не так просто, они как команды-энергии внедрены (в т.ч. внушением в универчитетах) в сознание. В процессе творческого горения, зажжения огней познания (все процессы физические) мощность этого огня переплавит, преобразит кристаллы прошлых мыслей. Многим этого не дано – тем, кто лишь принимает готовое знание, но не горит познанием сам.
Природные науки. Кто поддерживает утверждения о том, что человек произошел от обезьяны? Кто тормозит развитие физики, не изучая тонкие процессы и энергии? Легче топить эшелоны угля на электростанциях, чем очистить и утончить свое сознание, пусть шахтеры пашут!? Процесс познания также физический и материальный. Человек – ключ к знанию, утончая себя, очищая и преображая сознание, он становится способным к восприятию высшего знания, Высших Мыслей-энергий, т.е. становится ключом к знанию. Нам дано Свыше знание, кто его изучал и познавал? В школе и университете мы изучаем то, что познано другими, почему не изучаем то, что Дали Боги - Учителя человечества? Паханы денег на это не дают? Так и не дадут - это познание лишит их лживой власти. Я ничего не имею против направлений развития биологии, только что знает биология об эволюции царств природы и эволюции человека? Тот же принцип в познании – изучать много и все важное, но увести от главного – от познания человека, именно строения человека как дух-душа-тело, человека – как части в Едином Сущем. Все приложили «руку» к ложноматериальному направлению мышления общества. Человек мыслит и творит от себя – материальное окружение вокруг себя – это как некий толстяк расширяет свой живот. Живот этот уже имеет в себе болезни – в общественном сознании – и созрел нарыв, требующий вмешательство хирурга.
Наш путь другой – творить себя, себя создавать, развивать и усиливать, тогда более развитый, мощный человек, вооруженный проявленным знанием, накопленным за века в Чаше, будет творить свое внешнее окружение по закону соответствия. Теперь же – малое сознание создало такое мощное окружение (материальное производство и рынок), над которым не властно. Более подробно об этом в статье «Оценка состояния и прогноз развития экономики в начале 21 века» в разделе Економічний розвиток на форуме сайта Ю. Тимошенко (со второй частью «Окончание прогноза»). Этим путем мы в сущности и идем – путем эволюции, несмотря на то, что ходим окольными путями.
О ситуации в других науках лучше меня скажут ученые – специалисты. В физике, например, смотрите сайт С.И. Доронина /physmag.h1.ru/. Приведу отрывок: «В науке сейчас сложилась непростая ситуация. Дальнейшее развитие теории запутанных состояний и теории декогеренции грозит таким серьезным прорывом, который еще не знала наука с момента своего возникновения. Практически заново придется пересматривать все основополагающие естественнонаучные концепции и парадигмы. Естественно, это не может пройти безболезненно и без сопротивления со стороны тех ученых, которые чувствуют себя уверенно, лишь опираясь на старые представления. Мы сможем воочию проследить, прав ли М. Планк, утверждавший, что "обычно новые научные истины побеждают не так, что их противников убеждают, и они признают свою неправоту, а большей частью так, что противники эти постепенно вымирают, а подрастающее поколение усваивает истину сразу".
Я же делаю свою работу. И мое знание говорит о том, что в ближайшие 12 лет на нашей планете произойдут большие изменения. Так дальше продолжаться не может. Ученые вынуждены будут и должны будут взять власть в свои руки. Вместо иерахии тьмы, олигархической иерархии будет утверждена Иерархия Знания и Света. Это не демократия (что есть по Платону анархия), не будем прятаться за словами, - это именно власть более сильного, только не гнилого и черного, как сейчас, а человека со светлой душой. Знание не будет раздаваться и продаваться тем, кто употребляет его для установления своего господства над людьми. Хотелось бы ученому человеку заниматься только наукой, но пришла пора спускаться на землю да наводить порядок. Несмотря на то, что многие еще не успели ни поговорить, ни наговориться на эти темы, могу сказать, что жизнь не стояла на месте и время разговоров закончилось. И не важно, что не все приходит сразу и сейчас, важно, что это будет.
2004.06.29 | юрко
Re: Яке це має значення. Відповідь.
тобто, Ви думаєте, що як політична влада буде виключно в руках науковців, то людство стане краще розвиватися? Але це суперечить суті науки, котра визнає, що людські знання завжди будуть неповними.Крім того, науковці при владі змушені будуть приймати саме політичні рішення, тобто, рішення, які подобаються громадянам країни, але які зовсім не обов'язково будуть вірними з наукової точки зору.
Громадянам країни байдуже, чи ці рішення є науковими. Їх цікавить їх власний добробут, а точніше вирішення дрібних проблеми сьогоденного життя, які існуватимуть незалежно від типу існуючої влади.
І тоді перед "науковою" владою постає дилема, яку неможливо розв'язати - якщо влада є демократичною, то вона мусить прислухатися і діяти в інтересах своїх громадян, отже, часто приймати зовсім ненаукові, часто помилкові з наукової точки зору, рішення для задоволення електорату.
І, як писав шотландський професор Alexander Tyler 200 років тому про занепад Афінської республіки: "Демократія не може існувати, як постійна форма влади. Вона може існувати лише доти, поки виборці не відкриють, що вони можуть виголосувати собі гроші з казни республіки. З цього моменту більшість завжди голосуватиме за кандидата, що обіцяє найбільше грошей з республіканської казни. Що, в результаті, завжди приведе до занепаду демократії через фінансову руїну, після якої наступить диктатура."
Отже, якщо "науковці" при владі таки наполягатимуть на своїй науковій правоті, то для втілення цієї правоти в життя, вони змушені будуть застосовувати силу примусу. Тобто, утворити тоталітарну державу, в якій усі рішення, в даному випадку наукові, тобто, правильні, будуть примусово нав'язуватися зверху, а "ненаукові" бажання громадян просто ігноруватимуться. Звичайно, це називається тоталітаризмом та диктатурою.
Зрештою, це - нічого нового. Адже марксизм тому й був популярний свого часу, що люди вирішили, що мають науковий підхід до функціонування суспільства.
Якщо проглянути в історичному контексті, як марксизм завойовував людську свідомість, то обставини були дуже сприятливі. Адже люди в цей період жили у світі, в якому протягом дуже короткого часу з'явилося досягнення наукової думки - індустріалізація.
Раптом в короткий час люди стали жити у світі, зміненому до невпізнання. Світі, заповненому наслідками індустріалізації - машинами, фабриками. Людський світ на їх очах став механістичний.
В свідомості людей це відбилося в механістичному сприйнятті усього. Бо, якщо можна було людським мозком створити усі ці чуда, що змінили спосіб людської праці, то чому б не застосувати ті ж принципи інженерії і не змінити людське суспільство.
Отже, цілком можливі "інженери" нового суспільства, котрі, застосовуючи науково незаперечні на той час істини, зможуть сконструювати це нове суспільство. Учені, вони знають краще, як це суспільство збудувати, бо мають кращі знання.
І така ейфорія від нових можливостей не була притаманна лише поодиноким людям. Це захоплення дуже добре передалося в мистецтві того часу. Ви думаєте звідки взялися такі напрямки, як кубізм у образотворчому мистецтві, чи формалістичні пошуки в поезії, чи, наприклад, додекафонічна музика Шонберга?
Адже, нові течії в мистецтві виникають, як завершення певного етапу в розвитку суспільства, коли цей етап утворив цілком нове світосприйняття. І переважно, ця вершина уже пройдена суспільством, а мистецтво щойно набуває найвищих своїх нових форм.
Ці нові течії у мистецтві стали логічним результатом поступового захоплення ідеями, що можлива інженерія людського суспільства, де буде усе чітко продумано, сплановано, беземоційно.
Що може бути кращим за логічний, наперед спланований і розрахований підхід для утворення нового? Марксизм дуже добре підходив в якості інструмента наукової логіки для такого підходу, адже він вже пропонував потрібні зміни, вказував які потрібно здійснити кроки і описав етапи.
Марксизм був захопленням лише пролетаріату. Ні, ним захоплюватися багато світлих голів і не однієї країни. Дехто і дотепер вважає його цілком науковим.
Тому й виникло модне слово, яке, до речі Ви і надалі застосовуєте, "політекономія". Бо, воно означає свідомі політичні рішення, котрі змінюють економіку. Природа має підкоритися волі людини. Якщо людина змогла примусити працювати на неї фізичні процеси, то, чому те ж не зробити й з суспільними та економічними?
Лише, як виявилося, мають бути окремо і мухи, і котлети. Економіка живе своїми законами, незалежними від політичних рішень. Політичні рішення ці закони можуть викривити, але не змінити.
Грандіозний проект зміни суспільства на краще за інженерними принципами став великим фіаско. В науці таке фіаско стало б особистою трагедією лише науковця. Але на суспільному рівні це коштувало життя багатьом мільйонам, а крім життя, скільки поколінь людей ще й далі житимуть наслідками експерименту?
Отже, по-тихеньку і соромливо відмовилися від терміну "політекономія" і тепер на Заході так ніхто не говорить. Говорять просто "економіка" чи "політика". Хоч часто і далі, маючи владу, діють так, ніби ці речі й далі означають одне слово.
А постсовковське суспільство продовжує жити своїми старими ілюзіями. Для нього усе продовжує бути "політекономічним". І далі вважається, що існують креслення кращого людського суспільства. Це нагадує настійні спроби створити вічний двигун.
2004.06.30 | Георгій
Дуже згідний
Дійсно, авторитарні чи тоталітарні схеми владоустрою не працюють саме тому, що ті, хто "зверху" (хай навіть і просвітлені вчителі-науковці) нав'язують громадянам певні цінності, напрямок розвитку держави тощо. Мені здається, що вектор розвитку сучасних стабільних і заможних держав полягає не у збільшенні ступеню "просвітленості" їх керівників, а в покращенні громадського представництва, збільшенні "прозорості" роботи уряду, збільшенні значення місцевого самоврядування тощо. ВІтаю, --ГП2004.06.30 | Олександр Лісний
Re: Ви помиляєтесь
Не буде насильства. Люди будуть будувати своє життя. Владу треба взяти у своєму житті. Так, науковець чи просто людина, яка буде мати великі знання, з допомогою цих знать буде створювати свою владу у своєму житті разом з такими же людьми - близькими по духу. Слово "електорат" я не знаю, а політекономію знаю. Для мене це - управління життям людини та суспільства. Хто хоче йти сліпим, хай іде. Ніхто нікого не буде примушувати. Кому потрібне задоволення матеріальних потреб і він за це планує голосувати на виборах – на здоров'є. Тільки не потрібні мені ці виборці. Думаю, що саме так скажуть люди знання в недалекому майбутньому. Це громада, російською - община. Життя будується на принципі вчителя та учня. Вчитель йде попереду, бажаючі можуть приєднуватися та виконувати принципи суспільного життя, встановлені вчителем. А щоб не було насильства, потрібно що б це був Вчитель - з великої букви. На самому ділі цим людям влада не потрібна, їм потрібні можливості для саморозвитку. А влада – це жертва.У своїх роздумах Ви не враховуєте еволюцію людини. Так думає більшість, що так було та так і буде. Це і є головна помилка. Треба подивитись ширше та глибше на те, що відбувається на нашій планеті. Перш за все зміняться люди. Зміняться люди - зміниться суспільний устрій, бо цей устрій і є якість свідомості людей.
І ще одне ви не врахували. Я написав, що це будуть науковці або люди знання із світлом у душі. Вони поєднають світлі якості людини із знанням та сильною волею.
Ще щось було сказано про закони економіки. Тоді скажіть мені, що таке економіка? Ще раз кажу - є еволюційний процес розвитку людини і це є Закон природи. Хоче цього чи не хоче "електорат" - це його проблеми. Ви коли приходите в дім до людей, Ви стараєтесь побачити та виконувати порядки у цьому домі, встановлені хазяїном? А хто питав у Матінки - Землі про її порядки та Закони?! Хто буде їх виконувати?! Ви думаєте свавілля людини - це вічно? Скоро побачемо. Свобода існує в рамках Законів Космоса - нашого Космічного Дому. Не науковець буде щось вказувати та приказувати, є заповіді та принципі Вказані Богом (Знову не сплутайте з сліпим насильством “офіційної церкви” – церковним бізнесом). Ми будемо пізнавати ці закони та принципи та впроваджувати у своє (підкреслюю - у своє) життя. Хто цього не хоче розуміти, сприймати та виконувати - воля ваша. Ми розходимось.
2004.06.30 | Георгій
Re: Ви помиляєтесь
Олександр Лісний пише:> Не буде насильства. Люди будуть будувати своє життя. Владу треба взяти у своєму житті. Так, науковець чи просто людина, яка буде мати великі знання, з допомогою цих знать буде створювати свою владу у своєму житті разом з такими же людьми - близькими по духу. Слово "електорат" я не знаю, а політекономію знаю. Для мене це - управління життям людини та суспільства. Хто хоче йти сліпим, хай іде.
(ГП) Пане Олександре, а де критерії сліпоти чи зрячості? Адже і найбільш просвітлені науковці багато чого не знають. А звичайні, прості, пересічні посполиті громадяни можуть знати щось таке, чого вчені з їх зануреністю у високу теорію не знають зовсім...
>Життя будується на принципі вчителя та учня. Вчитель йде попереду, бажаючі можуть приєднуватися та виконувати принципи суспільного життя, встановлені вчителем. А щоб не було насильства, потрібно що б це був Вчитель - з великої букви.
(ГП) Тут є одна складність... Різні люди мають різних вчителів, згідно зі своїм світоглядом, своїми переконаннями. Наприклад, християни вірять, що вони мають одного Вчителя - Христа (Матв. 23:10). Решта з нас не більше, ніж учні в класі - одні знають більше, інші менше, і одні можуть допомогти вчителеві навчати інших, але все рівно ніхто з нас не вчитель. Але це так тільки згідно з християнським світоглядом, прихильники інших релігій думають інакше...
>(...) Треба подивитись ширше та глибше на те, що відбувається на нашій планеті. Перш за все зміняться люди.
(ГП) Згадаймо Воланда з "Майстра і Маргарити..." Він був дуже скептичний щодо цієї думки, і я тут з ним. Люди міняються дуже мало і не в головному.
> (...) І ще одне ви не врахували. Я написав, що це будуть науковці або люди знання із світлом у душі. Вони поєднають світлі якості людини із знанням та сильною волею.
(ГП) А як відносно ефективності? Історія як раз свідчить, що інтелектуали-ерудити, коли вони стають урядовцями, справляються зі своєю роботою напрочуд погано. Он в УНР президентом був академік Грушевський, прем'єр-міністром - цікавий письменник Винниченко... А доурядувалися...
2004.07.01 | Олександр Лісний
Re: Я не знаю біологію
Я не знаю біологію, нажаль. Я не можу бути опонентом професору фізики, нажаль. Але чомусь багато людей вважають, що вони знають економіку, філософію, політику, нажаль.Сперечатися не варто, ви живіть з своїм знанням, я з своїм, та подивимость хто куди прийде. Домовились? Тим же, хто шукає шлях до знання, я підготую повідомлення.
2004.07.02 | юрко
Re: Я не знаю біологію
Олександр Лісний пише:> Я не знаю біологію, нажаль. Я не можу бути опонентом професору фізики, нажаль. Але чомусь багато людей вважають, що вони знають економіку, філософію, політику, нажаль.
> Сперечатися не варто, ви живіть з своїм знанням, я з своїм, та подивимость хто куди прийде. Домовились? Тим же, хто шукає шлях до знання, я підготую повідомлення.
ну і що означає "сперечатися не варто"? Ви ж хоч не суперечте сам собі. Бо з одного боку хочете жити своїм знанням і дозволяєте іншим жити своїм, а з іншого постите сюди свої листи з філософськими поглядами і пропонуєте не сперечатись. Тоді для чого Ваші зусилля?
Чи уявляєте себе в якості Учителя, котрого повчання, за східним звичаєм, учні мають беззаперечно сприймати інакше будуть викинені з общини. Так українці - західні люди з властивим західній людині критичним мисленням, для якого навіть повчання Учителя не є істиною в останній інстанції.
2004.07.03 | Ігор Немашкало
Чому не може бути політичної біології?
Політфізики чи політхімії? Але може бути політична економія, політекономія. Чи є тут суттєва різниця? Чи можуть все таки поєднуватися політична та економічна науки через те, що вони обидві суспільні? Чи має економічна наука таку ж об'єктивний, такий що не залежить від свідомості громадян і політичних впливів, предмет вивчення? Чи можна вважати прийняття закону, податкового, митного тощо, який має вплив на економіку, політичною чи такою, що залежить від політиків та політики, дією і такою дією, що поєднує таким чином політику і економіку? Чи прийняття закону можна оцінювати тим, як закон чи, узагальнено, регулятивна дія політичного органу, враховує об'єктивні економічні потреби суспільства? Чи можна сказати, що Верховна рада чи, узагальнено, орган законодавчої влади, у процесі прийняття таких регулятивних економіку заходів виступає не як політичний, а як економічний орган керування? Політика допомагає стати депутатом чи фракцією, захопити владу, а вже дії цієї влади у сфері економіки це вже не політика, а чиста економіка. Цікаво було б почути пояснення саме від Юрка, як знавця економічних і, сподіваюсь, політичних процесів.2004.07.04 | юрко
Re: Чому не може бути політичної біології?
Ігор Немашкало пише:> Чому не може бути політичної біології? Політфізики чи політхімії?
чому не може? В принципі, може. Як дуже захотіти і якщо воно спущене зверху, а критикам заткнути рот. Могла ж бути "вєтвістая пшеніца" академіка Лисенка, як хочете, то це зразок політгенетики. Але, і політфізика, і політхімія легко перевіряється дослідами. Також, ті результати отримуються або дуже швидко, або відносно швидко. І при експериментах можна встановити умови, які обмежують вплив випадкових впливаючих чинників.
Але, всі знають, що "політстатистика" є дуже можливою. Тов. Сталін сам про це сказав - "статістіка - наука палітічєская". Тобто, там, де експеримент дозволяє вільність у підборі і трактуванні змінних, що впливають на експеримент, предмет експерименту можна зробити "політнауковим".
З економікою є складно, або, практично неможливо, отримати чистоту експерименту. Бо складові постійно змінюються, тобто, їх неможливо зафіксувати. Їх неможливо обмежити до малої кількості. Такої кількості, яка дозволить стверджувати, що саме ці і ці складові спричиняють ті і ті результати. Також, результати економічного експерименту вилазять лише через відносно довгий час, протягом якого складові, котрі, вибираються для експерименту вже давно помінялися.
Є ще один дуже суттєвий фактор. У хімії хімічні закони дуже важко фальсифікувати. Як не крути, наприклад, водень з киснем з'єднується практично завжди за відомих нам природніх умов у H2O, або деколи у відомі нам на сьогодні ізотопи. Тобто, хімічні закони часто існують поза людською діяльністю, а економіка є виключно продуктом людської діяльністі.
>Чи можуть все таки поєднуватися політична та економічна науки через те, що вони обидві суспільні? Чи має економічна наука таку ж об'єктивний, такий що не залежить від свідомості громадян і політичних впливів, предмет вивчення?
Звичайно, що можуть і постійно поєднуються. Політичні рішення часто впливають на економічні і навпаки. Але це не означає, що від такого поєднання виникає нова наука "політекономія". Адже, при вивченні хімічних законів люди використовують логіку. То, чи це означає, що виникає наука "логікохімія"? Згідно засад науки політекономії від такого поєднання закони хімії мали б змінюватися, як змінилися закони економіки, коли на них стали впливати політичні рішення Комуністичної партії СССР.
Якщо політики побачили б, що хімічні закони не змінюються, то "застосували б відповідні міри". Отже, результати "політхімії" були б такими ж, як і результати совєтської "статистики" - політичними.
У випадку економіки навіть відповідних мір не треба застосовувати, можна просто оголосити, що тому, що уряд зробив те і те в економіці, життя громадян покращилося. Підіть і доведіть, що сталося навпаки.
>Чи можна вважати прийняття закону, податкового, митного тощо, який має вплив на економіку, політичною чи такою, що залежить від політиків та політики, дією і такою дією, що поєднує таким чином політику і економіку?
Рішення, звичайно, політичне, але результат може мати економічні наслідки, а може й не мати, чи мати їх негативними. Напр. при капіталізмі американського зразка одним зі способів спробувати зменшити кількість безробітних в країні, це, маючи повний контроль над випуском грошей, тобто, над кредитною системою країни, знизити процентні ставки на позики.
По-ідеї, це означає, що кредит для бізнесів стає дешевим і вони кинуться зичити гроші для розвитку свого бізнесу, що в свою чергу призведе до збільшення робочих місць і падіння безробіття.
Проблема полягає на тому, що уряд не має жодної сили примусити бізнес позичити ті гроші. Якщо бізнеси сприйматимуть економічну ситуацію в країні поганою з будь-яких причин, вони зичитимуть дуже обережно і рівень безробіття практично не зміниться.
Але негативним результатом такого зниження процентних ставок стане те, що споживачі братимуть дешевші кредити і купуватимуть більшу кількість товарів. Проблема полягає в тому, що бізнеси не виготовлять більшу кількість товарів, але на вже існуючі через вільні гроші у споживачів, зросте попит. Тобто, уряд не хотячи утворить інфляцію.
Отже, політичне рішення приведе до негативного економічного результату. А мало б, за задумом політиків, бути навпаки. Не думаю, що такі політичні маніпуляції з економікою можна назвати новою наукою "політекономією".
>Чи можна сказати, що Верховна рада чи, узагальнено, орган законодавчої влади, у процесі прийняття таких регулятивних економіку заходів виступає не як політичний, а як економічний орган керування?
Ні, не можна. Бо це означає, що можливо вчинити фундаментально неможливу річ - керувати економікою. Совок мав, на відміну від капіталістичних країн, повний контроль над економічними чинниками. Помітьте, я не говорю, що повний контроль над економікою, а саме над її чинниками. Якби мав контроль над економікою, то, звичайно, її б не розвалив. Совок прийняв фальшиву доктрину, що маніпуляції з економікою є те ж саме, що і керування нею. Совок вважав, що можна керувати нею.
>Політика допомагає стати депутатом чи фракцією, захопити владу, а вже дії цієї влади у сфері економіки це вже не політика, а чиста економіка.
Але, практично уся діяльність людей є економічною. Отже, й політична діяльність є економічною. І вона такою є. Звичайна крадіжка кишенькового злодія є також економічною діяльністю. І, злодій використовує психологію, коли оцінює свою жертву для крадіжки і ймовірність успіху. Він використовує фізичні закони, коли, витягаючи гаманець з кишені, намагається зменшити тертя, котре може привернути увагу жертви.
Тільки, чи це означає, що його діяльність зветься психофізикоекономією?
2004.07.06 | Ігор Немашкало
Що ж добре та питання залишаються
така відповідь поки що влаштовує. Майже. Однак навіщо тоді вчити цю економіку, якщо вона така здичавілаТобто таки керувати економікою можна і треба. Інша річ, що керувати економікою складно, бо об'єкт складний і важко зрозуміти зв'язок між впливом і результатом від цього впливу, тобто функція якась складна і не припускає, як кажуть математики, аналітичного розв'язання. Однак в матеиматиків таких задач, де функція не має аналітичного вигляду, до біса. Що ж вони в таких умовах роблять? Невже кажуть, що такою функцією не можна кеоувати, розглядати її і посилають замовників під три чотри? Е ні! Вони залюбки беруться за вивчення такої функції, особливо якщо є відповідне фінансування. Це як юрист, якому тільки вигідна принципова аналітична нерозв'язність завдання. На це і юриста і у математика є спеціальні методи, які можна називати методом наукового тику, спроб і помилок, метод перебору і т.д. Можна методом перебору знайти якийсь локальний оптимум. Ви самі визнали, що зниженням кредитних ставок можна заохотити ділову активність та знизити безробіття. Інша вже справа, що можуть бути непедбачені наслідки. Однак спроб держави вести державне регулювання економіки ніхто не відміняв. Колись навіть капіталістичні економісти-математики, такі як Леонтьєв, отримували за спроби наукового вивчення регулювання економіки Нобелевські премії. До речі математика, як бачимо, поєднується з економікою, є така математична економіка, як є математична фізика, хоч за Вашими словами, ці назви такі ж безглузді, як психофізична економіка чи мистецтво розкрадання, забув вже. Дійсно, дивно, чому математику, яка є універсальним знаряддям чи не усіх наук, залучили до назв цих наук. Чому тоді не математична бухгалтерія? Хоча і математико-економічне планування є. Загадка, одним словом.
Отже, спроби наукового вивчення і керування економікою мають місце і навряд чи можна їх відкидати. Інша річ, що комуністи робили ту помилку, що вони неправильно науково пояснювали і практично керували економікою, відкидали її об'єктивні закони, заміняли їх неправильними, вигаданими законми. Не можна сказати, що астрономію треба відкинути і рух космічних тіл є непізнаним та якимось здичавілим через те, що якісь нерозумійки казали колись, що Земля стоїть на трьох китах, а зірки причеплені до якоїсь намальованої сфери, яка кружляє навколо Землі. Так не можна відкидати економічні науки і спроби за їх допомогою керувати економікою через невдалі студії комуністів. Не можна плюнути і сказати, а ну її, нехай та економіка сама якось крутиться.
А предмет для політичної економії можна якось штучно вигадати, тільки не знаю, чи треба. А може й треба. Вона могла б вивчати вплив розподілу суспільства на різні там групи, класи та прошарки, які таки є не тільки у комуністів, а об'єктивно, на економіку та економічний розвиток. Хоча які практичні висновки з такої науки можна було б робити, я й не скажу. Якщо багато селянства у нас, то чи винищити його чи загнати до міст чи якесь заняття їм знайти на селі...
2004.07.06 | юрко
моя довга писанина
Ігор Немашкало пише:>Однак навіщо тоді вчити цю економіку, якщо вона така здичавіла
запитання риторичне. Вивчати, ну хоча б для того, щоб своєю діяльністю не зашкодити іншим. Особливо, як мається в руках важелі для маніпуляції, як це є у випадку уряду.
>Навіщо ті економічні закони, якщо краще не заважати економіці і сором'язливо та ніяково одійти убік? Чи таки можна впливати на економіку, але за допомогою саме економічних, а не політичних дій, засобів та впливів? Ось тут починається незрозуміле.
звичайно, що можна впливати. Центральні банки країн тільки й те роблять, що впливають. І впливають справді серйозно. Але, діяльність таких банків по-ідеї повинна б бути економічна, виходячи з оцінки показників економіки, а не політична, щоб допомогти урядові при владі і далі утриматися у свому кріслі, як це буває в країнах, де уряд трактує банк, як свою власну кишеню.
>Затвердження податкового чи митного закону Ви визнали політичною дією, але політичними діями на економіку впливати не можна, бо це буде заборонена політекономія. Тоді треба визнати, що це економічні дії парламентарів. Але визнати, що за допомогою цих законів вони намагаються керувати економікою не можна, по нею за визначенням кероувати не можна. А може керувати не можна але впливати можна? А чим же відрізняється вплив від керування? Керування це і є система впливів на об'єкт керування з метою досягнути від нього бажаного ефекту. Тобто керування і вплив, ми як бачимо - це одне і те ж.
Давайте спочатку визначимося з роллю уряду. В принципі уряд покликаний виключно для задоволення соціальних потреб нації (оборона країни є також соціальною потребою). Таке сповнення потребує грошей. Їх отримують з податків, з позик, з лотереї, з економічної діяльності державних підприємств. Щоб могти отримати гроші з податків чи з митних стягнень потрібне відповідне законодавство.
Уся соціальна діяльність уряду є політичною в основі. Саме тому й виборці вибрали свій уряд, бо він пообіцяв відповідні соціальні програми. Навіть обіцянка зменшити кількість безробітних є політичною.
Цим урядова діяльність відрізняється від бізнесової діяльності, що уряд служить своєрідним перерозподільчим механізмом - гроші звідси взяти, а туди перенаправити. Прийнято вважати, що уряд, на відміну від бізнесу, не працює для отримання прибутку, а лише для перерозподілення.
Тобто, навіть якщо прибуток прийшов з державних підприємств, він має перенаправитися на соціальні потреби з, звичайно, оплатою по дорозі функціонування апарату уряду.
Тепер, постає питання - що робити, щоб збільшувати потрібні надходження до бюджету на соціальі потреби через оті усі податки, позики і т.д, котрі було згадано раніше? Потрібно, серед іншого створити такі умови, щоб економічна діяльність суспільства, котра є поза контролем держави постійно розвивалася, що, очевидно, утворить потрібний капітал, частину котрого можна буде у вигляді податків вилучити з економічної системи, що, також очевидно, пропорційно сповільнить економічний розвиток.
Держава має потрібні важелі маніпулювання - напр. сприятливе законодавство, контроль над грошовою масою і т.д. Це - щось таке, як водієві запустити двигун авта. Економіка нації і є тим двигуном. Як її потрібним чином запустити, то водієві зовсім не потрібно постійно втручатися у роботу клапанів, карбюратора і т.д. Само працює.
А можна і інакше. Можна пробувати поставити економічну діяльність країни повністю під контроль уряду. І тоді уряд стає грати роль бізнесмена. Але бізнесмена дивного - не звичайного, економічного, котрий дбає лише про прибутки. Бізнесмен-уряд у основу своєї бізнесової діяльності в першу чергу ставить політичні мотиви. Отже, маєте політекономію.
Як бачите, у першому випадку маєте вплив, а у другому спробу керування. Звичайно, немає чіткої границі між одним і другим, бо ніде у світі немає повністю розділеного політичного функціонування уряду і економічної діяльності нації. Завжди існують попри приватні підприємства і державні підприємства. Лише змінюється їх пропорція з країни до країни.
Нажаль, історія показала, що змішування політичних мотивів з економічними призводить до проблем в економіці країни. Державні підприємства ніколи не змогли і не зможуть бути такими ефективними, як приватні. Чому так, є окремою темою. Але чим більше "керування" держави економікою, тим більше сповільнюється економічний розвиток через вилучення капіталу, котрий застосувався б у економічній діяльності, на соціальні програми.
Це - не говорячи про постійні промахи урядів країн, які зруйнували б бізнесмена, але нічим не шкодять урядові, бо він завжди може надрукувати більше грошей і заліпити утворені "діри", чи задерти податки, чи більше позичити.
Маю надію, що терміни керування/вплив у описаному контексті стали виглядати конкретнішими і не тотожними.
> Тобто таки керувати економікою можна і треба. Інша річ, що керувати економікою складно, бо об'єкт складний і важко зрозуміти зв'язок між впливом і результатом від цього впливу, тобто функція якась складна і не припускає, як кажуть математики, аналітичного розв'язання. Однак в матеиматиків таких задач, де функція не має аналітичного вигляду, до біса. Що ж вони в таких умовах роблять? Невже кажуть, що такою функцією не можна кеоувати, розглядати її і посилають замовників під три чотри? Е ні! Вони залюбки беруться за вивчення такої функції, особливо якщо є відповідне фінансування.
Залишіть "кесарю кесареве, а Богові Боже". Бо це нагадує спроби совка на "зарє" совковської держави прийняти доктрину, що "ткачіха" одночасно може бути і балериною. А футболісти київського "Динамо", звичайно, працювали цілоденно слюсарями на заводах, і лише у вільний час грали у футбол.
Економісти вивчають закони економіки, як і математики закони своєї науки. І одні, і другі відкривають щось нове. Проблема з економікою полягає у її постійній змінності. Тому й різні економічні школи, бо навіть учені з Нобелівськими преміями не можуть дійти до однієї спільної думки. Є розуміння загальних принципів роботи економічної системи і це усе.
Політики, звичайно, вихоплюють те, що дозволить їм виглядати гарно у очах виборців. Якщо вони приймуть вірне економічне, але непопулярне політичне рішення, їх викинуть з кабінету у наступних виборах.
Якщо вони зроблять навпаки, то виборці будуть задоволені, але економіка постраждає. Правда, це буде проблемою вже наступних урядів, бо причина і наслідок у економіці є дуже розтягнені у часі.
Щоб уникнути проблем з виборцями, приходиться створити тоталітарну систему, котра дозволить робити з економікою, що хочеться, без оглядання на громадян країни. Інша справа, що рано чи пізно економіка віддасть назад межи роги.
Отже, виникло розуміння, що уряд повинен обмежити своє втручання в економіку, а не керувати нею, якщо не хоче розвалити її, тому й став термін "політекономія" анахронізмом. А з математикою приєднаною до економіки немає проблем. В такому поєданні немає політичного мотиву. Є справді намагання описати об'єктивні речі, без політичного жонглювання.
2004.07.07 | Ігор Немашкало
Не дуже й довга
як на таке важливе питання.Цікаво, як вчинити з таким поняттям, як економічна політика уряду. Знову це кляте поєднання економіки і політики, тільки цього разу, здається, економіка зверху
Трохи втомився для загальних розмов. Сподіваюсь, знайду сили продовжити пізніше. Поки що трохи з практики. От Ви кажете, що держава та уряд повинні якби мінімізувати впливи на економіку, дати їй можливість для вільного, стихійного розвитку. Уряд за Вами не повинен бути бізнесменом, а повинен збирати та перерозподіляти податки в соціальних та деяких загальнодержавних цілях. Як тоді взагалі бути з державним сектором економіки? От Ви кажете, що державним підприємствам важко бути ефективними. Чи варто взагалі відмовитись від державного сектору в економіці? От тільки що прочитав таку цікаву новину, що українські держава та уряд остаточно заморились та втратили надію та наведення порядку у керівництві частками держави в акціонерних компаніях і холдингах (майже всі прибутки приховуються та розкрадаються, через це фактично власність держави є власністю менеджменту цих підприємств). Вирішили остаточно припинити участь держави в акціонерних компаніях і холдингах. Тобто мабуть продати їх. Останнім часом велике розслідування в сфері керівництва державними підприємствами та активами, паями зробила газета "Бізнес". Почитав я це і ще до цієї чутки в мене народилася думка - а чи не варто все це геть остаточно попродавати? Хоча якось не віриться, що продадуть усі ці гаки і ао зі 100% державною долею. Це ж скільком крадіям наступлять на хвоста. Бізнес навів дані, що ті державні частки коштують десь 27 млрд гривень. Може не так і багато, але навіщо ж і цьому пропадати? А тепер таке питання - якщо все це продати, куди гроші краще вкласти - у так званий золотий запас, міжнародні акції, інші активи? Чи просто витратити, наприклад для наведення порядку у військовій сфері, побудови професійної армії, роззброєння тієї вибухівки і т.д. Як я міркую про вигоду про продаж державної власності, мені на думку спадає чомусь такий малопочесний приклад, як суспільні туалети. Раніше це, можна сказати, був витратний соціальний об'єкт, а тепер, коли вони стали приватними, навпаки, стали для держави прибутковими, бо платять податки. Чи не варто ось так зі всім вчинити. Не морочити голову, не слідкувати за менеджментом та розводити руками від відсутності прибутку, а віддати до приватних рук і спокійно збирати податки. Тобто все можна для держави замість об'єкту мороки перетворити в об'єкти прибутку. Навіть бібліотеки, школи та лікарні, не кажучи вже про "звичайні" підприємства.. Є ж приватний сектор у цій "соціальній" сфері. Тільки йому заважає номінально безкоштовний державний сектор, бо з ним, який все таки використовує дурні суспільні гроші, важко конкурувати. Та й нема сенсу, вигідніше влізти туди і брати грошики відразу і від держави і від неофіційних замовників. Мені давно здається, що державні лікарні по суті давно вже приватні, тільки чомусь отримують на дурняка ще й бюджетні гроші і не платять податків. Як же ж з такими пільговиками можна конкурувати? Це стримує розвиток приватної медицини.
2004.07.07 | юрко
Re: Не дуже й довга
ну, та звинувачульного пафосу тут немає. Є лише опінія, плюс об'єктивна інформація, що слово "політекономія" більше не в моді. Дивно такі речі дисктувати в "Культурі", але політика є частиною культури. Замість обмежуватися лише до мистецтва, варто говорити про культуру, як соціальний феномен, котрий проявляється частково і у мистецтві.щодо визначення слова "політекономія", то подивимось спочатку, що означає слово "політика". В словнику "Мистецтво чи наука врядування, особливо врядування такого політичного тіла, як нація, та адміністрація і контроль її внутрішніх та зовнішніх стосунків."
Гм, "мистецтво чи наука". Переважно кажуть про щось, котре не піддається однозначному трактуванню, що воно скоріше мистецтво, ніж наука. Якщо неможливо щось описати однозначно, це означає, що ми не можемо повністю це аналізувати науковими методами, ставлячи експеримент, бо неможливо виключити випадковість у результатах.
Повторюючи один і той самий експеримент багато разів, кожного разу отримуватимемо різні результати. На науку таке не потягне.
Отже, ми вже відразу визнаємо, що політика, завдяки своїм якостям, котрі мають одночасно риси мистецтва та науки, вносить випадковість (невизначеність, ненауковість) в усе, в що втручається. І як, за таких умов можна сподіватися, що вона "керує"?
Тобто, політик навіть застосовуючи один і той самий елемент впливу на економіку, скажімо, встановлюючи подібний рівень облікових ставок через центральний банк, кожного разу отримуватиме щось інше. Чи це не нагадує Вам "хотіли, як краще, а вийшо, як завжди"?
Як бачите, ми навіть не включали сюди такі речі, як політична вигода, чи врахування фундаментальних законів економіки, котрі ще більше спотворять результати.
Тепер подивимося наскільки вірним є вважати, що політика - це також мистецтво. Політиків вибирають переважно за його особистими якостями. Громадяни оцінюють патякання політиків, особливо перед виборами, з точки зору правдоподібності його заяв.
Ця оцінка в більшості є інтуїтивною, часто нав'язана пропагандою, часто почутим від інших людей, часто результатом особистого досвіду. Переважно вибирають політика, розраховуючи, що він якимось чином покращить їх життя. Тобто, що він зробить вірні економічні дії.
Але при оцінці обіцянок політика громадяни країни намагаються знайти підтвердження вірності своїх вражень від нього в усьому, включаючи його особисте життя, любов чи нелюбов до футболу і т.д. Отже, особисті якості лідера та його переконання також спотворюватимуть його економічні дії.
Нераціональність такого підходу, звичайно, є очевидною. Яким чином факт, що він регулярно б'є свою жінку, чи навпаки, є чудовим чоловіком, характеризує його здатність прийняти вірні економічні рішення в рамках національної економіки?
Отже, політик при владі є у великій мірі звичайною випадковістю, викликаною цілком іншими причинами, ніж його справжня здатність проявитися знаючим економістом. Але й економісти не володіють істиною в останній інстанції. Його власні уподобання будуть визначати, з ким з економістів він радитиметься.
Як думаєте, радитиметься з більш лівими, чи більш правими? Адже, якщо б існували однозначні економічні знання, то таке запитання б не стояло. Існувало б тільки одне, вірне економічне рішення - формула успіху і економічного щастя суспільства. Тоді й керувати економікою не було б проблеми. Майже марксизм. Адже, згодіться, це ж проста дилема - видавати більше на соціальний розвиток, чи на економічний. Жартую.
Крім того, громадяни у свому виборі схиляються до політиків, які виглядають знавцями того, про що вони говорять. Рішучі, добре окреслені фрази мають значно більший вплив на рішення кого вибрати, ніж нудне нерозбірливе буркотіння. Феномен харизми політика є не менш важливим, ніж його здатність приймати вірні економічні рішення. Харизма тепер, а економічні наслідки значно пізніше.
Отже, саме мистецтво переконати електорат, застосувати по можливості різні маніпулятивні штучки, щоб створити добре враження, робить політика більше митцем, актором, ніж науковцем.
Вважаючи, що політик дурень, в очах виборців зменшує його шанс зробити вірне економічне рішення. Якщо відомо, що десь прокрався, то також. Отже, весь підхід є цілковито оцінкою шансів, тобто, спробою впорядкувати невизначеність.
І отаке породження ненаукового вибору громадянами країни має діяти строго за економічними законами? З якої такої причини, якщо навіть звичайний причинно-наслідковий зв'язок тут неможливо встановити, а від нього, раптом, очікується, що він має "керувати" економікою?
Я не буду відповідати на Ваші інші зауваження, бо це не економічний форум, а культурний.
2004.07.10 | Олександр Лісний
Re: Політика, економіка, політекономія та просто життя.
Я зробив паузу та слідкував за цією дискусією.Спочатку відповім Юркові, навіщо я пишу. – Ділюсь думками, можливо і знанням. І Ваша справа сприймати, приймати їх чи ні.
Немає нічого без політики, бо політика у своєму чистому вигляді – це управління життям людини та суспільства. Коли з’явився термін “економіка”? “Політекономія” у 17 столітті. А що до цього не було науки, яка б вивчала економічне життя суспільства? Почитайте Платона – знайдете речі по державному регулюванні ринку або ринкової економіки, як зараз кажуть.
Ні термін “економіка”, а ні термін “політекономія” самі по собі не мають для мене великого значення. Я можу без них обійтися. Є життя людей – еволюційний процес розвитку людини та суспільства. Він може бути стихійним або керованим. Люди як вміють стараються керувати своїм життям, але частіше за все це керування само керується шкурними інтересами тих, хто захоплює владу в країні. Щоб керувати цим процесом, треба його вивчати – вивчати походження людини, її розвиток, еволюцію, закони, які керують еволюцією та інше. Зараз на Землі є два керівництва. Перше – яке було завжди – це керівництво Бога – Владики – Ієрархії Світла. Мабуть чули про Шамбалу. Та є інше керівництво – керівництво людей – точніше людей при владі – а ще точніше – є влада людей без совісті, темних сил або людей з темними душами. Як вони керують? Звісно ж не в той бік, який треба по еволюційних законах.
Спробую ще поділитися думками, а може і знанням. Зараз ми знаходимось на такому етапі, коли всі ці балачки про політику та економіку вже не мають великого значення. Йде вогневе хрещення – люди в душі за багато життів накопили різні якості духу – світлі або темні – і йде вогонь на Землю – тонкі енергії – перевіряти та трасмутирувати (преображати або переплавити) наші накопичення. Оце ї є економіка – накопичення людиною якостей в душі, які оформлюють (будують) вогневе тіло – тіло небесне (Біблія). Це економіка з точки зору Еволюції людини, життя на Землі, а не з точки зору людини, яка живе бажаннями своєї тимчасової особистості, бо вона ще й не знає, що таке Індивідуальність – невмируща душа або Вище “Я”.
Тому люди добрі і не потрібні мені суперечки. Кому потрібні знання життя, можу ділитися. Якщо не потрібні – вони потрібні мені самому, бо економіка насправді – це розвиток людини.
А якщо тут обговорюють питання культури, а не економіки, то скажу таке. Культура – це Культ Ура – культ світла (Ур – світло). Це культ світла душі людини. І це ще більша економіка, бо те, що людина випромінює – світ або тьму і є та економіка, яка лежить в середині “цієї” економіки. Бо нема просто товарного обміну – є обмін випромінюваннями енергії. І товар – річ, вироблена у виробництві несе на собі цю енергію, і хто знає – злу чи добру? Якби люди частіше казали слово “дякую” та ще щоб це йшло від серця (випромінювання енергії), то і життя було б краще. Російське «благодарю» - благо дарю – дарю благо – хто дума над словами? Що є продукт суспільного виробництва? Хіба тільки матеріальні речі? А обмін добром чи злом, який не видно фізично, але який люди відчувають та плачуть після роботи?
Так що добродію Юрко, та економіка, про яку Ви кажете, для мене вже у минулому. Нас та дітей наших чека інша економіка – економіка людини та управління цим процесом. Бо якщо життям не управляти, то будуть великі проблеми. Хіба можна на дорозі не керувати машиною? А життям людини та суспільства? Що є шлях суспільного розвитку? – Шлях розвитку людини. Це є шлях, еволюційний шлях. Хто не шукає його, той не знайде дороги. Хто не керує їм із знанням та з контролем над бажаннями особистості, той не прийде.
2004.07.10 | Горицвіт
Re: Політика, економіка, політекономія та просто життя.
Олександр Лісний пише:> Є життя людей – еволюційний процес розвитку людини та суспільства. Він може бути стихійним або керованим. Люди як вміють стараються керувати своїм життям
> [...]
> Щоб керувати цим процесом, треба його вивчати – вивчати походження людини, її розвиток, еволюцію, закони, які керують еволюцією та інше.
Дуже цікава проблема. Тезово сформулюю, як я це зараз бачу.
По-перше, наука не знає законів цих процесів. Намагається вивчати, але достовірних і застосовних знань поки що майже нема. Маю на увазі позитивну науку: соціологію, психологію, історію і т.п. і їх перетини, а не "таємні знання з Шамбали".
Отже, керувати суспільством на основі науки неможливо хоч би тому, що наука ще до цього не дійшла.
По-друге, якщо взяти містичний аспект, то жодна людина не знає божественого плану. Не знає навіть детального плану щодо себе самої, не кажучи про все людство. Бо сама є його (плану) об'єктом. Тому навіть у власному житті варто керуватися інтуїцією, бо строгих законів ти все одно знати не можеш.
Тим більше ніхто з людей не знає плану Бога щодо іншої людини. Тому примушувати інших людей жити "правильно" – аморально.
По-третє, історичний аспект. Відомі спроби побудувати "правильне" суспільство закінчувалися жорстоко. Російські більшовики робили "науково правильне" суспільство – результат відомий. В багатьох країнах будували "релігійно правильне" суспільство – так само приводить до сплеску жорстокості, корупції, деградації і занепаду. Отже, тут є якась закономірність.
Олександр Лісний пише:
> Хіба можна на дорозі не керувати машиною? А життям людини та суспільства? Що є шлях суспільного розвитку? – Шлях розвитку людини. Це є шлях, еволюційний шлях. Хто не шукає його, той не знайде дороги. Хто не керує їм із знанням та з контролем над бажаннями особистості, той не прийде.
Дозволю собі теж в проповідницькому тоні підсумувати: шукайте шлях розвитку себе особисто. Не намагайтесь нав'язувати суспільству абсолютну істину.
2004.07.10 | юрко
Re: Політика, економіка, політекономія та просто життя.
Олександр Лісний пише:> Я зробив паузу та слідкував за цією дискусією.
> Спочатку відповім Юркові, навіщо я пишу. – Ділюсь думками, можливо і знанням. І Ваша справа сприймати, приймати їх чи ні.
я сприймаю Ваші думки так, як сприймаю усі інші - на основі свого власного досвіду і тих обмежених знань, які маю. Ваші думки не є нічим новим. Протягом історії людства завжди виникало бажання керуватися у житті релігійними принципами, як і науковими. В одних країнах періоди сильного впливу релігійного світогляду змінювалися на
періоди полягання на наукові (часто псевдонаукові) принципи. Совок був зразком такого скрайнього відхилення від релігійних принципів. Сучасні ісламські держави є прикладом скрайнього відхилення від наукових.
Як хочете, то можемо поглянути трохи дальше назад. Реально відхід від наукових принципів у ісламських країнах відбувся приблизно на початку 16 ст. До того, їх наука була найкращою. Принаймі, на основі тих знань, які ми маємо про період. Вони обходили європейців в усьому. А тоді відбулася кардинальна зміна.
Важко визначити, що сталося, але процес відходу від наукового підходу до пояснення світу розпочався вже давно. Коли мусульмани захопили Персію в 637-642 роках, то натрапили на велику кількість книжок та наукових паперів. Головнокомандуючи Sa'd bin Abi Waqqas звернувся з прохання усі книжки розподілити між мусульманами, як трофей. Відповідь була - викинь їх у воду, бо якщо вони містять істину, то Бог уже дав нам її у вигляді Корану. Якщо ж вони без істини, то тим більше їх треба знищити.
Результат такого світогляду мусульмани відчувають і до тепер.
> Немає нічого без політики, бо політика у своєму чистому вигляді – це управління життям людини та суспільства. Коли з’явився термін “економіка”? “Політекономія” у 17 столітті. А що до цього не було науки, яка б вивчала економічне життя суспільства? Почитайте Платона – знайдете речі по державному регулюванні ринку або ринкової економіки, як зараз кажуть.
Ви плутаєте різні речі. Політика є інтеракція між людьми, а ніяке н управління життям людини та суспільства. Життя суспільства і життя людини є мішаниною хаосу і причинно наслідкових зв'язків, тобто, впорядкованості.
І одне, і друге є нероздільне, бо люди діють виключно за своїми особистими інтересами, які часом співпадають з інтересами інших, а часом є цілком протилежними. Спроби привести ці інтереси до одного спільного примусом чи ідеологією діють лише на короткому відрізку часу.
Рано чи пізно, все знову повертається до хаотичних стосунків, які знову примушують людей шукати спільних інтересів, щоб впорядкувати життя.
Економіка, як наука лише намагається пояснити дії людей з точки зору матеріальної зацікавленості. Тому, економіка не має ні моральної, ні політичної основи, незалежно, що політики про це говорять. Ваше рішення купити-не купити є логічне з точки зору матеріального інтересу.
> Ні термін “економіка”, а ні термін “політекономія” самі по собі не мають для мене великого значення. Я можу без них обійтися. Є життя людей – еволюційний процес розвитку людини та суспільства. Він може бути стихійним або керованим. Люди як вміють стараються керувати своїм життям, але частіше за все це керування само керується шкурними інтересами тих, хто захоплює владу в країні. Щоб керувати цим процесом, треба його вивчати – вивчати походження людини, її розвиток, еволюцію, закони, які керують еволюцією та інше.
Як вже писав вище, життя є одночасно і стихійне і кероване. Згідних з Вами про шкурні інтереси тих, при владі. Тому людство і винайшло таку річ, як демократія, незважаючи на усі її недоліки. Походження людини не має нічого спільного з її матеріальною мотивацією.
Матеріальна мотивація є інстинктом збереження життя, коли лише той, хто нагромадив якнайбільше, має більший шанс вижити. Тому, люди завжди будуть об'єднуватися за інтересами, котрі, на їх погляд, допоможуть їм той шанс вижити покращити.
Якщо релігія дозволяє створити почуття більшої безпеки через приналежність до групи однодумців, то вона стає об'єднуючою концепцією. Якщо політична ідея, то вона також.
>Зараз на Землі є два керівництва. Перше – яке було завжди – це керівництво Бога – Владики – Ієрархії Світла. Мабуть чули про Шамбалу. Та є інше керівництво – керівництво людей – точніше людей при владі – а ще точніше – є влада людей без совісті, темних сил або людей з темними душами. Як вони керують? Звісно ж не в той бік, який треба по еволюційних законах.
Є різні пояснення концепції життя. Світло-темрява, добро-зло є основою усіх сучасних релігій. Визначення хто до чого належить дозволяє відокремити своїх від чужих. Своїм, звичайно, тоді можна довіряти, чужим, очевидно, ні. Подібне і в політиці. Кожна сторона обзиває іншою темною і злою. І кожна претендує на знання еволюції людини. Нічого нового.
> Спробую ще поділитися думками, а може і знанням. Зараз ми знаходимось на такому етапі, коли всі ці балачки про політику та економіку вже не мають великого значення. Йде вогневе хрещення – люди в душі за багато життів накопили різні якості духу – світлі або темні – і йде вогонь на Землю – тонкі енергії – перевіряти та трасмутирувати (преображати або переплавити) наші накопичення. Оце ї є економіка – накопичення людиною якостей в душі, які оформлюють (будують) вогневе тіло – тіло небесне (Біблія). Це економіка з точки зору Еволюції людини, життя на Землі, а не з точки зору людини, яка живе бажаннями своєї тимчасової особистості, бо вона ще й не знає, що таке Індивідуальність – невмируща душа або Вище “Я”.
Це я не буду коментувати, бо написане є мішаниною переконань, а не фактів, котрі можна перевірити об'єктивними методами.
> Тому люди добрі і не потрібні мені суперечки. Кому потрібні знання життя, можу ділитися. Якщо не потрібні – вони потрібні мені самому, бо економіка насправді – це розвиток людини.
Звичайно, що потрібні Вам. Ви лише хочете себе переконати у протилежному. Бо, як кожна людина, Ви маєте здатність критичної оцінки, або просто кажучи, сумніву. Крім того, економіка є розвитком не людини, бо сучасна людина є такою ж, як і тисячі років тому, а економіка є розвиток матеріальних стосунків.
> А якщо тут обговорюють питання культури, а не економіки, то скажу таке. Культура – це Культ Ура – культ світла (Ур – світло). Це культ світла душі людини. І це ще більша економіка, бо те, що людина випромінює – світ або тьму і є та економіка, яка лежить в середині “цієї” економіки. Бо нема просто товарного обміну – є обмін випромінюваннями енергії. І товар – річ, вироблена у виробництві несе на собі цю енергію, і хто знає – злу чи добру? Якби люди частіше казали слово “дякую” та ще щоб це йшло від серця (випромінювання енергії), то і життя було б краще. Російське «благодарю» - благо дарю – дарю благо – хто дума над словами? Що є продукт суспільного виробництва? Хіба тільки матеріальні речі? А обмін добром чи злом, який не видно фізично, але який люди відчувають та плачуть після роботи?
> Так що добродію Юрко, та економіка, про яку Ви кажете, для мене вже у минулому. Нас та дітей наших чека інша економіка – економіка людини та управління цим процесом. Бо якщо життям не управляти, то будуть великі проблеми. Хіба можна на дорозі не керувати машиною? А життям людини та суспільства? Що є шлях суспільного розвитку? – Шлях розвитку людини. Це є шлях, еволюційний шлях. Хто не шукає його, той не знайде дороги. Хто не керує їм із знанням та з контролем над бажаннями особистості, той не прийде.
Ну, на це усе можна лише сказати, що суспільство розвивається не тому, що людина запланувала його розвивати і керує тим процесом, а тому, що людина навчилася постійно удосконалювати інтеракцію з іншою людиною і далі винаходить різні нові форми цієї інтеракції.
2004.07.12 | Олександр Лісний
Re: Дякую за поради. І на останок ...
Всім дякую за поради.На останок хочу лише звернути вашу увагу на те, що є знання вище за наше з вами, вище за знання науки. Це Знання Бога, або Вчителя. Тому я залишаю економічній науці її знання... Хто шукає, той знайде.
А спотворити людина може все: і релігію, і філософію. Тому не треба казати, що було керівництво суспільством на основі релігії або наукових знань.
Олександр Лісний.