Концерт молоді з Мельбурну в Сіднеї-Австралія 27.6.2004
07/04/2004 | МАРІЧКА
ВЖЕ МИНУЛО КІЛЬКА МІСЯЦІВ, ЯК В СІДНЕЇ ВІДБУЛОСЯ ЩОСЬ ҐРАНДІЙОЗНЕ...
А ОЦЕ В НЕДІЛЮ 27.6.ц.р. до 700 ОСІБ ВІТАЛИ ТАНЦЮРИСТІВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ З МІСТ МЕЛЬБУРНУ І ДЖІЛОНҐУ НА СІДНЕЙСЬКІЙ СЦЕНІ
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
СІДНЕЙ - АВСТРАЛІЯ 2.7.2004
ВИШИВКА УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ
Під таким промовистим гаслом відбувся в неділю 27.6.ц.р. в Сіднею концерт танкових груп Спілки Української Молоді “Верховина” з Мельбурну та “Ластівка” з Джілонґу. Залю Дому Молоді заповнили в щерть сіднейці, гості з Канбери і Нюкастлю, - які вітала юних ( від 4 рочків), молоденьких і дещо старших – аж 130 танцюристів – гучними оплесками.
Танцюристи показали в програмі – етнографію України кількох її регійонів. Може, це дуже голосно сказано, чи відважно, бо танцювали переважно діти, підростки, молодь, а не професіонали чи пів –професійні танцюристи.
Щоби показати все, що має Україна в своїй культурній скарбниці, - це, мабуть, не можливо в одному концерті...Але, мельбурнці, радше вікторянці, - показали стільки ( аж 37 танців), що від чудової музики, кольорових строїв, і вражінь в голові закрутилося, як в тій “Метелиці” на сцені!
Народний танець – перлина людської фантазії. Танець став окрасою різних свят, які проводилися в селах і містах...Концерт можна було назвати – “Літопис народного життя у танці”, бо програма була побудована в календарному напрямку, так як вбирається в народі фолькльор...- Так і заповідала заповідачка зза сцени, подаючи пояснення до кожного танцю.
Програма й почалася від наголошення, що “перші визначені форми танцю відносилися до погансько-релігійних обрядових форм танців як хороводи, які віддзеркалювали вірування в силу природи і були пов'язані з святкуваннями пори року...”
І на затемненій сцені появилися спершу хлопці, які ритмічними рухами старалися відобразити давню-давнину, а потім йшли веснянки – хороводи дівчат, танці, які характеризували осінні обжинки (Марина, Гречка, Женці) і врешті закінчилася перша частина традиційним “Привітом”...
Друга частина концерту, тзв. “Зимовий Цикл” розпочали саме найменші танцюристи, хлопчики вдягненні в пишних синіх шараварах і зимових шапках – дівчатка у синіх з білими стрічками суконочках...Діточки, яким від 4 – 5 рочів, як ті сніжинки дриботіли на сцені, - тупцювали ніжками, не боячись грому і блискавиці, які груміла по залі. Навпаки, малята усміхалися і безжурно тупцювали то в ліво, то в право чи разом у колі...Гоп, гоп! Публіка зустрічала малят, (майбутніх майстрів танку), ентузіястичними оплесками і відпроваджувала їх...щоби вітати знову на сцені дещо старших у “Метелиці” і найстарших у танці “Коструб”, а відтак малята виконали танок “Квіточки” – який віщував присутнім, що на сцені вже настала весна... ( дівчатка мали на головці соняшники). Сідали вони на сцену, кругом них ходили старші...Все, як “ у кривому танцю, а йому кінця не найдеш”...
Слідували хороводи й танок під назвою “Хміль” на мотиви народної пісні “Ой, хмелю, мій хмелю”...Це цікава композиція. Костюми чи строї віддзеркалювали характер танцю, який був виконаний у балетному стилі...
Ця частина програми показала нам, глядачам, ту істинну, що молоді провідні танцюристи як “Черемоша” та “Ластівки” роблять різні пошуки і спроби впроваджувати щось нове в свій репертуар...і чомусь мені нагадувався канадійський ансамбль “Тризуб”, який недавно гостював в Австралії. Часами я дивувалася, відкриваючи для себе незвичні рухи танцюристів...
І після короткої перерви розпочалася “Арканом” третя частина концерту – Подорож по Західній Україні...Уважаю за ориґінальне сольловий виступ немовби ватажка гуцулів, ролю, яку прекрасно виконував Тарас Моравський...Ця картина повторювалася кілька разів в тій частині...
Ми бачили танці Закарпаття, Волині, Полісся, Бойківські...В якийсь час вибігли на сцену малята, вбрані як овечки чи баранчики, що викликало чергове захоплення публіки...В цій частині віддалося шану корефеям українського народного танку – Павлові Вірському, Григорієві Верйовці, Василеві Авраменкові ...
Неможливо називати кожний танок, який виконувався, але треба назвати танок хлопців – підростків “Шевчики ”, “Бубни”, вічно живий “Повзунець”, “Несе Галя воду”, “ Буковинський весільний танець” чи то “Закарпатський”, який є золотим українським фондом, “Ой під вишнею, під черешнею” – ляльковий театр – чудесно виконаний. На жаль в програмці не подано ім’я солістів виконавців!
Довгий концерт ( тривав він майже 4 години) завершився традиційним, бравурним “Гопаком”. Публіка під гучні оплески супроваджала танцюристів, вимагала повторення...і врешті, затихла музика...Як це кажуть – всьому гарному приходить кінець!
Були подяки і квіти від Крайової Управи Спілки Української Молосі
(Василь Сенько) - Осередку СУМ-у Сіднею, хореографові-постановниці концерту Соні Ван де Кемп-Моравській, керівникам по-одиноким груп, художним керівникам, тим хто проєктував і шив костюми/строї на чолі з Наталкою Моравською, одним словом, - д'якувалося всім хто спричинився до постановки концерту, і тим, хто працював за сценою, а їх було багато – (всі прізвища опубліковані у гарно виданій пропам'ятній програмці), - і звикорежисерам і тим хто займався освітляння сцени – (Петро Дума,) д'якували нашим сіднейцям др. Богданові Гузієві, Грицеві Гузієві і Андрійові Думі) Були квіти і под'яка від Союзу Українок, від сіднейських танцюристів “Заграви” і “Веселки”, від Управи Об'єднання Українських Громад Нової Південної Валії й Кредитівки “Карпати”.
Сам приїзд танцювальних ансамблів з Мельбурну і Джілонґу з такою програмою до Сіднею є доказом того, що в молодих керівників обох груп є віра в їх перспективу...
Як наголосив Голова ОУГ – Ярослав Дума, малята, і молодь на сцені - це друге і третє покоління дітей, роджених в Австралії, - й є запорука, що вони будуть ще довго танцювати, як їх провідні танцюристи ...
Так, робота з дітьми, підростками на сцені не легка, коштовна (шиття нових коцтюмів, кошти подорожі ). Та на допомогу приходять батьки, суспільні організації, наші кредитівки, по-одинокі підприємці, фірми...а було 20 спонзорів цієї продукції – з пожертвами...
Публіка була захоплена програмою і виконанням танців всіх танцюристів.... Не можна до молоденьких танцюристів підходити з критикою, як це ми робимо до старших...Видно же було, що ще доволі молоді керівники поодиноких груп люблять танцювати й їм вдалося передати ту любов дітям, підросткам і молоді. Український танок їх притримає в нашій спільноті...і що найголовніше, треба дивуватися, що молоді керівники обрали цікавий напрям оформлення програми концерту...
Голови Осередків СУМ-у Мельбурну – др. Христина Моравська ( вразила вона мене своєю гарною українською мовою, майже без акценту) – Павло Камінський з Джілонґу, в свою чергу д’якували численні публиці за їх присутність, всім сіднейцям за тепле прийняття їх, за нічліги, за оплески...
Заувагу, що до концерту – не треба було заповідати програму англійською мовою, - всі на залі прекрасно розуміли українську мову, а ще з технічної сторони - музика заглушувала заповідачів...та в програмках було двомовне вияснення...
І що до строїв – не всі вони мені подобалися ( я не прихильник надтої стилізації їх ). Але багатьох людей на залі твердили, що строї чудесні, кольористі і не всі ансамблі мають стільки різних і добрих костюмів, як “Верховина” і “Ластівка”...Кожному свій смак!
Щож, відшуміла чудова музика, зникли кольористі картини, які залишаться ще в нашій пам’яті на довго...
Бажаємо всім танцюристам “Верховина” і “Ластівки” багато успіхів в майбутньому!
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН
СІДНЕЙ 2.7.2004
А ОЦЕ В НЕДІЛЮ 27.6.ц.р. до 700 ОСІБ ВІТАЛИ ТАНЦЮРИСТІВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ З МІСТ МЕЛЬБУРНУ І ДЖІЛОНҐУ НА СІДНЕЙСЬКІЙ СЦЕНІ
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
СІДНЕЙ - АВСТРАЛІЯ 2.7.2004
ВИШИВКА УКРАЇНСЬКОГО ТАНЦЮ
Під таким промовистим гаслом відбувся в неділю 27.6.ц.р. в Сіднею концерт танкових груп Спілки Української Молоді “Верховина” з Мельбурну та “Ластівка” з Джілонґу. Залю Дому Молоді заповнили в щерть сіднейці, гості з Канбери і Нюкастлю, - які вітала юних ( від 4 рочків), молоденьких і дещо старших – аж 130 танцюристів – гучними оплесками.
Танцюристи показали в програмі – етнографію України кількох її регійонів. Може, це дуже голосно сказано, чи відважно, бо танцювали переважно діти, підростки, молодь, а не професіонали чи пів –професійні танцюристи.
Щоби показати все, що має Україна в своїй культурній скарбниці, - це, мабуть, не можливо в одному концерті...Але, мельбурнці, радше вікторянці, - показали стільки ( аж 37 танців), що від чудової музики, кольорових строїв, і вражінь в голові закрутилося, як в тій “Метелиці” на сцені!
Народний танець – перлина людської фантазії. Танець став окрасою різних свят, які проводилися в селах і містах...Концерт можна було назвати – “Літопис народного життя у танці”, бо програма була побудована в календарному напрямку, так як вбирається в народі фолькльор...- Так і заповідала заповідачка зза сцени, подаючи пояснення до кожного танцю.
Програма й почалася від наголошення, що “перші визначені форми танцю відносилися до погансько-релігійних обрядових форм танців як хороводи, які віддзеркалювали вірування в силу природи і були пов'язані з святкуваннями пори року...”
І на затемненій сцені появилися спершу хлопці, які ритмічними рухами старалися відобразити давню-давнину, а потім йшли веснянки – хороводи дівчат, танці, які характеризували осінні обжинки (Марина, Гречка, Женці) і врешті закінчилася перша частина традиційним “Привітом”...
Друга частина концерту, тзв. “Зимовий Цикл” розпочали саме найменші танцюристи, хлопчики вдягненні в пишних синіх шараварах і зимових шапках – дівчатка у синіх з білими стрічками суконочках...Діточки, яким від 4 – 5 рочів, як ті сніжинки дриботіли на сцені, - тупцювали ніжками, не боячись грому і блискавиці, які груміла по залі. Навпаки, малята усміхалися і безжурно тупцювали то в ліво, то в право чи разом у колі...Гоп, гоп! Публіка зустрічала малят, (майбутніх майстрів танку), ентузіястичними оплесками і відпроваджувала їх...щоби вітати знову на сцені дещо старших у “Метелиці” і найстарших у танці “Коструб”, а відтак малята виконали танок “Квіточки” – який віщував присутнім, що на сцені вже настала весна... ( дівчатка мали на головці соняшники). Сідали вони на сцену, кругом них ходили старші...Все, як “ у кривому танцю, а йому кінця не найдеш”...
Слідували хороводи й танок під назвою “Хміль” на мотиви народної пісні “Ой, хмелю, мій хмелю”...Це цікава композиція. Костюми чи строї віддзеркалювали характер танцю, який був виконаний у балетному стилі...
Ця частина програми показала нам, глядачам, ту істинну, що молоді провідні танцюристи як “Черемоша” та “Ластівки” роблять різні пошуки і спроби впроваджувати щось нове в свій репертуар...і чомусь мені нагадувався канадійський ансамбль “Тризуб”, який недавно гостював в Австралії. Часами я дивувалася, відкриваючи для себе незвичні рухи танцюристів...
І після короткої перерви розпочалася “Арканом” третя частина концерту – Подорож по Західній Україні...Уважаю за ориґінальне сольловий виступ немовби ватажка гуцулів, ролю, яку прекрасно виконував Тарас Моравський...Ця картина повторювалася кілька разів в тій частині...
Ми бачили танці Закарпаття, Волині, Полісся, Бойківські...В якийсь час вибігли на сцену малята, вбрані як овечки чи баранчики, що викликало чергове захоплення публіки...В цій частині віддалося шану корефеям українського народного танку – Павлові Вірському, Григорієві Верйовці, Василеві Авраменкові ...
Неможливо називати кожний танок, який виконувався, але треба назвати танок хлопців – підростків “Шевчики ”, “Бубни”, вічно живий “Повзунець”, “Несе Галя воду”, “ Буковинський весільний танець” чи то “Закарпатський”, який є золотим українським фондом, “Ой під вишнею, під черешнею” – ляльковий театр – чудесно виконаний. На жаль в програмці не подано ім’я солістів виконавців!
Довгий концерт ( тривав він майже 4 години) завершився традиційним, бравурним “Гопаком”. Публіка під гучні оплески супроваджала танцюристів, вимагала повторення...і врешті, затихла музика...Як це кажуть – всьому гарному приходить кінець!
Були подяки і квіти від Крайової Управи Спілки Української Молосі
(Василь Сенько) - Осередку СУМ-у Сіднею, хореографові-постановниці концерту Соні Ван де Кемп-Моравській, керівникам по-одиноким груп, художним керівникам, тим хто проєктував і шив костюми/строї на чолі з Наталкою Моравською, одним словом, - д'якувалося всім хто спричинився до постановки концерту, і тим, хто працював за сценою, а їх було багато – (всі прізвища опубліковані у гарно виданій пропам'ятній програмці), - і звикорежисерам і тим хто займався освітляння сцени – (Петро Дума,) д'якували нашим сіднейцям др. Богданові Гузієві, Грицеві Гузієві і Андрійові Думі) Були квіти і под'яка від Союзу Українок, від сіднейських танцюристів “Заграви” і “Веселки”, від Управи Об'єднання Українських Громад Нової Південної Валії й Кредитівки “Карпати”.
Сам приїзд танцювальних ансамблів з Мельбурну і Джілонґу з такою програмою до Сіднею є доказом того, що в молодих керівників обох груп є віра в їх перспективу...
Як наголосив Голова ОУГ – Ярослав Дума, малята, і молодь на сцені - це друге і третє покоління дітей, роджених в Австралії, - й є запорука, що вони будуть ще довго танцювати, як їх провідні танцюристи ...
Так, робота з дітьми, підростками на сцені не легка, коштовна (шиття нових коцтюмів, кошти подорожі ). Та на допомогу приходять батьки, суспільні організації, наші кредитівки, по-одинокі підприємці, фірми...а було 20 спонзорів цієї продукції – з пожертвами...
Публіка була захоплена програмою і виконанням танців всіх танцюристів.... Не можна до молоденьких танцюристів підходити з критикою, як це ми робимо до старших...Видно же було, що ще доволі молоді керівники поодиноких груп люблять танцювати й їм вдалося передати ту любов дітям, підросткам і молоді. Український танок їх притримає в нашій спільноті...і що найголовніше, треба дивуватися, що молоді керівники обрали цікавий напрям оформлення програми концерту...
Голови Осередків СУМ-у Мельбурну – др. Христина Моравська ( вразила вона мене своєю гарною українською мовою, майже без акценту) – Павло Камінський з Джілонґу, в свою чергу д’якували численні публиці за їх присутність, всім сіднейцям за тепле прийняття їх, за нічліги, за оплески...
Заувагу, що до концерту – не треба було заповідати програму англійською мовою, - всі на залі прекрасно розуміли українську мову, а ще з технічної сторони - музика заглушувала заповідачів...та в програмках було двомовне вияснення...
І що до строїв – не всі вони мені подобалися ( я не прихильник надтої стилізації їх ). Але багатьох людей на залі твердили, що строї чудесні, кольористі і не всі ансамблі мають стільки різних і добрих костюмів, як “Верховина” і “Ластівка”...Кожному свій смак!
Щож, відшуміла чудова музика, зникли кольористі картини, які залишаться ще в нашій пам’яті на довго...
Бажаємо всім танцюристам “Верховина” і “Ластівки” багато успіхів в майбутньому!
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН
СІДНЕЙ 2.7.2004