Ірена Карпа: “лижемо дупу” “Раші” або “робимо мінет” Заходу
07/07/2004 | Олесь Бережний
“Не бере мене турбулентність”
Розмова з Іреною Карпою, співачкою та письменницею
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/07/07/NewspaperArticle.2004-07-07.4004
– Чому про тебе мало пишуть?
– Це ліпше запитати в людей, яким більше “по кайфу” витягати з інтернету подробиці життя Тома Круза та Ніколь Кідман, аніж працювати з живими людьми. Тут, як і всюди – “лижемо дупу” “Раші” або “робимо мінет” Заходу, вічний комплекс... Не помічають не лише мене, а взагалі багатьох яскравих людей чи подій. Ну навіщо напружуватися? Завжди ж є Алла Пугачова, про яку почитають домогосподарки, а на отриманий гонорар можна сходити в “МакДональдз”!
=========
"Ірена Карпа – дівчина, яка не страждає від браку пропозицій. Солістка групи “Фактично самі” та письменниця Карпа уклала угоду з харківським видавництвом “Фоліо” на три роки. Перша книжка міститиме вже видані у “Четвергу” твори “50 хвилин трави” та “Полювання в Гельсінкі”, а також нову новелу “Ганеша і Синкопа”. Друга книжка має багатообіцяючу назву “Фройд би заплакав”. “Фоліо” обіцяє наклад у 5000 примірників. Окрім того, Ірена ( за освітою викладач французької й англійської) перекладає для харків’ян Альбера Камю."
========
Однозначно, дуже неоднозначна письменниця! Ті, хто ознайомився з “Полюванням у Гельсінкі” в останньому "Четверзі", думаю, погодяться зі мною, що її проза є шорстка, щокуюча й ... рясно мультилінґвальна. Назагал, я мав таке відчуття, ніби смакую витончений коктейль з товченого шкла з оцтом, окропленого спермою фіолетового кенґурятка. Ґеніально? Подивіться на її ульотну фотку в Ґазеті й бодай спробуйте, з ризиком для власного здоров’я, щось [нагуєвичі] заперечити.
Розмова з Іреною Карпою, співачкою та письменницею
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/07/07/NewspaperArticle.2004-07-07.4004
– Чому про тебе мало пишуть?
– Це ліпше запитати в людей, яким більше “по кайфу” витягати з інтернету подробиці життя Тома Круза та Ніколь Кідман, аніж працювати з живими людьми. Тут, як і всюди – “лижемо дупу” “Раші” або “робимо мінет” Заходу, вічний комплекс... Не помічають не лише мене, а взагалі багатьох яскравих людей чи подій. Ну навіщо напружуватися? Завжди ж є Алла Пугачова, про яку почитають домогосподарки, а на отриманий гонорар можна сходити в “МакДональдз”!
=========
"Ірена Карпа – дівчина, яка не страждає від браку пропозицій. Солістка групи “Фактично самі” та письменниця Карпа уклала угоду з харківським видавництвом “Фоліо” на три роки. Перша книжка міститиме вже видані у “Четвергу” твори “50 хвилин трави” та “Полювання в Гельсінкі”, а також нову новелу “Ганеша і Синкопа”. Друга книжка має багатообіцяючу назву “Фройд би заплакав”. “Фоліо” обіцяє наклад у 5000 примірників. Окрім того, Ірена ( за освітою викладач французької й англійської) перекладає для харків’ян Альбера Камю."
========
Однозначно, дуже неоднозначна письменниця! Ті, хто ознайомився з “Полюванням у Гельсінкі” в останньому "Четверзі", думаю, погодяться зі мною, що її проза є шорстка, щокуюча й ... рясно мультилінґвальна. Назагал, я мав таке відчуття, ніби смакую витончений коктейль з товченого шкла з оцтом, окропленого спермою фіолетового кенґурятка. Ґеніально? Подивіться на її ульотну фотку в Ґазеті й бодай спробуйте, з ризиком для власного здоров’я, щось [нагуєвичі] заперечити.
Відповіді
2004.07.08 | Хома Брут
погляд з острова Ци-Нізма (Південно-Східна Азія)
Може І.К. - дуже приємна та інтелектуальна дама. І "Четвер" з її хвилинами трави я ще не читав. І www.proza.com.ua теж не читав. І Іздрика дуже поважаю. Але поділюся своїми цинічними та обмеженими відчуттями людини, якій щойно показали один середній палець (що за неавтентичний жест, тьху).Що мене виводить з рівноваги - це позірна простота. Просто моталась літаками 1/2 року - просто "під час подорожей Сінгапуром, Індонезією, Таїландом, Берліном", просто "така собі неурядова індонезійська “фішка” для “ліваків”, письменників, художників, трансвеститів, дослідників усього, чого тільки можна", просто втома від "невихованих бабег із KLM" (бережи нас всіх, Боже, від цієї напасті, а від решти ми і самі вбережемось). Просто гроші беру в тумбочці, а в тумбочку їх кладе дружина, яка одержує їх від мене. Шо не ясно?
І ще одна цитата, цинічно вирвана мною з контексту інтерв"ю, про коханого хлопця: "Мені ж його рідну мову взагалі нереально було вивчити." А ми ж знаходимось іще далі від сфери життєвих інтересів І.К. ...
2004.07.08 | юрко
Re: погляд з острова Ци-Нізма (Південно-Східна Азія)
ну, не може бути. Себто, заробляє тілом на квитки, чи може я оцією своєю підозрою розпочинаю чергові плітки про невинну душу?А висунутий вгору палець - слава поклонницям фаллічного культу. Здається, в Індії є щорічне свято оцього самого. Так його дерев'яну модель, правда в перебільшеному принаймі в 200 разів розмірі, "культистки", підтанцьовуючи, тягають процесією по вулицях. Можливо, Ірена, перебуваючи в далеких теплих краях, і запалилася магічною силою ритуалу.
2004.07.08 | Тестер
Розбещена "тьолка". Чого ж це вона всіх посилає
Я також таких посилаю і її ні слухати ні читати не буду.Матюки можна почути скрізь. То що за це ще гроші треба платити.
Одним словом, фуфло хоче грошей заробити. На лохах, які думають, що вони авангард! Кунст-камеру треба менше дивитись. Скоро в пошуках драйву дійдуть до того, що артисти прямо на сцені співаючи, будуть одночасно срати в унітаз і радувати глядачів запахом. Унітази можна розміщувати посеред залу...
Це буде великим здобутком української культури епохи кучмизму
2004.07.08 | otar
Дарма ви так, дарма
"Фактично самі" - це непересічна група. Вони багато років сиділи в андеграунді, роблячи набагато якісніший продукт, ніж 99% того, що називається "українською рок-музикою/альтернативою". Тепер вони більш-менш "опопсили" свою музику, щоб хоч якось її продати - і все одно це звучить класно. Знов-таки, вони займають ту нішу, в якій на Заході перебувають "Garbage" і (до речі, набагато ближче за музикою та іміджем" "Сurve". Середній палець Карпи ображає мене чомусь набагато менше, ніж "американський фак" усяких емінемів, а "Хуй як метод художньої творчості" в її ліриці цілком доречний (як на мене).Так чи інакше, ця музика нам зараз потрібна.
2004.07.09 | Хома Брут
нє користі раді, а токмо
otar пише:> "Фактично самі" - це непересічна група. Так чи інакше, ця музика нам зараз потрібна.
1. Чи нема їх десь на мережі послухати?
2. Прочитав дві речі Ірени Карпи. Мені здається інтерв"ю відбиває їх суть у скороченому і може попсовому вигляді. Але воно зовсім не є випадковим перекрученням журналіста. Тобто ідентифікацію і досі вважаю правильною, хоча розуміння цього стилю в мене нема. А може це розуміння непотрібне. Цього я вже не можу сказати - допоможіть хто здатний і зацікавлений. Десь напевно є грань між інтерв"ю з Карпою та інтерв"ю з Лижичко, але я не можу сказати, що я її бачу неозброєним оком.
> Середній палець Карпи ображає мене чомусь набагато менше, ніж "американський фак" усяких емінемів, а "Хуй як метод художньої творчості" в її ліриці цілком доречний (як на мене).
Ображає, думаю, не середній палець. Ображає здається те, що до тебе не ставляться серйозно, тримають за ... ну, не зовсім розумово здібного. Але хто я такий, врешті, щоби ставитись якось особисто до мене, тим більш серйозно?
2004.07.09 | Shooter
Re: нє користі раді, а токмо
Хома Брут пише:> otar пише:
> > "Фактично самі" - це непересічна група. Так чи інакше, ця музика нам зараз потрібна.
>
> 1. Чи нема їх десь на мережі послухати?
http://rock.kiev.ua/mp3.php?let=%D4
> > Середній палець Карпи ображає мене чомусь набагато менше, ніж "американський фак" усяких емінемів, а "Хуй як метод художньої творчості" в її ліриці цілком доречний (як на мене).
>
> Ображає, думаю, не середній палець. Ображає здається те, що до тебе не ставляться серйозно, тримають за ... ну, не зовсім розумово здібного.
Панти ганяють, себто. Молоде воно ще просто, шмаркате
2004.07.08 | Правник
Про Карпу або Показаний "фак" не засвідчує смак.
Про письменницькі здібності п.Карпи ніц не промовлю, бо її прози не читав. Надибаю - то ознайомлюся, тоді щось і скажу, можливо. Тексти пісень ж змушують по-справжньому оцінити Єгора Лєтова, в якого жодного "хуя" поза ціллю. Тобто класичні летовські "хуї" - то завше "+1. Влучно", а тут "-1. Офтопік".Музика може і добра, може навіть дуже добра (кажуть же люди), але абсолютно "не моя".
Зі свого боку маю до п.Карпи дві поради, з котрими вона, звісно, має повне право мене послати подалі (але я туди не піду
1. Запхати голівоньку під кран і змити троха фарбів. Імхо принаймні зі два-три кильо зайвого.
2. Щось зробити зі своїм середнім пальцем, аби він краще згинався.
P.S. Не люблю понтів.
2004.07.08 | ашш
пане Правник, "Раман нє чітал, но категарическі асуждаю"? (-)
2004.07.08 | Правник
Де я казав що асуждаю її романи? Цитату до студії!
А нема цитати, то і не тре ля-ля.Нечитані (і неписані) романи
Благослови, Творець.
І дай сліпим прозріти.
І дай глухим почуть.
(майже за Бурмакою)
2004.07.09 | Правниче дзеркало
Re: Де я казав що асуждаю її романи?Я просто гомофоб і ретроград
2004.07.09 | Правник
То співчуваю (-)
2004.07.09 | Олесь Бережний
Знакова цитата від Правника: "Не люблю понтів" (-)
2004.07.09 | Старий Пердун
Чітал, чітал, чітал цей "роман"
Гімно рідкісне. Але такого ниньки вдосталь. Нагадує ексгібіціонізм на Хрещатику. Коли х...й демонструє сноб з "мерса", публіка сприймає це як прикол. А коли той же орган показує коростявий безногий гинвалід, то це навіть не гидко. Це ригачка. Користуються добротою п.Мацкевича й ваяють свої шмарклі по "Четвергах". Пане Петре, схаменіться, вас дурять!2004.07.09 | Mamarazzzi
Re: Про Карпу або Показаний "фак" не засвідчує смак.
Пане Правнику, а Вам не здається, що то просто "образ" нафото такий? І нема на що ображатися?І "фак" в контексті образу..назва в групи в них така, що тут поробиш. Особисто мене цей "фак" обурює не більше ніж в якості кореня в назві групи. Щодо косметики, то вона в таких кількостях, здається, виключно перед об'єктивом. Ну як сценічний макіяж. "Вживу" косметики мінімум.
А понти Ви, здається, надто серйозно сприймаєте.
2004.07.09 | забув пароль
Не звертайте увагу на старих цнотливо-хтивих пердунів! (-)
2004.07.10 | Правник
Re: Про Карпу або Показаний "фак" не засвідчує смак.
Mamarazzzi пише:> Пане Правнику, а Вам не здається, що то просто "образ" нафото такий? І нема на що ображатися?
Так і не подобається мені образ. Образина якась
> І "фак" в контексті образу..назва в групи в них така, що тут поробиш. Особисто мене цей "фак" обурює не більше ніж в якості кореня в назві групи. Щодо косметики, то вона в таких кількостях, здається, виключно перед об'єктивом. Ну як сценічний макіяж. "Вживу" косметики мінімум.
Бачте, мене жодним чином не ображають карпівські "факи", передусім (самодостатня причина) тому, що мені до неї нема справи, бо мені з нею дітей не хрестити, ба більше, як я казав, це "не моя" музика. Хай ображаються чи радіють в екстАзі ті, кого вона цікавить і кому вона їх (факи) тицятиме з обкладинок альбумів та на концертах). Я ж просто розумію це як дурні понти "позбавленого художнього смаку"
> А понти Ви, здається, надто серйозно сприймаєте.
Та я їх ніяк не сприймаю. Я їх не люблю, бо понти. Пусте.
2004.07.12 | Олесь Бережний
Правнича дефініція "понтів"?
Шановний Правниче,Хіба увесь світ (включно з Вашим) не тримається на понтах, які сутнісно пусті? Себто, порожньо-ілюзорні імиджі яко витвори нашої з Вами обмежено-рецепторної свідомости й хворобливо-егоїстичної уяви про новколишній світ за межами власного мозку?
Можу дати посилання на класика сучасньої братьної літератури Віктора Олеговича Пєлєвіна, який досліджував углиб і вшир цю проблематику в майже одноіменному романові.
P.S. До речі, римування до слова "фак" у заголовку дописів Ви не зараховуєте до категорії нелюбих Вами понтів?
Правник пише:
> Про Карпу або Показаний "фак" не засвідчує смак.
2004.07.13 | Правник
Що "правнича дефініція понтів"?
Не шукай в когось пізнанняІ не вір чужим словам...
(майже Руслана)
Істинне знання, як казали чи то дзенці, чи то даоси чи то хором усі - це тільки твоє власне знання.
І якщо Ви не сприймаєте щось за понти, а сприймаєте за Велику Культурну Цяцю, то так воно і є. Для Вас. І це Ваша справа. Суб'єктивність, суб'єктивність і ще раз суб'єктивність - от що має бути гаслом кожного культурольога.
Олесь Бережний пише:
> P.S. До речі, римування до слова "фак" у заголовку дописів Ви не зараховуєте до категорії нелюбих Вами понтів?
Я - ні. А Ви - як хочете. Як Вам хтось на душу покладе
2004.07.13 | Олесь Бережний
Суб'єктивність, суб'єктивність і ще раз суб'єктивність!!!
Правник пише:> І якщо Ви не сприймаєте щось за понти, а сприймаєте за Велику Культурну Цяцю, то так воно і є. Для Вас. І це Ваша справа. Суб'єктивність, суб'єктивність і ще раз суб'єктивність - от що має бути гаслом кожного культурольога.
Згоден на всі 100%!
2004.07.08 | Правник
Дякуючи дружньому до Майдану сайту
"Фадіез" (див.банери на першій сторінці), карпофілиhttp://fadiez.com.ua/modules.php?name=Pages&go=page&pid=251
2004.07.10 | Бабай
Moderatorial. Для тих, хто у важкому танку
У цій гілці зафіксовано, на порушення Правил, принаймні два випадки роздвоєння особистості. Плюс лайка. Причому лайка, мабуть через велику хоробрість, не під зареєстрованим ніком. Зараз не витиратиму, щоби було ясно, про шо йдеться.Наступного разу, пане хронічно багатонікий Янусе, я широко оприлюдню Ваш діагноз і всі Ваші дописи, котрі будь-де потраплять мені під руку, йтимуть у небуття.
2004.07.10 | Старий Пердун
Зміна ніка = полемічна фігура.
Якщо ви мали на увазі мене, то я був і є Нумбер ОНе, але для деяких тем треба гостроти.2004.07.10 | Горицвіт
Не можна
Згідно з правилами, в одній темі одна людина може писати тільки під одним ніком. Виняток: заголовне повідомлення теми може бути під іншим ніком.2004.07.12 | magda
Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
Вперше я мала честь (?) її ліцезрєть на 3-річному ювілеї творчої діяльності Росави в "44", де виступали і "Фактично самі". Хто вони такі, я не знала, і власне, після того не виникло бажання дізнаватися глибше. Ну то таке. Вакарчук свого часу теж вживу немилосердно фальшивив, то, може, пройде за умови сумлінного до того ставлення.
Але (і це буде мостиком до враження від Карпи-письменниці) мене ще тоді неприємно вразила поведінка дівчини, яка, просто ще стоячи перед мікрофоном, поки музиканти настроювались і зігрувались, знічев'я, просто так, колихала туди-сюди середньою частиною тіла. От стоїть людина, довго стоїть, хвилин 10, мовчки, і просто розхитується у досить виразний спосіб. Рефлекторні рухи. Вона б ще на огляд сполєченства інші свої аспекти фізіології винесла.
Отже, коли я потім мала щастя споглядати її на презентації двох "Четвергів" у травні, мене вже не дивують літературні знахідки у стилі п'ятиразового повторення, чимдалі виразніше і з більшим наголосом, слова "Хуйня".
"Четвер" "без Дереша" я купила, і я ту Карпу колись наберуся духу і прочитаю. Але назвати письменницею поки язик не повертається, як і співачкою. Просто відображати на папері свої потяги і свій рівень - це, вибачте, графоманство. У нас поки що терплять і графоманів, бо українською пишуть, а цього взагалі мало (хоча Іздрик стверджував, що безжалісно ріже графоманські опуси, що до нього надходять). Але література - це ще трохи інша і додаткова форма, ніж письмова. Може бути різна. Але це не рефлекторне скидання що тілесного, що емоційного напруження.
Все - імхо.
2004.07.12 | юрко
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
ну, добре. Якось у Вас розділено усе. Це ж ніби має бути сукупний образ - і зовнішній вигляд, і висунутий вгору палець, і відповідні слова у "пісні", і рухи певних частин тіла. Тобто, образ, який відтворює Карпа, є цільним і відображає відповідну естетику. Інше питання, яку естетику?Але естетика присутня. А, як Ви собі уявляєте - Карпа у вишитій сорочці співає пісні зі згаданими словами? Чи, Карпа, вихиляючись, співає українські народні пісні. Чи, Карпа, з помальованими на чорно губами, з диким кольором волосся, виступає на концерті класичної музики?
Отже, усе тут сходиться, ніякого графоманства немає. Естетика стилю вимагає саме усього цього, може навіть треба більше тої жахливої фізіології, мені фізіологія подобається. Вона є носієм певної естетичної ідеї. Don't shoot the messenger. (а фальшивий спів я не прощу)
2004.07.12 | Shooter
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
юрко пише:> Але естетика присутня. А, як Ви собі уявляєте - Карпа у вишитій сорочці співає пісні зі згаданими словами? Чи, Карпа, вихиляючись, співає українські народні пісні. Чи, Карпа, з помальованими на чорно губами, з диким кольором волосся, виступає на концерті класичної музики?
> Отже, усе тут сходиться, ніякого графоманства немає. Естетика стилю вимагає саме усього цього, може навіть треба більше тої жахливої фізіології, мені фізіологія подобається. Вона є носієм певної естетичної ідеї. Don't shoot the messenger (а фальшивий спів я не прощу).
IMHO, погоджуюсь.
Хоча і з magdoю погодуюсь - хуями, так би мовити, обкладати тре кучеряво й естетично. Скажімо, як це робить Андрухович в Дванадцяти обручах (оце перечитав вдруге - і ніяк не можу в'їхати: за що, власне, на хлопця гонять? все ще не можу дійти до непрОстих, проте з прочитаного Андрухович - зе бест. поки що).
Інша річ - декому, скажімо, фраза "яке в пісту м'ясо?" може не сподобатися
Anyway, більше пісатєлєй - хароших і разних.
2004.07.18 | magda
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
Shooter пише:> IMHO, погоджуюсь.
> Хоча і з magdoю погодуюсь - хуями, так би мовити, обкладати тре кучеряво й естетично.
От і я про те ж.
> Скажімо, як це робить Андрухович в Дванадцяти обручах
Класна штука.
> Anyway, більше пісатєлєй - хароших і разних.
Але не зводити фізіології в ранг пісатєлєй.
2004.07.19 | Shooter
Маґдо, знаєте в чому Ваша проблема?
Ви занадто добе вихована.Мені це подобається.
2004.07.24 | Михайло Свистович
Re: Маґдо, знаєте в чому Ваша проблема?
Shooter пише:> Ви занадто добе вихована.
Це Вам так здається.
2004.07.18 | magda
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
юрко пише:> ну, добре. Якось у Вас розділено усе. Це ж ніби має бути сукупний образ - і зовнішній вигляд, і висунутий вгору палець, і відповідні слова у "пісні", і рухи певних частин тіла. Тобто, образ, який відтворює Карпа, є цільним і відображає відповідну естетику. Інше питання, яку естетику?
Естетика є у всьому, але не все є мистецтвом.
> Але естетика присутня. А, як Ви собі уявляєте - Карпа у вишитій сорочці співає пісні зі згаданими словами? Чи, Карпа, вихиляючись, співає українські народні пісні. Чи, Карпа, з помальованими на чорно губами, з диким кольором волосся, виступає на концерті класичної музики?
Це було би мистецтвом, хоча теж огидним. Але продуманим. Саме "змистцьованим".
Але я не сприймаю і ніколи не буду сприймати фізіологічного і емоційного ексгібіціонізму під вивіскою "мистецтво". Будь-яка естетика в мистецтві має право на існування, і там вона вже може подобатись чи ні, але бути мистецтвом. Але поки це просто випорожнення.
Як десь було сказано, поручик, що знімає чобота, просто не знає, що це хеппенінг.
> Отже, усе тут сходиться, ніякого графоманства немає. Естетика стилю вимагає саме усього цього, може навіть треба більше тої жахливої фізіології, мені фізіологія подобається. Вона є носієм певної естетичної ідеї.
Ні, ідеї там немає. Бо ідея вже отримує певне мистецьке оформлення,якого тут, повторююсь, немає.
> Don't shoot the messenger. (а фальшивий спів я не прощу)
Я нікого не стріляю. Але якщо месенджер,замість витягти з торби оформленого листа, випорожниться у мене в кімнаті, я принаймні примушу те з'їсти та піти геть.
2004.07.20 | юрко
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
magda пише:> Естетика є у всьому, але не все є мистецтвом.
а ну погляньмо як пояснюється слово "мистецтво".
а) продукт людської творчості б)створення гарних та важливих речей в) вищі якості, котрі можна набути навчанням, вправами, спостереженням г)форма людської діяльності створена естетичним виразом д) об'єкти утворені людьми, які мають естетичну вартість чи символічне значення е) людська діяльність, задумана бути естетичною та мати значення більше, ніж простий опис, включає музику, танці, скульптуру, живопис, поезію, письменництво... є)об'єкти та ідеї, утворені людьми, котрі розказують/показують, що ми думаємо чи відчуваємо. Мистецтво може бути або не бути гарним ж)вибіркове відтворення реальності, у відповідності до метафізичної оцінки вартостей митцем з) творчий процес та продукція, застосовані для експресії культури и) людська експресія у чуттєвій формі, часто заради самої себе
Як бачимо, поняття дуже розмите, але має певні загальні якості. По-перше, є експресією (думки, чи почуття), по-друге, має естетичну вартість чи символічне значення.
Ви погоджуєтеся, що вихиляння співачки є певною естетикою, але чомусь відкидаєте, що це мистецтво. Хоч з поданих вище визначень, естетика, в принципі, і є мистецтвом.
>
>
> Але я не сприймаю і ніколи не буду сприймати фізіологічного і емоційного ексгібіціонізму під вивіскою "мистецтво". Будь-яка естетика в мистецтві має право на існування, і там вона вже може подобатись чи ні, але бути мистецтвом. Але поки це просто випорожнення.
ну, добре. Десь знайду малюнки, видані німецьким видавництвом Taschen під назвою Erotic art. Серед іншого є такі, що інакше, як порнографічними їх не назвеш. Слово, "порнографічний" тут використовується без будь-якого емоційно-негативного змісту. Просто, як слово, котре графічно описує сексуальні акти, бо не показує особистості, а чисту фізіологію. Малюнки, між іншим, таких відомих художників, як Пікассо, Клімт, Rodin. Обіцяю, не полінуюсь і знайду, щоб не було сумнівів.
Чомусь це звуть не фізіологією, а мистецтвом. Можна спробувати аналізувати їх. І ця спроба має бути відокремлена від предмету зображення. Бо, як зосередитися не на "що" зображено, а на "як" зображено, то це мистецтво.
В мистецтві найважливіше, "як", а не "що" зображено, чи висловлено. Саме "як" повинне бути унікальне і саме його люди інстинктивно оцінююють. І саме воно є невід'ємною частиною стилю. Якщо ж концентруватися на "що", то це відразу змінює напрям оцінки. Тому соцреалізм характеризувався тим, що зосереджувався на "що", а не на "як" і тому не допускалися різні форми експресії і різна тематика.
Отже, у випадку співачки, її показана усім фізіологія є частиною "як", а не "що". І якщо фізіологія підсилює це "як", то цілком вільно може зватися артистичною експресією, тобто, мистецтвом, що й збігається з багатьма поясненнями слова "мистецтво".
Також, повертаючись до згаданого Вами випорожнення, якщо це було зроблено достатньо артистично, то воно перестає бути буденною річчю, тобто, фізіологією, а стає першим кроком до мистецтва
2004.08.12 | magda
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
юрко пише:> а ну погляньмо як пояснюється слово "мистецтво".
Пане Юрко, словники пишуть люди. І відповідність поняття, визначеного у словнику людьми, які спробували через призму свого мислення вкласти поняття у слова, таке саме нечітке, як і відповідність феноменів, що їх споглядають люди, їхньому розумінню через призму свого мислення визначень, що їх дали інші люди. Я могла би трохи уточнити попереднє речення, бо схема неповна. Але для цілей того, що я хочу сказати, достатньо.
> Як бачимо, поняття дуже розмите, але має певні загальні якості. По-перше, є експресією (думки, чи почуття), по-друге, має естетичну вартість чи символічне значення.
З моєї точки зору, не має п'ятиразове повторення слова "Хуйня" ні естетичної вартості, ні символічного значення. Знаєте, чому? Бо вартість було піддано інфляції. [Це якщо ми розглядаємо якісь конкретні випадки, а не загальні феномени.] Я вже колись почала одну свою статтю словами про те, що якщо довго повторювати одне й те саме слово, воно поступово втрачає свій сенс. Будь-яке мистецтво має нести сенс або почуття, тобто мусить мати сугестивне навантаження, як і мовлення. Але з того, що вміння сказати слово "хуй" є мистецькою сміливістю, робиться висновок, що п'ять разів сказати слово "хуй" є 5-кратним, а то й експоненціально більшою мистецькою сміливістю (а отже, це має мистецьку цінність). Практичний результат, на жаль, зворотній, і це економічний факт. Слова теж зношуються, і так само зношується і втрачає цінність об'єкт, що їх містить.
> Ви погоджуєтеся, що вихиляння співачки є певною естетикою,
Не для мене
> але чомусь відкидаєте, що це мистецтво.
Це і не подавалося як мистецтво, це було у перерві між мистецтвами, які подавалися фальшиво, а тому теж не були мистецтвами.
> Хоч з поданих вище визначень, естетика, в принципі, і є мистецтвом.
> > Але я не сприймаю і ніколи не буду сприймати фізіологічного і емоційного ексгібіціонізму під вивіскою "мистецтво". Будь-яка естетика в мистецтві має право на існування, і там вона вже може подобатись чи ні, але бути мистецтвом. Але поки це просто випорожнення.
>
> ну, добре. Десь знайду малюнки, видані німецьким видавництвом Taschen під назвою Erotic art. Серед іншого є такі, що інакше, як порнографічними їх не назвеш. Слово, "порнографічний" тут використовується без будь-якого емоційно-негативного змісту. Просто, як слово, котре графічно описує сексуальні акти, бо не показує особистості, а чисту фізіологію. Малюнки, між іншим, таких відомих художників, як Пікассо, Клімт, Rodin. Обіцяю, не полінуюсь і знайду, щоб не було сумнівів.
Не треба, я Вам вірю. Більш того, саме з приводу німецього розуміння слова "мистецтво" я вже вступала з розумними людьми у велеречиві суперечки. Подивіться в гілці на мою відповідь Шутеру. Повторюся - хуями обкладати треба естетично. Ви, здається, вирішили, що я проти присутності фізіологічних мотивів у мистецтві і на основі цієї присутності/відсутності роблю висновок мистецтво/немистецтво. Ні.
> Чомусь це звуть не фізіологією, а мистецтвом. Можна спробувати аналізувати їх. І ця спроба має бути відокремлена від предмету зображення.
Йєс. Але не від СПОСОБУ, про що я і написала.
> Бо, як зосередитися не на "що" зображено, а на "як" зображено, то це мистецтво.
Те, про що Ви говорите (Клімт etc.) - так. А Карпа з її хуйнею - ні.
> В мистецтві найважливіше, "як", а не "що" зображено, чи висловлено.
Ви абсолютно праві
> Саме "як" повинне бути унікальне
Не тільки унікальне. І унікальність сама по собі теж не є фактором дочислення до мистецтва.
> і саме його люди інстинктивно оцінююють. І саме воно є невід'ємною частиною стилю. Якщо ж концентруватися на "що", то це відразу змінює напрям оцінки. Тому соцреалізм характеризувався тим, що зосереджувався на "що", а не на "як" і тому не допускалися різні форми експресії і різна тематика.
Дякую за інформативну проповідь не до мене, бо я не стверджувала протилежного.
> Отже, у випадку співачки, її показана усім фізіологія є частиною "як", а не "що".
Нє-а. У неї - саме "що". І вона вважає, що саме наявність "цього" дає їй право називатися митцем.
> Також, повертаючись до згаданого Вами випорожнення, якщо це було зроблено достатньо артистично, то воно перестає бути буденною річчю, тобто, фізіологією, а стає першим кроком до мистецтва
Перечитайте ще раз наведені Вами визначення мистецтва.
2004.08.17 | юрко
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
magda пише:> Пане Юрко, словники пишуть люди. І відповідність поняття, визначеного у словнику людьми, які спробували через призму свого мислення вкласти поняття у слова, таке саме нечітке, як і відповідність феноменів, що їх споглядають люди, їхньому розумінню через призму свого мислення визначень, що їх дали інші люди. Я могла би трохи уточнити попереднє речення, бо схема неповна. Але для цілей того, що я хочу сказати, достатньо.
я, мабуть, тупий, бо не зовсім розумію Вашу репліку про писання словників людьми. Тобто, Ви припускає, що їх, крім людей, може писати якась вища сила, котра має абсолютне знання, чи як?
З іншого боку, без узгодження, скажімо так, спільної "платформи", тобто, без узгодження, що ми обоє розуміємо під поняттям мистецтво, подальша дискусія втрачає сенс. Тому мусимо прийняти недосконалий людський словник за відсутності чогось кращого.
> З моєї точки зору, не має п'ятиразове повторення слова "Хуйня" ні естетичної вартості, ні символічного значення. Знаєте, чому? Бо вартість було піддано інфляції. [Це якщо ми розглядаємо якісь конкретні випадки, а не загальні феномени.]
Тут я знову не зовсім розумію. Отже, Ви про конкретне слово, чи про багаторазове повторення його? Виходячи з написаного Вами, одноразовий вжиток згаданого слова ще має якусь там вартість, а вже п'ятикратне геть знецінилося.
Я от спробував знайти приклади, щоб переконатися, що повторення знецінює вартість слова і надибав на таке:
І в двері чутно легкий стук:
Стук-стук, стук-стук!..
Таємний, добре знаний звук
Незримих рук.
"Хто йде?" - питаюсь, мов зі сна.
"То я, то я,
Твоя товаришка давна,
Нудьга, нудьга".
(Б. Лепкий, "Гостина")
Є повно повторів. Навіть кількість повтореного слова "стук" збігається з Вашим прикладом. Аж 5 разів повторено. Хотів би знати Вашу думку - в якій мірі це слово знецінилося?
>Я вже колись почала одну свою статтю словами про те, що якщо довго повторювати одне й те саме слово, воно поступово втрачає свій сенс. Будь-яке мистецтво має нести сенс або почуття, тобто мусить мати сугестивне навантаження, як і мовлення. Але з того, що вміння сказати слово "хуй" є мистецькою сміливістю, робиться висновок, що п'ять разів сказати слово "хуй" є 5-кратним, а то й експоненціально більшою мистецькою сміливістю (а отже, це має мистецьку цінність). Практичний результат, на жаль, зворотній, і це економічний факт. Слова теж зношуються, і так само зношується і втрачає цінність об'єкт, що їх містить.
>Більш того, саме з приводу німецього розуміння слова "мистецтво" я вже вступала з розумними людьми у велеречиві суперечки. Подивіться в гілці на мою відповідь Шутеру. Повторюся - хуями обкладати треба естетично. Ви, здається, вирішили, що я проти присутності фізіологічних мотивів у мистецтві і на основі цієї присутності/відсутності роблю висновок мистецтво/немистецтво. Ні.
>
>
> > Чомусь це звуть не фізіологією, а мистецтвом. Можна спробувати аналізувати їх. І ця спроба має бути відокремлена від предмету зображення.
> Йєс. Але не від СПОСОБУ, про що я і написала.
це вже легше для мого зрозуміння. Отже, виходить, що співачка вихилялася неартистично. А що мається на увазі під словом "СПОСІБ"? Тобто, рухи були не тої амплітуди, чи занадто швидкі? В чому було зіпсовано артистичні якості?
> Те, про що Ви говорите (Клімт etc.) - так. А Карпа з її хуйнею - ні.
>
> Нє-а. У неї - саме "що". І вона вважає, що саме наявність "цього" дає їй право називатися митцем.
ні, таки прийшлося зліпити нашвидкоруч веб-сторінки з прикладами творів мистецтва. Отже, доведіть мені, що це - мистецтво, а не звичайна фізіологія. Переконайте мене, що тут усе узгоджується з Вашим "Повторюся - хуями обкладати треба естетично."
(Для осіб з високим почуттям моралі, оце мій disclaimer - лінк утворено виключно з ілюстративними намірами, я не пропагую порнографію, як і не воюю з нею. Усі претензії щодо ураженого почуття прекрасного подавати до авторів малюнків).
http://www3.sympatico.ca/yuri.matis/samples/web/pg1.htm
2004.08.20 | magda
Re: Мої враження про Карпу (звичайно, суб'єктивні)
юрко пише:> я, мабуть, тупий, бо не зовсім розумію Вашу репліку про писання словників людьми. Тобто, Ви припускає, що їх, крім людей, може писати якась вища сила, котра має абсолютне знання, чи як? З іншого боку, без узгодження, скажімо так, спільної "платформи", тобто, без узгодження, що ми обоє розуміємо під поняттям мистецтво, подальша дискусія втрачає сенс. Тому мусимо прийняти недосконалий людський словник за відсутності чогось кращого.
Та ні, я не припускаю, що словники пише вища сила. Але Ваше припущення, що, сперечаючись з Вами, я мушу погодитися з кимось іншим, для мене десь так приблизно дорівнює вищенаведеному припущенню. А "узгодження того, що розуміти під словом мистецтво", імхо, справа марна, з уже зазначених мною причин. Люди дивляться, люди сприймають, люди дораховують чи ні. Якщо Ви вважаєте, що дискусія втрачає сенс, я погоджуюсь
> Я от спробував знайти приклади, щоб переконатися, що повторення знецінює вартість слова і надибав на таке:
>
> І в двері чутно легкий стук:
> Стук-стук, стук-стук!..
> Таємний, добре знаний звук
> Незримих рук.
> "Хто йде?" - питаюсь, мов зі сна.
> "То я, то я,
> Твоя товаришка давна,
> Нудьга, нудьга".
> (Б. Лепкий, "Гостина")
Звуконаслідувальні слова є окремою темою. Знову-таки, облом шукати Вам дослідження з цього приводу.
> Є повно повторів. Навіть кількість повтореного слова "стук" збігається з Вашим прикладом. Аж 5 разів повторено. Хотів би знати Вашу думку - в якій мірі це слово знецінилося?
А тепер повторіть слово "нудьга" (наприкінці вірша) п'ять разів і оцініть вірш знову.
А загалом тут не можна підходити так математично. Інфляційна аналогія є до певної міри неповною.
> > > Чомусь це звуть не фізіологією, а мистецтвом. Можна спробувати аналізувати їх. І ця спроба має бути відокремлена від предмету зображення.
> > Йєс. Але не від СПОСОБУ, про що я і написала.
> це вже легше для мого зрозуміння. Отже, виходить, що співачка вихилялася неартистично. А що мається на увазі під словом "СПОСІБ"? Тобто, рухи були не тої амплітуди, чи занадто швидкі? В чому було зіпсовано артистичні якості?
Шановний, перечитайте моє повідомлення. Епізод з вихилянням був описом враження від людини. П'ятикратна хуйня - вже щодо того, що кимось вважається "мистецтвом".
> > Те, про що Ви говорите (Клімт etc.) - так. А Карпа з її хуйнею - ні.
> > Нє-а. У неї - саме "що". І вона вважає, що саме наявність "цього" дає їй право називатися митцем.
> ні, таки прийшлося зліпити нашвидкоруч веб-сторінки з прикладами творів мистецтва. Отже, доведіть мені, що це - мистецтво, а не звичайна фізіологія. Переконайте мене, що тут усе узгоджується з Вашим "Повторюся - хуями обкладати треба естетично." (Для осіб з високим почуттям моралі, оце мій disclaimer - лінк утворено виключно з ілюстративними намірами, я не пропагую порнографію, як і не воюю з нею. Усі претензії щодо ураженого почуття прекрасного подавати до авторів малюнків). http://www3.sympatico.ca/yuri.matis/samples/web/pg1.htm
На моєму проксі доступ до домену sympatico.ca заборонено.
Але щоб трохи прояснити моє почуття моралі та мої уявлення про мистецтво, зауважу, що вихідний код сторінки http://maidan.org.ua/pages/kuxnja.html я таки вважаю мистецтвом.
2004.07.12 | Горицвіт
Спробував читати
Спробував читати “50 хвилин трави” і “Полювання в Гельсінкі”. Пройшов десь сторінок 10 кожного, далі не зміг. Поки що не можу сформулювати, чим воно мені не подобається. Просто ніяке, скоріше всього. Але спробую прочитати ще з десяток сторінок.2004.07.13 | Хома Брут
не треба читати - слухайте "Фактично самі"!
Я за порадою Shooter-a (http://maidan.org.ua/n/culture/1089362903 - дуже дякую!) закачав MP3 їх альбомів "Болєзні Пєвчіх Птіц" і "Дядькова гра" i послухав - і мені сподобалося. Я б навіть диски купив, чесне слово. На моє неосвічене вухо це схоже на "Королівських зайців". Я чудово уявляю де таку музику було б приємно слухати. Серйозно. Тобто я згідний з Отаром та Юрком в цьому питанні.Може І.К., як Моцарт, не варта сама себе, може дивитись на неї не рекомендується (а читати її - тим більше), може в "Фактично самих" вона виконує лише підпорядковану функцію, але то вже інші питання.
І ще приємно вразило скільки disclaimer-ів було у всіх дописах на цю тему - всім подяка за корпоративну етику
2004.07.13 | Правник
Ну, щодо схожості із "Зайцями" - не знаю, не знаю... (-)
2004.07.13 | otar
ось послухаємо, як випустять новий матеріал :)
Вони обіцяють бомбу за кіпрський мільйон... Це цікаво. Щоправда, мені щиро не подобається, що воно одночасно перекладене на російську. Нафіга? Ще перед тим "ФС" дуже впали в моїх очах, заспівавши свою пісню "Залишай" в російській версії "Забьівай" з якимось росіянином. Невже це аж так необхідно? Власне, мені здається, що нарешті має з'явитися хтось, хто не орієнтуватиметься на Росію взагалі; але ні, це не "Фактично самі". Але, так чи інакше, такої музики в Україні ще не було, і вона Україні, безперечно, необхідна. Крім того, Карпа таки непогана вокалістка, ось що я хочу сказатиТепер би ще почитати тексти. Коли вже ті бджоли прилетять
2004.07.13 | ФАТОС
Дуже файні альбоми! (MOD)
Слухав по великому блату два останні альбоми ФС - "Ло-Фай Травми" і "Курва Кам Бек". І скажу я вам чесно, дуже сильні і дуже різні це альбоми. В "Травмах" Карпа майже наблизилась до прозорості й орфічності "Лембу". А "Курва" - це перший по-справжньому дарк-панківський альбом - дуже брутально, агресивно і, головне, смачно. Пісні "Саша хуй", "Киріян", "Попелюшка" - мастерпіси. Повірте на слово. Скоро вийдуть - самі почуєте, як схочете. Гайлі рікомендед!2004.07.13 | Shooter
Re: Дуже файні альбоми!
ФАТОС пише:> Слухав по великому блату два останні альбоми ФС - "Ло-Фай Травми" і "Курва Кам Бек". І скажу я вам чесно, дуже сильні і дуже різні це альбоми. В "Травмах" Карпа майже наблизилась до прозорості й орфічності "Лембу". А "Курва" - це перший по-справжньому дарк-панківський альбом - дуже брутально, агресивно і, головне, смачно. Пісні "Саша хуй", "Киріян", "Попелюшка" - мастерпіси. Повірте на слово. Скоро вийдуть - самі почуєте, як схочете. Гайлі рікомендед!
Запитання - чув їм, що Curva Cum Back буде в 3 (трьох) мовних версіях - вкраїнській, москальскій та англійській? Із іт тру?
2004.07.13 | ФАТОС
Про версії
Шутере, це трохи не відповідає дійсності. Як мені відомо,їм ідеться про точечні переклади пісень. Тобто общепонятними язиками будуть переспівуватися не всі пісні - і то з різних альбомів. Типу, гіти. А "Курва" геть цілком українською. Ага, згадав, там дуже кльовий є номер. Називається "Пиздець Коляну".2004.07.13 | Shooter
Фатос - Степура?
ФАТОС пише:> Ага, згадав, там дуже кльовий є номер. Називається "Пиздець Коляну".
Бо хто ж ще так щиро ненавидить майора коляна....
2004.07.13 | ФАТОС
Re: Фатос - Степура?
Ой, який (яка) ще Степура? Якщо намагаєтесь, Шутере, здогадатися, хто такий ФАТОС, не завдавайте собі клопоту.2004.07.14 | ziggy_freud
джерело - Goddam the Pusher?
Був такий кайфовий блюз у дідусів Steppenwolf. Теж про 3,14здець злим наркотрейдерам.ФАТОС пише:
> Колян у пісні - не майор, а торговець наркотиками, "який постачав підліткам неякісні наркотичні речовини" (так у пісні)
2004.07.24 | Правник
Ні, це Карпа (-)
2004.07.19 | Енді
Вони обіцяють бомбу за кіпрський мільйон...
otar пише:> Вони обіцяють бомбу за кіпрський мільйон...
>Ще перед тим "ФС" дуже впали в моїх очах, заспівавши свою пісню "Залишай" в російській версії "Забьівай" з якимось росіянином. >Невже це аж так необхідно?
Щоб ви знали, саме отой якійсь росіянин, а звуть його Діма Корс, і дав той самий кіпрський мільйон... Кажуть він може проплатити весь М1 на два місяці вперед, щоб крутили тільки його кліпи.
"Павтарі ета слова сємнадцать раз":)
2004.07.13 | читач
тут рецензія на ’Знес паленого’
http://www.review.kiev.ua/arcr.shtm?id=240ЛІТЕРАТУРНА ПІДЗЕМКА (чтиво не для метро)
Ірена КАРПА. Знес паленого (чтиво для ідіотів). - Івано-Франківськ: Місто НВ, 136 с. (о)
Четвер. Метро. Ранок. "Можна любити все життя, а розлюбити в четвер", - сказала моя сусідка по лавиці своїй подрузі тієї миті, коли я розгорнула книжку Ірени КАРПИ "Знес паленого (чтиво ідіотів)".
"Четвер", "підземелля", "світанок" новітньої укрліт.Андеґраундна культура завжди існувала в специфічних координатах, а за останні півтора десятка років ці координати в Україні майже перестали піддаватися якомусь просторовому визначенню. Причиною цього стало суцільне розмиття меж аванґарду, андеґраунду й дотичних (хіба офіціоз ще виразно підпахчений), бо усі явища "специфічного дискурсу в мистецтві" (В.Єшкілєв) стали зосереджуватися навколо неспілчансько-неінститутських мистецьких кіл, смакових і концептуальних, даруйте, "кланів", що актуалізувалися, об'єднавшись в об'єднання, каварні, книгарні, видавництва, журнали тощо, і з різним успіхом борсаються на плаву. Ще в кінці минулого століття "Четвер" для багатьох "просунутих" чительників був окремим втіленням андеґраунду, тепер же, коли його "батьків" знає майже вся літературна Україна, він став "одним з". Втім, це не перешкоджає журналу бути несхожим і по-своєму неформальним. Щоправда, неформальним тоді, коли поняття "формальний" обмежилось у характеристиках офіціозу, "галочок" у фінансових звітах для ґрантодавців чи обридлому всім інтелектуалам шароварництві, а відтак на цьому тлі навіть копійчані зшитки ксерокопій літгуртка обласного педінституту здаватимуться новим словом. Саме на цьому місці - хитко наміченій межі між аматорством і професійністю - повернемось лицем до Ірени Карпи, артпідготовку перед книжкою якої здійснив названий журнал. Як у передмові до тієї добірки "проз", так і в передмові до книжки, Іздрик дуже обережно й уміло уникає оцінки літературного доробку Ірени. Намагнітившись текстом, можна скільки завгодно повторювати: "ти отут-о, дєвочка, непереконлива, молода ще страждати чекати втрачати знову чекати і проживати", але це жодним чином не означить місце Карпи в розвитку літератури чи її власного хисту. Іздрикова передмова до книжки нічого не пояснює, і є лише певним "брендом" чи окремим симпатичним нариском. Втім, чи не буде цілковито безглуздим й будь-чиє інше оцінювання текстів "чтива ідіотів"? Але в чому Іздрик правий - що, так і не зрозумівши цієї прози, відчуваєш, що вона (проза, Ірена?) "…часами милує. Чи радше заворожує". Напевне, це як смакувати страву, не здогадуючись, що її приготовано з дохлих черв'ячків і присмачених травою. Точніше - "50 хвилинами трави" з перегуком смараґдової зелені для молодих бичків на буколічних вигонах чи не менш образотворчих глюків трави специфічнішої.Ба, тим-то й цікава література "молодих і зелених" (читай - щирих і наївних), що вона не прагне канонічности, вона не маніпулює художніми засобами, просто вона іноді лише щиро… бреше. В (По)передньому слові до Читача ця епатажна тусівкова панянка, ця маленька, передчасно доросла, "подружка Леона-кілера" так і пише: "Люди, я брешу!" й тулиться кошеням до Артима, Фагота, зиркає на Сашка Положинського. (Хто не в курсі - це те ж "міленіюмне" покоління, але музичне. Вони - невловимі герої прози, присвята й оформлення книжки Карпи, солістки групи "Фактично самі"). А брехня з правдою так невловимо співжиє, - жодна попелюшка з феями тут не зарадить. Особливо це стосується сучасних юначок, істот унісекс, іще з материного лона втомлених боротьбою домогосподарної з інтелектуальною сутностями. Гендерний суїцид, життя як гра в життя, чуттєвий щоденник бувалого підлітка як гра в літературу, література як пошук любови, пошук любови як пошук себе... І лише тіло справжнє. А відтак - я брешу, бо брехливий секс і брехливі ви всі. Ідіть ви…Вельми своєрідна втеча від себе, бо десь там глибоко-глибоко пестить і гріє душу думка про власну принаймні зовнішню привабливість - жіночу зброю масового знищення. Євка, героїня Карпи, має, як мінімум, чудові груди. Чергова підстава для декого замислитися про здатність красивої жінки до творчости. Без маразматичних: "ой, ця дівчинка така гарненька, давайте-но відзначимо її якоюсь відзнакою. А ти чия?". Може, й виокремиться стимул полюбити себе, не тікаючи за межі власної статі й не відгавкуючись від феміністичних дискурсів.А коли всі ці тексти перегниють, по них виростуть нові карпи для нових четвергів, поставимо на старенький СD-плейер старенькі записи червонорутівців, відкриємо затріпану книжечку старенького видавництва "Місто НВ" і вип'ємо за класиків, за їхнє спалене, неспалене й знеспалене. Це буде в четвер.
Тетяна ЩЕРБАЧЕНКО
2004.07.24 | Правник
В.Єшкілєв: "Предтечі Сьомої Лесі" (/)
Предтечі "сьомої Лесі"Володимир ЄШКІЛЄВ
Свірена Карляєва, Ірлана Порпа... Це я так бавлюсь, sorry. Прізвища сучасних українських письменниць такі несамодостатні... Карпа це відчуває, тому постійно й вбито переноміновує своє alter ego. Так з'являється персонаж на ім'я "Іпега Капна" (дупа і уродка з повісті "Полювання в Гельсінкі"). Поваляєва проектується уявою читача також не на мар'яну-оксану-богдану, але нєпрємєнна на "Джанніс" і "Расту". Плюс на кількох персонажів чоловічої (?) статі. Це не випєндрьож, аж ніяк. Це -- потреба. Андрогінні ключі від нової хвилі вітчизняної жіночої прози. І якщо Забужко -- направду феміністична "четверта Леся" (себто четверта реінкарнація Лариси Петрівни Косач), то Поваляєва з Карпою -- метафізичний паштет з "п'ятої Лесі". Або поверхня Шостої. Чому воно виникає тут, це слово "поверхня"? Це знову всюдисущий Дельоз заповзає на святий верстат красного письменства, розтікається мислію і каже: "Немає нічого крихкішого за поверхню". Немає, друже Жілю, бєз базара... Але ж саме слово яке неголіме. Нішчячне слово. Надається до всіляких прикольних трансформацій: "порверхня", "повехерня", "похервірня". Й це, панове, тільки найближчі з можливих перевтілень. Перепрошую.
Й направду: без "поверхні" неможливо зрозуміти авторок найсмачнішої молодіжної прози з "четвергового" столу. Адже про стиль тут мовити не вільно -- він у цій прозі перебуває приблизно в тій позиції, в якій ковбаситься в'язень Азкабану під час зустрічей із дементорами (читайте про Гаррі Поттера або принаймні дивіться тупеньку кіноверсію третьої частини). Про фабулу взагалі мовчимо. Навіть "хресний батько" Іздрик мовчить. Залишається майже чиста енергія специфічного жіночого "життєлюбія". Адже життя -- не поверхнева цінність жіночого існування. Жінка відтворює життя. Пересічній жінці майже неможливо пояснити, як щось може бути ціннішим за життя. Це ми, чоловіки, -- істоти-для-смерті, ідеалісти. Жіноцтво наші ідеологічні "надбудови ризиків" мало хвилюють. Жінок здебільшого цікавить "базис" -- життя.
Але ж література до того базису належить либонь опосередковано, через безліч суттєвих "але"; письменство -- річ поверхнева. У володіннях літератури тілесність постійно зісковзує у нову замасковану форму пафосу. І після котрої вже мастурбації героїня (герой? андрогін?) повісті Карпи раптом бере та й каже: "Урра! Їм український хліб. Здрастуй, батьківщино, пробита курво". Отаке... Наша "п'ятошоста аватара Лесі" вже на крок від Р. Олдінґтона, котрий у "Смерті героя", як пам'ятається, бажав рідній Англії: "Нехай зжере тебе сифіліс, стара суко!" Хоча, безперечно, Карпа має чим відповісти й на такі закиди: "Як кльово, що ви тута щось хуй прощите, імпліцитники йобані, mes cher amis. Прошу дуже, причащайтеся творчим процесом". Причащаємось, мала...
Поваляєва рятується від "синдромів поверхні" переважно глибшою заширяністю персонажів. В її світі -- якщо вірити в потоки свідомості, котрі пливуть романом "Замість крові" -- пафос неможливий. Позаяк для найпростішого пафосу "київським плановим пушерам" треба хоча б зрозуміти, що то навколо таке відбувається. А навколо "поваляєвського андрогіна" тільки "Колеса й Нати, й ще герличка, яку звали чи то Лампочка, чи то Ниточка, чи то Тумбочка, щось таке. Ось так, бачите, все чіпляється одне за інше, відводить далеко від початку -- багатошаровість буття..." Й не кажіть, Світлано. Сто пудів багатошаровості.
Жіноча життєва енергія і тут перемагає: "Вмить вони опинилися на канапі. Джанніс -- верхи на Дюбелеві". Поверхні, як бачимо, залишають світ чистої геометрії, скручуються у фігури, стають простою шкірою, пітніють. І це теж символ нової української літератури -- спітнілі абстракції. Це вам не "кров по соломі", тут горезвісна "духовність" запакована в такі метафізичні футляри, від яких у часи першої Лесі спочатку швидко тікали, а потім довго й ретельно молилися. Мавки, Лукаші й Ті, що греблі рвуть, просто відпочивають. Але ж іще не вечір. Далі -- більше. Здається, теперішній загін молодих письменниць-постфеміністок -- це тільки літературні "чистильники", предтечі майбутньої "сьомої Лесі". Яку, певно, зватимуть чи то Лампочка, чи то Тумбочка, чи то Ниточка.
2004.08.23 | Shooter
Єшкілєв рокс! (-)
2004.08.17 | OlesMaslak
Про Карпу
Загалом тяжко в'їхати в таку довгу дискусію. Викладу свої думки незалежно від того, що понаписували тут мої шановні попередники.Насамперед, Карпа хоч якось виокремлюється на нашому грошовито-снобістському музичномистецьколітерацькому полі. Виокремлюється і зовнішністю, і новаторським ставленням до текстів і музики. Особливо після всіляких "Королівських півнів" та "Мертвих зайців", облюбованих нашою "українолюблячою" публікою...
Хоча, варто визнати, останнє число "Четвега" і справді отстой... Але де і що друкувати - то особиста справа кожного. Можна навіть у газеті "Немирівські вісті" надрукувати непагані речі...
Текст в епоху постпостмодерну є не більше ніж особистою справою автора. Якихось "глибин" у романі Карпи навряд чи можливо найти. Але саме як текст, як "робота над текстом" - виглядає досить цікаво...