ПРОСТА ВІДПОВІДЬ | документальний фільм | UA, CZ 2004
08/11/2004 | Karmeluk
Незалежний проект про стан української громади у Європі.
Чому мільйони українців за кордонами своєї Батьківщини? На що готові мільйони заробітчан: на остаточне затвердження стереотипу «українець-раб», «українець-бандит» чи на позитивні зміни вдома?
Долі, думки й дії безпосередніх учасників заробітчанської сторінки історії новітньої України.
Подорож автомобілем тривала близько трьох місяців. Було відзнято більш ніж 50 годин матеріалу в 26 містах Європи.
УКРАЇНСЬКА ЄВРОПА
… Незабаром перше вересня. Для мільйонів цей день – свято. Батьки, незамислюючись над тим, що їхня дитина скоро йде до школи, раптом постають перед нами здивованими і щасливими. Діти, абсолютно не уявляючи собі, що їх чекає на протязі наступних років, жваво вдягаються уранці. Родина забуває про усе на світі і веде, везе свого голуба до вчительок. Я також нещодавно це пережив. Радію цьому, горжусь цим і щасливий з того. Але багато хто, з різних причин, не має можливості бути присутнім на цьому святі родини. Та й на багатьох інших, не менш важливих родинних подіях. Ми взялися досліджувати українське заробітчанство, щоб зрозуміти, хто посягнув на українську родину, дітей, молодь і взагалі – кохання.
Про що мріють мільйони специфічних пасажирів, що у автобусах, автомобілях, поїздах чи у найліпшому випадку літаком перетинають український кордон у різних напрямках Європи? Чи знаходять вони у Європі те, за чим їдуть? Чи прагнуть залишитися за кордоном? Чи впливатиме ця закордонна практика на події в Україні? Чи вірять вони у зміни вдома? Чи бажають для того щось зробити? Чи не є це саме та критична маса населення, котра реально може ці події на Батьківщині змінити?
А можливо, мільйонна присутність українців у Європі це є чийсь таємний план приєднання Європейського союзу до України? Жартуємо...
Одного похмурого празького дня ми зійшлися у ресторані “Бюро знахідок” біля Чеського радіо. Звело нас одне: документальний фільм-дослідження сучасної української проблематики у Європі. Хоча на початку це було лише про Чехію з пілотною назвою “Дніпро впадає до Влтави або невидимі люди”.
Майже два роки намагалися знайти фінанси на цю ідею і нарешті – Міністерство культури ЧР надає грант. Як справжні українці йдемо на “рекорд” і беремося зробити фільм за оте, що є.
12 вересня 2003 року невеличкий екіпаж на малесенькому фольксвагені Поло з “гробиком” на даху вирушає у далеку дорогу.
З контактами на людей нам допомагали українці з цілого світу. Графіки зустрічей були настільки щільними, а сюжет корегувався з кожною здоланою тисячею кілометрів, що окремі особистості не входили в останній момент до фільму, або входили у абсолютно звичайному, для глядача, ракурсі.
Мали досить пригод, дискусій і вражень. З ними і бажаємо поділитися.
Це є вступ до нашої нової сторінки
http://www.ukraine.cz/film
Ласкаво просимо!
Чому мільйони українців за кордонами своєї Батьківщини? На що готові мільйони заробітчан: на остаточне затвердження стереотипу «українець-раб», «українець-бандит» чи на позитивні зміни вдома?
Долі, думки й дії безпосередніх учасників заробітчанської сторінки історії новітньої України.
Подорож автомобілем тривала близько трьох місяців. Було відзнято більш ніж 50 годин матеріалу в 26 містах Європи.
УКРАЇНСЬКА ЄВРОПА
… Незабаром перше вересня. Для мільйонів цей день – свято. Батьки, незамислюючись над тим, що їхня дитина скоро йде до школи, раптом постають перед нами здивованими і щасливими. Діти, абсолютно не уявляючи собі, що їх чекає на протязі наступних років, жваво вдягаються уранці. Родина забуває про усе на світі і веде, везе свого голуба до вчительок. Я також нещодавно це пережив. Радію цьому, горжусь цим і щасливий з того. Але багато хто, з різних причин, не має можливості бути присутнім на цьому святі родини. Та й на багатьох інших, не менш важливих родинних подіях. Ми взялися досліджувати українське заробітчанство, щоб зрозуміти, хто посягнув на українську родину, дітей, молодь і взагалі – кохання.
Про що мріють мільйони специфічних пасажирів, що у автобусах, автомобілях, поїздах чи у найліпшому випадку літаком перетинають український кордон у різних напрямках Європи? Чи знаходять вони у Європі те, за чим їдуть? Чи прагнуть залишитися за кордоном? Чи впливатиме ця закордонна практика на події в Україні? Чи вірять вони у зміни вдома? Чи бажають для того щось зробити? Чи не є це саме та критична маса населення, котра реально може ці події на Батьківщині змінити?
А можливо, мільйонна присутність українців у Європі це є чийсь таємний план приєднання Європейського союзу до України? Жартуємо...
Одного похмурого празького дня ми зійшлися у ресторані “Бюро знахідок” біля Чеського радіо. Звело нас одне: документальний фільм-дослідження сучасної української проблематики у Європі. Хоча на початку це було лише про Чехію з пілотною назвою “Дніпро впадає до Влтави або невидимі люди”.
Майже два роки намагалися знайти фінанси на цю ідею і нарешті – Міністерство культури ЧР надає грант. Як справжні українці йдемо на “рекорд” і беремося зробити фільм за оте, що є.
12 вересня 2003 року невеличкий екіпаж на малесенькому фольксвагені Поло з “гробиком” на даху вирушає у далеку дорогу.
З контактами на людей нам допомагали українці з цілого світу. Графіки зустрічей були настільки щільними, а сюжет корегувався з кожною здоланою тисячею кілометрів, що окремі особистості не входили в останній момент до фільму, або входили у абсолютно звичайному, для глядача, ракурсі.
Мали досить пригод, дискусій і вражень. З ними і бажаємо поділитися.
Це є вступ до нашої нової сторінки
http://www.ukraine.cz/film
Ласкаво просимо!