дещо про Фріду
09/05/2004 | юрко
Учора в книгарні надибав на альбом репродукцій мексіканської художниці початку ХХ ст. Frida Kahlo. Я дещо знав про неї, коли познайомився з роботами Georgia O’Keeffe, канадської художниці, деякий час коханки Фріди (Фріда була бісексуальна). Не буду описувати творчість Фріди, бо інші це вже зробили багато краще, ніж я зможу. Навіть недавно було зроблено фільм про неї з назвою "Фріда". Але мене зацікавило дещо, що має певний зв’язок з дискусією тут в Культурі щодо політичних переконань митців, зокрема йшлося про патякання Повалій, як вона любить Кучму.
Виявляється, Фріда була з переконань комуністкою. Одружена зі знаменитим мексіканським художником Diego Riviera, що також був комуністом (правда його пізніше виключили з компартії через “погану компартійну поведінку”), вона усе життя мала як не комуністичні, то, принаймі, соціалістичні переконання.
Взагалі, її життя було неймовірно бурхливе, як і її чоловіка Рів’єри, що характерне для початку ХХ століття. Сам Рів’єра, набагато старший за Фріду, до одруження з нею перебував у шлюбних і не дуже шлюбних зв’язках з представницями російської еміграції в Парижі, де він навчався (скажімо, пані Бєлова, чи пані Воробйова) і по дорозі залишав дітей від цих зв’язків на ліво й на право, не дуже цим турбуючись.
Але крім позитивних романтичних емоцій, він набрався нових для нього комуністичних ідей, котрі залишилися з ним до кінця життя. Фріда, як виглядає, перебрала його переконання, що й не дивно, бачачи щоденне життя своїх мексіканських співгромадян. Для оточення було дивним, що Фріда захопилася Дієго, адже, як сказала її мати, він був затовстий і застарий для неї. Справді, на фотографіях Дієго виглядає дядьком зі звисаючим щоками та животом поряд з тендітною Фрідою.
Проте, її захоплювали його роботи, як і його її. Справді, вони неймовірно естетичні. Совковським властям імпонували комуністичні переконання Дієго, тому в совку навіть друкували деякі репродукції його картин.
Фріда сама мала повно коханців і коханок. Щодо коханок, то Дієго це не шкодило, але коханців він сприймав інакше. Було помічено одного разу, як він з гнався з револьвером в руці за Isamu Noguchi, американським скульптором, японського походження. Той врятувався тим, що видерся на дерево. Кажуть, що подібні сцени ревнощів Рів’єра влаштовував лише про людське око, як і належить справжньому мексіканському cabaliero, що потребує хоч час від часу знайти застосування своїм pistoletos.
Взагалі натура Дієго була невгамовна. Влаштовуючи часті пиятики, він з друзями виходив на вулиці і розважався тим, що стріляв куди попало.
Політичний вплив Дієго був великим. В 1937 році знайома Дієго з паризького періоду Аніта Бреннер попросила його допомоги у делікатній справі – негайному політичному притулку Лєонові Троцькому. Рів’єра відразу звернувся до президента Мексіки Лазаро Карденас і отримав дозвіл. 9 січня Троцький з дружиною Наталією прибули до Мексіки. Є навіть фотографія, на якій Дієго, Лєон, Наталія і ще кілька людей йдуть по пристані.
Звичайно, Фріда, як митець з вразливою душею, не оминула Троцького. Кажуть, що ніхто не міг опиратися її чарам, якщо впав їй у око. Старий дурень до нестями закохався в Фріду. Згадують переживання Наталії Троцької, котра знала про походеньки чоловіка і не розуміла для чого 58 річному Лєонові ці гострі емоції. Очевидно, Троцький та Рів’єра відразу стали друзями. Але дружба через два роки закінчилася не з-за Фріди, а просто Дієго розумів комунізм, соціалізм, революцію –по-простому. Отже, Троцький оголосив, що розриває з ним стосунки, бо “не відчуває моральної солідарності” з анархічними ідеями Рів’єри.
Фріда на той час вже забула про Лєона. На прощання вона подарувала йому автопортрет (практично усі її роботи є автопортретами, які передають стан її емоцій протягом життя, це її феномен). Цікаво, що переважно на усіх своїх роботах вона малює себе в одязі з ознаками, котрі вказують на просте народне мексіканське походження. То квітчаста хустина, то сукня в народному стилі, то квіти у волоссі. Але цей автопортрет, подарований Троцькому, зображає зовсім іншу особу.
Тут Фріда виглядає, як великосвітська дама, в розкішній сукні, щось, як у дружини багатого плантатора. Вона тримає в руці аркуш паперу, на якому написала своєрідного прощального листа, з присвятою Троцькому. Цікаво, чи хотіла наостаток залишити в старого почуття жалю і роздратування, що він втратив таку жінку? І не просто жінку, а образ жінки з ненависного йому буржуазного класу? Навіть зображене оточення – білі завіси, рожевий світлий тон сукні, ціла світла і легка кольорова гама, на відміну від важкуватих кольорів у інших роботах, усе спрямоване проти “пролетаризації” зображеної особи. Чисто дворянка.
Пізніше Рів’єра ховався від поліції, коли сталіністи обстріляли квартиту Троцького. Власті вважали, що він має якесь до цього відношення через сварку. Але особливого значення цьому ніхто не надав. Видно, мексіканці були призвичаєні до стрілянини на вулицях, зрештою сам Дієго це робив у молодих роках. Також, мабуть, і сам Троцький не надав цьому особливого значення. Але стрілянина була невдалим замахом. Наступного разу Сталіну вдасться краще організувати убивство.
Спільне життя Фріди та Дієго в 1940 розвалилося. Вони розійшлися. Фріди постійно погіршувалося – вона мала з молодих років проблеми з хребтом. Цікаво порівняти автопортрети молодих років і пізніших. Перші гармонійні, в останніх усе розпадається. Ще раз разом Фріда та Дієго зустрілися в 1954 році на демонстрації проти втручання ЦРУ у скиненні президента Гватемали. Вона вже була у інвалідському візочку. Цього ж року вона й померла.
Цікавий штрих, на фотографії труну несуть молоді люди. Труна вкрита прапором з зображенням серпа і молота. Кажуть, що Дієго наполіг на цьому в останню хвилю, чим викликав скандал. У Фріди є одна робота, на якій зображені вожді світової революції, Сталіна серед них немає. Вожді виглядають пикатими, вгодованими, зовсім нереволюційними. Можливо, Фріда підсвідомо в їх образі скопіювала Дієго. Через рік Дієго приїхав з виставкою до СССР в Москву. Крім виставки пройшов там операцію, а також кобальтове опромінення. Видно, мав рак. Того ж року повернувся до Мексіки і через два роки, в 1957 році, помер від серцевого приступу маючи 71 рік.
Мене вразило, що роботи і Дієго, і Фріди вони самі назвали соціалістичним реалізмом. Можливо, через тематику вони вважали їх соціалістичними. Деякі є також в певній мірі реалістичними. Фрідині роботи є тим, що росіяни звуть “трогатєльними”. Цікаво, що Фріда під словом соціалізм розуміла зовсім інше, ніж ті, котрі жили при совку. Я не дивуюся, що соціалістичні ідеї, як їх розуміла Фріда, є так глибоко вкорінені в латиноамериканську культуру.
Виявляється, Фріда була з переконань комуністкою. Одружена зі знаменитим мексіканським художником Diego Riviera, що також був комуністом (правда його пізніше виключили з компартії через “погану компартійну поведінку”), вона усе життя мала як не комуністичні, то, принаймі, соціалістичні переконання.
Взагалі, її життя було неймовірно бурхливе, як і її чоловіка Рів’єри, що характерне для початку ХХ століття. Сам Рів’єра, набагато старший за Фріду, до одруження з нею перебував у шлюбних і не дуже шлюбних зв’язках з представницями російської еміграції в Парижі, де він навчався (скажімо, пані Бєлова, чи пані Воробйова) і по дорозі залишав дітей від цих зв’язків на ліво й на право, не дуже цим турбуючись.
Але крім позитивних романтичних емоцій, він набрався нових для нього комуністичних ідей, котрі залишилися з ним до кінця життя. Фріда, як виглядає, перебрала його переконання, що й не дивно, бачачи щоденне життя своїх мексіканських співгромадян. Для оточення було дивним, що Фріда захопилася Дієго, адже, як сказала її мати, він був затовстий і застарий для неї. Справді, на фотографіях Дієго виглядає дядьком зі звисаючим щоками та животом поряд з тендітною Фрідою.
Проте, її захоплювали його роботи, як і його її. Справді, вони неймовірно естетичні. Совковським властям імпонували комуністичні переконання Дієго, тому в совку навіть друкували деякі репродукції його картин.
Фріда сама мала повно коханців і коханок. Щодо коханок, то Дієго це не шкодило, але коханців він сприймав інакше. Було помічено одного разу, як він з гнався з револьвером в руці за Isamu Noguchi, американським скульптором, японського походження. Той врятувався тим, що видерся на дерево. Кажуть, що подібні сцени ревнощів Рів’єра влаштовував лише про людське око, як і належить справжньому мексіканському cabaliero, що потребує хоч час від часу знайти застосування своїм pistoletos.
Взагалі натура Дієго була невгамовна. Влаштовуючи часті пиятики, він з друзями виходив на вулиці і розважався тим, що стріляв куди попало.
Політичний вплив Дієго був великим. В 1937 році знайома Дієго з паризького періоду Аніта Бреннер попросила його допомоги у делікатній справі – негайному політичному притулку Лєонові Троцькому. Рів’єра відразу звернувся до президента Мексіки Лазаро Карденас і отримав дозвіл. 9 січня Троцький з дружиною Наталією прибули до Мексіки. Є навіть фотографія, на якій Дієго, Лєон, Наталія і ще кілька людей йдуть по пристані.
Звичайно, Фріда, як митець з вразливою душею, не оминула Троцького. Кажуть, що ніхто не міг опиратися її чарам, якщо впав їй у око. Старий дурень до нестями закохався в Фріду. Згадують переживання Наталії Троцької, котра знала про походеньки чоловіка і не розуміла для чого 58 річному Лєонові ці гострі емоції. Очевидно, Троцький та Рів’єра відразу стали друзями. Але дружба через два роки закінчилася не з-за Фріди, а просто Дієго розумів комунізм, соціалізм, революцію –по-простому. Отже, Троцький оголосив, що розриває з ним стосунки, бо “не відчуває моральної солідарності” з анархічними ідеями Рів’єри.
Фріда на той час вже забула про Лєона. На прощання вона подарувала йому автопортрет (практично усі її роботи є автопортретами, які передають стан її емоцій протягом життя, це її феномен). Цікаво, що переважно на усіх своїх роботах вона малює себе в одязі з ознаками, котрі вказують на просте народне мексіканське походження. То квітчаста хустина, то сукня в народному стилі, то квіти у волоссі. Але цей автопортрет, подарований Троцькому, зображає зовсім іншу особу.
Тут Фріда виглядає, як великосвітська дама, в розкішній сукні, щось, як у дружини багатого плантатора. Вона тримає в руці аркуш паперу, на якому написала своєрідного прощального листа, з присвятою Троцькому. Цікаво, чи хотіла наостаток залишити в старого почуття жалю і роздратування, що він втратив таку жінку? І не просто жінку, а образ жінки з ненависного йому буржуазного класу? Навіть зображене оточення – білі завіси, рожевий світлий тон сукні, ціла світла і легка кольорова гама, на відміну від важкуватих кольорів у інших роботах, усе спрямоване проти “пролетаризації” зображеної особи. Чисто дворянка.
Пізніше Рів’єра ховався від поліції, коли сталіністи обстріляли квартиту Троцького. Власті вважали, що він має якесь до цього відношення через сварку. Але особливого значення цьому ніхто не надав. Видно, мексіканці були призвичаєні до стрілянини на вулицях, зрештою сам Дієго це робив у молодих роках. Також, мабуть, і сам Троцький не надав цьому особливого значення. Але стрілянина була невдалим замахом. Наступного разу Сталіну вдасться краще організувати убивство.
Спільне життя Фріди та Дієго в 1940 розвалилося. Вони розійшлися. Фріди постійно погіршувалося – вона мала з молодих років проблеми з хребтом. Цікаво порівняти автопортрети молодих років і пізніших. Перші гармонійні, в останніх усе розпадається. Ще раз разом Фріда та Дієго зустрілися в 1954 році на демонстрації проти втручання ЦРУ у скиненні президента Гватемали. Вона вже була у інвалідському візочку. Цього ж року вона й померла.
Цікавий штрих, на фотографії труну несуть молоді люди. Труна вкрита прапором з зображенням серпа і молота. Кажуть, що Дієго наполіг на цьому в останню хвилю, чим викликав скандал. У Фріди є одна робота, на якій зображені вожді світової революції, Сталіна серед них немає. Вожді виглядають пикатими, вгодованими, зовсім нереволюційними. Можливо, Фріда підсвідомо в їх образі скопіювала Дієго. Через рік Дієго приїхав з виставкою до СССР в Москву. Крім виставки пройшов там операцію, а також кобальтове опромінення. Видно, мав рак. Того ж року повернувся до Мексіки і через два роки, в 1957 році, помер від серцевого приступу маючи 71 рік.
Мене вразило, що роботи і Дієго, і Фріди вони самі назвали соціалістичним реалізмом. Можливо, через тематику вони вважали їх соціалістичними. Деякі є також в певній мірі реалістичними. Фрідині роботи є тим, що росіяни звуть “трогатєльними”. Цікаво, що Фріда під словом соціалізм розуміла зовсім інше, ніж ті, котрі жили при совку. Я не дивуюся, що соціалістичні ідеї, як їх розуміла Фріда, є так глибоко вкорінені в латиноамериканську культуру.
Відповіді
2004.09.07 | komnatnyi
Re: дещо про Фріду
Дієго Рів'єра - це те саме, що Фенімор Купрін або Еміль Золь. Весь світ знає славетного художника Дієго Ріверу (Diego Rivera). See www.diegorivera.com/. Тримайте рівень українського інтелектуала. Не виставляйте себе на посміховисько.2004.09.07 | юрко
???
komnatnyi пише:> Дієго Рів'єра - це те саме, що Фенімор Купрін або Еміль Золь. Весь світ знає славетного художника Дієго Ріверу (Diego Rivera). See www.diegorivera.com/. Тримайте рівень українського інтелектуала. Не виставляйте себе на посміховисько.
ображатися за Дієго Рів'єру не треба. Весь світ знає, що Рів'єра був анархістом з комуністичними поглядами. Також, весь світ знає про походеньки Рів'єри з жінками. Це усе, до речі, не заперечує і не знецінює його творчість. На Культурі вже були дискусії, що приватне життя митців та їх творчіть є дві зовсім різні речі. Тому, що Amedeo Modigliani був наркоманом, зловживав абсинтом що й вкоротило йому життя в 36 років не знецінює його картин. Те ж стосується й Toulouse-Lautrec, котрий був алкоголіком і хворів на сифіліс. Усі живі люди. Соромливо замовчувати певні речі і робити собі непорочного ідола є характерне для інтелектуалів совковської доби. Подорослішайте.
2004.09.07 | komnatnyi
Re: ???
Цього художника звали не Рів'єра, а Рівера. Див. хоча б http://www.oval.ru/enc/61009.html. Чи це якийсь інший художник? По змісту ніяких претензій як раз нема.Розумієш, друже, читаєш ти щось про Олександра Семеновича Пушкіна або про Олександра Сергійовича Кушкіна і хочеш знати, чи це той самий і лише в прізвищі помилка, а чи таки якийсь невідомий тобі Кушкін. Якщо людина б написала, що цей Кушкін був автором як п'єси "Євгеній Онєгін" так і опери тієї ж назви або що він загинув від рук німецько-фвшистських загарбників, тоді все ясно і до автора ніяких питань. А то якраз за змістом все толково, факти біографії збігаються.
Одна дівчинка якось по українському Радіо Свобода щось розказувала про військовий блок Атланта (насправді Антанта). Знайомі українофоби дуже сміялися.
Як сказав би Жванецький, "тщательней надо". Ось і все. Не ображайтесь. Bye.
2004.09.07 | юрко
Re: ???
воно, звичайно, переконливо подати лінк на російський сайт. по-російськи в "Ривера" буква "е" звучить українською "є". Якби росіяни хотіли написати "Рівера", то написали б "Ривэра". Але то так, до слова. До речі, пишуть і так і так. І Rivera і Riviera. В різних текстах по-різному.Ось наприклад "Kulturnasjonen Mexico Ekteparet Diego Riviera og Frida Kahlo er kanskje det fremste eksempelet på dette. Diego Riviera var en av Mexicos ledende kunstnere og intellektuelle gjennom mange tiår frem til sin død i 1957."
Але початкова репліка ніби була не про написання прізвища, а про те, як я смів опаскудити генія світової культури.
2004.09.08 | RIO
Re: дещо про Фріду
Насправді, великого мексиканського мураліста звали Дієґо Рівера (не Рів"єра - Diego Rivera). Імена троцкіста - Рівери й сталініста - Сікейроса знамениті в аванґардному муральному мистецтві. Парадокс в тому, що в житті вони стали запеклими ідеологічними ворогами. Сікейрос очолював ґрупу, що намагалася вбити Льва (чому Леона?) Троцького, тоді як Рівера обороняв його.2004.09.08 | RIO
Re: дещо про Фріду
І ще раз скажу, бо перед цим не побачив ваших реплік: безумовно, Rivera - правильне написання. Будь-які сайти, що подають інакше помиляються. Як це пояснити? Ім"я Рівери настільки відоме для кожного мексиканця... Це все одно, що для українця прочитати перебріхану версію прізвища Шевченка. No offence, mate!:))2004.09.08 | юрко
Re: дещо про Фріду
RIO пише:> І ще раз скажу, бо перед цим не побачив ваших реплік: безумовно, Rivera - правильне написання. Будь-які сайти, що подають інакше помиляються. Як це пояснити? Ім"я Рівери настільки відоме для кожного мексиканця... Це все одно, що для українця прочитати перебріхану версію прізвища Шевченка. No offence, mate!:))
не знаю. Ось навіть, як бачите, ім'я Троцького, якого звете Львом, пишуть Леон (Leon). Це написання було не на сайті, а в книзі. Мабуть, з тої самої причини, чому в Україні пишуть Фрейд, хоч на Заході знають його, як Фройд.
2004.09.08 | RIO
Re: дещо про Фріду
З Троцьким якраз все ясно. Його називають так на Заході, бо на початку минулого сторіччя була традиція перекладати перше ім"я росіян. Наприклад, Толстой відомий як Leo Tolstoy.Навіщо бути таким упертим?:)) Ось - мексиканський сайт, наприклад.
http://www.spin.com.mx/ilustrado/murales/drivera.html
Повір, я був у Мехіко й маю купу мексиканських знайомих. Нинішній предмет обговорення - це аксіома, тож далі сперечатися нема сенсу.
2004.09.08 | юрко
ок (-)
2004.09.08 | Безробітний
Re: дещо про Фріду
Дійсно, справжнє ім"я митця - Дієго Рівера. Тільки так воно вимовляється у Мексиці.До речі, на могилі Троцького у Койоакані(на півдні Мехіко)написано ім"я Leon.
На жаль, у дописі шановного пана Юрка намагання випрати білизну двох визначних художників переважає над знанням теми. Мабуть, тільки через те, що і Diego Rivera i Frida Kahlo були соціалістами.
Чого варті, наприклад, "cabaliero", "pistoletоs" та "проблеми з хребтом". Насправді, треба писати "caballero", "pistolas".
"Проблеми з хребтом" у Фріди почались після того, як її збило авто.
2004.09.08 | юрко
Re: дещо про Фріду
ага, саме тому, що соціалісти. Мене завжди вражало, як людина може бути великим митцем і одночасно комуністом чи соціалістом. Правда, були добрі митці, члени націонал-соціалістичної партії в часи Гітлера, навіть Гітлер сам намалював в час своєї молодості у Відні деякі цілком пристойні акварелі. Цікаво, як би діяв Дієго чи Фріда, якби отримали таку політичну владу, як Гітлер? Може маєте, якісь теорії щодо цього?А, як ми дуже вже хочемо вразити один одного знаннями, то по-перше, Фріду не авто збило, а під час аварії їй в живіт встромився кусень металевого перила. І, по-друге, проблеми з хребтом вона таки мала з дитинства, бо одна ніжка в неї була коротша, що нерівномірно розподілювало вагу тіла на хребет. Звичайно, аварія той хребет не вилікувала.
... los medios de comunicacion que manipularon el golpe de estado (aun recuerdo "los supuestos pistoletos chavistas" que disparaban a los "manifestantes" y los ... - цікаво, звідки вони взяли саме таке написання слова?
caballero справді я помилково написав як cabaliero.
А хіба написання слв настільки важливо, що аж варто із-за цього починати дискусію? Чи будемо шукати на Майдані скільки разів навіть українські слова пишуться з помилками. Але, тоді яке це відношення має до теми написаного. Ось я скажу, що у Вас ніс кривий, а мав би бути прямий. Як далеко ми зайдемо у такій дискусії?
2004.09.08 | Безробітний
Re: дещо про Фріду
Шановний пан ЮркоВідповім на запитання.
юрко пише:
> ага, саме тому, що соціалісти. Мене завжди вражало, як людина може бути великим митцем і одночасно комуністом чи соціалістом. Правда, були добрі митці, члени націонал-соціалістичної партії в часи Гітлера, навіть Гітлер сам намалював в час своєї молодості у Відні деякі цілком пристойні акварелі. Цікаво, як би діяв Дієго чи Фріда, якби отримали таку політичну владу, як Гітлер? Може маєте, якісь теорії щодо цього?
А що тут дивного? Хіба люди з комуністичним світоглядом не можуть бути великими митцями? Колись вважалось, що негри не можуть нічого зробити в науці, наприклад. То є лише забобонами.
Процитую великого митця-комуніста-
"Я делаю картину ради [самой] картины. Я рисую предметы такими, какие они есть. ... Я не думаю, что пытаюсь передать какой-либо определенный смысл. В моих картинах нет предумышленной пропаганды... Я коммунист и моя живопись — коммунистическая живопись... Но если бы я был сапожником- монархистом, коммунистом или еще кем-нибудь, я вовсе не обязательно тачал ботинки на особый манер с тем, чтобы показать свои политические симпатии.(Раblо Picasso, "Conversation on Gernica as Recorded by Jerome Seckler," 1945, Theories of Modern Art, c. 489)."
>
> А, як ми дуже вже хочемо вразити один одного знаннями, то по-перше, Фріду не авто збило, а під час аварії їй в живіт встромився кусень металевого перила. І, по-друге, проблеми з хребтом вона таки мала з дитинства, бо одна ніжка в неї була коротша, що нерівномірно розподілювало вагу тіла на хребет. Звичайно, аварія той хребет не вилікувала.
>
Добре, наведу деякі факти.
At age 6, Frida was stricken with polio, which caused her right leg to appear much thinner than the other. It was to remain that way permanently.
On September 17, 1925, at about age 18, Frida Kahlo was involved in a serious bus accident which left her with a broken spinal column, a broken collarbone, broken ribs, a broken pelvis, and 11 fractures in her right leg. In addition her right foot was dislocated and crushed, and her shoulder was out of joint. For a month, Frida was forced to stay flat on her back, encased in a plaster cast and enclosed in a boxlike structure.
(http://members.aol.com/fridanet/fridabio.htm)
Виходить, що хребта було пошкоджено саме внаслідок аварії. "Збило авто"- то є неправдою, погоджуюсь з Вами. Тут мені соромно, бо те місце, де трапилась аварія знаходиться за 20 хвилин ходи від мене.
> ... los medios de comunicacion que manipularon el golpe de estado (aun recuerdo "los supuestos pistoletos chavistas" que disparaban a los "manifestantes" y los ... - цікаво, звідки вони взяли саме таке написання слова?
>
Таке написання слова є помилковим. Тут маються на увазі "los pistoleros chavistas". Якщо не довіряєте, спробуйте обидва словосполучення в Гуглі. Доречі, las pistolas- пістолети, los pistoleros - озброєні люди. "los pistoleros chavistas"- маються на увазі озброєні прибічники Уго Чавеса. Взагалі, слово pistolero має негативний відтінок. Так у Мексиці називають охоронців в мафії та у наркобаронів.
> caballero справді я помилково написав як cabaliero.
>
> А хіба написання слв настільки важливо, що аж варто із-за цього починати дискусію? Чи будемо шукати на Майдані скільки разів навіть українські слова пишуться з помилками. Але, тоді яке це відношення має до теми написаного. Ось я скажу, що у Вас ніс кривий, а мав би бути прямий. Як далеко ми зайдемо у такій дискусії?
Погоджуюсь з Вами, не так важливо. Справа в іншому. Рівера, Фріда Кало та Сікейрос є визначними діячами мексиканської та світової культури. Тому й відноситись до них треба належним чином, з пошаною.
Протилежне призводить до "Вурдалака Тараса Шевченка". Вибачте, але Ваш заглавний допис по суті є "Вурдалаком ..." a la mexicana.
2004.09.08 | RIO
Re: дещо про Фріду
El Pistolero - це, до речі, ще й прізвисько арґентинського гравця Роберто Нанні, що грає за Динамо Київ.2004.09.08 | юрко
Re: дещо про Фріду
Безробітний пише:> Справа в іншому. Рівера, Фріда Кало та Сікейрос є визначними діячами мексиканської та світової культури. Тому й відноситись до них треба належним чином, з пошаною.
> Протилежне призводить до "Вурдалака Тараса Шевченка". Вибачте, але Ваш заглавний допис по суті є "Вурдалаком ..." a la mexicana.
якраз з цим не згоден, тобто, згоден, що треба відноситися до їх творчості з пошаною, але не до їх переконань. В цьому ж контексті таку саму відповідь маю і Георгію щодо Винниченка. Відношення до переконань є питання суб'єктивне.
Не знаю, щодо вурдалаки, не читав, але розумію так, що автор вурдалаки намагався переконати читачів, що раз митець пияк, то й творчість його дрантя. Це є нонсенс. Інша справа, що я переконаний, особисте життя митця обов'язково відображається у їх творчості. І якість творчості від того гіршою не стає. Але, інакше виходить в совковому стилі - вихолощений ідеал, який подається суспільству, геніальний митець мусить бути зразком у житті, а якщо ж в його особистому житті є щось негативне, то це вже не ідеал і творчіть його ніщо.
Я такого не казав про "наших" мексіканців, але, з іншого боку, не бачу, яким чином знання про подробиці життя людей може спаскудити відношення до їх творчості. З моменту створення твору, він стає окремою "істотою", не пов'язаною з самим творцем. Деталі з особистого життя Фріди і Дієго я не вигадав. Вони були і обов'язковим чином впливали на те, що і як вони малювали. Не було б роману Фріди з Троцьким, не було б її чергового автопортрету. Тобто, знання деталей з життя, які б вони не були, дає можливість краще зрозуміти, як це було відтворено у творі. Можливо, вони псують ідеальний образ митця у читача, але тут уже нічого не поробиш.
2004.09.08 | Георгій
Re: дещо про Фріду
юрко пише:>Мене завжди вражало, як людина може бути великим митцем і одночасно комуністом чи соціалістом. Правда, були добрі митці, члени націонал-соціалістичної партії в часи Гітлера, навіть Гітлер сам намалював в час своєї молодості у Відні деякі цілком пристойні акварелі.
(ГП) мене теж дивує це, але факти свідчать, що не так вже й мало видатних митців мали і мають дуже "ліві" переконання. Володимир Маяковський, наприклад, був дуже щирим "ліваком" (хоча ніколи формально не належав ні до якої партії). Так само Володимир Винниченко.
2004.09.08 | RIO
Re: дещо про Фріду
Нічого дивного: всі ті люди - ідеалісти, що нічого спільного з совою не мали і в усе це вірили. Серед них багато латино-американців (згадати лише Пабло Неруду й Жоржі Амаду). А з великих французьких письменників мало не щодругий або соціаліст, або комуніст. Всі вони думали, що репресії в сові це - вигадки західної буржуазії. Ну а латино-американська бідність могла будь з кого борця за соціальну справедливість зробити...