Дон Кіхот українського Дикого поля
10/24/2004 | Вячеслав Хаврусь
Дещо додав та поправив у моєму матеріалі, встановленому на Майдані : http://maidan.org.ua/static/news/1098618569.html
“Дон Кіхот українського Дикого поля”, - саме таке враження складається після знайомства з Федором Миколайовичем Плотніром, жителем селища Нова Прага, що в Олександрійському районі на Кіровоградщині. Не маючи спеціальної освіти, Федір Миколайович власним коштом і за покликом серця шукає подробиці історії рідного краю. Його краєзнавчим знахідкам місцевості, що раніше належала до Дикого поля, може позаздрити будь-який професійний історик.
Народився він в 1918 році тут же, в Новій Празі. Ще з дитинства його цікавили “дела давно минувших дней, преданья старины глубокой”. Як підріс, почав збирати краєзнавчі матеріали. Потім була друга світова війна, полон, концтабори Бухенвальду, репатріація і фільтрація, а через це - пожиттєве відношення як до людини другого сорту. Відмовляючи собі в найнеобхіднішому, Федір Миколайович почав збирати бібліотеку і матеріали з історії, відвідувати музеї та давні архіви, знайомитися з цікавими людьми. Зараз його домашня бібліотека насправді є невеликим краєзнавчим музеєм і водночас гордістю автора.
Мало хто знає про Семена Климовського, ідейного попередника Григорія Сковороди. Семен Климовський жив у 18-му столітті, відомий своїми листами до Петра І щодо “правдивого” відношення до підданих. Також його вважають автором широко відомої у нас і у всьому світі пісні “Їхав козак за Дунай”. Про це в своїй книжці “Козак, філософ, поет” написав Григорій Нудьга (про цю книжку див. також в кінці наступного повідомлення: http://www.library.kr.ua/novini/new_books20030331.html). Однак, його знахідки були б неповними, якби не Федір Плотнір, який знайшов в архівах місце зниклого нині хутора Припутні, що поруч з Новою Прагою. Більше того, оскільки перше видання згаданої книжки вийшло дуже обмеженим накладом, Федір Плотнір став її спонсором, завдяки чому світ побачило друге видання. На свято Покрови минулого року (14 жовтня 2003 року) на місці хутора Припутні за підтримки блоку Віктора Ющенка встановлений пам’ятний знак.
Захопленням краєзнавця є доля видатного земляка О.З.Попельницького (1850-1929), великого бібліофіла та дослідника матеріалів селянської реформи 1861 року. Він жив ідеєю створення Народного Дому в Новій Празі, але революційне лихоліття завадило цьому. В 1929 році його книжкове зібрання було передано тодішній Всенародній бібліотеці, а нині Центральній Науковій бібліотеці НАН України.
Багато матеріалів Федір Миколайович знайшов та впорядкував про іншого земляка – Григорія Честахівського, друга Тараса Шевченка. Саме йому належить рішення про перепоховання поета на Чернечій горі в Каневі, він же написав Шевченківську ікону (детальніше див. напр. тут: http://www.orthodox.org.ua/page-919.html).
Справою рук і душі Федора Миколайовича стало знайдення “Бабиного яру” Нової Праги, де в роки війни розстрілювали людей. За його ініціативи та його коштом там встановлений пам’ятник загиблим новопражцям.
Наведений перелік справ і знахідок Ф.М.Плотніра є надто неповним. Щоб дізнатися більше, необхідно прочитати видані ним за власний кошт книжки “Петриківські бувальщини” (2000), “Новопразький літопис” (2002) та “Наші земляки” (2003), а також згадану вище книгу Г.Нудьги “Козак, філософ, поет” (до речі діяльність Г.Нудьги є окремою і досить важливою темою, яка потребує також свого висвітлення). В книзі “Наші земляки” згадується про встановлення за підтримки “Нашої України” пам’ятного знаку поблизу села Припутні, через що її автор має неприємності від місцевої влади. Щоб ознайомитися з книгами, одержати адресу Ф.М.Плотніра, просимо звертатися до автора цього матеріалу Вячеслава Хавруся на електронну адресу vhavrus (at) yahoo.com Без нашої підтримки та поширення історичних знахідок Федора Миколайовича Плотніра Центральноукраїнський регіон знов перетвориться на колишнє “дике поле”, економічну, інтелектуальну та культурну пустку. Роки йдуть. І слово за нами, друзі!
У фотоархіві розміщена фотографія Ф.Плотніра: http://maidan.org.ua/n/foto/1098618311
“Дон Кіхот українського Дикого поля”, - саме таке враження складається після знайомства з Федором Миколайовичем Плотніром, жителем селища Нова Прага, що в Олександрійському районі на Кіровоградщині. Не маючи спеціальної освіти, Федір Миколайович власним коштом і за покликом серця шукає подробиці історії рідного краю. Його краєзнавчим знахідкам місцевості, що раніше належала до Дикого поля, може позаздрити будь-який професійний історик.
Народився він в 1918 році тут же, в Новій Празі. Ще з дитинства його цікавили “дела давно минувших дней, преданья старины глубокой”. Як підріс, почав збирати краєзнавчі матеріали. Потім була друга світова війна, полон, концтабори Бухенвальду, репатріація і фільтрація, а через це - пожиттєве відношення як до людини другого сорту. Відмовляючи собі в найнеобхіднішому, Федір Миколайович почав збирати бібліотеку і матеріали з історії, відвідувати музеї та давні архіви, знайомитися з цікавими людьми. Зараз його домашня бібліотека насправді є невеликим краєзнавчим музеєм і водночас гордістю автора.
Мало хто знає про Семена Климовського, ідейного попередника Григорія Сковороди. Семен Климовський жив у 18-му столітті, відомий своїми листами до Петра І щодо “правдивого” відношення до підданих. Також його вважають автором широко відомої у нас і у всьому світі пісні “Їхав козак за Дунай”. Про це в своїй книжці “Козак, філософ, поет” написав Григорій Нудьга (про цю книжку див. також в кінці наступного повідомлення: http://www.library.kr.ua/novini/new_books20030331.html). Однак, його знахідки були б неповними, якби не Федір Плотнір, який знайшов в архівах місце зниклого нині хутора Припутні, що поруч з Новою Прагою. Більше того, оскільки перше видання згаданої книжки вийшло дуже обмеженим накладом, Федір Плотнір став її спонсором, завдяки чому світ побачило друге видання. На свято Покрови минулого року (14 жовтня 2003 року) на місці хутора Припутні за підтримки блоку Віктора Ющенка встановлений пам’ятний знак.
Захопленням краєзнавця є доля видатного земляка О.З.Попельницького (1850-1929), великого бібліофіла та дослідника матеріалів селянської реформи 1861 року. Він жив ідеєю створення Народного Дому в Новій Празі, але революційне лихоліття завадило цьому. В 1929 році його книжкове зібрання було передано тодішній Всенародній бібліотеці, а нині Центральній Науковій бібліотеці НАН України.
Багато матеріалів Федір Миколайович знайшов та впорядкував про іншого земляка – Григорія Честахівського, друга Тараса Шевченка. Саме йому належить рішення про перепоховання поета на Чернечій горі в Каневі, він же написав Шевченківську ікону (детальніше див. напр. тут: http://www.orthodox.org.ua/page-919.html).
Справою рук і душі Федора Миколайовича стало знайдення “Бабиного яру” Нової Праги, де в роки війни розстрілювали людей. За його ініціативи та його коштом там встановлений пам’ятник загиблим новопражцям.
Наведений перелік справ і знахідок Ф.М.Плотніра є надто неповним. Щоб дізнатися більше, необхідно прочитати видані ним за власний кошт книжки “Петриківські бувальщини” (2000), “Новопразький літопис” (2002) та “Наші земляки” (2003), а також згадану вище книгу Г.Нудьги “Козак, філософ, поет” (до речі діяльність Г.Нудьги є окремою і досить важливою темою, яка потребує також свого висвітлення). В книзі “Наші земляки” згадується про встановлення за підтримки “Нашої України” пам’ятного знаку поблизу села Припутні, через що її автор має неприємності від місцевої влади. Щоб ознайомитися з книгами, одержати адресу Ф.М.Плотніра, просимо звертатися до автора цього матеріалу Вячеслава Хавруся на електронну адресу vhavrus (at) yahoo.com Без нашої підтримки та поширення історичних знахідок Федора Миколайовича Плотніра Центральноукраїнський регіон знов перетвориться на колишнє “дике поле”, економічну, інтелектуальну та культурну пустку. Роки йдуть. І слово за нами, друзі!
У фотоархіві розміщена фотографія Ф.Плотніра: http://maidan.org.ua/n/foto/1098618311