Концерт 20.01.05. Блиск і злидні Львівської опери.
01/21/2005 | Sean
1. Блиск.
Власне концерт. Мандри і Марія Бурмака. Марія Бурмака і Мандри. Фома і Бурмака варті одне одного і створені одне для одного
. Ну, ви розумієте, про що я кажу ((с)С.Жадан “Депеш Мод”). Про творчість. Про музику. За повної відмінности стилей – повна співзвучність. Спів-звучність. Щирість, справжність. Клас! Чи давно ви чули “подвійних” концертів, де перший учасник не розігрівав би залу перед другим, або другий не загубився після драйву першого? Якщо давно, то ви не були вчора в Львівській опері. Кажу – консенсус (до речі, навіть в унісон поплутали по одному рядку у піснях 
– Фома у “Не спи” в місці, де за канонічною версією, що лунала на Майдані, має бути “то дивляться пильно з небес”, заспівав “то дивляться з темних небес”, а Бурмака у “Коли б ми плакати могли...” видала рядок “...якого б ката розп'яли” там, де мало б бути “які б хрести ми понесли”). Щось я, втім, стаю в біса нудним .
Мандри одразу поставили залу на вуха своїм, гм, лірично-шальоним етнопанком.
Вони видали везувій драйву під енергійне підспівування зали - і старі гіти і аж 7 чи 8 нових пісень (не сподобалася мені якась одна), з чого я зрозумів, що матеріялу для нового альбому – греблю гати. За “Не спи” Фома отримав тривалу овацію, а від мене – вимахування помаранчевим шаликом у кращих традиціях. Ще одну овацію – наприкінці виступу. Він казав, що виступати тут було його мрією і я його розумію – атмосфера, звичайно, ще та. Класна атмосфера.
(цікаве, хоча і не нове, інвертю Фоми тут - http://www.kasha.com.ua/?id=73)
Бурмака відтак, вийшла після потоплого в аплодисментах Фоми і виглядало, що їй буде непросто. Вона практично заспівала зміст своєї поки що останньої збірки “Ми йдемо!”. Напочатку вона помітно хвилювалася, випадково відхвутболила пляшечку з мінералкою і зламала гітару (брешу, гітара сама зламалася). Але потім вона на час загнала за куліси групу і взяла гітару....Ну, ви розумієте, про шо я кажу ((с)С.Жадан, “Депеш Мод”), - смаки, вони звичайно, теє...різні і щось комусь може подобатися, а шось томусь – ні. Але Бурмака з гітарою.... Це супер і дискусії тут (коли йдеться про “Коли б ми плакати могли...”, “Ой, не квітні, весно...”, “Ангел-охоронець” (у контексті присвячено Ющу і дуже доречно присвячено), “Місто ангелів”, “Нехай” тощо) зайві . На моє глибоке яко Маріанський жолоб 100%-ве ІМХО. Я не рахував овації, бо заморився б. Зала хвилин 5 (п'ять) скандувала хто “Марія”, хто “Марічка”.
(цікаве і нове інвертю Бурмаки тут - http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/01/20/1848/)
Висновки. По-перше, суперово. І по-друге теж. По-третє – люблю. Ну, ви розумієте, про що я кажу ((с) С.Жадан...). Зокрема про те, що “знай наших!”. Класно,коли класно і до того ж правдиво (sic!) помаранчеве.
2. Злидні або галімість оперного адмінресурсу.
З чого починається опера? Ні, ні з того, про що можливо хтось хрестоматийно подумав. І навіть не з бару, хоча остання дещиця важить. Опера починається властиво з дверей. І тому я можу виправдати, наприклад, ніяку організацію роботи того ж бару, де у перерву на сто чоловік бажаючих посилити культурне задоволення за довгою стійкою метушаться лише два працівники (ну, не вистачає грошей на збільшення персоналу). Можу пояснити, наприклад, доволі цікавий хід – платність, перепрошую, туалету (див.вище – ну не вистачає грошей. Можливо, якийсь меценат зайвий раз зайде, врешті). Але я не можу пояснити, якого дідька на концерт, оголошений на 18.00, людей починають пропускати до Опери десь так у 18.10, змушуючи до того (без усяких пояснень!) або мерзнути на вулиці (не травень місяць наче, нє?) або товктися у крихітному передбаннику біля кас, наступаючи одне одному на помаранчеві краватки. Я оце третій раз був у Львівській опері на цікавих мені концертах, і всі три рази (два інші випадки – минулорічні концерти Чубая та Пікардійської Терції) зтикався з таким явищем. Тю, дорога адміністраціє. Тю.
Власне концерт. Мандри і Марія Бурмака. Марія Бурмака і Мандри. Фома і Бурмака варті одне одного і створені одне для одного
. Ну, ви розумієте, про що я кажу ((с)С.Жадан “Депеш Мод”). Про творчість. Про музику. За повної відмінности стилей – повна співзвучність. Спів-звучність. Щирість, справжність. Клас! Чи давно ви чули “подвійних” концертів, де перший учасник не розігрівав би залу перед другим, або другий не загубився після драйву першого? Якщо давно, то ви не були вчора в Львівській опері. Кажу – консенсус (до речі, навіть в унісон поплутали по одному рядку у піснях – Фома у “Не спи” в місці, де за канонічною версією, що лунала на Майдані, має бути “то дивляться пильно з небес”, заспівав “то дивляться з темних небес”, а Бурмака у “Коли б ми плакати могли...” видала рядок “...якого б ката розп'яли” там, де мало б бути “які б хрести ми понесли”). Щось я, втім, стаю в біса нудним .Мандри одразу поставили залу на вуха своїм, гм, лірично-шальоним етнопанком.
Вони видали везувій драйву під енергійне підспівування зали - і старі гіти і аж 7 чи 8 нових пісень (не сподобалася мені якась одна), з чого я зрозумів, що матеріялу для нового альбому – греблю гати. За “Не спи” Фома отримав тривалу овацію, а від мене – вимахування помаранчевим шаликом у кращих традиціях. Ще одну овацію – наприкінці виступу. Він казав, що виступати тут було його мрією і я його розумію – атмосфера, звичайно, ще та. Класна атмосфера.(цікаве, хоча і не нове, інвертю Фоми тут - http://www.kasha.com.ua/?id=73)
Бурмака відтак, вийшла після потоплого в аплодисментах Фоми і виглядало, що їй буде непросто. Вона практично заспівала зміст своєї поки що останньої збірки “Ми йдемо!”. Напочатку вона помітно хвилювалася, випадково відхвутболила пляшечку з мінералкою і зламала гітару (брешу, гітара сама зламалася). Але потім вона на час загнала за куліси групу і взяла гітару....Ну, ви розумієте, про шо я кажу ((с)С.Жадан, “Депеш Мод”), - смаки, вони звичайно, теє...різні і щось комусь може подобатися, а шось томусь – ні. Але Бурмака з гітарою.... Це супер і дискусії тут (коли йдеться про “Коли б ми плакати могли...”, “Ой, не квітні, весно...”, “Ангел-охоронець” (у контексті присвячено Ющу і дуже доречно присвячено), “Місто ангелів”, “Нехай” тощо) зайві
. На моє глибоке яко Маріанський жолоб 100%-ве ІМХО. Я не рахував овації, бо заморився б. Зала хвилин 5 (п'ять) скандувала хто “Марія”, хто “Марічка”. (цікаве і нове інвертю Бурмаки тут - http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/01/20/1848/)
Висновки. По-перше, суперово. І по-друге теж. По-третє – люблю. Ну, ви розумієте, про що я кажу ((с) С.Жадан...). Зокрема про те, що “знай наших!”. Класно,коли класно і до того ж правдиво (sic!) помаранчеве.
2. Злидні або галімість оперного адмінресурсу.
З чого починається опера? Ні, ні з того, про що можливо хтось хрестоматийно подумав. І навіть не з бару, хоча остання дещиця важить. Опера починається властиво з дверей. І тому я можу виправдати, наприклад, ніяку організацію роботи того ж бару, де у перерву на сто чоловік бажаючих посилити культурне задоволення за довгою стійкою метушаться лише два працівники (ну, не вистачає грошей на збільшення персоналу). Можу пояснити, наприклад, доволі цікавий хід – платність, перепрошую, туалету (див.вище – ну не вистачає грошей. Можливо, якийсь меценат зайвий раз зайде, врешті). Але я не можу пояснити, якого дідька на концерт, оголошений на 18.00, людей починають пропускати до Опери десь так у 18.10, змушуючи до того (без усяких пояснень!) або мерзнути на вулиці (не травень місяць наче, нє?) або товктися у крихітному передбаннику біля кас, наступаючи одне одному на помаранчеві краватки. Я оце третій раз був у Львівській опері на цікавих мені концертах, і всі три рази (два інші випадки – минулорічні концерти Чубая та Пікардійської Терції) зтикався з таким явищем. Тю, дорога адміністраціє. Тю.