04/07/2005 | Sean

На презентації українського перекладу книжки Паоло Коельо "Заїр" у клюбі "44" його (Коельо) "виступанти" переважно намагалися "опустити", що вдавалося з перемінним успіхом та різним рівнем обгрунтованости і дотепности.

Допоки я натхненно жував халявну канапку (незлецька річ: шматочок чорного хліба, перемілене сало з часником і приблизно 1/15 солоного огірка), Андрій Курков встиг назвати книжки заокеанського метра "Гарі Потером" для дорослих і пояснити невтаємниченим, що на пана Паоло "орієнтуються як на Горького", але Горький – то була, мовляв, чоловіча проза (чоловіки, як вам це?), а нещасний Коельо – проза суто жіноча. Тому, пояснив пан Андрій, головний конкурент Коельо – це не інші письменники, а католицька цервка, з-під впливу якої він уводить осіб жіночої національности. "Любов і легка філософія – оце і весь Коельо". Резюмував пан Курков тим, що читання Коельо має корисно відбиватися на стані людей, не впевнених у собі. Позаяк я не відчував у собі ніяких змін після прочитання того ж "Алхіміка", залишається щасливо констатутвати, що прийом у знаного психолога Куркова для мене закінчився позитивно. Ну то амінь.

Поки я пив зовсім не халявне пиво (неакуратно якось, "необустроєно" – шанувальникам коньяку зелене світло на барній стійці, а прихильникам "Львівського" – така обструкція), елегантно топтати метра завзявся Вахтанг Кіпіані, обізвавши того медійним продуктом, що його 99% не читали, але при тому 60% знають що щось таке десь існує. "Книжки Коельо, - оцінив Вахтанг, - однакового розміру і дуже добре виглядають на поличці" і лєпота тим більша, що, на його переконання, середня українська жінка обов’язково впізнаЄ себе "у цьому продкуті". Цікаво мені, він стрічав колись істоту на ймення Середня Українська Жінка (ordinaris)?

Захистити покривдженого Коельо взялася адвокатеса К.Сальцова (вона ж О.Кольцова), сповістивши загалу (котрий був би підтомлений очікуванням на неї, якби не коньяк і канапки), що хоча [славний] гурт Крихітка Цахес не є фанатами бразильського великого компілятора (це моє - Sean), але всі хоч щось, але прочитали, хто 1, хто 2. І цікавий він тим, що деякі люди після прочитання наважуються на зміни у своєму житті, бо він "пише правильні речі доступною мовою", себто "займається активною психологією в літературі". Про правильні речі доступною мовою я не погодитися не можу, заносячи тов. Коельо до одної Всесвітньої спілки активних у креативній компіляції психологів разом, скажімо, з доволі шанованим мною Річардом Бахом.

Як би там не було, а свідоме щиро патрійотичне українство мусить купити по капелюху спеціяльно для того, щоби перед паном Коельо за нагоди (if) його зняти, бо:
а) за словами пані Коваль (PR-менеджер Коельо в Україні, видавництво "Софія", www.sophia.kiev.ua ), метр сам запропонував друге (після власне бразильського) видання "Заїру" у світі здійснити саме у Неньці, батьківською нашою мовою, відчувши певні алюзії до стану португаломовного видавництва у Бразілію, котре він підтримує мірою своїх метрівських можливостей.
б) за два його вислови: "Книгу "Україна" вже написано в моєму серці" та, що органічно вписується у дискурс одного некепського сайту, що його назва на "М" починається, а на "н" закінчується - "абсолютної свободи не існує, існує свобода прийняття рішень".

Процес пришестя заявленого в анонсі хвайного гурту "Крихітка Цахес" нагадав підзабуті враження з колективного прикликання дідів морозів унд снігуроньок у дитсадку. Після того як пан Бриних (дяк, бардзо дяк за акредитацію) оголосив про їхній вихід на сцену, минуло....(дивлюся у нотатник) рівно 15 (п'ятнадцять) хвилин. І якби не смачнючі канапки та пиво....але я таки відволікаюсь. Отже, улюблена КЦ.
Я не надто розуміюся на октавах і тому подібній схоластиці, але заслужене (потоптане свого часу не одним heavy metal бойовим слоном) меломанське вухо каже, шо Каша співає все краще, тим більш, що ми ж з вами свято, свято віримо, що співала вона захеканою після тривалого бігу (як дівчина свідома і відповідальна) внаслідок запізнення до клюбу. І всіх, хто маючи можливість придбати їхнього альбума "На першому місці" (ставшого вже правдиво міфічним ще до релізу, вчергове ну ось-ось-ось очікуваного, цього разу начебто наприкінці травня. Цього року, між іншим. Тіпа), цього не зробить, дозвольте вважати шодо укрсучмузу вар'ятом. При цьому дозволяю вважати навзаєм, за бартером, таким саме і мене, бо пофіг. До речі поміж відомих (слава Богу та ефемкам) речей (шукайте тутки - www.zahes.kiev.ua), вони видали новітню пісеньку "ще без назви", під час виконання якої я навіть відсунув кухля, а це про щось та свідчить...Хто знає – підтвердить.

Слід сказати, що після закінчення на барі коньяку, на столах – часникового сала, а на столику біля входу – безкоштовних екземплярів "Заїру", супровожденого і зникненням телекамер, чимала частина шановних літературознавців з клюбу хутко дематеріялізувалася до початку концерту. Сноби ((с) Л.Подерев'янський). Естети...
Маю за собою гріх (маю більше, але це – зокрема і актуально) – часто-густо не пам'ятаю авторства гарних цитат. А цитата така: "В основі будь-якого естетизму лежить гомосексуалізм" . Так от, на моє приватне переконання, яке я нікому не нав'язую, в основі полишання концерту такого гурту як "Цахеси" лежить те саме. Це якщо м'яко казати. Тому маю пропозицію до організаторів подібних (власне правильних і потрібних) заходів – давати оголошення, що після закінчення "ахвіціяльной" частини, канапок і сала двері відчиняються для не настільки естетської публіки, бо мені у контексті згадуються очі юної дівчинки, котра під "Молодим театром", де був виступ "Бу-Ба-Бу", просила запрошення. А запрошення, наприклад, в цей час були у трьох неосудних естетів, що, нажершись у бухветі, спали двома рядами позаду від мене. Це була процедурна частина, дякую тим, хто дочитав.

А про шо я, власне? Про "Заїр". От читаю. Ніби незле. До речі, офіційний сайт в сітці – www.ozahir.com . На полицях в український книгарнях книжка має си з'явити 12-го числа. Тому якщо у вас є полиця, де вже стоять однакові (за Кіпіані) книжки Коельо – то однозначно купуйте. Тому що послідовно (с).