Забужко про "Безкнижну націю"
04/10/2005 | Олесь Бережний
Як завжди, у Забужко є купа слушних думок, барвистих образів і влучних прикладів. З нею можна погоджуватися, сперечатися, проте спершу неодмінно варто прочитати статтю цілком (я наводжу тут лише кілька уривків):
ОКСАНА ЗАБУЖКО: «БЕЗКНИЖНА НАЦІЯ — БОМБА, ЗАКЛАДЕНА ПІД МАЙБУТНЄ»
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/541/49729/
Яна ДУБИНЯНСЬКА
Чому в нас є письменники, але немає літератури як суспільної реальності? Чому українську книжку важко знайти на полицях книгарень, — але там, де ці книжки все ж таки є, вони аж ніяк не користуються шаленим попитом? Чого конкретно нам бракує: державної підтримки, ринкових механізмів чи, може, як іноді кажуть, «треба просто краще писати»?
"Що таке безкнижна нація? Це, серед іншого, відсутність єдиної мови порозуміння, елементарне невміння обмінятися розгорнуто вираженими думками, бо людині, яка не має звички до постійного читання, завжди «бракує слів». Я в ці ситуації потрапляла безліч разів: від бесід із нашими політиками до вечорів у студентській аудиторії. Коли ти прочитуєш кілька сотень книжок на рік, а твій співрозмовник їх прочитує три-чотири, то ніякий діалог між вами неможливий: немає навіть понятійного консенсусу, погодженості у вживанні тих самих понять."
"Зараз наша література у себе вдома, в Україні, існує на правах діаспори. У нас полюбляють крайнощі: мовляв, нічого не треба робити, хай буде ринок, тоді конкуренція покаже… Яка, в біса, конкуренція, коли є тупа ситуація звичайнісінького культурного колоніалізму з боку Росії? Україна майже повністю колонізована північною сусідкою на ринку книжковому, на ринку відео й аудіо, про інформаційний простір я вже мовчу."
"А попиту на українську масову книжку і бути не може. Пам’ятаєте старий радянський анекдот: «Чому в магазинах немає червоної ікри? — У нас на неї попиту нема. — Як це?! — А ви зайдіть у магазин, постійте годинку, послухайте, чи хтось зайде й запитає». Як може користуватися попитом те, чого не існує? Тобто письменники в нас є, а літератури нема. Бо література — це не сукупність текстів, а окрема соціальна сфера з власною інфраструктурою, яка забезпечує книжку всім потрібним для її «життя» в суспільстві: починаючи від притомної фахової критики в масових газетах, телебачення, екранізацій і закінчуючи розгалуженою мережею грамотно оснащених книгарень."
ОКСАНА ЗАБУЖКО: «БЕЗКНИЖНА НАЦІЯ — БОМБА, ЗАКЛАДЕНА ПІД МАЙБУТНЄ»
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/541/49729/
Яна ДУБИНЯНСЬКА
Чому в нас є письменники, але немає літератури як суспільної реальності? Чому українську книжку важко знайти на полицях книгарень, — але там, де ці книжки все ж таки є, вони аж ніяк не користуються шаленим попитом? Чого конкретно нам бракує: державної підтримки, ринкових механізмів чи, може, як іноді кажуть, «треба просто краще писати»?
"Що таке безкнижна нація? Це, серед іншого, відсутність єдиної мови порозуміння, елементарне невміння обмінятися розгорнуто вираженими думками, бо людині, яка не має звички до постійного читання, завжди «бракує слів». Я в ці ситуації потрапляла безліч разів: від бесід із нашими політиками до вечорів у студентській аудиторії. Коли ти прочитуєш кілька сотень книжок на рік, а твій співрозмовник їх прочитує три-чотири, то ніякий діалог між вами неможливий: немає навіть понятійного консенсусу, погодженості у вживанні тих самих понять."
"Зараз наша література у себе вдома, в Україні, існує на правах діаспори. У нас полюбляють крайнощі: мовляв, нічого не треба робити, хай буде ринок, тоді конкуренція покаже… Яка, в біса, конкуренція, коли є тупа ситуація звичайнісінького культурного колоніалізму з боку Росії? Україна майже повністю колонізована північною сусідкою на ринку книжковому, на ринку відео й аудіо, про інформаційний простір я вже мовчу."
"А попиту на українську масову книжку і бути не може. Пам’ятаєте старий радянський анекдот: «Чому в магазинах немає червоної ікри? — У нас на неї попиту нема. — Як це?! — А ви зайдіть у магазин, постійте годинку, послухайте, чи хтось зайде й запитає». Як може користуватися попитом те, чого не існує? Тобто письменники в нас є, а літератури нема. Бо література — це не сукупність текстів, а окрема соціальна сфера з власною інфраструктурою, яка забезпечує книжку всім потрібним для її «життя» в суспільстві: починаючи від притомної фахової критики в масових газетах, телебачення, екранізацій і закінчуючи розгалуженою мережею грамотно оснащених книгарень."
Відповіді
2005.04.11 | Nemesis
Тотальний капіталізм та культура.
Нажаль Забужка має рацію - в Україні "капіталізьм" почали будувати з ентузіазмом стахановців.Зазвичай коли йде розмова про "вільний ринок", чомусь мається на увазі те, що на Заході Європи інколи називають "тотальний капіталізм". Себто ВСЕ стає товаром, навіть людина, будь-які гальма заперечуються ("ринок все зробить"), дай волю, так деякі ентузіасти зробили б навіть повітря платним.
Чи є національна культура товаром (в сенсі "ринок все зробить") всюди? Однозначне "ні".
Візміть Францію - держава свідомо стимулює французьку культуру, доходить до того, що є закон, який змушує в вихідні НЕ показувати художні фільми на телебаченні, щоб громадяне не забули, як виглядає кінотеатр зсередини. Причому всередині кінотеатру є квота на імпортні фільми (які обов'язково перекладені французькою).
Цікаво, що ніякі "меншинства" з піною з рота не звинувачують "французьких нацистів" за те, що вони "цинічно пропагують нікому не потрібну французьку" (я б хотів таких навіжених ще побачити та без конвоя, та на свободі).
НБ. Ситуація з українським кінематографом в Україні наразі ще гірша ніж з книжками.
Вся Європа пишається національною культурою, показує її сусідам, з культури люди починають знайомство з країною. Франція субсідує інститути "Альянс Франсе" закордоном, Німеччина "Гете Інстітути".
Що трапляється з українською культурою не потребує коментарів, сподіваюся.
Досі є регіони України де українська мова та культура не функціонує взагалі.
Це означає буквально, що в Україні є українці, які позбавлені права (це не привилей) на задоволення культурних потреб, навіть позбавлені можливості ВИВЧЕННЯ власної мови, бо, незважаючи на купи балаканини про культуру з початка 90-х років прошлого століття, Україна не спромоглася забезпечити умови для вивчення української по регіонах де мовна та культурна ситуація штучно була змінена під час окупації СССР.
Як рішення є можливим теоретичне повне скасування сучасної "державної підтримки культури", як 100% збанкрутувалої та неефективної,та почати з нуля: з повною інвентарізацією всіх культурних установ, їхних потреб (з зауваженням, що буфети та дома відпочинку не є установами культури за визначенням, навіть якщо слово "культура" присутнє в назві, таким чином Дiм Буханiя Титанів Культури є не більшим культурним закладом ніж Громадська Культурна Вбиральня Типу Сральник) та встановлення відповідальності за виділені кошти (планування ЩО буде зроблено на виділені кошти, КОЛИ це буде зробленим, та відповідальність на випадок нецільової витрати коштів).
2005.04.13 | пан Roller
Re: Чи є національна культура товаром
Nemesis пише:> Нажаль Забужка має рацію - в Україні "капіталізьм" почали будувати з ентузіазмом стахановців.
> Себто ВСЕ стає товаром, навіть людина, будь-які гальма заперечуються ("ринок все зробить"), дай волю, так деякі ентузіасти зробили б навіть повітря платним.
> Чи є національна культура товаром (в сенсі "ринок все зробить") всюди? Однозначне "ні".
> Візміть Францію - держава свідомо стимулює французьку культуру,
.. Вопрос, конечно, интересный.
Если согласиться с тем, что национальная культура не есть товаром, то треба согласиться и с тем, что составляющие национальной культуры не должны быть товаром.
Если мы утверждаем что что-то, культура, не есть товар, то не плохо бы вспомнить, что подразумевается под товаром. По Марксу это продукт обмена, предусматривающий некий оборот, "товар –деньги -товар".
Тогда выходит, что какие бы средства, кто бы (государство, к примеру) как бы (идеология), не финансировал производство товара, это все равно не имеет смысла.Будет затоваривание.
Поскоку культура не есть товар,то он не может быть предметом товарообмена. То есть, потребители товара, не станут его покупать, раз он не товар.
Собственно так и происходит. Украинская книжка, как составная многонациональной украинской культуры, не есть товар.Ее не покупают.
Мясо это товар, его себестоимостью обеспокоено правительство.
Почему? Потому что его покупают. А книжка не есть товар, потому что культура не товар.
Сегодня товар это реклама,Биг Борд, ТВ, фактически она заменила то, что называлось ранее культурой. Ее оборот измеряется порядком миллиарда баксов. И этот товар есть носителем национальной «европейской» идеи. Товар деньги - товар. Товар, по идее, «европейский».
Вопрос культуры, в понимании ее места, остро встает сегодня в связи с проблемами малых народов севера, а СССР.(Украина из СССР).
Показательно, что культура занимает второе место после вымирания, для этих народов.
Народы перестают плодиться, поскольку пьют, огненная вода стала заменителем их национального культурного кода. Не малое место занимает в этом деле и то, что детей отрывают от родителей через интернаты.
Сегодня и в Украине уже не редкость, когда детей выбрасывают на мусорник. Вчера показали еще одного ребенка. Его случайно подобрали. А скольких не подбирают. Если матери выбрасывают детей, то культура им уже не поможет.Люди перестают быть животными. Животные не убивают своих детенышей.У них нет культуры, нет книжки.
Вот к чему приводит вывод о том, что национальная культура не товар. Если бы они платили деньги за товар, то не убивали бы детей.
Если люди перестают платить деньги за национальную культуру, как за товар, по какой причине не суть важно, нехватка денег, или эти деньги не заложены в бюджет, то происходит умерщвление нации.
Станет ли национальная культура потребляться бесплатно, без оплаты населением.
Станет, почему нет. Но, и эффект будет от этого соответственный.
Дешева рыбка- погана юшка.
За нас, украинцев, в ответе те, кто нас приручил.
Мы за себя не отвечаем.( Мы не платим деньги за их товар).
Не все, конечно. Те, кто хотят остаться людьми платят, находят деньги.
Brgds
2005.04.13 | капітан Немо
про конкуренцію в культурі
конкуренція ?? з російськими книговидавцями ??? це просто смішно .....У них, по-перше, неміряно тайги. Вирубали пару гектарів - от тобі паперу на всю Україну.
По-друге, все-таки, неміряно нафти, за виручку від котрої можна придбавати хоч кожен день найновіше поліграфічне обладнання.
По-третє, так "історічєскі сложилось" , що російську мову знає практично весь Союз, а українську - і в Україні не всі її знають. Отже, для російської мови більш широкий ринок, більші тиражі, нижча собівартість.
Це можна порівняти з такою ситуацією :
уявіть собі чукчу, котрий з діда-прадіда ловить тюлєня, ризикуючи щодян життям.
Тут бац- москалі приїхали, відкрили у нього під носом магазин "Свєжемороженний тюлєнь" чи "Риба". І все можна купити за гроші. Буде син чи внук цього чукчі уміти полювати на тюленя ?? Навряд...
2005.04.13 | Nemesis
Роллере, вибач, зараз майже нема часу, але нашвидкоруч.
пан Roller пише:> Если мы утверждаем что что-то, культура, не есть товар, то не плохо бы вспомнить, что подразумевается под товаром. По Марксу это продукт обмена, предусматривающий некий оборот, "товар –деньги -товар".
Це не про товар, це про товарообіг. Це схема отримання додаткової вартості.
В цій схемі товаром може бути що завгодно: наркотики, людські органи, немовлята, ця схема не дає моральної оцінки.
Приклад.
Уяви собі, які гроші можна було б заробити в блокадному Ленінграді на продажу хліба, чудесний попит, досить низька сoбiвартість.
В Україні під час голодомору 1932-33 років СССР-івські окупанти застосували цю схему: вимели всі продукти, навіть насіння, але повідкривали по селах крамниці "Торгсін" ("торговля с іностранцамі"), де за золото можна було купити борошно чи олію.
Резюме.
Таким чином в рамках тотального капіталізма можна зробити товаром що завгодно . Це ще не дає морального права це робити. Бо є "товар", який в суспільстві людей традиційно має цінність вищу ніж гроші: кохання, дружба, культура та ін. Хоча за бажанням ці речі можйна обернути на товар, це викличе деградацію суспшільства.
Між іншим викличе ще більше немовлят в смітнику, бо не май ілюзій, людина не звичайна тварина, а брудна та підступна тварина. До речі в світі тварин мама дуже часто викидає малих, наприклад кенгуру-мама, коли сильно лякається просто викидає маленького з торби щоб біжати швидко, науковий факт. Тому це чиста "людська" реакція, реакція "людини ад зіх" (самої по себі), культура такі реакції заперечує.
2005.04.13 | Олесь Бережний
Оксана Забужко виступить в університеті в Бостоні
On Thursday, April 21, from 11:30 to 12:45, Ukraine's leading poet andbest-selling novelist, Oksana Zabuzhko will speak with Ellen Hume of
Umass Boston about "the Orange Revolution," the writer as activist, the relationship between literature and power, and the role of the media in creating a national identity.
Immediately afterwards, at 1, Marie Howe will give a reading and
announce the winner of the Academy of American Poets prize.
Both events will take place on the 6th Floor of Wheatley Hall in Room
47. Both are free and open to the public.
For more information, please call 617-287-6761.
2005.04.14 | Горицвіт
вона там, здається, викладала (-)