Враження (не мої) про Січ на Трухановому (/)
05/09/2006 | Sean
Поцуплено на УНІАН:
[07.05.2006 23:25] Олексій Просєкін
Про засланих поп-козачків у Рок-Фортеції
Ось і закінчилося «одне з наймасштабніших дійств за всю історію української альтернативної культури», а саме - фестиваль "Рок Січ". Два дні – 6 і 7 травня – більше сорока українських рок-груп виступали на Трухановому острові. А тема така: головний організатор заходу Олег Скрипка схрестив долю з козацтвом. Рок-козацтво, на думку метра, має захищати сучасний рок від попсового натиску. І сучасні рокери, як і козаки часів Запорізької Січі, - активні, вільні, сміливі й відважні, - об`єдналися для того, щоб заснувати на Трухановому острові першу Рок-фортецію. Типу, попсі всередину нашої фортеці зась.
Перед початком фестивалю організатори заявили, що концерти проходитимуть на трьох сценах-«цитаделях»: "Вежі", "Баржі" та "Ротонді", кожна з яких повинна мати свій напрямок. На одній грали групи «стандартного» року: хард, етно, мейстрім тощо. На другій хотіли зосередити надтяжкий рок, а третя сцена мала об`єднати рокерів-читців (реп-метал, хіп-хоп-рок та ін.). Добре, що попередили, інакше був би думав, що тут переважно виконували справжнісіньку, нелякану попсу. Важко, звісно, говорити про всі виступи, бо фізично неможливо бути водночас у трьох місцях, але у мене склалося стійке відчуття: у серці Рок-фортеції в масовому порядку проникли заслані козачки з Поп-фортеції.
На захід були запрошені як нікому не відомі групи, так і завсідники таких тус: „Фактично Самі” „ТНМК”, „ТОЛ”, „Мотор-рола”, „Оркестр Янки Козир” „Бумбокс” та ін. Люди намагалися вичавлювати з себе рок, і деякі слухачі виявилися дуже навіть вдячними. Вони танцювали і щосили трусили головами, як і слід у таких випадках. Але якби таке відбулося років двадцять тому – а саме стільки Скрипка виношував цю ідею, це було б просто супер. Але робити пісні, компілюючи в них чи не всю музику, що була написана людством за період його існування, вже поганий тон.
- Як же набридли всі ці неофіційні представники «Depeche Mode» в Україні, - сказала одна знайома музична критикеса, коментуючи концерт.
Конкретно не називатиму імена колективів, але відзначу таке. На фестивалі виступили чимало груп, де соло виконували дівчата. Може, тому і тексти у них були відповідні – щось таке середненьке про кохання. Таке цілком можуть виконувати як Руслана, так і Наташа Корольова, і при цьому зухвало зватися рокершами. Відчуття розмитості того, що відбувається, дещо порушили групи, які виконували хіп-хоп. Ці хоча б несли енергетику, хай і запозичену. Рокери були набагато блідіші. Так, другий день фестивалю почався з того, що кілька астенічних волосатиків, у кожного з яких була відсутня грудна клітка як орган, затягнули на «Ротонді»: «Ми йдемо шляхом еволюції» (може, не точно, але зміст саме такий). Хотілося вибігти на сцену, відібрати мікрофон і закричати: «Який же ти, на фіг, рокер, якщо йдеш шляхом еволюції? Рокер має навпаки - йти шляхом революції!»
У цей момент подумалося, що рок – це напрям у музиці (і не тільки в ній), що припускає наявність дуже сильних емоцій, загострення пристрастей, які ставлять людину на грань життя і смерті. "Hаша Батьківщина - смерть", співає Єгор Лєтов. Так от, може, на «Рок Січі» і було щось подібне, але воно, на жаль, пройшло повз мої вуха. Кажуть, непогано виступили групи «Carpathiana» і «Вій», але я їх, на жаль, не застав, і брехати, що на фестивалі звучав рок, не буду.
В іншому все було дуже мило. Головне, що Труханів не перетворили на смітник. І, здається, не завдали шкоди довкіллю. Бо напередодні екологи звинуватили організаторів фестивалю в тому, що вони знищують природну цінність острова. Працівники Інституту зоології НАНУ навіть сказали, що місцеві птахи через шум залишть свої кладки і пташенят. Сумніваюся, що полохливі пташки постраждали: фестиваль, звісно, шумів, але звук переважно йшов на Дніпро, та так, що це було чути на іншому березі. Але самому лісі шум глушили листя й дерева. Крім того, організатори фестивалю оповили ділянки зеленої зони стрічками і поставили оголошення, застерігаючи відвідувачів, щоб туди не заходили. Там же було написано: «Обережно, кліщі!» (Чудова назва для рок-групи, еге ж?)
Скрізь стояли біотуалети, але смердючі кабінки видалися слухачам менш привабливими за кущі. Іще організатори фестивалю обмінювали сміття на пиво з розрахунку - за один п`ятдесятилітровий целофановий мішок давали пляшку пива. Молодь охоче зносила відходи життєдіяльності. Словом, все було мирно і буржуазно, на Труханов острів можна було приходити сім`ями, не боячись травмувати психіку дітей: адже це був український рок-фестиваль.
До речі, не забувайте, що з 7 по 9 липня відбудеться ще один захід Скрипки – Фестиваль “Країна мрій”. Торік було дуже добре, сподіваймося, нині буде не гірше. Чекаємо.
[07.05.2006 23:25] Олексій Просєкін
Про засланих поп-козачків у Рок-Фортеції
Ось і закінчилося «одне з наймасштабніших дійств за всю історію української альтернативної культури», а саме - фестиваль "Рок Січ". Два дні – 6 і 7 травня – більше сорока українських рок-груп виступали на Трухановому острові. А тема така: головний організатор заходу Олег Скрипка схрестив долю з козацтвом. Рок-козацтво, на думку метра, має захищати сучасний рок від попсового натиску. І сучасні рокери, як і козаки часів Запорізької Січі, - активні, вільні, сміливі й відважні, - об`єдналися для того, щоб заснувати на Трухановому острові першу Рок-фортецію. Типу, попсі всередину нашої фортеці зась.
Перед початком фестивалю організатори заявили, що концерти проходитимуть на трьох сценах-«цитаделях»: "Вежі", "Баржі" та "Ротонді", кожна з яких повинна мати свій напрямок. На одній грали групи «стандартного» року: хард, етно, мейстрім тощо. На другій хотіли зосередити надтяжкий рок, а третя сцена мала об`єднати рокерів-читців (реп-метал, хіп-хоп-рок та ін.). Добре, що попередили, інакше був би думав, що тут переважно виконували справжнісіньку, нелякану попсу. Важко, звісно, говорити про всі виступи, бо фізично неможливо бути водночас у трьох місцях, але у мене склалося стійке відчуття: у серці Рок-фортеції в масовому порядку проникли заслані козачки з Поп-фортеції.
На захід були запрошені як нікому не відомі групи, так і завсідники таких тус: „Фактично Самі” „ТНМК”, „ТОЛ”, „Мотор-рола”, „Оркестр Янки Козир” „Бумбокс” та ін. Люди намагалися вичавлювати з себе рок, і деякі слухачі виявилися дуже навіть вдячними. Вони танцювали і щосили трусили головами, як і слід у таких випадках. Але якби таке відбулося років двадцять тому – а саме стільки Скрипка виношував цю ідею, це було б просто супер. Але робити пісні, компілюючи в них чи не всю музику, що була написана людством за період його існування, вже поганий тон.
- Як же набридли всі ці неофіційні представники «Depeche Mode» в Україні, - сказала одна знайома музична критикеса, коментуючи концерт.
Конкретно не називатиму імена колективів, але відзначу таке. На фестивалі виступили чимало груп, де соло виконували дівчата. Може, тому і тексти у них були відповідні – щось таке середненьке про кохання. Таке цілком можуть виконувати як Руслана, так і Наташа Корольова, і при цьому зухвало зватися рокершами. Відчуття розмитості того, що відбувається, дещо порушили групи, які виконували хіп-хоп. Ці хоча б несли енергетику, хай і запозичену. Рокери були набагато блідіші. Так, другий день фестивалю почався з того, що кілька астенічних волосатиків, у кожного з яких була відсутня грудна клітка як орган, затягнули на «Ротонді»: «Ми йдемо шляхом еволюції» (може, не точно, але зміст саме такий). Хотілося вибігти на сцену, відібрати мікрофон і закричати: «Який же ти, на фіг, рокер, якщо йдеш шляхом еволюції? Рокер має навпаки - йти шляхом революції!»
У цей момент подумалося, що рок – це напрям у музиці (і не тільки в ній), що припускає наявність дуже сильних емоцій, загострення пристрастей, які ставлять людину на грань життя і смерті. "Hаша Батьківщина - смерть", співає Єгор Лєтов. Так от, може, на «Рок Січі» і було щось подібне, але воно, на жаль, пройшло повз мої вуха. Кажуть, непогано виступили групи «Carpathiana» і «Вій», але я їх, на жаль, не застав, і брехати, що на фестивалі звучав рок, не буду.
В іншому все було дуже мило. Головне, що Труханів не перетворили на смітник. І, здається, не завдали шкоди довкіллю. Бо напередодні екологи звинуватили організаторів фестивалю в тому, що вони знищують природну цінність острова. Працівники Інституту зоології НАНУ навіть сказали, що місцеві птахи через шум залишть свої кладки і пташенят. Сумніваюся, що полохливі пташки постраждали: фестиваль, звісно, шумів, але звук переважно йшов на Дніпро, та так, що це було чути на іншому березі. Але самому лісі шум глушили листя й дерева. Крім того, організатори фестивалю оповили ділянки зеленої зони стрічками і поставили оголошення, застерігаючи відвідувачів, щоб туди не заходили. Там же було написано: «Обережно, кліщі!» (Чудова назва для рок-групи, еге ж?)
Скрізь стояли біотуалети, але смердючі кабінки видалися слухачам менш привабливими за кущі. Іще організатори фестивалю обмінювали сміття на пиво з розрахунку - за один п`ятдесятилітровий целофановий мішок давали пляшку пива. Молодь охоче зносила відходи життєдіяльності. Словом, все було мирно і буржуазно, на Труханов острів можна було приходити сім`ями, не боячись травмувати психіку дітей: адже це був український рок-фестиваль.
До речі, не забувайте, що з 7 по 9 липня відбудеться ще один захід Скрипки – Фестиваль “Країна мрій”. Торік було дуже добре, сподіваймося, нині буде не гірше. Чекаємо.
Відповіді
2006.05.09 | Sean
Земля гула. Рок Січ у Києві (/)
Поцуплено з www.obozrevatel.com.ua08.05.2006 | 15:22
Земля гула. Рок Січ у Києві
Галина ЄРКО
Кожному, хто цікавиться українським, успішним, молодіжним і перспективним присвячується. Кожному, хто знає, як пахне земля, кожному, хто любить пиво і вино, кожному, хто хоче гаразду у своїй хаті - Рок Січ - даруємо справжнє на сьогодні і для майбутнього.
От і відійшов у минуле очікуваний фестиваль рокової культури. На вихідних 6-7 травня Труханів острів перетворився на домівку для рокерів України. Представники цієї субкультури, принципово безпритульні, ніжились на піску і травичці острова під україномовні пісні файних гуртів нашої неньки України. На острові встановили три сцени, які за задумом не повинні були заважати одна одній, але, на жаль, іноді більш агресивні перекрикували більш поміркованих.
День перший.
Було дивно спостерігати за підлітками в чорному, які збирали сміття в п’ятдесятилітрові мішки – за такий мішок сміття давали 0,5 пива. Можливо, мудра організація в нашій країні розпочнеться з рок-фестивалів – це був, певно, єдиний спосіб примусити молодь збирати сміття. Потім ця ж молодь спала на травичці – але це логічне завершення подібних гулянок. Здивували також і черги до туалетів – для багатьох з цих черг це, схоже, був перший у житті подібний досвід. Як сказав Олег Скрипка на Оглядачі, закінчилась "калі-юга" для України – тобто, епоха невігластва з індійської філософії.
Весна наздоганяє навіть прихильників смерті і чорного кольору. Помилуйтесь і ви на ці чудові парочки, які погоджувались позувати перед фотокамерою. Усмішки на обличчях, які повинні були б виражати агресію, адже дез-метал – це музика смерті і руйнування. Як мило вони посміхаються, як пристрасно цілуються. І не тільки... Організатори були не проти кохання на фестивалі. Навіть такого. Головне, щоб не в громадських місцях.
Мене цікавив виступ ТНМК у суботу – земля гула, молодь стрибала - усе в найкращих традиціях. Посидіти на травичці не вдалося, люди залазили на дерева – швидше для екстриму, бо місця стало всім, цей захід не був масовим. ТНМК скромно поступилися місцем міліції – представники правоохоронних органів зірвали заслужені аплодисменти за чемну поведінку і скромність.
День другий.
Мажорів і тих, хто не визначився, розігнав дощ. Але подібна погода лишень притягує рокерів усіх напрямків. Хмари на небі, хмари на обличчях – рок на сцені. Фестиваль дійшов кульмінації. Готика – прагнення душі вгору, до неба, і постійне падіння назад – до найниціших бажань і пристрастей. Жіночий вокал на фоні жорсткого року, хтонічні забави.
Фолк-рок – музика близька до землі – холодні ночі в глухих селах, коли лишень цвіркуни порушують тишу, коли страшно, бо темно, холодно і навколо туман, коли химерні птахи лякають своїми криками і за кожним корчем бачиш примари. І міський рок – дитя бетонних джунглів і сучасних технологій, дитя непокірливе і неприкаяне, як було сказано, принципово безпритульне – ось три головних напрями, які можна виділити в сучасному році, відповідно, три сцени. Всі поділи умовні, адже все одно рок єдиний – це постійні пошуки і жага, жага справжнього, постійний бунт проти ситості і короткозорості споживача, це прагнення вічного повернення до справжніх засад людського існування, коли будь-яке слово, сказане тобою, будь-яка справа, зроблена тобою, виражають твоє єство і є життєво важливими.
2006.05.09 | Сергій Кабуд
критикеса звучить дуже знайомо
чи не М.Н.?2006.05.10 | ziggy_freud
в Києві досі декого жахає вигляд клавіш чи бітбокса
найменш просунуті з них починають волати "попса!!!" А трохи більш грамотні згадують Депеш мод. Мабуть, єдиний відомий їм зарубіжний муз. колектив з синтезаторами.Найсмішніше, що декому з них нема й 30ти. Послухаєш таку людину і подумаєш: хто з нас старезний дідусь, що пам*ята рок-клюб на Більшовику? А хто - молодіжний журналіст і тусовщік? :0)))
2006.05.10 | Сергій Кабуд
це наслідок витикання мізків, бо ось приклади
серед моїх близьких знайомих тутешніх музикантів є наприкладАндрій Шевченко, діджей, мінімал техно, мінімал даб, айдіем, електро
Олексій YALO, МС, продюсер, автор текстів, рагга, реггі, хіп-хоп, брейкбіт
і приблизно так само серед знайомих українців в Москві, Санфранціско, європі- повиїзжали і тепер нема їх в Україні як і слухачів подібного
а прогррес все йде і йде а ми все в багні і в багні, залитому пивом і сцяками
2006.05.10 | ziggy_freud
Re: від світових процесів в нас відстають скоріш манагери,
ніж музиканти. В Україні тільки-тільки з*явився нормальний музичний мейнстрім. Бо Повалій, Поплавського і Табачніка вважати таким було дуже важко. Ці грьобані _дірки_ естради діско навчились грати на 30 років пізніше, ніж на Заході. І то значно кривіше. А Ви - про електро ;-\Тепер черга за нормальним музичним авангардом. І нормальними молодіжними та не дуже молодіжними субкультурами.
2006.05.11 | Сергій Кабуд
інтернет дасть все
я прихуїв було вчора-itunes цей підвищів відсоток класіки в тому шо слухають з 3% до 12%.
Уявіть, класіки!
дешевий і скрізь доступний інтернет за кілька років змінить багато
Ну і концерти, якби вони булі..
Рома Альтер казав шо у 90і чи 2000 десь в Палаці Спорту був фестиваль з кількома сцєнами, діджеями різних напрямків і рокконцертом плюс лазери.
Але тепер там посольство сатани.
2006.05.11 | ziggy freud
концертні майданчики схоплено "підмосковними""
не в сенсі належності до певного махвіозного клану, а в сенсі ментальності. Навіть на дні Європи буде повно рос. Ыстрады і гавнарока.Нормальних місць для виступу музикантів в Києві з початку 90х _поменшало_. Отака в нас Європейська столиця, мля.
Найгірше було в 2000-2002, тепер потроху нормалізується. А в ті точки, що є, пускають обежене коло людей. От і Скрипці лишається хіба проводити open air. Зимою важче, та скільки там тієї зими...
2006.05.15 | Сергій Кабуд
Пане Зі, а може започаткуємо справжнійн український Burning Man?
бо казантіп перетворився на купу гімнаякщо ідея запалює- давайте поміркуємо?
2006.05.16 | ziggy_freud
як мається на увазі рейв-культура, чи щось подібне
то навряд я зможу бути корисним. Мені зараз що хаус, що IDM...Хіба спитати в знайомих, які до того ближчі. Танцювальний движняк в Києві є давно, може навіть і щось цікаве відбувається. Навіть альтернативу Казантипу минулого року в Криму проводили. Одну так точно.
Мене зараз цікавлять більш експериментальні речі. Ембієнт, пост-рок, нові композитори. Хоча найдавніша музика, яку я слухаю, написана десь із 600 років тому. Дуже старі італійці і німці (не Сан-Ремо
2006.05.16 | Сергій Кабуд
ні, рейв це виродилося(додав ще)
burningman.comвсе, що нас цікавить,
все що ненавидить істеблішмент,
все що народилося само, а не було зроблене з пласмаси,
короче фестиваля ДІЙСНО вільного мистецтва,
де музіка- лише один з жанрів
ось кредо яке я поділяю:
http://www.burningman.com/art_of_burningman/
(зверніть увагу як схоже на Майдан сайт по лінку
Burning Man is much more than just a temporary community. It's a city in the desert, dedicated to radical self reliance, radical self-expression and art. Innovative sculpture, installations, performance, theme camps, art cars and costumes all flower from the playa and spread to our communities and back again. In this section you will learn what you need to know about creating art for the playa, find out all about this year’s art installations, read essays about Burning Man and art from both staff and participants, and revisit some past off-playa art events and exhibitions.
Our mission is to promote and support interactive public art, even beyond our event. The Black Rock Arts Foundation has been established for that purpose, and focuses on community art at our regional events.
2006.05.16 | ziggy freud
такий фестиваль дуже хочу.
для початку покидаюсь посиланнями до знайомих.Сергій Кабуд пише:
> burningman.com
>
> все, що нас цікавить,
> все що ненавидить істеблішмент,
> все що народилося само, а не було зроблене з пласмаси,
> короче фестиваля ДІЙСНО вільного мистецтва,
> де музіка- лише один з жанрів
Чомусь подібні фести є по всій Європі, крім України. В Польщі і Німеччині так точно. А в нас хіба що якусь інсталяцію з унітаза і радіва зроблять. Поряд з художньо переосмисленим унітазом музика теж лише один з жанрів
2006.05.15 | Горицвіт
Ще враження, кому цікаво (л)
Там багато фотографій, тому даю тільки лінки:http://uaformat.com/content/view/893/39/
http://uaformat.com/content/view/894/39/
http://uaformat.com/content/view/895/39/