08/30/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Мама анархія батько махно, або святкування дня незалежності без занудства

Не пройшло і двох років з того часу як Сергій Жадан з’їздив на батьківщину Нестора Махна в Гуляйполе як за його ідеєю був організований літературнно-музичний андеграундний фестиваль «День незалежності з Махном». На два дні (24-25 серпня) гуляйпільський стадіон «Сільмаш» мав стати центром анархії, хоч фактично став центром української суч. культури. По периметру стадіона розмістились намети учасників фестивалю, в центрі сцена та інші місця проведення дійств. Таким чином за задумом організаторів святкування 15 річниці дня незалежності обійшлося без гнилих формальностей та офіціозів, що з кожним роком незалежної України стають все обтяжливими для прогресивної молоді.
2 дні публіку (як місцеву так і заїжджу) розважали молоді поети, що влаштували поетичні читання на тачанках - ноу-хау Махна, символ його військової міці.(На тих же тачанках каталась по стадіону гуляйпільська дітвора).Вірші декламували здебільшого смолоскипівці, хоч гвіздком читань очевидно був виступ Покальчука (п’яного і захриплого). Не обділив увагою фестиваль і Лесь Подерев’янський.
Більшість музичних груп грали фолк або фолк-рок, що вже є доброю традицією українських фестивалів. Але найбільше публіку розважили старий добрий «Мертвий півень» (Харків), несамовита «Перкалаба» (Івано-Франківськ» і суперенергетичні «От вінта» (Рівне).
Як і годиться фестивалю, публіка могла перебігати з одної мистецької акції до іншої, серед таких мистецьких акцій були вже згадувані гонки на тачанках, махновські читання, а також поетичний боді-арт, бардівська ватра та інші.
Попри те , що з Києва, Харкова і Львова до Гуляйполя з’їхалось чимало молоді, не менше на фестиваль прийшло самих гуляйпільців. Останні попри свій локальний патріотизм і історичну пам’ять про анархію, далеко не всі сподобали собі дійство. Багато хто, незважаючи на те, що на афішах значилось , що фестиваль «андеґраундний», прийшли на стадіон в явному очікування «лотерей і надувних кульок», а замість того мусіли закривати дітям вуха, аби вони не чули добірні українські матюки, що лунали з усіх сцен. Тому в другий день фестивалю гуляйпільців було видно менше, ніж в перший. Очевидно приїжджі учасники цим не переймались.
Фестиваль в Гуляйполі був першим, якщо не рахувати святкування 110-х роковин з дня народження Махна, які відбувались в 1998 році в дещо іншому, цивільнішому форматі. Проте організатори обіцяють , що фестиваль проводитиметься надалі щорічно.