на што дєньгі далі, то і снялі (\)
04/04/2009 | kotygoroshko
– Вчора була презентація в Москві. Ви там святкували прем`єру? З ким?
– З Жириновським, Зюгановим, Бортком, (актором) Ігорем Петренком, – похвалився Ступка.
Російський режисер приїхав до Києва розповісти українцям, що їх не існує
Треба було примудритися – зробити з «Тараса Бульби» такий нудний фільм... Хотів потрапити до Держдуми, але не потрапив, тому зняв кіно... Палестинці й ізраїльтяни – теж один народ?..
Вчора українській публіці нарешті був представлений довгоочікуваний фільм «Тарас Бульба» російського режисера Володимира Бортка, знятий за однойменною повістю Миколи Гоголя.
Представляти свою картину в Україні режисер - він же один з сопродюсерів фільму - приїхав особисто, захопивши з собою генерального продюсера телеканалу «Росія» Сергія Шумакова.
Де взявся «російський цар»?
Ще до презентації картини Інтернет ряснів твердженнями, що Бортко зняв фільм, профінансований з російського бюджету, у дусі пізнього російського агітпропа, І, як виявилось, недарма.
Загальновідомо, що у Гоголя були дві редакції «Тараса Бульби». У першій – 1835 року – оспівується козацька слава, там і в заводі не немає ніякого царя і не пахне москвофільством. І друга редакція – 1842 року. Теж Гоголя. Але де присутня дивна фраза про російського царя (цитату приведено нижче). Нагадаємо, що в повісті розповідається про події ХVI століття – за сто років до «возз`єднання» України Росією.
Деякі дослідники пишуть, що повість зазнала величезних змін без волі і бажання самого автора. Твір чимало втратив з вини переписувача Павла Аннєнкова і видавця Миколи Прокоповича, якому Гоголь довірив не тільки видавати зібрання творів у 1842 році, а й правити стиль і граматику. Все це пояснюється тим, що у письменника не було такої наполегливості для досягнення досконалості твору, як, наприклад, у Олександра Пушкіна. Гоголь вважав літературну обробку марно втраченим часом, за який можна написати інший твір, а вже оприлюднене ставало для нього нецікавим і мов чужим.
Частину «Бульби», яка зазнала великих змін поза волею автора, після смерті Гоголя надрукував журнал «Русская старина». Повість істотно трансформувалася. Проте в Росії і досі завершеною вважається друга редакція повісті, а не оригінал, власноручно переписаний автором.
15 липня 1842 року після виходу «Собрания сочинений» Гоголь написав стривожений лист Прокоповичу, в якому зазначає: «Вкралися помилки, але я думаю, вони сталися від неправильного оригіналу і належать писареві...»
Оригінал «Тараса Бульби» був знайдений в шістдесяті роки ХІХ століття серед подарунків графа Кушелєва-Безбородька Ніжинському ліцеєві. Це так званий «ніжинський рукопис», повністю написаний рукою Миколи Гоголя. З тексту оригіналу видно, що значних змін зазнали багато розділів.
Володимир Бортко, зрозуміло, скористався «негоголівською» редакцією «Бульби» – з купюрами і вставками, зробленим переписувачем і видавцем.
Антипольський "драматизм"
Бортко творчо розвинув видавничі «вставки». Кіно вийшло однаковою мірою як антиукраїнським, так і антипольським.
Ні, звісно, в творі великого українця немає особливої любові до тодішніх ворогів Казацької держави. Але Бортко пішов далі. Він «допоміг» Гоголю скерувати сюжет в антипольській бік: вигадав сцену з мертвою дружиною Бульби (грає Ада Роговцева), яку нібито по-звірячому зарубали ляхи. Цим, як потім пояснив Богдан Ступка, який зіграв Тараса Бульбу, режисер хотів додати більше драматизму картині.
Впродовж всього фільму нав`язується думка, що українські козаки воювали за «російську землю» і за «російську віру» (мабуть, російську – в значенні «московську», а не «руську»). Ці месиджі – то у вустах героїв, то в «авторському» тексті – прозвучали близько двох десятків разів.
Більше того, герої Гоголя, за Бортком, не знають назви країни, за яку вони воюють. Вони чомусь називають її Украйна, а не Україна. Схоже, за правильну вимову назви країни російське Міністерство культури гроші на кіно б не виділило.
"Нудно і дурнувато"
Ідеологічне підгрунтя фільму видне неозброєним оком. Але, може, кіно багате на художні знахідки?
На жаль, і в цьому плані – «двійка». Це навіть не вчорашній день. Батальні сцени – вбогі, акторська гра – вельми посередня, ніяких режисерських знахідок. Знято, як дешевий серіал, якими рябіють російські телеканали.
Зі мною погоджується письменник і драматург Лесь Подерв’янський, присутній на прем`єрі.
– Дуже невдала екранізація, – сказав він. – І це дуже м`яко сказано. Починаючи від сценарію. Це треба було примудритися, щоб зробити з такої драйвової речі, як «Тарас Бульба» фільм, який весь час провисає, його нудно дивитися, сюжет весь час буксує. Це по-перше. По-друге, фільм переповнений дурнуватим пафосом, який нагадав мені радянські фільми 30–50 років. Там бракує тільки товариша Сталіна. Ступка грає погано, зовсім без драйву. Мені не сподобалося абсолютно нічого, крім костюмів і роботи художника. Але це все, більше нічого! Батальні сцени зняті не на рівні ХХІ століття. Вони мені нагадували румунські або болгарські бойовики 60-х років, які я дивився в дитинстві.
Чого злякався Ступка?
«Теперь пусть чуют дальние и ближние народы: поднимается с русской земли свой царь! И не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!» – ці приписані Гоголю слова російський режисер вставив у вуста Тарасі Бульбі, коли той помирав...
Мені було сумно це чути, і навіть соромно. Ні, не соромно за сусідів, які намагаються побудувати собі якийсь віртуальний світ «минулої слави», покликаної уславити російську владу, – це їх внутрішня справа. Соромно за наш кінематограф – адже ми не можемо нічого протиставити цьому агітпропу. Від послуг Єжи Гофмана, який хотів зняти «Тараса Бульбу» українське міністерство культури свого часу відмовилося. Соромно за акторів Богдана Ступку (який, до речі, певний час був міністром культури України), Леся Сердюка, який знявся в ролі козака Товкача. Сердюк знайшов «виправдання»: після фільму він півгодини розповідав журналістам, як добре годували під час зйомок.
А що може сказати на виправдання Ступка? А нічого. Він з усіма питаннями пересилає до Бортка.
– Ходять чутки, що ви погодилися зіграти в цьому фільмі після того, коли одержали якусь російську премію і гонорар в 50 тисяч доларів, – запитали його в кулуарах.
– Це брехня. Неправда! – відповів, змінившись в обличчі, актор. – Ви займаєтеся політикою, а я займаюся мистецтвом.
– Вчора була презентація в Москві. Ви там святкували прем`єру? З ким?
– З Жириновським, Зюгановим, Бортком, (актором) Ігорем Петренком, – похвалився Ступка.
Він також сказав, що Жириновський залишився дуже задоволений фільмом.
– А чого ж ви не зняли свій український фільм? – парирував Ступка, звертаючись чи то до української влади, чи то до громадськості. – А вони взяли і зняли.
– А чому у фільмі немає жодної української пісні?
– Зате там є бандура, – відповів Богдан Свльвестрович. – У Бортка питайте, я не монтовував фільм!
Дякувати Володимиру Володимировичу
Сам режисер після демонстрації свого творіння тримався гордо. Як кажуть – завдання виконане.
– Чому все ж таки у фільмі немає жодної української пісні? Адже козаки не тільки пили, гуляли і билися, але ще і співали. – поцікавилася я у нього.
– Мало цього, не їли борщ, пампушки і багато ще чого не робили. Але там же йде музика на національних мотивах. Ну, пісні немає, ну, значить, у цей момент вони не співали, – зло відповідав Бортко.
До речі, Богдан Ступка на прес-конференцію, організовану після показу, не прийшов. Сказав, що не має часу.
Натомість з`явився глава телеканалу «Росія» Шумаков, який не любить роздавати коментарі. Потім сказав мені, немовби між іншим, що в Україні на прес-конференцію йому «сказали прийти».
Шумаков чітко пояснив, чому вибір випав на Бортка:
– Було кілька сценаріїв, кілька режисерів. Але для нас було принципово, хто відповідатиме зрештою за цей фільм. І коли з`явився Володимир Володимирович і сказав: «Я готовий!» – ми зробили найперший, найважливіший крок: погодилися на те, що він розповість нам цю історію так, як він для себе її визначив. Він розповість свою (!) історію «Тараса Бульби», хоча він зараз сперечатиметься, говоритиме, що знімав історію Гоголя. Хочу наголосити, що для нас було дуже важливо, що фільм погодився знімати Володимир Володимирович Бортко, з яким у нас давні і продуктивні відносини. Я з самого початку мав справу із сценарієм. Для нас це виклик – і художній, і телевізійний. Спасибі вам, Володимире Володимировичу!
Останніх два слова він вимовив з таким пієтетом, ніби звертався до самого Путіна.
Режисер сказав, що однією з причин, через які він узявся за цей фільм, – це «сміливість» телеканалу «Росія».
– Що ви хотіли показати у фільмі? – запитала я у нього. – Яку «свою» історію? Адже Гоголь любив своїх героїв. Українським духом пройнято весь твір.
– О! Зараз почнеться провокація. Я 28 років – з двох до 29 – жив у Києві. Ми жили на вулиці Чапаєва, 13. Моя бабуся водила мене у Володимирський собор, а на всі законні свята – в Лавру. Я б дуже хотів, щоб була повна ясність, тобто чий це письменник і все інше. Це письменник того народу, який хрестив колись князь Володимир. І правильно зробив... Це син православного народу, цього російського народу. Називайте його, як хочете, але це син одного народу, який тут жив. Коли мені кажуть, що в Сумській області передова частина людства, а в Курській – це люди з собачими головами, мені стає смішно. Це ті самі люди, що розмовляють тією самою мовою. Ось Гоголь син цього народу!
– Ви сказали «русского народа».
– “Русского”. Тому що написано у нього так. Цитата: «Хочется мне перед боем сказать вам, панове, что есть наше товарищество. И в других землях были товарищи, но таких, как в русской земле, не было таких товарищей. Так любить как русская душа не то чтобы чем, а всем, чем дал Бог, так любить никто не может». Пробачте будь ласка, це не я, це Гоголь. У фільмі я передав те, що, на мою думку, писав Гоголь. Ми самі слово «русский» не придумали. Найбільшу дурість, яку можна зробити, – це переклад.
Хотів потрапити до Держдуми, але не потрапив, тому зняв кіно
На відміну від Бортка, навряд чи Гоголь був таким темним в розумінні історії своєї землі. Гоголь чудово знав, що таке «руський» в розумінні козака ХVI століття і навряд чи плутав Русь з Московією, як вона себе називала в ті часи.
– Я так зрозуміла, що ви не розділяєте росіян і українців? – поцікавилася я.
– Ні!!! Не р-о-з-д-і-л-я-ю! Це один народ! – зло карбував російський гість.
– Володимире Володимировичу, – запитали у Бортка, – перед першим знімальним днем у Запоріжжі ви сказали, що, можливо, «Тарас Бульба» буде вашою лебединою піснею. Ви не передумали?
– Я б із задоволенням не передумав, якби їсти не хотів щодня. Розумієте? Ось у чому справа – я хотів піти в політику, в Держдуму, але не потрапив туди. Тому хочу чи не хочу, напевно, доведеться продовжити свою діяльність.
– Думаю, що після цього фільму ви точно потрапите в Думу, – сказала я.
– А ти що, справді думаєш, що це на замовлення?
– У мене питання – куди ви приїхали?
– Я приїхав на рідну землю. Я народний артист цієї республіки. Я прожив тут більше, ніж, судячи з усього, вам років. Тому можу говорити від імені жителів цього міста абсолютно спокійно, абсолютно точно знаючи, що говорю від моїх друзів різної статі. Ось від кого я говорю! Я син цієї землі! Ду ю андестенд?
– Звичайно, з`являються статті, - додав Шумаков, – і Володимир Володимирович переживає. – Я це бачу по очах. А я радію, радію, тому що в Росії, не знаю, як на Україні, найстрашніше – це коли мовчать. Це коли розводять руками і кажуть: «Не чекав». Чого не чекав? Не зрозуміло. Я приблизно здогадуюся, що всередині у вас робиться, але я цьому шалено радий, тому ми завжди ментально будемо одним цілим.
Отак, укотре приїхали до України російські мужі розповідати, що ніякі ми не українці і земля ця не українська.
На перегляді російської версії «Тараса Бульби» були присутні і представники так званого українського бомонду. Правда, ріденько. Окрім згаданого Подерв’янського, в кінотеатрі «Україна» бачили Нестора Шуфрича (ПР), сина Президента Андрія Ющенка, Наталю Королевську (БЮТ), заступника Леоніда Черновецького Віталія Журавського, поета-пісняра Юрія Рибчинського з сином Євгеном.
Юрія Рибчинського, як він мені зізнався, страшно дратувало у фільмі слово «ляхи», яке весь час повторювалося.
– Бортко у фільмі каже, що українська земля – це також і їх земля, а запорожці – це російські козаки. Знаєте, це таке, що навіть не хочеться коментувати. Він просто захотів зробити частину української історії російською. Це мене дуже здивувало. Так, мені не подобається основна ідея фільму. Потім я говорив з Володимиром Бортком, а він мені сказав, що росіяни і українці – це один народ. Я йому кажу: «У такому разі палестинці й ізраїльтяни – теж один народ». Він може таке нав`язати тільки таким, як він сам, але нам такого ніколи не нав`яжеш.
Ксеня Лесів
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-309370.html
– З Жириновським, Зюгановим, Бортком, (актором) Ігорем Петренком, – похвалився Ступка.
Російський режисер приїхав до Києва розповісти українцям, що їх не існує
Треба було примудритися – зробити з «Тараса Бульби» такий нудний фільм... Хотів потрапити до Держдуми, але не потрапив, тому зняв кіно... Палестинці й ізраїльтяни – теж один народ?..
Вчора українській публіці нарешті був представлений довгоочікуваний фільм «Тарас Бульба» російського режисера Володимира Бортка, знятий за однойменною повістю Миколи Гоголя.
Представляти свою картину в Україні режисер - він же один з сопродюсерів фільму - приїхав особисто, захопивши з собою генерального продюсера телеканалу «Росія» Сергія Шумакова.
Де взявся «російський цар»?
Ще до презентації картини Інтернет ряснів твердженнями, що Бортко зняв фільм, профінансований з російського бюджету, у дусі пізнього російського агітпропа, І, як виявилось, недарма.
Загальновідомо, що у Гоголя були дві редакції «Тараса Бульби». У першій – 1835 року – оспівується козацька слава, там і в заводі не немає ніякого царя і не пахне москвофільством. І друга редакція – 1842 року. Теж Гоголя. Але де присутня дивна фраза про російського царя (цитату приведено нижче). Нагадаємо, що в повісті розповідається про події ХVI століття – за сто років до «возз`єднання» України Росією.
Деякі дослідники пишуть, що повість зазнала величезних змін без волі і бажання самого автора. Твір чимало втратив з вини переписувача Павла Аннєнкова і видавця Миколи Прокоповича, якому Гоголь довірив не тільки видавати зібрання творів у 1842 році, а й правити стиль і граматику. Все це пояснюється тим, що у письменника не було такої наполегливості для досягнення досконалості твору, як, наприклад, у Олександра Пушкіна. Гоголь вважав літературну обробку марно втраченим часом, за який можна написати інший твір, а вже оприлюднене ставало для нього нецікавим і мов чужим.
Частину «Бульби», яка зазнала великих змін поза волею автора, після смерті Гоголя надрукував журнал «Русская старина». Повість істотно трансформувалася. Проте в Росії і досі завершеною вважається друга редакція повісті, а не оригінал, власноручно переписаний автором.
15 липня 1842 року після виходу «Собрания сочинений» Гоголь написав стривожений лист Прокоповичу, в якому зазначає: «Вкралися помилки, але я думаю, вони сталися від неправильного оригіналу і належать писареві...»
Оригінал «Тараса Бульби» був знайдений в шістдесяті роки ХІХ століття серед подарунків графа Кушелєва-Безбородька Ніжинському ліцеєві. Це так званий «ніжинський рукопис», повністю написаний рукою Миколи Гоголя. З тексту оригіналу видно, що значних змін зазнали багато розділів.
Володимир Бортко, зрозуміло, скористався «негоголівською» редакцією «Бульби» – з купюрами і вставками, зробленим переписувачем і видавцем.
Антипольський "драматизм"
Бортко творчо розвинув видавничі «вставки». Кіно вийшло однаковою мірою як антиукраїнським, так і антипольським.
Ні, звісно, в творі великого українця немає особливої любові до тодішніх ворогів Казацької держави. Але Бортко пішов далі. Він «допоміг» Гоголю скерувати сюжет в антипольській бік: вигадав сцену з мертвою дружиною Бульби (грає Ада Роговцева), яку нібито по-звірячому зарубали ляхи. Цим, як потім пояснив Богдан Ступка, який зіграв Тараса Бульбу, режисер хотів додати більше драматизму картині.
Впродовж всього фільму нав`язується думка, що українські козаки воювали за «російську землю» і за «російську віру» (мабуть, російську – в значенні «московську», а не «руську»). Ці месиджі – то у вустах героїв, то в «авторському» тексті – прозвучали близько двох десятків разів.
Більше того, герої Гоголя, за Бортком, не знають назви країни, за яку вони воюють. Вони чомусь називають її Украйна, а не Україна. Схоже, за правильну вимову назви країни російське Міністерство культури гроші на кіно б не виділило.
"Нудно і дурнувато"
Ідеологічне підгрунтя фільму видне неозброєним оком. Але, може, кіно багате на художні знахідки?
На жаль, і в цьому плані – «двійка». Це навіть не вчорашній день. Батальні сцени – вбогі, акторська гра – вельми посередня, ніяких режисерських знахідок. Знято, як дешевий серіал, якими рябіють російські телеканали.
Зі мною погоджується письменник і драматург Лесь Подерв’янський, присутній на прем`єрі.
– Дуже невдала екранізація, – сказав він. – І це дуже м`яко сказано. Починаючи від сценарію. Це треба було примудритися, щоб зробити з такої драйвової речі, як «Тарас Бульба» фільм, який весь час провисає, його нудно дивитися, сюжет весь час буксує. Це по-перше. По-друге, фільм переповнений дурнуватим пафосом, який нагадав мені радянські фільми 30–50 років. Там бракує тільки товариша Сталіна. Ступка грає погано, зовсім без драйву. Мені не сподобалося абсолютно нічого, крім костюмів і роботи художника. Але це все, більше нічого! Батальні сцени зняті не на рівні ХХІ століття. Вони мені нагадували румунські або болгарські бойовики 60-х років, які я дивився в дитинстві.
Чого злякався Ступка?
«Теперь пусть чуют дальние и ближние народы: поднимается с русской земли свой царь! И не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!» – ці приписані Гоголю слова російський режисер вставив у вуста Тарасі Бульбі, коли той помирав...
Мені було сумно це чути, і навіть соромно. Ні, не соромно за сусідів, які намагаються побудувати собі якийсь віртуальний світ «минулої слави», покликаної уславити російську владу, – це їх внутрішня справа. Соромно за наш кінематограф – адже ми не можемо нічого протиставити цьому агітпропу. Від послуг Єжи Гофмана, який хотів зняти «Тараса Бульбу» українське міністерство культури свого часу відмовилося. Соромно за акторів Богдана Ступку (який, до речі, певний час був міністром культури України), Леся Сердюка, який знявся в ролі козака Товкача. Сердюк знайшов «виправдання»: після фільму він півгодини розповідав журналістам, як добре годували під час зйомок.
А що може сказати на виправдання Ступка? А нічого. Він з усіма питаннями пересилає до Бортка.
– Ходять чутки, що ви погодилися зіграти в цьому фільмі після того, коли одержали якусь російську премію і гонорар в 50 тисяч доларів, – запитали його в кулуарах.
– Це брехня. Неправда! – відповів, змінившись в обличчі, актор. – Ви займаєтеся політикою, а я займаюся мистецтвом.
– Вчора була презентація в Москві. Ви там святкували прем`єру? З ким?
– З Жириновським, Зюгановим, Бортком, (актором) Ігорем Петренком, – похвалився Ступка.
Він також сказав, що Жириновський залишився дуже задоволений фільмом.
– А чого ж ви не зняли свій український фільм? – парирував Ступка, звертаючись чи то до української влади, чи то до громадськості. – А вони взяли і зняли.
– А чому у фільмі немає жодної української пісні?
– Зате там є бандура, – відповів Богдан Свльвестрович. – У Бортка питайте, я не монтовував фільм!
Дякувати Володимиру Володимировичу
Сам режисер після демонстрації свого творіння тримався гордо. Як кажуть – завдання виконане.
– Чому все ж таки у фільмі немає жодної української пісні? Адже козаки не тільки пили, гуляли і билися, але ще і співали. – поцікавилася я у нього.
– Мало цього, не їли борщ, пампушки і багато ще чого не робили. Але там же йде музика на національних мотивах. Ну, пісні немає, ну, значить, у цей момент вони не співали, – зло відповідав Бортко.
До речі, Богдан Ступка на прес-конференцію, організовану після показу, не прийшов. Сказав, що не має часу.
Натомість з`явився глава телеканалу «Росія» Шумаков, який не любить роздавати коментарі. Потім сказав мені, немовби між іншим, що в Україні на прес-конференцію йому «сказали прийти».
Шумаков чітко пояснив, чому вибір випав на Бортка:
– Було кілька сценаріїв, кілька режисерів. Але для нас було принципово, хто відповідатиме зрештою за цей фільм. І коли з`явився Володимир Володимирович і сказав: «Я готовий!» – ми зробили найперший, найважливіший крок: погодилися на те, що він розповість нам цю історію так, як він для себе її визначив. Він розповість свою (!) історію «Тараса Бульби», хоча він зараз сперечатиметься, говоритиме, що знімав історію Гоголя. Хочу наголосити, що для нас було дуже важливо, що фільм погодився знімати Володимир Володимирович Бортко, з яким у нас давні і продуктивні відносини. Я з самого початку мав справу із сценарієм. Для нас це виклик – і художній, і телевізійний. Спасибі вам, Володимире Володимировичу!
Останніх два слова він вимовив з таким пієтетом, ніби звертався до самого Путіна.
Режисер сказав, що однією з причин, через які він узявся за цей фільм, – це «сміливість» телеканалу «Росія».
– Що ви хотіли показати у фільмі? – запитала я у нього. – Яку «свою» історію? Адже Гоголь любив своїх героїв. Українським духом пройнято весь твір.
– О! Зараз почнеться провокація. Я 28 років – з двох до 29 – жив у Києві. Ми жили на вулиці Чапаєва, 13. Моя бабуся водила мене у Володимирський собор, а на всі законні свята – в Лавру. Я б дуже хотів, щоб була повна ясність, тобто чий це письменник і все інше. Це письменник того народу, який хрестив колись князь Володимир. І правильно зробив... Це син православного народу, цього російського народу. Називайте його, як хочете, але це син одного народу, який тут жив. Коли мені кажуть, що в Сумській області передова частина людства, а в Курській – це люди з собачими головами, мені стає смішно. Це ті самі люди, що розмовляють тією самою мовою. Ось Гоголь син цього народу!
– Ви сказали «русского народа».
– “Русского”. Тому що написано у нього так. Цитата: «Хочется мне перед боем сказать вам, панове, что есть наше товарищество. И в других землях были товарищи, но таких, как в русской земле, не было таких товарищей. Так любить как русская душа не то чтобы чем, а всем, чем дал Бог, так любить никто не может». Пробачте будь ласка, це не я, це Гоголь. У фільмі я передав те, що, на мою думку, писав Гоголь. Ми самі слово «русский» не придумали. Найбільшу дурість, яку можна зробити, – це переклад.
Хотів потрапити до Держдуми, але не потрапив, тому зняв кіно
На відміну від Бортка, навряд чи Гоголь був таким темним в розумінні історії своєї землі. Гоголь чудово знав, що таке «руський» в розумінні козака ХVI століття і навряд чи плутав Русь з Московією, як вона себе називала в ті часи.
– Я так зрозуміла, що ви не розділяєте росіян і українців? – поцікавилася я.
– Ні!!! Не р-о-з-д-і-л-я-ю! Це один народ! – зло карбував російський гість.
– Володимире Володимировичу, – запитали у Бортка, – перед першим знімальним днем у Запоріжжі ви сказали, що, можливо, «Тарас Бульба» буде вашою лебединою піснею. Ви не передумали?
– Я б із задоволенням не передумав, якби їсти не хотів щодня. Розумієте? Ось у чому справа – я хотів піти в політику, в Держдуму, але не потрапив туди. Тому хочу чи не хочу, напевно, доведеться продовжити свою діяльність.
– Думаю, що після цього фільму ви точно потрапите в Думу, – сказала я.
– А ти що, справді думаєш, що це на замовлення?
– У мене питання – куди ви приїхали?
– Я приїхав на рідну землю. Я народний артист цієї республіки. Я прожив тут більше, ніж, судячи з усього, вам років. Тому можу говорити від імені жителів цього міста абсолютно спокійно, абсолютно точно знаючи, що говорю від моїх друзів різної статі. Ось від кого я говорю! Я син цієї землі! Ду ю андестенд?
– Звичайно, з`являються статті, - додав Шумаков, – і Володимир Володимирович переживає. – Я це бачу по очах. А я радію, радію, тому що в Росії, не знаю, як на Україні, найстрашніше – це коли мовчать. Це коли розводять руками і кажуть: «Не чекав». Чого не чекав? Не зрозуміло. Я приблизно здогадуюся, що всередині у вас робиться, але я цьому шалено радий, тому ми завжди ментально будемо одним цілим.
Отак, укотре приїхали до України російські мужі розповідати, що ніякі ми не українці і земля ця не українська.
На перегляді російської версії «Тараса Бульби» були присутні і представники так званого українського бомонду. Правда, ріденько. Окрім згаданого Подерв’янського, в кінотеатрі «Україна» бачили Нестора Шуфрича (ПР), сина Президента Андрія Ющенка, Наталю Королевську (БЮТ), заступника Леоніда Черновецького Віталія Журавського, поета-пісняра Юрія Рибчинського з сином Євгеном.
Юрія Рибчинського, як він мені зізнався, страшно дратувало у фільмі слово «ляхи», яке весь час повторювалося.
– Бортко у фільмі каже, що українська земля – це також і їх земля, а запорожці – це російські козаки. Знаєте, це таке, що навіть не хочеться коментувати. Він просто захотів зробити частину української історії російською. Це мене дуже здивувало. Так, мені не подобається основна ідея фільму. Потім я говорив з Володимиром Бортком, а він мені сказав, що росіяни і українці – це один народ. Я йому кажу: «У такому разі палестинці й ізраїльтяни – теж один народ». Він може таке нав`язати тільки таким, як він сам, але нам такого ніколи не нав`яжеш.
Ксеня Лесів
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-309370.html
Відповіді
2009.04.04 | Sean
Своє кіно треба знімати. Трохи якбитології
......зацікавлених українців скидаються по ...... на певний рахунок, відкритий людиною, котрій довіряють і котра теж зацікавлена і або сама може зняти або має домовитись з відповідним режисером. І - хто платить той замовляє музику.2009.04.04 | igorg
Шкода, шкода, що Ступка, який так гарно озвучував
один із чудових документальних фільмів про Україну й українців не потрудився таки познайомитися з працями одного з основних героїв. Думаю, що таки познайомився, але тоді те чим він займається є не мистецтво, а свідоме лизоблюдство в найгіршому його сенсі. Лукавить, бо він вже давно в політиці і в ролі вкрай ганебній. Чому ж не зняв коли був міністром культури ?!!Тож слово не росіянину й не українцеві й навіть не словянину, але нашому таки ж земляку, державнику й політику.
Прочитайте й спитайте себе: "а що змінилося?!!!"
http://1alex.5u.com/zv/vj-3.html
О ЯЗЫКАХ И ПРОЧЕМ
П. Б. Струве в январской книжке «Русской Мысли» (1911) затронул интересный и важный вопрос. Жаль только, что затронул мимоходом и аподиктически разрешил на
4 страничках. Этот спор об этнической природе государства российского, о том, считать или не считать малороссов и белорусов за особые нации, о том. быть ли России «национальным государством» или же пути ее ведут к так называемому Nationaliatenstaat, - спор этот заслуживает самого серьезного, самого, если позволено так выразиться, увесистого обсуждения. И я глубоко убежден, что постепенно он и станет во всей серьезной российской публицистике предметом такого именно обсуждения. Ибо вопрос
о национальностях есть для России кардинальный вопрос ее будущности, более важный, более основной, чем все другие политические и даже социальные проблемы, включая хотя бы самое аграрную реформу. Пишу эти слова и. конечно, знаю. что лишь очень немногие с ними согласятся. И тем не менее, - оно все же так. Было время, когда и в Австрии думали, будто национальная проблема есть второстепенная мелочь, скромно отходящая на задний план. как только на сцену выступают «настоящие» интересы, особенно экономические. А жизнь доказала, что все бытие государства, точно вокруг оси, обречено вращаться вокруг проблемы национальностей, и под конец даже социал-демократия стала давать основательные трещины как раз по швам национальных разделений. От судьбы не ушла Австрия, от судьбы не уйдут и ее соседи.
Я тоже не имею в виду браться за «увесистое» рассмотрение вопроса, затронутого
П.Б. Струве. Но хочу сделать несколько беглых замечаний по поводу одной из деталей этого вопроса: о том, куда зачислить малороссов и белорусов. Вряд ли, впрочем, уместно тут слово «деталь»: это не деталь, а центр тяжести всего спора. В самом деле: если малороссов и белорусов зачислить, как хочет П. Б. Струве, в состав единой русской нации, то нация эта возрастает до 65 процентов всего населения Империи, т.е. до громадного большинства в две трети: и тогда, пожалуй. картина действительно недалека от «национального государства». Наоборот, если малороссов и белоруссов считать за особые народности, то господствующая национальность сама оказывается в меньшинстве (43проц.) против остального населения, а сообразно тому изменяются и все виды на будущее. Поэтому смело можно сказать, что разрешение спора о национальном характере России почти всецело зависит от позиции, которую займет тридцатимиллионный украинский народ. Согласится он обрусеть - Россия пойдет по одной дороге, не согласится - она волей-неволей пойдет по другому пути. Прекрасно поняли это правые в Государственной Думе. Когда решался вопрос о языках инородческой школы, они, смеху ради, голосовали даже за каких-то «шайтанов» и «казанских греков»: они даже не подняли рук против еврейского языка, очевидно, желая сделать весь законопроект ненавистным и неприемлемым для начальства; но когда речь зашла об украинском языке, они отбросили и паясничество, и хитроумные расчеты и просто подняли руки против, ибо почуяли, что тут самое опасное место, решительный шаг, при котором ни шутки шутить, ни лукаво мудрствовать не приходится.
Возражение П.Б. Струве вызвано следующими моими строками, напечатанными в тон же «Русской Мысли»:
«На этих страницах П. Б. Струве неоднократно высказывал, что считает Россию государством национально-русским. В этом очерке не место спорить о таком сложном вопросе; но считаю нужным кратко оговорить, что стою на резко противоположной точке зрения. Примыкаю к тем, которые не закрывают глаз на статистику и помнят, что народность, язык которой называется русским, составляет, по несомненно преувеличенным данным переписи 1897 г., всего 43 процента населения Империи. Это много, но этого недостаточно для того, чтобы остальные, «инородцы», добровольно согласились на роль бесплатного приложения к великорусской народности. Относясь с глубочайшим уважением к этой народности и к ее могучей культуре, желая с ней жить и дальше в тесной близости духовного обмена. они, однако, полагают, что естественной вотчиной этой культуры являются пределы этнографической Великороссии, и если теперь оно не так, то причина, главным образом, в вековом насилии и бесправии. Мы, «инородцы», предвидим только одну из двух возможностей: или в России никогда не будет свободы и права, или каждый из нас сознательно использует свободу и право прежде всего для развития своей самобытной национальной личности и для эмансипации от чужой культуры. Или Россия пойдет по пути национальной децентрализации, или в ней немыслимо будет ни одно из оснований демократии, начиная со всеобщего избирательного права. Для России прогресс и Nationalitatenstaat - синонимы, и всякая попытка перескочить через эту истину, утвердить в государстве прочный порядок наперекор воле и сознанию трех пятых населения - кончится крахом. Так полагают «инородческие» националисты, и не только они: а кто прав. ответит будущее».
«Изумительно прежде всего, - отвечает П. Б. Струве. - в какой мере политическая или иная тенденция способна слепить глаза и скрывать от зрения самые внушительные и непререкаемые объективные факты. Какая-то упорная традиция, постоянно оживляемая интеллигентской политической тенденцией, скрывает от некоторых людей огромный исторический факт: существование русской нации и русской культуры. Именно русской,
а не великорусской. Ставя в один ряд этнографические «термины» - «великорусский», «малорусский», «белорусский», автор забывает, что есть еще термин «русский» и что «русский» не есть какая-то отвлеченная «средняя» из тех трех «терминов», а живая культурная сила, великая, развивающаяся и растущая национальная стихия, творимая нация (nation in the making, как говорят о себе американцы)».
Прежде всего замечу, что П. Б. Струве не прав, полагая, будто я забываю о термине «русский». Напротив. Я даже совершенно согласен с г. Струве в том, что русская нация и культура «не есть какая-то отвлеченная средняя» из великороссов, малороссов и белорусов. Конечно, не есть. Русским языком называется у людей язык одного только великорусского племени; ни украинского, ни белорусского языка этот термин не обхватывает. А русской национальной культурой называется культура, созданная на этом языке. На языке великороссов и только великороссов, а не на каком-то отвлеченном «среднем» из трех языков. Ибо такого среднего и на свете нет. Следовательно, русская культура есть национальная культура великорусского племени. Малороссов и белорусов можно заставить присоединиться к ней, или можно даже мечтать, что они к ней все добровольно присоединятся; но это будет именно присоединение к чужой (хотя бы и родственной) культуре, созданной не на природном языке присоединяющихся национальностей. Термины «русская культура» и «великорусская культура», взятые в чистом своем значении, совершенно совпадают, ибо русский язык и русская культура ни для кого, кроме великороссов, не являются природными. Я лично всегда охотнее употребляю термин «русский» вместо «великоросс»: если в данном случае отступил от этой привычки, то только во избежание неясности, так как знал. что есть - повторю выражение П.Б. Струве - «какая-то упорная традиция» совершенно неточно смешивать под словом «русский» в одну кучу три народа, отличных друг от друга по языку, по истории, по темпераменту, по физическому типу, по внутренней индивидуальности, по быту и общественному строю.
Есть «какая-то упорная традиция, постоянно оживляемая интеллигентской политической тенденцией». уверять самих себя и всех добрых людей, будто русская нация есть не «живая культурная сила», реальная. осязаемая и отграниченная, а именно «какая-то от влеченная средняя», некая метафизическая сущность, сочетающая в своем единстве три различных начала. Это, конечно, чистейшая фантазия. Но, мне кажется. если кто заслуживает упрека в таком фантазировании, то уж никак не те, для кого русская нация сама по себе, и украинская или белорусская - тоже сама по себе, - а скорее те, которые не признают тождества «русской» культуры с «великорусской» и непременно хотят придать первому термину какое-то более широкое значение...
Правда, сами украинские публицисты часто употребляют слово «русский» в другом значении, чисто этнографическом, и в этом смысле причисляют к «русскому племени» и украинскую народность. Если не ошибаюсь, такая формулировка родства между великороссами, малороссами и белорусами освящена еще авторитетом Костомарова. В одной статье одного украинского националиста она была выражена так: «Я - славянин по расе, русский по племени, украинец по национальности». Сомневаюсь, имеет ли эта сложная классификация какуюлибо ценность с точки зрения этнологии: но во всяком случае за пределы этнологии и этнографии ее значение не простирается. Специфическую культуру создают не «расы» и не «племена» (да и вообще эти термины так неопределенны и расплывчаты, что теперь ими надо пользоваться только с величайшей осторожностью): культуры создаются национальностями, и каждая из национальностей ревниво бережет свою культуру и противится, когда сосед ей навязывает свою, хотя бы сосед этот числился ей двоюродным братом «по расе» и единоутробным «по племени». Хорваты и словинцы - и тесные соседи, и близкая родня по расе, племени, вере и т.д., и даже языки их куда ближе друг другу, чем русский с украинским: однако это две разные национальности с двумя разными культурами. Венгерские словаки - ближайшая родня чехам, настолько близкая, что словацкое население соседней Моравии считает своим национальным языком чешский: но словаки Венгрии считают себя словаками, ревниво берегут отличия в своем диалекте, охраняют свою литературную речь от чешских оборотов и. насколько это мыслимо при мерзостях мадьярского режима, творят свою словацкую, а не чешскую культуру. Ибо для этого творчества ни этнология, ни даже филология не указ. Для него указ - национальное сознание. Кто «украинец по национальности», для того все остальное родство по племени, по расе и т.д. может иметь только побочное значение: при выборе культуры решающий голос принадлежит не «расе», не «племени», а осознанной национальности.
Еще одна оговорка. Обыкновенно, когда хотят доказать, что русская культура есть продукт тройственного взаимодействия, а не одних великороссов, на сцену вытаскивается Гоголь, а иногда, в последнее время, и Короленко. Вот, дескать, малороссы, участвовавшие в создании «общерусской» литературы. Убедительность этого доказательства под большим сомнением. Величайший венгерский поэт Шандор Петефи назывался в сущности Александр Петрович и был сыном словака; но никто в этом не видит доказательства, что мадьярская литература будто бы есть «общевенгерская». У немцев тоже был крупный поэт, даже с проблесками гениальности, по имени Шамиссо, а по происхождению француз: разве поэтому немецкая литература стала немецко-французской? Разве она стала из-за Гейне немецко-еврейской? Общий фон, общий характер данной культуры не изменяется оттого, что случайно жизнь забросит в ее ряды человека другой крови, хотя бы даже гениального. Он или целиком ассимилируется с окружающим фоном, как Петефи или Шамиссо, или только наполовину, как Гоголь, на чьих произведениях лежит сильнейшая печать украинского темперамента. или совсем не ассимилируется и остается бобылем. непризнанным изгоем, как Гейне, - но национальный характер данной культуры остается неприкосновенным, и инородные пятна только выделяют и подчеркивают ее основной цвет, подобно тому. как черные «мушки» оттеняют белизну кожи. Десять Гоголей и сто Короленко не сделают русскую литературу «общерусской»: она остается русскою, т.е. велико-русскою, а рядом с нею украинская народность, пробиваясь сквозь строй великих трудностей, создает свою литературу на своем языке.
Я написал, что если русская культура играет теперь неестественную роль культуры всероссийской, то «причина, главным образом, в вековом насилии и бесправии».
П.В. Струве с этим не согласен. Русская. мол, культура преобладает и в Киеве, и в Могилеве, и в Тифлисе, и в Ташкенте «вовсе не потому, что там обязательно тянут в участок расписаться в почтении перед русской культурой, а потому, что эта культура действительно есть внутренне властный факт самой реальной жизни всех частей Империи, кроме Царства Польского и Финляндии». Тут уж П.В. Струве безусловно несправедлив к нашему благопопечительному российскому начальству. Как же можно отрицать его великие, неискоренимые из нашей памяти заслуги по части насаждения русской культуры за пределами Великороссии? П.В. Струве с легким сердцем констатирует, что теперь в Киеве «нельзя быть участником культурной жизни, не зная русского языка», и думает, будто «участок» тут ни при чем. а между тем это великая ошибка. Напротив, все дело в участке и в его многовековом усердии. Вот как рассказывает об этом усердии известный украинский историк, проф. М. Грушевский: «Покончив с политической особностью Украины, правительство не удовлетворилось этим: оно решило стереть и уничтожить также и проявления ее национальной жизни, и даже особенности украинского национального типа. Начиная с Петра I для украинских изданий вводится цензура, имевшая целью привести их к единообразию в языке с изданиями великорусскими. Русифицируются украинские школы. Вводится великорусское произношение в богослужении. Всякие проявления украинского патриотизма ревностно преследуются и подавляются».
Но зачем заглядывать так глубоко в старину! Вот перед нами новейшее время: с половины прошлого столетия замечается в России подъем украинского движения - и тотчас же начинается сверху ревностная борьба против «хохломании» и «сепаратизма».
В 1863 г. министр Валуев провозглашает: «Не было, нет и быть не может украинского языка» - а в 1876 г. издан был указ, просто-напросто воспретивший украинскую культуру. Отныне разрешалось печатать по-украински только беллетристику да стишки и разыгрывать пьесы в театре; что касается до газет, журналов, серьезных книг и статей, лекций, проповедей и т.п., - все это было воспрещено, а об украинской школе и говорить нечего. Что же удивительного, если на этом поле, начисто опустошенном и распаханном усилиями урядника, с такой легкостью и вне всякой конкуренции взошли посевы той культуры, которую урядник, по крайней мере, терпел? И ничуть ее пышный расцвет в Киеве не доказывает, что дело исключительно в ее собственной мощи, что она и без помощи урядника все равно заглушила бы все соседние ростки и воцарилась единодержавно. Напротив. П.В. Струве сам не будет спорить против того, что если бы вместо указа о воспрещении украинской культуры явился в 1876 г. указ о разрешении вести на украинском языке преподавание в школах и гимназиях, то уважаемому публицисту вряд ли пришлось бы теперь так победоносно констатировать, что в Киеве без русского языка нельзя быть культурным человеком.
Что в Киеве, то было и повсюду. Всюду на окраинах русская культура появилась только после того. как земский ярыжка расчистил ей дорогу, затоптав сапожищами всех ее конкурентов. На Литве с 1863 года были запрещены польские спектакли, польские газеты и даже польские вывески, а литовцам запретили печатать литовским алфавитом что бы то ни было, даже молитвенники. Воспрещены были спектакли на еврейском жаргоне (еврейских актеров заставляли играть «по-немецки»), и до начала этого века не разрешали ни одной газеты на жаргоне. То же или почти то же происходило на Кавказе, и только по тому П.В. Струве имеет ныне возможность записать и Тифлис в перечень городов, завоеванных русскою культурой. Точнее, куда точнее было бы сказать: «Завоеванных урядником для русской культуры». Это. конечно, не мешает нам всем высоко ценить и даже любить русскую культуру, которая многому хорошему нас научила и много высокого дала. Но зачем игнорировать историю и уверять, будто все обошлось без кулака и будто успехи русского языка на окраинах доказывают внутреннее бессилие инородческих культур? Ничего эти успехи не доказывают, кроме той старой истины, что подкованными каблучищами можно втоптать в землю даже самый жизнеспособный цветок.
Дальше следует у г. Струве аргумент, который странно даже слышать из уст такого вдумчивого, совсем не шаблонного писателя и мыслителя: «Постановка в один ряд с русской культурой других, ей равноценных, создание в стране множества культур. так сказать, одного роста, поглотит массу средств и сил, которые при других условиях пошли бы не на национальное размножение культур, а на подъем культуры вообще». Такое «размножение культур» будет «колоссальной растратой исторической энергии населения Российской Империи». Это, да простит глубокоуважаемый автор, песня старая, петая, перепетая - и отпетая. Теперь от нее даже непрошибаемые социал-демократы отказались. Самое лучшее, самое прекрасное в мировой культуре - это именно ее многообразие. Каждая историческая нация внесла в нее свои особые, неподражаемо-своеобразные вклады, и в этом бесчисленном множестве форм, а не в количестве результатов и заключается главное богатство человеческой цивилизации. Если бы маленький двухмиллионный народ, населяющий Норвегию. послушался во время оно советов г. Струве и, вместо того чтобы «тратить» силы на создание собственной культуры, записался в немцы, - то в учебнике немецкой словесности числилось бы несколькими именами больше, но за то не было бы на свете того совершенно своеобразного, особенно благоухающего, индивидуально ценного божьего букета, который называется норвежской литературой. Да и нельзя никак противопоставлять «размножение культур» «подъему культуры вообще». Ибо с равным правом (а по-моему с бльшим) можно сказать, что «культуры вообще» нет, что это абстракция, ибо конкретно существуют (если, конечно, не считать машин и прочей мертвой утвари) только отдельные культуры отдельных наций. И это значит, что отдельная личность, участвующая в создании культуры, будь это поэт, философ, ученый или политик, может наилучше развить и использовать свои творческие силы, наиполнейшим образом sich ausleben только в родной среде, в родной обстановке и атмосфере, где все хотя не осязаемо, но ощутимо пропитано родными соками. В чужой обстановке значительная часть творческих сил уходит на преодоление какого-то естественного трения, хотя бы иногда неосязаемого, и потому результаты такого творчества меньше и беднее. С этой точки зрения стоит (даже в интересах «подъема культуры вообще») потратить много сил и много лет на создание особой бурятской или якутской культуры, чтобы создать обстановку, в которой потом бурятские и якутские таланты разовьются лучше, полнее и с большею пользой для человечества, чем развились бы в «общерусской» среде, созданной и пропитанной влиянием других наций. Раздробление сил, «растрата энергии» тут с лихвою будут возмещены впоследствии интенсификацией творчества в отдельных национальных коллективах. Если тут есть «обособление». то это обособление законное, необходимое: так «обособляется» художник, когда затворяется в своем кабинете, убранном по его вкусу, никого к себе не впускает - и пишет прекрасное произведение на радость и пользу всем людям.
Но все это зады, которыми прилично было заниматься лет пять или шесть тому назад, когда «мы» все были еще очень наивны и верили, будто национальный вопрос выдуман злоумышленниками. Теперь, слава Богу, известно и признано, что право каждой народности на самобытную культуру определяется и доказывается не теориями, а ее собственной волей к национальному бытию. Наличность этой воли показали и малороссы, и белорусы, и все остальные, несчетные и несметные народы Российского государства: а остальное доделает время.
1911.
2009.04.04 | АБВГ
Відповідь Жириновському ЖЖ в ВВ, пробачте ВВ в ЖЖ
Лидер ЛДПР Владимир Жириновский поделилися с читателями своего блога впечатлениями от премьерного показа фильма "Тарас Бульба" : "Тарас Бульба" показывает доблестную историю России и Украины и сплочение двух славянских народов".Что-то неясно, где вы увидели "сплочение двух славянских народов". Вы поляков и украинцев, что ли, имете ввиду? Или жидов и украинцев?
А пример сплочения давали донские и запорожские казаки, настоящие братья и союзники, пример построения отношений на будущее. Обе вольницы Империя сводила-сводила - и свела вконец.
А фильм классический. Шекспировский. Боюсь, слишком силен для слабых мозгов, взращенных сериалами. Не окупится. А в истории - останется.
ПС. Такое впечатление, что СМИ получают премию за каждое упоминание современного Янкеля - Жириновского. И сюда собаку пришили!
2009.04.04 | Pavlo Z.
А чому Мінкульт не домовився з Гофманом - адже останній хотів!?
2009.04.04 | Sean
думаю тому що (с) не дуже хотіли
можливо, боялися отримати пропольський фільм, якщо так, то двічі ідіоти, бо натомість отримали московську агітку2009.04.04 | Sean
отут трохи пояснень, не сказав би, що несподіваних (/)
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=72797Кінорежисер Юрій Іллєнко у 2005 році написав у київській газеті “Дело” гнівну статтю “Голодування проти Гоффмана”, в якій протестував проти того, аби повість Гоголя “Тарас Бульба” екранізував польський режисер, а головну роль виконував Жерар Депардьє.
2009.04.04 | ziggy_freud
це була жаба вульґаріс
Іллєнко суперовий оператор, але режисер - просто ніякий. Попри всю повагу до особистості Мазепи, в "Молитві" були гарні акторські роботи, іноді просто суперова картинка (оператор + художник), а сценарія і режисури бракувало.порівняти його з Гофманом, то, на жаль, Іллєнко програє. Навіть суто по-людськи. Хтось може собі уявити, щоб Гофман проголошував голодування проти тлумачень польської класики в Україні?
щодо українофобії в Огнєм і Мєчєм, там її нема. Хронічно порубаний шаблею Богун викликає симпатію. Хмельницький - теж. Це плач не тільки за старою Польщею, але і за старою Руссю...
2009.04.05 | mala
Re: це була жаба вульґаріс
ziggy_freud пише:> щодо українофобії в Огнєм і Мєчєм, там її нема. Хронічно порубаний шаблею Богун викликає симпатію. Хмельницький - теж. Це плач не тільки за старою Польщею, але і за старою Руссю...
А як же вічно п"яні козики які п"ють горілку з нічних горщиків?
2009.04.05 | ziggy_freud
так же, як і сцена пиятики в "Потопі"
mala пише:> А як же вічно п"яні козики які п"ють горілку з нічних горщиків?
це були грубі часи та відповідні ним грубі герої. Феодалізм, який ще не перейшов в абсолютизм. І носіями ґламура в Сєнкєвіча виступають негативні персонажі.
Одна з перших сцен Гофманова (і Сєнкєвічева) "Потопа" - реально жахлива пиятика головного героя - хорунжого Оршанського Кмітіца і його підозріло схожих на гопоту молодших офіцерів. Із стріляниною по портретах родичів. Як влучно помітив один знавець матчастини, на портретах були суцільні українські гетьмани. І в тому помісті, де вони бухали, такого моцного портретного живопису не могло бути ;0) Але решта - сувора історична правда.
2009.04.04 | АБВГ
От хай Гофман зніме фільм "Батурин"
а українці спроможуться зняти "Хмельницького", то буде файний триптих. Збалансований і патріотичний.Дивитись як Вагнерівські опери.
Три дні поспіль.
2009.04.04 | Адвокат ...
Тому що! Мінкульт послідовний.
2009.04.04 | Svitlana
Своє кіно треба знімати
Ну був би Гофман замість цього росіянина - отримали б ще один "Однем і мечем" який важко назвати фільмом знятим з повагою до України... Може було б трошки краще за цю російську чергову агітку проте не набагато.2009.04.04 | Sean
а що "огнем і мечем"?
Гофман великою мірою нівелював шовінізм Сенкевича. А мені так на українця Ярему Вишневецького - теж там приємно подивитися.2009.04.04 | Svitlana
Шон, нє дєлайте мнє нєрви
Sean пише:> Гофман великою мірою нівелював шовінізм Сенкевича. А мені так на українця Ярему Вишневецького - теж там приємно подивитися.
Гофманівського шовінізму вистачить на трьох Сенкевичів. І він, коли знімав, дуже добре усвідомлював що знімає.
2009.04.04 | Sean
я кажу правду
правда полягає в тому, що на мій погляд - саме та'як я написавSvitlana пише:
> Sean пише:
> > Гофман великою мірою нівелював шовінізм Сенкевича. А мені так на українця Ярему Вишневецького - теж там приємно подивитися.
>
> Гофманівського шовінізму вистачить на трьох Сенкевичів. І він, коли знімав, дуже добре усвідомлював що знімає.
Думаю що так. І тому зняв як зняв, а не буквальну ілюстрацію твору Сенкевича
2009.04.04 | igorg
Приїздіть у першу суботу серпня до Капулівки
це поряд з Нікополем, до могили Сірка. Побачите як з попелища пробиваються живі ростки і як працюють навіть мізерні власні кошти українців. І як же це тільки хочуть розтоптати, а бач, не виходить. Побачите, як швиденько зачохлюють камери ЗМІ від українців.Козаки що володіють шаблею сміялися зі сцен фехтування з того фільма. Це звісно видовищно, але так не буває, шаблею не фехтують, нею рубають. А найстрашніша зброя українця - ціп. У фільмі здається цього взагалі нема.
2009.04.04 | Sean
Re: Приїздіть у першу суботу серпня до Капулівки
igorg пише:> Козаки що володіють шаблею сміялися зі сцен фехтування з того фільма.
Розумію, я теж
> Це звісно видовищно, але так не буває, шаблею не фехтують, нею рубають.
Можливо, ми з Вами про одне й те саме іншими словами, але нмд все ж таки фехтують, хоча це зовсім інше фехтування ніж скажімо західноєвропейські рапіра чи шпага. Я б сказав "рубають, фехтуючи" чи то "фехтують, рубаючи".
> А найстрашніша зброя українця - ціп. У фільмі здається цього взагалі нема.
Ви маєте на увазі селянських повстанців? Але ж того самого Єжи Міхала Володийовського Сенкевич писав з реального Юрія Володийовського, українця
2009.04.04 | igorg
Бачите, для того треба аби в українців були гроші
Наразі ж вони ...2009.04.04 | OlalaZhm
Бортко правильно спитав: "А на інше є?"
Доки наші бидляки будуть красти з бюджету на свої бентлі-мерседеси-всякепрочєіншегавно, - вони будуть в очах світу залишатися бидляками в дорогій обгортці, будуть посміховиськом, хоч би як вони собі не лестили. ...Ми біля них таке ж посміховисько, на жаль. Доки цю "еліту" або не виб"ють, і у наступної буде якийсь генетичний страх зариватися у крадіжках (як у європеських багатиків), або не зрозуміє, що бути елітою - це трошки інше, ніж їм здавалося (але це фантастика, бо вони тупі, щоб зрозуміти)2009.04.04 | AxeHarry
Re: Бортко правильно спитав: "А на інше є?"
Проблєма ще в тому що купа чуваків які правдами-неправдами нажили статків і вважаюцця зараз "илітою" вважають шо мистецтво - це щось тіпа Сєрдючки, Кабзона, Сороконожок та новорічного Галубого у всіх смислах Аганька.Або бандура з вишиванкою - і тільки це і нічого іншого.
Це раз. А друге - кіно знімати у нас є крайньо невигідною справою в смислі заробітку $. А шо. Нормальне кіно - це такий же бізнес. Навіть в Росіі де знімалось до кризи по 200-250 кін тільки на Мосфільмі жоден з фільмів так себе і не окупив. Це при тому що у них серйозні податкові і інші всякорізні гаразди з кіновиробництвом (ну, це зрозуміло, Кіно то є колективний агітатор і при бажанні - колективний мозгополоскатор, як казав Лисий, такшо на агітки про Вілікую Рашидію $ не жаліють - і все одно Мінкульт у них фінансує не більше 30% бюджету кіна).
Кіновиробництво - то досить затратна штука, бюджети кіна хоч-не хоч менше $5-7-10млн не будуть - по чисто технологічним причинам.Розмови про "а от можна знімати на якусь недорогу камеру і за 30 хвилин дома змонтувати практично мєгакєно" (чув неодноразово майже дослівно) - це розмови про то шо у гаражі кожен може зклепати феррарі за допомогою молотка , якоісь матері і двигуна від горбатого.
Причому ці $5-7млн розтягнуті по часу на 1-2 роки (цикл виробництва повнометражного кіна).
А скажіть - хто з навіть самих мегагрошовитих чуваків дасть $5М практично у "нікуди" (у якусь гру світотіней на білому полотнищі) без всяких гарантій повернення? При цьому не вимагати "повернути кешем" зразу $3М з $5м? Та чувакам простіше і гарантованіше вкинути ті $ у землю, будівництво або в банко-автокупипродайські бізнеси і не мати гємора з якимись там ботанами з камерами і світлом.
А так - в Украіні для виробництва свого кіна давно все є. І студіі, і звук, і постановники, які працюють давно на російських та закордонних кінопроектах, і навіть режисери, проблєма - акторів яких не соромно зняти у нормальному касовому кіні - дуже мало, і всі вони по 150 раз вже знімались практично у кожному фільмі.
Ну , і з ідеями тугувато, особливо коли у по факту малобюджетне кіно намагаюцця впхати фінансово незабезпечену мегаідею яка зрозуміла лише тому хто цю ідею пхає. (тіпа "нам треба зняти сцену польоту ЛьоніКосмоса над Києвом і його проліт під мостом Патона, який символізує ... (далі потік підсвідомості)..., але нема $ ні на вертольота, ні на стабілізовану камеру, ні часу - це треба зробити на завтра").
ІМХО
2009.04.04 | ziggy_freud
як може бути комерційним те, що нема де подивитись?
AxeHarry пише:> А друге - кіно знімати у нас є крайньо невигідною справою в смислі заробітку $.
багато що впирається в прокат. Укр. кіно затикають дірки, бо воно "некомерційне". А "некомерційне", бо ним затикають дірки. Мосфільмівський треш потрапляє в укр.прокат весь. Холівудський - майже весь.
Помаранчеву Штольню як спробу кінокомерції ми тута вже обговорювали... Як його не крути...
> (ну, це зрозуміло, Кіно то є колективний агітатор і при бажанні - колективний мозгополоскатор, як казав Лисий, такшо на агітки про Вілікую Рашидію $ не жаліють - і все одно Мінкульт у них фінансує не більше 30% бюджету кіна).
а решту 70% дають свідомі патріоти, кидаючи по 100 рублів в капелюхи сінематографістів? До Ходорковського в компанію бізнесюки не хочуть, і їх можна зрозуміти. Крім пропаганди, в сучрусокіні забагато нахабного та малоестетичного продакт плейсменту. Бухло, мобільні оператори та ін...
2009.04.06 | Shooter
Re: як може бути комерційним те, що нема де подивитись?
ziggy_freud пише:>Крім пропаганди, в сучрусокіні забагато нахабного та малоестетичного продакт плейсменту. Бухло, мобільні оператори та ін...
Уявляєте - дзвонить Бульба з Нокії Андрію на Самсунг і питається - ну що, допоміг тобі твій Соні-Еріксон?
2009.04.06 | AxeHarry
Re: як може бути комерційним те, що нема де подивитись?
Ашо. Практично як у комедіях МелаБрукса.2009.04.04 | Svitlana
Маю нехорошу підозру що справа не тільки в грошах
Інакше ми були б просто завалені коротким метром на який цілком можливо нині грошей роздобути. Про це знаю навіть я враховуючи, що ніколи добуванням тих грошей не цікавилася. Але щось я геніальних творів наших кіношників не спостерігаю...2009.04.04 | igorg
Певно що й так, але це говорить про те що
в УКРАЇНЦІВ навіть таких коштів немає. А ще я певен що є ціла система перешкоджання пробудження національної свідомості й патріотизму. Принаймні перешкоджання доступу до ЗМІ. Наше кіно крутять в основному далеко за північ. Здається так обходять деякі вимоги законодавства щодо українськості.Якщо казати про фільми то згадайте фільм про Шептицького. Приклад малобюджетного кіно і не поганого. Однак як це було подано. Скажімо в кінотеатрі перед фільмом (сеанс із школярами) крутили рекламу Колчака. Маю відмітити що навіть на цьому тлі ідеї й контекст фільму хоч і важко але пробивається до учнів. Хоча здається є суттєва частина із генетичною дегенерацією
2009.04.04 | АБВГ
Подивився "Тараса Бульбу". Фільм англо-український.
Росіян в фільмі не побачив.Побачив козаків.
Навіть етнічний тип акторів підібраний, пробачте, не товстомордим, а європейським.
За рефрен взята картина Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". А той з десяток років поклав на збір матеріалів і типів.
І в естетиці геніальної картини фільм і витриманий.
Матеріальна культура відтворена достовірно: ніби проживаєш в тому часі дві години.
Щодо закликів "за Русь" то вони не те щоб ухо не різали, а в контексті 15-го століття ще й історично виправдані. Русь ніякого відношення ні до Російської імперії ні до СССР. Ми тоді й звались - Русь. Чого ви нашу назву з відразою віддаєте сусіду? А назва Україна тільки-но формувалась на окраїні нашої Русі - в Запоріжжі, що було саме з краю.
Натуралізм і жорстокість теж були ознакою того жахливого часу.
Закон джунглів - він і закон степів.
Відповідно до законів свого часу і діяли і козаки, і поляки, і іудеї.
Причому козаки показані з явною симпатією.
По-моєму, це перший справжній український історичний фільм світового рівня. Не зважаючи на країну походження.
А що ще знято про історію України ???
От поставте цей фільм як верстовий стовп, і від нього відліковуйте шлях.
Як тільки будь-хто зможе проїхати далі - свисніть.
Роль Богдану Ступці вдалась. Його очі не забудеш.
На мою думку в фільмі плідно співпрацювали дві першокласні і рівновеликі особистості - Бортко і Ступка.
Фільм і загальмований трохи саме тому, що класичний.
Шекспірівський.
2009.04.04 | Sean
серйозно "історично виправдані"?
АБВГ пише:> Побачив козаків.
> Щодо закликів "за Русь" то вони не те щоб ухо не різали, а в контексті 15-го століття ще й історично виправдані.
А хіба то події 15-го століття? І у 15-му столітті були козаки як стала інституція?
2009.04.04 | Shooter
Re: серйозно "історично виправдані"?
Sean пише:> АБВГ пише:
> > Побачив козаків.
> > Щодо закликів "за Русь" то вони не те щоб ухо не різали, а в контексті 15-го століття ще й історично виправдані.
> А хіба то події 15-го століття?
Початку 17-го
> І у 15-му столітті були козаки як стала інституція?
Якщо враховувати козака Мамая - то були
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BA%D0%B8_%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%8F
2009.04.04 | АБВГ
Re: серйозно "історично виправдані"?
За кадром йде фраза Гоголя, що події розгортаються в той час, коли ЗАРОДЖУВАЛАСЬ Запоріжська січ, і саме цей час породжував таких героїв, як Бульба.2009.04.04 | Sean
некоректно
ми говоримо ніби про історичну виправданість, а не про що інше і навіть не про фразу Гоголя (радше когось, хто вимовляє фразу ГоголяНайперші згадки про шось козацьке на Дніпрі як явище - самісінький кінець 15-го. Байда Вишневецький з його Хортицею - один з перших - це вже середина 16-го століття. Казати про усталене козацтво і надто про Січ раніше, а тим більш про якусь боротьбу з "ляхами" - це дуже вже проти історичної правди.
2009.04.04 | АБВГ
Re: некоректно
Згоден. Тут борюсь не за рік, бо це не так важливо, а за самоназву Русь. В Київській Русі, звіряючись з академіком Рибаковим, їхали в Русь, до Києва.Тому назва Русь ухо не різала.
2009.04.04 | Sean
а от з цим згоден повністю
АБВГ пише:> Згоден. Тут борюсь не за рік, бо це не так важливо, а за самоназву Русь. В Київській Русі, звіряючись з академіком Рибаковим, їхали в Русь, до Києва.
> Тому назва Русь ухо не різала.
Так. І жодного стосунку не мала до Московії. Той самий (тобто не Байда, про котрого вище, але не менш відомий) Ярема Вишневецький був воєводою руським і бив московитів.
2009.04.04 | АБВГ
Амінь. Як в моєму листі до Жиріка. ЖЖ. :)
2009.04.04 | Андреев А.В.
Всё это было бы смешно,когда бы не было так грустно! (л)
АБВГ пише:>Щодо закликів "за Русь" то вони не те щоб ухо не різали, а в контексті 15-го століття ще й історично виправдані. Русь ніякого відношення ні до Російської імперії ні до СССР. Ми тоді й звались - Русь.
Начиная с июля 1488 года:
(July 1488) [1: vol.5; p.4; Doc.# 8] < John “III” (+1505) >
Божiею милостiю, Гдрь всея Русiи, Великiй Князь Иванъ Васильевичь
Вoлoдимирски, и Московски, и Новогородъцски, и Псковски и Тферски, и Югорски, и Вятски, и Пермски и иныхь
ВОПРОС: Воможно ли быть государем того,чего не существует? (всея Русiи)
(Aug 1490) [1: vol.5; p.7; Doc.# 13]
мы Ioанъ Божiею милостiю, Гдрь всеа Русiи,
Володимерскiй, и Московски, и Новогородски, и Пъсковскiй и Тферскiй, и Югорскiй, и Вятскiй, и Пермьскiй и Болгарскiй и иныхь
(Jan 1493) [1: vol.5; p.15; Doc.# 26]
Ioаннъ Божiею милостiю, Гоcударь всеа Руси,
Володимерскiй, и Московскiй, и Новогородскiй, и Псковскiй и Тферскiй, и Югорскiй, и Вятцкiй, и Пермскiй и Болгарскiй и иныхь
(May 1504) [1: vol.5; p.26; Doc.# 40]
Ioаннъ Божiею милостiю Гоcударь всеа Руси,
Володимерскiй, и Московскiй, и Новогородскiй, и Пъсковскiй и Тферскiй, и Югорскiй, и Вятцкiй, и Пермскiй и Болгарскiй и иныхь
(Oct 1506) [1: vol.5; p.34; Doc.# 51] < Basil “III” (+1533) >
Bаcилeй Божiею милостiю Гдрь всеа Русiи и
Великiй Kнязь Володимерскiй, и Московскiй, и Новогородскiй, и Псковскiй и Тферскiй, и Югорьскiй, и Вятcкiй, и Пермьскiй и Болгарскiй иныхь
(Aug 1509) [1: vol.5; p.47; Doc.# 58]
Bаcилeй Божiею милостiю Гдрь всеа Русiи и
Великiй Kнязь Влaдимeрскiй, и Московскiй, и Новогородцкiй, и Псковскiй и Тферскiй, и Югорскiй, и Вятцкiй, и Пермьскiй и Бльгарскiй иныхь
(Sep 1511) [2: vol.2; p.95; Doc.# 74]
Отъ Bаcилiя Божiею милостiю Гоcударя всея Руси и
великого князя Володимeрскаго, Московскаго, Новгородскаго, Псковскаго, Тверскаго, Югорскаго, [Вятцкiй,] Пермскаго, Болгарскаго и иныхь
(July 1517) [2: vol.2; p.123; Doc.# 98]
Великiй Гоcударь Bаcилiй, Божiею милостiю Гоcударь всея Руси и
великiй князь Володимерскiй, Московскiй, Новгородскiй, Смоленскiй, Псковскiй, Тверскiй, Югорскiй, Пермьскiй, [Вятcкiй], Бoлгарскiй, и иныхь
(Apr 1532) [2: vol.2; p.123; Doc.# 98]
Мы великiй Гоcударь Bаcилiй, Божiею милостiю гocподaрь всея Руси и
великiй князь Володимерскiй, Московскiй, Новгородскiй, Псковскiй, Тверскiй, Югорскiй, Пермьскiй, [Вятcкiй], Бoлгарскiй, и иныхь
(1537) [2: vol.2; p.313; Doc.# 175] < John I / ”IV” “the Terrible” (+1584) >
Мы великiй Гоcударь Иванъ, Божiею милостiю Гоcударь всея Русiи и
великiй князь Володимерскiй, Московскiй, Новгородскiй, Псковскiй, Рязанскiй, Тферскiй, Югорскiй, Пермьскiй, [Вятcкiй], Бoлгарскiй, и иныхь
(Oct 1538 / 7046) [2: vol.2; p.322; Doc.# 175]
Отъ великого Гоcударя Иванa, Божiею милостiю Гоcударя всея Русiи и
великого князя Володимeрского, Московского, Новгородского, Псковского, Смоленского, Тферьского, Югорьского, Пермьского, Вятцкого,Болгарьскаго и иныхь
(Nov 1545) [3: vol.1; p.539; Doc.# 296]
Мы Великiй Гоcударь Иванъ, Божiею милостiю единъ правый Гоcударь всеа Русiи и
и ныхь многихь землямъ Восточнымъ и Севернымъ Гоcударь и
Великiй Kнязь Володимерскiй, и Московскiй, и Новогородцкiй, и Псковскiй, и Смоленскiй, и Тферскiй, и Югорскiй, Пермьскiй, Вятcкiй, Бoлгарскiй, и иныхь
(Mar 1556) [2: vol.3; p.69; Doc.# 17]
Мы, великiй государь Иванъ, Божiею милостiю царь и великiй князь всеа Русiи,
Владимирскiй, Московскiй, Новгородцкiй, Казанскiй, Астараханскiй, Псковскiй, Резанскiй, Тверскiй, Югорскiй, Пермскiй, Вятцкiй, Болгарскiй и иныхъ, и
всеа Сибирскiе земли повелитель
http://www.geocities.com/eurprin/russia.html
2009.04.04 | Isoлято
Какой-нибудь "Андреев А.В.®" тоже может объявить себя...
..."государем всея Русiи". А если у него при этом будет в распоряжении достаточно послушная и многочисленная банда - "Андреева А.В.®" за это даже в дурку не отправят.Так что все енти "цытатки" из подозрительно хорошо сохранившихся "древних тугаментов" ничё на самом деле не доказывают.
2009.04.04 | Андреев А.В.
Понятно! Т.е. по сути возражений НЕ имеете!
2009.04.04 | Isoлято
А нечему возражать! Не ухмыляющейся же роже...
2009.04.04 | Андреев А.В.
Ваш слив вам засчитан!
2009.04.04 | Isoлято
Ого, "Андреев А.В.®" написал четыре слова подряд бизашыпки!
2009.04.04 | АБВГ
Першим імператором Європою був визнаний Петро.
Незадовго до смерті.2009.04.04 | Андреев А.В.
Вынужден повторить!
Мировое признание изменения было различным. Англия охотно признала новый титул Ивана и даже называла его «императором». В католических странах признание пришло позже: в 1576 году император Священной Римской империи Максимилиан II признал Ивана царём всея Руси.Петр стал императором в ТОЙ ЖЕ стране,что и Иван!
Но это между нами! Никому не говорите!
2009.04.04 | Isoлято
А слабо повторить, какие мнения Вас "не интересуют"?
Андреев А.В. пише:> Мировое признание изменения было различным. Англия охотно признала новый титул Ивана и даже называла его «императором». В католических странах признание пришло позже: в 1576 году император Священной Римской империи Максимилиан II признал Ивана царём всея Руси.
Это ВАШЕ мнение? Тогда оно НИЧЕГО не доказывает (я таких "мнений" и сам могу нарожать воз и маленькую телегу).
Это НЕ ВАШЕ мнение? Но, раз Вы на него сослались, значит, чем-то оно Вас заинтересовало! А следовательно, когда Вы написали вот здеся
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1238871011&first=1238871441&last=1238852156
что Вас "чужие мнения не интересуют" - Вы СОВРАЛИ.
Праздравляю, гражданин, соврамши!
2009.04.04 | Андреев А.В.
Повторяю.... Ничьи мнения меня не интересуют!
Isoлято пише:>
> Это НЕ ВАШЕ мнение? Но, раз Вы на него сослались, значит, чем-то оно Вас заинтересовало! А следовательно, когда Вы написали вот здеся
> http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1238871011&first=1238871441&last=1238852156
> что Вас "чужие мнения не интересуют" - Вы СОВРАЛИ.
>
> Праздравляю, гражданин, соврамши!
В очередной раз,поздравляю вас с непониманием того,что написано!
Это была цитата из Вики:
Основные статьи: Великое княжество Московское, Царство Русское
Московское государство включало присоединенные при Иване III славянские земли Руси, граничащие с Великим княжеством Московским с запада. Идея собрания всех русских земель в едином государстве, в том числе относившихся к Литве и, впоследствии, к Речи Посполитой, прослеживалась на протяжении всего существования Московского государства и унаследовалась Российской империей.
В 1547 году великий князь Московский Иван IV Грозный был коронован Царём Всея Руси, и принял полный титул: «Мы, великій государь Иванъ, Божіею милостію царь и великій князь всеа Русіи, Владимирскій, Московскій, Новгородцкій, Псковскій, Резанскій, Тверскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ», впоследствии добавилось «Казанскій, Астараханскій», «и всеа Сибирскіе земли повелитель»[3] [4].
Мировое признание изменения было различным. Англия охотно признала новый титул Ивана и даже называла его «императором». В католических странах признание пришло позже: в 1576 году император Священной Римской империи Максимилиан II признал Ивана царём всея Руси.[5]
2009.04.04 | Isoлято
Ой... и припёрли "в доказательство" цЫтатку из "рукипедии"...
Хотите сказать - припёрли, потому как она Вас НЕ ЗАИНТЕРЕСОВАЛА?Ну-ну, выкручивайтесь дальше! А я повеселюсь!
2009.04.04 | Андреев А.В.
Никаких доказательств я не припирал! Я просто показал,что это
не мои слова!Ну что,можно вас дальше развлекать? Вы уж позвольте! Ну пожалуйста! ну что вам стоит?!
2009.04.04 | Isoлято
Вы таки упорно не умеете читать или не понимаете написанное!
Я совершенно не запрещал Вам меня развлекать. Наоборот, я это всячески поощряю. Продолжайте, всем же ж весело, не только мне!2009.04.04 | Андреев А.В.
Наконец-то вы мне разрешили! Спасибо!
2009.04.06 | Isoлято
Я и не знал, шо я такой могучий! Спасибо, просветили!
САМ "Андреев А.В.®" нуждается в моём разрешении!2009.04.04 | Андреев А.В.
Ну всё,зайка! Я бай-бай!
2009.04.06 | Isoлято
Это Вы, простите, кому?
Вам уже "зайки" мерещатся? Ой-вей, чижыло-то как... А "белочка" часом ещё не пробегала?2009.04.06 | OlalaZhm
Re: Это Вы, простите, кому?
2009.04.04 | АБВГ
Що значить визнали "царьом"? Логічно було б негусом?
Що значить визнали "царьом"? Логічно було б негусом?Титул імператора є титулом чільника країни, що міжнародно визнана імперією і пройшла процедуру легитимізації.
Що й сталось в міжнародних відносинах перед смертю Петра.
(Він за цей титул погубив шосту частину власного населення, і безліку - чужого. Наприклад - козаків і казаків, яких ненавидів.)
А назвати себе генсеком, чи царем, чи негусом - кожна тварюка може. В своєму домі. Чи хліву.
Бо у тих титулів нічого спільного з імператорським.
2009.04.04 | Isoлято
И то "со скрипом"... і за грубі гроші.
2009.04.04 | АБВГ
Французька дипломатія все 18-те століття Росію "прокидала"
Маючи в Східній Європі двох історичних союзників - поляків і турок.От звідки Анжеліка і султан.
І російський ламент про підступних іноземців, що не дають "звільнити" християн на Балканах.
2009.04.04 | АБВГ
Re: Всё это было бы смешно,когда бы не было так грустно! (л)
Це Ви про Російську імперію, чи про руські висілки серед угрофінських земель? Я про імперію.2009.04.04 | Андреев А.В.
Re: Всё это было бы смешно,когда бы не было так грустно! (л)
Мировое признание изменения было различным. Англия охотно признала новый титул Ивана и даже называла его «императором». В католических странах признание пришло позже: в 1576 году император Священной Римской империи Максимилиан II признал Ивана царём всея Руси.Петр стал императором в ТОЙ ЖЕ стране,что и Иван!
Но это между нами! Никому не говорите!
2009.04.04 | Isoлято
Объясните тогда ооочень простую вещь:
Почему этот самый "Пётр" по-быренькому сдыхался древнего имени РУСЬ и придумал вместо него какую-то "Россию"?2009.04.04 | Андреев А.В.
Сменить тему НЕ получится!
2009.04.04 | Isoлято
Понятно. По сути сказать НИЧЕГО НЕ МОЖЕТЕ!
2009.04.04 | Андреев А.В.
По сути уже всё БЫЛО сказано, а сменить тему НЕ получится!
2009.04.04 | Isoлято
Обвинения в "смене темы" - это оттого,что Вам уже сказать нечего
Ну ладно, демонстрируйте и дальше свою неграмотность. Я помогу в меру своих скромных возможностей.2009.04.04 | Андреев А.В.
Чужие мнения меня не интересуют!
2009.04.04 | Isoлято
То-то Вы тут толчётесь безвылазно...
2009.04.04 | Адвокат ...
От і мі цікаво...
2009.04.04 | Андреев А.В.
Отвечаю,как на духу...
Развлекаться где-то надо!Вот скоро получу документы на новый бизнес - тут уж не до развлечений будет!
2009.04.04 | Isoлято
Ага... ну тогда толкитесь!
Вы меня действительно неслабо развлекаете! Вижу, что и остальных тоже!2009.04.04 | Андреев А.В.
Ну слава Богу! Наконец-то вы мне разрешили! А то я уже не знал,
как добиться вашего разрешения! Без него ж ни туды и ни сюды!2009.04.04 | Isoлято
А что, я где-то это запрещал?
Ну, соврите ещё чего-нибудь! Повеселите народ!2009.04.04 | Андреев А.В.
Заходите на БП! Погутарим....
2009.04.04 | Isoлято
Отнесусь к Вашему совету так же, как Вы - к моим!
2009.04.04 | Андреев А.В.
"Путаете" совет с приглашением!
2009.04.06 | Isoлято
Отнесусь к "приглашению" так, как Вы относитесь к советам!
Иначе до Вас, я смотрю, не доходит... а ежели и далее не дойдёть - мне, собсно, без послействий. Толкитесь туточки и дальше, развлекайте меня и остальных.2009.04.04 | Адвокат ...
Шо Вам сказать...
Тутки такоє. Щиро зичу, аби Ви отримали тії документи до вівторка. Бо Ваші "розваги" мі нагадують пострество та спамерство.Поскільки ми із Вами знайомі давно, сподіваю сь, що Ви мя добре зрозуміли.
2009.04.04 | Андреев А.В.
Конечно понял! Я ж сообразительный,хоть и люблю валенком прикин
утьсяЯ вообще стал здесь редко появляться!Я имею в виду майдан (ВФ и БП).
2009.04.04 | АБВГ
Радійте. Нікарагуа теж в жовтні визнала Путіна імператором :)
Росія мала відношення до Січі.В результаті тих відношень Січі не стало.
А у імператорських холуїв добавилось три мільйони рабів.
Таким чином плідно співпрацювали Січ і Імперія.
Що мене Бортко польским полковником лякає, якщо я знаю, хто його змінить! Тільки боронити вже було Україну нікому...
2009.04.04 | Андреев А.В.
Сменить тему НЕ получится!
2009.04.06 | GreyWraith
І що ці титули означають?
Андреев А.В. пише:>Божiею милостiю, Гдрь всея Русiи, Великiй Князь Иванъ Васильевичь
>Вoлoдимирски, и Московски, и Новогородъцски, и Псковски и Тферски, и >Югорски, и Вятски, и Пермски и иныхь
>ВОПРОС: Воможно ли быть государем того,чего не существует? (всея >Русiи)
Запросто. Ви точно так само можете себе назвати Верховним Повелителем Галактики.
>Отъ великого Гоcударя Иванa, Божiею милостiю Гоcударя всея Русiи и
>
>великого князя Володимeрского, Московского, Новгородского, >Псковского, Смоленского, Тферьского, Югорьского, Пермьского, >Вятцкого,Болгарьскаго и иныхь
"Іних" мені особливо сподобалося.
Та й наскільки я пам'ятаю, придворні горе-історики спеціально для Івана Грозного придумали генеалогію через якогось "царя Пруса" аж до римського імператора Августа. Із того царя Пруса реготала вся Європа.
2009.04.04 | Isoлято
А чи не час звернутися до польської амбасади?
Хай накатають гнівну ноту про "перекручення історії" та чергову спробу посварити братські український і польський народи...> Юрія Рибчинського, як він мені зізнався, страшно дратувало у фільмі слово «ляхи», яке весь час повторювалося.
2009.04.04 | Sean
будете звертатися - повідомте потім про реакцію пліз
2009.04.04 | один_козак
Ну, як людина хоче, щоб було те, чого не було...
Ксенія Лесів пише, що Юрій Рибчинський каже:> – Бортко у фільмі каже, що українська земля – це також і їх земля, а запорожці – це російські козаки. Знаєте, це таке, що навіть не хочеться коментувати. Він просто захотів зробити частину української історії російською. Це мене дуже здивувало. Так, мені не подобається основна ідея фільму. Потім я говорив з Володимиром Бортком, а він мені сказав, що росіяни і українці – це один народ. Я йому кажу: «У такому разі палестинці й ізраїльтяни – теж один народ». Він може таке нав`язати тільки таким, як він сам, але нам такого ніколи не нав`яжеш.
Не один хохол попрацював над проектом "РАССИЯ". А досі ще не вмерла Україна. Втім, як ми будемо такі роззяви, як зараз є, то "один народ" колись таки стане реальністю. А нас з вами, друзі, будуть поминати як зрадників і запроданців.
2009.04.05 | АБВГ
Як сам Гоголь датував "Тараса Бульбу"
Просто для коректності.Спочатку мова йде про 15-е століття. Потім - про 16-те, а деякі деталі відносяться і до 17-го.
Одним словом, це узагальнений художній твір про українське козацтво, його розвиток і цілі.
2009.04.05 | Михайло Свистович
А хтось з з цієї гілки, окрім АБВГ, фільм дивився?
2009.04.05 | АБВГ
Кому цікаво - враження росіян від фільму.
http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/161104/ord/rating/page/3/#list2009.04.05 | один_козак
Звідти "нворос": (/)
"Egik_V_Tumaneотзывы (1) | оценки 4 апреля 2009 | 22:59
Мнение из Новороссии
У нас тоже на украинских форумах идут баталии по поводу Тараса Бульбы. Я не присматривалась к «ляпам» монтажа, не они важны в итоге, а тот настрой, дух истории, правда, что и русские и малоросы (теперь они себя называют украинцами) и новоросы (мы-южане) — мы один народ, и нам чуждо желание Запада свысока поучать нас, как жить надо, во что верить и т. д. Мы не соседи, а один народ.
Кстати о переводах — две трети нашего государства говорят на русском языке и им чуждо насильное насаждение украинского языка. Гоголь писал по-русски, и тут говорили по — русски, а козаки запорожские себя всегда (это исторический факт) себя позиционировали русскими, а УкрАйна — дословно «находящаяся на краю у моря», так что и казаки говорили по-русски. Это наши новомодные нацики придумывают новую историю, причем среди них козаков никогда не было, их предков казаки лупили по чем есть.
Ступка — настоящий Бульба, Остап и Андрий просто сошли со страниц Гоголевской книги, шляхта — точно такая: высокомерные злобные, ненавидящие.
Батальные сцены — много возможно, не очень как надо, но, в общем,
10 из 10 — за то, что мы в Одессе опять почувствовали себя рядом с РУССКИМИ!"
Отже, пасіба талановитим українцям, шо харашо покушали і на совість відпрацювали.
2009.04.05 | АБВГ
Є й такі думки. Більшість нормальні. Ви що, Рунету не куштували?
Мене більше цікавить думка форумчан.А щодо фільмів - кількох людей на світі.
2009.04.06 | Sean
я дививсь
2009.04.06 | OlalaZhm
Re: а я дивилась, як знімали. і багато спілкувалася
Бортко - лицемір, хоча як режисер - талантіщє.Рік тому він стверджував, що українського коріння не має, а Бортко - то від білоруського "бжоляр", і батько його родом з Чернігівщини, сусідки з Білоруссю. А теперичка з екрану прям українською мовою стверджує, що він - теж українець.
2009.04.06 | Sean
Re: а я дивилась, як знімали. і багато спілкувалася
OlalaZhm пише:> Бортко - лицемір, хоча як режисер - талантіщє.
Не впевнений. Фільм грішить на фігню, зокрема - щодо батальних сцен та історичної достовірности. Про фофудьїзм - не буду
2009.04.06 | OlalaZhm
Re: а я дивилась, як знімали. і багато спілкувалася
Ну, не "Бульбою" ж міряти талант. Я про "Собаче серце" думала, коли писала про талант2009.04.06 | Sean
а, тогди зрозуміло
OlalaZhm пише:> Ну, не "Бульбою" ж міряти талант. Я про "Собаче серце" думала, коли писала про талант
2009.04.07 | kotygoroshko
я дививсь. фільм хуйня. така ж, як і "Вогнем і мечем". самим тре
ба знімати свою історію.фільм Бортка не гімно, а просто фальш.
2009.04.06 | Isoлято
А чого б оце, наприклад, Хвізику...
...та іншим присутнім "американським українцям" не орґанізувати збір коштів на створення чогось мінімально подібного, але на дійсно УКРАЇНСЬКУ тему, використовуючи потужності того ж Голівуду?Ну це така собі ідея... а тему можна взяти - українсько-совєцька війна 1919 року. Зараз в Ерефії стало модним зображати "краснаармєйцеф" жорстокими неосвіченими алкашами та кокаїністами - от саме такими їх і треба зобразити. І хай потім пояснюють, хто ж тут насправді "піріпісиваїт історію"...
Або - трошки ширше розкрити тему батьки Махна. Але за це Голівуд точно не візьметься, якусь іншу кіностудію треба шукати. Може, японці погодяться?
2009.04.06 | mala
Фільм варто подивтись хоча б заради Ступки
Я не скажу, що там погано працюють інші актори, але до Ступки більшості з них далеко. Щодо фраз про Русь то я б їх викинула і навіть не тому, що це погано з ідеологічної точки зору, а тому, що вони звучать фальшиво і неспражньо. Коли Боярський мав бт корчитись в агоніх від ран і блювати кров"ю виповідає рєч про матушку Русь це дуже погано виглядає. І на місці критиків фільму більшість з яких його навіть не бачила я б звернула увагу не на ці фрази, а на останню промову Бульби в кінці фільму, я взагалі здивована, що таке випустили в російський "ефір" адже козаки там офігенно класні і мужні чувакиІ ще, для того щоб багато не говорити про іноземні фільми для початку варто було б зняти свій. Це ганьбище, що ми не маємо жодного нармального історичного фільму який би годився саме для масово перегляду. Про нас то поляки то Росіяни знімають і ми ще й потім женемо на них. А давайте знімемо кращий! Які проблеми?
2009.04.06 | ziggy_freud
Re: які проблеми ;-|
про фінансові і технічні написав п.Алекс Харрі. Він на тому такі да добре знається. На проблемах з головою в деяких крєатіффщеєґов теж ;0)Про проблеми, які я побачив в іллєнковій "Молитві", вже висловився. Але ще я там почув проблему. Саундтрек зроблено через ліву ногу. Що композиторська робота трохи тупувата і зовсім не в дусі епохи, що робота звукотехніків. Склалось враження, що звукорежисера там взагалі не було; принаймні, на тій копії що я чув, звук майже весь фільм був практично у моно. І крім діалогів взагалі мало що чути.
наприклад, музиці Загайкевич в "Мамаї" теж трохи бракує автентичності. Але це історична фантазія, поетичне кіно, і саме такий саундтрек там доречний.
2009.04.06 | Bogun
Re: які проблеми ;-|
Про Ступку, як актора питань немає, дійсно актор з великої літери. Але про Ступку як патріота, питання ще виникли після "Вогнем та мечем". Ну що ж у людини пенсія на носі, якось же треба жити, хоча я думаю, що в нього бабла б вистачило на цілий фільм. Зате після "Т.Бульби" взагалі питань не може існувати, все зрозуміло. Практично всі антиукраїнські фільми, шановний Ступка відмітив своєю присутністю. І хай там що не каже Ступка, та його шанувальники, тут і пеньку зрозуміло, що все це було добре спланованою політ провокацією. Підібрали час (ювілей Гоголя), матеріал (сфальсифікований), режисера українського походження (оліцетворяющего вєсь украінскій народ), і зліпили таку агітпромівську стрічку, не дуже дбаючи про художню цінність, звісно, завдання стояло інше. А у нас ще є люди, що радіють, ах які там прикольні козаки. Я думаю, що епоха справжнього українського кіно почнеться після того, як великі друзі Жириків та Затул, зникнуть з нашого кінематографу і прийдуть нормальні хлопці, патріоти та професіонали. Останні недолугі кінопроекти типу "Б. Хмельницький" та інші, викликають відчуття предсмертної агонії "класиків" вітчизняного кінематографу. Нарешті мінкульту потрібно зрозуміти, що гроші потрібно вкидати в молодих, хоча б тих самих чувачків, що зняли хоча й не вдалу, та все ж коммерційну "Штольню". Матеріалу для сценаріїв, на поверхні лежить, хоч греблю гати. Я сам якось читав драйвовий синопсис з сценарієм, патріотичного фільмака "Клятва Хмеля". А від сучасних кінопроектів знятих з коліна на побутову відеокамеру вже фізично нудить. А щодо акторів, які проблеми, при нормальних бабках можна і зірку запросити, того ж самого Стетхема, чим тобі не козак.2009.04.06 | AxeHarry
Re: які проблеми ;-|
Bogun пише:> Про Ступку, як актора питань немає, дійсно актор з великої літери.
100%
>Я думаю, що епоха справжнього українського кіно почнеться після того, як великі друзі Жириків та Затул, зникнуть з нашого кінематографу і прийдуть нормальні хлопці, патріоти та професіонали.
А хто іх вчитиме? Ті що зняли оце:
>Останні недолугі кінопроекти типу "Б. Хмельницький" та інші, викликають відчуття предсмертної агонії "класиків" вітчизняного кінематографу.
>Нарешті мінкульту потрібно зрозуміти, що гроші потрібно вкидати в молодих, хоча б тих самих чувачків, що зняли хоча й не вдалу, та все ж коммерційну "Штольню".
Так невдалу чи комерційну?
Імхо - у мінкульту грошей вистачає лише на ремонти власних кабінетів. І очікувати шось від них марно.
Від держави треба одне - взагалі не заважати і не лізти туди де вона не здатна ніц нормального зробити. Але це стосуєцця не тільки кіна.
>Матеріалу для сценаріїв, на поверхні лежить, хоч греблю гати. Я сам якось читав драйвовий синопсис з сценарієм, патріотичного фільмака "Клятва Хмеля".
Знову шаровари. (у широкому смислі)
>А від сучасних кінопроектів знятих з коліна на побутову відеокамеру вже фізично нудить.
100%
>А щодо акторів, які проблеми, при нормальних бабках можна і зірку запросити, того ж самого Стетхема, чим тобі не козак.
У Вас є $10К за зйомочну зміну на гонорар для 1 голівудськоі б/у зірки (що вже вийшла в тираж)? і плюс проживання, транспорт, страховка і всетаке (це теж за Ваш кошт).
Для справки - середній зйомочний період для кіна (ну якшо це натура, пригодницьке ітд) не менше місяця, а часто -це декілька етапів (літо-зима). Якщо кіно знімаєцця у декількох місцях - то у вас ще переізди/проживання для циганського табору під назвою "кінозйомочний кагал" десь у 50-70-100 рил.
Тобто при "малобюджетіі" маємо шо - півтори декораціі, "ліві" актори які не в змозі навіть зобразити найпростішу емоцію, зйомка "бігомбігомдавай, бо у нас оренда закінчуєцця", "та фіг з ним, давай знімати наступну сцену, бо плівки немає, якось воно вставицця , намонтуємо, на кампутері доробимо (ага, аякже, покажіть мені кнопку на кампутері "іздєлать гєніально")", "камери нема, знімаємо діафільми"....
а в сценаріі як завжди мегаідея така шо куди там фелліні з параджановим і тарковським - зразу поідемо в кани і на оскара попхаємось - а хто скаже шо кіно-го*но - той не розуміє високохудожнього задуму.
2009.04.06 | Isoлято
Re: які проблеми?
AxeHarry пише:> Bogun пише:
> >Матеріалу для сценаріїв, на поверхні лежить, хоч греблю гати. Я сам якось читав драйвовий синопсис з сценарієм, патріотичного фільмака "Клятва Хмеля".
> Знову шаровари. (у широкому смислі)
Ой, не кажіть... Зараз намагаюся відновити історію життя мого рідного діда - на жаль, ніколи в житті його не бачив, документів "повний обмаль", все - зі спогадів-переказів інших родичів, тільки недавно в архівах Полтавської області почав щось намацувати... Як він із родиною восени 32-го року намагалися виїхати з України (бо ясно вже було, чим закінчаться всі ті "хлєбазаґатофкі"), але на потяг сісти не могли, на російському кордоні стояли заслони... тож старшого брата залишили "розбиратися самостійно" (його доля до цього часу невідома, скоріш за все, помер від голоду) і ПІШКИ пішли на південь, перейшли вбрід Сиваш (як Красная Армія за 12 років до того), в Криму - це вже була РСФСР, точніше, Татарська АССР - продали останнє золото, перебралися на Кавказ, де спочатку жили у бідної кабардинської родини, яку після війни депортували... Цікаве було б кіно, чи не так?
> У Вас є $10К за зйомочну зміну на гонорар для 1 голівудськоі б/у зірки (що вже вийшла в тираж)? і плюс проживання, транспорт, страховка і всетаке (це теж за Ваш кошт).
А що в цьому напрямку робить наша високошановна "діяспора"? Хібаж-то ледве зводить кінці з кінцями?
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1238975460&first=1239020540&last=1239002935
2009.04.06 | AxeHarry
Re: які проблеми?
Можливо що й цікаве, а можливо що і ні. Це залежить як буде реалізовано на плівці то шо Ви як сценарист/режисер туди зфотографуєте.Проблема СучУкрКіна в тому що більшість режів/сценаристів вважають шо то шо буде на плівці і як воно буде покладено на плівку - буде цікавити не лише його.
високохудожні творчі ходи і прийоми і все таке - це стосуєцця лише вyзького кола спеців та кінокритиків. Глядач має лише 2 оцінки (по великому рахунку) - 1.мегасупер і 2.кіно-го*но.
ІМХО:
Високохудожя штука МАЄ бути технічно бездоганною насамперед. І не важливо який там був бюджет. Це мегафільми. Той же фільм того ж Бортко "Собаче Серце". Мінімальний як для повного метру бюджет, але вибрані саме ті актори які мали там бути, саме та дешева чорно-біла плівка (а прикиньте аби то було в кольорі... уже б не таке мабуть було б кіно...), мінімум декорацій, все дійство практично в 1 квартирі , АЛЕ в сумі - фільм з категоріі мегасупер...
Невисокохудожня - не має значення, як вона знята та зроблена. Частіше за все - вона знята теж бездоганно (бо хоч технікою треба по очах поіздити щоб окупити). Це Голівудська та ін. жувачка, касові збори, оскари і всетакоє...
Але коли і ніяка технічно і ніяка художня - то на жаль це сучукркіно....
2009.04.06 | Bogun
Re: які проблеми ;-|
AxeHarry пише:>А хто іх вчитиме? Ті що зняли оце:
А вони вже є, навчені на кліпмейкерстві та на різних закордонах. Просто їх не допускають до кіновиробництва, старі "пер..ни", які мають доступ до бюджетних коштів. А товстосуми, ще не зрозуміли як на цьому можна заробляти гроші.
>Так невдалу чи комерційну?
Якщо можна зняти за 400000 грн комерційну
>Від держави треба одне - взагалі не заважати і не лізти туди де вона не здатна ніц нормального зробити. Але це стосуєцця не тільки кіна.
В інших країнах саме держава допомагає розвитку власного кінематографу...
>Знову шаровари. (у широкому смислі)
Просто про тіж шаровари треба так зняти, як це роблять америкоси, хвранцузи та китайці.
>У Вас є $10К за зйомочну зміну на гонорар...
Це якщо говорити про українське малобюджетне кіно, а так хочеться помріяти, про нормальне кіно, на яке б хотілось піти кінотеатр.
2009.04.06 | AxeHarry
Re: які проблеми ;-|
Bogun пише:> AxeHarry пише:
> >А хто іх вчитиме? Ті що зняли оце:
>
> А вони вже є, навчені на кліпмейкерстві та на різних закордонах.
Ок. Хто?
Практично всі укркліпо- та рекламо- режисери позарисувалися у повному метрі. І нічого з того не вийшло... точніше вийшло те ж саме - укрсучкіно. Тобто повна штольня...
>Просто їх не допускають до кіновиробництва, старі "пер..ни", які мають доступ до бюджетних коштів.
100%
>А товстосуми, ще не зрозуміли як на цьому можна заробляти гроші.
Прекрасно розуміють. І мають негативний досвід з усіма укркінопрожехтами...
> Якщо можна зняти за 400000 грн комерційну
Так нафіга було палити плівку коли з самого початку було ясно ясно шо кінанебуде? зарисувацця?
> В інших країнах саме держава допомагає розвитку власного кінематографу...
100%
> Просто про тіж шаровари треба так зняти, як це роблять америкоси, хвранцузи та китайці.
> Це якщо говорити про українське малобюджетне кіно
Про нього можна тіко говорити. дивитись то неможливо...
> а так хочеться помріяти, про нормальне кіно, на яке б хотілось піти кінотеатр.
Хоч як би не котили бочку на Приходька (бувший босс кіностудіі Довженка якого виперла була міністр культури "із чуйства лічной нєпріязні") - так, жучара, бізнесюк, крутій якого ще пошукати треба, і всетаке - але то шо він планував зробити - я думаю то було вірно.
А планував він розігнати НАФІГ тіпо акторів/кінодіячів які числились на кіностудіі і кожного дня там бухали і тринділи про то "яке б кіно вони зняли б якби... ну наливай ще....".
Коли він зпершу закрив був "наливайку" на студіі - гвалт піднявся до неба - аякже- це наізд на саме найпоетичніше кіно з усіх кін які були на світі...
А план був принаймні з його слів такий - запустити технологічний процес виробництва кіна на студіі - і запрошувати на Довженка західні групи з західними режисерами знімати своє західне кіно - а на забезпеченні процесу вчилася би наша публіка - бо там працювала би. Адля цього треба мати достойний технічний рівень.
До речі -саме так піднялись розвалені під розвал совка кіностудіі у Чехіі, Угорщині та Польщі. А замість цього його виперли нафіг зі скандалом.
І ще тоді почав робити конкурс - пиши сценарій, якшо він реально нормальний (оцінювала публіка яка реально працює в кіно і ТВ) - то планувалося давати кінотехніку на шару - знімай своі 12хвилин, монтуй і роби свій короткий метр. Але - майже дослівно - "От уже в мене більше 100 сценаріів - читаю, половина - повний брєд і бездарні потуги на високохудожність, інша половина - таке враження шо писали совкові старі пердуни, а дивлюся хто автор - студент кінофаку, або взагалі молода людина до 25років. І шо з таким мисленням публіка буде знімати?"....
2009.04.07 | ziggy_freud
то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
щось мені не віриться у повну відсутність нормальних кадрів. Паралельне та перпендикулярне кіно то такоє, його повний Ю-Тьюб напхано. Будь-яка просунута домогосподарка так може. І що ж далі, га?за бугром майже та сама фігня. Дивився у друзів диск з _переможцями_ минулорічного Арс Електроніка. Це ж не Є-бачення якесь, а дуже серйозний мистецький фест. Тільки одна річ реально сподобалась, ну просто зірвала дах.
дивитись повнометражну творчість кліпмейкерів-рекламістів це однаково що годину слухати цілий альбом Таї Повалій. Або годину високохудожніх об*яв по радіо. Див. "Днєвной-Ночной Дозор"
то виходить порада пана укр. сінематографістам "не тратьте куме сили, спускайтеся на дно"?
2009.04.07 | AxeHarry
Re: то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
ІМХОНє. Ні вякому жодному разі.
Просто робити технологічні процеси. Працювати з західними діячами. Вчитись процесу.
ЗАБУТИ нафіг про високохудожність як головну ціль, Кани, Берліналє - бієналє, творчі пошуки і всетаке.
Вчитись робити касові фільми. а це - фабрика, де кожна ланка не має права сказати "ой, атайдіцє, у міня сьодні творческіє мислі про високоє нєкоммєрчєскоє ізкуссство". Це - потім. після надцятого успішно прокатаного в кінотеатрах фільму - і Кани і прочая... Буде автоматично.
А щодо заходу - то мабуть що десь так... оцтанній час щось клепають "такоє"....НА найвищому і технічному і акторському рівні, але... Трансформатори з Бондом...
2009.04.07 | Shooter
Re: то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
AxeHarry пише:> А щодо заходу - то мабуть що десь так... оцтанній час щось клепають "такоє"....НА найвищому і технічному і акторському рівні, але... Трансформатори з Бондом...
Я би не тойво на весь Захід...я за 10 останніх роки виробництва добрі кіна передивицця не годен - а дивлюся вже рочків зо три так пристально
...а от у нас - таки повна штольня
2009.04.07 | karpo
Re: то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
Тобто починати з своїх серіалів, а потім на зароблені гроші вже гратись з кіно. Але так вже починали, а результат щось не дуже. Чи це були не "свої" серіали? Чи в бажанні заробити "всі гроші", продюсери серіалів більше розраховують на прокат у Росії?2009.04.07 | AxeHarry
Re: то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
karpo пише:> Чи це були не "свої" серіали? Чи в бажанні заробити "всі гроші", продюсери серіалів більше розраховують на прокат у Росії?
десь так... тут багато знімаєцця для прокату у москві насамперед. дофіга серіалів, телекіна всякого.
І серіальне виробництво в принципі досить відрізняєцця від виробництва повнометражного кіна.
зараз різниця трохи менша (технологічна), але все одно серйозна.
2009.04.07 | karpo
Re: то пацієнт скоріше мертвий, ніж живий?
А може не паритись, якщо не виходить. Зробити фонд, назбирати грошей і замовляти фільми у Голівуді. Щоб одразу були такі як ми хочемо.2009.04.06 | Боровик
Нормальна рецензія на фільм з сайту кіно-говно.
Письмо Всеяредакции "Тарасу Бульбе"Всеяредакция — фильму "Тарас Бульба"!
Ты — фильм дурацкий, проклятого "Бладрейна" брат и товарищ, и самого "Во имя короля" секретарь! Какой ты к чёрту исторический епик, коли размахом да драмой и ребёнка малого не увлечёшь? Голливуд высирает, а ты пожираешь. Не будешь ты, уеболлов тайный сын, зрителей российских под собой иметь, твоего экранного времени мы не боимся, словом и кошельком будем биться с тобой, распроёб твою мать.
В каком лесу глухом ты ховался, в какой землянке от мира скрывался, что не знаешь и того, что любой пьяница знает: негоже нынче выглядеть так, будто родили тебя десять лет назад, а зачали и подавно все двадцать! Неужто не стыдно тебе, хвастун проклятый, называть себя фильмом, когда "Троя" и "Царство небесное" и лицом в сотню раз краше, и духом в две сотни сильнее? Или не понимаешь ты, Ридлискоттов свинопас, что не снимают сейчас так, как при царе Горохе снимали, не изображают добрую сечу сворой уличной, и что не машут казаки сабельками, как кухари ножами да черпаками махают?
И уж если берешься ты, срака распердоленная, якшаться с басурманскими фокусами навроде голосищи закадрового, екскурсов в прошлое и прочей, тьфу, срамоты, то следи за тем, чтобы шло это на пользу и во благо. Не будь у тебя головка хуева на месте, где нормальный люд обычную голову носит, знал бы ты, ирод, что классику литературную потребно в современную ипостась приводить, чтобы зритель, у которого в башке извилины по-другому тренькают, не охуевал до полного охуения, на главных героев глядючи. Ибо где раньше был лихой и свободолюбивый народ, тепереча толпища бандюганов и, прости господи за слово ругательное, мамлюков.
То, что ты — скотина без души и сердца в груди — сразу же в очи бросается, потому что напрасно тратишь силу повествовательную и таланты лицедейские на хересь бздячую и занудную. Не чувствуешь, блядский отрок, ритма сценарного и мовы синематографической! На кой своей же ручонкой замозоленной портишь моменты светлые, будто их у тебя до хера, а не раз два и обчелся? Кто тебе, инвалиду по рождению, музычку писал — неужто Корнелюк, ведмедем в детстве затоптанный? В какой жопе Африканской эти три мелодии звуковой дорожкой кличут? Куда ты, нехристь, двадцать мульёнов американских целковых прошироебил? Ой, возьмутся за тебя государевы люди, и как выяснится, что всплывет бюджетик на счетах забугорских — не сносить тогда тебе башки от гнева людского!
А особенно страшен гнев будет от того, что посмел ты над гордостью за землю русскую издеваться и веру нашу на смех подымать! Где же это видано, в наши-то деньки, чтобы герои, лютую смерть от руки недруга принимая, перед кончиной славною успевали речь про Россию и православие размером ажно с "Отче наш" произнести? Неужто не доходит до пустой твоей башки, всего света и под-света придурок, что ежели какие слова на письме выглядят разумно, ладно да величаво, то в жизни они иной раз токмо смех вызывают? Ах ты некрещёный лоб, мать твою ёб!
Вот так тебе Всяередакция отвечает, никчёмный! Не годен ты кинокартиною зваться – не картина ты, а мазня кривожопая! Число знаем, но тебе не скажем, месяц в небе, год в книге, а день такой у нас, какой и у вас, и за это целуй в жопу нас!
Подписали: Кошевой атаман Михайло Судаков и судья Юрий Лущинский со всем войском зрительским.
Михаил Судаков, Юрий Лущинский
4 апреля 2009
2009.04.06 | GreyWraith
Re: Нормальна рецензія на фільм з сайту кіно-говно.
Я не дивився і дивитися не збираюся. Класика - це не те, що можна запросто пересвинячувати, а вже однієї постільної сцени достатньо, щоб факт пересвинячення (в першу чергу - історичної правди) мав місце. Теж мені, епігони американців...Ну і література має свою специфічну зображувальну мову, яку 100% у фільмі не відобразиш. Наприклад, як, екранізуючи "Собор Паризької Божої матері" Віктора Гюго, адекватно подати НМД найважливіший розділ роману під назвою "Це вб'є те"?
BTW а у вихідні я дивився куди краще і цікавіше американське кіно, назву якого переклали як "Обіцяти не значить одружитися". Хоча дітям до 16 літ дивитися не було рекомендовано, але у фільмі не було не те що ЖОДНОЇ постійльної сцени, а навіть голих цицьок чи дуп...
2009.04.06 | mala
А які інтимні сцени Вас не влаштовують?
Там одна чи дві хвилини такого є і все, причому дуже навіть пристойно.2009.04.06 | Sean
а це добре чи зле?
GreyWraith пише:> у фільмі не було не те що ЖОДНОЇ постійльної сцени, а навіть голих цицьок чи дуп...
2009.04.06 | Shooter
Ясношозле
Голідупи-та-цицьки - як же ж без них?IMHO, дискусія вже давно на Культуру проситься
2009.04.06 | Sean
Re: Ясношозле
Shooter пише:> Голідупи-та-цицьки - як же ж без них?
>
> IMHO, дискусія вже давно на Культуру проситься
та не питання. заперечень не буде, то на ранок і знесемо
2009.04.06 | АБВГ
Дорогі мої, а повість "Тарас Бульба" Миколи Гоголя ви читали?
Це ж екранізація літературної класики!Гоголь - шовіністичний графоман, що підставив Бортко?
...
Тоді і "На Західному фронті без змін" будемо знімати про бійців УПА, що героїчно виживають на Волзі? Для своєї приємності... Я-за! Тільки Еріха Марію Ремарка приберіть з титрів - і вперед!
В таком дусі нині добра частка театральних постановок йде.
Жолдака потрібно вже приманювати для цього
2009.04.07 | Хома Брут
Читали!
За нами Шкляр і перша редакція!http://www.knyha.com/ukr/critic/?id=339
2009.04.07 | Sean
Читали, коштовний Ви наш
перша редакція - рулить. Другу - читати гидко. Нмд звісно.2009.04.07 | Shooter
Доречі
...я може й помиляюся, але здається мені, що я читав давно-давно український переклад, і я впевнений, що це була друга редакція - в 1970-і навряд чи би хто видавав першу редакцію.І мушу зауважити, що той переклад в мене не викликав жодних протестних настроїв...понєже я вже тоді розумів значення топоміну "руська земля"
2009.04.07 | АБВГ
Анатолій Стріляний про Гоголя
Як і Гоголь ставав іншим з плином часу...А пише Гоголь, як карбує.
Скільки книг перечитав - а Гоголь залишився в душі.
Рік тому купив його гірчичного кольору семитомник, такий, як у батьків, щоб точніше відторити дитячі враження.
Дитячою душею відчував, що він - наш.
...
http://www.unian.net/ukr/news/news-310518.html
Анатолій Стріляний,
200-річний ювілей Гоголя в Росії зім’яли й опошлили
«Ми один народ», – заявили після перегляду розлогої кінолокшини під назвою «Тарас Бульба» Зюганов і Жириновський – похмурий сталініст із орловського села та внук крижопільского рабина, що фашиствує, блазнюючи на підхваті у Кремля...
Після ювілею
Своїм завданням Гоголь вважав, як відомо, осоромлення Чорта, а той, як теж відомо, перебуває у всякій двоногій тварі, тому не можна обійти жодну, інакше завдання залишиться недовиконаним.
Понад усе дістається великоросійській чортовині – а якій же ще! Микола I, хоч як туго сприймав літературу, а й той, подивившись «Ревізора», сказав, що дісталося всім, а йому, живому втіленню Держави російської, – більше за всіх...
...Чим і пояснюється те, що 200-річний ювілей творця «Мертвих душ» у Росії зім’яли й опошлили. «Гоголь виглядає жахливо актуально, – визнала одна з небагатьох при здоровому глузді газет Росії. – І читати його соромно – бо, виходить, часи змінилися не дуже сильно. Ось ювілей і відійшов у тінь». І справді, на світлі важко було б затемнити такі факти, як, наприклад, той, що зі всіх гоголівських героїв, чиї імена стали великими узагальненнями, лише один не злодій, не держиморда, не шельма, та й той – Акакій Акакійович.
Страхов порівнював його з Гомером, Бродський казав про його «сатиричний епічний розмах», але було дещо, куди Гоголь все-таки не дотягнувся. Це – церковна частина. І хай буде нам дозволено здогадатися, що він сам з того вельми засмучувався, перечитуючи і «Ревізора», і «Мертві душі», і «Вечори...» Там не знайшлося місця жодному священнослужителеві – такому, що був би зросту Собакевича, Ноздрьова, Хлестакова. Шукати рогатого під благодаттю годі було й пробувати: цензура-с...
Якщо кого трохи й жаліє цей Бич Божий, якщо кому й усміхнеться привітно, а то й захоплено, так це українець. Уже ж як шукали кремлівські пропагандисти, кого б висунути в головні гоголівські герої, аби не перетворилися ювілейні торжества в мимовільне оганьблення «всего русского», проте не знайшли нікого, окрім Тараса Бульби, а він, хай називає сам себе руським, – та який він росіянин?!
Узагалі-то, пані й панове, видивлятися, кому більше дісталося від Гоголя – росіянам, українцям, полякам чи, може, жидам – припустимо хіба що цареві Миколі та Левку Лук’яненку. Зрозуміло ж, що до нас, своїх недолугих і лукавих одноплемінників, він трохи добріший, ніж до решти, просто тому, що тут пройшло його дитинство. Перші світлі враження життя... Якби він хоч на мить занепокоївся тим, аби піднести на небо чи вергти в пекло те чи інше плем’я, ту чи іншу віру, суспільний лад, стать, стан чи заняття, якби він хоч раз помислив, як допомогти владі у справі патріотичного виховання підростаючого покоління, – його забули б ще до того, як дізналися про нього.
Перед чим він схилявся з релігійним запалом останніх років життя, так це перед російським словом. Тільки за нього він був іноді готовий пробачити російській людині її «свиняче рило», тільки за нього!
...І не була б Україна батьківщиною Гоголя, якби 1 квітня 2009 року дружина її президента не повідомила йому, опустивши очі, перед сніданком, що має від нього во чреві, а той не повідав би всьому світові, що це був розіграш. І де повідав – у Миргороді! Хто це називає її американкою, і притому шпигункою? Солоха, як і є Солоха, дай їй Бог здоров’я і достеменної плодючості!
«Ми один народ», – заявили після перегляду розлогої кінолокшини під назвою «Тарас Бульба» Зюганов і Жириновський. З деякого часу ці дві говорящі голови слугують соборним голосом Росії. Похмурий сталініст із орловського села Мимріне і внук крижопільського рабина, що фашиствує, блазнюючи на підхваті у Кремля, – вони, поза всяким сумнівом, так, один народ.
Що ж до народів російського і українського, то... Чи можна уявити собі згаданий першоквітневий ранок у Ново-Огарьові?!