Відповіді

• 2002.09.25 | Serhiy Hrysch

  ПРО ЗБІР ПОЖЕРТВ -- НАДХОДЖЕННЯ

  Ця гілка висвітлює питання про маркетинг і надходження пожертв.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.26 | Косарик

    Можу пожертвувати 12 тис. банерів 100х100 [4click] (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.27 | Serhiy Hrysch

      Дуже класно. До речі, потрібні дизайнери (дуже потрібні)!

      Треба розробити кілька професійних банерів і нових емблем, для маркетингу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.09.27 | Косарик

        Адмінгрупі - дайте код учасника 4click куди перевести банери (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2002.09.28 | Serhiy Hrysch

          Буде інфо, але не сьогодні а через кілька днів. (-)

  • 2002.09.27 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 1 -- 20 дол. (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.28 | Serhiy Hrysch

      Коментар: "Tak trymaty!"

      "Guys, use this money for whatever Maidan needs most. Tak trymaty!"

  • 2002.09.27 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 2 -- 20 дол. (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.28 | Serhiy Hrysch

      Увага! Цільове призначення! На проїзд Київ-Ірпінь.

      "УВАГА: цільове призначення: Ці гроші призначаються ВИКЛЮЧНО на проїзд Свистовича Михайла та членів його родини з Ірпеня до Києва та в межах Києва на будь-яких транспортних засобах. Дякую. "

  • 2002.09.27 | Serhiy Hrysch

    Я -- 20 дол. (-)

  • 2002.09.27 | SG

    Майданівець 3 -- 20 дол. (-)

  • 2002.09.28 | S Hrysch

    Майданівець 4 -- 20 дол. (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.28 | Serhiy Hrysch

      Коментар: "Використовуйте ці гроші МУДРО, бо ще не чекайте скоро!" (-)

  • 2002.10.12 | SG

    Майданівець 5 -- 120 дол!! Браво! (-)

  • 2002.11.13 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 6 -- 20 ! (-)

  • 2002.12.02 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 7 -- 20 ! (-)

  • 2002.12.07 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 8 -- 103 ! Супер! Подяка! (-)

  • 2003.01.17 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 3 20 дол! (х)

  • 2003.01.17 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 8 103 дол.! (х)

  • 2003.02.10 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 8 103 дол! (х)

  • 2003.05.05 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 8 103 дол. (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.08.11 | Майданівець 8

      Чому нeмає підтвeрджeння пожeртв за травeнь, чeрвeнь, липeнь?

      Можe загубилися?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.08.13 | Serhiy Hrysch

        Не спішіть, почекайте

        За червень і липень було дуже мало пожертв. Вчора і сьогодні пожертв було досить багато. Дайте хвильку розібратися.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.08.13 | Майданівець 8

          надіслав Вам e-mail(-)

        • 2003.08.14 | Михайло Свистович

          Re: Я попрошу...

          Я віцдмовлюся від усіх пожертв і взагалі покину Майдан, якщо тут з"явиться хоч один допис про отримані кошти. В мене є на це підстави, і я сто разів вже їх пояснював. А зараз з"явилися ще й додаткові.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.08.14 | Serhiy Hrysch

            А при чому тут ви?... Добре, не буде. (-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2003.08.19 | Михайло Свистович

              Re: Я вже пояснював, що, на жаль, при чому (-)

      • 2003.08.14 | Михайло Свистович

        Re: Тому що я пояснював це ще у Вашингтоні, що

        більше ніяких підтверджеень відкритим текстом не буде.

  • 2003.05.05 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 9 50 грв. (-)

  • 2003.05.05 | Serhiy Hrysch

    Майданівець 10 150 дол на політв"язнів (-)

  • 2003.08.13 | Serhiy Hrysch

    Пожертви: початок серпня 2003 р.

    2003-08-11 $200.00 USD
    
    ----------
    
    2003-08-10 $15.00 USD
    
    ----------
    
    2003-05-23 $100.00 USD
    
    ----------
    
    $100.00 Aug 12, 2003
    
    ----------
    
    $200.00 Aug 11, 2003
    
    ----------
    
    $100.00 Aug 11, 2003
    
    ----------

• 2002.09.25 | Serhiy Hrysch

  ПРО ЗБІР ПОЖЕРТВ -- ВИКОРИСТАННЯ

  Ця гілка про використання пожертв.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.10.24 | Михайло Свистович

    Re: Все, що було в цій гілці, я переніс в гілку "Обговорення" (-)

  • 2002.11.21 | Михайло Свистович

    ЗВІТ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ПОЖЕРТВ

    Відразу напишу, що кошти, надіслані в будь-який валюті, ми отримуємо в гривнях. Це перше. Друге – при передачі коштів частина їх втрачається, тому хай не дивує нікого, хто візьме до рук калькулятор, що курс долара США складатиме у звіті 5,10 грн. Я не описуватиму з міркувань безпеки механізму потрапляння коштів від жертводавців до нас, але зазначу, що вони не йдуть на оплату праці Сергія Хруща, який їх збирає.
    
    Оскільки я не знаю, як саме написати звіт, щоб він всім сподобався, я напишу його у варіанті, запропонованим Ігорем, бо, окрім нього, ніхто прикладу звіту, не дивлячись на мої настійливі прохання, не написав. Цей звіт в частині персоніфікації є умовним, бо купюри, отримані нами, не нумеруються Майданівець1, Майданівець3 тощо, та й отримуємо гроші ми не купюрами по одній гривні, тому для повної персоніфікації і нумерації їх довелося б міняти. Наприклад, купюри по 200 гривень: гроші Майданівця1 влізуть на одну купюру, а от гроші Майданівця2 міститимуться як на першій, так і на другій купюрі.
    
    Тому завчасно перепрошую тих, кому б хотілось, щоб їхні гроші, наприклад, пішли на оплату мобільного телефону Юрія Василенка. Кожен з жертводавців, окрім Чучхе та Майданівця2 (їх пожертви були на чітко вказані цілі), може поміняти себе у звіті місцем з іншим Майданівцем (і це не менше відповідатиме дійсності ніж мій звіт).
    
    
    <b>Майданівець2 – 102 гривні</b>
    50 гривень – купівля двох проїзних на метро (для мене і дружини) на вересень
    
    4 гривні – поїздка автобусом з Ірпеня в Київ (я і дружина), бо через ремонт дороги електрички ходять абияк, а чекати ми не могли.
    
    4 гривні – відкупне контролерам в електричках.
    
    50 гривень – купівля двох проїзних на метро (для мене і дружини) на жовтень
    
    <b>Оскільки грошей Майданівця2 на останню витрату не вистачило, довелось додати 6 гривень Майданівця1</b>
    
    <b>Майданівець1 – 102 гривні, Майданівець3 – 102 гривні, Майданівець4 – 102 гривні</b>
    230 грн. – картки мобільних телефонів
    
    Можливо комусь буде приємно взнати, що картка мобільного телефону судді Юрія Василенка оплачена саме ним. Нам довелось навіть дати родині Василенко-Монтян мобільний телефон, адже з міркувань безпеки вони після мужнього вчинку Юрія Олександровича повинні мати під рукою засоби мобільного зв’язку. Опозиційні депутати про це не подбали, але я б не став їх картати. Може вони це зробили навмисно, щоб це не кваліфікували як дачу хабаря, бо газета “2000” запросто може написати: “Суддя Василенко продався за мобільний телефон”.
    
    Мобільний телефон ми не купляли, просто я нахабно не віддаю три апарати, які залишились з часів виборів. Власник апаратів бачить, що ми ними користуємось (в основному двома), але повернути поки що не вимагає, бо розуміє, що нам вони потрібні. Однак довелось замінити акумулятор в одному з мобільних телефонів, бо він чи то від довгого лежання, чи то з іншої причини перестав працювати.
    
    <b>Отже, на картки мобільних телефонів пішли 96 грн. Майданівця1, 102 грн. Майданівця3 і 32 грн. Майданівця4</b>
    
    
    <b>Решта грошей Майданівця4 – 70 грн.</b>
    
    20,8 грн. – чотири картки для телефонів-автоматів
    
    6 грн. – оплата години часу в інтернет-кафе під час інтернет-конференції з Андрієм Шевченком.
    
    4 грн. – проїзд на маршрутках
    
    1 грн. – проїзд на автобусі
    
    1 грн. – проїзд на трамваї
    
    5 грн. – поїздка на таксі, оскільки ніяк не встигав з однієї зустрічі на іншу
    
    15 грн. – аналогічна поїздка на таксі
    
    5 грн. – обов’язкове пиття пива в кафе під час важливої зустрічі
    
    4 грн. – обов’язкове пиття кави в кафе під час важливої зустрічі
    
    40 грн. – дві пачки паперу (Сюди входять 8,2 грн. Майданівця4 та 31,8 грн. Майданівця5).
    
    
    <b>Майданівець5 – 612 грн.</b>
    
    31,8 грн. – частка Майданівця5 при купівлі паперу
    
    180 грн. – купівля мотору для мого холодильника
    Оскільки, окрім любителів моїх трусів, на сайті є й любителі мого холодильника, мушу описати історію в “кривавих” подробицях. Як дехто пам’ятає, влітку 2001 року в мене згорів мотор у холодильнику. Було важко, але згодом ініціатор акції “Україна без Кучми!” Олег Левицький, купивши собі новий холодильник, віддав мені свій старий. Поки він на тачці (не на таксі) віз його до мене додому, в холодильника відвалилися двері, але довелося користуватися таким, бо його мотор не підходив до мого холодильника. Двері на холодильнику тримались завдяки складній підставці з кількох дерев’яних брусків та планок, раз на три дні вона розвалювалось, і відбувався ритуал чіпляння дверей, для якого було потрібно двоє “жерців холоду”. Тому, якщо двері відвалювались без моєї присутності, дружині доводилось чекати мого приходу, спостерігаючи, як намерзає зі швидкістю просування льодовика крига в морозильнику, а з холодильника тече вода.
    
    Та ось зламався холодильник в ірпінського художника, якого всі бажаючі можуть побачити на фотографії в російській “Общей газете”, де був опублікований химерно-фантастичний твір про акцію “Україна без Кучми” зі згадуванням і мого прізвища (цей художник буде також фігурувати під іменем “один з відвідувачів сайту Майдан” в моїй майбутній статті з приводу захоплення чеченцями заложників у Москві). Під час розгону наметового містечка 16 вересня мєнти порвали цьому художнику єдину куртку, яка слугувала йому за осінню та зимову одночасно. Залишитись без куртки і без холодильника з двома дітьми (меншій дочці – 11 місяців) і непрацюючою дружиною – це було для нього вже занадто. Тому я віддав йому старий холодильник, і поставив “беушний” мотор на свій. Сам мотор коштував 130 гривень, його встановлення – 50.
    
    150 грн. – оплата сусідці за вересень. Вона забирає наших дітей з садочку (якщо дружині треба затриматися в Києві чи в неї є справи в Ірпені), сидить з ними до нашого приходу, а також сидить з ними у вихідні дні, коли справи Великої перманентної української революції вимагають відсутності нас обох.
    
    40 грн. – оплата за вересень за садочок за дочку
    
    26 грн. – вимагають пояснення. Мій син – “чорнобилець”. Ні, він не ліквідовував пожежу на АЕС (по причині власного небуття у ті роки). Таке звання надають всім дітям, які прожили в Ірпені 3 роки, оскільки наша столиця міста Києва відноситься до 4-ї зони екологічного забруднення. Дорослим, на жаль, таке звання не дають. А шкода. Мав би я безкоштовний проїзд в електричках та міському громадському транспорті.
    
    “Чорнобильці” за садочок не платять. Однак це не розповсюджується на різноманітні гуртки. Відмовитись від них не можна. Можна лише вибрати три гуртки з восьми на свій розсуд.
    
    А ще є обов’язковий набір для садочку (пральний порошок, мило, туалетний папір тощо), ще потрібно купити сину для занять фарби, олівці, зошити, альбоми (поки що він користується чужими, бо там все принесене скидається до загального кошику, адже вихователі розуміють, що не всі батьки можуть принести все відразу. Це – хороший вихід, бо, поки діти випорожнюють цей кошик, батьки тих, хто не приніс для своїх чад все необхідне 1 вересня, поступово наповнюють “общак”: вихователі мудро чинять, що пишуть кількість предметів, необхідних не зараз, а протягом року).
    
    Ще гривень 100 (я точно не рахував) пішли на ліки мені і дітям. Через відсутність коштів моя хвороба затягнулася місяця на півтора, бо не було потрібної суми, щоб купити всі ліки разом й вилікуватися. Щоправда, моя хвороба не сильно позначилася на сайті, оскільки я переніс цей гострий бронхіт чи запалення легенів (я не перевірявся) на ногах, оскільки хвороба протікала майже без температури, пробувши вдома за ці півтора місяці, здається, аж 4 дні (і то не поспіль), не рахуючи вихідних, які я присвячую ірпінським справам.
    
    Решту грошей Майданівця5 (приблизно 84,2 грн., якщо на ліки пішло 100) з’їли наші діти за активної допомоги батьків (тато ще й скурив частину грошей). Також були з’їдені 130 грн., пожертвуваних готівкою від відвідувачки сайту Майдан з Києва. Цього не вистачило, тому довелося піти на поступки тещі і продати за 300 грн. дитяче двоярусне ліжечко (теща давно на цьому наполягала, оскільки вважала, що ліжечко псує вигляд нашої квартири, хоча, на мій погляд, зіпсувати його гірше ніж псує його сама квартира – нефункціональна неоковирна хрущовка, де газ і вода не були проведені під час будівництва і внесені до плану, а проводилися потім – просто неможливо). Частина грошей від продажу ліжечка пішла на оплату сусідці за жовтень (150 грн.), оплату садочка для дочки за жовтень (40 грн.) та на поїздку моєї дружини до Луцька на день народження тещі та весілля свого брата (і купівлю подарунків), який нарешті в 40 років вирішив одружитися. Поїздка до Луцька була суміщена з майданівськими справами, про які я поки що не можу написати, бо тоді вони не дадуть результату. Також, вертаючись з Луцька дружина по майданівських справах побувала у Рівному.
    
    Під час відсутності дружини я з двома дітьми успішно доїв і докурив останні гроші, і зараз живу або на позичені, або на гроші знайомих, ледь не щоденно витрачаючи купу часу на пошук грошей, за які моя родина житиме завтра, щоб завтра знову витратити купу часу на пошук грошей, за які ми житимемо післязавтра, і за які лікуватимемо дітей, які знову захворіли, бо через нестачу грошей не долікувалися вчасно, і які своїми хворобами в’яжуть нас по руках і ногах.
    
    
    <b>Згадана вище відвідувачка сайту Майдан з Києва</b>
    180 грн. – цільова пожертва: допомога ув’язненим унсовцям. Ці кошти я навіть не брав до рук, зловивши Андрія Шкіля, якому ця жінка і передала пожертву.
    
    200 грн. – цільова пожертва на лікування дружини одного з ув’язнених Володимира Павлюка з Чернівців. Їх я теж не брав до рук, підвівши до жінки командира чернівецьких унсовців, якому вона й передала кошти.
    
    
    <b>Чучхе</b>
    
    Самий специфічний жертводавець. Його підхід до пожертв характерний тим, що жертводавець мусить наочно бачити як використали його пожертву, а також принципом: хороший революціонер – ситий революціонер. На зауваження, що я не голодний – Чучхе не реагує, мабуть, вважаючи, що я або занадто скромний, або володію властивостями койсанських народів нагромаджувати запас їжі як верблюд.
    
    Суму першої пожертви я точно назвати не можу, оскільки бачив її лише в натуральному вигляді: курка-гриль, хлібина і пляшка горілки 0,5 л. Пожертву ми спожили разом.
    
    Друга пожертва – 20 грн. В натуральному вигляді це склало маленьку пляшку горілки 0,25 л, хлібину та ковбасу на решту грошей. Пожертва була спожита разом з жертводавцем та ще одним майданівцем.
    
    Третя пожертва Чучхе у сумі 20 грн. була виключно грошова. Він пішов на цей безпрецедентний крок лише після запевнень інших майданівців, що цигарки я люблю не менш за інші задоволення, тому не витрачу ці кошти на інші напрямки діяльності Майдану. Спочатку Чучхе наполягав, щоб я поїхав з ним на вокзал, де б він по дорозі додому особисто купив би харчі для моїх легенів, однак я був зайнятий і висловив готовність відмовитись від пожертви заради новин на сайті Майдан.
    
    Четверта пожертва Чучхе складає два зламаних диктофони з умовою, що ми їх відремонтуємо і заберемо собі один – кращий, а другий віддамо йому. Він передав ці диктофони мені у пакеті через іншого майданівця, і лише вдома я виявив в одному з диктофонів 5 гривень. Оскільки людина, яка ремонтуватиме диктофони (якщо вони підлягають ремонту), купить деталі, які необхідні замінити, за свої гроші (це буде пожертва майстра у справу Майдану), то я повідомляю Чучхе та інших, що витратив ці 5 гривень на цигарки (3 грн.) і запальничку (2 грн.).
    
    П”ята пожертва Чучхе (10 грн.) пішла на купівлю дискети для чистки дисковода, оскільки він вже відмовлявся працювати.
    
    <b>Майданівець6 – 112 грн.</b>
    
    З’їли діти та батьки (тато ще й скурив)
    
    На що не вистачило грошей? Майже ні на що. Боргів за листівки, надруковані для агнтиагітації проти Петра Мельника на повторні вибори у 18-му окрузі як було 800 доларів, так і залишилось, стоси Відкритих листів з підписами як лежали невідправленими і нерозксериними, так і досі лежать. Мобільний телефон для одного з майданівців, який має вдома інтернет, як мовчав, так і мовчить. А нам цей телефон надзвичайно потрібен, щоб можна було терміново зателефонувати серед ночі, коли зникають безвісти наші товариші під час акцій, або коли когось затримують. На звичайний телефон можна зателефонувати не завжди, бо, коли він ночами сидить в інтернеті, телефон зайнятий. А взагалі бажано мати як мінімум два таких домашніх інтернети. Неоплачених телефонних розмов нагромадилось на суму понад 600 гривень, мої особисті борги за комунальні послуги перевищили 1000 гривень.
    
    ЦЕ БУВ ОСТАННІЙ ПОДІБНИЙ ЗВІТ. ПРО ПРИЧИНИ ЧИТАЙТЕ У КОМЕНТАРІ ДО ЗВІТУ.
    
    Репліки також прохання розміщувати в гілці з коментарем.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.11.21 | Михайло Свистович

      Коментар до звіту: ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЕЯКІ ЗМІНИ В ІСНУВАННІ МАЙДАНУ

      Ця інформація містить в собі як опис деяких змін у роботі сайту, так і коментар до звіту по використанню пожертв, які надійшли на Майдан, а також всі наші потреби, тобто, щось на зразок видаткової частини бюджету.
      
      Писав я цей допис два тижні, бо сідав за нього лише у стані повного емоційного спокою. Якщо ж емоції прокидалися, я припиняв писати, відкладаючи продовження до наступного разу. І все одно, я впевнений, що не один з жертводавців з обуренням вимкне комп’ютер, не дочитавши цей допис до кінця, хоча саме наприкінці я виклав пропозиції щодо подальших стосунків Майдану з жертводавцями. Емоції – не завжди корисні. Бо саме через емоції у відповіді Майданівцю2 були написані слова про готовність повернути йому гроші і т.д., що є порушенням майданівських принципів: “Гроші ми беремо від всіх, нікому не повертаємо, але не продаємось”. Це означає, що нам все одно, хто і з якою метою дає нам кошти, але ми, беручи їх, зазначаємо, що не змінимось з огляду на ці пожертви і не станемо писати чогось на догоду жертводавцям. Грубо кажучи, це означає, що, якщо завтра Медведчук дасть нам кошти, ми їх візьмемо, навіть подякуємо (навіть величезними літерами на першій сторінці можемо розмістити це повідомлення), але того ж дня напишемо проти Медведчука нищівну статтю. А його пожертви пустимо на журналістське розслідування поганих справ Медведчука. Це так, гіпотетично, бо зрозуміло, що ніяких грошей Медведчук нам не дасть.
      
      Якщо гроші даються з вимогою вплинути на редакційну політику Майдану, ми від них відмовляємось, навіть, якщо це не є критичним. Наприклад, нам пропонували гроші за те, щоб ми дечого не робили. Ми цього і так не робили (не було на це часу), але дуже хотіли б, тому брати ці гроші було б неприйнятно. Також ми не розміщуємо замовні статті, хоча такі пропозиції теж надходили. Наприклад, за 100 чи 200 доларів (я вже не пам’ятаю, давно це було) нам пропонували розмістити одну таку статтю саме в той момент, коли ситуація з грошима булав критичною (до цього її пропонували ще як мінімум двом виданням: “Граням” і сайту ЗМІна). Ми відмовились, а потім я побачив її в “Українській правді” (хтось запостив її і на форум – вона є десь в архіві).
      
      Спочатку про справи фінансові.
      
      Вимоги суворої і точної звітності звучать з вуст лише двох жертводавців, хоч і не самих маленьких. Причому почали вони звучати задовго до того, як ці жертводавці внесли перші свої пожертви, що свідчить про наполегливе прагнення нав’язати Майдану саме своє бачення. Я не здивуюсь (хоча тут я можу помилятись), що подібні розмови вони ведуть і в середовищі потенційних жертводавців, чим несвідомо зменшують потік пожертв. При цьому вони постійно зазначають, що впевнені, що ці гроші не розкрадаються, що вони використовуються на цілі Майдану і т.д. Оскільки ми через спільних знайомих знаємо, що ці люди не є нашими ворогами, пояснити подібну наполегливість я можу лише одним: довгим перебуванням на стабільному і забезпеченому Заході, недостатнім розумінням реалій Кучмоїни що призводить до певних стереотипів, які намагаються нав’язати і нам. Вони можуть обуритися, прочитавши ці рядки, навести купу прикладів, що вони орієнтуються в сучасній Україні краще ніж ми всі, бо мають такі джерела інформації, що... Але насправді вони помиляються, бо теоретичні знання ніколи не можуть замінити практичне випробування на своїй шкірі. І тут немає нічого образливого. Наприклад, я, починаючи з перших радянських альтернативних виборів, брав участь у всіх виборчих кампаніях у різних якостях – простий агітатор, член дільничної і окружної комісії, довірена особа, один з керівників штабу. Але на цих виборах я виявив, що дуже багато чого не знаю. Більше того, я стверджую, що і зараз не знаю всього, наприклад, про вибори в Києві або в російськомовному регіоні Східної чи Південної України, бо мій досвід на цих виборах обмежився провінційними україномовними районами, а досвіду київських виборів минулих років недостатньо для повного розуміння нинішніх столичних виборів. Звичайно, можна сказати, що я дурень, однак всі кандидати, яких я підтримував, стали нардепами, перемігши з досить переконливим результатом.
      
      Ще один приклад. Ми, починаючи з 1999 року, весь час критикували Жовтяка за роботу у виборчому окрузі, оскільки постійно працювали з людьми і нібито знали все. Ми вимагали від нього зробити нас всіх своїми помічниками, і тоді ми йому покажемо як треба... Нарешті додавили. І виявилось, що і тут ми багато чого не знаємо. Зараз аж голова обертом іде.
      
      Ставлення вищезгаданих жертводавців до Майдану аналогічне ставленню до якоїсь американської громадської недержавної організації (НДО), члени якої, займаючись, наприклад, захистом жінок від домашнього насильства, проводять свої акції виключно за пожертви, чітко розрізняючи власні кошти та громадські. Як приклад, можна навести вживанням Майданівцем2 слова <b>“навіть”</b> у реченні “Я зовсім не стверджую що М.С. знімає проценти з нещасної сотні доларів. Можливо він там десь навіть докладє свої.” Обмовка красномовна (в смислі судження про Майдан як про західне НДО), бо Майданівець2 чудово знає, що своїх грошей я просто не маю (якщо не рахувати 46 гривень, які я отримую від держави на дочку, і які після 6 січня 2003 року, коли їй виповниться три роки, отримувати перестану). Так що докладати нема чого. А взагалі майданівці не розрізняють гроші на свої та громадські. І ті, хто працює, якщо мають зайві кошти, самі покривають деякі витрати, наприклад, свої міжміські дзвінки по майданівських справах та мобільні розмови, якщо вони, звичайно, не на астрономічні суми. Я ж докладаю свої гроші лише в тому сенсі, що не повертаюсь на роботу, тому різницю між 400 доларами, які я мав у банку і менш ніж 100 доларами, які я маю зараз, можу вважати своєю щомісячною пожертвою у справу Майдану.
      
      В одному моменті Майданівець2 прагне продемонструвати своє знання українських реалій, хоча насправді демонструє протилежне
      
      <b>Майданівець2 пише:
      Хід по своїй логіці нічим не відрізняється від відповіді начальника банку, який притримав зарплату (вчителів, рагулів, тележурналістів) на пару місяців і її "ніби позичив" у вигідний бізнес. Через деякий час він її всю віддасть, це повна правда.</b>
      
      В комерційних банках, на відміну, від державних, майже немає клієнтів з державною формою власності (а тим більше шкіл), а останнім часом з боку держави проводиться політика на розміщення рахунків таких підприємств саме в державних банках. Так що досвіду, описаного Майданівцем2, я не мав. Банкіри взагалі ніколи не притримують нічию зарплату. Тим більше на пару місяців. Бо втратять клієнта. Зарплату притримують керівники підприємств, які, наприклад, переводять кошти, якими б могли виплатити зарплату, зі свого поточного рахунку на депозитний. Банкіра ж не цікавить, що це за гроші. Він не зобов’язаний знати, це – зарплата чи надлишок, який нема куди подіти. Він навіть не має права цим цікавитись. До того ж, якщо вже звинувачувати мене у цьому, то тільки у невиплаті зарплати самому собі. Але ж зарплата – це вже є власні кошти. Невже мені заборонено використовувати власні кошти на свій розсуд? До того ж позичання коштів на проведення ювілею УПА з точки зору банкіра є не притримуванням чужої зарплати, а вдалим використанням тимчасово вільних коштів. З точки зору Майданівця2 ми мали б витратити відразу всі кошти. Але навіщо поповнювати сьогодні картку мобільного телефону, якщо там ще залишаються гроші, коли це можна зробити через тиждень? Але Майданівець2 пропонує чомусь саме цей варіант. Звичайно, можна було б забезпечити картками більшу кількість майданівців, тим більше, що потреба в цьому є. А ще – підключити домашній інтернет. Можна було б, якби мати гарантію, що завтра надійдуть нові кошти. Але ж ми знаємо, що такого не буде, тому змушені розтягувати ці гроші на певний період, забезпечуючи найнайкритичніший мінімум, бо вийде так, що сьогодні працюють 5 мобільних телефонів, а завтра – жодного.
      
      Попередній лист щодо потреб писався після акції “Повстань, Україно!” 16 і 24 вересня, коли нами була витрачена величезна кількість коштів на висвітлення акції, яка розпочиналась в різних місцях. Пізніші ж акції були локалізовані, тому гострої потреби в такій кількості мобільних не було. Отже, навіщо ми повинні, витрачати гроші саме на це? Бо так комусь хочеться?
      
      В іншому моменті Майданівець2 намагається знайти докази своєї правоти в будь-яких кроках, та ще й видати свої погляди за погляди <b>всіх</b> жертводавців.
      
      <b>Майданівець2 пише:
      Є і інший практичний момент. Збір грошей супроводжується листами МС про те, чого не вистачає на поточний момент: часу в інтернеті, часу мобільного зв"язку, паперу для летючок, гарячого харчування для кореспондентів Майдану. Далі гроші позичаюсться на ювілей, віддаються білоруським біженцям і т.ін. Мобільного зв"язку ж, треба напевно розуміти, як не було, так і нема. Принаймі ми про не знаємо. І це врешті решт цілком логічно приведе до ситуації, коли на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде.</b>
      
      Якщо у своїх листах я зазначаю деякі моменти, то це не означає, що всі наші потреби вичерпуються саме цим. Просто я пишу про те, без чого не можна обійтись ніяк. Ситуація в Україні є непередбачливою, тому ми не можемо знати, на що будуть потрібні кошти завтра. Про яке планування може йтись, якщо ніхто з нас навіть не знає, коли буде наступна акція опозиції, і як саме вона проходитиме. В цьому листі я напишу всі наші потреби, щоб більше подібних претензій не виникало (гаряче харчування, до відому Майданівця2, ніколи не входило і не входитиме до наших потреб). Для чогось за вуха притягнуті білоруські біженці, хоча про потребу грошей для них я писав. А ті кошти, які були віддані їм до цього листа, складалися не лише з пожертв, але й з особистих коштів реальних майданівців. До того ж частка пожертв, виділена білоруським біженцям, не перевищувала 10% всіх пожертв, а Майданівець2, здається, не заперечує, щоб саме 10-15% пожертв використовувались як непередбачувані витрати. Чомусь робиться висновок, що мобільного зв’язку як не було, так і немає, хоча він і був, і є, хоч і не в достатньому обсязі. В цьому можна було б пересвідчитися, зателефонувавши мені на мобільний, але Майданівець2 вирішив за краще посіяти сумнів у інших потенційних жертводавців, замість того, щоб вияснити правду перед тим, як кидатись звинуваченнями і висловлювати думку, що “на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде” замість того, щоб написати “я реагувати не буду”.
      
      Незнання українських реалій у дописі Майданівця2 яскраво проглядається в таких рядках:
      
      <b>Приклад: якби Ви, чи хтось, написали, що от мовляв, Майдан збирається провести ювілей УПА і на це збирає гроші, приблизно треба стільки, частину на такі, такі речі, частину на "довільні поточні розходи", під якими і йдуть всі ті витрати, які Ви яскраво описували, написали б, що гроші скоріш за все повернуть, але вони потрібні зараз і т.ін. - то і я б на це прислав, і картина була б зовсім іншою. Звичайно, це означало б необхідність попереднього планування, яке дійсно не завжди можливе. Але принаймі про дату ювілею УПА було відомо зараньше!</b>
      
      По-перше, Майдан не збирався проводити в Ірпені ювілей УПА. Це хороша справа, але пріоритетними для нас є реальні кроки по боротьбі з режимом. До того ж Майдан не настільки багатий, щоб проводити витратні заходи, які не сильно зачіпають Кучму. Вечір збиралася проводити ірпінська опозиція, серед якої майданівців лише кілька чоловік. Писати про нього завчасно не було сенсу, бо гроші на проведення нам були непотрібні, а на подарунки ветеранам УПА пообіцяли дати вожді. По-друге, такий допис був би просто шкідливим, оскільки наш “великий (далеко за 100 кг) друг” податковий генерал Петро Мельник, чиї шістки регулярно підвищують рейтинг Майдану своїми відвідуваннями сайту (і навіть дописами на нього) вже дав наказ своїм підлеглим шукати будь-яку зачіпку, щоб взяти нас за... А тут, будь ласка, миша сама йде у мишоловку: надходження незаконним шляхом (не через рахунок, без обліку і сплати податків) коштів. До речі, нас попередили, що П. Мельник вже “попросив” начальника Київської обласної податкової розібратися з нашим ірпінським інформбюлетенем “За чесну владу”. Ми гадали, що це буде схоже на те, як в 1998-99 році СБУ намагалось так розібратись з таким же бюлетенем “Дещо”, який ми також випускали. Тому підготувались по всіх напрямках, проінструктували людей, що казати, провели репетиції допитів, забезпечили потужну юридичну підтримку, а удар нанесли не там, де ми чекали: податківці просто “поговорили” з директором друкарні, де випускався бюлетень, і більше вона нас не друкує. По-третє, передбачити завчасно витрати, на які ми позичили гроші, було неможливо. Але за кілька днів до святкування директори (а через них і вчителі) шкіл (а ми домовилися, що вони приведуть школярів на сеанс) були вчергове попереджені, що всі зносини з позашкільним світом мають відбуватися лише через відділ освіти Ірпінського виконкому, який вважає, що УПА – це не історія, а політика, а школа має бути аполітичною (вони, правда, “забувають” про аполітичність школи, коли мова йде про НДП, Кучму, “ЄдУ” і т. ін.) . І тоді один з україноприхильних вчителів запропонував нам такий варіант: надрукувати запрошення, а вони роздадуть їх дітям – хто прийде, той прийде. Кинулись до вождів, а ті почали казати, що бажано знайти за безготівковий розрахунок, а якщо за готівку, то звернутися до такого-то, а таких-то на місці не виявилось. Тоді й довелося домовитись з вождями, що ми самі виготовляємо запрошення, а вони потім гроші віддадуть (бо часу вже просто не було). На вечір прийшло понад 100 дітей, а працівники виконкому переписали, з яких шкіл вони були. Ось і все довгострокове планування.
      
      І взагалі мій допис про вечір УПА на форумі не був звітом, а мав зовсім іншу мету. Навіть дві. Перша – показати бюрократизм опозиційних структур, а про другу читайте трохи нижче.
      
      Щодо довгострокового планування, бюджету, кошторису нам вже продзижчали всі вуха на виборах. І при тому, що таких перебоїв у грошах як на Майдані не було, ми твердо поставили питання, що жодних планів чи кошторисів постачати нагору не будемо, лише звіти про використання і то, якщо буде час (а якщо часу не буде – то після виборів). Це було саме моє наполягання, бо перші два місяці моя дружина намагалася виконувати ці формальності, які збоку здавалися необхідними (так і в книжках написано). Я підключився до виборчої кампанії пізніше, коли побачив, що вона має всі шанси бути програною. І ми добились, що просто давали заявку на гроші, описуючи приблизні потреби (як на Майдані), або й зовсім без них, а кошти нам привозили, а не ми їздили за ними.
      
      Подивіться на підсумки виборів у 95-му окрузі і скажіть, що я був неправий. Нагадаю, що по мажоритарні у Київській області лише в нашому окрузі пройшов кандидат від опозиції. Ще в Броварському окрузі пройшов священик Бойко від “Нашої України”, однак про його опозиційність чи позиційність (на відміну від українства) сказати нічого не можу, бо про нього давно вже ніде не чути. Але отцю допоміг випадок, коли два олігархи розтягнули між собою голоси. В нас же такого не було, і, якби Жовтяк набрав стільки голосів, скільки отець (округи приблизно рівні за населенням), то зайняв би в 95-му окрузі лише третє місце. А так він переміг з одним з найкращих в Україні результатом, особливо, якщо брати незахідну Україну. При цьому керівники штабів інших переможців (які діяли за принципом план-бюджет-кошторис-звіт) після виборів покупляли собі квартири або машини, тоді як відвідувачі форуму, що були у мене вдома, підтвердять, що ми нічого подібного не придбали. Взагалі, я не проти довгострокового плану. Але це має бути розширений план з розгалуженими альтернативами (якщо не так – то так, якщо не вийшло тут – діємо там). Однак для цього потрібно, щоб кілька людей спочатку два тижні такий план писали, а потім хоча б двоє займалися його постійною корекцією. І все одно б не вийшло, бо часто доводилося приймати миттєві рішення, витрачаючи на них всі кошти, а не дозволену на непередбачувані витрати частину.
      
      До того ж Майданівець2 чогось пише від імені всіх жертводавців, хоча ніхто, крім нього, не вказував, куди нам ці гроші витрачати, а дехто й прямо сказав: витрачайте туди – куди вважаєте за потрібне (мова йде про пожертви, щодо яких надано останній звіт).
      
      
      <i>Фарбований Лис писав:
      Є потреба? Скільки? Для чого? Те що було потратили? (-)</i>
      
      Після таких запитань хочеться плюнути на все і повернутися на роботу до банку, попередньо давши таку відповідь: “Ні, потреби немає, сайт Майдан робиться сам по собі, в інтернет інформація переноситься без комп’ютерів зусиллям мозку, а самі майданівці та їх родини істоти безтілесні, їсти їм не треба, одягатись теж, а від сплати комунальних послуг та оплати проїзду вони звільнені як ветерани антикучмівської боротьби. Грошей надійшло стільки, що витратити їх просто неможливо. Навіть опалення стодоларовими купюрами хати, в якій живуть білоруські біженці, лише незначно зменшує надіслану нам грошову масу”. Такі запитання нагадують анекдот, коли крокодил Гена послав Чебурашку з однією копійкою та списком товарів до магазину і нагадав, щоб той не забув принести здачу. Але, щоб більше не виникало питань, я опишу наші потреби.
      
      Як ви всі чудово знаєте, сайт Майдан не має ні приміщення, ні техніки, ні інтернету, ні телефону. На початку акції “Україна без Кучми” проблем з цим було менше. Був якийсь загальнонародний порив, нас радо пускали до себе ті, хто мав інтернет, в нас були власні кошти на дрібні потреби та й сам сайт спочатку здавався чимось тимчасовим, що має висвітлювати перебіг самої акції. Коли ж перемоги не настало, і боротьба вступила у затяжну фазу, мозолення нами очей в різних організаціях, де є інтернет, стало набридати, і кількість інтернет-місць, де можна було б адмініструвати сайт, різко зменшилось.
      
      Відсутність приміщення з інтернетом та телефоном призводить до того, що на одну новину йде у кілька разів більше зусиль, ніж в будь-якому нормальному інформагентстві. Кожен нормальний ЗМІ прагне, щоб до нього заходили з матеріалами, телефонували, сам телефонує політикам та партфункціонерам за новинами та інтерв’ю, а Майдан цього робити не може. Телефонувати за новинами з мобільних телефонів – не вистачить жодних грошей. До того ж треба дивитись, щоб в приміщенні, де сидиш за інтернетом, не було сторонніх людей (щоб не “засвітити” тих, хто нас впустив на пару годин). Тому доводиться або відмовитись від дзвінків, або, в разі крайньої потреби, виходити на вулицю шукати таксофон. Таке становище призводить до того, що до нас починають ставитись з підозрою, бо ніхто не вірить, що сайт, який займає перше місце в рейтингу “Політика” насправді робиться саме так. Наприклад, у Спілці офіцерів України Майдан чудово сприймали до моменту, поки ми не признались, що в нас немає ні приміщення, ні телефону, ні... Така сама картина в американському посольстві. Коротше кажучи, нам не вірять, вважаючи, що ми брешемо невідомо з якою метою.
      
      Через відсутність приміщення неможливо (особливо взимку) зібрати людей в одному місці, негайно вирішити якісь спільні питання. І найгірше, від цього страждають реальні справи, бо неможливо щось спланувати та організувати без місця збору та зв’язку.
      
      Майдан, як я вже не раз писав, це не лише інтернет-сайт, але й реальні люди, деякі з яких самого сайту ніколи в житті не бачили. Специфіка цього середовища полягає в тому, що воно не може існувати (точніше, не є ефективним) без сайту, тоді як сайт, звичайно, може існувати і без другої частини. Найгірше, що є на Майдані, це те, що журналістською діяльністю займаються люди, які могли б робити зовсім інші корисні справи в реалі. Займаються лише тому, що мають можливість доступитися до інтернету. Тоді як в ідеалі цим мають займатися інші люди, які не можуть ефективно діяти в реалі, але вміють писати (навчити їх писати у форматі Майдану можна за 2-3 місяці).
      
      Майдан ніколи не стане справжнім сайтом без повноцінної стрічки новин, з якої можна було б дізнатися про всі головні політичні події. Якщо ви пам’ятаєте, влітку 2001 року місяців два на Майдані була чи не найкраща стрічка новин. Саме тоді до нас одночасно надійшло понад 1000 доларів, що дозволило платити гроші двом професійним журналістам, які розвантажували мене принаймні на півдня, які я міг використати на зустрічі з журналістами різноманітних агенцій, виставляння їм пляшок чи кави з тістечками і домовленості щодо постачання нам інформації. А також на здобуття іншої інформації. Це робилося на межі фізичних можливостей, і ці журналісти просто пішли від нас, не витримавши шаленого темпу, хоча працювали вони вдвічі менше за мене. Пішли без скандалу, просто вибачились зі словами: “Ми так не можемо” (в нас і зараз з ними нормальні стосунки). Я їх не звинувачую і навіть тішуся, що вони пішли саме тоді, бо все одно пішли б через місяць, коли надходження припинились, бо вони також люди, і їм теж треба щось їсти. Але так я зрозумів, що працювати робота на грані фізичних можливостей хтось може довго, хтось дуже довго, але майже ніхто не може вічно.
      
      Забезпечення стрічки новин призводить до того, що це стало якоюсь самоціллю, коли не вистачає часу навіть подумати про якесь стратегічне планування, неможливо відірватися на часті зустрічі з політиками, а вони потрібні для підтримки стосунків і впливу на них, щоб вони хоча б сприймали ідеї з майданівського форуму.
      
      Зменшенню кількості наших новинарів також “посприяли” деякі жертводавці, які, помітивши граматичну чи технічну помилку, замість того, щоб толерантно на це вказати, висловлювали своє обурення фразами на кшталт “Млин, коли Майдан навчиться писати українською”, “Майдан-дурдом”, “Майдан-маразм”.
      
      Я вже писав, що навчити людину писати у форматі Майдану (якщо вона цього не вміє) не так просто. На це потрібен час, оскільки вибір в нас невеликий, щоб можна було підбирати готових людей. Тому не дивно, що студенти-нефілологи, ставлячи новини (і поспішаючи при цьому), могли не лише написати “приймати участь” замість “брати”, але й випадково вирізати частину тексту (до речі, якщо ви помітили, ми знімали деякі статті-передруки з інших сайтів, поставлені такими студентами). Працювали ці студенти не за гроші, більше того, вони навіть відмовлялися від непогано оплачувавних робіт (іноді всупереч волі батьків) заради Майдану. Однак, прочитавши такі “подяки”, вони йшли геть з сайту, не пориваючи при цьому з Майданом реальним.
      
      Наші потреби зовсім не полягають лише в купівлі карток мобільного зв’язку, паперу та проїзних. Це лише дрібні трісочки, які дозволяють багаттю жевріти. Тому я опишу тут наші потреби, хоча не знаю, для чого це роблю, бо їх забезпечення сьогодні є нереальним – немає таких жертводавців. Це є мінімальні потреби (окрім того, що ми вже маємо) для забезпечення нормальної роботи інтернет-сайту.
      
      1. Приміщення з двох (а краще з трьох) кімнат, якщо не в самому центрі, то хоча б недалеко від центру і обов’язково біля станції метро – інакше новини приходитимуть із запізненням.
      2. Оплачувані ставки
      а) Головний редактор
      б) Координатор адмінгрупи – займається рекламою, розвитком сайту, змінами, навчанням “молодих”.
      в) Літературний редактор (бажано)
      г) Два журналіста-новинаря для загальноукраїнських новин – один працює до обіду, другий – після
      д) Два журналіста-новинаря для регіональних новин – один працює до обіду, другий – після
      е) Два модератори форуму, які також вибиратимуть та компонуватимуть корисні ідеї для донесення їх до політиків – один працює до обіду, другий – після
      ж) Парламентський кореспондент
      з) Два “бігаючі” журналісти – проводять журналістські розслідування, здобувають новини, ходять на різноманітні конференції, з’їзди тощо
      3. П’ять комп’ютерів. Один – для журналістів-новинарів для загальноукраїнських новин, один – для журналістів-новинарів для регіональних новин, один – для модераторів форуму, один – для головного редактора (його також використовуватимуть за потребою й інші) та один – для бігаючи журналістів, парламентського кореспондента та також всіх інших за потребою
      4. Два лаптопи. Один – в основному для головного редактора та в разі потреби для когось іншого, один – для всіх інших за потребою.
      5. Лазерний принтер
      6. Сканер
      7. Три телефони (один для інтернету, один для вхідних дзвінків, один для вихідних дзвінків) або виділена лінія і два телефони, або хоча б просто два телефони.
      8. Два домашніх інтернети.
      9. Один цифровий диктофон
      10. Два диктофони звичайних
      11. Цифрова відеокамера
      12. Два цифрових фотоапарати
      13. Два мобільних телефони (на додачу до тих, що вже є)
      14. Кошти на витратні матеріали
      15. Кошти на представницькі видатки – зустрічі з питтям кави чи пива, таксі, проїзні на транспорт тощо
      
      І це все лише для забезпечення інтернет-проекту “Майдан”, не рахуючи роботи в реалі.
      
      Мушу визнати, що моє останнє прохання щодо праці грантами було помилкою. Воно було навіяне хвилинною ейфорією від вдалого початку акції “Повстань, Україно!”. Я хоч і передбачав (бо знав реальний стан справ у опозиції) ще до початку акції, що вона не призведе до повалення режиму, однак піддався оптимістичному пориву деяких інших майданівців, вирішивши: “Чорт з ним з боргами і проблемами. Кинемо всі сили виключно на акцію”. Однак акція затихла, тому залишається єдиний можливий шлях: крок за кроком маленькими перемогами нарощувати тиск, творити сталі структури громадянського спротиву, а не сподіватися на короткочасний потужний порив.
      
      З огляду на наші потреби можна легко побачити, що за існуючого рівня пожертв праця грантами неможлива. Всім, хто хоч трохи розбирається в економіці, відомо, що для потужного виробництва потрібна одночасна потужна інвестиція та подальше стабільне фінансування. Підкидання ж коштів час від часу (навіть, якщо загальна їх сума перевищить інвестицію) лише не дає виробництву вмерти, що ми і спостерігаємо по Майдану. Якщо жертводавці надсилатимуть кошти, наприклад, на комп’ютери, то ми змушені будемо, по-перше, чекати, поки набіжить потрібна сума, по-друге, ці комп’ютери без приміщення та без людей, здатних на них працювати, автоматично стають купою заліза. Якщо ж надсилатимуть кошти на мобільні розмови без дозволу використання їх на інші напрямки, то нам доведеться спілкуватися навіть там, де немає потреби, хоча ці кошти можна використати більш ефективно. Розставити пріоритети також неможливо, тут потрібно пропорційне фінансування всіх потреб.
      
      Я не розумію, чому люди, які перебувають за кордоном, не можуть зрозуміти, що нам тут краще видно, куди витрачати кошти? Давати заявки на реальні справи також не є можливим, бо найчастіше виходить так, що реагувати потрібно миттєво, а поки дочекаєшся коштів на заявлений грант, то робота по ньому вже стає непотрібною. До того ж часто ми не можемо висвітлити наші реальні справи до їх закінчення (інакше ми просто не зможемо їх “провернути” через протидію з боку влади). Як приклад можу навести святкування УПА. Після того, як я розмістив на форумі про те, що фільм “Чия правда, чия кривда” не є дозволеним до показу у кінопрокаті, відразу декільком людям дали “по шапці” за те, що такий вечір відбувся (хоча нічого незаконного тут немає, в присутності режисера показувати його можна). Також були протести “трудящих”, а, коли через тиждень в Ірпені, оплативши оренду санаторію на два дні, Спілка української молоді та інші організації (точно знаю, що активно допомагав Роман Безсмертний) проводила конференцію про УПА, її ледь не зірвали, хоча ми до її організації не мали жодного стосунку. Директора санаторію навіть викликали до СБУ, а деяких ірпінських опозиціонерів до прокуратури. Зрозумівши, що це – не ми, конференцію дозволили. Це не означає, що ми – страшніші для влади ніж Безсмертний. Це просто наслідок нашої війни з місцевою владою, яка закриє очі на виступ проти Кучми, але не потерпить виступу проти Мельника.
      
      Ми планували з часом показати ще декілька подібних невідомих широкому загалу фільмів, однак, після того, як я написав це на форумі (а його читають в Ірпені і не з одного місця – лише я знаю три – податкова Академія, мерія та один прокучмівський досить великий підприємець), ми більше не покажемо жодного фільму. Нам просто не нададуть для цього приміщення. Я свідомо написав про це, знаючи наслідки. Чому? Щоб навести приклад справи, проведення якої не можна розголошувати навіть після її успішного закінчення, і за яку неможливо відзвітуватись на форумі (це є друга причина розміщення на форумі повідомлення про вечір УПА). Тому я й пожертвував цими фільмами як найменш важливим елементом нашої боротьби, щоб не описувати чогось важливішого.
      
      До речі, як тільки я написав про своє безкоштовне подорожування електричками, на Святошині почали розбирати стару платформу і відправляти електрички з нової платформи, куди пройти можна лише з квитком, якщо шлях туди перегороджує підсилений міліцією загін контролерів. Це, звичайно, не пов’язане з моїм дописом чи моєю персоною, а просте співпадіння, бо ж нова платформа будувалася давно, але тепер наші з дружиною витрати на проїзд збільшаться, хоча стовідсоткової оплати мною проїзду добитися не так просто. По-перше, контролерів гостро не вистачає, по-друге, існують обхідні шляхи. І для того, щоб я не потрапив без квитка до електрички в Ірпені потрібно постійно задіяти мінімум 6 контролерів, що не є можливим сьогодні для “Укрзалізниці”, бо навіть зі Святошина я їжджу поки що безкоштовно, оскільки контролери пантрують далеко не всі електрички. Це так, для жарту, не сприйміть за параною чи манію величі.
      
      Отже, продовжую про фінансування і звітність.
      
      Я вже писав, що сайт розміром з Майдан, “їсть” на місяць до 10 тисяч доларів. Тому запитувати, куди йдуть гроші жертводавців, просто немає сенсу. Вкрасти і пропити їх просто неможливо з огляду на те, яка сума пожертв нам надходить. Використання цих коштів ви можете бачити щоденно, заходячи на сайт і спостерігаючи, що він ще не вмер. Обов’язково знайдеться хтось, в кого виникне питання “Якщо у вас все чесно, то чому ж ви вперто не бажаєте звітуватись? Це ж так просто”. Непросто! І про це – нижче.
      
      Вимоги ж використовувати кошти тільки за напрямками, на які їх нам дають, робить використання коштів вкрай неефективним. 10-15% від пожертв, які пропонується використовувати на неохоплені заявкою потреби, просто не вистачить при існуючому рівні пожертв. Слова ж на кшталт, що, якщо ви будете нас слухатись, то й пожертви збільшаться, і цих відсотків вистачатиме, мало гріють. До того часу як пожертви збільшаться (якщо збільшаться), моя родина, наприклад, банально помре з голоду, адже збільшення пожертв не станеться за місяць-два, бо навіть допомоги з боку наших мам-пенсіонерів мати ми не можемо. Це саме стосується і вимог “Спочатку звіт про витрати – потім кошти”. Тоді може той, хто ставить такі вимоги, дасть пораду: “Я прожити ці два тижні від дня останньої витрати до першого надходження?” (адже не менше часу пройде, поки напишу звіт, поки хтось зробить пожертву – якщо мова йде про рахунок, а не Western Union чи Головпоштамт, – і поки кошти передадуть в Україну).
      
      Звичайно, серед жертводавців Майдану можуть трапитися люди, які категорично дадуть кошти лише на певні напрямки. Таке вже було: один діаспорний українець, який вважає, що виступи проти Кучми є антидержавною комуно-соціалістичною змовою, пожертвував 20 доларів на розповсюдження Відкритого листа проти змін у підручниках з історії. Тут вже проти не попреш, але ж переважна більшість жертводавців Майдану не мають таких поглядів. Однак вперто намагаються нав’язати нам саме таку поведінку, при цьому чомусь беруть на себе право вирішувати, на що дали кошти інші жертводавці, які не написали напрямки, куди використовувати їхні гроші.
      
      Намагання зробити з Майдану НДО просто перетворить нас або на інтернет-проект, або на звичайних гранітоїдів. Якщо перший шлях ще має якийсь сенс (хоча ефект цього проекту неадекватний зусиллям, якими він робиться), то другий веде просто у безвихідь. Як приклад, можу навести Чемериса, який не має чим оплатити приміщення, не має можливості провести туди додатковий телефон для нормальної роботу інтернету, але не може використати на це гранти, які йому дають. Тому займається не тим, чим хоче, і що найнеобхідніше, а тим, чим мусить. І, хоча ці справи також є потрібними, не всі з них є найнеобхіднішими. Красти гранти Чемерис не вміє, тому піти шляхом більшості гранітоїдів, вигадуючи неіснуючі витрати та переводячи в готівку зекономлені таким чином кошти, не може. В підсумку виходить, що позитивним в цьому сенсі Чемерис мусить страждати, тоді як негативні в цьому ж сенсі професійні гранітоїди процвітають. Це як в банківському законодавстві, де держава чомусь поклала на комерційні банки функції агентів валютного контролю. Той банк, що “стукає” на власних клієнтів, страждає, а той, хто цього не робить, маючи зв’язки нагорі, процвітає: клієнти масово втікають з першого до другого.
      
      Особливо мене дивує підхід окремих жертводавців, який можна охарактеризувати словами: “Мене не цікавлять ваші проблеми, мені потрібна справа”. З одного боку це нібито правильно, але з іншого – без вирішення проблем багато справ залишаться незробленими. Так, є жертводавець, готовий оплатити квитки в разі нашого виїзду до Мелітополю, щоб вкотре завадити потрапити до парламенту податковому генералу Мельнику (якщо він там висунеться), однак оплатити хоча б частину наших витрат на успішно справу по непропусканню його до парламенту влітку (в нас досі залишається 800 доларів боргів) він навряд чи бажає. Водночас він же вимагає суворого використання коштів на те, на що вони даються. Але більшість з наших реальних справ завжди вимагатимуть витрат ще до розміщення заявки на їх проведення. З таким підходом ми просто приречені на влізання в борги і поганий кінець. Конкретно зараз ми готуємо реальну, дуже потрібну і зовсім не гучну справу, яка потребує багатьох міжміських телефонних дзвінків та поїздок по регіонах. І що я можу сказати хлопцям-студентам, які принесли мені два телефонні рахунки на 228 та 244 гривні? Вам відмовлено через відсутність заявки? А заявку ми розмістити не можемо, бо тоді ця справа буде приречена. Навіть ці рядки вже ставлять її виконання під загрозу. Більше того, я навіть не можу пообіцяти, що ми напишемо на форумі про цю справу, коли зробимо її. Це залежатиме від дозволу на це наших партнерів. До речі, якщо я найближчими днями не заплачу 158 гривень боргу, мій домашній телефон буде відключено. Підключити його ж назад буде проблематично, але я не можу пояснити відкритим текстом чому.
      
      Аргументація, якою підкріплюються вимоги звітності, здебільшого така: “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, “Інакший шлях неможливий”, “Так треба, бо так робиться”. І все це супроводжується запевненнями на кшталт “Я довіряю вам і впевнений, що ці кошти пішли на справу”. На тлі такого запевнення перший аргумент вже виглядає не як “Я маю право знати, куди пішли мої гроші”, а як “Мені так хочеться”.
      
      Перший аргумент є цілком справедливим. Але чомусь він трасформується з “Я маю право знати, куди пішли мої гроші” в “Я бажаю знати, куди пішли гроші всіх інших жертводавців”. Я не бачу в цьому проблем, нам нема чого приховувати, але я не погоджуюсь, коли обурення одного жертводавця видається ним за думки всіх решти.
      
      Другий аргумент – “Інакший шлях неможливий” – я б поставив під сумнів. Ці слова я чув у 1998 році, коли закликав не воювати з лівими, а спільно боротися з ними проти Кучми, ці слова звучали, коли я, починаючи з 1992 року, закликав деяких нинішніх справжніх опозиціонерів відкинути “конструктивну” опозицію і стати в опозицію справжню, ці слова звучали, коли я критикував практику виплати грошей за участь у протестних акціях.
      
      До речі, найбільша кількість пожертв (якщо брати в середньому на місяць) надходила нам ще до відкриття рахунку ПейПал за допомогою Western Union та “з рук до рук”. І саме тоді на форумі почали з’являтися вимоги звітності від тих, хто на той час ще не вніс жодної пожертви. Пізніше вони їх внесли, але факт залишається фактом. Я не роблю прямого зв’язку між цими вимогами та суттєвим зменшенням надходжень через Western Union та “з рук до рук”, однак фактом є те, що жертводавці, які слали кошти через Western Union, не стали користуватися рахунком ПейПал.
      
      Аргумент “Так треба, бо так робиться” теж не є аксіомою. Колись я читав принципи надання грантів якимось фондом (чи то “Відродження”, чи то “Євразія”). Так там прямо було написано, що надання грантів залежить від того, як грантоотримувач напише заявку на грант, і що вони нададуть перевагу невідомому студенту, а не відомому професору, якщо студент доведе, що його дослідження більш потрібне, ніж дослідження професора. Живучи певний період свого життя в науково-дослідному інституті на Феофанії, я бачив яскравий наслідок такого підходу. Студенти-біологи, яким не вистачало грошей на горілку, пояснювали студенту-філологу суть їхньої заявки, він її писав, вони вносили правки, філолог їх літературно обробляв, і заявку вигравали. Так само писалися звіти, де дріб’язкові наслідки експерименту описувалися як визначні наукові досігення. Отримавши гроші, студенти за горілкою грали в преферанс і кепкували з “дурних американців”. Тоді ж як професори, які мали відкриття світового рівня, не могли знайти кошти на дослідження, бо займалися біологією, а не філологію, і не вміли так гарно займатися словоблуддям. Пропозиції ж “допомоги” у написанні заявки за певну винагороду ці професори відкидали, по-перше, через те, що були чесними, і це їх обурювало, по-друге, через те, що не вміли і не бажали красти гроші з гранту, щоб розрахуватися з “помічниками”. Одним з таких професорів був Анатолій Потопальський, винахідник протиракового препарату амітози, який його учень без відому вчителя, успішно запатентував на своє ім’я в Австрії під назвою “Україн”, ставши мільйонером на його продажу. Такий підхід призвів до того, що в Україні сформувався цілий розподіл праці: одні пишуть заявки, другі їх подають, треті готують звіти, четверті “грамотно” оформляють неіснуючі витрати, переводячи їх у готівку. Цілий потік коштів іде куди завгодно, лише на розвиток демократії. А ті, які йдуть на потрібні справи, використовуються теж неефективно, бо справи ці все ж не є першочерговими.
      
      Майже рік тому я мав розмову в американському посольстві зі знайомим на рахунок можливості отримання Майданом гранту. Мені сказали, що, якби ми звернулися за грошима для відкриття сайту, нам би гроші без проблем дали. А, оскільки сайт вже існує, коштів на його утримання ніхто не дасть (виключенням тут є “Українська правда”, бо її заснував Георгій Гонгадзе), тому для гранту необхідно хоча б заснувати на сайті новий проект. Я чесно відповів, що ми ледве сайт встигаємо тримати, тому чогось нового не потягнемо, на що мені сказали, що про грант в такому випадку можна забути. І їх не цікавить, що Майдан вже довів свою життєздатність, що має купу відвідувачів, що тут є жвавий і цікавий форум (вимога існування дискусійного форуму є чомусь обов’язковою для надання таких грантів), тоді як на сайтах, що отримали гранти, і відвідувачів жменька, і форуми майже мертві.
      
      Мені вже не раз радили писати брехливі і реальні для очей жертводавців звіти, навіть пропонували свої безкоштовні послуги в цьому. Пропонували не писати, що частина грошей йде на забезпечення фізичного існування моєї родини, а відносити їх на витрати в інтернет-кафе чи ще якісь. Та я не хочу брехати, хоча в разі такої брехні найбільш вимогливі жертводавці були б задоволені. Але невже це краще, ніж казати правду?
      
      Майдан – це не НДО. Це – андеґраунд, учасники якого, між іншим, ризикують, беручи в ньому участь. Але навіть якщо погодитись, що це – НДО, то хай мені назвуть хоч одне НДО, яке звітується про свої витрати перед СБУ, МВС, прокуратурами і податковими всіх рівнів, адміністрацією президента? Та ще й подають у ці структури копії заявок про свої майбутні плани. Бо саме це пропонують нам відвідувачі, вимагаючи відкритої звітності на сайті. Хіба ні? Адже всі ці структури наш сайт щоденно і ретельно читають.
      
      Ми не боїмось репресій, обираючи свій шлях, ми знали, на що йдемо, але навіщо займатися мазохізмом і створювати зайві проблеми? Тим більше, що вони вже є: після демонстрацій студентів-майданівців кілька разів затримувала міліція під приводом скоєння ними кримінального злочину (після переписування паспортних даних їх відпустили), батькам окремих майданівців погрожували вигнанням з державної роботи, якщо їхні діти не заспокоються, з нами деякі люди вже бояться спілкуватися після того, як з ними “поговорили”. Є ще випадки, які я не буду описувати, щоб не нашкодити деяким людям. Прошу повірити мені на слово, що така відкрита звітність та оприлюднення всіх своїх планів і деяких зроблених вже нами справ, може значно нашкодити конкретним людям. Я не буду підказувати як саме нас можна “дістати”, однак створити нам певні труднощі, яких можна уникнути, дуже реально.
      
      Слава нам не потрібна. Нам потрібен результат. Для прикладу можу навести кліп, зроблений майданівцями на пісню “Вставай, мила моя, вставай”. Вони не хвалилися своїм авторством, а просто запустили в люди дуже обмежену кількість примірників на компакт-дисках, і кліп поширився, набув певної популярності, а потім нам прийшов лист, мовляв, надсилаємо вам кліп, хоча і розуміємо, що людям, які виходять на акції разом з комуністами, він навряд чи сподобається.
      
      Шлях Майдану для досягнення результату – мати якомога більшу кількість однаково компетентних і підготовлених людей для виконання наших завдань. Тут в нас справи у реалі набагато краще ніж в інтернеті, оскільки, навіть, якщо мене завтра переїде КамАЗ, реальні справи Майдану будуть продовжуватися. Не помре й інтернет-майдан, однак навряд чи і покращиться. Те саме стосується й інших майданівців, які, наприклад, самостійно працюють над цілими напрямками без керівної і спрямовуючоє ролі Михайла Свистовича, як декому може здатися через мою часту присутність на форумі. Однак ми ще не досягли того рівня, коли можемо легко розкидатися людьми, не кажучи вже про те, що кожна людина – це особистість, а не людина-одиниця на кшталт солдатика у комп’ютерних іграх, якою можна пожертвувати.
      
      Тому прагнення Майданівця2 оприлюднити структуру Майдану, вказати, хто і за що відповідає, не є прийнятними навіть під ніками, бо багато людей в реалі вже знають, що цьому худому і чорнявому або тому товстому і білявому відповідають такі то ніки. Це саме стосується пропозицій вуйка шифрувати окремі витрати. А шифри де розміщувати? На форумі? Тоді це вже не будуть шифри.
      
      Саме вищевикладене я мав на увазі, коли писав у відповіді Майданівцю2, що персоніфікованих звітів скоро взагалі не буде як не буде і персоніфікованих статей, якщо вони написані всім колективом Майдану незалежно від внеску кожного у статтю. Матеріали, які вийдуть невдовзі під ніком Майдан-Інформ, сподіваюсь, переконають вас у необхідності такого підходу. Сподіваюсь, що я досить докладно пояснив свою впертість щодо дивного для декого небажання докладно і персоніфіковано розписувати на форумі наші потреби і витрати. І наполягатиму, щоб інші майданівці підтримали мене в цьому, оскільки геройство тут непотрібне, воно лише може нашкодити як самим “героям”, так і організації в цілому, якщо “герої” через проблеми, які в них виникнуть, не зможуть присвячувати майданівським справам стільки часу, скільки присвячували у “безпроблемні” часи. Звичайно, поки що Майдан не є аж такою загрозою, щоб всі державні служби день і ніч слідкували за нами. Але остання відома нам інформація, яка зараз узагальнюється та уточнюється, свідчить про те, що такий варіант можливий. Тим більше, якщо Майдан зростатиме, і вплив його збільшуватиметься.
      
      Якщо знову згадати про НДО, то можна зазначити, що, отримавши гранти, наприклад, від фонду Аденауера, “Відродження” та “Євразії”, НДО звітується перед кожним з них лише за грант, отриманий саме від цього фонду, і не звітується перед “Євразією” за грант, отриманий від “Відродження”, якщо це не є спільний проект, фінансований всіма трьома фондами.
      
      Тут можна довго сперечатися, що таке є Майдан, спільний проект чи окремі проекти (утримання інтернет-сайту, розповсюдження Відкритого листа, контрагітація проти Петра Мельника тощо), але навіщо займатися словоблуддям. Я не проти надавати не лише кожному жертводавцю (в разі його вимоги) щодо надісланих ним пожертв, але й звіт про всі наші пожертви та витрати. Але не на форумі, а електронною поштою повідомленням, зашифрованим PGP. Завести собі ключ PGP і надіслати його нам або розмістити у відповідній гілці розділу “Розробки” не становитиме проблем для жодного жертводавця. Як завести собі цього ключа, докладно описано в іншій гілці “Розробок”, а якщо й там буде щось незрозуміло, можна написати нам листа, і наші технарі зв’яжуться з вами електронною поштою та допоможуть.
      
      Мушу зазначити, що повний звіт про всі пожертви та витрати ми можемо надіслати лише тим, про кого знаємо через спільних знайомих або інших джерел (насамперед ЗМІ), що вони не належать до протилежного з нами табору. Бо в іншому разі завтра СБУ під якимось ніком почне слати нам по 200 доларів на місяць, і через короткий час виступить з прямої і нібито справедливою вимогою надіслати такий звіт. Відразу вказую, що до тих, кому ми готові надіслати такий звіт, належать як обидва жертводавці, що постійно виступають з вимогами звіту (ми знаємо що вони з нашого табору), наші особисті знайомі, жертводавці, яких ми не знаємо, але щодо яких немає підозр, бо вони вже давно надсилають нам пожертви, не висуваючи жодної вимоги і не цікавлячись нашими таємницями. З останніх можу назвати лише Антифриза і Сергія Кабуда, оскільки інші або не давали мені права на оприлюднення їхніх ніків як жертводавців, або прямо просили не вказувати, що вони є жертводавцями. Антифриз же і Сергій Кабуд писали про свої пожертви на форумі (не вихваляючись, а в контексті обговорення), тому я і наводжу їх для прикладу. Також ми можемо надсилати такий звіт у PGP тим жертводавцям (в разі їх вимоги), які будуть рекомендовані нам особами, які перелічені у попередньому абзаці (друг мого друга – мій друг).
      
      Тому я пропоную такі стосунки між Майданом та жертводавцями.
      
      1. Майдан просить жертводавців надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, оскільки ми все ж краще зможемо розподілити пріоритети.
      2. Якщо жертводавець не погоджується надсилати нам кошти без вказування конкретних напрямків їх використання, він повинен до надсилання пожертви (щоб уникнути суперечок, хто має оплачувати банківські витрати в разі можливого повернення нами коштів) написати нам листа (тут можна й без PGP, оскільки самого факту надходження ще немає), в якому вказати бажаний напрямок використання своєї пожертви. Якщо цей напрямок використання, вказаний жертводавцем, не є зараз можливим, ми надсилаємо йому листа, де пропонуємо вибрати якийсь з інших вказаних нами напрямків використання. Він або обирає інший напрямок, або відмовляється від пожертви, сповіщаючи про це нас.
      3. Якщо жертводавець, попередньо обумовивши напрямок використання надісланих ним коштів, надіслав цільову пожертву, а в Майдану раптом виникла потреба використати її в іншому напрямку, він повинен узгодити це з жертводавцем, надіславши йому листа PGP. Цю відповідь жертводавець вже повинен надіслати листом PGP або написати відкритим текстом через функцію “Replay” якусь коротку нейтральну фразу, наприклад, “OK” або “Погоджуюсь”.
      4. Якщо жертводавець бажає отримати звіт, куди пішли його кошти, він повинен написати про це, надсилаючи пожертву (можна також сказати по телефону, якщо пожертва надсилається не за допомогою системи ПейПал). Якщо такої вимоги під час надсилання пожертви немає, вважається, що жертводавець надає нам самим право зробити вибір, куди витратити його пожертву.
      5. Щомісячно Майдан складає звіт про всі надходження і витрати. Якщо жертводавець бажає отримати звіт про всі надходження та витрати за якийсь місяць (починаючи з листопада 2002 року), і якщо він належить до категорії осіб, які мають право на такий звіт (описано вище), він надсилає нам про це листа PGP.
      6. Надіслані пожертви не повертаються, умови (не пропозиції, а категоричні вимоги) щодо зміни редакційної політики жертводавцем не виставляються. Звичайно, якщо жертводавець виставить умову не писати про Медведчука чи Кучму як про рятівників України, Майдан ці умови виконає.
      7. Жертводавець має право на повернення пожертви, а Майдан повертає її лише у випадку, якщо жертводавець надіслав її, вказавши конкретний напрямок використання, Майдан, без згоди на це жертводавця, використав її на свій розсуд, і жертводавця не задовольнили пояснення Майдану (наприклад, потрібно було терміново зловити серед ночі таксі, щоб відвезти вагітну майданівку до пологового будинку, бо швидка відмовилась приїхати з ідеологічних міркувань). В такому випадку всі банківські витрати з повернення коштів оплачує Майдан.
      8. Все листування між жертводавцями та Майданом, яке стосується пожертв, ведеться у зашифрованому вигляді за допомогою ключів PGP. Обговорення самої політики щодо пожертв, в якому не вказуються конкретні суми, прізвища та напрямки, може обговорюватись і без PGP. Також без PGP або телефоном можна повідомляти нас про пожертви через Western Union та грошові перекази у гривнях через Головпоштамт.
      9. Претензії та суперечки жертводавці вирішують з Майданом спочатку в листуванні PGP, і лише в крайньому разі, коли не буде знайдено консенсусу, виносять їх на форум.
      
      Ці пункти, звичайно, не є остаточними, і підлягають обговоренню. Я розумію, що такий підхід, можливо, зменшить кількість пожертв, але виходу я не бачу. Врешті решт ми могли б вже зараз мати більше коштів, ніж надходить нам, просто домовившись з якимось не дуже відомим олігархом, якого ще жодного разу на Майдані не згадували, що проти нього нічого не писатимемо (такі пропозиції вже були, тільки не Майдану, а моїй дружині ще до заснування сайту). Або домовитись з Литвином, що ніколи не піднімемо гасла “Майдан за відставку Литвина”, хоча продовжуватимемо писати проти Кучми та того самого Литвина. Але на це ми ніколи не підемо, хоча такий компроміс є менш шкідливим для діяльності Майдану ніж розміщення звітів про надходження та витрати на форумі відкритим текстом.
      
      Якщо говорити про викладені мною 9 пунктів, то можу сказати, що Майдан зараз лише на тій зародковій стадії, коли робота ведеться з певною цільовою групою. У випадку жертводавців – це люди, які готові робити пожертви без неприйнятних нами умов та без можливого, хай і несвідомого, ризику нанесення шкоди Майдану. Якщо хтось не готовий прийняти ці умови, то це означає, що вони поки що не належать до цієї цільової групи людей, і наші цілі з ними співпадуть пізніше. Коли Майдан стане достатньо сильною та чисельною організацією, що жоден “наїзд” на нього не зможе зашкодити, а таємницю просто неможливо буде зберегти (а може й недоцільно стане зберігати), можливо, ми й писатимемо все на форумі відкритим текстом.
      
      Тепер я маю до жертводавців одне прохання. Пожертви надходять до нас вкрай нерегулярно, тому говорити про якесь довгострокове планування просто неможливо. Я б попросив тих, хто може, краще надсилати нам якісь невеликі суми щомісячно ніж разово більші суми. Це дасть нам можливість знати, що можемо розраховувати на приблизно таку-то суму щомісяця і хоч щось планувати.
      
      І трохи про заробляння грошей Майданом
      
      <b>Ігор пише:
      Майдан має заробляти гроші. Я думаю, що відвінуваність майдану така, що вже можна говорити про дохід з реклами ан Майдані. Я в цьому не компетентний, але вчорашня розмова з компетентними людьми схиляє мене до цієї думки. Тобто, потенціал є, але чи використовується він не знаю.
      Наступні напрямки можливих доходів стандартні - продаж бренду (Майки, кружки, і все інше на що можна ляпнути "Майдан"), клубне членство (продаж членства клубу Майдан на рік за якусь суму генерал майдану - 100 баксів, офіцер Майдану - 10 баксів, рядовий - 2 бакси).
      Майку можна виштампувати і схилити відвідувачів до придбання.</b>
      
      Як стверджують наші знавці інтернету, заробити гроші рекламою на майдані неможливо. Як і взагалі в інтернеті. Всі розмови про заробляння грошей кліками на чужі банери, виявились лише розмовами, бо жоден з тих, хто стверджує, що таким чином можна заробити кошти, сам не заробив на цьому ні копійки.
      
      Щодо реклами. Комерційна реклама на Майдані навряд чи когось зацікавить, бо кількість читачів Майдану не перевищує аудиторії деяких районних газет. До того ж вони розпорошені по світу, тому рекламувати себе тут можуть лише великі фірми, яких не цікавлять районні газети. За весь час існування сайту до нас надійшла аж одна пропозиція (півтора роки тому) розмістити свій банер на Майдані. Однак у чоловіка, який зателефонував, було таке прізвище і по батькові (Азаров і Миколайович), що я вирішив не ризикувати заради 20-30 доларів на місяць (з того часу банерна реклама подешевшала). Майдан в принципі міг би заробляти якісь копійки рекламою інших сайтів, але хто може дозволити собі заплатити за рекламу? Аж ніяк не опозиція. І я б не хотів, щоб на Майдані висів банер якогось сдупного сайту, як це колись побачив хтось з наших відвідувачів на “Українській правді” (десь це є в архіві форуму). Рекламувати медведчуківсько-пінчуківсько-деркачівські сайти за копійки, сплачувати податки, здавати звітність... Гра не варта свічок. Легше вже піти до Медведчука і сказати: “Давай ми надрукуємо статтю проти Януковича за 200 доларів”. А потім піти до Януковича і запропонувати йому те саме. Та, якщо ми цього не робимо, то навіщо ж рекламувати їх ще й за менші гроші. Гіпотетично, якщо всерйоз цим зайнятися, може і можна було б знайти бажаючих рекламуватися на Майдані. Однак на це потрібно витратити стільки часу, що інші важливі справи, яких в нас і так нагромадилося вище голови, залишаться незробленими. Якби ж то хоч нормальні гроші ця реклама давала, то можна було б подумати, а так...
      
      Ідея з футболками (кепками, чашками) в нас виникла давно, але як її реалізувати, не знаю. Тут можна не лише продавати бренд, але й просто випускати якісь товари з певним гаслом. Та потрібна інвестиція, бо навіть якщо їх куплятимуть (а якщо ні?), то вкладені гроші не відразу дадуть ефект. Грошей же на інвестицію (до того ж ризиковану) немає. Якщо дати клич збирати пожертви на інвестицію, виникне ситуація, що ні на що, крім інвестиції, пожертви не надходитимуть, і мобільні телефони замовкнуть, коштів на проїзд не стане, реальні справи зупиняться. Коротше, тут потрібен окремий інвестор та окремий менеджер. До того ж випускати їх бажано за кордоном, бо й різниця в ціні, як мені відомо, невелика, й потенційних покупців там більше.
      
      Ідея з клубним членством теж відвідувала наші голови, однак тут треба сім разів відміряти. Членство передбачає певну залежність. І, якщо сьогодні ми назвемо Жовтяка, Шкіля, Чубарова клубними членами, то чи можемо завтра їх критикувати за якийсь неправильний крок. Я маю на увазі не зраду, за яку можна було б виключити з членів клубу, а саме хибний, з нашого погляду, крок. Ідея ж з генералами, ахвіцерами та командирами мені, наприклад, зовсім не подобається. Ми говоримо про мережну організацію (в ідеалі без лідерів), а тут ціла ієрархія звань, тим більше породжена прагненням заробити гроші. Все ж таки нашою цільовою групою є люди, які готові без подяки жертвувати (не лише гроші) на українську справу. Ми ж не очікуємо подяки, і якщо просимо гроші у відвідувачів, то не тому, що не можемо їх собі заробити, і не тому, що Майдан є нашим джерелом існування, а лише через те, що змушені покинути непогано оплачувану роботу заради Майдану.
      
      Наостанок хочу оголосити, що я припиняю підтримувати, як би це правильно сказати, працювати над інтернет-проектом Майдан-Інформ. Це не означає, що я йду з Майдану, я просто віддаю перевагу одним напрямкам діяльності над іншими.
      
      Спочатку поясню чому, а потім окреслю нову свою добровільно обрану роль.
      
      Розумієте, панове, в кожної людини є межа, і животіння на грані виживання протягом двох років (я маю на увазі не лише своє фізичне животіння, але й самого сайту Майдан) поступово також нагромаджується у вигляді... навіть не знаю, як це назвати. Так далі жити я вже просто не можу. Вставати о 7.00, “воювати” з дітьми, які не хочуть вставати в садочок (бо не лягають спати, поки не дочекаються тата), насильно їх вдягати, тягнути напівсонних до садочку, потім їхати до Києва, повертаючись о пів першої ночі. У вихідні – цілоденне спілкування з ірпінськими громадянами та їхніми проблемами (якщо не вийти рано з дому – те саме в будні). Якщо діти хворі (як зараз) – це відбувається вдома в єдиній кімнаті під крики та рюмсання дочки, яку дратують постійні дзвінки як по телефону, так і у двері, які починаються з самого ранку. Відмовляти собі та своїй родині у найнеобхіднішому. Спостерігати, що в моєї дружини немає ні зимових чоботів, ні нормального верхнього одягу, те саме з зимовим одягом та взуттям до дітей, які через це хворіють, а я навіть не можу купити їм всі необхідні ліки як не маю можливості купити їм соку, коли вони хочуть чи зводити їх до зоопарку та цирку. Дивитись як мої діти граються поламаними іграшками – прямо якийсь будинок інвалідів (ляльки без рук та ніг) чи станція ремонту автомобілів (поламані машинки).
      
      Якщо моя дочка виросла в таких умовах, то син ще пам’ятає часи, коли у нього було все, і коли він бачив тата частіше ніж кілька годин на тиждень. І я більше не можу спокійно реагувати на його запитання: “Тату, а чому в нас не може бути так, як було раніше”. Тим більше, що в нас це може бути, мені достатньо для цього сісти на метро, доїхати до банку і написати заяву про вихід з відпустки по догляду за дитиною. І я буду змушений так зробити, якщо до Нового року не матиму хоча б більш-менш стабільного джерела доходів, бо до 6 січня, коли закінчиться моя відпустка, я повинен зробити вибір: або вийти на роботу, або продовжити її. Мені не дуже хочеться повертатися до банку, бо, по-перше, бачу, що я реально можу багато зробити для боротьби з режимом (тому планував своє повернення після президентських виборів), по-друге, в банку я не матиму навіть доступу до інтернету, тому моя опозиційна боротьба обмежиться лише вихідними в Ірпені.
      
      Врешті решт щоденно, вертаючись з Києва, я не можу спати не тільки тому, що маю поїсти, прийняти душ чи вкласти спати дітей, але й годину полежати в певній вимушеній позі, щоб заспокоїти болі у спині, з якої мені ще під час подій 9 березня наші правоохоронці вибили чотири хребці. Через постійну зайнятість майданівськими справами ніяк не виберу часу полікувати її, хоча ще рік тому аж два лікарі пропонували свої безкоштовні послуги. На днях ірпінська опозиція приїхала за мною машиною і майже насильно відвезла мене до лікарні, де мене постукали молотком, провели поверхневий огляд, сказали, що не виявили чогось аж надто страшного, але там іде запальний процес і для встановлення точного діагнозу потрібно пройти магніто-резонансну мамографію, яка коштує 180 гривень. А ще заплатити гривень 20 за рентген.
      
      На це можна було б наплювати, якби від мене залежала хоча б відставка Кучми, але не підтримка сайту “Майдан”, який вже може існувати і без мене. А так ставати інвалідом не входить у мої плани. Хоча б тому, що, окрім мене та дружини, ніхто з відвідувачів сайту не забезпечить майбутнє моїх дітей, бо нікого не цікавлять навіть мої ВЛАСНІ 800 доларів боргів, які виникли внаслідок нашої участі у недопущенні до парламенту податкового генерала Мельника на повторних виборах, не дивлячись на те, що це нібито не філантропія і не моя особиста, а, як пише Майданівець2, спільна справа. Виявляється, що не така вже і спільна. А я, між іншим, позичив ці гроші під гарантії кількох хороших людей. І позичив їх не для себе, а на загальноукраїнську справу (нагадаю, що лише у 18-му окрузі опозиція перемогла на повторних виборах). Мій борг реструктуризовано до Нового року. Віддати його до цього часу шансів нуль. І які тепер в мене стосунки будуть з цими хорошими людьми? З мене тут сусід сміється, який зайшов зателефонувати і випадково підглянув у текст (“Йди геть, свинюко! Не читай чужих листів”). Він каже, що треба було піти до Мельника і домовитись з ним, що ми просто нічого не робитимемо, тоді б мав не 800 доларів боргів, а 8000 прибутків. Таким я, звичайно, займатись не буду, але збільшувати свої величезні борги (державі, друкарням, людям) свідомо я більше не буду також.
      
      Такі жертви були виправданими під час акції “Україна без Кучми”, де я грав певну роль, на мені лежали певні обов’язки, я не мав права покинути барикади, бо сам закликав на них людей, ініціювавши ту акцію. Зараз опозиційною боротьбою керують інші люди – з більшим впливом та можливостями. І моя роль тут вже не є такою важливою. Однак я поки що не покидаю опозиційні лави, а повертаюсь до ситуації, яка була на ранньому Майдані: не ми для сайту, а сайт для нас.
      
      Якщо ви пам’ятаєте, ми заснували Майдан як майданчик для розміщення на ньому потрібної нам інформації (в тих умовах – це інформація про “Україну без Кучми”). Зараз же виходить, що більшість мого часу йде на підтримку існування сайту, тобто, я шукаю інформацію, щоб розмістити на сайті, щоб він продовжував жити. Дійшло вже до того, що 24 вересня я майже не був серед учасників акції протесту, а змушений був сидіти за кілька кілометрів від епіцентру подій за комп’ютером і приймати повідомлення. Це – ненормально, тому я знову віддаю перевагу реалу перед віртуалом. А також надаю перевагу редакційній політиці, розвитку, плану перед підтримкою стрічки новин.
      
      Це не означає, що Майдан закривається. Форуми і далі житимуть своїм життям, інші члени адмінгрупи ставитимуть, наскільки зможуть, новини і статті. Хтось надсилатиме нам час від часу інформацію з регіонів, як це робиться зараз. Я навіть не покидаю Майдан і мінімум раз на три дні буватиму в інтернеті. Просто відтепер я перестаю бігати за новинами, які в тій чи іншій інтерпретації з’являються і на інших сайтах. Перестаю також суцільно читати форум. Якщо з тих місць, де я виходитиму в інтернет, хтось читає форум Майдану і зверне мою увагу на якийсь допис, я його прочитаю. Якщо ні – читатиму вибірково, орієнтуючись за назвами та керуючись інтуїцією. Тому бажано, щоб всі ідеї та цікаві думки відвідувачі форуму самі скидали до розділу “Розробки”. Якщо хтось хоче звернутися безпосередньо до мене чи звернути особисто увагу інших майданівців на якийсь допис, хай ставить після тексту умовне речення “Увага майданівцям”. Саме такі слова і ніяких інших, щоб можна було знайти за допомогою пошуку.
      
      На реальні справи будуть зорієнтовані й деякі інші майданівці, які також брали участь у заповненні стрічки новин, бо в реалі нагромадилась купа справ, зокрема, потрібно домовитися з вождями про фінансування деяких майданівських справ, написати їм кошториси, вияснити, що вони оплатять, а що ні (готівку нам не даватимуть, лише матеріали – матерію на гасла, фарби, свистки тощо). Потрібно відновити з політиками постійне спілкування, поновити зв’язки з джерелами інформації (хоча без витрат хоча б на каву це дуже важко). Новини, які з’являтимуться під час такого спілкування, ми розміщуватимемо на Майдані, як і статті, які періодично писатимемо. Також ми намагатимемось доносити до вождів ідеї з форуму Майдану, збираючи їх докупи та узагальнюючи.
      
      Займатимусь я також редакційною політикою та плануванням, теоретичними розробками, навчанням людей та написанням так би мовити підручників по спротиву, розробкою структури спротиву тощо. Заглядатиму до електронної скриньки і ставитиму надіслані туди новини і статті, якщо їх ще не поставив хтось інший, та вони хберегли актуальність на день мого зазирання до електронної скриньки.
      
      Доведеться розпочати переговори про приміщення. Певні пропозиції вже є, від яких я не в захваті, але в нас немає виходу. Тому шукатимемо компроміси. Щоб не виникало спекуляцій відразу зазначу межу цих компромісів: той, хто надає нам приміщення, не зможе впливати на редакційну політику Майдану, ми підемо лише на такі умови, що розплачуватимемось за приміщення роботою на його власника. Мається на увазі робота не на Майдані і не пов’язана з Майданом, наприклад, збір та узагальнення якихось статистичних даних, навчання людей власника приміщення, допомога йому у налагодженні його роботи. Ця робота, на жаль, забиратиме левову частку нашого часу, але іншого виходу в умовах відсутності коштів для нормальної роботи Майдану я не бачу.
      
      Якщо не буде пожертв, доведеться також шукати якийсь приробіток, що також не сприятиме майданівським справам. Але знову-таки, іншого виходу я не бачу. Відтепер пульс Майдану прямо залежатиме від відвідувачів сайту.
      
      Все вищеописане сумно, але це краще ніж підставити і людей, і організацію під удар лише тому, що комусь хочеться, щоб ми робили звітність саме так, і щоб висвітлили свою структуру для всіх. Я ще багато чого не написав, тому доведеться повірити мені на слово. Не написав, щоб не підказувати недругам наші слабкі місця та можливі напрямки протидії нам. Я і так дещо вказав у цьому дописі, чого не варто було б вказувати. І це був останній раз. Якщо деякі жертводавці не розуміють, що моя позиція з приводу витрат і звітності не примха, а необхідність, я готовий продовжити спілкування з ними електронною поштою у режимі шифрованих листів PGP, але не на форумі, який читають вороги, навіть нахабно не приховуючи своїх ай-пі.
      
      Також більше я не описуватиму у таких довгих листах і яскравих кольорах свої особисті матеріальні труднощі. Вони є постійні як і наші першочергові потреби, які я описав в цьому дописі. Тому кошти нам також потрібні постійно, і к
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.11.21 | Михайло Свистович

        Re: Закінчення коментаря, бо весь не вліз

        Також більше я не описуватиму у таких довгих листах і яскравих кольорах свої особисті матеріальні труднощі. Вони є постійні як і наші першочергові потреби, які я описав в цьому дописі. Тому кошти нам також потрібні постійно, і кожен відвідувач має знати, що волання про допомогу актуальне кожен день, а не час від часу. Щоправда, час від часу все одно доведеться розміщувати заявки про якусь конкретну допомогу, але заявки ці будуть значно коротшими за цей допис. Саме розміщення окремих заявок, якщо не викривати всіх планів, нам особливо не загрожує.
        
        Давати чи не давати пожертви – добровільна справа кожного відвідувача. Тому ми не будемо ставитись до відвідувачів в залежності від їх участі у фінансовій підтримці Майдану (не всі ж мають таку можливість). Однак, якщо когось не влаштовує наша політика щодо пожертв, попрошу висловити ці претензії у листах, а не на форумі. Або відмовитись від пожертв, але не закликати до цього інших своїми дописами щодо “поганого Майдану”. Інакше ми сприйматимемо такі дописи як намагання свідомо нашкодити Майдану, бо ми “погані” настільки, наскільки нас такими змушує бути правлячий в Україні режим, а не тому, що взагалі є поганими. Насправді ми дуже хороші, білі, м’які та пухнасті.

• 2002.09.25 | Serhiy Hrysch

  ОБГОВОРЕННЯ І ПОРАДИ

  Ця гілка для обговорень системи пожертв і порад учасників.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.27 | Serhiy Hrysch

    Фотоапарати: Якщо не збанкрутую... :)

    ...то куплю для Майдана пару простих цифрових фотоапаратів, для репортажів, доларів по 50 за кожний.

  • 2002.10.23 | Майданівець2

    Re: новини про ВИКОРИСТАННЯ

    Отже сьогодні ми довідались про використання пожертв. Але, як вже стало доброю традицією, не з цієї гілки, а з загального форуму:
    
    http://maidan.org.ua/n/free/1034181015
    
    Причому було написано, що використали "всі" пожертви. Як не згадати знамениту відповідь Василя Івановича Анці-кулеметниці: "І твою, і твою ластівко!"
    
    Хто власне забов"язувався звітувати? Чи це той, хто приймає рішення про використання пожертв? Чи той хто збирає? Чи є якийсь колективний орган в адмінгрупі?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.10.23 | Михайло Свистович

      Re: Це ще не можна назвати використанням.

      Майданівець2 пише:
      
      >
      > Причому було написано, що використали "всі" пожертви. Як не згадати знамениту відповідь Василя Івановича Анці-кулеметниці: "І твою, і твою ластівко!"
      
      Я трохи неправильно написав, бо використали лише ті пожертви, які фізично вже до нас надійшли. А надійшли поки що не всі. Але використанням їх назвати також не можна, бо нам їх обіцяли повернути. От коли повернуть - ми їх використаємо. А поки це так, ніби ми їх позичили. Я пишу трохи завуальовано, але на днях поясню чому.
      
      >
      > Хто власне забов"язувався звітувати? Чи це той, хто приймає рішення про використання пожертв? Чи той хто збирає? Чи є якийсь колективний орган в адмінгрупі?
      
      Здається, персонально ніхто не зобов"язувався. Рішення приймається просто - хтось з адмінгрупи подає пропозиції, інші підтримують або не підтримують.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.10.23 | Михайло Свистович

        Re: Нарешті можна написати все.

        Організовуючи вечір УПА, ми вирішили в Ірпені показати кінофільм лауреата Шевченківської премії Аркадія Микульського “Чия правда, чия кривда”, який не має дозволу на показ у кінопрокаті. Юридично цей момент обходиться, якщо під час показу присутній режисер, який нібито показує свій фільм знайомим.
        
        Фільм не є забороненим, але нам коштувало величезних зусиль вибити кінотеатр в місцевої влади, тому, якби вона дізналася про те, що фільм не має дозволу на прокат, нам би під цим приводом відмовили.
        
        Допустити провалу ми не могли, тим більше, що запланували вечір з великим розмахом із залученням школярів за допомогою вчителів історії. Тому витратили на запрошення та подарунки ірпінським ветеранам УПА всі майданівські пожертви. З радістю повідомляю, що вожді, які обіцяли повернути нам кошти, дотримали свого слова відразу по закінченні вечора.
        
        Тепер ще дещо про УПА та нинішніх націоналістів.
        
        Націоналістів в Україні вистачає. Вони кричать про ідею та чин, обвішуються всілякими значками та наліпками. Про свою повагу до ОУН-УПА також кричать вожді. Однак, коли доходить до справи, то...
        
        А виходить таке. Останній командувач УПА Василь Кук, якому понад 90 років, змушений сам організовувати святкування 60-річчя УПА. Жодна опозиційна і позиційна націонал-демократична партія не допомогла йому в цьому. Тому багато з ветеранів УПА, для яких цей ювілей, з огляду на їх вік, був останнім у житті, не змогли приїхати до Києва через відсутність коштів на квитки. Не було навіть кінокамери, щоб засняти урочистості.
        
        На урочистостях було багато молодих людей з червоно-чорними прапорами і рішучими обличччями, на які наклався міцний відбиток готовності померти за Україну. Їх очі палали, а вуста викрикували слова Декалогу. А от готовності взяти участь в більш прозаїчних справах, таких, як організація урочистостей, в них не було (це ж не помирати за ідею та чин). Тому реєстрацією учасників та іншими оргпитаннями довелось займатися майданівцям.
        
        Те саме було, коли в Канаді помер один упівець, який заповів Україні свою власну велику бібліоткеку. Впорядкувати ці книжки та розподілити їх по бібліотеках жоден з “лицарів ідеї та чину” бажання не виявив. Тому знову довелось залучати майданят.
        
        Отже, маємо в Україні нове явище: гіпотетичну готовність померти за Україну при відсутності можливості та словесну показушну відданість ідеї та чину.
        
        До речі, коли ми збирали підписи під Відкритим листом проти перегляду підручників з історії, жодна з численних націоналістичних організацій не долучилась до цього, а в Тернополі купу підписів зібрав 98-річний ветеран УПА, який не може навіть писати через хворобу пальців. Він набирав по телефону номери своїх знайомих і просив зайти до нього додому і поставити підпис, тоді як місцевий Пласт, до якого ми звернулись з проханням зібрати підписи, перепрошую, забив на таку “дрібницю”. От піти до лісу і на могилах бійців УПА надцятий раз принести присягу щодо здобуття української держави або загибелі у боротьбі за неї, це серйозна справа.

      • 2002.10.23 | Майданівець2

        на запит Ваш відповідаємо: який такий павлін-мавлін?

        Відповідь МС викликає прикрість по обом пунктам. Хай не ображається на мене головний отаман: за його власним прикладом в інших місцях майдану, я теж буду прямолінійним.
        
        "Але використанням їх назвати також не можна, бо нам їх обіцяли повернути. От коли повернуть - ми їх використаємо. А поки це так, ніби ми їх позичили."
        
        Хід по своїй логіці нічим не відрізняється від відповіді начальника банку, який притримав зарплату (вчителів, рагулів, тележурналістів) на пару місяців і її "ніби позичив" у вигідний бізнес. Через деякий час він її всю віддасть, це повна правда.
        
        Спробуйте подивитись на це без персоналії Свистовича. Я зовсім не стверджую що М.С. знімає проценти з нещасної сотні доларів. Можливо він там десь навіть докладє свої. Я також дуже підтримую святкування ювілею УПА і розповсюдження інформації про неї.
        
        Але суть в тому, що вся операція замкнена на безконтрольне рішення невідомих нам осіб. Якщо завтра на цьому місці буде хтось інший - можливо гроші будуть позичатись іншим ініціативам. Можливо - теж дуже потрібним. Але без жодного зв"язку з тим, на що ці гроші були видані. Опора на особистості, особливо в демократичній організації, до добра не доведе. Нестача контролю за грішми не приведе ні до чого доброго в будь-якій організації.
        
        Є і інший практичний момент. Збір грошей супроводжується листами МС про те, чого не вистачає на поточний момент: часу в інтернеті, часу мобільного зв"язку, паперу для летючок, гарячого харчування для кореспондентів Майдану. Далі гроші позичаюсться на ювілей, віддаються білоруським біженцям і т.ін. Мобільного зв"язку ж, треба напевно розуміти, як не було, так і нема. Принаймі ми про не знаємо. І це врешті решт цілком логічно приведе до ситуації, коли на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде.
        
        Для великої кількості людей, що дають гроші на Майдан, це не "філантропія" як така, коли вони просто хочуть дати гроші хорошій людині. Це певна участь у загальній справі. Якщо справа перестає бути загальною по суті, то, скільки б вона не залишалась "корисною", "патріотичною", "необхідною" - ситуація дуже, дуже сильно міняється.
        
        ">> Хто власне забов"язувався звітувати? Чи це той, хто приймає рішення про
        використання пожертв? Чи той хто збирає? Чи є якийсь колективний орган в адмінгрупі?
        
        Здається, персонально ніхто не зобов"язувався. Рішення приймається просто - хтось з адмінгрупи подає пропозиції, інші підтримують або не підтримують. "
        
        От картина: в "розробках" відкривається гілка під назвою "ПОЖЕРТВИ І ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ", в її першому повідомленні пишеться "Ця гілка буде постійною в Розробках, і тут будуть вивішуватися документи по пожертвах і звіти про використання." Одночасно МС пише, що персонально ніхто нічого і не думав забов"язуватись. Взагалі так. А персонально - ні... Які ще претензії будуть?
        
        Можливо звітуватись за якісь 20 доларів здається дивним. Зі свого боку лише раджу пам"ятати, що ніщо не вартує так дешево і не цінується так високо, як ввічливість.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2002.10.23 | Михайло Свистович

          Re: Я не розумію, чого Ви хочете?

          Ви навмисно надіслали ці 20 доларів, щоб "діставати" нас. Тоді я висловлюю готовність повернути їх Вам назад.
          
          
          Майданівець2 пише:
          > Хай не ображається на мене головний отаман: за його власним прикладом в інших місцях майдану, я теж буду прямолінійним.
          
          На прямолінійність не ображаються. Її лише вітають.
          
          >
          > Хід по своїй логіці нічим не відрізняється від відповіді начальника банку, який притримав зарплату (вчителів, рагулів, тележурналістів) на пару місяців і її "ніби позичив" у вигідний бізнес. Через деякий час він її всю віддасть, це повна правда.
          
          Хід абсолютно відрізняється від відповідді начальника відділу банку. Про який вигідний бізнес Ви говорите? Які проценти? Нам було потрібно провести вечір УПА і показати школярам фільм, якого в Україні майже ніхто не бачив. Вожді пообіцяли гроші, але саме їх виділення через старшого помічника молодшого двірника партійного офісу займало стільки часу, що ми постали перед вибором: або витратити наявні кошти, або зірвати вечір.
          
          >
          > Але суть в тому, що вся операція замкнена на безконтрольне рішення невідомих нам осіб. Якщо завтра на цьому місці буде хтось інший - можливо гроші будуть позичатись іншим ініціативам. Можливо - теж дуже потрібним. Але без жодного зв"язку з тим, на що ці гроші були видані. Опора на особистості, особливо в демократичній організації, до добра не доведе. Нестача контролю за грішми не приведе ні до чого доброго в будь-якій організації.
          
          Про який контроль Ви говорите? Ви що, не розумієте, що жодного контролю тут насправді бути не може? Якщо чесно, то жоден жертводавець не може проконтролювати витрачання нами коштів, тому що ми можемо написати що завгодно. Єдиною гарантією є наше чесне слово і наша праця на Майдані. До речі, утримання сайту з таким рейтингом коштує 10 тис. доларів на місяць, якщо оплачувати роботу працівників сайту.
          
          Я навмисно пишу те, що я пишу. Повірте, якби я хотів позбутися подібних претензій, я б докладно описував би тут липові витрати, які б не викликали в жодного читача претензій. Як банківський клерк, я маю подібний досвід. Однак, я не хочу брехати, тому прямолінійно пишу все, як є.
          
          >
          > Є і інший практичний момент. Збір грошей супроводжується листами МС про те, чого не вистачає на поточний момент: часу в інтернеті, часу мобільного зв"язку, паперу для летючок, гарячого харчування для кореспондентів Майдану. Далі гроші позичаюсться на ювілей, віддаються білоруським біженцям і т.ін. Мобільного зв"язку ж, треба напевно розуміти, як не було, так і нема. Принаймі ми про не знаємо. І це врешті решт цілком логічно приведе до ситуації, коли на розповіді про нестачу карток UMC вже ніхто реагувати не буде.
          
          Мобільний зв"язок вже є. Щойно з"явився. Для білоруських біженців гроші не віддавались просто так. Я писав, що нам потрібні гроші для них і потім чесно написав, що вже не потрібні. А от про гаряче харчування ми не просили.
          
          >
          > Для великої кількості людей, що дають гроші на Майдан, це не "філантропія" як така, коли вони просто хочуть дати гроші хорошій людині. Це певна участь у загальній справі. Якщо справа перестає бути загальною по суті, то, скільки б вона не залишалась "корисною", "патріотичною", "необхідною" - ситуація дуже, дуже сильно міняється.
          
          Я вже писав про витрати на утримання подібного до Майдану сайту. І це тільки на сайт без реальних справ. Назвіть мені хоч одну організацію, яка з таким бюджетом, як Майдан, робить хоч 10% того, що робимо ми.
          
          >
          > ">> Хто власне забов"язувався звітувати? Чи це той, хто приймає рішення про
          > використання пожертв? Чи той хто збирає? Чи є якийсь колективний орган в адмінгрупі?
          >
          > Здається, персонально ніхто не зобов"язувався. Рішення приймається просто - хтось з
          > адмінгрупи подає пропозиції, інші підтримують або не підтримують. "
          
          На днях ми витратимо всі наявні гроші і з"явиться останній персональний звіт. Я це заявляю на повному серйозі. Ви хіба не розумієте, що звітуючи персонально, людина підставляється перед податковою? До речі, начальнику київської обласної податкової вже дано завдання розібратися з нашим ірпінським інформаційним бюлетенем "За чесну владу" (це, звичайно, "за сприянням" Петра Мельника).
          
          А тепер подумайте логічно, як ми можемо звітувати про такі витрати як, наприклад, хабар чиновнику, щоб нам надали залу, підкуп працівника АП за винятково цінну інформацію, витрати на забезпечення конфіденційності такої справи як відкриття судової справи над Кучмою. Деякі витрати не можна описувати навіть пост фактум, оскільки потім наступні такі "операції" стануть неможливими.
          
          Невдовзі наша діяльність в реалі набуде таких форм, про які я просто не знаю як звітувати (все в рамках мирних форм боротьби - жодного тероризму і ніяких наркотиків). Хіба що перед кожним жертводавцем окремо? Але тоді виникнуть претензії, що ми, витративши, наприклад, 60 гривень на картку мобільного зв"язку, повідомляємо кожному жертводавцю про те, що саме його гроші пішли на це.
          
          Ви пишете про загальну патріотичну справу. Але, якщо ми будемо обмежені лише витратами, за які можна без страху звітувати відкритим текстом, наша з вами "загальна патріотична діяльність" зведеться лише до інтернет-проекту "Майдан-Інформ".
          
          Панове, я дуже прошу всіх, якщо у вас є сумніви, що ми пропиваємо ващі гроші, не надсилайте їх нам. Я днями не бачу своїх дітей, часто не знаю, чим їх годуватиму завтра, щоденно працюю далеко не 8 годин. При цьому в будь-який день я можу повернутися до банку на роботу й забезпечити собі безбідне існування. Тому я не хочу читати претензій тих, хто вважає, що, надіславши 20 доларів, він зробив справу загальноукраїнської ваги, і прошу їх або не надсилати нам коштів, або надсилати з прямою вказівкою про напрямок їх витрачання.
          
          Нещодавно одна з читачок форуму внесла нам готівкою з рук до рук дві цільові пожертви (окрім цього вона ще пожертвувала нам 130 гривень для використання на наш розсуд): здається, 180 гривень для ув"язнених унсовців (по 20 гривень кожному) і 200 гривень на операцію дружині одного з ув"язнених. Здається, бо я навіть не брав ті конверти до рук, а підвів до неї Андрія Шкіля, щоб вона передала йому пожертву для ув"язнених і командира чернівецьких унсовців для пожертви на операцію.
          
          Щодо коштів Майданівця2, то повідомляю, що вони витрачені на купівлю двох проїзних на метро (це 50 гривень), а решта витрачається на купівлю квитків в електричках. Квитків у касі ми не купуємо, а просто даємо контролеру по 1 гривні за кожного (квиток коштує 1,37 грн.), і він іде геть задоволений. Контролер трапляється в середньому один раз на 10 поїздок, тобто, економія вражаюча. Іноді, якщо між електричками велика перерва, доводиться користуватися автобусом. Квиток коштує 1,8-2 грн. (в залежності від типу автобусу), але поки що, з часу отримання пожертви, ні я, ні моя дружина автобусом не їздили. Контролери за цей час перестріли нас лише один раз й отримали "свої" 2 грн. (по 1 грн. з кожного з нас).
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2002.10.23 | vujko

            Re: Я не розум?ю, чого Ви хочете?

            Михайло Свистович пише:
            > Тому я не хочу читати претенз?й тих, хто вважа?, що, над?славши 20 долар?в, в?н зробив справу загальноукра?нсько? ваги, ...
            
            Nemaye na to rady, musyte. Yakshcho hochete zaluchyty shyrshe kolo zhertvodavciv. Na znayomyh dovgo ne protrymayetes'. I ne zabuvajte, shcho 20 dolariv dlya bagat'oh ne taka j mala suma. Ne treba yih obrazhaty. A Vas - mozhna, bo, yak dobrae vidomo, niyaka dobra sprava ne lyshayet'sya nepokaranoyu .
            
            Yak Vy v ce poviryte, to Vas uzhe nic ne "distane". Bazhayu Vam krepkoyi vytrymky.

          • 2002.10.23 | Майданівець2

            Re: скромна відповідь розлюченому головному редакторові

            На Ваші закиди, відповідатимемо з пафосом таке:
            
            дякую за витримку і за привітання моєї прямолінійністі!
            
            Почнемо з стверджень: я не надсилав грошей, щоби діставати "Майдан". І також не посилав їх, щоби діставати персонально Вас. Я також не сумніваюсь, що Ви їх не пропиваєте натиху, про що і писав в своєму листі, між іншим. І не ставлю під сумнів той факт, що Майдан оперує на рекордно малому бюджеті. І що Майдан - це добре, так само як і кінофільм "Чия правда, чия кривда". Чесне слово! І я навіть не вважав, що "надіславши 20 доларів зробив справу загальноукраїнської ваги", хоча і приємно подумати, що на ці гроші редактор найпопулярнішого в Україні сайту їздить на електричці.
            
            Але це не означає, що система збору грошей на Майдані побудована правильно, і що її вади не варто обговорювати в цьому розділі. На мій погляд вона побудована вкрай бездарно (знову - це не персонально Вам заувага, це точка, з якої треба рухатись вперед). Мета збору грошей полягає в тому, щоби вони приходили регулярно і число жертводавців по можливості збільшувалось. На даний момент цьому перешкоджає стійка нестача зворотнього зв"язку, який я і називав "звітністю". Термін був вибраним невдало, це дійсно не звітність в бухгалтерському сенсі - тому що ненаближені до адмінгрупи не можуть її перевірити, тому що в нас багато чого робиться не через касу, і далі по тексту. Це звітність в плані подяки і заохочення. Нема нічого гіршого, як зкотись в одні з крайнощів: або жертводавці вважають, що адмінгрупа повинна перед ними танцювати гопака за їх гроші (як так розумію, в цьому Ви підозрюєте мене), або адмінгрупа вважає, що жертводавці повинні бути просто щасливі, що їх гроші взагалі взяли (до цього мене підштовхують вислови типу
            
            "Тому я не хочу читати претензій тих, хто вважає, що, надіславши 20 доларів, він зробив справу загальноукраїнської ваги, і прошу їх або не надсилати нам коштів, або надсилати з прямою вказівкою про напрямок їх витрачання."
            
            та грізні заяви a-la
            
            "На днях ми витратимо всі наявні гроші і з"явиться останній персональний звіт. Я це заявляю на повному серйозі.")
            
            З обох підходів крім підпалення деякої кількості споруд типу "мостовий перехід" нічого доброго не вийде.
            
            Я серйозно вірю, що Ви не розумієте, чого я хотів в своєму листі. Але в той же час я наголошую, що це ТРЕБА зрозуміти, щоби добре робити цю справу - збирання коштів. Треба мати такий зворотній зв"язок з жертводацями, який би їм подобався. Це не означає танцювати перед ними гопака. Навколо багато людей, з якими такий зв"язок був би обопільно корисним. Зв"язок означає виникнення в людини відчуття, що вона може через свої гроші допомогти тій справі, яку вважає корисною, уможливити щось, як частина цілого. Я зовсім не маю на увазі квітанції про те, що папір коштував по Х гривень, купили 100 пачок, використали 52, залишишось 48.
            
            Приклад: якби Ви, чи хтось, написали, що от мовляв, Майдан збирається провести ювілей УПА і на це збирає гроші, приблизно треба стільки, частину на такі, такі речі, частину на "довільні поточні розходи", під якими і йдуть всі ті витрати, які Ви яскраво описували, написали б, що гроші скоріш за все повернуть, але вони потрібні зараз і т.ін. - то і я б на це прислав, і картина була б зовсім іншою. Звичайно, це означало б необхідність попереднього планування, яке дійсно не завжди можливе. Але принаймі про дату ювілею УПА було відомо зараньше!
            
            Зрозуміло, що Ви не можете робити все самі, тому що в добі лише 24 години, тому що не бачили днями своїх дітей. Але редактор такого проекту має думати над тим, що ці речі варто би було зробити (не спирймайте перснально цей тон - він не означає, що я раджу Вам займатись справами 25 годин в день чи дорікаю Вам чимось). В редактора має принаймі існувати правильне бачення, що ці речі важливі, що коли в нього з"явиться вільна людина, то він попросить її зайнятись таким зворотнім зв"язком. В такому випадку головний редактор на лист типу мого напише: "Так, це потрібно, але зараз в нас немає не це можливості. Ми знаємо, що втрачаємо на пожертвах від неправильного до них підходу, але в нас нема сил щось покращити". Натомість я отримую відповідь типу "забери назад свої гнилі бабки". Від того, що головний редактор покладе на мене з прибором - нічого не зміниться. Але так можно покласти на занадто велику кількість людей. І головне - незрозуміло для чого?!
            
            Нарешті, відносно того, що
            
            "виникнуть претензії, що ми, витративши, наприклад, 60 гривень на картку мобільного зв"язку, повідомляємо кожному жертводавцю про те, що саме його гроші пішли на це."
            
            Я не знаю, але мій спорт-прогноз такий: в більшості випадків претензій не виникне. А якщо комусь подяка буде неприємною, то перестати дякувати цим особливим людям буде дуже легко.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2002.10.23 | хтось зсередини

              а можете надати приклад?

              справа може посунутися ефективніше якщо ви зможете скласти приклад оптимального звіту як він вам бачиться
              
              а також приклад оптимального заклику до пожертв як він вам бачиться
              
              продемонструйте логіку подібних кореспонденцій як ви її бачите
              
              заклик до складання таких драфтів не персоніфікований
              хто поділяє вашу думку і може пояснити логіку той долучається
              
              може таким чином буде досягнуте порозуміння щодо предмету яке поки що відсутнє
              
              Свистович раніше просив надавати приклади і це йому допоможе
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2002.10.23 | Ігор

                Re: а можете надати приклад?

                Я спробую відповісти.
                
                На початок все таки напишіть що потрібно, розпишіть по статтях.
                Чесно напишіть, що 10% (15%) від пожертв ітиме в загальний казан на непередбачувані, екстренні та інші витрати, в тому числі на розбещування чиновництва хабарями. За ці 15% відчитуватись не потрібно. Ідеально було б знайти на ці 15% окремого фінансиста серед знайомих.
                Важливий пункт умови - гроші не повертаються і не кидаються в обличчя тим хто дав, але звітність все таки пишеться.
                Текст заявки простий і пронумерований. Через нумерацію можна покласифікувати. Це поможе самому майдану побачити слабкі ділянки справи. Можна буде робити якесь планування і так далі.
                *****
                Заявки на допомогу:
                1. Пачка паперу - 20 гривень
                2. Пачка паперу - 20 гривень
                3. Пачка паперу - 20 гривень
                4. 5 пачок паперу - 100 гривень
                5. Картридж - 30 гривень
                6. Картридж - 30 гривень
                7. 4 картриджи - 120 гривень
                8. Фотоапарат або 250 гривень
                9. Фотоапарат або 250 гривень
                10. святкування 6о років УПА -1000 гривень
                11. відрядження по слідах Мельника - 1000 гривень.
                12. відеокасети - 15 гривень за штуку, потрібно 30.
                13. Підтримка сайту (розписати)- 2000 гривень
                14. Мобільний зв*язок - 1000
                15. .....
                16. ...
                **
                Звіт:
                1. Пачка паперу - 20 гривень__ілля25 - 20 гривень
                2. Пачка паперу - 20 гривень__шутер - 20 гривень
                3. Пачка паперу - 20 гривень__шутер - 20 гривень
                4. 5 пачок паперу - 100 гривень__(-)
                5. Картридж - 30 гривень (-)
                6. Картридж - 30 гривень (-)
                7. 4 картриджи - 120 гривень__майданівець2-120гр
                8. Фотоапарат або 250 гривень__Сергій Грищ - 250
                9. Фотоапарат або 250 гривень__Сергій Грищ - 250
                10. святкування 6о років УПА -1000 гривень__КЕ-400, АВ-400, ЛЕН-200
                11. відрядження по слідах Мельника - 1000 гривень__Пупкін-300 гривень.
                12. відеокасети - 15 гр.кожна, потрібно 30__майданівець3 -5 касет.
                13. Підтримка сайту (розписати)- 2000 гривень (-)
                14. Мобільний зв*язок - 1000 (-)
                15. .....
                16. ...
                ******
                В звіті ім*я жертводавця вказується таким яким він підпишеться при пожертві. Тобто це його право залишитись інкогніто, відкрити своє псевдо, чи вказати прізвище, ім*я адрусу проживання, номер кредитівки...
                По звіту кожен побачить свій вклад, побачить потреби та динаміку. Звіт покаже реально зроблені (не зроблені) справи.
                ******
                Зараз поговоримо про те як підняти прихід фінансів на майдан.
                У мене є кілька резонів дати чи не дати гроші для майдану. Щоб не було спекуляції пропоную зробити опитування на першій сторінці чи в цій гілці.
                Запитання: Чому ви не даєте пожертви на Майдан?
                Варіанти:
                1. Я проти Майдану.
                2. Я бідний.
                3. Немає звітності, гроші витрачаються не там де треба.
                4. Я не довіряю Майдану, гроші поцуплять.
                5. Я не довіряю тим хто витрачає пожертви, гроші витрачають на другорядні цілі.
                6. Я віддав все що мав.
                7. Важко знайти адресата.
                8. Майдан - закрита організація.
                9. Я нікоому не допомагаю.
                10. Я допомагаю іншим.
                11. Мені б хтось допоміг.
                12. До мене ніхто не звертався.
                13. Інше.
                Таким чином можна буде вхзнати декі причини проблеми фінансування.
                ****
                На десерт скажу те з чого мав би починати. Майдан має заробляти гроші.
                Все що я писав вище може тягнутись якийсь час, але кінцева мета - майдан має стати структурою, що сама себе годує і розвивається. Я думаю, що відвінуваність майдану така, що вже можна говорити про дохід з реклами ан Майдані. Я в цьому не компетентний, але вчорашня розмова з компетентними людьми схиляє мене до цієї думки. Тобто, потенціал є, але чи використовується він не знаю.
                Наступні напрямки можливих доходів стандартні - продаж бренду (Майки, кружки, і все інше на що можна ляпнути "Майдан"), клубне членство (продаж членства клубу Майдан на рік за якусь суму генерал майдану - 100 баксів, офіцер Майдану - 10 баксів, рядовий - 2 бакси).
                Майку можна виштампувати і схилити відвідувачів до придбання.
                Я ці пропозиції даю не буквально, але щось подібне можна ввести. Це треба обговорювати, дивитись як існують інші.... Давайте думати і працювати.
                
                хтось зсередини пише:
                > справа може посунутися ефективніше якщо ви зможете скласти приклад оптимального звіту як він вам бачиться
                >
                > а також приклад оптимального заклику до пожертв як він вам бачиться
                >
                > продемонструйте логіку подібних кореспонденцій як ви її бачите
                >
                > заклик до складання таких драфтів не персоніфікований
                > хто поділяє вашу думку і може пояснити логіку той долучається
                >
                > може таким чином буде досягнуте порозуміння щодо предмету яке поки що відсутнє
                >
                > Свистович раніше просив надавати приклади і це йому допоможе
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2002.10.23 | vujko

                  Re: а можете надати приклад?

                  proponuyu vvesty kodovani statti. Napryklad vytraty na spoyuvannya
                  Kuchmy z cillyu dyskredytaciyi mozhna nazvaty:
                  
                  23. Gulyala ya z ku(ch)mom - 25 grn.
                  
                  z tym, shchob ne obmezhyvatys' 15-ma procentamy i shchob pry nagal'nij
                  potrebi vse zh mozhna bulo z chasom nadaty zvit i po takij statti.
                  
                  
                  Takozh ne obovyazkovo rozpodilyaty pozhertvy na konkretni statti,
                  yakshcho c'ogo ne roblyat' sami zhertvodavci. Napryklad:
                  
                  pozhertvy na zagal'ni potreby:
                  
                  majdanivec' nomer 131 - 250 $
                  majdanivec' nomer 74 - 2500 $
                  ...
                  
                  vytraty zagal'nogo fondu:
                  
                  23. Gulyala ya z ku(ch)mom - 25 grn.
                  24. Gulyala ya z ku(ch)mom - 25 grn.
                  ...
                  111. Gulyala ya z ku(ch)mom - 25 grn.
                  112. likuvanya alkogolizmu - 1000 grn.
                  
                  Zalyshok: nnn$, nnn grn.
                  
                  i tomu podibne

• 2002.11.21 | Serhiy Hrysch

  БЮДЖЕТ МАЙДАНУ НА 2002-2003 РОКИ

  Шановні учасники Майдану!
  
  На протязі місяця працювала робоча група по підготовці бюджета Майдану на 2002-2003 роки. Пропоную Вашій увазі наші пропозиції, що розділені по статтях затрат і про проектах: http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_foto&bn=maidan_foto&key=1037870878 . Чекаємо на Ваші пропозиції! (... і пожертви)
  
  Також хочу повідомити, що система пожертв знову запрацювала! Як і раніше, можна робити пожертви з 30+ країн, у доларах США, Євро, і Брит Фунтах. Доступ до системи тут - https://www.paypal.com/xclick/business=shrysch%40yahoo.com&item_name=Support+Maidan%21&image_url=http%3A//www.maidan.org.ua/graph/logos/symlogo.gif&return=http%3A//www.maidan.org.ua&cancel_return=http%3A//www.maidan.org.ua .
  
  Сторінка "Про пожертви" відкривається також при натисканні будь-якого малюнку на сайті.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.11.25 | Фарбований Лис

    Нарешті!!!!

    Хлопці, ну нарешті!!!
    Тепер давайте ліпіть цю таблицю на лоба кожному відвідувачеві.
    Ви написали те що треба.
    Я обіцяюсь допомогти.
    Маю деякі ідеї, спробую їх самотужки реалізувати.
    Ні, ну ви мені просто настрій піднялир, невже я до вас достукався?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.11.27 | Serhiy Hrysch

      :):):):) (-)

  • 2002.11.25 | Косарик

    Varto bulo b dodaty...

    ...statti pana Technaria - khoch vin sam jikh porkyvaje.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.11.25 | Technar

      Навіщо?

      Косарик пише:
      > ...statti pana Technaria - khoch vin sam jikh porkyvaje.
      
      Тим більше, що ви майже правильно їх оцінили. Я нікуди не дінуся. А якби і дівся, то запасні аеродроми готові.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.11.26 | Косарик

        А для того, щоб...

        ...люди знали, що 70-80% прямих витрат (не враховуючи витрат особистого часу) мовчки фінансує Технарь. І тоді б багато питань одразу стали б на своє місце - що самє є Майдан, і хто має найбільше право визначати його стратегію. Вибачайте за цинізм.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2002.11.26 | Technar

          Вибачте і мене за те саме

          Косарик пише:
          > ...люди знали, що 70-80% прямих витрат (не враховуючи витрат особистого часу) мовчки фінансує Технарь. І тоді б багато питань одразу стали б на своє місце - що самє є Майдан, і хто має найбільше право визначати його стратегію. Вибачайте за цинізм.
          
          Поясніть, будь ласка, хто ті люди, про яких ви кажете? Це форумні читачі-дописувачі чи спонсори (ті, що дають гроші хлопцям в Україні)? Якщо ви про спонсорів, то можемо це далі обговорювати. Поки що я мав подібних питаннь від спонсорів. Як і ви самі, всі все розуміють.
          
          А щодо права на визначення стратегії, то я залишаю за собою вплив тількі на технічну політку сайту. Я не маю ані морального права, ані відповідних знань про поточні українські реалії для того, щоб впливати ані на редакційну політику, ані на акції Майдану у реалі.
          Технарю - технарево.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2002.11.27 | Serhiy Hrysch

            Ні-ні, терба включити. Дякую, Косарик.

            Тре щоб люди бачили. Тут не про вплив ідеться, а про тупо-бугалтерське відображення реальності. Тре щоб було видно, що Технар - "ідеальний спонсор"!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2002.11.27 | Михайло Свистович

              Re: Погоджуюсь

              Serhiy Hrysch пише:
              > Тре щоб було видно, що Технар - "ідеальний спонсор"!
              
              Куди вже ідеальніше <img src="icons/icon7.gif" alt=":):" border=0 align=absmiddle>

  • 2002.11.27 | Косарик

    Я мабуть тупий...

    ...але після тривалої суперечки зі Свистовичем щодо бюджету я так і не зрозумів, скільки ж грошей треба Майдану?
    
    Отут Михайло пише (http://maidan.org.ua/n/free/1038247496):
    >Бюджет Грища (чи Хруща, як кому подобається) також не відбиває нинішніх витрат, бо насправді вони менші. В його проекті зазначені суми, які, на його думку, можна реально зібрати.
    
    А отут Михайло пише таке (http://maidan.org.ua/n/free/1038255918):
    >10 тисяч нам потрібні, і 100 тисяч теж. І мільйон, і 10 мільйонів. Якщо 10 тисяч є мінімальним бюджетом для нормальної роботи згаданих мною проектів, то я роблю висновок, що для Майдану потрібно менше. Я не рахував, бо ні та, ні інша потрібна сума є нереальною.
    
    З цього можна зробити єдиний логічний висновок: що <b>потреба Майдану лежить десь між нулем і 10 мільйонами. Але для цього навіть не треба читати бюджет, а достатньо пальцем в небо попасти.</b>
    
    Може я чогось не розумію, але після цього складається враження, що будь-які розмови про бюджет Майдану є несерйозними.
    
    От я і думаю: спонсори хотіли бачити бюджет - вони його побачили. Але одразу після того Михайло кілька разів сказав, що (як у Карлсона, який живе на даху) "все то дурниці, не варто й згадувати".
    
    Мені здається, що якщо робити бюджет - треба робити *реальний* бюджет, а якщо робити фількіну грамоту - тоді не варто й робити.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.11.27 | Михайло Свистович

      Re: Я мабуть тупий...

      Косарик пише:
      > ...але після тривалої суперечки зі Свистовичем щодо бюджету я так і не зрозумів, скільки ж грошей треба Майдану?
      
      Дуже і дуже багато. І 10 мільйонів доларів ми знайдемо, куди діти, не пропиваючи та не прогулюючи по іноземних курортах.
      
      Що потрібно для нормальної роботи сайту, я, здається, докладно описав: приміщення, компи, телефон, кореспонденти і т.д. Якби сайт працював нормально, то гроші для реалу ми б, можливо, і самі знайшли.
      
      >
      > Може я чогось не розумію, але після цього складається враження, що будь-які розмови про бюджет Майдану є несерйозними.
      
      Для Вас може і несерйозні, а от мені надходять листи від серйозних людей, яким все чомусь зрозуміло. В тому числі й наш найбільший після Технаря спонсор (з ним ми спілкуємось телефоном) все давно розуміє.
      
      >
      > З цього можна зробити єдиний логічний висновок: що <b>потреба Майдану лежить десь між нулем і 10 мільйонами. Але для цього навіть не треба читати бюджет, а достатньо пальцем в небо попасти.</b>
      
      Ваш логічний висновок абсолютно правильний. Пульс Майдану прямо залежатиме від кількості надходжень. Будуть нульові надходження - сайт працюватиме як форуми майже без зворотнього зв"язку. Іноді з"являтимуться новини, коли в нас буде час їх ставити з роботи, якщо там буде можливість виходу в інтернет. Ці новини будуть або передруками з інших сайтів, або новини, що нам надсилають на електронну пошту. Оскільки з ел. пошти ставитимуться вони нерегулярно, то з часом їх надходитиме туди все менше і менше. Форуми поступово також здохнуть як це сталося з форумом Гонгадзе, куди з часом стало заходити все менше і менше людей.
      
      Якщо надходження будуть невеликі - буде в нас, наприклад, два кореспондента, якщо більші - буде приміщення, якщо щ більші - будуть комп"ютери і т.д.
      
      >
      > Мені здається, що якщо робити бюджет - треба робити *реальний* бюджет, а якщо робити фількіну грамоту - тоді не варто й робити.
      
      А що таке реальний бюджет?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.11.27 | Косарик

        IMHO: що таке *реальний* бюджет

        > > З цього можна зробити єдиний логічний висновок: що <b>потреба Майдану лежить десь між нулем і 10 мільйонами. Але для цього навіть не треба читати бюджет, а достатньо пальцем в небо попасти.</b>
        >
        > Ваш логічний висновок абсолютно правильний.
        
        Майдану треба визначитися, чим він хоче бути. На рівні 300 дол. на місяць це одне, на рівні 3 тис. на місяць - це зовсім інше. І різниця не лише в сумі, а й у методах роботи, і у напрямках.
        
        І, звичайно ж, багато чого залежить від спонсорських можливостей. Треба - як це зробив Грищ - визначити, що реально в наступний рік, і будувати бізнес-модель Майдану виходячи з цього. Тобто будувати його під 300-600 дол. на місяць. І припинити ці розмови по 10 тис. і про 10 млн.
        
        Я не знаю, яке у вас там порозуміння з головним спонсором. Але допоки невідомо, скільки ж конкретно грошей вам треба на вашу модель Майдану - дуже важко збирати (і давати) ті гроші.
        
        Зрозумійте - немає плавного переходу від 100 дол. на місяць до 500 і до 3 тис. і до 10 тис. і далі. Кожний розмір передбачає свою модель.
        
        Наприклад, таке питання, чи займатися новинами чи ні, і якщо займатися - то якими новинами. Відповідь на нього чітко залежиться від того, на який розмір Майдан орієнтується. Тут уже багато разів пропонувалося (в тому числі Грищем), щоб Майдан концентрувався на ексклюзивних новинах. І на мою думку, ексклюзивні треба розуміти як такі, вихід яких залежить виключно від Майдану, а не такі, які через пару годин все одно з'являться в Інтернеті. Взагалі, це краще називати не "новини", а статті, аналітичні матеріали (в тому числі на основі дискусій в форумах).
        
        І так само не лише по новинах - а й по усіх напрямках. Наприклад, чи займатися організацією несподіваних заходів типу того просмотру фільму в Ірпені, чи ні, і якщо займатися заходами в реалі - то якими саме. Це теж чітко залежить від "розміру" Майдану.
        
        Допоки ви не визначитесь зі стратегією, з моделлю Майдану - не знатимете, скільки грошей вам потрібно.
        
        А розмови про 10 млн. є несерйозними.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2002.11.28 | Майдан-Інформ

          Re: IMHO: що таке *реальний* бюджет

          Косарик пише:
          >
          > Майдану треба визначитися, чим він хоче бути. На рівні 300 дол. на місяць це одне, на рівні 3 тис. на місяць - це зовсім інше. І різниця не лише в сумі, а й у методах роботи, і у напрямках.
          
          Майдан вже визначився. Він хоче бути українським Отпором та українською "Солідарністю" (не передвиборчим блоком, а часів боротьби)
          
          >
          > І, звичайно ж, багато чого залежить від спонсорських можливостей. Треба - як це зробив Грищ - визначити, що реально в наступний рік, і будувати бізнес-модель Майдану виходячи з цього. Тобто будувати його під 300-600 дол. на місяць. І припинити ці розмови по 10 тис. і про 10 млн.
          
          А чоум припиняти розмови? Якщо ми поставимо 300 доларів, то нам ті, хто може прислати 100 дол., слатимуть 10. Тому тут потрібна золота середина.
          
          >
          > Я не знаю, яке у вас там порозуміння з головним спонсором. Але допоки невідомо, скільки ж конкретно грошей вам треба на вашу модель Майдану - дуже важко збирати (і давати) ті гроші.
          
          Ви знову судите по собі. Це Вам важко збирати і давати. А от є люди, яким, навпаки, так легше і збирати, і давати.
          
          Отже, тут потрібна золота середина, над якою я подумаю найближчим часом
          
          >
          > Зрозумійте - немає плавного переходу від 100 дол. на місяць до 500 і до 3 тис. і до 10 тис. і далі. Кожний розмір передбачає свою модель.
          
          Згоден
          
          >
          > Наприклад, таке питання, чи займатися новинами чи ні, і якщо займатися - то якими новинами. Відповідь на нього чітко залежиться від того, на який розмір Майдан орієнтується. Тут уже багато разів пропонувалося (в тому числі Грищем), щоб Майдан концентрувався на ексклюзивних новинах. І на мою думку, ексклюзивні треба розуміти як такі, вихід яких залежить виключно від Майдану, а не такі, які через пару годин все одно з'являться в Інтернеті. Взагалі, це краще називати не "новини", а статті, аналітичні матеріали (в тому числі на основі дискусій в форумах).
          
          Ну тепер так воно вимушено здебільшого і буде
          
          >
          > І так само не лише по новинах - а й по усіх напрямках. Наприклад, чи займатися організацією несподіваних заходів типу того просмотру фільму в Ірпені, чи ні, і якщо займатися заходами в реалі - то якими саме. Це теж чітко залежить від "розміру" Майдану.
          
          Вам як Ролеру треба сто разів написати? Я вже писав, що Майдан не займався організацією просмотру фільму, цим займалась ірпінська опозиція, серд якої є майданівці, але їх там купка. Майдан лише позичив на кілька днів тимчасово вільні кошти. І навіть не тимчасово вільні, а прибережені для наступних найнеобхідніших витрат.
          
          >
          > А розмови про 10 млн. є несерйозними.
          
          Розмови про дострокову відставку Кучми дехто також вважає несерйозними. Треба прагнути більшого, тоді матимеш хоч щось.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2002.11.28 | Михайло Свистович

            Re: Майдан-Інформом тут був я (-)

• 2002.12.24 | Фарбований Лис

  Re: ПОЖЕРТВИ І ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

  Будь ласка, поновлюйте список поточних потреб. Я може підсоблю. Недавно мав розмову з тим хто може дещо підкинути. Нічого не обіцяю.

• 2003.02.13 | franko

  Довго намагаюся зв'язатися з Сeргieм i нe виходить

  Як можна пeрeказати грошi з ДЕБЕТОВОI картки? Я нiяк нe можу знайти в PayPal таку опцiю...
  
  Якщо нeможливо, то чи можна надати банкiвський рахунок, на який можна зробити пeрeказ?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.03.20 | Serhiy Hrysch

    Як заплатити з простим банк рахунком?

    З дебетової картки можна заплатити так.
    
    Вам треба створити рахунок на ПейПел. За пару днів, ПейПел попросить вас підтвердити банк рахунок. Ви підтрвердите (проста процедура).
    
    Далі, ви депозитите суму на ваш ПейПел рахунок. Коли гроші на вашому рахунку ПейПел, ви натискаєте кнопку "Send Money", і вказуєте імейл shrysh@maidan.org.ua, напраямок платежу "services".
    
    ПейПел висилає мені імейл з повідомленням що прийшли гроші. Я погоджуюсь на транзакцію, і все.

• 2003.05.05 | Serhiy Hrysch

  Charity problem article

  Supreme Court OKs Telemarketing Lawsuits
  2 hours, 40 minutes ago
  
  By ANNE GEARAN, Associated Press Writer
  
  WASHINGTON - The Supreme Court ruled Monday that states can press fraud charges against telemarketers or other fund-raisers who deceive potential donors about how much of a contribution really goes to charity.
  
  
  
  The First Amendment does not protect fund-raisers who intentionally mislead potential donors, the court said. The unanimous ruling allows Illinois to go after a telemarketing firm that took in more than $8 million on behalf of a Vietnam veterans' charity, and pocketed 85 percent of the money.
  
  
  "Like other forms of public deception, fraudulent charitable solicitation is unprotected," by the Constitution's guarantee of free speech, Justice Ruth Bader Ginsburg (news - web sites) wrote for the court.
  
  
  The court's ruling is limited to fund-raising done in the name of charity, and does not directly apply to commercial sales pitches such as invitations to buy phone services or vacation time shares.
  
  
  Illinois claims that would-be donors were told their money would go for food baskets, job training and other services for needy veterans, with no mention of fund-raising costs.
  
  
  "This opinion will affect telemarketers who are making misrepresentations about how money is being used," said Melissa Merz, spokeswoman for Illinois Attorney General Lisa Madigan.
  
  
  "This is clearly a victory for consumers who want to give to charities and know that their dollars are being spent on the programs they were told about, not on profits for a telemarketing company."
  
  
  Lawyers for the fund-raising firm, Telemarketing Associates Inc., had claimed its activities were protected under prior Supreme Court rulings, and lower courts agreed.
  
  
  Monday's ruling makes clear that while fund-raisers have leeway to keep quiet about the high costs of running a charity drive, they may not lie about it.
  
  
  "While bare failure to disclose that information directly to potential donors does not suffice to establish fraud, when nondisclosure is accompanied by intentionally misleading statements designed to deceive the listener, the First Amendment leaves room for a fraud claim," Ginsburg wrote.
  
  
  Ginsburg noted court statements from two women who got calls from the telemarketer.
  
  
  One woman said she asked how much of her donation would go to fund-raising expenses and was told, "90 percent or more goes to the vets." Another woman said the telemarketer told her that the fund drive was run by volunteers, and that her contribution would not be used for "labor expenses."
  
  
  Charitable solicitation is protected under the First Amendment, and the Supreme Court has three times struck down state or local laws intended to regulate how much charity fund-raisers were paid or what donors must be told about the costs.
  
  
  Fraud cannot be inferred merely because the act of fund raising itself consumes a high percentage of the money donated to charity, the court said then.
  
  
  Illinois, backed by 45 states and the federal government, says some fund drives amount to fraud. The state wants to stop misleading sales pitches made by a professional fund-raising firm in the name of a Vietnam veterans' charity called VietNow.
  
  
  Better-known charities have taken pains to distance themselves from VietNow and its practices but still sided with the charity and its fund-raiser in the Supreme Court case.
  
  
  Charities say potential donors would slam down the receiver if told upfront that a telemarketer would keep the overwhelming share of any contribution. The fees and overhead costs that telemarketers charge simply are a cost of doing business, and there is an intangible value in spreading a charity's message through fund drives, charities contend.
  
  
  
  
  
  The Better Business Bureau's Wise Giving Alliance calculated that VietNow spent 91 percent of what it raised in 2001 for fund raising, and spent only 3 percent on charitable programs.
  
  "VietNow has one of the worst, if not the worst, performances of the charities reviewed," the nonprofit alliance argued in a friend-of-the-court brief.
  
  Wise Giving's standard is that fund-raising and administrative costs should not exceed 35 percent of funds raised from donors, unless the charity provides evidence that its use of a greater percentage is reasonable.
  
  The case is Madigan v. Telemarketing Associates Inc., 01-1806.