15-й фолк-фестиваль у Вільянді: українці обспівали грузинів
07/30/2007 | Олена Весел
У Вільянді прошов 15-й музичний фолк-фестиваль. Протягом чотирьох днів на відкритих та закритих майданчиках міста та околиць виступили виконавці з багатьох країн світу. Спостерігати за дійством прийшли тисячі глядачів.
За інформацією газети Postimees, у своєму привітанні на відкритті президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес висловив задоволення тим, що цього року фестиваль обрав своєю темою аллітераційну пісню. "Пісня - це те, що об'єднує нас у часі, що нас згуртовує, коли ми у небезпеці чи тривозі", - сказав Тоомас Хендрік Ільвес.
Як пояснив відомий композитор Вельо Торміс, якого називають її хрещеним батьком, аллітераційна пісня - це приклад усної творчості, де важливі не ноти, а голоси і слова. Для неї характерна особлива форма побудови вірша, часті повтори тексту, який проспівав соліст, групою співаків тощо. Слід нагадати, що вільяндське музичне свято називають ще фестивалем традиційної музики.
Неподалік від театру "Угала" було розбито велике наметове містечко, в якому жили гості, що приїхали послухати чудову музику.
В рамках фестивалю глядачі змогли побачити гурт "Ro: Toro + Карл Лаанекаск" - інструментальний квінтет (дві волинки, саксофон, перкусія та гітара).
У будівлі Вільяндського коледжа культури під час виступу колективу "Пєсні любві і радості" глядачів зібралось настільки багато, що розпорядникам концерту довелось відсунути музичні інструменти у глибину сцени та запропонувати людям сидіти на підлозі. Але вже за кілька хвилин прилаштуватись можна було хіба на стелі.
До складу цього гурту входять 4 молоді жінки, які грають на скрипках, каннелі, фісгармонії та співають тихі спокійні пісні. Через декілька хвилин після початку концерту зал вже дружно та злагоджено підспівував виконавцям.
Під розвалинами замку на Колодязній горі на сцені, спорудженій безпосередньо біля давньої стіни, виступав гурт "Virre +". До його складу входить 6 учасників - дівчина-вокалістка та 5 чоловіків-музикантів: скрипка, альт, перкусія, бас-гітара та мандоліна. Окремо слід зазначити, що це чи не друга людина в Естонії, що освоїла гру на цьому інструменті. І вже з перших після того як прозвучали перші ноти першої композиції під сценою з'явилась купа бажаючих потанцювати. І музики їх не розчарували!
Дивний галас, бурхливі оплески та заохочувальні заклики притягували відвідувачів фестивалю до ще однієї не дуже розрекламованої сцени - Під наметом Saku. Доволі широкий майданчик був вщент заповнений людьми. Як виявилось таку увагу привернув до себе... вільяндський українсько-естонський ансамбль "Svjata Vatra", створений музикантом Русланом Трочинським. Засновкик музичної формації буквально недавно переїхав до естонського містечка з Києва і вже встиг привернути до себе увагу неабияку увагу...
А у церкві Паулюса гості фестивалю могли почути знамениті грузинські чоловічі співи - там виступав чоловічий ансамбль "Тбілісі". І у храмі, який за визначенням має приймати всіх, знайти собі притулок виявилось не так просто. Після того як глядачі блискавично зайняли місця в партері та на балконі, люди з вулиці швиденько прихватизували підлогу. Злі язики щоправда кажуть, що левова частина з тих глядачів, яким не вистачило сидячих місць в партерах та на балконі, обрали своїм "шляхом до храму" слизьку доріжку повз вищезгаданий намет. А вже звідтіля їм вистачило сил піти лише після того, як з ними розпрощалась українсько-естонська формація. А поки вони слухали "Svjata Vatra", найкращі та найзручніші місця давно зайняли ті, хто пішов в обхід і просто не потрапив під вплив колись київського "сирена"...
В будь-якому випадку, виступ грузинського ансамблю назвати просто успішним теж не можна. Натовп любителів музики виявився настільки настирним, що грузинам навіть після закінчення програми довелось ще довго співати на вимогу глядачів. Відпустили музикантів зі сцени лише після того, як розпорядниця оголосила, що ансамбль "Тбілісі" буде виступати ще раз через день.
Врешті, якщо говорити мовою статистики, то у 15-му фолк-фестивалі у Вільянді, що проходив з 26 по 29 липня 2007 року, взяло участь більше 400 учасників-виконавців, з них більше 80 приїхало з інших країн, відбулось більше 100 концертів та працювало 5 відкритих та 5 закритих майданчиків...
Зважаючи на зростаючу у світі популярність такого роду фестиваль, стає насправді дуже прикро, що в Україні практично не відбувається подібних дійств. Власне, про необхідність проведень фольклорного фестивалю з року в рік говорить організатор українського етно-фестивалю "Країна мрій" Олег Скрипка. На них могли б представити свої доробки величезна кількість українських гуртів та ансамблів, які не зможуть цього зробити в рамках етно-фестивалів, оскільки світова музика та фольклор це все ж таки дуже різні жанри. Шкода, що навіть незважачи на те, що в Україні є реальний попит на подібні заходи, ні держава, ні приватні особи не знаходять можливостей для його організації.
За інформацією газети Postimees, у своєму привітанні на відкритті президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес висловив задоволення тим, що цього року фестиваль обрав своєю темою аллітераційну пісню. "Пісня - це те, що об'єднує нас у часі, що нас згуртовує, коли ми у небезпеці чи тривозі", - сказав Тоомас Хендрік Ільвес.
Як пояснив відомий композитор Вельо Торміс, якого називають її хрещеним батьком, аллітераційна пісня - це приклад усної творчості, де важливі не ноти, а голоси і слова. Для неї характерна особлива форма побудови вірша, часті повтори тексту, який проспівав соліст, групою співаків тощо. Слід нагадати, що вільяндське музичне свято називають ще фестивалем традиційної музики.
Неподалік від театру "Угала" було розбито велике наметове містечко, в якому жили гості, що приїхали послухати чудову музику.
В рамках фестивалю глядачі змогли побачити гурт "Ro: Toro + Карл Лаанекаск" - інструментальний квінтет (дві волинки, саксофон, перкусія та гітара).
У будівлі Вільяндського коледжа культури під час виступу колективу "Пєсні любві і радості" глядачів зібралось настільки багато, що розпорядникам концерту довелось відсунути музичні інструменти у глибину сцени та запропонувати людям сидіти на підлозі. Але вже за кілька хвилин прилаштуватись можна було хіба на стелі.
До складу цього гурту входять 4 молоді жінки, які грають на скрипках, каннелі, фісгармонії та співають тихі спокійні пісні. Через декілька хвилин після початку концерту зал вже дружно та злагоджено підспівував виконавцям.
Під розвалинами замку на Колодязній горі на сцені, спорудженій безпосередньо біля давньої стіни, виступав гурт "Virre +". До його складу входить 6 учасників - дівчина-вокалістка та 5 чоловіків-музикантів: скрипка, альт, перкусія, бас-гітара та мандоліна. Окремо слід зазначити, що це чи не друга людина в Естонії, що освоїла гру на цьому інструменті. І вже з перших після того як прозвучали перші ноти першої композиції під сценою з'явилась купа бажаючих потанцювати. І музики їх не розчарували!
Дивний галас, бурхливі оплески та заохочувальні заклики притягували відвідувачів фестивалю до ще однієї не дуже розрекламованої сцени - Під наметом Saku. Доволі широкий майданчик був вщент заповнений людьми. Як виявилось таку увагу привернув до себе... вільяндський українсько-естонський ансамбль "Svjata Vatra", створений музикантом Русланом Трочинським. Засновкик музичної формації буквально недавно переїхав до естонського містечка з Києва і вже встиг привернути до себе увагу неабияку увагу...
А у церкві Паулюса гості фестивалю могли почути знамениті грузинські чоловічі співи - там виступав чоловічий ансамбль "Тбілісі". І у храмі, який за визначенням має приймати всіх, знайти собі притулок виявилось не так просто. Після того як глядачі блискавично зайняли місця в партері та на балконі, люди з вулиці швиденько прихватизували підлогу. Злі язики щоправда кажуть, що левова частина з тих глядачів, яким не вистачило сидячих місць в партерах та на балконі, обрали своїм "шляхом до храму" слизьку доріжку повз вищезгаданий намет. А вже звідтіля їм вистачило сил піти лише після того, як з ними розпрощалась українсько-естонська формація. А поки вони слухали "Svjata Vatra", найкращі та найзручніші місця давно зайняли ті, хто пішов в обхід і просто не потрапив під вплив колись київського "сирена"...
В будь-якому випадку, виступ грузинського ансамблю назвати просто успішним теж не можна. Натовп любителів музики виявився настільки настирним, що грузинам навіть після закінчення програми довелось ще довго співати на вимогу глядачів. Відпустили музикантів зі сцени лише після того, як розпорядниця оголосила, що ансамбль "Тбілісі" буде виступати ще раз через день.
Врешті, якщо говорити мовою статистики, то у 15-му фолк-фестивалі у Вільянді, що проходив з 26 по 29 липня 2007 року, взяло участь більше 400 учасників-виконавців, з них більше 80 приїхало з інших країн, відбулось більше 100 концертів та працювало 5 відкритих та 5 закритих майданчиків...
Зважаючи на зростаючу у світі популярність такого роду фестиваль, стає насправді дуже прикро, що в Україні практично не відбувається подібних дійств. Власне, про необхідність проведень фольклорного фестивалю з року в рік говорить організатор українського етно-фестивалю "Країна мрій" Олег Скрипка. На них могли б представити свої доробки величезна кількість українських гуртів та ансамблів, які не зможуть цього зробити в рамках етно-фестивалів, оскільки світова музика та фольклор це все ж таки дуже різні жанри. Шкода, що навіть незважачи на те, що в Україні є реальний попит на подібні заходи, ні держава, ні приватні особи не знаходять можливостей для його організації.