День Св. Мартина: свято картонних ліхтариків, пісень і гусака
11/12/2007 | Майдан-ІНФОРМ
11-го листопада в Німеччині та інших країнах Європи відзначають день Святого Мартина. Діти ходять вулицями із саморобними ліхтариками і співають пісень. А ще в цей день традиційно їдять гусака.
Коли діти співають, їхні обличчя сяють від щастя. Особливо їм подобається на приспів плескати в долоні. Вони роблять це так завзято, що чути на вулиці. Так дитячий садок на Бюлоштрасе у західнонімецькому містечку Ґютерсло готується до Дня Св. Мартина. А це означає не тільки співати, а й робити паперові ліхтарики, з якими потім діти влаштовують ходу. Розповідає директор дитсадочку Аннетте Горсткотте:
„Діти розмальовують картон спеціальними олівцями. Потім із цього картону вони роблять чотирикутні ліхтарики. Батьки самі вирішують, чи це будуть ліхтарики зі свічками, чи з електричним світлом”.
Солдат, який став єпископом
У День Св. Мартина, що його християни святкують 11-го листопада, діти в Ґютерсло з ліхтариками в руках ідуть ходою через усе місто до великого багаття на галявині. Там для них розігрується епізод з легенди. На галявині з’являється вершник на білому коні. На ньому червоний плащ і шолом як у римських воїнів. Це Святий Мартин. Він бачить жебрака, що замерзає від холоду, і знечулившись, розриває плащ і віддає тому половину.
За легендою, ця подія сталася у IV-му столітті у Франції. Як римський солдат став християнським місіонером, розповідає Петер Ґрюнгайд, організатор святкування Дня Св. Мартина в Ґютерсло:
„Він бачив багато несправедливості і це змінило його життя. Він закинув військову службу і через кілька років став священиком у французькому місті Турі. Все життя він присвятив допомозі бідним”.
За це католицька церква проголосила Мартина святим. У Франції він вважається національним святим і покровителем жебраків, ізгоїв, а також тих, хто відмовився від військової служби.
Чому в день Св. Мартина їдять гусака
Традиційно в День Св. Мартина їдять гусака. Це теж пов’язано з легендою. Вважається, що Мартин не хотів бути єпископом і сховався в сараї, де були гуси. Але птахи так голосно ґелґотіли, що видали його схованку. Так, Мартин став єпископом французького міста Тура.
Святкова хода закінчується для дітей смачненьким, каже Петер Ґрюнгайд:
„Після ходи діти їдять пряники і п’ють дитячий пунш, звичайно безалкогольний. Гроші, які батьки платять за організацію свята, ми віддаємо на гуманітарні проекти. Так діти вчаться ділитися з біднішими”.
Просто свято ліхтариків
У Німеччині діти дуже люблять свято Св. Мартина, але про його християнське коріння знають не всі. Особливо у містах, каже директор дитсадочка Аннетте Горсткотте, це мало кого цікавить:
„Якщо діти самі не розпитують, то ми про це не розказуємо. Якщо їх це цікавить, то в нас є книжки, ми можемо почитати і поговорити про це, але вихователі самі від себе не починають такі розмови. Ми свідомо так вирішили, тому що в нашому садочку є діти різних культур, різних релігій, або діти, які не сповідують жодної релігії. Щоб когось не образити, ми вирішили, що для нас День Св. Мартина – це свято ліхтариків. Про класичну історію з поділом плаща у нас не розказують”.
Петер Ґрюнгайд не бачить у цьому великої проблеми:
„Діти святкують разом. І я не бачу нічого поганого в тому, що це роблять діти різних релігій. Вони співають пісні, майструють ліхтарики і їм весело. Але звичайно церковні установи повинні нагадувати, що це свято має католицьке походження.”
Джерело: "Німецька хвиля"
Коли діти співають, їхні обличчя сяють від щастя. Особливо їм подобається на приспів плескати в долоні. Вони роблять це так завзято, що чути на вулиці. Так дитячий садок на Бюлоштрасе у західнонімецькому містечку Ґютерсло готується до Дня Св. Мартина. А це означає не тільки співати, а й робити паперові ліхтарики, з якими потім діти влаштовують ходу. Розповідає директор дитсадочку Аннетте Горсткотте:
„Діти розмальовують картон спеціальними олівцями. Потім із цього картону вони роблять чотирикутні ліхтарики. Батьки самі вирішують, чи це будуть ліхтарики зі свічками, чи з електричним світлом”.
Солдат, який став єпископом
У День Св. Мартина, що його християни святкують 11-го листопада, діти в Ґютерсло з ліхтариками в руках ідуть ходою через усе місто до великого багаття на галявині. Там для них розігрується епізод з легенди. На галявині з’являється вершник на білому коні. На ньому червоний плащ і шолом як у римських воїнів. Це Святий Мартин. Він бачить жебрака, що замерзає від холоду, і знечулившись, розриває плащ і віддає тому половину.
За легендою, ця подія сталася у IV-му столітті у Франції. Як римський солдат став християнським місіонером, розповідає Петер Ґрюнгайд, організатор святкування Дня Св. Мартина в Ґютерсло:
„Він бачив багато несправедливості і це змінило його життя. Він закинув військову службу і через кілька років став священиком у французькому місті Турі. Все життя він присвятив допомозі бідним”.
За це католицька церква проголосила Мартина святим. У Франції він вважається національним святим і покровителем жебраків, ізгоїв, а також тих, хто відмовився від військової служби.
Чому в день Св. Мартина їдять гусака
Традиційно в День Св. Мартина їдять гусака. Це теж пов’язано з легендою. Вважається, що Мартин не хотів бути єпископом і сховався в сараї, де були гуси. Але птахи так голосно ґелґотіли, що видали його схованку. Так, Мартин став єпископом французького міста Тура.
Святкова хода закінчується для дітей смачненьким, каже Петер Ґрюнгайд:
„Після ходи діти їдять пряники і п’ють дитячий пунш, звичайно безалкогольний. Гроші, які батьки платять за організацію свята, ми віддаємо на гуманітарні проекти. Так діти вчаться ділитися з біднішими”.
Просто свято ліхтариків
У Німеччині діти дуже люблять свято Св. Мартина, але про його християнське коріння знають не всі. Особливо у містах, каже директор дитсадочка Аннетте Горсткотте, це мало кого цікавить:
„Якщо діти самі не розпитують, то ми про це не розказуємо. Якщо їх це цікавить, то в нас є книжки, ми можемо почитати і поговорити про це, але вихователі самі від себе не починають такі розмови. Ми свідомо так вирішили, тому що в нашому садочку є діти різних культур, різних релігій, або діти, які не сповідують жодної релігії. Щоб когось не образити, ми вирішили, що для нас День Св. Мартина – це свято ліхтариків. Про класичну історію з поділом плаща у нас не розказують”.
Петер Ґрюнгайд не бачить у цьому великої проблеми:
„Діти святкують разом. І я не бачу нічого поганого в тому, що це роблять діти різних релігій. Вони співають пісні, майструють ліхтарики і їм весело. Але звичайно церковні установи повинні нагадувати, що це свято має католицьке походження.”
Джерело: "Німецька хвиля"