Маріус Тіце: Філософія Косово (л)
02/25/2008 | Tatarchuk
Проголошення в односторонньому порядку незалежності провінції Косова було головною темою внутрішніх та закордонних дебатів, як в Румунії, так і в інших країнах світу. Бухарест висловив свою позицію щодо Косова в понеділок, на другий день після проголошення незалежності краю. Президент та прем’єр-міністр Румунії публічно подали руку один одному й заговорили однією мовою незважаючи на те, що вони вже багато часу конфліктують між собою. Їх підтримали й лідери парламентських партій. Потім у Парламенті була прийнята декларація про невизнання декларації про незалежність Косова.
Були висловлені й позиції за визнання державності Косова, що підтверджує демократичність прийняття рішення. Проти висловився Демократичний союз угорців Румунії - головна політична структура угорської меншини в Румунії. Чисельність цієї меншини та її домагання вважаються головними причинами того, що Румунія не погоджується з косовським прецедентом, так само, як і словаки та іспанці не підтримали модель, що може підлити олії у вогонь етнічних меншин на їх територіях.
Упродовж першого тижня незалежності, проблема Косова була представлена як неймовірне мереживо юридичних та моральних наслідків, почуттів та реакцій, всі на рівнях різних громад або народів. Усе це має місце в насиченому історичними прецедентами та побоюваннями регіоні, які відновлюються після століть реваншистських тенденцій, дискредитації ідеалів та невиконаних обіцянок. Епіцентр цієї небезпечної гри знаходиться на Балканах, названих “пороховою бочкою Європи”. Ця синтагма є останнім часом дуже актуальною та набуває міжнародних розмірів.
І як випливає з самої синтагми, ця порохова бочка належить Європі. Останнім часом європейський вимір дебатів про майбуття певних держав, націй, або груп населення на старому континенті, стрімко зріс. Деякий час центр ЄС знаходиться у колишній Югославії. Одна з колишніх югославських республік - Словенія, виконує функцію головуючої країни в ЄС. Але до тепер Євросоюзу вдалось тільки відкласти проголошення незалежності Косова до президентських виборів у Сербії. У протилежному випадку главою сербської держави міг стати не проєвропеєць Борис Тадич, а націоналіст Томіслав Ніколіч і не каміння, а іншу більш небезпечну зброю побачили б ми в руках розлючених людей.
Крім цього реакція ЄС була непереконливою - приклад традиційної європейської неефективності в американсько-вілсонському контексті початку XX століття. Меч, який би одним махом розрубав гордіїв вузол може бути в руках Європи, а сербські дали зрозуміти, що цього шукають і чекають зараз. А візит Президента Сербії до Бухареста через кілька днів після проголошення незалежності Косова, підтверджує ці очікування та пошуки сербів. ( http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=113&art=9642 )
Реакція ЄС щодо Сербії та Косова покажуть чи європейці справді зрозуміли європейську філософію та чи спроможні вони перетворити її на дійсність, згідно очікуванням покалічених історією націй цієї частини старого континенту.
(Автор: Маріус Тіце)
http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=114&art=9647
Були висловлені й позиції за визнання державності Косова, що підтверджує демократичність прийняття рішення. Проти висловився Демократичний союз угорців Румунії - головна політична структура угорської меншини в Румунії. Чисельність цієї меншини та її домагання вважаються головними причинами того, що Румунія не погоджується з косовським прецедентом, так само, як і словаки та іспанці не підтримали модель, що може підлити олії у вогонь етнічних меншин на їх територіях.
Упродовж першого тижня незалежності, проблема Косова була представлена як неймовірне мереживо юридичних та моральних наслідків, почуттів та реакцій, всі на рівнях різних громад або народів. Усе це має місце в насиченому історичними прецедентами та побоюваннями регіоні, які відновлюються після століть реваншистських тенденцій, дискредитації ідеалів та невиконаних обіцянок. Епіцентр цієї небезпечної гри знаходиться на Балканах, названих “пороховою бочкою Європи”. Ця синтагма є останнім часом дуже актуальною та набуває міжнародних розмірів.
І як випливає з самої синтагми, ця порохова бочка належить Європі. Останнім часом європейський вимір дебатів про майбуття певних держав, націй, або груп населення на старому континенті, стрімко зріс. Деякий час центр ЄС знаходиться у колишній Югославії. Одна з колишніх югославських республік - Словенія, виконує функцію головуючої країни в ЄС. Але до тепер Євросоюзу вдалось тільки відкласти проголошення незалежності Косова до президентських виборів у Сербії. У протилежному випадку главою сербської держави міг стати не проєвропеєць Борис Тадич, а націоналіст Томіслав Ніколіч і не каміння, а іншу більш небезпечну зброю побачили б ми в руках розлючених людей.
Крім цього реакція ЄС була непереконливою - приклад традиційної європейської неефективності в американсько-вілсонському контексті початку XX століття. Меч, який би одним махом розрубав гордіїв вузол може бути в руках Європи, а сербські дали зрозуміти, що цього шукають і чекають зараз. А візит Президента Сербії до Бухареста через кілька днів після проголошення незалежності Косова, підтверджує ці очікування та пошуки сербів. ( http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=113&art=9642 )
Реакція ЄС щодо Сербії та Косова покажуть чи європейці справді зрозуміли європейську філософію та чи спроможні вони перетворити її на дійсність, згідно очікуванням покалічених історією націй цієї частини старого континенту.
(Автор: Маріус Тіце)
http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=114&art=9647