04/29/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Росія досі не має нового розширеного договору з ЄС, хоча свого часу мала надії на безпроблемне йогоукладення. Однак підтримки Франції та Німеччини виявилося недостатньо для нівелювання вето Польщі. Після того, як в 2005 році Москва, керуючись політичними мотивами (але мотивуючи це грубим порушенням російського ветеринарного законодавства), заборонила постачання сільгосппродукції з Польщі, Варшава, у відповідь, в листопаді 2006 року наклала вето на початок переговорів Росії та ЄС про новий розширений договір про співробітництво.

Дотеперішній договір закінчився в грудні минулого року. Напередодні Росія, бачачи безуспішність впливу на Польщу через Париж і Берлін у даному питанні, зняла свою заборону на ввезення польського м'яса. Після недовгих консультацій, та візиту нового польського прем'єра Дональда Туска до Москви, Польща у березні вже цього року оголосила про зняття свого вета на початок переговорів між Росією та ЄС. Здавалось би росіяни могли б полегшено зітхнути і готувати команду для переговорів з ЄС.

Однак естафету Варшави несподівано перейняв Вільнюс. За кілька днів до зустрічі міністрів закордонних справ Союзу Литва несподівано оголосила, що має серйозні застереження щодо початку переговорів з Росією. Найголоснішим приводом серед названих литовцями є підтримка Москвою сепаратистів Абхазії та Південної Осетії. Вільнюс ставить просту, але практично невикональну вимогу: узалежнити завершення переговорів від розв'язання довготриваючих конфліктів у Грузії та Молдові.

Є ще одна причина, цілком можливо, значно важливіша для Вільнюса, ніж триваючі конфлікти на периферії колишнього СССР. Свого часу з таких самих політичних мотивів, що й польським м'ясом, але пояснюючи це виключно “технічними проблемами”, Росія припинила постачання нафти нафтопроводом “Дружба” на переробний комбінат у литовських Мажейках. Для невеликої Литви штучна зупинка Росією цього нафтопереробного комбінату є достатньою причиною, щоб без жодних інших умов заблокувати переговори ЄС. Однак, схоже, лише цим суто литовським приводом блокування не закінчиться. Крім питання сучасних російських економічних репресій, Литва ставить ще одне – про відшкодування жертвам радянської депортації у 1940-50-х роках.

Тут з огляду міжнародного права литовські вимоги виглядають більше, ніж обґрунтованими: сучасна литовська держава конституційно записала свою неперерваність із довоєнною, ба більше, під час відновлення незалежности у 1990 році було проголошено відновлення довоєнної конституції. Це було здійснено ще до путчу, після якого розпався СССР, і ніяких нових актів проголошення незалежности після розпаду червоної імперії литовці не приймали. Така постановка питання переводить питання відшкодування жертвам репресії з внутрішньосоюзної проблеми в проблему стосунків двох держав. Сумнівно, чи московське лобі в Євросоюзі зможе переконати європейську громадськість в марґінальності литовських вимог, тим більше, що можна очікувати – Литву майже одностайно підтримають нові члени ЄС.

Врешті, литовці поставили ще одну вимогу перед своїми колегами – узалежнити підписання нового договору з Москвою станом справ у царині прав людини в Москві. Тут відчувається вплив чеченської політичної діяспори, але вона буде не одинока. Враховуючи резонанс вбивства Литвиненка, який мав британське підданство, вимога Литви легко отримає підтримку Великобританії. Імовірно, саме розраховуючи на англійців, литовці до цього пункту вимог долучили невелику приписку: “а також узалежнити підписання договору від співпраці в карних справах”. Як відомо, Лондон марно намагався добитися від Москви видачу співробітника ФСБ, якого Скотланд Ярд звинувачує у причетности до вбивства Литвиненка, якраз зараз пригожий час, щоб згадати цю московську образу.

Отож, Росію чекає нелегкий час у переговорах з Євросоюзом. Якщо ескалація загострення стосунків Кремля з Україною та Грузією продовжуватиметься (а це внутрішня потреба теперішньої російської держави), очікувати пом'якшення стосунків з новими членами ЄС не слід. А потьомкінські села “керованої демократії” в такому разі навряд чи переконають залежних від Росії німців або французів.

Ярослав Сватко - для "Шляху Перемоги", 25.04.2008