8 травня - День перемоги
05/08/2008 | Майдан-ІНФОРМ
Восьмого травня в Європі і США відзначають День Перемоги над нацистською Німеччиною у Другій Світовій війніУрочисті церемонії за участі голів держав та урядів і ветеранів відбуваються в багатьох європейських державах.
Традиційно президент Франції поклав сьогодні квіти до Вічного вогню біля Могили невідомого солдата під Тріумфальною аркою на площі Шарля де Ґолля в Парижі. У Берліні біля будинку Рейхстагу, де засідає німецький парламент, також принесли сьогодні багато квітів. У Лондоні сьогодні святкують Перемогу на Трафальгарській площі і біля Бакінгемського палацу.
Саме 8 травня 1945 року пізно ввечері набував чинності акт про капітуляцію Німеччини, підписаний у Реймсі у Франції напередодні, в ніч на 7 травня, тому європейські держави і США святкують перемогу саме цього дня.
Але на наполягання СРСР пізно ввечері 8 травня 1945 року за центральноєвропейським часом під Берліном було підписано другий акт про капітуляцію. На цю хвилю через різницю в часі в Москві вже настало 9 травня. Відтак у колишньому СРСР і тодішніх соціалістичних країнах, а тепер в Україні, Росії й інших післярадянських державах День Перемоги над нацизмом відзначають 9 травня.
Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією від 22 листопада 2004 року проголосила обидва дні, 8 і 9 травня, днями пам’яті і примирення як данину пам’яті всім жертвам Другої Світової війни.
Джерело: Радіо Свобода
Традиційно президент Франції поклав сьогодні квіти до Вічного вогню біля Могили невідомого солдата під Тріумфальною аркою на площі Шарля де Ґолля в Парижі. У Берліні біля будинку Рейхстагу, де засідає німецький парламент, також принесли сьогодні багато квітів. У Лондоні сьогодні святкують Перемогу на Трафальгарській площі і біля Бакінгемського палацу.
Саме 8 травня 1945 року пізно ввечері набував чинності акт про капітуляцію Німеччини, підписаний у Реймсі у Франції напередодні, в ніч на 7 травня, тому європейські держави і США святкують перемогу саме цього дня.
Але на наполягання СРСР пізно ввечері 8 травня 1945 року за центральноєвропейським часом під Берліном було підписано другий акт про капітуляцію. На цю хвилю через різницю в часі в Москві вже настало 9 травня. Відтак у колишньому СРСР і тодішніх соціалістичних країнах, а тепер в Україні, Росії й інших післярадянських державах День Перемоги над нацизмом відзначають 9 травня.
Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією від 22 листопада 2004 року проголосила обидва дні, 8 і 9 травня, днями пам’яті і примирення як данину пам’яті всім жертвам Другої Світової війни.
Джерело: Радіо Свобода
Відповіді
2008.05.10 | Олена Весел
Текст у тєму... "Дєнь побєди????" от Інститутки
Погляд іншого покоління на інший день і інше свято.Знайшла тут:
http://instytutka.livejournal.com/125674.html
Дєнь побєди????
* 09 травень 2008 at 1:48 PM
іду на ви, ліричне, критика, література, життя прекрасне, політика, вихід на природу, дісєррр, дефолт
(напевно, ця тема вас уже дістала, кого дістала, може не читати:))
По ідеї я мала би почати цей пост із двох картінок, але одну з них ви бачили на білбордах, при чому не один раз, а друга промандрувала всім українським сегментом жж, а в мене якогось милого не запостилася нормально. Тому просто робимо вигляд, що вони тут є і по всьому.
Знаєте, для мене 9 травня ніколи не було аж таким великим святом (після парадів і всьо такоє, ми завжди бігли на город садити бульбу, але я не про це). Може, тому, що обидва мої дідусі в армію не попали по юності. Ймовірно, але не факт. Може, тому, що на Західній Україні, звідки я родом, "перемога" обернулася каральними операціями, фактично ще одною війною, і масовими вивозами цілих сімей на Сибір. От і на нашому невеличкому кутку була така сім'я, і хата стояла пуста аж до кінця 80-х - початку 90-х. А люди на заході хоч і не злопам'ятні, але пам'ять мають добру. А може, ще тому, що якось так склалося, що всі фантастичні вечірні розповіді бабусі й дідуся про ті часи чогось стосувалися не доблесті і подвигів радянських воїнів, а романтики - саме так: романтики - "партизанки" і того, що, грубо кажучи, німці тоже були людьми.
Тому мене нині вражає той фанатизм, з яким радянські ветерани "обороняють" свою перемогу від упівських ветеранів. Може, я зараз скажу страшну єресь, але по великому рахунку не такий уже й очевидний той факт, що СРСР в результаті виявилася набагато кращою за нацистську Німеччину. Просто "подвиги" одної багато років приховувались, а іншої - багато років виставлялися на показ. Досить просто запитати, чи був ГУЛАГ набагато кращим за Освенцім? А скільки воїнів радянської армії в результаті опинилися в Сибірі? Щоб не бачити цього нині, та й багато радянських років підряд, треба було дуже міцно заплющувати очі і затикати вуха.
В тій війні мій дідусь не воював. Але воювали два його брати. Воювали в УПА. Опинилися у Англії. 45 років після того, мій дідусь не знав нічого про долю своїх рідних братів, бо найменша спроба знайти їх обернулась би родині невідкладним вивозом на Сибір, а було шестеро дітей. Таких родин були тисячі, і не тільки на Заході. Скрізь.
І ще мене дуже цікавить, чого за всю історію людських воєн, ніхто більше не догадався щось подібне святкувати?
2008.05.10 | vkhanas
Колись моя покійна бабуся
перебила мене, коли я тріпався про совітських партизанів, що "то були ніякі не партизани". Я спробував вияснити, які були справжні, але бабуся спритно перевела мову на інше. Це був початок 70-х2008.05.10 | vkhanas
8 туди- 9-го сюди
класика совітського жанру