02/06/2003 | Augusto

Кавалерственний кавалер Леонід Данілович одного дня чекав свою кавалерственну даму біля памятника Богдану. Раптом чує голос:

-Льончик! Це я, Богдан!

Ну, думає, кавалерственний кавалер Леонід Данілович, ото я нажрався вчора, аж галюники пішли!
Знов голос:

-Льончик, це правда я, Богдан! Я тут стою, весь металевий, не працює нічого, а жінку хочеться, ти приведи мені яку, я хоч подивлюся!

Кавалерственний кавалер Леонід Данілович від гріха подалі пішов собі, бо думає, раптом бєлка схопила?!
Наступного дня кавалерственний кавалер Леонід Данілович знов чекав на кавалерственну даму біля памятника Богдану, але цього дня дочекався. Зустрилися вони, а тут знов голос:

-Льончик, ти чого?! Я ж просив для себе привести, а не для мого коня!