02/09/2003 | Бегемот Замбезький

Ранок Великого Пріора

Ранок був похмурим, як то нерідко буває взимку. Скажено тріщала голова.
Палаюче нутро підказувало, що то не тільки погода, але й учорашній бенкет,
присвячений прийому нових членів, також додав адреналіну. Ох, тяжко,
тяжко починається цей день!

Великий Пріор, не в силі піднятись, продовжував лежати і пригадувати вчо-
рашні урочистощі. Посвячували п'ятьох - чотирьох в шевальє і одну в кава-
лєрствені дами. Все було як завжди: пихаті, самовпенені та самозадоволені
обличчя неофітів, стримано-урочистий та поважний вигляд Великого Канц-
лера, що простягує меча, тиха музика органу та слова клятви. Потім затиш-
ний окремий зал у "Старого Томаса", шампанське і ... На цьому спогади
якось розпливались і переходили в тупу і всепроникаючу біль. "Боже, ну
скільки разів зарікався не пити "Одесу"! - заволав в думках Великий Пріор
і рішуче піднявся з ліжка. Давно вже так не закладали, останнього разу в
травні, коли Великий Магістр висвятив Великим Пріором у Вірменії Мхачіка
з наданням йому права заснувати Великий Пріорат на своїй батьківщині.

Було таки вже добряче по десятій. Тайка, нещодавньо прийнята у кава-
лерствені дами на шару, зварила каву і накривала сніданок. "Там якийсь факс
прийшов," - чарівно посміхнулась теледіва і невимовним рухом плечика пока-
зала в сторону кабінета. Якось недобре тьохнуло серце, але Пріор пересилив
себе і підійшов до телефону, - "ну ось, як в воду дивився," - подумав він, по-
бачивши герб та печатку Великого Магістра. Послання було, як завжди, лако-
нічним: "25 кусков по Вестерн Юніон! Вел. Маг." "Ну, говнюк, вже настучав,
- подумав Його Святість про Канцлера, - сука! Ну стривай, скажу шевальє
Кравченко, він тобі голову відріже, падло! Думав хоч цього разу забрати
всі п'ятдесят кусків, у-у-у гнида, достучишся ти в мене!"

Треба сказати, що Великий Пріор, якщо чого-небудь ще боявся в цьому
житті, то це Великого Магістра. Пригадалась нещодавня історія з Великим
Пріором у Сербії і занило серце. "Святий Станіслав! Спаси і помилуй мя," - пе-
рехрестився Пріор. Сумний плин думок перервав біп факсового апарату. "Ну,
що за чорт, не терпиться йому, напевне з готелю викидають!" - подумав він
відриваючись від запашної кави з круассанами, що так чудово навчилася ви-
пікати Тайка під час останньої подорожі до Канн. Але цього разу факс був не
від Його Екселенції, а від Його Величності короля Олелька-ІІ. "А-а, конкурен-
ти," -іронічно посміхнувся Великий Пріор і, відразу заспокоївшись, повернув-
ся з листком до столу. Його Величність рукою Його Святійшества Митропо-
лита Карпатського пропонував з'їхатися на самміт для обговорення співпраці
во благо і в ім'я багатостраждальної неньки України та її працелюбного наро-
ду. "В рот тє параход," - процідив Великий Пріор і, зім'явши листок прийняв-
ся намазувати масло на черговий витвір Тайчиного та французького кулінар-
ного мистецтва.

Якщо вже бути до кінця чесним, то це Олелько разом з Митрополитом були
першими на цих теренах, хто почав залучати новоутворену еліту молодої дер-
жави до благородних традицій лицарства та служіння добру, Богу і народу.
Ще в середині дев'яностих Його Величність посвящав у графи та барони най-
достойніших синів та доньок цієї землі. Але, - хто робить першим - той при-
пускається і найбільше помилок. По-перше, Його Величність Олелько Другий
ніяк не міг розтлумачити, чому, власне, він другий і, хто був першим? По-дру-
ге вже зовсім було неясно, а хто ж був королем України до славної династії
Олельків? По-третє, без розмаху працювали Його Величність та Святійший
Отець, все більше в провінції серед затурканих начальників обласного та ра-
йонного рівнів. Ну які ж вони в біса барони?!

"Дилетанти, - вдруге процідив Великий Пріор і добавив до кави ще трош-
ки вершків, - Не те що Його Екселенція Великий Магістр! Ото голова! Роз-
мах! Ну, що тут скажеш, кров дається взнаки. Авторитет у третьому поколін-
ні! То вам не хухри-мухри!" "Слушать сюда, салага! -сказав Його Екселенція
після тих сумних подій у Варшаві, - "Дранх нах остен, цюрюк до рідних пе-
натів! Начінать будєм сверху в ніз, панятна?!" І, що ви думаєте? Відразу по-
святив у шевальє першого президента аборигенів та й ще одного президента,
ну того, що по науці. "Оце був цирк, - Пріору пригадалися події трьохрічної
давності, - Ну, той перший президент, він селюк, з ним все ясно; йому лицар-
ством, як копченим оселедцем перед носом помахай і він готовий, йому гол-
ка в сідницю не лізла коли Пріор на нього меча прикладував. Бидло. А от
другий, признатися здивував. Він бо ж з інтелігентної сім'ї, його батько ще
за Його справжньої Величності Миколи ІІ професором був!" Пріор, сказати
чесно, таки добряче перелякався, коли його в цій, прости Господи, лицар-
ській ганчірці побачив. "Ну, -думав, - звіздець прийшов ще не почавшись!
Зараз він мене на стайню пошле, або ще кудись подалі." Але обійшлося, що
не кажіть, а вісімдесят років такого соціалізму і ще десять такої незалежності
кого хочеш в худобу перевиховають.

Потім стало легше. Другим заходом посвятили в кавалерствені дами Людку -
жінку діючого вождя аборигенів і все, клієнт пашьол косяками. Вони тепер з
Великим Магістром нічого не бояться. "Нам тепер всьо по барабану! - продов-
жував в думках Пріор і затягнувшись ранковою сигарою, поглянув на Вашерона,
- Йо майо! Дванадцята! А в першій обід з прем'єром,"- двічі судимим рециди-
вістом, що планувався найближчим часом на номінацію. Потім аперетив з голо-
вою АП, теж судимим і теж кандидатом. Далі вечеря з міністром закордонних
справ - вже шевальє і ще несудимим, і теж, як і Великий Пріор, цінителем фран-
цузької кухні. "Хоч кінець дня проведу в пристойному товаристві," - з полег-
шенням зітхнув Його Святість і з цікавістю придивився до кругових рухів кава-
лерственої сіднички, що саме закінчувала пибирати зі столу.

Рівно опівдень Громадське радіо передало заяву опозиції про існування
буцім-то масонської ложі, що об'єднує більш ніж триста найвищих посадовців,
включаючи екс-прем'єрів, колишніх та діючих силових міністрів, президентів, -
коротше всіх, кого аборигени щоденно бачать і чують по Брехунчику. Зненаць-
ка сильно занило серце, як тоді перед тими подіями в Варшаві, коли польські
лохи дізналися, що Його Екселенція Великий Магістр має таке саме відношення
до Його Величності Станіслава-Августа Понятовського, як Його Величність
Олелько-ІІ до Ярослава Мудрого. Боже, як вони тікали! За кермом сидів сам
Великій Магістр, в миру колишній водій таксопарку в Сокольніках, по кличці
Юлік Сокольніцкій і вижимав з мерса всі його сто сорок конячих сил. Позаду
- Великий Пріор, тримаючи лівицею скриньку з орденами і правицею - берету,
готуючись дорого віддати свою цноту та свободу. В ар'єргарді на кадживі,
розмахуючи лицарським мечем, нісся Найдостойніший Канцлер, прикриваючи
відступ за всіма правилами військового мистецтва. Кинувши мерса та кадживу
при вході до другого терміналу Варшавського аеропорту, керівництво Ордену
все-таки встигло на рейс до Відня, хай славиться ім'я твоє Святий Станіславе,
наш рятівник та заступник!

Великий Пріор запалив другу сигару поспіль, що свідчило про неабияку знер-
вованість. Тайка запопадливо принесла чисту попільничку і тихесенько пішла пе-
ревдягтись до телеефіру. Гострий розум Його Святості швидко та всебічно оці-
нив ситуацію, що склалася і прийшов до висновку, що хвилюватися, власне, нема
чого. Набравши номери барона міністра внутрішніх справ, мілорда голови СБ,
та шевальє Піскуна Пріор короткими вказівками направив діяльність силових
структур у потрібному дла захисту честі та достоїнства державних службовців
напрямку. Кавалерствена Людмила була, як і завжди, вже в курсє і вже займалася
роботою з пресою, а також із ще непроспавшимся після вчорашнього Батьком на-
ції. "Нічого тут звиздіти, - подумав Його Святість про опозицію, - самі в пушку, -
пригадав він шевальє колишнього міністра транспорту, а тепер волею незбагне-
ної долі активного опозиціонера,- Прийдете до влади і вас посвятимо!"

Великий Пріор встав з-за столу, вдягнув піджака від Версачі. Тайка
з любов'ю пройшлася щіточкою по плечам та спині обожнюваного мужчини,
натерла рукавом халату Командорський Хрест на мужніх грудях, поцілувала і про-
вела до ліфту. День мав бути напруженим і, по-перше, слід було негайно заверну-
ти до Вестерн Юніону, бо Великий Магістр жартів не толерує, особливо коли
йдеться за капусту. Як той козел, б'є рогами без попередження і відразу в пах!
Святий Стаську, спаси і помилуй!

І тільки звертаючи з Андріївсько спуску на Хрещатик, Великий Пріор раптом
зрозумів: "Це кінець!" І справа не в тому, що засудять за шахрайство, ні. Ну хто,
скажіть на милість, може тут засудити? Свої ж шевальє?! Справа в тому, що зас-
міють!! І засміють не його, Великого Пріора, а цих самих шевальє! Знову шалено
занило серце. Його Святість, маючи непересічну фантазію, вде бачив, як регочуть
секретарки в кабінетах, прибиральниці - в туалетах, пішоходи - в переходах і на зу-
пинках. Регоче Робертсон в Брюселі, Солана в Страсбурзі, навіть той дебіл, що
будь за шо хоче з Іраком воювати, теж втирається ковбойським капелюхом і трі-
щить свої конячі зуби. А пацани цього не люблять! Великий Пріор, як ніхто ін-
ший, у курсі нравів еліт молодих демократій. Не буде ні суду ні слідства, взагалі не
буде ніякого шуму. Буде тихо, як на цвинтарі, і дуже, дуже боляче, і дуже довго,
і все - більше нічого вже не буде.

Мелодійно задзвонив мобільник. Великий Магістр був, як завжди, лаконічним:
"Делать ногі!" Ось тому Юлік і Магістр, що там у Відні метикує за всіх швидше,
ніж кожен з них на місці! Мерс різко пішов направо вгору мимо Оперного до
квартири Великого Пріора. Пульс був рівним, думки - чіткими і закінчени-
ми: "Забрати з дому скриньку з орденами та Кавалерствену Секретарку Ордену,
власна жінка все ж таки! Потім забрати меча та Канцлера. А може цю падлу зали-
шити вовкам на обід? Ні, Магістр такого не подарує! І ще встигаю на віденський
рейс. Шлюшці Тайці подзвоню з аеропорту."

В першому класі наливали "Одесу", знову почала боліти голова, але серце від-
пустило. "І цього разу пронесло, дякуючи йому, Святому нашому Покровителю",
- кріз напівдрьому плили думки Паші Вялого. Таке було поганяло Великого Пріо-
ра в банді Юліка Сокольніцкого, коли вони промишляли гоп-стопом в одноімен-
ному парку Першопрестольної та кидали на бабкі лохів на перших автомобільних
базарах.





8.02.2003



http://krainachudes.org