Як козаки богів обирали
03/20/2003 | SGK
Як козаки богів обирали
(дума-коломийка)
Послухайте, брати й сестри,
Нову коломийку,
Як на славнім на "Майдані"
Почалася бійка.
Ой заграйте, музиченьки,
А я заспіваю,
Як настала ворожнеча
У нашому краї.
На високій полонині
Сонечко сідає,
А від славної Вкраїни
Воля утікає.
Зажурились українці,
Не можуть збагнути:
"Як до нашої Вітчизни
Волю повернути? "
То не орли сизокрилі
На скелю злетілись,
А то славні козаченьки
В форумах постились.
Сидять хлопці на "Майдані"
Та й собі постяться,
Та по вебівськіх сторінках
Нишпорять, дивляться.
"Ой ти рідна Україно,
Матінко убога,
То ж тому ти нещаслива
Бо забула Бога!
Йдемо, славні козаченьки,
Доленьку шукати
І до Бога Пресвятого
Стежку прокладати!
Як до Бога Пресвятого
Стеженьку знайдемо,
Весь нарід наш український
З нами поведемо."
Позабули про гармати,
Почались дебати:
Треба Бога обирати,
Всі ж бо демократи!
Один каже - "Всі ми - вівці
Господа Ісуса"
А другий йому не вірить,
Ще й сміється в вуса,
Та говорить - "Брешеш, брешеш,
Юдейська облудо!
Не Ісус Христос твій вчитель,
А гидкий Іуда!
Батько нам - великий Орій,
всі ми - оріяни!"
Той йому: - "Ти, мабуть, хворий
Чи, можливо, п’яний?
Всі божки твої - поганські,
Та й сам ти - рогатий,
А вітець тобі - фашистський
Фюрер біснуватий!"
Наші славні козаченьки
Почали сваритись,
Та невдовзі, як ведеться,
Стали тяжко битись.
Один одного довбають
В пицю кулаками,
Та лупасять по макітрах
Товстими книжками.
(Ось для чого пригодились
Книжки богословські!)
До того вже посварились,
Що в землі московській
Про все теє дізналися!
Москалі зраділи,
Що вже вільні українці
Та й ся посварили!
Українець з українцем
Як той півень б'ється,
А москаль собі з-за лісу
Дивиться й смієтся,
А з-за Сяну лях регоче,
А з ним і німота –
Як панове-отамани
Залізли в болото!
Сидять собі у багнюці
Та й не бачуть лиха,
Тілько щось глибоко в серці
Заплакало тихо.
То не сива зозуленька
У лісі кувала –
Наша рідна Україна
До нас промовляла:
"Схаменіться, діти мої,
Більше не сваріться,
Помиритесь щірим серцем
Та ще й обійміться!"
…Наші славні козаченьки
Завзято воюють,
Свою рідну Україну
Зовсім вже не чують.
Забувають, небораки,
Світло свого краю…
Що робити, що робити?
Не знаю, не знаю…
Ой у гаю зеленому
Пташечки співають,
Стежки до Святого Бога
Терном обростають.
Поростають будяками
Та ще й бур'янами…
Що ж то стало, Українo,
З твоїми синами?!…
SGK © 2003
(дума-коломийка)
Послухайте, брати й сестри,
Нову коломийку,
Як на славнім на "Майдані"
Почалася бійка.
Ой заграйте, музиченьки,
А я заспіваю,
Як настала ворожнеча
У нашому краї.
На високій полонині
Сонечко сідає,
А від славної Вкраїни
Воля утікає.
Зажурились українці,
Не можуть збагнути:
"Як до нашої Вітчизни
Волю повернути? "
То не орли сизокрилі
На скелю злетілись,
А то славні козаченьки
В форумах постились.
Сидять хлопці на "Майдані"
Та й собі постяться,
Та по вебівськіх сторінках
Нишпорять, дивляться.
"Ой ти рідна Україно,
Матінко убога,
То ж тому ти нещаслива
Бо забула Бога!
Йдемо, славні козаченьки,
Доленьку шукати
І до Бога Пресвятого
Стежку прокладати!
Як до Бога Пресвятого
Стеженьку знайдемо,
Весь нарід наш український
З нами поведемо."
Позабули про гармати,
Почались дебати:
Треба Бога обирати,
Всі ж бо демократи!
Один каже - "Всі ми - вівці
Господа Ісуса"
А другий йому не вірить,
Ще й сміється в вуса,
Та говорить - "Брешеш, брешеш,
Юдейська облудо!
Не Ісус Христос твій вчитель,
А гидкий Іуда!
Батько нам - великий Орій,
всі ми - оріяни!"
Той йому: - "Ти, мабуть, хворий
Чи, можливо, п’яний?
Всі божки твої - поганські,
Та й сам ти - рогатий,
А вітець тобі - фашистський
Фюрер біснуватий!"
Наші славні козаченьки
Почали сваритись,
Та невдовзі, як ведеться,
Стали тяжко битись.
Один одного довбають
В пицю кулаками,
Та лупасять по макітрах
Товстими книжками.
(Ось для чого пригодились
Книжки богословські!)
До того вже посварились,
Що в землі московській
Про все теє дізналися!
Москалі зраділи,
Що вже вільні українці
Та й ся посварили!
Українець з українцем
Як той півень б'ється,
А москаль собі з-за лісу
Дивиться й смієтся,
А з-за Сяну лях регоче,
А з ним і німота –
Як панове-отамани
Залізли в болото!
Сидять собі у багнюці
Та й не бачуть лиха,
Тілько щось глибоко в серці
Заплакало тихо.
То не сива зозуленька
У лісі кувала –
Наша рідна Україна
До нас промовляла:
"Схаменіться, діти мої,
Більше не сваріться,
Помиритесь щірим серцем
Та ще й обійміться!"
…Наші славні козаченьки
Завзято воюють,
Свою рідну Україну
Зовсім вже не чують.
Забувають, небораки,
Світло свого краю…
Що робити, що робити?
Не знаю, не знаю…
Ой у гаю зеленому
Пташечки співають,
Стежки до Святого Бога
Терном обростають.
Поростають будяками
Та ще й бур'янами…
Що ж то стало, Українo,
З твоїми синами?!…
SGK © 2003
Відповіді
2003.06.13 | Drake
Re: Як козаки богів обирали
Великолепно.