06/26/2003 | Анатолій

Від Вареника та Анатолія
імперським Децлам.

Ложка й бошка дерев"яні,
чобіт - офіцерський
Тяжко жити в Україні
Гадині імперській!

Грає пряник на ложечках
Утруждає пальці,
Кожен ранок у червоне
Красить свої яйця...

По Гебешним нотам грає
Пісеньку пігмеїв,
Щоб яєчко прокотилось
Аж до Мавзолею!

Закотилось,провалилось
Й оплодотворилось,
Щоб Вкраїна під Росію
Навік нахилилась.

Але хрін вам із городу
Прямо з кукурудзи
Бо не буде вже Вкраїна
В братньому союзі

Відірвались, Слава Богу,
Від “старшого” брата
Ну а він тепер волає
Що ж це в нас за втрата

Втратили ми Україну
Севастополь й море
Ну тепер хохли такії
Зробимо вам горе

Як підюжим галаганів,
Пряників та дядьків
От вони Вам там удома
Наведуть порядків

Всіх вас струнко як поставлять
Та з жидівським богом
Проклянуть вас і зоставлять
З переляком вбогим

А що може українець
Що богом проклятий
Ми ж його поставим раком
Що б не був заклятим

Щоб забув свою країну
І богів, і неньку
По рукам, ногам пов”яжем
Щоб сидів тихенько

Ато бач, який він хитрий
Хоче у Європу
Що забув вже Соловки
Трахать тебе в жопу

Що забув вже голодівки
Та ще Дніпрогеси,
Ми тебе, такий розумний
Всунемо між преси

Розпустив тут свої вуса
Та ще оселедця
Ми на тобі й твоїх дітках
Відірвемсь від серця

Що казати, що думати
З оцих біснуватих
Обісрали все навколо
Та й тікають з хати

Отакі то в нас брати
Хлопці-українці
Хворі вони на весь зріст
В голові й ширінці

Що поробиш, що ж удієш
Коли наш сусід гандон
Є один із цього вихід
Будувити нам кордон

А на тих от галаганів
Та що з ними дураки
Плюнемо в них з високогір”я
Та й не маймо мороки

Бо то всі що позабули
Хто є батько, а хто ненька
Зманкуртілі всі придурки
Пожалієм їх легенько

Та по сраці надаємо
Щоби трохи пам”ятали
Звідки ненька, звідки батько,
І чиє він їсть тут сало.