МОВА i ЯЗИК
08/04/2003 | MV
МОВА i ЯЗИК
Розмовляє наша Мова
3 Русскім Язиком.
- Мы с тобой, -
Язик говорить, -
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что нынче в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Неродная речь.
- От-такої! - каже Мова.
- Я ж сестра твоя,
То чому ж російським діткам
Шкодитиму я?
Нерозумно це - сваритись
Мові з Язиком...
- Да пойми, - Язик говорить,
- Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных
Всех не перечесть.
- А вони, - питає Мова,
- Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
То чому ж російськомовні
Прагнули весь час,
Щоб не стали їхні діти
Схожими на нас?
Від столиці України
До найдальших сіл
Все ставало менше й менше
Українських шкіл...
- Ну так что ж? -
Язик питає. -
Я для всех родной.
Я - Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
- Не хвилюйся, - каже Мова,
- Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на модерну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв -
Пошлий анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші "русаки".
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь.
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би: - Это мерзость!
Это стыд и срам...
- Ты права, - Язик промовив. -
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Разлагает в равной мере
Мой и твой народ.
Я скажу тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то - капут.
И тебя они угробят,
И меня оожрут.
- Ну спасибі, - каже Мова, -
За такі слова.
Триста літ мене давили,
Але я - жива,
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Вічна правда: Бог не видасть -
Свині не з'їдять.
Це та багато ще від Глазового за адресою
http://ukrlife.org/main/minerva/glazoviy.htm
Розмовляє наша Мова
3 Русскім Язиком.
- Мы с тобой, -
Язик говорить, -
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что нынче в Украине
Мало русских школ.
Малышей русскоязычных
Надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит
Неродная речь.
- От-такої! - каже Мова.
- Я ж сестра твоя,
То чому ж російським діткам
Шкодитиму я?
Нерозумно це - сваритись
Мові з Язиком...
- Да пойми, - Язик говорить,
- Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских
В Украине есть.
И других русскоязычных
Всех не перечесть.
- А вони, - питає Мова,
- Звідки прибули?
Ми сюди їх вербували
Чи за чуб тягли?
То чому ж російськомовні
Прагнули весь час,
Щоб не стали їхні діти
Схожими на нас?
Від столиці України
До найдальших сіл
Все ставало менше й менше
Українських шкіл...
- Ну так что ж? -
Язик питає. -
Я для всех родной.
Я - Тургенев, Достоевский,
Пушкин и Толстой.
- Не хвилюйся, - каже Мова,
- Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних
Діточок своїх.
Подивися на модерну
Молодь у містах
Та послухай краєм вуха,
Що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв?
Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв
Більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього
Наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв -
Пошлий анекдот.
Про Тургенєва й Толстого
Навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги?
Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи
Аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі
Наші "русаки".
Ти у нас російськомовну
Пресу переглянь.
Чим натоптана й набита
Та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв
Прочитав би те,
Що братва російськомовна
Про жінок плете,
Як смакує походеньки
Безсоромних дам.
Він сказав би: - Это мерзость!
Это стыд и срам...
- Ты права, - Язик промовив. -
Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов
Тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью,
Этот гнусный сброд
Разлагает в равной мере
Мой и твой народ.
Я скажу тебе по-братски,
Истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази
Береги себя.
Защищайся, отбивайся,
А не то - капут.
И тебя они угробят,
И меня оожрут.
- Ну спасибі, - каже Мова, -
За такі слова.
Триста літ мене давили,
Але я - жива,
Бо мене оберігає
Божа благодать.
Вічна правда: Бог не видасть -
Свині не з'їдять.
Це та багато ще від Глазового за адресою
http://ukrlife.org/main/minerva/glazoviy.htm