10/09/2003 | Кучмугеть

Яйцеголові...

"На мітингу чолов"яга пробивається ближче до сцени:
-Гей, шановні, обережно, я з яйцями.
-Тут усі з яйцями!
-Так я з курячими!
-Добре, пропустимо інваліда!"
Радянський фольклор

Що ж, почнемо, як говорили давні римляни, ab ovo, тобто від яйця. Політологи бататьох країн роками морочать собі яй... вибачте, голови важливим парадоксальним питанням: що з"явилося раніше - яйце чи публічний політик? Здавалося б, скільки існують політики, в них завжди летить щось не надто пристойне - зараз це, принаймні, називають "чорним піаром". На останньому тижні таким піаром найактивніше займалися в Росії - місцеві націонал-більшовички відлупцювали букетом квітів новообрану пітерську губернаторшу Ніну Матвієнко та закидали морозивом Жиріновського, який сам полюбляє чимось обгидити політичних опонентів. Ще раніше нацболи здобрили місцевого рябця Олександра Вешнякова майонезом. Як видається, закидування політиків харчами - це традиція не стільки театральних гнилих помідорів, скільки американських тортів по мармизі. В Україні в таких випадках по-народному плюють в обличчя - львівський есдек Ігор Шурма підтвердить. Проте бувають і в нас гастрономічні "протести".
Ось на нещодавньому виступі в Одесі якийсь молодик-провокатор пожбурив у Віктора Ющенка два курячих яйця, а після традиційного відбиття печінок у райвідділі заявив, що не згоден із позицією Ющенка по створенню ЄЕП. Віктор Андрійович, звісно, не Кащей (хоча Безсмертний в його фракції присутній), тож "яйця протесту" йому не лише не зашкодили, а взагалі не влучили. Старання "молодого єепіста" лишилися марними.
Взагалі на тему "Ющенко і яйця" можна вже писати величезну монографію. Говорити про яйця любить і Віктор Андрійович, і його опоненти. Колись інші провокатори (чи не з есдеків?) вже намагалися врочисто подарувати Ющенкові пару яєць, закидаючи йому невпевненість у політиці. Потім лідера "Нашої України" довго називали людиною, що звикла розкладати яйця по різних кошиках. І врешті, пан Ющенко сам згадав про цей видатний продукт, коли коментував третій проект політреформи: "Це ті самі яйця, тільки вигляд збоку". І ось, після останнього епізоду, Віктор Андрійович мав нагоду переконатися: будь-яка провокація нинішнього режиму - це ті самі яйця, хоч спереду, хоч ззаду, а хоч і в польоті...

Честь українська, з перцем
Генеральний прокурор Святослав Піскун в інтерв"ю "Кіевскому телеграфу" зізнався, що совість, честь і навіть залишки офіцерської гідності в нього є. Тільки для того, аби вони проявилися, треба нажертися до поросячого виску. "Розумію, що депутат Хмара пожартував, запропонувавши мені як офіцеру застрелитися, - згадав Піскун епізод, коли опозиціонери втомилися марно звертатися до закону й апелювали до офіцерської честі Піскуна. - Я відповів, що стільки не вип"ю. І на цьому поставив крапку в розмовах такого роду." Ось воно що! Просто в розумінні українських правоохоронців офіцер - це просто людина, яка в себе відро горілки без закуски заллє! А пан Піскун, із його слів, до рівня офіцера ще не допився...
Ось так: деякі президенти, як нап"ються, в сусідній державі офіціанток гвалтують, деякі посли лупцюють поліціянтів, а тут - честь прокидається. Ще пару стаканів - і зірочок на погонах більшає, ще парочку - і починаєш замислюватися, а хто тут, власне, головнокомандуючий? Хоча хтозна, може генеральний прокурор просто вирішив схитрувати. Це ж тепер по всій Україні до якої оселі не завітай - ото наливатимуть, так наливатимуть!

To pan jest Posol, czy prosto napywsja?
А ось в українських дипломатів традиції наслідки вживання алкоголю дещо відмінні. Україна вже офіційно оголосила, що за надзвичайного і повноважного посла Олександра Никоненко, що напився й розніс поліційний відділок, їй дуже соромно, і наша держава готова хоч сьогодні безкоштовно замінити його на більш безпечного дипломата. Ні, звичайно, нашого посланця зрозуміти можна: врешті-решт, слов"янська дипломатія завжди була дипломатією печінки. Хто після обговорення договору тверезіший, той за решту й розписується. Із власними "застереженнями" та "вилученнями". Та й посол, який у своєму попередньому дипломатичному житті в Бразилії звик до карнавалів, у спокійній ситій Польщі колись та мусив знудитися. Тож нема нічого дивного, що захотілося і хряпнути, і в машині п"яному покататися, і ментів полупцювати. От тільки небезпечно це: як свідчить практика міжнародних скандалів, польські менти, коли нашу мову чують, стріляти люблять, а думати - не дуже...

"Боже, дамбу храни!"
И от тайги до британских морей
Наши бульдозеры всех сильней!
Леонід Кучма, за його словами, усе дивиться на карту і ніяк не може зрозуміти: ну чого не вистачає тій Росії, яка через Керченську протоку насипає дамбу до українського острівця Коса Тузла? Наші прикордонники навпроти будівництва уже й стенд спеціальний вивісили, і буйками український кордон відгородили, і міністр Грищенко вже в Москву з"їздив, а росіяни все насипають і насипають. Та ще й кажуть, що кордон наш порушувати не збираються... І справді, чого цій Росії не вистачає? Тим паче, що скільки там тієї коси?! Для Великої Путінської Імперії дрібнувато якось...
Але не все так просто! До редакції "ВВ" потрапив секретний документ, який проливає світло на дії російських будівельників. Вони й справді не бажають чіпати нашого кордону - Росія поведе дамбу далі! Російській Федерації загалом і Володимиру Путіну зокрема дуже прикро з того, що імперія зараз має не 1/6 частину суші, а значно менше. Що ж, якщо банально захопити території, як це робилося на початку минулого століття, вже не судилося (ООН не зрозуміє), то територію можна просто НАСИПАТИ!!! І не просто насипати, а перевершити Петра Першого і створити нове вікно в Європу - провести дамбу через Середземне море, Гібралтар і Ла Манш. Імперія ж завжди мусить творити з розмахом!
Таким чином 1/6 частину суші РФ матиме вже за 100 років - землі в Сибіру вистачить (її там аж ніяк не менше, ніж нафти). За планами федерального уряду, з цього моменту починається культурне і політичне затвердження Росії як наддержави. На російсько-британському кордоні встановлюється монумент "Їжачок у тумані" роботи Зураба Церетелі, а по самій дамбі прокладається оленяча траса Лондон-Чукотка. Дамбочки насипаються по всіх каналах Венеції - під будинками італійців, не порушуючи кордонів, крокують російські прикордонники: хай уся Італія знає, хто тут в натурі Папа! Неподалік від Франції виростає величезний сортир імені Володимира Путіна - і хай спробують тендітні жабоїди унюхати свою "Шанель №5". І, врешті-решт, біля західних кордонів Фінляндії в дамбу вкопується величезний щит: "А ось і ми!"
Оце дії, гідні справжньої імперії. А оця косичка, за яку "старший брат" зараз смикає Україну... Ні, надто дрібно. Хоча, як то кажуть, любов зла, згодиться й Тузла...

Тихим "шльопом" на третій термін
"Зарікалася свиня лайно їсти. Біжить - аж троє лежить: вона всі й похватала"
Українська народна приказка
Здавалося, б тільки нещодавно Леонід Кучма порадив усім тим, хто "шльопає" про можливість його походу на третій термін, не брехати й не перекручувати, як з"явилися нові запопадливі президентські шльопанці. Спочатку прокучмівська депутатська група "Народовладдя" забажала взнати в Конституційного суду, як можна проштовхнути Кучму на третій термін. Нині ж "зашльопав" іще один діяч - президент Союзу юристів України есдек Валерій Євдокімов. "Якби була правова можливість балотуватися президенту (Кучмі) ще на один термін, і якби частина народу звернулася до нього і попросила балотуватися ще на один термін - президент був би змушений прислухатися до гласу народу". Ось так, Леоніде Даниловичу, якщо народ звернеться, то СДПУ(о) просто-таки дрючками і копняками пожене заблудлого президента назад на нагріте крісло.
Судячи з упевненості "шльопанців", український народ уже "лягли і просють". Хоча "народ" цей, як не дивно, обмежується лише депутатами прокучмівської "більшості", які погано уявляють своє майбутнє після зміни влади. А ось більшість громадян України уже 9 років просить усі вищі сили - від Господа до Аллаха - якомога швидше країну від цього лиха позбавити. А якщо вже хтось і попросить Кучми, то хіба що для свого сусіда або тещі.
Проте Євдокимова це, очевидно, не хвилює. Врешті-решт, як юрист і тим паче як член СДПУ(о), він мусить добре знати, що прохання, як і зізнання, вибивається легко.
Проте прохання проханнями, але навіть якщо цілих чотири колгоспи на Чернігівщині попросять Кучму балотуватися, втретє за нього, крім "шльопанців", ніхто не проголосує. І "шльопати" про терміни (і аж ніяк не президентські) - для кого перший, а для кого, між іншим, уже третій - доведеться вже на в"язничних нарах...

"Вечірні вісті", 10 жовтня