10/18/2004 | Koбзар

Во дні ґебешника-царя
Леон Данилич Кучма рудий
Та Янукович повногрудий
Украйну правили. Вони
Добра чимало натворили,
Чимало люду одурили
Оці сатрапи-пахани,
А наш лисіючий Данилич
З своїм прємьєром - дорогим
Проффесором, на лихо злим,
До того люд вже задовбали,
Що сам ґебешник дивувались
Як всі ми прагнемо в Союз,
І «блаґасклонно паддєржалі
Васстанавленьє брацкіх уз».
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,
Підніжки Путіна, лакеї
Кучмини пьяного! Не вам,
Не вам, в ментовській партупеї
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу. Розпинать,
А не любить ви вчились брата!
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося вже Європи
А не совківській Азіопи?
А діждемось-таки колись!
Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян
Данилич гнув во время оно;
I вас, свободних галичан!
A ваших чемних галичанок
Оддав донецьким уркам пьяним
У наймички сатрап-пахан.
Вам і байдуже. А меж вами
Найшовсь-таки у Станіславі
Якийсь дурний ориґінал,
Що запустив яйцем в пахана,
Та ще й на мітінґу, так вдало,
Що Янукович застогнав
Та впав в обійми янучарам.
Оце то диво! Так-то так!
Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів,
Що на весь світ оголосив:
Яйцем сатрапа затопив.
А ви, юродиві, тим часом,
Поки нездужає пахан,
Ви огласили юродивим
Святого лицаря! А вшивий
Ґебешник ваш, московський пан,
Нам побажав талану злого
А до побитого дурного
Сатрапа «навсегда оставсь
Прєблаґасклонним».
Більш нічого
Не викроїлось, цей омлет
Глухими, темними задами
Віднесли прямо в туалет...