07/15/2005 | Skapirus

“Пазвіте мне доктора, доктора-прахФФесора, Нехай скажет, он, падлец, что на серце в мене є, А на серце в мене є кров запечоная, кров-запечоная, З Властью разлучоная... /сєкрєтні слова з нового Гімна новой гОп позиції/

Чи давно, чи лише вчора, з’явилося собі на світ білий Шуфрієчко. І не просте, а золоте. Втім, Шуфрієчко-голд, воно стало не відразу – спочатку довелось і з колиски голівкою вниз шубовснути, і аж до Верховної Ради, бідолашному, докотитися. І тут злая карма, як кажуть, “настигла молодого бойця” і “прикра невдача спіткала молодого спортсмена”. Наче світ зговорився над ним суд чинити – як не день, то в нього чи молокопродуктами, чи зерновими кидаються, машинами душать, міліціонерами б’ють. А він, бідолаха, очки до стелі зведе, ручки на грудях заламає, голку в руку впхає, білим тілом перед камерою засвітить - чисто тобі Ісусик безневинний. І кляне злую долю-мачуху за ті випробовування. А вся та бодяга із-за чого? А я вам, любі дітки, скажу. Маленьким треба було не з колисок беркицатись, не по трибунах народ Леопольдом лякати, а діда Панаса слухати. Бо як він казав – Дід бив не добив, Баба била не добила, а як будеш і далі єрундою бавитись, то вона або ж зовсім відвалиться, або ж прийде підпільний Кіндрат і міцно обійме. Надіслано з Вінниці активістами Пори. Виключно в рамках акції "Пора сміятися !"