Мене нічого не може змусити почервоніти.
12/18/2008 | stryjko_bojko
Мене нічого не може змусити почервоніти.
А який Ваш улюблений вислів?
Для мене ті улюблені, які я почула абсолютно випадково і яких немає в російській мові. Мені подобається згадувана приказка про те, на чому світ держиться. Ще вислів з Чернігівщини:
- У людей пи*ди стоять (коштують) ізби, а я свою зносила – ні випила, ні закусила.
А ще таке:
- На х*я мені здалося на пи*ді чуже волосся...
Це я почула абсолютно несподівано. Розмовляла зі своєю дуже давньою подругою – у ті часи після Помаранчевої революції, коли Юлю скинули з прем’єрства.
-------------------
Ми теревенили і я запитала, як вона до цього всього ставиться. Вона зробила паузу і видає цю фразу. Вона мала на увазі, що їй набридла ця політика, їй воно не треба і вона живе своїм життям. Я була шокована. Це було настільки смішно. Про цю свою улюблену фразу я вже говорила в інтерв’ю. А коментатори на одному сайті звинуватили мене в тому, що я перекручую вислови, мовляв, первісно воно означає, що жінці не потрібен коханець. Але в потоці мовлення фрази змінюють семантику. Вони є дуже мінливі, текучі, flexible, семантично мобільні, гнучкі. Так, як я цю фразу почула, так і зафіксувала.
До речі, у словнику “Український жаргон” я навожу синонімічні ряди різного плану. Найпотужніший синонімічний ряд у слова “капець”, і дуже потужний у “байдуже”. Якась така пофігістична епоха настала. З одного боку – “торба”. А з другого – пофігістичне ставлення до життя. Може, як форма психологічного захисту проти цього самого життя...
Ви самі вживаєте ці слова в повсякденному житті чи використовуєте їх суто з науковою метою?
Після того, як я почала укладати цей словник, у мене різко зменшилася потреба в промовлянні таких слів. Як жива людина я інтегрована в соціум. Уявіть ситуацію, коли йдеш у жек і розмовляєш із майстром, і тебе звинувачують у тому, що ти затопив когось... Це дуже травматична ситуація. Або мені доводилося з сусідом своїм спілкуватися.
Я нікого не ображала. Не викрикувала вголос цих слів. Не била посуд дома. Нікому не дзвонила і не плакала. Коли я була дуже зла на цей світ, у мене був рятівний якір – я просто вмикала комп’ютер, вибирала найміцніше слово, яке я не вимовляла, і старанно-старанно його лексикографічно опрацьовувала. Це був психологічний катарсис. Укладання було як хвороба. Я перехворіла й отримала такий імунітет, що зараз вживати такі слова нема потреби.
Як Ви ставитеся до руху пуристів?
Руху пуристів я не знаю. Є люди з життєвою платформою “за чистоту мови”. Проти запозичень...
Але вони виступають і проти нецензурної лексики також.
За нецензурною лексикою стоять глибинні філософські категорії. Завжди буде в людському мозку закладена агресія як така. Людина агресивна за своєю природою. Її завжди щось не задовольнятиме в цьому світі, щось шокуватиме. Тією чи іншою мірою життя буде несправедливе до неї, чи їй здаватиметься, що воно несправедливе. Вона вийшла в діловому костюмі на зустріч, і її з ніг до голови оббризкала машина. Можна уявити її стан. Спонтанно може вирватися лайливе слово щодо того водія... Чи стан людини, у якої програла улюблена футбольна команда. Яка буде реакція – залежить від самої людини.
Я дуже люблю такий анекдот. Єврей прийшов до єврея шити брюки. Той йому сказав прийти через тиждень. Прийшов, а брюк нема. Прийшов ще через тиждень, знов нема. Прийшов через місяць, йому дають брюки. “А чому ж так довго? – запитує майстра. – Бог створив світ за тиждень, а ви шили брюки місяць”. На що той йому відповів: “Подивіться на цей світ і подивіться на ці брюки”. Давайте дивитися на ці речі тверезо. Завжди буде в людини прагнення інтеріоризувати цю емоцію. Вона може плакати, може мовчати, може вдарити кулаком, тупати ногами, а може й вербально висловитися.
Як можна викорінити лайку? Та ще в усній мові? Для чого ставити таке завдання, яке не можна об’єктивно й перфектно виконати. Зменшити потік лайки можна. Давайте змінимо соціально-психологічні умови життя.
Щодо пуристів – це суспільство з репресованою сексуальністю.
Ви казали, що порівняно з посібником Джонсона Стерлінга “English as a Second F*cking language” Ви не пропагуєте ці слова. Але якщо у вас були різні цілі, то результат вийшов той самий: трактування нецензурних слів. Для чого власне Ви писали свій словник?
У Стерлінга це справжній посібник з лайки. Він пише: багато людей лаються, але вони не знають, як правильно лаятися. І він бере й наводить слово, його правильну сполучуваність, що воно означає, коли вживається.
Але це фактично те саме, що зробили Ви...
Я ніде не кажу, що хочу, аби люди правильно лаялися. Мій словник не пропагує лайки. Я коментую лише походження й значення цих слів. Словник – це не пропаганда. От скажімо, якби вийшов словник грецько-української мови. Ну, хто тією грецькою говоритиме? Хіба це пропаганда?
Розмовляла Анна Ященко
постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/186310
А який Ваш улюблений вислів?
Для мене ті улюблені, які я почула абсолютно випадково і яких немає в російській мові. Мені подобається згадувана приказка про те, на чому світ держиться. Ще вислів з Чернігівщини:
- У людей пи*ди стоять (коштують) ізби, а я свою зносила – ні випила, ні закусила.
А ще таке:
- На х*я мені здалося на пи*ді чуже волосся...
Це я почула абсолютно несподівано. Розмовляла зі своєю дуже давньою подругою – у ті часи після Помаранчевої революції, коли Юлю скинули з прем’єрства.
-------------------
Ми теревенили і я запитала, як вона до цього всього ставиться. Вона зробила паузу і видає цю фразу. Вона мала на увазі, що їй набридла ця політика, їй воно не треба і вона живе своїм життям. Я була шокована. Це було настільки смішно. Про цю свою улюблену фразу я вже говорила в інтерв’ю. А коментатори на одному сайті звинуватили мене в тому, що я перекручую вислови, мовляв, первісно воно означає, що жінці не потрібен коханець. Але в потоці мовлення фрази змінюють семантику. Вони є дуже мінливі, текучі, flexible, семантично мобільні, гнучкі. Так, як я цю фразу почула, так і зафіксувала.
До речі, у словнику “Український жаргон” я навожу синонімічні ряди різного плану. Найпотужніший синонімічний ряд у слова “капець”, і дуже потужний у “байдуже”. Якась така пофігістична епоха настала. З одного боку – “торба”. А з другого – пофігістичне ставлення до життя. Може, як форма психологічного захисту проти цього самого життя...
Ви самі вживаєте ці слова в повсякденному житті чи використовуєте їх суто з науковою метою?
Після того, як я почала укладати цей словник, у мене різко зменшилася потреба в промовлянні таких слів. Як жива людина я інтегрована в соціум. Уявіть ситуацію, коли йдеш у жек і розмовляєш із майстром, і тебе звинувачують у тому, що ти затопив когось... Це дуже травматична ситуація. Або мені доводилося з сусідом своїм спілкуватися.
Я нікого не ображала. Не викрикувала вголос цих слів. Не била посуд дома. Нікому не дзвонила і не плакала. Коли я була дуже зла на цей світ, у мене був рятівний якір – я просто вмикала комп’ютер, вибирала найміцніше слово, яке я не вимовляла, і старанно-старанно його лексикографічно опрацьовувала. Це був психологічний катарсис. Укладання було як хвороба. Я перехворіла й отримала такий імунітет, що зараз вживати такі слова нема потреби.
Як Ви ставитеся до руху пуристів?
Руху пуристів я не знаю. Є люди з життєвою платформою “за чистоту мови”. Проти запозичень...
Але вони виступають і проти нецензурної лексики також.
За нецензурною лексикою стоять глибинні філософські категорії. Завжди буде в людському мозку закладена агресія як така. Людина агресивна за своєю природою. Її завжди щось не задовольнятиме в цьому світі, щось шокуватиме. Тією чи іншою мірою життя буде несправедливе до неї, чи їй здаватиметься, що воно несправедливе. Вона вийшла в діловому костюмі на зустріч, і її з ніг до голови оббризкала машина. Можна уявити її стан. Спонтанно може вирватися лайливе слово щодо того водія... Чи стан людини, у якої програла улюблена футбольна команда. Яка буде реакція – залежить від самої людини.
Я дуже люблю такий анекдот. Єврей прийшов до єврея шити брюки. Той йому сказав прийти через тиждень. Прийшов, а брюк нема. Прийшов ще через тиждень, знов нема. Прийшов через місяць, йому дають брюки. “А чому ж так довго? – запитує майстра. – Бог створив світ за тиждень, а ви шили брюки місяць”. На що той йому відповів: “Подивіться на цей світ і подивіться на ці брюки”. Давайте дивитися на ці речі тверезо. Завжди буде в людини прагнення інтеріоризувати цю емоцію. Вона може плакати, може мовчати, може вдарити кулаком, тупати ногами, а може й вербально висловитися.
Як можна викорінити лайку? Та ще в усній мові? Для чого ставити таке завдання, яке не можна об’єктивно й перфектно виконати. Зменшити потік лайки можна. Давайте змінимо соціально-психологічні умови життя.
Щодо пуристів – це суспільство з репресованою сексуальністю.
Ви казали, що порівняно з посібником Джонсона Стерлінга “English as a Second F*cking language” Ви не пропагуєте ці слова. Але якщо у вас були різні цілі, то результат вийшов той самий: трактування нецензурних слів. Для чого власне Ви писали свій словник?
У Стерлінга це справжній посібник з лайки. Він пише: багато людей лаються, але вони не знають, як правильно лаятися. І він бере й наводить слово, його правильну сполучуваність, що воно означає, коли вживається.
Але це фактично те саме, що зробили Ви...
Я ніде не кажу, що хочу, аби люди правильно лаялися. Мій словник не пропагує лайки. Я коментую лише походження й значення цих слів. Словник – це не пропаганда. От скажімо, якби вийшов словник грецько-української мови. Ну, хто тією грецькою говоритиме? Хіба це пропаганда?
Розмовляла Анна Ященко
постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/186310