Хічкок любив кидати посуд через плече
08/22/2009 | stryjko_bojko
Хічкок любив кидати посуд через плече
Його пристрастю був дорогий алкоголь
13.08.2009 18:57
http://gazeta.ua/index.php?id=303848
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження (фото із сайту http://www.hitchcockwiki.com)
”Для мене єдиний спосіб позбавитися страхів — зняти про них фільм”, — казав ”король трилерів” Альфред Хічкок
”Для мене єдиний спосіб позбавитися страхів — зняти про них фільм”, — казав ”король трилерів” Альфред Хічкок (фото із сайту www.doctormacro1.info)
5-річного Фреда батько послав до поліцейського відділку із запискою. Прочитавши її, поліцейський — знайомий батьків — замкнув малого в камеру. А за декілька хвилин випустив ледь живого від страху.
— Ось так ми робимо з неслухняними дітьми, — сказав наостанок.
Відтоді Альфред Хічкок усе життя боятиметься поліцейських. Так і не навчиться керувати автівкою й завжди сплачуватиме всі податки.
У коледжі єзуїтів, куди віддали його батьки в 7-річному віці, Альфред крав яйця з церковного курника й кидав у вікна. Незворушно заявляв, що це роблять перелітні пташки. За провини ченці били учнів гумовими палицями по сідницях.
— Винуватців направляли після уроків до отця-настоятеля. Він зі зловісним виглядом заносив ім’я в журнал, там же відзначав міру покарання, і треба було цілий день чекати виконання вироку, — згадував Хічкок.
Тоді він зрозумів: очікування страху страшніше за сам страх. Чекання жахливої події стане одним із головних прийомів у його стрічках. Глядач напружено жде біди, яка неминуче має статися.
1920-го Хічкок влаштувався дизайнером титрів для німих фільмів у філіал компанії ”Парамаунт”. Згодом пробує себе сценаристом, художником-постановником, помічником режисера, і зрештою — режисером. Знайомиться там із майбутньою дружиною — монтажером Альмою Ревілль. Дізнавшись, що йому подобаються блондинки, вона перефарбовується з рудої в білявку, стає його помічницею. 27-річний цнотливець одружується з нею. Якось вона затрималася до вечора в подруги — відомої актриси. Альфред чекав її вдома, голодний і злий. Відтоді ніколи більше не знімав ту актрису у своїх картинах.
Фільми приносили йому десятки мільйонів доларів
Коли на схилі віку Альму паралізувало через інсульт, Хічкок не відходив від її ліжка. Медсестра просила його не порушувати лікарняного режиму. Тоді він сідав у найближчому ресторанчику. Після виписки дружини його зненавидів — він асоціювався в нього з відчуттями страху й невідомості. Жодного разу туди більше не заходив. Навіть свої маршрути вибудовував так, щоб його оминути.
Візитівками фільмів Хічкока стали невеликі ролі, виконувані ним у більшості своїх картин. Найчастіше грав випадкових перехожих, роззяв. Вважав, що його поява у фільмі принесе удачу. Знімаючи картину, скрупульозно розробляв біографію героя. З’ясовував, якого кольору волосся в його дружини, яка жодного разу не з’явилася на екрані, як звали його покійну тітку і черепаху, яку йому подарували в п’ять років. Пізніше його прискіпливість перейшла в манію — Хічкок колекціонував автобусні та пароплавні маршрути, розклади поїздів, імена кравців, ресторанні меню і різні способи смажити свинину. На знімальному майданчику він ніколи не підвищував голосу. Зате час від часу кидав посуд через плече.
— Добре для нервів, — пояснював. — Знімає напругу. Краще, ніж кричати на акторів.
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження (фото із сайту www.hitchcockwiki.com)
До чорного гумору вдавався як у фільмах, так і в житті. 5-річній дівчинці подарував ляльку, що зображувала її маму, яка лежала в труні. Дівчині, яка жила у квартирі з опаленням, прислав дві тонни вугілля. Актрисі, яку нудило від запаху риби, на день народження презентував 400 копчених оселедців. Співробітникам, які жили в невеликих квартирах, дарував величезні меблі. А якось запросив одного знайомого на маскарад. Усім же іншим гостям повідомив, що то буде строгий офіційний вечір. Ті прийшли у смокінгах, а знайомий мусив ходити у костюмі турецького султана.
Запрошеним режисер часто підкладав спеціальні подушки, які видавали непристойний звук.
— Погодьтеся, — сміявся Хічкок, — коли до вас у гості приходять зарозумілі аристократи, які чваняться своїм походженням, ви всіляко розшаркуєтеся, ведете їх до дивана, усаджуєте. І в цей момент диванні подушки пукають. Це забавно!
Друзів він не мав.
— Актори — це худоба, — ця фраза Хічкока відображала його ставлення до всіх, хто з ним працював над фільмами. Він не вмів дякувати чи хвалити. Головним для нього були сценарій чи монтаж.
На запрошення продюсера Девіда Селзника 1940-го Альфред перебрався до Америки. Там зняв кращі свої фільми: ”Підозра”, ”Тінь сумніву”, ”Птахи”, ”Заворожений”. Декорації до останнього створив Сальвадор Далі. На хічкоківських стрічках публіка вищала від жаху. Після прем’єри ”Психо” телефон режисера розривався.
— Моя донька ось уже два тижні не заходить у ванну — вона боїться, що там ховається маніяк! — кричала у слухавку одна розгнівана мати.
— Віддайте її в хімчистку, — порадив Хічкок.
За 50 років він зняв 55 фільмів. Більшість вважається класикою світового кінематографу. Отримав масу нагород, але жодного ”Оскара”.
— Вічний боярин, але не жених, — нарікав.
На телебаченні він вів щотижневу передачу, його впізнавали на вулицях, фільми приносили йому десятки мільйонів доларів. При цьому не витрачав жодного зайвого цента. Єдина пристрасть — дорогий алкоголь. Хічкок купував колекційне віскі, дороге шампанське і складав пляшки в підвалі свого будинку. Після смерті режисера все це продали з аукціону.
Останній фільм ”Сімейна змова” зняв 1976 року. Від раку померла його дружина. Хічкок щоразу частіше прикладається до чарки. Перетворюється на хворого старигана. Насилу пересувається через болі в суглобах, уражених артритом. У груди йому вшивають кардіостимулятор. Задирав сорочку й кожному його показував. Під час останнього візиту актриси Інґрід Берґман сказав:
— Інґрід, я збираюся вмирати.
По щоках текли сльози.
Його не стало вранці 29 квітня 1980 року.
— Я відчуваю, що гасне світло. Нарешті я зможу по-справжньому відпочити й відіспатися, — його останні слова до доньки Патрисії Альми.
Режисер часто падав зі сходів
Альфред Хічкок через надмірну вагу не міг грати з хлопцями у футбол. Через великий живіт його не взяли на фронт у Першу світову війну. У зрілі роки Хічкок важив 167 кг при зрості 170 см. А незадовго до смерті поправився до 200 кг. Удома в нього висіло 12 однакових костюмів, що відрізнялися тільки розміром. Кравець враховував, що режисер гладшатиме. Він не вміщався за кермом машини, не міг пройти у вузькі двері й часто падав зі сходів.
Хічкок страждав через свою огрядність. Вважав, що його ніхто не полюбить. Він знімав найгарніших блондинок Голлівуду. Через комплекси не залицявся до них і не заводив романів на знімальному майданчику. Зате ”відривався” у своїх фільмах. Там білявок ґвалтують і вбивають.
1899, 13 серпня — Альфред Джозеф Хічкок народився в Лондоні. Батько торгував овочами й рибою, цим же займався його дід
1917 — батьки віддають його в інженерно-навігаційну школу. Там вивчає механіку, електрику, акустику, навігацію
1926 — бере шлюб із молодшою на один день Альмою Ревілль. 1928-го в них народжується дочка Патрисія
1940 — переїжджає до США. Ще в Англії вивчив назви і розташування нью-йоркських вулиць, графік руху поїздів і час відправлення пароплавів на Кубу й Таїті
1980 — за чотири місяці до смерті режисера королева Єлизавета II нагородила його званням лицаря-командора Ордену Британської імперії. Отримав титул ”сер”
Наталія ПАВЛЕНКО
Його пристрастю був дорогий алкоголь
13.08.2009 18:57
http://gazeta.ua/index.php?id=303848
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження (фото із сайту http://www.hitchcockwiki.com)
”Для мене єдиний спосіб позбавитися страхів — зняти про них фільм”, — казав ”король трилерів” Альфред Хічкок
”Для мене єдиний спосіб позбавитися страхів — зняти про них фільм”, — казав ”король трилерів” Альфред Хічкок (фото із сайту www.doctormacro1.info)
5-річного Фреда батько послав до поліцейського відділку із запискою. Прочитавши її, поліцейський — знайомий батьків — замкнув малого в камеру. А за декілька хвилин випустив ледь живого від страху.
— Ось так ми робимо з неслухняними дітьми, — сказав наостанок.
Відтоді Альфред Хічкок усе життя боятиметься поліцейських. Так і не навчиться керувати автівкою й завжди сплачуватиме всі податки.
У коледжі єзуїтів, куди віддали його батьки в 7-річному віці, Альфред крав яйця з церковного курника й кидав у вікна. Незворушно заявляв, що це роблять перелітні пташки. За провини ченці били учнів гумовими палицями по сідницях.
— Винуватців направляли після уроків до отця-настоятеля. Він зі зловісним виглядом заносив ім’я в журнал, там же відзначав міру покарання, і треба було цілий день чекати виконання вироку, — згадував Хічкок.
Тоді він зрозумів: очікування страху страшніше за сам страх. Чекання жахливої події стане одним із головних прийомів у його стрічках. Глядач напружено жде біди, яка неминуче має статися.
1920-го Хічкок влаштувався дизайнером титрів для німих фільмів у філіал компанії ”Парамаунт”. Згодом пробує себе сценаристом, художником-постановником, помічником режисера, і зрештою — режисером. Знайомиться там із майбутньою дружиною — монтажером Альмою Ревілль. Дізнавшись, що йому подобаються блондинки, вона перефарбовується з рудої в білявку, стає його помічницею. 27-річний цнотливець одружується з нею. Якось вона затрималася до вечора в подруги — відомої актриси. Альфред чекав її вдома, голодний і злий. Відтоді ніколи більше не знімав ту актрису у своїх картинах.
Фільми приносили йому десятки мільйонів доларів
Коли на схилі віку Альму паралізувало через інсульт, Хічкок не відходив від її ліжка. Медсестра просила його не порушувати лікарняного режиму. Тоді він сідав у найближчому ресторанчику. Після виписки дружини його зненавидів — він асоціювався в нього з відчуттями страху й невідомості. Жодного разу туди більше не заходив. Навіть свої маршрути вибудовував так, щоб його оминути.
Візитівками фільмів Хічкока стали невеликі ролі, виконувані ним у більшості своїх картин. Найчастіше грав випадкових перехожих, роззяв. Вважав, що його поява у фільмі принесе удачу. Знімаючи картину, скрупульозно розробляв біографію героя. З’ясовував, якого кольору волосся в його дружини, яка жодного разу не з’явилася на екрані, як звали його покійну тітку і черепаху, яку йому подарували в п’ять років. Пізніше його прискіпливість перейшла в манію — Хічкок колекціонував автобусні та пароплавні маршрути, розклади поїздів, імена кравців, ресторанні меню і різні способи смажити свинину. На знімальному майданчику він ніколи не підвищував голосу. Зате час від часу кидав посуд через плече.
— Добре для нервів, — пояснював. — Знімає напругу. Краще, ніж кричати на акторів.
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження
Альфред Хічкок із дружиною Альмою Ревілль невдовзі після одруження (фото із сайту www.hitchcockwiki.com)
До чорного гумору вдавався як у фільмах, так і в житті. 5-річній дівчинці подарував ляльку, що зображувала її маму, яка лежала в труні. Дівчині, яка жила у квартирі з опаленням, прислав дві тонни вугілля. Актрисі, яку нудило від запаху риби, на день народження презентував 400 копчених оселедців. Співробітникам, які жили в невеликих квартирах, дарував величезні меблі. А якось запросив одного знайомого на маскарад. Усім же іншим гостям повідомив, що то буде строгий офіційний вечір. Ті прийшли у смокінгах, а знайомий мусив ходити у костюмі турецького султана.
Запрошеним режисер часто підкладав спеціальні подушки, які видавали непристойний звук.
— Погодьтеся, — сміявся Хічкок, — коли до вас у гості приходять зарозумілі аристократи, які чваняться своїм походженням, ви всіляко розшаркуєтеся, ведете їх до дивана, усаджуєте. І в цей момент диванні подушки пукають. Це забавно!
Друзів він не мав.
— Актори — це худоба, — ця фраза Хічкока відображала його ставлення до всіх, хто з ним працював над фільмами. Він не вмів дякувати чи хвалити. Головним для нього були сценарій чи монтаж.
На запрошення продюсера Девіда Селзника 1940-го Альфред перебрався до Америки. Там зняв кращі свої фільми: ”Підозра”, ”Тінь сумніву”, ”Птахи”, ”Заворожений”. Декорації до останнього створив Сальвадор Далі. На хічкоківських стрічках публіка вищала від жаху. Після прем’єри ”Психо” телефон режисера розривався.
— Моя донька ось уже два тижні не заходить у ванну — вона боїться, що там ховається маніяк! — кричала у слухавку одна розгнівана мати.
— Віддайте її в хімчистку, — порадив Хічкок.
За 50 років він зняв 55 фільмів. Більшість вважається класикою світового кінематографу. Отримав масу нагород, але жодного ”Оскара”.
— Вічний боярин, але не жених, — нарікав.
На телебаченні він вів щотижневу передачу, його впізнавали на вулицях, фільми приносили йому десятки мільйонів доларів. При цьому не витрачав жодного зайвого цента. Єдина пристрасть — дорогий алкоголь. Хічкок купував колекційне віскі, дороге шампанське і складав пляшки в підвалі свого будинку. Після смерті режисера все це продали з аукціону.
Останній фільм ”Сімейна змова” зняв 1976 року. Від раку померла його дружина. Хічкок щоразу частіше прикладається до чарки. Перетворюється на хворого старигана. Насилу пересувається через болі в суглобах, уражених артритом. У груди йому вшивають кардіостимулятор. Задирав сорочку й кожному його показував. Під час останнього візиту актриси Інґрід Берґман сказав:
— Інґрід, я збираюся вмирати.
По щоках текли сльози.
Його не стало вранці 29 квітня 1980 року.
— Я відчуваю, що гасне світло. Нарешті я зможу по-справжньому відпочити й відіспатися, — його останні слова до доньки Патрисії Альми.
Режисер часто падав зі сходів
Альфред Хічкок через надмірну вагу не міг грати з хлопцями у футбол. Через великий живіт його не взяли на фронт у Першу світову війну. У зрілі роки Хічкок важив 167 кг при зрості 170 см. А незадовго до смерті поправився до 200 кг. Удома в нього висіло 12 однакових костюмів, що відрізнялися тільки розміром. Кравець враховував, що режисер гладшатиме. Він не вміщався за кермом машини, не міг пройти у вузькі двері й часто падав зі сходів.
Хічкок страждав через свою огрядність. Вважав, що його ніхто не полюбить. Він знімав найгарніших блондинок Голлівуду. Через комплекси не залицявся до них і не заводив романів на знімальному майданчику. Зате ”відривався” у своїх фільмах. Там білявок ґвалтують і вбивають.
1899, 13 серпня — Альфред Джозеф Хічкок народився в Лондоні. Батько торгував овочами й рибою, цим же займався його дід
1917 — батьки віддають його в інженерно-навігаційну школу. Там вивчає механіку, електрику, акустику, навігацію
1926 — бере шлюб із молодшою на один день Альмою Ревілль. 1928-го в них народжується дочка Патрисія
1940 — переїжджає до США. Ще в Англії вивчив назви і розташування нью-йоркських вулиць, графік руху поїздів і час відправлення пароплавів на Кубу й Таїті
1980 — за чотири місяці до смерті режисера королева Єлизавета II нагородила його званням лицаря-командора Ордену Британської імперії. Отримав титул ”сер”
Наталія ПАВЛЕНКО