01/19/2010 | stryjko_bojko

Хто ж наступний Отаман?

Ані сну мені немає,
Ані спокою нема:
Україна обирає,
Хто наступний Отаман?

Аж від Сяну і до Дону,
Від Дніпра і до Карпат –
Отаманські перегони
Під січневий снігопад.

Та з косою... Той чубатий...
(Добре – лисих хоч нема!).
Та біда, що в них за тата –
То Кравчук... А то Кучма...

Той Росією божиться.
Той на всі боки – уклін.
А Вкраїна – як вдовиця,
У якої в приймах син.

Кличуть: "Підемо в Європу!",
Мов не центр Європи ми!
... Як були хохли-холопи,
І не прагнем стать людьми!

Маєм землі, люд тямущий.
То чому ж ми жебраки?
Бо в нас Кучми загребущі.
Й загребущі Кравчуки.

І нічим не кращі "діти":
Лиш набить кишені й рот.
Тільки стали до корита –
І забули про народ.

А тепер згадали, бачте,
І в любові присяглись...
Помилялися? Пробачте:
Недосвідчені були!

Відтепер усіх почують,
Потурбуються про всіх.
Обіцянками годують,
Що вже й курям просто сміх!

Бачте, криза заважає,
І, як грім, – свинячий грип...
Якщо клепки не хватає,
То у владу ані рип!

На мільярд реклами всюди.
Прахом все за мить пішло!
А віддати б бідним людям,
Може, й бідних не було б?!

Думай, люде, тричі думай,
Не спокушуйсь на мідяк,
Щоб не згадувати з сумом
Віще "Так!", гірке "Не Так!"

Справді-бо, не до спочину:
Сну і спокою нема.
Обирає Україна:
Хто ж наступний Отаман?

Іван Левченко,
першодрук, 19 січня 2010 року
http://ukrlife.org/main/index.html