Програма собачого депутата
10/25/2010 | Мандрівник
Програма собачого депутата
Політична гумореска
Авторський стиль, наскільки це взагалі можливо, збережено.
Наведені імена та географічні назви є справжніми.
Я – кандидат у собачі депутати. Роду-племені свого я не знаю і знати не хочу (хіба від цього зайва кісточка перепаде?), але вважаю себе представником місцевої еліти, бо маю бійцівський характер і справжні лідерські якості – наїв здоровезну холку та можу будь-кого обгавкати. Кличуть мене по-різному: хто Вовчиком, хто Барбосом, а в певних колах навіть Шариковим. Проте, відгукуюсь на будь-які прізвиська, бо є послідовним і прагматичним. Народився я у промисловому регіоні (на шахтному смітнику) і, звісно, чудово розуміюсь на проблемах гірничо-видобувного комплексу. Я пройшов нелегкий життєвий шлях. Змалечку брехав, крав усе, що погано лежить, відбирав у слабших, випрошував у сильніших. І ось, нарешті, зрозумів: настали ті благословенні часи, коли кожен сучий син може посісти своє гідне місце у владі, – та вирішив балотуватися в собачі депутати.
Совісті я не маю, податків ніколи не сплачував, університетів не кінчав, жодною мовою до пуття не володію. А навіщо всі ці балачки – ми збрешемо, а краще зробимо! Що зробимо – не питайте. Це не ваше, а наше собаче діло! Ми в Сірка очі не позичали! Хай Сірко киянам своїм бреше, вони нам не указ. І взагалі, не Сірки вони зовсім, а Сєркови, казав український композитор Старицький вустами Проні Прокопівни у безсмертній «Пісні про двох зайців».
Починав я з суто економічної діяльності, звісно, в гірничо-металургійній галузі – зорганізував зграю собак, що взяла під свій контроль підходи до шахти. Добрі люди шахтарі, на них завжди можна задурно поживитися. Ось тут я справжній професіонал! Я завжди жорстко боровся за право людини праці віддати нам свій шматок хліба, і на цьому, повірте, з’їв не одну собаку – а, за свідченнями незалежних експертів, принаймні три. І хоч освіти я не маю, реальний життєвий досвід дає мені право називатися доктором економіки. Ви запитаєте, як же доктор буде лікувати економіку? І я вам відповім: а пес його знає!
Моя мала батьківщина, мій рідний район, зветься «Новоросійськ». Нам, собакам, його мало, тому для нас він – Малоросійськ. Але ми мріємо розширити сферу нашого впливу – ось тоді це буде справжній Великоросійськ!
Ми вимагаємо усунути кричущу історичну несправедливість. Фальсифікатори історії остаточно зажерлися! Я вовком вигризу їх підступну брехню. Донецьк стоїть не на Донці, а на Кальміусі, отже, слід негайно перейменувати Донбас на Калбас. Горде ім’я нашого регіону має відображати нашу провідну ідею: кожному собаці – ковбасу з дохлої кобили! Саме в цьому полягає наш економічний базис, як правильно зазначав великий собачий кардіолог Булгаков.
Не чужі нам також проблеми екології та житлово-комунального господарства: перетворимо рідний регіон на один суцільний смітник, а теплотраси – на доступне житло. Побудуємо нову країну – скажемо «Ні!» собачому холоду і голоду! Сита країна – щасливий пес!
Ось же ці малозабезпечені верстви населення! Розвелося їх, немов собак нерізаних. Досить! Раз і назавжди вирішимо проблему бродячих людей – створимо притулки, де їх будуть годувати та гуманно утримувати!
Ми покінчимо з соціальною несправедливістю! Справа тут нехитра: треба все відібрати і поділити між нами, собаками. Людина людині вовк, а собака собаці – друг, товариш і брат! Навіть – старший брат.
У гуманітарній сфері я обіцяю залізною хваткою тримати під контролем запровадження обов’язкової середньої кінологічної освіти та законодавчу заборону вживання шаурми.
Тільки я здатен зупинити політичну гризню і встановити порядок. Разом ми доб’ємося підвищення товщини середньостатистичної холки. Повірте професіоналу: навіть останній собака відчує на власній шкурі результати нашої діяльності!
Прийдіть на виборчі дільниці та подайте голос за собачого депутата (а то догавкаєтесь!).
Оберіть нормальних собак, а не скажених, і повірте: незабаром собача мова отримає статус регіональної!
Вже завтра ви отримаєте справжнє собаче життя, бо ви того варті!
Політична гумореска
Авторський стиль, наскільки це взагалі можливо, збережено.
Наведені імена та географічні назви є справжніми.
Я – кандидат у собачі депутати. Роду-племені свого я не знаю і знати не хочу (хіба від цього зайва кісточка перепаде?), але вважаю себе представником місцевої еліти, бо маю бійцівський характер і справжні лідерські якості – наїв здоровезну холку та можу будь-кого обгавкати. Кличуть мене по-різному: хто Вовчиком, хто Барбосом, а в певних колах навіть Шариковим. Проте, відгукуюсь на будь-які прізвиська, бо є послідовним і прагматичним. Народився я у промисловому регіоні (на шахтному смітнику) і, звісно, чудово розуміюсь на проблемах гірничо-видобувного комплексу. Я пройшов нелегкий життєвий шлях. Змалечку брехав, крав усе, що погано лежить, відбирав у слабших, випрошував у сильніших. І ось, нарешті, зрозумів: настали ті благословенні часи, коли кожен сучий син може посісти своє гідне місце у владі, – та вирішив балотуватися в собачі депутати.
Совісті я не маю, податків ніколи не сплачував, університетів не кінчав, жодною мовою до пуття не володію. А навіщо всі ці балачки – ми збрешемо, а краще зробимо! Що зробимо – не питайте. Це не ваше, а наше собаче діло! Ми в Сірка очі не позичали! Хай Сірко киянам своїм бреше, вони нам не указ. І взагалі, не Сірки вони зовсім, а Сєркови, казав український композитор Старицький вустами Проні Прокопівни у безсмертній «Пісні про двох зайців».
Починав я з суто економічної діяльності, звісно, в гірничо-металургійній галузі – зорганізував зграю собак, що взяла під свій контроль підходи до шахти. Добрі люди шахтарі, на них завжди можна задурно поживитися. Ось тут я справжній професіонал! Я завжди жорстко боровся за право людини праці віддати нам свій шматок хліба, і на цьому, повірте, з’їв не одну собаку – а, за свідченнями незалежних експертів, принаймні три. І хоч освіти я не маю, реальний життєвий досвід дає мені право називатися доктором економіки. Ви запитаєте, як же доктор буде лікувати економіку? І я вам відповім: а пес його знає!
Моя мала батьківщина, мій рідний район, зветься «Новоросійськ». Нам, собакам, його мало, тому для нас він – Малоросійськ. Але ми мріємо розширити сферу нашого впливу – ось тоді це буде справжній Великоросійськ!
Ми вимагаємо усунути кричущу історичну несправедливість. Фальсифікатори історії остаточно зажерлися! Я вовком вигризу їх підступну брехню. Донецьк стоїть не на Донці, а на Кальміусі, отже, слід негайно перейменувати Донбас на Калбас. Горде ім’я нашого регіону має відображати нашу провідну ідею: кожному собаці – ковбасу з дохлої кобили! Саме в цьому полягає наш економічний базис, як правильно зазначав великий собачий кардіолог Булгаков.
Не чужі нам також проблеми екології та житлово-комунального господарства: перетворимо рідний регіон на один суцільний смітник, а теплотраси – на доступне житло. Побудуємо нову країну – скажемо «Ні!» собачому холоду і голоду! Сита країна – щасливий пес!
Ось же ці малозабезпечені верстви населення! Розвелося їх, немов собак нерізаних. Досить! Раз і назавжди вирішимо проблему бродячих людей – створимо притулки, де їх будуть годувати та гуманно утримувати!
Ми покінчимо з соціальною несправедливістю! Справа тут нехитра: треба все відібрати і поділити між нами, собаками. Людина людині вовк, а собака собаці – друг, товариш і брат! Навіть – старший брат.
У гуманітарній сфері я обіцяю залізною хваткою тримати під контролем запровадження обов’язкової середньої кінологічної освіти та законодавчу заборону вживання шаурми.
Тільки я здатен зупинити політичну гризню і встановити порядок. Разом ми доб’ємося підвищення товщини середньостатистичної холки. Повірте професіоналу: навіть останній собака відчує на власній шкурі результати нашої діяльності!
Прийдіть на виборчі дільниці та подайте голос за собачого депутата (а то догавкаєтесь!).
Оберіть нормальних собак, а не скажених, і повірте: незабаром собача мова отримає статус регіональної!
Вже завтра ви отримаєте справжнє собаче життя, бо ви того варті!
Відповіді
2010.10.28 | Микола
Re: Програма собачого депутата
Гав гав гав! У-ууууууу.....